Ухвала

від 19.02.2025 по справі 910/20143/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

19 лютого 2025 року

м. Київ

cправа № 910/20143/23

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду:

Губенко Н. М.,

розглянувши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1

на рішення Господарського суду міста Києва

у складі судді Демидова В. О.

від 25.04.2024,

на постанову Північного апеляційного господарського суду

від 18.12.2024 та

на додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду

від 14.01.2025

у складі колегії суддів: Владимиренко С. В., Пономаренко Є. Ю., Ходаківська І. П.

за позовом ОСОБА_1

до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "К5"

про визнання недійсними та скасування рішень загальних зборів,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "К5" про визнання недійсними та скасування рішень загальних зборів:

- від 27.05.2023 по питанню № 5 порядку денного, оформлене протоколом № 4 від 16.06.2023;

- від 16.09.2023 по питанням №№ 2, 3, 4, 5, 6 порядку денного, оформлене протоколом № 1 від 05.10.2023 та скасування державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу про зміну установчого документа від 16.05.2023 "16.06.2023 18:59:56, 1000691070001043640".

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що прийняті на загальних зборах рішення впливають на права та інтереси ОСОБА_1 щодо участі у діяльності Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "К5", як юридичної особи, правомірності та законності інтересу у прийнятті відповідних змін до статуту Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "К5".

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.04.2024 у справі № 910/20143/23 у задоволенні позову відмовлено.

Постановою від 18.12.2024 Північний апеляційний господарський суд залишив без змін рішення Господарського суду міста Києва від 25.04.2024 у справі № 910/20143/23.

Додатковою постановою від 14.01.2025 у справі № 910/20143/23 Північний апеляційний господарський суд частково задовольнив заяву Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "К5" про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. Присудив до стягнення з ОСОБА_1 на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "К5" 11 250,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

29 січня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 25.04.2024, постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.12.2024 та на додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.01.2025 у справі № 910/20143/23.

05 лютого 2025 року на адресу Суду надійшли заперечення проти відкриття касаційного провадження у справі № 910/20143/23 за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 25.04.2024, постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.12.2024 та на додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.01.2025, в яких Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "К5" просить відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 910/20143/23 за вказаною касаційною скаргою, оскільки вважає, що скаржник пропустив строк на касаційне оскарження без поважних причин, водночас зміст касаційної скарги ОСОБА_1 фактично повторює доводи й міркування, викладені в апеляційній скарзі на рішення суду першої інстанції, яким вже надано вичерпну правову оцінку судом апеляційної інстанції, і які не спростовують висновків судів, викладених в оскаржуваних судових рішеннях.

11 лютого 2025 року на адресу Суду від ОСОБА_1 надійшли додаткові письмові пояснення, які за змістом фактично є доповненнями до касаційної скарги.

Згідно із частиною 1 статті 298 Господарського процесуального кодексу України особа, яка подала касаційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на касаційне оскарження.

Відповідно до статті 118 цього Кодексу право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

З огляду на викладене, Суд залишає без розгляду письмові пояснення ОСОБА_1 , як такі, що подані після закінчення процесуального строку, встановленого частиною 1 статті 298 Господарського процесуального кодексу України.

14 лютого 2025 року ОСОБА_1 подав до Суду додаткові пояснення, до яких додана відповідь служби технічної підтримки ДП "Інформаційні судові системи" щодо технічного збою в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі 27-28 січня 2025 року.

Втім, перевіривши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1 , врахувавши заперечення Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "К5", Судом встановлено, що її слід залишити без руху з огляду на таке.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 287 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині 3 цієї статті.

Поряд з цим, за приписами частини 2 зазначеної статті підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

При цьому пунктом 5 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини 2 статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

З огляду на наведене, при касаційному оскарженні судових рішень з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, окрім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити:

пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України - чітку вказівку на норму/норми (пункт, частину, статтю) права, яку, на його думку, невірно застосували суди першої та/або апеляційної інстанцій, навести постанову Верховного Суду (номер справи і дату її ухвалення), в якій викладено висновок щодо застосування саме цієї норми права, та яку не врахували суди при ухваленні оскаржуваних судових рішень;

пункт 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України - обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, із чіткою вказівкою на норму права (абзац, пункт, частина статті), а також зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та змістовного обґрунтування мотивів такого відступлення;

пункт 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України - зазначення норми права щодо якої відсутній висновок її застосування із конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній та обґрунтувати необхідність формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи.

