Ухвала

від 11.02.2025 по справі 921/144/24

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

11 лютого 2025 року

м. Київ

cправа № 921/144/24

Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду: Рогач Л. І. - головуюча, Багай Н. О., Берднік І. С., Волковицька Н. О., Дроботова Т. Б., Зуєв В. А., Краснов Є. В., Мачульський Г. М., Міщенко І. С., Могил С. К., Случ О. В., Чумак Ю. Я.,

за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «СТЕН»

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 23.10.2024

у справі за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях

до Товариства з обмеженою відповідальністю «СТЕН»,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Регіональний офіс водних ресурсів у Тернопільській області

про виселення Товариства з обмеженою відповідальністю «СТЕН» з орендованого державного нерухомого майна,

ВСТАНОВИВ:

Верховний Суд ухвалою від 29.11.2024 відкрив касаційне провадження у справі № 921/144/24 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «СТЕН» (далі - ТОВ «СТЕН) на постанову Західного апеляційного господарського суду від 23.10.2024 та призначив касаційну скаргу до розгляду.

Ухвалою від 07.01.2025 Верховний Суд задовольнив заяви ТОВ «СТЕН» та Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Верховний Суд ухвалою від 22.01.2025 передав справу № 921/144/24 за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях до ТОВ «СТЕН», третя особа -Регіональний офіс водних ресурсів у Тернопільській області, про виселення ТОВ «СТЕН» з орендованого державного нерухомого майна на розгляд судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Під час касаційного перегляду справи колегія суддів з`ясувала, що Верховний Суд у складі колегії суддів судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду (Суховий В. Г. - головуючий, Берднік І. С., Зуєв В. А.) у постанові від 12.04.2023 у справі № 917/565/22 за позовом Громадської організації «Сльози милосердя України» до Комунального підприємства Полтавської обласної ради «Полтававодоканал», Управління майном обласної ради Полтавської обласної ради про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди (щодо продовження строку дії договору), розглянув касаційну скаргу на постанову апеляційного господарського суду, якою змінено мотивувальну частину рішення суду першої інстанції про відмову в позові.

Цією постановою Верховний Суд залишив без змін постанову суду апеляційної інстанції у справі № 917/565/22. Переглядаючи у касаційному порядку оскаржуване судове рішення апеляційної суду, Верховний Суд погодився з висновками зазначеного суду про те, що строк дії спірного договору оренди, об`єктом оренди в якому є майно - асфальтобетонне замощення, закінчився 19.06.2022, тобто у період дії воєнного стану; надіслані орендарю орендодавцем листи від 31.03.2022 та від 26.05.2022 з відмовою у продовженні договору оренди не містять підстав, передбачених статтею 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», з огляду на те, що абзац 2 частини першої цієї статті стосується саме орендованого приміщення, тоді як об`єкт оренди за спірним договором оренди - асфальтобетонне замощення не є приміщенням в силу положень закону; суду не надано рішення орендодавця як уповноваженого органу управління, до сфери управління якого належить балансоутримувач. Враховуючи приписи постанови Кабінету Міністрів України від 27.05.2023 № 634 «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану» (далі - Постанова № 634), Верховний Суд вважав правомірними висновки суду апеляційної інстанції про те, що у спірних правовідносинах відсутні передумови для припинення договору оренди під час дії воєнного стану з підстав, визначених у пункті 5 Постанови № 634, оскільки такий договір вважається продовженим, починаючи з 24.02.2022, на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану, в силу імперативних приписів пунктів 5, 16 Постанови № 634, без заяви орендаря та окремого рішення орендодавця. Такі висновки, як зазначив Верховний Суд, свідчать про відсутність спірного матеріального правовідношення, за захистом якого звернувся позивач, що є підставою для відмови у позові, і саме з мотивів, викладених в оскаржуваній постанові суду апеляційної інстанції.

