Ухвала

від 19.02.2025 по справі 910/5438/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

19 лютого 2025 року

м. Київ

cправа № 910/5438/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Малашенкової Т.М. (головуючої), Бенедисюка І.М., Булгакової І.В.,

розглянувши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , скаржник)

на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 20.01.2025

за позовом Публічного акціонерного товариства «Науково-дослідний і конструкторсько-технологічний інститут емальованого технічного обладнання і нових технологій Колан»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто-Оптимал»

про припинення порушення прав інтелектуальної власності,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 10.02.2025 (згідно з поштовими відмітками на конверті) звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить, зокрема, ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 20.01.2025 справі №910/5438/17 про відмову у відкритті апеляційного провадження скасувати, а справу передати до Північного апеляційного господарського суду для продовження розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 20.06.2018.

Відповідно до протоколу передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 13.02.2025 для розгляду касаційної скарги у справі №910/5438/17 визначено колегію суддів у складі: Малашенкової Т.М. - головуюча, Бенедисюка І.М., Булгакової І.В.

Вирішуючи питання щодо прийнятності касаційної скарги та наявності підстав для відкриття / відмови у відкритті касаційного провадження, дослідивши доводи касаційної скарги ОСОБА_1 у контексті оскаржуваного судового рішення, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.

Предметом касаційного оскарження є ухвала Північного апеляційного господарського суду від 20.01.2025 про відмову у відкритті апеляційного провадження у справі №910/5438/17, якою заяву представника ОСОБА_1 адвоката Боровика І.В. про поновлення строку на апеляційне оскарження від 30.12.2024 (вх. №09-11.1/3679/24 від 31.12.2024) залишено без розгляду. Відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Києва від 20.06.2018 у справі №910/5438/17 на підставі пункту 4 частини першої статті 261 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Як вбачається з тексту касаційної скарги ОСОБА_1 , обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження покликаючись на приписи статей 254, 256, 261, 272 ГПК України зазначає, що:

рішенням Господарського суду міста Києва від 20.06.2018 відмовлено в позові;

у листопаді 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 20.06.2018, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Судові витрати покласти на відповідача. Також ОСОБА_1 заявив клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження;

скаржник стверджує про ігнорування судом апеляційної інстанції доводів апеляційної скарги. Наголошує, що не брав участь у розгляді справи як власник патенту України на винахід №79603 від 10.07.2007 «Процес контролю забрудненості масляного фільтра в автомобільному двигуні», не був повідомлений про результати її розгляду, а тому ці обставини свідчать про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження, відповідно строк апеляційного оскарження підлягає поновленню;

Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 26.11.2024 клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження відхилив. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 20.06.2018 у справі № 910/5438/17 залишив без руху. Роз`яснив ОСОБА_1 про право подати заяву із зазначенням інших підстав та доказів на їх підтвердження для поновлення строку на апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали;

Північний апеляційний господарський суд ухвалою 20.01.2025 заяву представника ОСОБА_1 адвоката - Боровика Ігоря Васильовича про поновлення строку на апеляційне оскарження від 30.12.2024 (вх. №09-11.1/3679/24 від 31.12.2024) залишив без розгляду. Відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Києва від 20.06.2018 у справі №910/5438/17;

предметом касаційного оскарження є ухвала суду апеляційної інстанції про відмову у прийнятті апеляційної скарги особи, яка не була залучена до участі у справі;

є передчасниим висновок господарського суду апеляційної інстанції про необхідність відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 20.06.2018, оскільки суд апеляційної інстанції мав дослідити чи стосується судове рішення, що оскаржується, безпосередньо прав, інтересів та (або) обов`язків особи, що подала апеляційну скаргу;

резолютивна частина оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції містить висновок щодо відмови у задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення строку на подання апеляційної скарги натомість, судом апеляційної інстанції вказані заявником у заяві обставини взагалі не оцінювались та оскаржувана ухвала не містить висновків суду щодо поважності чи не поважності причин пропуску ОСОБА_1 строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 20.06.2018 у справі №910/5438/17.

За приписами частини першої статті 304 ГПК України ухвали судів першої та апеляційної інстанції можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктами 2 і 3 частини першої статті 287 цього Кодексу.

За змістом пункту 3 частини першої статті 287 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз`яснення рішення чи відмову у роз`ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.