У разі подання касаційної скарги з підстави, передбаченої пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, касаційна скарга має містити зазначення обставин, наведених у частинах 1, 3 статті 310 цього Кодексу. Якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права. Якщо суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, повинно бути зазначено яке саме клопотання суд необґрунтовано відхилив про витребування, дослідження або огляд яких саме доказів або інше клопотання (заяву) щодо встановлення яких конкретно обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

В касаційній скарзі ОСОБА_1 зазначено, що підставою касаційного оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 25.04.2024, постанови Північного апеляційного господарського суду від 18.12.2024 та додаткової постанови Північного апеляційного господарського суду від 14.01.2025 у справі № 910/20143/23 є неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права за наявністю виключного випадку, передбаченого пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Так, скаржник зауважує, що "суди першої та апеляційної інстанцій порушили принцип верховенства права та неправильно застосували норму частини 14 статті 10 Закону України "Про ОСББ", без урахування численної практики ЄСПЛ, Конституційного суду, Верховного Суду, яка стосується правової визначеності, критерію "якість закону" і обов`язку суду застосувати найбільш сприятливий для особи спосіб тлумачення закону у разі його невідповідності таким критеріям, у зв`язку із чим ухвалити рішення на користь відповідача.". При цьому скаржник посилається на рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020, постанови Великої Палати Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 812/292/18, від 16.10.2024 у справі № 911/952/22 та на ухвалу Великої Палати Верховного Суду від 11.10.2023 у справі № 607/1662/21. Крім того, ОСОБА_1 зазначає, що суди неправомірно послалися на нову редакцію частини 14 статті 10 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" та не врахували правові позиції Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 08.09.2021 у справі № 9901/315/20 та від 07.11.2024 у справі № 9901/468/21.

Наведені вище доводи визнаються Судом належним обґрунтуванням наявності виключного випадку касаційного оскарження, передбаченого пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, для відкриття касаційного провадження.

Між тим в касаційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що ним "виявлені правові проблеми, щодо способу розв`язання яких Верховним судом не викладені правові позиції. Зокрема щодо:

1. Ухвалення апеляційним судом рішення на підставі документів, не зареєстрованих в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі;

2. Правова невизначеність щодо захисту конфіденційної інформації під час застосування норми, викладеної в абзаці четвертому частини першої статті 14 закону "Про ОСББ" - відповідає критеріям виключної правової проблеми.

3. Правова невизначеність щодо ретроспективного застосування норми про ознайомлення зі зведеною інформацією, викладеної в абзаці четвертому частини першої статті 14 закону "Про ОСББ" статті 14 закону "Про ОСББ - потребує правової позиції Верховного суду;".

У пункті 6 прохальної частини касаційної скарги ОСОБА_1 також просить Суд "розглянути та сформувати правову позицію щодо ретроспективного застосування права на ознайомлення зі зведеною інформацією про результати голосування як способу контролю співвласниками за належним підрахунком голосів на загальних зборах ОСББ.".

При цьому у якості підстави касаційного оскарження ОСОБА_1 не посилається на наявність виключного випадку, передбаченого пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах), обґрунтування якого передбачає, що скаржник повинен чітко зазначити конкретну норму (норми) права (пункт, частину, статтю) щодо якої (яких) відсутній висновок Верховного Суду її (їх) застосування і висновок щодо застосування якої (яких) необхідно зробити Верховному Суду.

Щодо касаційного оскарження додаткової постанови Північного апеляційного господарського суду від 14.01.2025 у справі № 910/20143/23 ОСОБА_1 взагалі не зазначає які норми матеріального права неправильно застосовані та/або які саме норми процесуального права порушені судом апеляційної інстанції, а також не наводить та, відповідно, й не обґрунтовує виключний випадок/виключні випадки, за наявністю якого/яких оскаржується додаткова постанова Північного апеляційного господарського суду від 14.01.2025 у справі № 910/20143/23.

Також, відповідно до пункту 6 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України у касаційній скарзі повинно бути зазначено вимоги особи, яка подає скаргу.

В свою чергу, з огляду на те, що суд, як державний орган, відповідно до вимог статті 19 Конституції України зобов`язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, вимоги особи, яка подає касаційну скаргу, повинні кореспондуватися з повноваженнями суду касаційної інстанції, передбаченими положеннями статті 308 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право:

1) залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення;

2) скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду;

3) скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд;

4) скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині;

5) скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині;

6) у передбачених цим Кодексом випадках визнати нечинними судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі у відповідній частині;

7) у передбачених цим Кодексом випадках скасувати свою постанову (повністю або частково) і прийняти одне з рішень, зазначених в пунктах 1 - 6 частини першої цієї статті.

