Рішення

від 10.02.2025 по справі 130/2532/23

ЖМЕРИНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

2/130/45/2025

130/2532/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" лютого 2025 р. м. Жмеринка

Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області в склваді:

головуючого судді Порощука П.П.,

за участі секретаря Маліщук Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Жмеринка за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Куцький Анатолій Васильович до ТОВ «Поділля Агропродукт», третя особа, що не заявляє самостійних вимог ТОВ «Агротал» про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою,

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 в інтересах якого діє адвокат Куцький А.В. звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив усунути перешкоди ОСОБА_1 у користуванні належною йому на праві власності земельною ділянкою площею 3,933 га, кадастровий номер 0521084500:06:005:0067 з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Потоківської сільської ради Жмеринського району Вінницької області, шляхом повернення вказаної земельної ділянки від ТОВ «Поділля Агропродукт», право оренди за яким зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; стягнути з відповідача на користь позивача понесені судові витрати. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивачу ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом серії №2-370 належить земельна ділянка з кадастровим номером 0521084500:06:005:0067, площею 3,933 га, яка розташована на території Потоківської сільської ради Жмеринського району Вінницької області. 15.09.2015 року позивачем було укладено договір оренди землі з ТОВ «Агротал» терміном на 7 років. Позивач ОСОБА_1 дізнався, що обробіток його земельної ділянки здійснює ТОВ «Поділля Агропродукт». При цьому жодних договорів з відповідачем щодо передачі йому в оренду земельної ділянки ОСОБА_1 не підписував, згоду на обробіток не надавав. Право оренди земельної ділянки зареєстроване за ТОВ «Поділля Агропродукт» на підставі додаткової угоди №1 від 28.06.2018 року про заміну сторони та внесення змін до оренди землі №б/н від 15.09.2015 року. Його земельна ділянка безпідставно перебуває у фактичному користуванні відповідача, чим порушено його право користування майном, а тому земельна ділянка має бути повернута власнику.

Ухвалою судді 19.09.2023 року відкрито провадження по справі та призначено підготовче судове засідання та надано термін для подачі відзиву протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Ухвалою суду від 22.05.2024 року у справі призначено судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено експертам Вінницького відділення Київського НДІСЕ, зупинено розгляд даної справи.

09.10.2024 року ухвалою суду на підставі надходження до суду висновку експерта за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи поновлено провадження у справі та продовжено розгляд справи та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 19.11.2024 року підготовче провадження у справі закрито. Призначено до судового розгляду по суті.

В судове засідання представник позивача адвокат Куцький А.В. не з`явився, в поданій заяві просив розглянути справу у його відсутність, задовольнити позов в повному обсязі та стягнути витрати на правничу допомогу.

Представник відповідача ТОВ «Поділля Агропродукт» Кришталь О.О. в судове засідання не з`явився, попередньо на електрону адресу суду надав заяву, в якій просив судове засідання, відкласти у зв`язку з тим, що він не має можливості з`явитися, у зв`язку з тим, що він перебуває у відрядженні у Монастирищенському районному суді Черкаської області для участі у судовому засіданні по справі як представник відповідача ТОВ «Поділля Агроподукт», однак підтвердження зазначеному не надав.

Представник третьої особи, що не заявляє самостійних вимог ТОВ «Агротал» в судове засідання не з`явився, хоча належним чином повідомлявся про час та місце розгляду справи, причини його неявки суду невідомі.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно ч.3 ст.211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Підстав для відкладення судового засідання або оголошення перерви у відповідності до вимог ст.223 ЦПК України судом не встановлено.

В своїх рішеннях Європейський суд з прав людини наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Так, в рішенні від 07.07.1989 у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

За вказаних обставин, враховуючи, що представник відповідача повторно не з`явився в судове засідання, просив відкласти його на іншу дату, суд розцінює це як зволікання у розгляді справи.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши надані документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення її по суті, вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом серії №2-704 являється власником земельної ділянки з кадастровим номером 0521084500:06:005:0067, площею 3,9330 га, яка розташована на території Потоківської сільської ради Жмеринського району Вінницької області (а.с.8-9 т.1). Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Вінницької області Кметюк С.А. зареєстровано право оренди за договором оренди землі б/н від 15.09.2015 року та додатковова угода серія та номер 1 від 28.06.2018 року. Індексний номер рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №25567738 від 26.10.2015 року (а.с.11-12 т.1). Відповідно висновку експерта Вінницького відділення КНДІСЕ Міністерства юстиції України №1929/24-21 від 01.10.2024 року підпис у додатковій угоді №1 від 28.06.2018 року (про заміну сторони та внесення змін для Договору оренди) до договору оренди землі від 15.09.2015 року укладеній між ОСОБА_1 , ТОв «Агротал» та ТОВ «ПоділляАгропродукт» виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою (а.с.182-185 т.1).