Як вбачається з матеріалів доданих до касаційної скарги та Єдиного державного реєстру судових рішень, судом апеляційної інстанції в оскаржуваній ухвалі від 20.01.2025 у справі №910/5438/17 встановлено:

рішенням Господарського суду міста Києва від 20.06.2018 відмовлено в позові;

у листопаді 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 20.06.2018, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Судові витрати покласти на відповідача. Також скаржник заявив клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження;

ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.11.2024 відхилено клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження; апеляційну скаргу залишено без руху та роз`яснено ОСОБА_1 право подати заяву із зазначенням інших підстав та доказів на їх підтвердження для поновлення строку на апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали;

копія ухвали від 26.11.2024 надіслана ОСОБА_1 , його представнику адвокату - Боровику І.В. та доставлена в електронний кабінет ЄСІТС 27.11.2024. Таким чином, встановлений строк для вчинення процесуальної дії сплив 07.12.2024;

представник ОСОБА_1 адвокат Боровик І.В. 30.12.2024 через електронний кабінет ЄСІТС подав заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження, у якій просить поновити пропущений процесуальний строк на подання апеляційної скарги та прийняти апеляційну скаргу до розгляду, відкрити апеляційне провадження у справі, тобто поза межами встановленого законом строку, який закінчився 07.12.2024, і не порушує питання про його поновлення.

Залишаючи без руху апеляційну скаргу ОСОБА_1 апеляційний суд в ухвалі від 26.11.2024, з урахуванням ухвали про виправлення описок від 05.02.2024, виходив з того, що:

- оскаржене рішення суду ухвалено 20.06.2018, повний текст складено 27.06.2018, а відтак строк на апеляційне оскарження сплив 17.07.2018;

- апеляційна скарга подана 14.11.2024, тобто скаржник пропустив встановлений статтею 256 ГПК України строк на звернення із апеляційною скаргою;

- клопотання про поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження обґрунтоване тим, що в серпні 2024 року власнику патенту на винахід № НОМЕР_1 ОСОБА_1 з Єдиного державного реєстру судових рішень стало відомо про рішення Господарського суду міста Києва від 20.06.2018. При цьому, скаржник не був присутній при проголошенні рішення в судовому засіданні, повний текст рішення засобами поштового зв`язку не отримував та не був обізнаний про наявність судового спору;

- суд зазначені доводи у клопотанні про поновлення процесуального строку - строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 20.06.2018 відхилив, оскільки 22.12.2021 ОСОБА_1 як генеральний директор Публічного акціонерного товариства «Науково-дослідний і конструкторсько-технологічний інститут емальованого технічного обладнання і нових технологій Колан» підписав та подав від імені позивача заяву про перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 20.06.2018 за нововиявленими обставинами, тобто щонайменше із цієї дати ОСОБА_1 був обізнаний як про судовий розгляд даної справи так і про рішення суду, на яке подається апеляційна скарга.

Дослідивши матеріали касаційної скарги, щодо оскарження ухвали Північного апеляційного господарського суду від 20.01.2025 у справі №910/5438/17 про відмову у відкритті апеляційного провадження, Суд зазначає таке.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок здійснення судочинства в господарських судах визначає ГПК України.

Частиною першої статті 4 ГПК України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується.

Верховний Суд виходить з того, що приписами статті 129 Конституції України передбачено, що однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Аналогічні положення закріплено і в частині першій статті 17 ГПК України за якими учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках на касаційне оскарження судового рішення.

Строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом (стаття 113 ГПК України).

Відповідно до частини першої та третьої статті 254 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції; після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у справі, але суд вирішив питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, така особа користується процесуальними правами і несе процесуальні обов`язки учасника справи.

Під час оцінки доводів касаційної скарги на предмет очевидності/неочевидності застосування норм права Верховний Суд виходить зі сталої правової позиції висловленої Верховним Судом у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду в постановах від 14.08.2019 у справі №62/112 та від 16.01.2020 у справі №925/1600/16.

Так, Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 14.08.2019 у справі №62/112 зазначив таке:

«Згідно з ч. 1 ст. 254 ГПК України (у чинній редакції) учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

В контексті зазначеного, за приписами процесуального законодавства судове рішення, оскаржуване особою, яка не брала участі у справі, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов`язків цієї особи, що випливають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків.

Разом з тим, п. 3 ч. 1 ст. 264 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що при розгляді апеляційної скарги, поданої особою, яка не брала участі в розгляді справи судом першої інстанції і яка вважає, що місцевим господарським судом вирішено питання про її права та обов`язки, суд апеляційної інстанції перевіривши матеріали апеляційної скарги на предмет їх відповідності ст. 258, ст. 259 ГПК України, та за відсутності підстав для залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги чи для відмови у відкритті апеляційного провадження з інших підстав, відкриває апеляційне провадження за апеляційною скаргою такої особи та має належним чином дослідити і встановити, чи вирішив суд в оскаржуваному рішенні питання про права, інтереси та (або) обов`язки заявника апеляційної скарги.

