Постанова

від 16.04.2025 по справі 910/525/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" квітня 2025 р. Справа№ 910/525/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Андрієнка В.В.

суддів: Шапрана В.В.

Буравльова С.І.

секретар судового засідання - Король Д.А.

учасники справи:

від позивача: Медвідчук Ю.С.;

від відповідача: Пирогівський В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства "Завод 410 ЦА"

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.01.2025 (повний текст складено 19.02.2025)

у справі № 910/525/24 (суддя Удалова О.Г.)

за позовом Комунального підприємства Міжнародний аеропорт "Київ" (Жуляни)

до Державного підприємства "Завод 410 ЦА"

про стягнення 1 563 328,98 грн

УСТАНОВИВ:

У провадженні Господарського суду міста Києва перебувала справа № 910/525/24 за позовом Комунального підприємства Міжнародний аеропорт "Київ" (Жуляни) до Державного підприємства "Завод 410 ЦА" про стягнення 1563328,98 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.05.2024 позов задоволено частково, стягнуто 668 953,38 грн боргу, 28 475,76 грн 3% річних, 68 112,54 грн інфляційних, 95 521,89 грн пені, 14 340,68 грн судового збору.

10.01.2025 від Державного підприємства "Завод 410 ЦА" надійшла заява про відстрочення виконання рішення суду, в якій останній просив суд відстрочити виконання рішення Господарського суду міста Києва від 02.05.2024 у справі № 910/525/24 строком на один рік.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.01.2025 по справі № 910/525/24 у задоволенні заяви Державного підприємства "Завод 410 ЦА" про відстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 02.05.2024 відмовлено повністю.

Не погодившись з винесеною ухвалою, Державне підприємство "Завод 410 ЦА" подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.01.2025 по справі № 910/525/24.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що на думку апелянта, місцевим господарським судом необґрунтовано було відмовлено у задоволенні заяви Державного підприємства "Завод 410 ЦА" про відстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 02.05.2024. За твердженням апелянта, відмова суду першої інстанції у задоволені заяви про відстрочення рішення фактично створює ситуацію, яка ставить під загрозу інтереси обох сторін. Обмеження ресурсів ДП «ЗАВОД 410 ЦА» унеможливлює відновлення господарської діяльності, що є критично важливим для виконання фінансових зобов`язань перед контрагентами. Зазначена ухвала Господарського суду міста Києва суттєво ускладнює можливість відновлення нашої господарської діяльності, що, у свою чергу, може призвести до банкрутства Підприємства. Такий розвиток подій є небажаним для обох сторін, оскільки у разі банкрутства Підприємства погашення заборгованості стане набагато складнішим і може затягнутися на невизначений термін.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.032025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства "Завод 410 ЦА" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.01.2025 у справі № 910/525/24, розгляд апеляційної скарги призначено на 16.04.2025.

14.04.2025 позивачем було подано відзив на апеляційну скаргу у якому він просив суд ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. При цьому позивач зазначає, що є комунальним підприємством на основі госпрозрахунку; у зв`язку з закриттям повітряного простору, вже майже три роки фактично не працює, не здійснює ні авіаційної діяльності, ні будь-якої іншої прибуткової діяльності, не отримує будь-якого фінансування з бюджету; більшість співробітників перебувають у відпустці без збереження заробітної плати, лише 3% від загального штату працюють у віддаленому режимі для підтримки життєдіяльності Підприємства (забезпечення перебування на території підрозділів ЗСУ, подання звітності, відповіді на листи і доручення КМДА тощо). Позивач шляхом повернення боргів за невиконані зобов`язання контрагентів намагається підтримувати життєдіяльність Підприємства, виплачувати заробітну плату працівникам, які задіяні у цьому підтриманні, а також закривати власні боргові зобов`язання перед кредиторами за договорами.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів встановила, що обґрунтовуючи заяву про відстрочення виконання рішення суду у даній справі заявник стверджує, що:

- відповідач здійснює господарську діяльність відповідно до чинного законодавства України, зокрема, спрямовану на виконання робіт з капітального ремонту, модернізації, переобладнання і технічного обслуговування літаків типу Антонов, але завод станом на сьогоднішній день не має сертифікату щодо основної діяльності (капітального ремонту, реконструкції в літакобудуванні);

