Рішення

від 21.01.2025 по справі 757/36524/21-ц

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/36524/21-ц

пр. 2-1513/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2025 року

Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді Хайнацького Є.С.,

при секретарі судового засідання - Сміян А.Ю.,

за участю:

позивача: не з`явився,

представника відповідача-1: не з`явився,

представника відповідача-2: не з`явився,

представника третьої особи: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське бюро кредитних історій», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Національного банку України, про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії та відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (далі - відповідач-1, АТ КБ «Приватбанк»), Приватного акціонерного товариства «Перше всеукраїнське бюро кредитних історій» (далі - відповідач-2, ПрАТ «ПВБКІ»), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Національного банку України (далі - третя особа, НБУ), про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії та відшкодування моральної шкоди.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що згідно отриманих у ПрАТ «ПВБКІ» відомостей, які містять актуальну на 2021 рік інформацію, АТ КБ «ПриватБанк» обліковує відносно нього дві кредитні заборгованості в значних розмірах. Зокрема, банк регулярно в довільному порядку корегує дані вказаних «заборгованостей» і сума заборгованості постійно зростає та списується.

Зазначає, що на його письмові запити щодо пояснення зазначених обставин банк не реагує, проте, згідно отриманої у відділенні банку інформації, у регістрах обліку банківської установи дійсно наявні дані про «заборгованість» яка постійно зростає, яка на теперішній час сукупно складає близько 400 000,00 грн.

Вважає, що облік вказаної інформаціє є протиправним, оскільки усі можливі претензії з боку банку до нього на теперішній час вирішені в судовому порядку, а саме:

- за карткою «Універсальна» - в рамках справи № 755/806/18:

- за кредитним договором «КУБ» - в рамках справи № 910/9908/19.

За результатами розгляду обох судових справ у задоволенні вимог банку було відмовлено у зв`язку з їх необґрунтованістю. Судові рішення у вказаних справах набрали законної сили. Таким чином, у нього відсутня будь-яка заборгованість перед банком, що підтверджується відповідними судовими рішеннями.

Проте, ігноруючи обов`язок виконання судових рішень, банк використовує його персональні дані з порушенням встановленої законодавством процедури, а також протиправно обліковує та розповсюджує недостовірну інформацію про його заборгованість, що завдає йому збитків та моральної шкоди.

Таким чином, рішення у вищевказаних судових справах виключають наявність заборгованості у нього перед АТ КБ «ПриватБанк», а тому дії щодо передання до бюро відомостей про внесення до його кредитної історії інформації про наявність заборгованості є незаконними. Відповідно, у зв`язку з протиправністю дій банку щодо передання до бюро вказаних відомостей, незаконними також є похідні дії бюро з внесення цих відомостей до реєстру кредитних історій, а також їх облік та поширення.

Звертає увагу на те, що з наданих бюро відомостей вбачається, що за ним обліковується заборгованість за договором № 2015546027, укладеним із «Вердикт Капітал», проте він не укладав жодних правочинів, які б могли ідентифікувати вказану заборгованість.

Крім того, внаслідок протиправних дій та незаконної бездіяльності АТ КБ «ПриватБанк» він зазнає значної шкоди, зокрема, у відносинах з іншими людьми та юридичними особами, в трудових відносинах та відносинах побутового характеру, що підтверджується й самою випискою з кредитної історії. Вплив протиправних дій та бездіяльності, що стало причиною глибоких та об`ємних, тривалих і тяжких душевних страждань, вимусили його до ініціювання додаткових зусиль для організації свого життя із врахуванням ускладнених відповідачами обставин. Саме протиправна поведінка відповідачів безпосередньо і причинно-наслідкова пов`язана з завданою йому моральною шкодою.