Якщо ж при цьому судом апеляційної інстанції буде встановлено, що права, інтереси та (або) обов`язки такої особи оскаржуваним судовим рішенням не порушені та що питання про її права, інтереси та (або) обов`язки у справі судом першої інстанції не вирішувалися, то апеляційний господарський суд не позбавлений права закрити апеляційне провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 264 ГПК України».

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 16.01.2020 у справі №925/1600/16 виснував таке:

« 8.4. Згідно з частиною другою статті 261 ГПК України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: 1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі у ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов`язки; 2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.

В контексті зазначеного за приписами процесуального законодавства судове рішення, оскаржуване особою, яка не брала участі у справі, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов`язків цієї особи, що випливають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків.

Разом з тим, пунктом 3 частини першої статті 264 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

8.5. Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що при розгляді апеляційної скарги, поданої особою, яка не брала участі в розгляді справи судом першої інстанції і яка вважає, що місцевим господарським судом вирішено питання про її права та обов`язки, суд апеляційної інстанції, перевіривши матеріали апеляційної скарги на предмет їх відповідності статтям 258, 259 ГПК України, та за відсутності підстав для залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги чи для відмови у відкритті апеляційного провадження з інших підстав, відкриває апеляційне провадження за апеляційною скаргою такої особи та має належним чином дослідити і встановити, чи вирішив суд в оскаржуваному рішенні питання про права, інтереси та (або) обов`язки заявника апеляційної скарги.

Якщо ж при цьому судом апеляційної інстанції буде встановлено, що права, інтереси та (або) обов`язки такої особи оскаржуваним судовим рішенням не порушені та що питання про її права, інтереси та (або) обов`язки у справі судом першої інстанції не вирішувалися, то апеляційний господарський суд не позбавлений права закрити апеляційне провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 264 ГПК України.

Наведений висновок викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.08.2019 у справі №62/112».

Верховний Суд виходить з того, що умовою прийнятності апеляційної скарги на рішення суду до розгляду є її відповідність вимогам щодо форми і змісту, які визначені у статті 258 ГПК України, а також дотриманні строків на апеляційне оскарження (стаття 256 ГПК України), обов`язковому поданні переліку матеріалів, що повинні бути додані до неї, в тому числі і у разі пропуску строку звернення до суду з апеляційною скаргою, подання відповідного клопотання про його поновлення, доказів поважності причин його пропуску.

Тож право на судовий захист не є абсолютним.

Отже, Верховний Суд виснував, що суд має відкривати апеляційне провадження за апеляційною скаргою поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, і яка не брала участі у справі тільки після перевірки матеріалів апеляційної скарги на предмет їх відповідності статтям 258, 259 ГПК України, та за відсутності підстав для залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги чи для відмови у відкритті апеляційного провадження з інших підстав.

В цьому випадку суд апеляційної інстанції виходив з того, що:

у листопаді 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 20.06.2018, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Судові витрати покласти на відповідача. Також скаржник заявив клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження;

ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.11.2024 відхилено клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження; апеляційну скаргу залишено без руху та роз`яснено ОСОБА_1 право подати заяву із зазначенням інших підстав та доказів на їх підтвердження для поновлення строку на апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали;

копія ухвали від 26.11.2024 надіслана ОСОБА_1 , його представнику адвокату - Боровику І.В. та доставлена в електронний кабінет ЄСІТС 27.11.2024. Таким чином, встановлений строк для вчинення процесуальної дії сплив 07.12.2024;

представник ОСОБА_1 адвокат Боровик І.В. 30.12.2024 через електронний кабінет ЄСІТС подав заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження, у якій просить поновити пропущений процесуальний строк на подання апеляційної скарги та прийняти апеляційну скаргу до розгляду, відкрити апеляційне провадження у справі, тобто поза межами встановленого законом строку, який закінчився 07.12.2024, і не порушує питання про його поновлення.

