Рішення

від 20.02.2025 по справі 624/920/21

КЕГИЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 624/920/21

№ провадження 2/624/1/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2025 року Кегичівський районний суд Харківської області в складі: головуючого - судді Богачової Т.В., з участю секретаря Лебідь Л.В., розглянувши у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду селища Кегичівка, Берестинського району, Харківської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,третіх осіб: ОСОБА_4 ,Кегичівської селищноїради Берестинськогорайону Харківськоїобласті, Головногоуправління Держгеокадаструв Харківськійобласті, державного нотаріуса Зачепилівської державної нотаріальної контори Харківської області Терещенко Ліни Олексіївни, виконуючої обов`язки державного нотаріуса Кегичівської державної нотаріальної контори Харківської області про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом, визнання недійсною технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, скасування державної реєстрації земельної ділянки та витребування земельної ділянки

ВСТАНОВИВ:

Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_5 звернулись до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом. Позовна заява обґрунтована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_6 , який є рідним батьком позивача ОСОБА_1 та чоловіком позивача ОСОБА_5 . Після смерті ОСОБА_6 залишилося спадкове майно, у тому числі земельна ділянка площею 0.005 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 на якій до 27.11.2021 був розташований фотопавільйон загальною площею 29.8 кв.м. Земельна ділянка була придбана покійним ОСОБА_6 15.05.1999 на підставі договору купівлі-продажу ААР № 606239 від 15.О5.1999, посвідченим державним нотаріусом Кегичівської державної нотаріальної контори Удовіченко C.O. Починаючи з літа 2021 року покійного ОСОБА_6 почав турбувати ОСОБА_4 , який вимагав негайно прибрати належний йому фотопавільйон, вказуючи на те, що в 2019 році його дружина ОСОБА_2 придбала земельну ділянку загальною площею 0.15 га, розташовану по АДРЕСА_1 . При цьому він погрожував, у разі незгоди самостійно прибрати цей фотопавільйон, оскільки має намір на його місці збудувати заїзд до збудованого ним магазину, розташованого на земельній ділянці, яка належить його дружині. У вересні 2021 року ОСОБА_6 подав документи до землевпорядної організації, щоб виготовити кадастровий номер на вказану вище земельну ділянку та підтвердити своє право власності на неї, але не встиг до своєї смерті отримати ці документи. Позивачі подали до державної нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини за покійним ОСОБА_6 і сподівалися після спливу 6-місячного строку оформити право власності і на земельну ділянку, і на фотопавільйон покійного. Проте, поспішаючи усунути ОСОБА_7 з належної їм земельної ділянки, в середині листопада 2021 року ОСОБА_4 вивантажив залізобетонні плити прямо перед вхідними дверима у фотопавільйон, чим заблокував позивачам вхід до нього. З цього приводу позивачі в 20-х числах листопада 2021 року звернулися до поліції, але поки відповіді не отримали. Не зупинившись на скоєному, в ніч з 26 на 27 листопада 2021 року ОСОБА_4 , не маючи на те відповідного судового рішення або згоди позивачів, самовільно перемістив належний ОСОБА_7 фотопавільйон із вказаної вище земельної ділянки на інше місце, і вже через кілька днів, а саме 01.12.2021, помістив на його місце залізобетонну плиту, очевидно, маючи намір, звести там паркан і привласнити земельну ділянку ОСОБА_6 . За вказаним фактом ОСОБА_7 знову звернулися до поліції з заявою. Цього разу за наслідками їх звернення 28.11.2021 відділенням поліції було порушене кримінальне провадження № 12021226070000111 за ознаками скоєння злочину, передбаченого ст. 356 КК України. Такі дії з боку сім`ї Топчіїв стали підставою для звернення позивачів до суду за захистом своїх прав та законних інтересів. В зв`язку з чим просили визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_5 право власності по 1/2 частині за кожним земельної ділянки площею 0,005 га для ведення особистого підсобного господарства, яка розташована по АДРЕСА_1 та належала ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки ААР № 606239 від 15.05.1999, посвідченого державним нотаріусом Кегичівської державної нотаріальної контори Удовіченко С.О., в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6 .