Посилаючись на наведене, позивач просить суд:

- визнати протиправними дії АТ КБ «ПриватБанк» щодо передання недостовірних відомостей ПрАТ «ПВБКІ» для внесення в кредитну історію позивача інформації про наявність заборгованості;

- зобов`язати АТ КБ «Приватбанк» здійснити у регістрах обліку банку коригування, анулювавши відомості про наявність у позивача заборгованостей та повідомити бюро кредитних історій актуальну інформацію про відсутність у позивача заборгованостей;

- зобов`язати ПрАТ «ПВБКІ» протягом одного місяця з моменту постановлення рішення у даній справі виключити з кредитної історії позивача відомості про наявність у нього заборгованостей за весь час їх обліку за зареєстрованими в бюро номерами 2015546027, 1769211, 26250680900052 згідно з наданим повідомленням про кредитну історію;

- стягнути на його користь 24 000,00 грн. на відшкодування моральної шкоди, а також понесені витрати на професійну правничу допомогу.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 13 липня 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 до АТ КБ «ПриватБанк», ПрАТ «ПВБКІ», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, НБУ, про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії та відшкодування моральної шкоди залишено без руху, надавши позивачу строк для усунення недоліків.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 02 серпня 2021 року клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору за подання позовної заяви задоволено. Звільнено позивача від сплати судового збору за подання вищевказаного позову.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 02 серпня 2021 року відкрито провадження в порядку загального позовного провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до АТ КБ «ПриватБанк», ПрАТ «ПВБКІ», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, НБУ, про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії та відшкодування моральної шкоди та призначено підготовче засідання у справі на 12 жовтня 2021 року.

13 вересня .2021 року до суду надійшов відзив представника АТ КБ «ПриватБанк» на позовну заяву, відповідно до змісту якого банк вважає позовні вимоги необґрунтованим та такими що не підлягають задоволенню.

01 жовтня 2021 року до суду надійшов відзив ПрАТ «ПВБКІ» на позовну заяву, у якому він просить відмовити в задоволенні позову в частині вимог, що стосуються відповідача-2. Зазначає, що ПрАТ «ПВБКІ» відсутня інформація про кредитні правочини позивача з АТ КБ «ПриватБанк», ПрАТ «ПВБКІ» не співпрацює з АТ КБ «ПриватБанк». Банк не є користувачем ПрАТ «ПВБКІ», не передає та ніколи не передавав інформацію до ПВБКІ для формування кредитних історій за кредитними правочинами.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 12 жовтня 2021 року в задоволенні заяви позивача про залучення відповідача та третьої особи до участі у даній цивільній справі відмовлено.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 12 жовтня 2021 року заяву позивача про витребування доказів у даній цивільній справі задоволено частково. Витребувано у ПрАТ «ПВБКІ» належним чином завірену копію кредитної історії позивача. В іншій частині клопотання відмовлено.

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 12 жовтня 2021 року відкладено підготовче засідання на 18 січня 2022 року.

23 жовтня 2021 року до суду надійшли пояснення представника третьої особи. Зазначає, що органи або уповноважені особи зобов`язані на запит Бюро надавати відомості з державних реєстрів в електронному вигляді у разі наявності письмової згоди суб`єктів інформації.

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 04 квітня 2022 року відкладено підготовче засідання на 07 вересня 2022 року.

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 07 вересня 2022 року відкладено підготовче засідання на 30 листопада 2022 року.

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 30 листопада 2022 року відкладено підготовче засідання на 23 березня 2023 року.

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 23 березня 2023 року відкладено підготовче засідання на 05 червня 2023 року.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 05 червня 2023 року клопотання позивача про заміну відповідача задоволено. Замінено у цивільній справі № 757/36524/21-ц первісного відповідача - Приватне акціонерне товариство «Перше всеукраїнське бюро кредитних історій» належним відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «Українське бюро кредитних історій».

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 05 червня 2023 року в задоволенні клопотання позивача про витребування доказів відмовлено.

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 05 червня 2023 року відкладено підготовче засідання на 28 вересня 2023 року.

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 28 вересня 2023 року відкладено підготовче засідання на 30 січня 2024 року.

29 січня 2024 року представник АТ КБ «ПриватБанк» подав до суду письмові пояснення, у яких просив у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 30 січня 2024 року закрито підготовче провадження у вказаній справі та призначено справу до судового розгляду по суті в загальному позовному провадженні на 11 квітня 2024 року.

Відповідно до довідки Печерського районного суду Мокієва судове засідання, призначене на 11 квітня 2024 року, знято з розгляду у зв`язку з перебуванням судді на лікарняному. Дата наступного судового засідання 15 липня 2024 року.