Відповідно до ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно зі ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Статтею 41 Конституції України, ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналась 17 липня 1997 року відповідно до закону № 175/97-ЕР від 17 липня 1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону, за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно зі ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, має право безпосередньо звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з ч.1 ст.316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів (частина перша статті 328 цього Кодексу).

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна (ст.317 ЦК України).

Відповідно до ч1 ст.321 ЦК України право власності є непорушним.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про оренду землі» (далі Закон) відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Частиною 1 ст.4 Закону встановлено, що орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи.

Відповідно до ст.ст.13, 14 Закону договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально. А за ст.18 цього Закону договір оренди набирає чинності після його державної реєстрації.

За ч.1 ст.15 Закону України «Про оренду землі», істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог ст.ст.4-6,11,17,19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону (ч.2 цієї ж статті). У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини. Іншими словами, у тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

Зазначена позиція відповідає правовим висновкам Верховного Суду, викладеним в Постанові від 19.08.2020 року по справі № 358/815/17.

Таким чином, власник земельної ділянки вправі захищати своє порушене право на користування земельною ділянкою, спростовуючи факт укладення ним додаткової угоди до договору оренди землі у мотивах негаторного позову та виходячи з дійсності змісту правовідносин, які склалися у зв`язку з фактичним використанням земельної ділянки.

Згідно зі ст.17 Закону, об`єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.

Ст.387 ЦК України встановлено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до ч.4 та 5 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Так, у п.7.35 Постанови Великої палати Верховного суду від 16 червня 2020 року (справа 145/2047/16-ц) зазначено, що власник земельної ділянки вправі захищати своє порушене право на користування земельною ділянкою, спростовуючи факт укладення ним договору оренди земельної ділянки у мотивах негаторного позову та виходячи з дійсного змісту правовідносин, які склалися у зв`язку із фактичним використанням земельної ділянки.

Верховний суд у своїй Постанові від 5 вересня 2019 року по справі №638/2304/17 вказав на те, що завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних, або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту.

У Постанові Великої Палати Верховного суду від 4 липня 2018 року, справа №653/1096/16-ц, йдеться про те, що серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (ст.387 ЦК України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпоряджання майном (ст.391 ЦК України). Вказані способи захисту можуть бути реалізовані шляхом подання віндикаційного та негаторного позовів відповідно. Предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально-визначеного майна, до особи, яка незаконно фактично володіє цим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння. Негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном. Визначальним критерієм для розмежування віндикаційного та негаторного позовів є наявність або відсутність в особи права володіння майном на момент звернення з позовом до суду.

Цивільне законодавство розрізняє право володіння як складову повноважень власника (ч.1 ст.317 ЦК України), як різновид речових прав на чуже майно (п.1 ч.1 ст.395 ЦК України) та як право, що виникає на договірних засадах, тобто договірне володіння. Враховуючи специфіку речей в обороті, володіння рухомими та нерухомими речами відрізняється: якщо для володіння першими важливо встановити факт їх фізичного утримання, то володіння другими може бути підтверджене, зокрема, фактом державної реєстрації права власності на це майно у встановленому законом порядку.

Відповідно до ч.4 ст.334 ЦК України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону. Тобто, особа, яка зареєструвала право власності на об`єкт нерухомості, набуває щодо нього повноваження власника, зокрема набуває і право володіння.

На підставі положень ст.ст.125,126 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Відповідно до ч.2 ст.152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Згідно з преамбулою Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", цей Закон регулює відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Зі змісту додаткової угоди №1 від 28.06.2018 (про заміну сторони та внесення змін до договору оренди) до договору оренди землі від 15.09.2015 укладеній між позивачем ОСОБА_1 та ТОВ «Поділля Агропродукт» на належну позивачу земельну ділянку загальною площею 3,933 га, кадастровий номер 0521084500:06:005:0067 встановлено, що підпис позивача у вищевказаному договорі відсутній, відповідно такий договір вважається не укладеним. Відповідач ТОВ «Поділля Агропродукт», користується земельною ділянкою позивача без законних підстав і всупереч її волі. Наразі позивач не бажає щоб її земельна ділянка надалі залишалась у фактичному користуванні ТОВ «Поділля Агропродукт».