03.05.2022 позивачем ОСОБА_1 була подана до суду уточнена позовна заява в якій він просив встановити факт належності померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,005 га для ведення особистого підсобного господарства, яка розташована по АДРЕСА_1 , що була придбана на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки ААР № 606239, укладеного 15.05.1999 між ОСОБА_8 та ОСОБА_6 , посвідченого державним нотаріусом Кегичівської державної нотаріальної контори Удовіченко С.О. та зареєстрованого в реєстрі за № 785 та визнати за ним право власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме на земельну ділянку площею 0,005 га для ведення особистого підсобного господарства, яка розташована по АДРЕСА_1 , що була придбана на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки ААР № 606239, укладеного 15.05.1999 між ОСОБА_8 та ОСОБА_6 , посвідченого державним нотаріусом Кегичівської державної нотаріальної контори Удовіченко С.О. та зареєстрованого в реєстрі за № 785.

Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Ковток О.В. подала до суду заяву про зміну предмету позову, яка судом була задоволена та з урахуванням змінених позовних вимог просила суд: 1) визнати за ОСОБА_1 (реєстраційнийномер обліковоїкартки платникаподатків НОМЕР_1 )право власностіна спадковемайно впорядку спадкуванняза закономпісля смерті ОСОБА_6 ,померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ,а саме:на земельнуділянку площею0,005га дляведення особистогопідсобного господарства,яка розташованапо АДРЕСА_1 ,що належалапомерлому ОСОБА_6 на підставідоговору купівлі-продажуземельної ділянкиААР №606239,укладеного 15.05.1999між ОСОБА_8 та ОСОБА_6 ,посвідченого державнимнотаріусом Кегичівськоїдержавної нотаріальноїконтори УдовіченкоС.О.та зареєстрованогов реєстріза №785. 2) Визнати недійсною технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) гр. ОСОБА_3 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_1 на території Кегичівської селищної ради Кегичівського району Харківської області, яка була розроблена 31.05.2019 ФОП ОСОБА_9 , в частині її розробки щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6323155100:02:005:0047 площею 0,01га для ведення особистого селянського господарства, що розташована по АДРЕСА_1 на території Кегичівської селищної ради Красноградського (колишнього Кегичівського) району Харківської області .3)Скасувати державнуреєстрацію земельноїділянки зкадастровим номером6323155100:02:005:0047площею 0,01гадля веденняособистого селянськогогосподарства,що розташованапо АДРЕСА_1 натериторії Кегичівськоїселищної радиКрасноградського (колишньогоКегичівського)району Харківськоїобласті,здійснену напідставі технічноїдокументації ізземлеустрою щодовстановлення (відновлення)меж земельнихділянок внатурі (намісцевості)гр. ОСОБА_3 длябудівництва таобслуговування житловогобудинку,господарських будівельі спорудта веденняособистого селянськогогосподарства по АДРЕСА_1 натериторії Кегичівськоїселищної радиКегичівського районуХарківської області,яка буларозроблена 31.05.2019ФОП ОСОБА_9 . 4)Визнати недійснимдоговір купівлі-продажуземельної ділянкиз кадастровимномером 6323155100:02:005:0047площею 0,01га дляведення особистогоселянського господарства,яка розташованапо АДРЕСА_1 ,який бувукладений 27серпня 2019року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 тапосвідчений ТерещенкоЛ.О.,державним нотаріусомЗачепилівської державноїнотаріальної конториХарківської області,виконуючою обов`язкидержавного нотаріусаКегичівської державноїнотаріальної конториХарківської області; 5)Скасувати державнуреєстрацію прававласності ОСОБА_2 на земельнуділянку зкадастровим номером6323155100:02:005:0047площею 0,01га дляведення особистогоселянського господарства,яка розташованапо АДРЕСА_1 шляхомскасування вДержавному реєстріречових правна нерухомемайно номерузапису проправо власності№ 32964314від 27серпня 2019року,внесене напідставі договорукупівлі-продажу,серія таномер 603,виданий 27.08.2019,видавник ТерещенкоЛ.О.,державний нотаріусЗачепилівської державноїнотаріальної конториХарківської області,виконуюча обов`язкидержавного нотаріусаКегичівської державноїнотаріальної конториХарківської області; 6) Витребувати від відповідача ОСОБА_2 , як добросовісного набувача, та передати ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,005 га для ведення особистого підсобного господарства, яка розташована по АДРЕСА_1 , що належала померлому ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки ААР № 606239, укладеного 15.05.1999 між ОСОБА_8 та ОСОБА_6 , посвідченого державним нотаріусом Кегичівської державної нотаріальної контори Удовіченко С.О. та зареєстрованого в реєстрі за № 785, яка розташована у складі земельної ділянки за кадастровим номером 6323155100:02:005:0047, в частині перетину (накладки), вказаному у рішенні Державного кадастрового реєстратора Відділу № 2 Управління надання адміністративних послуг ГУ Держгеокадастру у Рівненській області № РВ-5600083262023 від 18.05.2023 про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру. Від вимоги про встановлення факту належності померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,005 га для ведення особистого підсобного господарства, яка розташована по АДРЕСА_1 , що була придбана на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки ААР № 606239, укладеного 15.05.1999 між ОСОБА_8 та ОСОБА_6 , посвідченого державним нотаріусом Кегичівської державної нотаріальної контори Удовіченко С.О. та зареєстрованого в реєстрі за № 785, позивач відмовляється.