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 15 липня 2024 року розгляд справи відкладено до 03 жовтня 2024 року.

Протокольною ухвалюю Печерського районного суду м. Києва від 03 жовтня 2024 року розгляд справи відкладено до 21 січня 2025 року.

Позивач в судове засідання, призначене на 21 січня 2025 року, не з`явився, про час та місце слухання справи повідомлявся належним чином, подав заяву суду про розгляд справи без його участі, просив позов задовольнити.

Представник АТ КБ «ПриватБанк» в судове засідання не з`явився, про час та місце слухання справи повідомлявся належним чином, представник подав заяву суду про розгляд справи без фіксації судового процесу, просив у позові відмовити.

Представник ТОВ «Українське бюро кредитних історій» в судове засідання не з`явився, про час та місце слухання справи повідомлявся належним чином.

Представник НБУ в судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлений належним чином, просив розглядати справу за їх відсутності.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 223 ЦПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

За наведених обставин, суд, приходить до висновку про розгляд справи у відсутність учасників, на підставі наявних в ній доказів.

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у позовній заяві, суд установив такі обставини та визначені відповідно до них правовідносини.

Суд установив, що 05 жовтня 2011 року ОСОБА_1 , підписавши анкету-заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у АТ КБ «ПриватБанк», отримав кредит у розмірі 5 500 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06 лютого 2020 року у справі № 910/9908/19, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 02 вересня 2020 року та постановою Верховного Суду від 24 листопада 2020 року, відмовлено у задоволенні первісного позову АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення 100 000,00 грн. Судові рішення мотивовані тим, що позивач не довів факт укладення між сторонами кредитного договору у формі анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання послуги «КУБ» від 16 травня 2017 року, який є підставою позову, що, в свою чергу, свідчить про те, що сторонами не було погоджено розмір та умови надання і повернення грошових коштів, а також сплати процентів, у тому числі, черговість погашення заборгованості та відповідальність за несвоєчасне виконання зобов`язань.

Постановою Київського апеляційного суду від 26 квітня 2019 року у справі № 755/806/18 відмовлено у задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Рішення суду мотивоване недоведеністю розміру кредитної заборгованості за укладеним із ОСОБА_1 кредитним договором від 05 жовтня 2011 року № б/н.

У листі від 25 червня 2021 року, адресованому ОСОБА_1 , Асоціація «Бюро кредитниї історій України» повідомило, що згідно Закону України «Про організацію формування та обігу кредитних історій» фахівцями Асоціації «БКІУ», що є розпорядником ЄРНКІ, було здійснено пошук наявності кредитної історії у відомостях членів Асоціації. Станом на 25 червня 2021 року Ваша кредитна історія зберігається в: ПрАТ «Перше Всеукраїнське бюро кредитних історій».

У відповідь на заяву ОСОБА_3 від 16 серпня 2021 року ПрАТ «Перше всеукраїнське бюро кредитних історій» повідомило, що не співпрацює з ПАТ КБ «Приватбанк» та не отримує від вказаного банку інформацію для формування кредитних історій. Рекомендувало звернутись до ТОВ «Українське бюро кредитних історій». Порядок отримання кредитного звіту та інформації з реєстру запитів у ПВБКІ розміщений на сайті www.pvbki.com.

На офіційному сайті ТОВ «Українське бюро кредитних історій» у кредитній історії ОСОБА_3 наявна інформація про фінансові зобов`язання позивача за договорами від 05 жовтня 2011 року № б/н (термін повернення до 05 жовтня 2022 року), від 01 червня 2017 року № 2015546027, сума кредиту 22 998,00 грн (термін дії якого до 01 червня 2019 року), від 22 травня 2017 року № 1769211 ( термін дії до 22 травня 2018 року) та від 01 червня 2018 року № 11323165 (закритий 26 грудня 2018 року).

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права

За загальним правилом, визначеним у статях 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною другою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

У пункті 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі № 905/2260/17 вказано, що як захист права розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Правові та організаційні засади формування і ведення кредитних історій, права суб`єктів кредитних історій та користувачів бюро кредитних історій, вимоги до захисту інформації, що складає кредитну історію, порядок утворення, діяльності та ліквідації бюро кредитних історій визначені Законом України «Про організацію формування та обігу кредитних історій» (далі - Закон № 2704-IV).