Залишаючи без руху апеляційну скаргу ОСОБА_1 апеляційний суд в ухвалі від 26.11.2024, з урахуванням ухвали про виправлення описок від 05.02.2024, виходив з того, що:

- оскаржене рішення суду ухвалено 20.06.2018, повний текст складено 27.06.2018, а відтак строк на апеляційне оскарження сплив 17.07.2018;

- апеляційна скарга подана 14.11.2024, тобто скаржник пропустив встановлений статтею 256 ГПК України строк на звернення із апеляційною скаргою;

- клопотання про поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження обґрунтоване тим, що в серпні 2024 року власнику патенту на винахід № НОМЕР_1 ОСОБА_1 з Єдиного державного реєстру судових рішень стало відомо про рішення Господарського суду міста Києва від 20.06.2018. При цьому, скаржник не був присутній при проголошенні рішення в судовому засіданні, повний текст рішення засобами поштового зв`язку не отримував та не був обізнаний про наявність судового спору;

- суд зазначені доводи у клопотанні про поновлення процесуального строку - строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 20.06.2018 відхилив, оскільки 22.12.2021 ОСОБА_1 як генеральний директор Публічного акціонерного товариства «Науково-дослідний і конструкторсько-технологічний інститут емальованого технічного обладнання і нових технологій Колан» підписав та подав від імені позивача заяву про перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 20.06.2018 за нововиявленими обставинами, тобто щонайменше із цієї дати ОСОБА_1 був обізнаний як про судовий розгляд даної справи так і про рішення суду, на яке подається апеляційна скарга.

Верховний Суд виходить з того, що законодавством серед інших встановлені вимоги, зокрема, щодо необхідності дотримання особою, яка звертається до суду за захистом прав, свобод та інтересів, відповідних строків.

Частина перша статті 116 ГПК України визначає, що перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За приписами статті 115 ГПК України процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.

Відповідно до частини другої статті 118 ГПК України заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Верховний Суд виходить з того, що інститут строків у господарському процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у господарських відносинах та стимулює суд і учасників господарського процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до суду з позовом, апеляційною чи касаційною скаргами обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Правові висновки щодо порядку застосування процесуальних строків викладені у низці постанов Верховного Суду.

Відповідно до частин першої, третьої та четвертої статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення; якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи; одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.

Статтею 258 ГПК України встановлені форма і зміст апеляційної скарги, зокрема, пунктом 7 частини другої цієї статті встановлено, що в апеляційній скарзі мають бути зазначені клопотання особи, яка подала скаргу.

Згідно із частиною третьою статті 260 ГПК України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху (частина друга статті 174 ГПК України).

Згідно з частиною четвертою статті 260 ГПК України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 261 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 261 ГПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

У цьому випадку в системному зв`язку з наведеними вище приписами застосуванню підлягають також норми статті 118 ГПК України за якими право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Таким чином, у разі подання заяви із зазначенням інших підстав та доказів на їх підтвердження для поновлення строку на апеляційне оскарження поза межами строку встановленого судом для її подання, суд таку заяву залишає без розгляду.

Як вбачається з касаційної скарги та Єдиного державного реєстру судових рішень, апеляційний суд встановив, що ОСОБА_1 14.11.2024, оскаржуючи до апеляційного суду рішення місцевого суду від 20.06.2018 у цій справі, пропустив строк на його оскарження, який сплив 17.07.2018 та разом з апеляційною скаргою заявив клопотання про поновлення строку на його оскарження, яке апеляційним судом ухвалою від 26.11.2024 відхилено, а апеляційну скаргу залишено без руху та роз`яснено ОСОБА_1 право подати заяву із зазначенням інших підстав та доказів на їх підтвердження для поновлення строку на апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня вручення ухвали від 26.11.2024, яку доставлено в електронний кабінет ЄСІТС 27.11.2024 та як встановив суд апеляційної інстанції строк встановлений законом для вчинення процесуальної дії спливав 07.12.2024 щодо подання цієї заяви тоді, як представник ОСОБА_1 адвокат Боровик І.В. лише 30.12.2024 подав заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження, тобто поза межами встановленого законом строку без порушення питання про його поновлення.