Суд враховує, що у цій справі (№ 921/144/24), як і в справі № 917/565/22, йдеться про наявність/відсутність підстав для продовження орендних відносин з огляду на частину першу статті 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», враховуючи, зокрема, кваліфікацію об`єкта оренди, а також положення Постанови № 634. Тобто правовідносини у цих справах є подібними і висновки судів, як і доводи касаційної скарги, ґрунтуються на застосуванні приписів статті 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та пункту 5 Постанови № 634.

За висновками Великої Палати Верховного Суду, національне законодавство має тлумачитися таким чином, щоб результат тлумачення відповідав принципам справедливості, розумності та узгоджувався з положеннями Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.05.2020 у справі № 815/1226/18 (пункт 80), від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20 (пункт 42), від 13.07.2022 у справі № 199/8324/19).

Тлумачення законодавства судам слід здійснювати системно, враховувати правову природу спірних відносин, загальну спрямованість законодавства та права України в цілому, а результат тлумачення законодавства має бути розумним та справедливим (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України). Зокрема, законодавство слід тлумачити у відповідності з розумними цілями регулювання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 у справі № 911/1278/20 (пункт 7.33).

Відповідно до частини першої статті 3 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» об`єктами оренди за цим Законом є, зокрема, єдині майнові комплекси підприємств, їхніх відокремлених структурних підрозділів; нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення, а також їх окремі частини); інше окреме індивідуально визначене майно.

Згідно зі статтею 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» підставою для відмови у продовженні договору оренди є рішення про відмову у продовженні договору оренди, яке може бути прийняте, зокрема, якщо орендоване приміщення необхідне для власних потреб балансоутримувача, які обґрунтовані у письмовому зверненні балансоутримувача, поданому ним орендарю.

Відповідно до преамбули Закону України «Про оренду державного та комунального майна», цей Закон регулює правові, економічні та організаційні відносини, пов`язані з передачею в оренду майна, що перебуває в державній та комунальній власності, майна, що належить Автономній Республіці Крим, а також передачею права на експлуатацію такого майна; майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання майна, що перебуває в державній та комунальній власності, майна, що належить Автономній Республіці Крим.

Отже, оскільки положення Закону України «Про оренду державного та комунального майна» стосуються орендних відносин щодо певно визначеного майна, то відповідно дії, які пов`язані із продовженням/відмовою у продовженні орендних відносин, стосуються саме того майна, яке згідно із цим Законом було предметом оренди за договором.

При цьому, зважаючи на специфіку правовідносин з оренди державного та комунального майна, виходячи із наведених положень Закону України «Про оренду державного та комунального майна», як зазначила колегія суддів, така підстава для відмови у продовженні договору оренди, визначена у частині першій статті 19 зазначеного Закону, як «орендоване приміщення, необхідне для власних потреб балансоутримувача, які обґрунтовані у письмовому зверненні балансоутримувача, поданому ним орендарю» має стосуватися не лише і виключно «приміщення», про яке йдеться в класичному розумінні цього слова, як частини внутрішнього об`єму будівлі, обмеженої з усіх сторін захисними конструкціями - стінами або перегородками (у тому числі з вікнами і дверима) та перекриттям і підлогою, з можливістю входу і виходу (ДСТУ Б В.1.1.-36:2016, постанова Кабінету Міністрів України від 28.10.2004 № 1442 «Про затвердження національного стандарту « 2 «Оцінка нерухомого майна» (Національний стандарт № 2, пункт 2)), а має тлумачитися та застосовуватися у більш ширшому значенні, а саме, до всіх об`єктів оренди, визначених у статті 3 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», та відповідно, які визначені об`єктами оренди за укладеними договорами оренди державного та комунального майна.