Відповідно до статті 3 Закону № 2704-IV, кредитна історія - це сукупність інформації про юридичну або фізичну особу, що її ідентифікує, відомостей про виконання нею зобов`язань за кредитними правочинами, іншої відкритої інформації відповідно до Закону; користувач Бюро (далі - Користувач) - юридична або фізична особа - суб`єкт господарської діяльності, яка укладає кредитні правочини та відповідно до договору надає і має право отримувати інформацію, що складає кредитну історію; суб`єкт кредитної історії - будь-яка юридична або фізична особа, яка звернулася до користувача з метою укладення кредитного правочину або вже уклала кредитний правочин та щодо якої формується кредитна історія.

Звертаючись до суду з позовом про зобов`язання ТОВ «Українське бюро кредитних історій» виключити запис в його кредитній історії, зобов`язання АТ КБ «ПриватБанк» припинити надавати ТОВ «Українське бюро кредитних історій» будь-яку інформацію, що стосується кредитної заборгованості, позивач посилається на те, що він не надавав згоди на збір, зберігання, використання та поширення через відповідача інформації, а також на те, що у нього відсутня кредитна заборгованість.

Заперечуючи проти позову, АТ КБ «ПриватБанк» посилалось на те, що інформація про кредит позивача була передана АТ КБ «ПриватБанк» до ТОВ «Українське бюро кредитних історій» на законних підставах з огляду на те, що позивач уклав із банком кредитний договір та на теперішні час у нього наявна кредитна заборгованість, яка не погашена у повному обсязі.

У частині першій статті 5 Закону № 2704-IV зазначено, що джерелами формування кредитних історій, зокрема, є відомості, що надаються користувачем до бюро за письмовою згодою суб`єкта кредитної історії відповідно до цього Закону.

Згідно із частинами першою, другою статті 9 Закону № 2704-IV, інформація для формування кредитної історії надається користувачем до бюро лише в разі наявності письмової згоди юридичної або фізичної особи, яка уклала кредитний правочин з користувачем. Користувач у разі укладення кредитного правочину та отримання письмової згоди суб`єкта кредитної історії на збір, зберігання, використання та поширення через бюро інформації щодо нього надає до бюро інформацію про себе, що ідентифікує його як користувача; про суб`єкта кредитної історії, яка визначена пунктами 1, 2 частини першої статті 7 цього Закону.

Статтею 10 Закону № 2704-IV передбачений порядок зберігання та вилучення інформації, що складає кредитну історію.

Бюро має право за участю користувача здійснювати звірення інформації, яка була надана цим користувачем для формування кредитної історії, та вносити до неї зміни на умовах і в порядку, передбачених цим Законом та договором.

Бюро зберігає інформацію протягом десятирічного терміну з моменту припинення кредитного правочину (частина друга, третя статті 10 Закону № 2704-IV).

За змістом частини одинадцятої статті 13 Закону № 2704-IV, суб`єкт кредитної історії має право оскаржити в судовому порядку дії Бюро або Користувача, які порушують його права.

Відповідно до частин першої, третьої статті 20 Закону України «Про захист персональних даних», володільці чи розпорядники персональних даних зобов`язані вносити зміни до персональних даних на підставі вмотивованої письмової вимоги суб`єкта персональних даних. Зміна персональних даних, які не відповідають дійсності, проводиться невідкладно з моменту встановлення невідповідності.

Подібний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 27 вересня 2023 року у справі № 127/6777/22 (провадження № 61-656св23).

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Господарського суду міста Києва від 06 лютого 2020 року у справі № 910/9908/19, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 02 вересня 2020 року та постановою Верховного Суду від 24 листопада 2020 року, у задоволенні первісного позову АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення 100 000,00 грн відмовлено. Судові рішення мотивовані тим, що позивач не довів факт укладення між сторонами кредитного договору у формі анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання послуги «КУБ» від 16 травня 2017 року, який є підставою позову, що, в свою чергу, свідчить про те, що сторонами не було погоджено розмір та умови надання і повернення грошових коштів, а також сплати процентів, у тому числі, черговість погашення заборгованості та відповідальність за несвоєчасне виконання зобов`язань.