Таким чином, реєстрація права оренди за ТОВ «Поділля Агропродукт» на належну позивачу земельну ділянку є незаконною, так як додаткової угоди №1 від 28.06.2018 (про заміну сторони та внесення змін до договору оренди) до договору оренди землі від 15.09.2015 року та передачу її новому орендарю позивач не укладав.

За змістом ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Загальними засадами державної реєстрації прав є, зокрема гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 грудня 2022 року в справі № 914/2350/18 (914/608/20) (провадження № 12-83гс21, пункт 98) зазначено, що у практиці Великої Палати закріпився принцип реєстраційного підтвердження речових прав на нерухоме майно (такий висновок сформульований у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц і в подальшому повторювався у практиці Верховного Суду). Відомості державного реєстру прав на нерухомість презюмуються правильними, доки не доведено протилежне, тобто, державна реєстрація права за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права, але створює спростовувану презумпцію права такої особи (постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 48/340 (пункт 6.30), від 12.03.2019 у справі № 911/3594/17 (пункт 4.17), від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.13) та інші).

Отже, державна реєстрація права оренди відповідача на належну позивачу земельну ділянку - це офіційне визнання та підтвердження державою факту набуття ним права оренди. У справі, яка розглядається, встановлено, що реєстрація права оренди відповідача порушує права позивача.

Так як, судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 договору про передачу її новому орендарю не підписував, а захистити своє право власності в інший спосіб ніж судовий, позивач не може, тому його звернення з позовною вимогою про усунення перешкод в користуванні належною йому як власнику, земельною ділянкою, шляхом повернення земельної ділянки за досліджених в судовому засіданні обставин справи, є належним способом захисту прав та законних інтересів і позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

За ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.82 цього Кодексу.

Згідно з ч.5 та 6 ст.81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За таких обставин, проаналізувавши всі обставини, на які позивач та його представник посилались, як на підставу своїх вимог, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх досліджені, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, перешкоди в користуванні належною ОСОБА_1 земельною ділянкою підлягають усуненню шляхом повернення земельної ділянки власнику.

Щодо стягнення витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.ч.1-2, п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.

Відповідно до п.1 ч.2, ч.8 ст141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підтвердження розміру витрат на правничу допомогу представник позивача адвокат Куцький А.В. надав витяг з договору про надання правничої допомоги від 21.08.2023, акт виконаних робіт та розрахунок суми гонорару за правничу допомогу від 02.01.2025 року, згідно яких загальна вартість наданих адвокатських послуг позивачу ОСОБА_1 склала 14000 грн (а.с.244-245 т.1).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Заяви відповідача ТОВ «Поділля Агропродукт» про зменшення розміру витрат на правничу допомогу матеріали справи не містять. А тому у суду відсутні підстави робити висновок про неспівмірність витрат на правову допомогу без відповідної заяви відповідача.

Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України необхідно стягнути з відповідача на користь позивача витрати, понесені позивачем ОСОБА_1 зі сплати судового збору в сумі 1073,60 грн. (а.с.5 т.1), також за проведення судової почеркознавчої експертизи, які документально підтверджені та витрати на правову допомогу, пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст 263-265, 268 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в:

Позов задовольнити.

Усунути перешкоди в користуванні ОСОБА_1 , земельною ділянкою загальною площею площею 3,933 га, кадастровий номер 0521084500:06:005:0067 цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Потоківської сільської ради Жмеринського району Вінницької області, шляхом повернення земельної ділянки від Товариства з обмеженою відповідальністю «Поділля Агропродукт».

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Поділля Агропродукт" (смт.Браїлів Жмеринського району Вінницької області, вул.Заводська,7, код ЄДРПОУ 41104967) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ід.н. НОМЕР_1 , мешканця АДРЕСА_1 суму судового збору 1073,60 грн., витрати за проведення експертизи в сумі 7572,80 грн. та понесені судові витрати в розмірі 14000 грн., що складаються з витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Порощук П.П.