Для прикладу колегія суддів зазначила, що якщо у правовідносинах з вирішення питання про відмову у продовженні договору оренди на підставі абзацу 2 частини першої статті 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» сприймати визначення майна як «приміщення» в буквальному сенсі (частина внутрішнього об`єму будівлі, обмежена з усіх сторін захисними конструкціями - стінами або перегородками), та застосовувати відповідно цю норму законодавства лише до «приміщень» в класичному розумінні цього слова, то в разі, якщо за договором оренди орендовано будівлю в цілому чи цілісний майновий комплекс, до складових частин якого належатиме майданчик та подібне майно, чи інше окремо індивідуально визначене майно, це виключає застосування зазначеної норми права та звужує (нівелює) право балансоутримувача на розпорядження майном з метою, прямо передбаченою Законом України «Про оренду державного та комунального майна». Особливого значення тлумачення цієї норми набуває у поєднанні з положеннями пункту 5 Постанови № 634, який вказує на випадки продовження договору оренди в умовах воєнного стану.

Колегія суддів зазначила, що, ураховуючи правову природу спірних правовідносин, з метою розумного та справедливого (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України) тлумачення абзацу 2 частини першої статті 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», задля дотримання балансу прав учасників договірних відносин з оренди державного та комунального майна, поняття «приміщення», про яке йдеться в абзаці 2 частини першої статті 19 цього Закону, слід сприймати та тлумачити не тільки як окрему (одну) частину внутрішнього об`єму будівлі, обмеженою будівельними елементами, з можливістю входу і виходу, але й для всіх об`єктів оренди, визначених у частині першій статті 3 цього Закону.

Ураховуючи наведене вище, з огляду на виконання функцій із забезпечення сталості та єдності судової практики, колегія суддів вважала, що справа № 921/144/24 підлягає передачі на розгляд судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду згідно із частиною першою статті 302 Господарського процесуального кодексу України, оскільки спірний об`єкт оренди за договором оренди - асфальтобетонне замощення не є приміщенням, а тому не підпадає під дію абзацу 2 частини першої статті 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна». Колегія суддів вважає, що «приміщення», про яке йдеться в абзаці 2 частини першої статті 19 цього Закону, може кваліфікуватися як будь-який об`єкт оренди за цим Законом, визначений у частині першій статті 3 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», та який відповідно до зазначеної норми права є об`єктом оренди за договором оренди державного чи комунального майна, укладеного між сторонами у відповідних правовідносинах.

За змістом частини першої статті 302 Господарського процесуального кодексу України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, передає справу на розгляд палати, до якої входить така колегія, якщо ця колегія вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з цієї ж палати або у складі такої палати.

Судова палата для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вважає мотиви, на підставі яких постановлено ухвалу Верховного Суду від 22.01.2025, обґрунтованими, тому, з огляду на викладене касаційна скарга ТОВ «СТЕН» на постанову Західного апеляційного господарського суду від 23.10.2024 у справі № 921/144/24 підлягає прийняттю до розгляду у судовому засіданні судовою палатою для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Керуючись статтями 197, 234, 235, 301, 302, 314 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Прийняти до розгляду судовою палатою для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справу № 921/144/24 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «СТЕН» на постанову Західного апеляційного господарського суду від 23.10.2024.

2. Призначити розгляд справи № 921/144/24 у відкритому судовому засіданні на 20 березня 2025 року об 11:00 у приміщенні Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6, зал судових засідань № 203.

3. Забезпечити участь представників Товариства з обмеженою відповідальністю "СТЕН" та Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях у судовому засіданні 20 березня 2025 року об 11:00 в режимі відеоконференції відповідно до Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи за допомогою системи відеоконференцзв`язку (https://vkz.court.gov.ua) з використанням електронних адрес ІНФОРМАЦІЯ_1 та ruslana.tkach@spfu.gov.ua.

4. Інструкція користувача підсистеми відеоконференцзв`язку розміщена на вебсторінці технічної підтримки користувачів Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи за вебадресою: https://wiki.court.gov.ua.

5. Повідомити учасників справи, що їх явка не є обов`язковою.

6. Роз`яснити іншому учаснику справи № 921/144/24, що його представники також мають право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуюча Л. Рогач

Судді Н. Багай

І. Берднік

Н. Волковицька

Т. Дроботова

В. Зуєв

Є. Краснов

Г. Мачульський

І. Міщенко

С. Могил

О. Случ

Ю. Чумак