Відповідно до статті 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Оскільки, у зазначеній справі суди встановили, що АТ КБ «Приватбанк» не довів факту укладення між сторонами кредитного договору у формі анкети-заяви про приєднання до умов та правил надання послуги «КУБ» від 16 травня 2017 року, тому суд дійшов висновку, що інформація за цим договором була передана АТ КБ «ПриватБанк» до ТОВ «Українське бюро кредитних історій» без законних на те підстав.

Також, постановою Київського апеляційного суду від 26 квітня 2019 року у справі № 755/806/18 відмовлено у задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Суд установив, що 05 жовтня 2011 року ОСОБА_1 , підписавши анкету-заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, отримав кредит у розмірі 5500 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку. Вказані обставини свідчать про дотримання письмової форми правочину та укладення кредитного договору сторонами, відповідно до якого відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у погодженому сторонами розмірі. Відповідач після укладення кредитного договору активно користувався карткою, поповнював картковий рахунок, про що свідчить довідка про рух коштів. Факт укладення між сторонами кредитного договору доведений належними та допустимими доказами. Водночас, ухвалюючи рішення про відмову в задоволення позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» у зв`язку з недоведеністю позовних вимог, суд виходив із того, що банк не довів наявного розміру заборгованості у відповідача перед позивачем за кредитним договором від 05 жовтня 2011 року № б/н.

Отже, вказаним судовим рішенням встановлено факт укладення між сторонами кредитного договору від 05 жовтня 2011 року № б/н, проте банку відмовлено у стягненні заборгованості за ним у зв`язку недоведеністю розміру заборгованості за цим договором.

Між тим, матеріали справи не містять підтверджень надання згоди ОСОБА_1 на збір, зберігання, використання та поширення персональних даних за договором від 05 жовтня 2011 року № б/н та передання такої інформації до бюро кредитних історій.

Тому суд дійшов висновку, що інформація за кредитним договором від 05 жовтня 2011 року № б/н була передана АТ КБ «ПриватБанк» до ТОВ «Українське бюро кредитних історій» без законних підстав з огляду на те, що ОСОБА_3 , підписавши заяву-анкету про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, не надав свою згоду на збір, зберігання, використання та поширення через бюро інформації про нього.

Водночас, із матеріалів справи вбачається, що на офіційному сайті ТОВ «Українське бюро кредитних історій» у кредитній історії позивача, крім інформації про фінансові зобов`язання позивача за договорами від 05 жовтня 2011 року № б/н та 16 травня 2017 року наявна інформація про фінансові зобов`язання позивача за договорами від 01 червня 2017 року № 2015546027, сума кредиту 22 998,00 грн (термін дії якого до 01 червня 2019 року), від 01 червня 2018 року № 11323165 (закритий 26 грудня 2018 року).

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

У частині першій статті 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України (в редакції, чинній на момент укладення кредитного договору), правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно з частиною першою статті 10 Закону України «Про організацію формування та обігу кредитних історій», бюро вилучає з кредитної історії, зокрема, інформацію, яка передбачена пунктом 2 частини першої статті 7, у разі відсутності кредитного правочину, договору або визнання їх недійсними.

Разом із тим, твердження позивача, що у нього відсутні в АТ КБ «ПриватБанк» відкриті банківські рахунки, не можуть бути взяті до уваги судом, оскільки наявний в оскаржуваній інформації договір від 01 червня 2017 року № 2015546027 (термін дії якого до 01 червня 2019 року) не визнано недійсним у встановленому законом порядку. Зокрема, на момент розгляду даної справи не було встановлено та визнано факту відсутності кредитного договору, договір не було визнано недійсним у судовому порядку, не був встановлений факт відсутності письмової згоди позивача на використання та розповсюдження інформації щодо нього, тому не має підстав для а вилучення такої інформації.

Відповідно до частин першої-четвертої статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з частиною першою статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень (частини перша, третя статті 77 ЦПК України).