Отже, судом апеляційної інстанції було виявлено недолік при поданні ОСОБА_1 апеляційної скарги, а саме її було подано з пропуском строку на апеляційне оскарження з клопотанням про його поновлення, яке апеляційним судом відхилене та надано строк для усунення цього недоліку шляхом подання заяви із зазначенням інших підстав та доказів на їх підтвердження для поновлення строку на апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня вручення ухвали від 26.11.2024, а тому апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 20.06.2018 у справі №910/5438/17, саме через це залишено без руху та надано ОСОБА_1 можливість усунути встановлений при поданні апеляційної скарги недолік протягом 10 (десяти) днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

Враховуючи те, що ухвалою суду апеляційної інстанції від 20.02.2025, яка оскаржується, заяву представника ОСОБА_1 адвоката Боровика І.В. про поновлення строку на апеляційне оскарження від 30.12.2024 (вх. №09-11.1/3679/24 від 31.12.2024) залишено без розгляду та відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Києва від 20.06.2018 у справі №910/5438/17 у зв`язку з тим, що представник ОСОБА_1 адвокат Боровик І.В. заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження подав поза межами встановленого десятиденного строку, апеляційний суд у цьому випадку виконав свій обов`язок чітко передбачений процесуальним законом (частини друга статті 118, частина четверта статті 260, пункт 4 частини першої статті 261 ГПК України), що не може вважатися порушенням норм процесуального права, яке тягне за собою наслідки у вигляді скасування відповідного судового акта.

Посилання скаржника, що резолютивна частина оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції містить висновок щодо відмови у задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення строку на подання апеляційної скарги натомість, судом апеляційної інстанції вказані заявником у заяві обставини взагалі не оцінювались та оскаржувана ухвала не містить висновків суду щодо поважності чи не поважності причин пропуску ОСОБА_1 строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 20.06.2018 у справі №910/5438/17, Судом не приймаються до уваги, оскільки, суд апеляційної інстанції заяву представника ОСОБА_1 адвоката Боровика І.В. про поновлення строку на апеляційне оскарження від 30.12.2024 (вх. №09-11.1/3679/24 від 31.12.2024) в силу статті 118 ГПК України залишив без розгляду через її подання поза межами строку встановленого апеляційним судом в ухвалі від 26.11.2024 не розглядав та не відмовляв у її задоволенні.

При цьому Суд вважає за необхідне зазначити, що Верховний Суд виходить з правової позиції, викладеної у постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, а саме: "40. Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства".

Вказаний висновок щодо зміни ролі суду у позовному провадженні та стосовно того, що суд є арбітром який надає оцінку доказам і доводам, які надані сторонами з огляду на завдання та основні засади господарського судочинства та приписи ГПК України щодо змін є релевантними до цієї справи.

Верховний Суд звертає увагу на приписи частини четвертої статті 13, статті 7, 14 ГПК України.

Згідно із пунктом 6 частини другої статті 42 ГПК України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку (частина перша статті 118 ГПК України).

Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників господарського судочинства та своєчасного виконання ними передбачених ГПК України певних процесуальних дій.

При вирішенні питання про поновлення строку суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду.

Інститут процесуальних строків сприяє досягненню юридичної визначеності, а також стимулює учасників справи та інших заінтересованих осіб добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого правовідносини можуть вважатися спірними, а після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Норми ГПК України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.

Поважними причинами пропуску процесуального строку вважаються такі обставини, за яких своєчасне пред`явлення заяви стає неможливим або утрудненим, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання заяви.

Суд поновлює або продовжує строк, встановлений відповідно законом або судом, за клопотанням сторони або іншої особи у разі його пропущення з поважних причин.

Питання про поновлення чи продовження пропущеного строку вирішує суд, у якому належало вчинити процесуальну дію або до якого потрібно було подати документ чи доказ.

Відповідно до статті 113 ГПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

Відповідно до статті 114 ГПК України з метою виконання завдань господарського процесу та завдань підготовчого провадження, суд встановлює розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Приписами статті 118 ГПК України унормовано, що право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Відповідно до частини першої статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Згідно з частиною четвертою цієї статті одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.

Отже, пропущений учасником процесуальний строк може бути поновлений судом за заявою учасника, за умови вчинення учасником процесуальної дії, для вчинення якої було встановлено строк, подання учасником заяви про поновлення процесуального строку та визнання причин пропуску строку поважними, крім випадків, коли ГПК України встановлено неможливість такого поновлення.

Відповідно до частини другої статті 119 ГПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Зі змісту наведеної норми випливає, що за заявою учасника може бути продовжений тільки строк, який встановлений судом і який не сплив на час звернення учасника справи із заявою. Процесуальний строк може бути продовжений також з ініціативи суду. Разом з тим на відміну від поновлення процесуального строку, вирішення судом питання про продовження процесуального строку не обумовлене вчиненням учасником процесуальної дії. Навпаки, процесуальний закон виходить з того, що процесуальний строк продовжується для вчинення процесуальної дії, яка ще не вчинена.