- у зв`язку з тим, що бойові дії відбувались на території, де знаходиться Підприємство, та весь час зберігається загроза ракетних ударів (поряд з Підприємством знаходиться аеропорт «Київ»), у зв`язку з відсутністю можливості повноцінно вести господарську діяльність, виконувати свої посадові обов`язки у дистанційному режимі, закриттям аеропортів та неможливістю здійснення обльотів відремонтованими літаками, і прибуття нових літаків на ремонт, оскільки усі льотні майданчики Підприємства знаходяться на території України, та керуючись ст. 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» наказом Підприємства від 24.03.2022 № 46, призупинено дію трудових договорів з 24 березня 2022 року з переважною більшістю працівників ДП «ЗАВОД 410 ЦА» до відновлення можливості виконувати роботу, але не пізніше дня припинення або скасування воєнного стану;

- 25.11.2023 військовослужбовцями збройних сил російської федерації з використанням БпЛА типу «Shahed» здійснено бомбардування ДП «ЗАВОД 410 ЦА», в результаті якого на Підприємстві сталися вибухи, які спричинили пожежу у виробничих приміщеннях;

- розпорядчими документами по Підприємству було оголошено простій;

- 08.07.2024 збройні сили рф повторно здійснили ракетний обстріл цивільного об`єкту за адресою: м. Київ, Солом`янський район, Аеропорт «Київ-Жуляни», що призвело до пошкодження будівель та споруд Підприємства.

Вказані обставини, на думку заявника, є підставами для відстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 02.05.2024 у справі № 910/525/24 строком на один рік.

Статтею 326 ГПК України передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (частина 1 статті 327 ГПК України).

Колегія суддів відзначає, що право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини та громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист. Аналогічна правова позиція була висловлена Конституційним Судом України у рішеннях від 13.12.2012 у справі № 18-рп/2012, від 25.04.2012 у справі № 11-рп/2012 та від 30.06.2009 у справі № 16-рп/2009.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 статті 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

При вирішенні питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, враховуються, зокрема, матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Відповідно до положень статті 331 ГПК України задоволення заяв про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (тяжке захворювання фізичної особи або членів її сім`ї, її матеріальний стан, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

Вищенаведеними нормами встановлено, що відстрочення виконання рішення є правом, а не обов`язком суду, яке реалізується виключно у виняткових випадках за наявності підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, та доказів, що підтверджують наявність таких підстав.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що заявником не надано суду належних доказів на підтвердження наявності вказаної обставини.

При цьому судом береться до уваги також те, що між сторонами у справі виникли господарські правовідносини і норми Господарського кодексу України не передбачають привілейованого становища суб`єктів господарювання за порушення господарських зобов`язань.

Окрім того, статтею 1 Цивільного кодексу України визначено, що однією із ознак майнових відносин є юридична рівність їх учасників, у тому числі й органів державної влади, а тому самі лише обставини, пов`язані з фінансуванням установи чи організації з місцевого бюджету та відсутністю у ньому коштів, не виправдовують замовника та не заперечують обов`язку такого органу, який виступає стороною зобов`язального правовідношення, від його виконання належним чином.

Судом береться до уваги те, що заявником не надано доказів того, що при наданні розстрочки відповідач виконає рішення суду у даній справі. При цьому суд відзначає, що відстрочення виконання рішення суду спрямовано саме на забезпечення виконання такого рішення.

Також суд зважає на те, що при вирішенні питання про відстрочення виконання рішення суд має врахувати матеріальні інтереси обох сторін.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, боржником не було здійснено будь-яких платежів на виконання рішення суду.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про відсутність підстав для задоволення поданої відповідачем заяви про відстрочення виконання рішення в даній справі. Висновок суду про відмову у задоволенні вказаної заяви є обґрунтованим та правомірним.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

У викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 909/636/16.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N303-A, п. 29).

Отже, з огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд надав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

При цьому, слід зазначити, що іншим доводам апелянта оцінка судом не надається, адже, вони не спростовують встановлених судом обставин, та не впливають на результат прийнятого рішення.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд погоджується із висновками місцевого суду як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.

Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що ухвала Господарського суду міста Києва від 30.01.2025 у справі №910/525/24 обґрунтована, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а отже, підстав для її скасування не вбачається, у зв`язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Завод 410 ЦА" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.01.2025 у справі №910/525/24 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.01.2025 у справі №910/525/24 залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору покласти на Державне підприємство "Завод 410 ЦА".

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 01.05.2025

Головуючий суддя В.В. Андрієнко

Судді В.В. Шапран

С.І. Буравльов