Аналіз положень статті 308 Господарського процесуального кодексу України дає підстави для висновку, що вимоги особи, яка подає касаційну скаргу, повинні бути повними та однозначними, тобто містити інформацію не лише про те, які судові рішення оскаржуються, а й про те, які повноваження суд касаційної інстанції повинен застосувати за результатами перегляду оскаржуваних рішень.

При постановленні судового рішення суд касаційної інстанції застосовує і повноваження, передбачені статтею 308 Господарського процесуального кодексу України, і вирішує питання про розподіл судових витрат виходячи саме з прохальної частини касаційної скарги, у зв`язку з чим застосування повноважень суду безпосередньо залежить від того, які з них просить заявник касаційної скарги застосувати за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення в касаційному порядку.

Втім подана касаційна скарга зазначеним вимогам не відповідає.

У пунктах 2, 3 та 4 касаційної скарги ОСОБА_1 просить:

"2. Скасувати повністю Рішення Господарського суду міста Києва від 25.04.2024 р. у справі № 910/20143/23 р.

3. Скасувати повністю постанову Північного Апеляційного господарського суду від 18.12.2024 р., та ухвалити нову постанову на підставі наявних у справі матеріалів, які досліджені та підтверджені попереднім судовим розглядом.

4. Скасувати постанову Північного Апеляційного господарського суду від 14.01.2025 р.".

Водночас ОСОБА_1 не вказує які саме повноваження суд касаційної інстанції повинен застосувати за результатом касаційного перегляду оскаржуваних судових рішень.

Згідно із частиною 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини 6 статті 6 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.

Частиною 2 статті 174 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити). Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави, визначеної абзацом 2 частини 1 цієї статті, суд у такій ухвалі зазначає про обов`язок такої особи зареєструвати електронний кабінет відповідно до статті 6 цього Кодексу.

З огляду на викладене, касаційна скарга ОСОБА_1 залишається без руху на підставі частини 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України, із наданням скаржнику строку, що не перевищує десять днів з дня вручення ухвали, для усунення недоліків, шляхом:

- уточнення чи є підставою касаційного оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 25.04.2024, постанови Північного апеляційного господарського суду від 18.12.2024 та додаткової постанови Північного апеляційного господарського суду від 14.01.2025 у справі № 910/20143/23 наявність виключного випадку, передбаченого пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (у разі визначення - зазначити конкретну норму (норми) права (пункт, частину, статтю) щодо якої (яких) відсутній висновок Верховного Суду її (їх) застосування і висновок щодо застосування якої (яких) необхідно зробити Верховному Суду);

- зазначення які норми матеріального права неправильно застосовані та/або які норми процесуального права порушені судом апеляційної інстанції при ухваленні додаткової постанови Північного апеляційного господарського суду від 14.01.2025 у справі № 910/20143/23; наведення та належного обґрунтування виключного випадку/виключних випадків, за наявністю якого/яких оскаржується додаткова постанова Північного апеляційного господарського суду від 14.01.2025 у справі № 910/20143/23 з урахуванням вказівок Верховного Суду в цій ухвалі;

- уточнення вимог касаційної скарги стосовно того які повноваження, передбачені статтею 308 Господарського процесуального кодексу України, суд касаційної інстанції повинен застосувати за результатом касаційного перегляду рішення Господарського суду міста Києва від 25.04.2024, постанови Північного апеляційного господарського суду від 18.12.2024 та додаткової постанови Північного апеляційного господарського суду від 14.01.2025 у справі № 910/20143/23.

Згідно із частиною 4 статті 174 та частиною 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України, якщо скаржник не усунув недоліки касаційної скарги у строк, встановлений судом, така касаційна скарга вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із касаційною скаргою.

Оскільки касаційна скарга ОСОБА_1 залишається без руху, Суд не розглядає клопотання про доцільність передачі касаційної скарги на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Керуючись статтями 118, 174, 234, 287, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 25.04.2024, постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.12.2024 та на додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.01.2025 у справі № 910/20143/23 залишити без руху.

2. Надати ОСОБА_1 строк для усунення недоліків касаційної скарги, що не перевищує десять днів з дня вручення ухвали.

3. Роз`яснити ОСОБА_1 , що у разі неусунення недоліків касаційної скарги у встановлений судом строк така касаційна скарга вважається неподаною і підлягає поверненню особі, що звернулася із касаційною скаргою.

4. Письмові пояснення ОСОБА_1 , які надійшли на адресу Суду 11.02.2025, залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Суддя Верховного Суду Н. М. Губенко