В обґрунтуванняданої заявизазначила,що післявиконання замовлення08.05.2023ФОП ОСОБА_10 було поданозаяву доДержгеокадастру провнесення відомостейщодо вказаноївище земельноїділянки доДержавного земельногокадастру.18.05.2023Державним кадастровимреєстратором Відділу№ 2Управління наданняадміністративних послугГУ Держгеокадаструу Рівненськійобласті буловинесено рішення№РВ-5600083262023про відмовуу внесеннівідомостей (зміндо них)до Державногоземельного кадастру,де однієюз підстав,зокрема,зазначено:«розташування вмежах земельноїділянки,яку передбачаєтьсязареєструвати,іншої земельноїділянки абоїї частини».Також урекомендаціях зазначено,що «Даніпро земельнуділянку велектронному документіне відповідаютьПостанові №1051від 17.10.2012р.«Про затвердженняПорядку веденняДержавного земельногокадастру»,а самевідповідно доСт.111при перевірціелектронного документувиявлено перетин ділянок зділянкою 6323155100:02:005:0047;Площа співпадаєна 100(Накладка)...». Отже, під час розробки вказаної вище технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) гр. ОСОБА_6 для ведення особистого селянського господарства, розташованої по АДРЕСА_1 на території Кегичівської територіальної громади Красноградського району Харківської області було виявлено перетин спірної ділянки з ділянкою з кадастровим номером 6323155100:02:005:0047, яка належить відповідачці. Таким чином, хронологія правочинів, пов`язаних з купівлею-продажем земельної ділянки, яка розташована по АДРЕСА_1 , виглядає наступним чином.

15.05.1999 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки ААР № 606239, укладеного 15.05.1999 між ОСОБА_8 та ОСОБА_6 , посвідченого державним нотаріусом Кегичівської державної нотаріальної контори Удовіченко С.О. та зареєстрованого в реєстрі за № 785, покійний ОСОБА_6 придбав у ОСОБА_8 спірну земельну ділянку площею 0,005 га для ведення особистого підсобного господарства, яка розташована по АДРЕСА_1 , якою користувався до дня його смерті (адже саме на цій земельній ділянці був розташований належний покійному фотопавільйон). Вказана земельна ділянка була відчужена ОСОБА_8 як частина належної їй на праві приватної власності земельної ділянки загальною площею 0,16 га, право власності на яку посвідчувалося державним актом ХР 15-50-00-6261, виданим 15 лютого 1999 Кегичівського селищною радою Харківської області.

21.12.2004 ОСОБА_8 продала ОСОБА_3 (на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_1 , що був посвідчений 21.12.2004, за р.№ 2477 приватним нотаріусом Кегичівського районного нотаріального округу Харківської області Удовіченко С.О.) ту ж саму земельну ділянку площею 0,16 га на підставі того ж самого державного акту ХР 15-50-00-6261, виданого 15 лютого 1999 року Кегичівського селищною радою Харківської області, без урахування того, що частина земельної ділянки площею 0,005 га для ведення особистого підсобного господарства вже була нею продана раніше ОСОБА_6 , вибула з її володіння, і тому ОСОБА_8 вже не мала права нею розпоряджатися.

31.05.2019 на замовлення ОСОБА_3 ФО-П ОСОБА_9 була розроблена технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_1 на території Кегичівської селищної ради Кегичівського району Харківської області, відповідно до якої було присвоєно кадастрові номери двом земельним ділянкам: кадастровий номер 6323155100:02:005:0046 земельній ділянці площею 0,15 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та кадастровий номер 6323155100:02:005:0047 земельній ділянці площею 0,01 га для ведення особистого селянського господарства.

Власник, якого незаконно, без відповідної правової підстави, позбавили володіння нерухомим майном шляхом державної реєстрації права власності на це майно за іншою особою, не втрачає право володіння нерухомим майном. Така інша особа внаслідок державної реєстрації за нею права власності на нерухоме майно стає його фактичним володільцем (бо про неї є відповідний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно). Але не набуває право володіння на відповідне майно, бо воно, будучи складовою права власності, і далі належить власникові. Саме тому він має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави, ним заволоділа.

