Ухвала

від 18.02.2025 по справі 340/9410/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

18 лютого 2025 року

м. Київ

справа №340/9410/23

адміністративне провадження № К/990/48028/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Єресько Л.О.,

суддів: Загороднюка А.Г., Соколова В.М.,

перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Гура Костянтин Вікторович, на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з питань праці, Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, Управління Держпраці у Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

У листопаді 2023 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ), в інтересах якого діє адвокат Гура Костянтин Вікторович, звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної служби України з питань праці, Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці та Управління Держпраці у Кіровоградській області, у якому просив:

- визнати протиправним та скасувати наказ Державної служби України з питань праці № 126-КТ від 09.10.2023 «Про звільнення ОСОБА_2 »;

- зобов`язати Державну службу України з питань праці поновити ОСОБА_1 на посаді начальника Управління Держпраці у Кіровоградській області;

- стягнути з Управління Держпраці у Кіровоградській області на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Рішенням від 05.09.2024 Кіровоградського окружного адміністративного суду адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено:

- визнано протиправним та скасовано наказ Державної служби України з питань праці № 126-КТ від 09.10.2023 «Про звільнення ОСОБА_2 »;

- поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника Управління Держпраці у Кіровоградській області з 10.10.2023;

- стягнено з Управління Держпраці у Кіровоградській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 10.10.2023 по 05.09.2024 у сумі 121 163,42 грн;

- рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку у межах суми 11 199,98 грн звернено до негайного виконання.

Державна служба України з питань праці, Південно-Східне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці, Управління Держпраці у Кіровоградській області, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, звернулися до Третього апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою.

Постановою від 12.11.2024 Третього апеляційного адміністративного суду задоволено апеляційні скарги Державної служби України з питань праці, Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, Управління Держпраці у Кіровоградській області. Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 05.09.2024 скасовано та прийнято нову постанову, якою відмовлено у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1

ОСОБА_1 , не погодившись з рішенням апеляційного суду, звернувся до Верховного Суду із цією касаційною скаргою.

Ухвалою Верховного Суду від 14.01.2025 касаційну скаргу залишено без руху з підстав її невідповідності вимогам статті 330 КАС України. В ухвалі Верховного суду від 14.01.2025 про залишення касаційної скарги без руху скаржнику вже вказувалося, що ця справа розглянута судами попередніх інстанцій за правилами загального позовного провадження. Отже, у цьому випадку скаржник має навести обґрунтування наявності підстав касаційного оскарження судових рішень, визначених пунктами 1-4 частини четвертої статті 328 КАС України.

Згідно з інформацією, наявною в комп`ютерній програмі «Діловодство спеціалізованого суду», електронний документ (ухвала суду про залишення касаційної скарги без руху від 14 січня 2025 року) доставлена в Електронний кабінет адвокат Гури К, В. 15 січня 2025 року о 13 год 01 хв, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.

27.01.2025 через систему «Електронний Суд» від скаржника на виконання ухвали про залишення без руху надійшла заява про усунення недоліків шляхом, визначеним вищезазначеною ухвалою Верховного Суду.

За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

В уточненій касаційній скарзі скаржник визначає підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України. Та зазначає, що позиція апеляційної інстанції суперечить правовим висновкам Верховного суду, яка викладена у постановах від 22.11.2022 справа №200/3012/21-а та 05.04.2023 справа № 640/12871/21, в яких Верховним Судом України неодноразово висловлювалася правова позиція, згідно з якою ліквідація юридичної особи публічного права має місце у випадку, якщо в розпорядчому акті органу державної влади або органу місцевого самоврядування наведено обґрунтування доцільності відмови держави від виконання завдань та функцій такої особи. У разі ж покладення виконання завдань і функцій ліквідованого органу на інший орган мова йде фактично про його реорганізацію. Таким чином, встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) установи, що ліквідується, не виключає, а передбачає зобов`язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи.

Водночас, суд касаційної інстанції звертав увагу скаржника, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).

При цьому під судовими рішеннями в подібних правовідносинах розуміються такі рішення, в яких аналогічними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, і, відповідно, має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

Правовим висновком Верховного Суду є висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, сформульований внаслідок казуального тлумачення цієї норми при касаційному розгляді конкретної справи, та викладений у мотивувальній частині постанови Верховного Суду, прийнятої за наслідками такого розгляду.

Так, при встановленні доцільності посилання на постанову Верховного Суду на яку посилається скаржник у касаційній скарзі як підставу для перегляду оскаржуваного рішення за пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, кожен правовий висновок Верховного Суду потребує оцінки на релевантність у двох аспектах: чи є правовідносини подібними та чи зберігає ця правова позиція юридичну силу до спірних правовідносин, зважаючи на редакцію відповідних законодавчих актів.

У такому випадку правовий висновок розглядається "не відірвано" від самого рішення, а через призму конкретних спірних правовідносин та відповідних застосовуваних редакцій нормативно-правових актів.

Як слідує із оскаржуваного рішення суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції в частині щодо застосування позиції Верховного Суду стосовно реорганізації та ліквідації, на неврахування яких посилається скаржник, за доводами касаційної скарги на підставі пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

Натомість суд апеляційної інстанції відмовляючи ОСОБА_1 в задоволенні позову виходив з того, що відповідачем було запропоновано рівнозначну посаду на яку ОСОБА_1 не надав згоди.

Посилання скаржника у касаційній скарзі на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права зводяться до незгоди із висновком суду першої інстанції щодо обставин справи та наполяганні на переоцінці наявних у справі доказів, що не є належним обґрунтуванням підстави касаційного оскарження судового рішення відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України.

Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України).

Скаржнику було роз`яснено, що з урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Таким чином, скаржником не виконано вимоги ухвали Верховного Суду від 14.01.2024 про залишення касаційної скарги без руху в частині обґрунтування підстав касаційного оскарження.

Згідно з частиною другою статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

У пункті 1 частини четвертої статті 169 КАС України визначено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

За наведених обставин касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала.

Повернення Верховним Судом касаційної скарги та надання заявнику права в межах розумних строків та при дотриманні всіх інших вимог процесуального закону на повторне звернення до Верховного Суду з такою скаргою, не є обмеженням доступу до суду (зокрема, що гарантовано пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України), та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд у формі касаційного оскарження судового рішення учасником справи.

Ураховуючи викладене та керуючись статтями 169, 330, 332 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Гура Костянтин Вікторович, на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з питань праці, Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, Управління Держпраці у Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії - повернути скаржнику.

Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи.

Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

Роз`яснити заявникові, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді Л.О. Єресько А.Г. Загороднюк В.М.Соколов