За положеннями статті 80 цього Кодексу, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Що стосується вимоги про стягнення моральної шкоди, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно зі статтею 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає зокрема у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Під час вирішення спорів про відшкодування шкоди за статтею 1167 ЦК України доказуванню підлягає: факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди і його вина, причинний зв`язок між протиправною дією та негативними наслідками.

Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди. Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювана шкоди.

У деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Таким чином, позивач повинен надати докази, як на підтвердження протиправних дій чи бездіяльності фізичної чи юридичної особи, так і докази спричинення йому моральної шкоди, а також наявності причинного зв`язку між діями, бездіяльністю заподіювача та спричиненою шкодою.

Відповідно до статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Звертаючись до суду з позовом про відшкодування моральної шкоди, позивач зазначав про те, що поширення недостовірної інформації про наявність у нього заборгованості за кредитними договорами завдало йому моральної шкоди, яка полягає у тому, що протиправні дії та бездіяльність відповідачів призвели до глибоких та об`ємних, тривалих і тяжких душевних страждань, вимусили його до ініціювання додаткових зусиль для організації свого життя із врахуванням ускладнених відповідачами обставин.

Разом з тим, позивач не надав суду жодних доказів на підтвердження зазначених обставин, та не доведено наявність такої шкоди, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вину останнього в її заподіянні.

Відтак, позовні вимоги щодо відшкодування позивачу моральної шкоди задоволенню не підлягають.

Відповідно до статті 141 ЦПК України, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору за подання цього позову, а суд дійшов висновку про часткове задоволення його позовних вимог, з відповідача-1 в дохід держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1 816 грн. 00 коп., а з відповідача-2 - 908 грн. 00 коп.

Враховуючи наведене, керуючись Законом України «Про захист персональних даних», статтями 1, 5, 9, 10 Закону України «Про організацію формування та обігу кредитних історій», статтями 1-16 Цивільного кодексу України, статтями 1-23, 76-82, 89, 95, 258-259, 263-265, 267, 274-279, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське бюро кредитних історій», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Національного банку України, про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії та відшкодування моральної шкоди, - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» щодо передання відомостей Товариству з обмеженою відповідальністю «Українське бюро кредитних історій» для внесення в кредитну історію ОСОБА_1 інформації про наявність заборгованості за кредитним договором від 05 жовтня 2011 року № б/н (№ 26250680900052 у кредитній історії) та кредитним договором у формі анкети-заяви про приєднання до умов та правил надання послуги «КУБ» від 16 травня 2017 року (№ 1769211 у кредитній історії).

Зобов`язати Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» виключити з власної Єдиної клієнтської бази інформацію щодо наявності у ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором від 05 жовтня 2011 року № б/н (№ 26250680900052 у кредитній історії) та кредитним договором у формі анкети-заяви про приєднання до умов та правил надання послуги «КУБ» від 16 травня 2017 року (№ 1769211 у кредитній історії).

Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Українське бюро кредитних історій» протягом одного місяця з моменту постановлення рішення у даній справі виключити з кредитної історії ОСОБА_1 інформацію про наявність заборгованості за кредитним договором від 05 жовтня 2011 року № б/н (№ 26250680900052 у кредитній історії) та за кредитним договором від 16 травня 2017 року (№ 1769211 у кредитній історії).

Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на користь держави судовий збір у розмірі 1 816 (одна тисяча вісімсот шістнадцять) грн. 00 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське бюро кредитних історій» на користь держави судовий збір у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) грн. 00 коп.

У задоволенні інших вимог - відмовити.

Позивач - ОСОБА_1 : місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач-1 - Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк»: юридична адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1-Д; код ЄДРПОУ 14360570.

Відповідач-2 - Приватне акціонерне товариств «Перше всеукраїнське бюро кредитних історій»: юридична адреса: 02002, м. Київ, вул. Сверстюка, буд. 11; код ЄДРПОУ 33691415.

Третя особа - Національний банк України: юридична адреса: 01601, м. Київ, вул. Інститутська, буд. 9; код ЄДРПОУ 00032106.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційні скарги на рішення подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено та підписано 31.01.2025 року.

Суддя Є.С. Хайнацький