З огляду на викладене володіння нерухомим майном, яке посвідчується державною реєстрацією права власності, може бути правомірним або неправомірним (законним або незаконним). Натомість право володіння як складова права власності неправомірним (незаконним) бути не може. Право володіння як складова права власності на нерухоме майно завжди належить власникові майна.

Отже, особа, за якою зареєстроване право власності, є володільцем нерухомого майна, але право власності (включаючи право володіння як складову права власності) може насправді належати іншій особі. Тому заволодіння земельною ділянкою шляхом державної реєстрації права власності є можливим незалежно від того, набув володілець право власності (і право володіння) на таку ділянку чи ні.

Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-п. провадження № 14-2цс21.

Враховуючи вказане, зазначила, що до відповідачки ОСОБА_2 перейшло право реєстраційного володіння на 100% спірної земельної ділянки шляхом реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно належної їй земельної ділянки з кадастровим номером 6323155100:02:005:0047 площею 0,01 га для ведення особистого селянського господарства, а тому ефективним способом захисту прав позивача є пред`явлення віндикаційного позову до відповідачки ОСОБА_2 про витребування земельної ділянки із її володіння у частині накладення на земельну ділянку позивача.

Відповідачка ОСОБА_2 27 серпня 2019 року придбала земельну ділянку з кадастровим номером 6323155100:02:005:0047 площею 0,01 га для ведення особистого селянського господарства за сплатним договором купівлі-продажу з дотриманням вимог законодавства, що передбачені для укладення таких правочинів, а тому вона є добросовісним набувачем цієї земельної ділянки та не може бути безпідставно позбавлена права власності.

В свою чергу позивач ОСОБА_1 , як спадкоємець за законом після смерті ОСОБА_6 , у встановлений законом спосіб прийняв спадщину, тому до нього перейшли усі інші права та обов`язки спадкодавця ОСОБА_6 , що належали йому на час смерті, в тому числі право звернення до суду із віндикаційним позовом щодо захисту свого порушеного майнового права.

Спірна земельна ділянка, яка на праві власності належала ОСОБА_6 (право власності якої на спірну ділянку не оспорено та не скасовано у встановленому законом порядку) безпідставно вибула з володіння поза волею власника на підставі договору купівлі-продажу, яким її було передано у власність ОСОБА_3 , з подальшим її відчуженням останньою ОСОБА_2 також на підставі договору купівлі-продажу, а тому наявні усі підстави про витребування земельної ділянки площею 0.005 га згідно статті 388 ЦК України в межах її накладення.

Ухвалою Кегичівського районного суду Харківської області від 09 грудня 2021 року у цій справі було відкрито провадження та призначено її до розгляду в порядку загального позовного провадження, з призначенням підготовчого засіданні.

Не погоджуючись із позовною заявою представником відповідача адвокатом Лавровим В.В., який діє на підставі ордеру серії АХ № 1068233 від 28.12.2021 подано відзив на позовну заяву в якому просив відмовити позивачам в задоволені позовних вимог у повному обсязі з таких підстав. Зазначив, що позовні вимоги є необґрунтованими та безпідставними, їх доводи є надуманими та такими, що не відповідають дійсності. Зазначив, що змістом позову є визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом. Так, позивачі обґрунтовують свої позовні вимоги тим, що ОСОБА_6 згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки ААР № 606239, укладеного 15.05.1999 між ОСОБА_8 та ОСОБА_6 , посвідченого державним нотаріусом Кегичівської державної нотаріальної контори Удовіченко С.О. та зареєстрованого в реєстрі за № 785 належала земельна ділянка площею 0,005 га, яка розташована по АДРЕСА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 помер. Після смерті ОСОБА_6 відкрилася спадщина на земельну ділянку площею 0,005 га для ведення особистого підсобного господарства, яка розташована по АДРЕСА_1 . Спадкоємцями першої черги (ст.1261 ЦК України) після померлого ОСОБА_6 є: дружина - ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 та син - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , але доказів щодо відкриття спадкової справи після померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_6 , отримання відмови державного нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину позивачами не надано.