При цьому, оскільки у тих випадках, коли суду процесуальним законом надано право встановити строк в межах певного строку, встановленого ГПК України, суд також не може продовжити строк понад встановлений ГПК України строк.

За змістом частин першої та четвертої статті 119 ГПК України пропущений учасником процесуальний строк може бути поновлений судом за умови вчинення учасником процесуальної дії, для вчинення якої було встановлено строк, подання учасником заяви про поновлення процесуального строку та визнання причин пропуску строку поважними, крім випадків, коли ГПК України встановлено неможливість такого поновлення (постанова Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2018 у справі №904/5995/16).

Доводи скаржника, що судом апеляційної інстанції вказані заявником у заяві про поновлення строку на подання апеляційної скарги обставини взагалі не оцінювались та оскаржувана ухвала не містить висновків суду щодо поважності чи не поважності причин пропуску ОСОБА_1 строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 20.06.2018 у справі №910/5438/17, - Суд касаційної інстанції відхиляє з огляду на вище викладене та зважаючи на те, що пропущений учасником процесуальний строк може бути поновлений судом за заявою учасника, за умови вчинення учасником процесуальної дії, для вчинення якої було встановлено строк, тобто подання учасником заяви про поновлення процесуального строку тоді, як судом встановлено, що ОСОБА_1 подав заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження 30.12.2024, тобто поза межами встановленого законом строку, який закінчився 07.12.2024, і не порушує питання про його поновлення для подання заяви про поновлення строку на подання апеляційної скарги на рішення місцевого суду від 20.06.2018.

Посилання скаржника, що висновок господарського суду апеляційної інстанції про необхідність відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 20.06.2018 є передчасним, оскільки, ОСОБА_1 вважає, що суд апеляційної інстанції мав дослідити чи стосується судове рішення, що оскаржується, безпосередньо прав, інтересів та (або) обов`язків особи, що подала апеляційну скаргу, є безпідставними з огляду на те, що апеляційна скарга подана без дотримання скаржником відповідних строків на її подання, а заявлене клопотання про поновлення строку на її подання апеляційним судом відхилене та надано можливість скаржнику подати заяву із зазначенням інших підстав та доказів на їх підтвердження для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення місцевого суду протягом 10 (десяти) днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, тоді як скаржник в порушення частини четвертої статті 260 ГПК України заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження від 30.12.2024 (вх. №09-11.1/3679/24 від 31.12.2024) подав поза межами строку встановленого апеляційним судом в ухвалі від 26.11.2024.

Отже, доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі, не спростовують висновків суду апеляційної інстанції та не викликають сумнівів щодо правомірності застосування вище вказаних норм права під час прийняття оскаржуваної ухвали від 20.01.2025 щодо відмови у відкритті апеляційного провадження у цій справі.

Окремо Суд ураховує частину четверту статті 13 ГПК України відповідно до якої кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Право на доступ до суду, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не є абсолютним і може підлягати обмеженню; такі обмеження допускаються з огляду на те, що за своїм характером право доступу потребує регулювання з боку держави. Суд повинен переконатися, що застосовані обмеження не звужують чи не зменшують залишені особі можливості доступу до суду в такий спосіб або до такої міри, що це вже спотворює саму суть цього права (рішення ЄСПЛ від 12.07.2001 у справі «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини»).

Отже, правильне застосування статей 118, 261, 264 ГПК України Північним апеляційним господарським судом під час прийняття оскаржуваної ухвали від 20.01.2025 щодо залишення без розгляду заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження та відмови у відкритті апеляційного провадження у цій справі є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо застосування чи тлумачення цих норм.

Оскаржувана ухвала Північного апеляційного господарського суду від 20.01.2025 у справі №910/5438/17 не є такою якою закінчено розгляд справи.

Відповідно до частини другої статті 293 ГПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Враховуючи викладене, колегія суддів визнає касаційну скаргу необґрунтованою та відмовляє у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 20.01.2025 у справі №910/5438/17 щодо відмови у відкритті апеляційного провадження у цій справі на підставі частини другої статті 293 ГПК України, оскільки, у цій справі правильне застосовування судом апеляційної інстанції норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.

Верховний Суду зазначає, що на момент прийняття цієї ухвали будь-яких клопотань, заперечень, пояснень з приводу касаційної скарги від учасників справи не надходило.

Керуючись статтями 234, 235, 287, 293, 304 ГПК України, Верховний Суд,

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 20.01.2025 у справі №910/5438/17.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Т. Малашенкова

Суддя І. Бенедисюк

Суддя І. Булгакова