25.07.2022 представником відповідача адвокатом Лавровим В.В. подано відзив на уточнену позовну заяву в якій просив відмовити в задоволенні уточнених позовних вимог з підстав, викладених у відзиві. Крім цього, зазначив, що позивачем не оскаржена до суду постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії, виданої в.о. завідувача Кегичівської державної нотаріальної контори Харківської області Терещенко Л.О. від 11.04.2022. Також зазначив, що за померлим ОСОБА_6 спірна земельна ділянка не зареєстрована, оскільки земельна ділянка у відповідності до чинного законодавства вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номеру та реєстрації її у Державному земельному кадастрі. Але матеріали справи не містять відомостей про внесення земельної ділянки площею 0,005 га, розташованої по АДРЕСА_1 до Державного земельного кадастру у період з 15.05.1999 по 04.10.2021. Крім того, позивачем в порушення вимог чинного законодавства не надано технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка належала померлому ОСОБА_6 . В матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо виділення земельної ділянки, її кадастрового номеру та площі, оскільки наданий позичем Акт обстеження не містить таких даних. В зв`язку з чим просив відмовити в задоволенні уточнених позовних вимог.

Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.

Сторонами були надані заява про забезпечення позову, уточнена позовна заява, заява про зміну предмету позову, відзив на позовну заяву, відзив на уточнену позовну заяву, клопотання про витребування доказів, про долучення доказів, про призначення експертизи, про залучення третіх осіб.

03 грудня 2021 року ухвалою Кегичівського районного суду Харківської області, яка була залишена без змін ухвалою Полтавського апеляційного суду від 27.02.2023, була частково задоволена заява позивача про забезпечення позову у справі, а саме: заборонено ОСОБА_2 та ОСОБА_4 зводити парками та будь-які інші споруди, розміщувати рухоме і нерухоме майно на земельній ділянці площею 0,005 га розташованій по АДРЕСА_1 , яка була придбана ОСОБА_6 15.05.1999 на підставі договору купівлі-продажу ААР № 606239 від 15.05.1999, посвідченої державним нотаріусом Кегичівської державної нотаріальної контори Удовіченко С.О., на якій знаходився фотопавільон, належний ОСОБА_6 .

Ухвалою Кегичівського районного суду Харківської області від 03 травня 2022 року залишено без розгляду позовну заяву ОСОБА_5 до ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_4 про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом. Розгляд справи продовжено за позовними вимогами ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_4 про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом.

Ухвалою Кегичівського районного суду Харківської області від 31 травня 2022 року частково задоволено клопотання позивача про витребування доказів. Зобов`язано приватного нотаріуса Красноградського районного нотаріального округу Харківської області Удовиченко С.О. надати до суду завірені копії матеріалів нотаріальної справи щодо укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_1 , що був посвідчений 21.12.2004 за р. № 2477 приватним нотаріусом Кегичівського районного нотаріального округу Харківської області Удовіченко С.О. Зобов`язано Відділ № 4 ГУ Держгеокадастру в Харківській області надати суду завірені копії документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки з кадастровим номером 6323155100:02:005:0047 в натурі (на місцевості), що розташована по АДРЕСА_1 , яка була розроблена 31.05.2019 ФОП ОСОБА_9 .

Ухвалою Кегичівського районного суду Харківської області від 12 жовтня 2022 року у справі призначено судову експертизу з питань землеустрою, провадження у справі на час проведення експертизи було зупинено.

Ухвалою Кегичівського районного суду Харківської області від 19 грудня 2022 року провадження у справі за клопотанням експерта було поновлено.

Ухвалою Кегичівського районного суду Харківської області від 01 лютого 2023 року було задоволено клопотання експерта, долучено до матеріалів справи наданий представником позивача СD-диск, на якому міститься електронний документ формату хml з координатами поворотних точок земельної ділянки з кадастровим номером 6323155100:02:005:0047. Надано експерту для проведення експертизи, призначеної ухвалою суду від 12 жовтня 2022 року, долучений електронний документ та матеріали справи № 624/920/21. Провадження у справі на час проведення експертизи зупинено.

Ухвалою Кегичівського районного суду Харківської області від 22 червня 2023 року провадження у справі поновлено у зв`язку з залишенням ухвали суду про призначення експертизи без виконання.

Ухвалою Кегичівського районного суду Харківської області від 31 серпня 2023 року прийнято заяву про зміну предмета позову. Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_4 про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом залишено без руху, надано позивачу строк для усунення її недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня отримання позивачем ухвали.

Ухвалою Кегичівського районного суду Харківської області від 05 вересня 2023 року розгляд справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_4 про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом продовжений.

Ухвалою Кегичівського районного суду Харківської області від 15 січня 2024 року до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмету спору залучено Кегичівську селищну раду Красноградського району Харківської області, Головне управління Держгеокадастру в Харківській області, державного нотаріуса Зачепилівської державної нотаріальної контори Харківської області Терещенко Л.О., виконуючої обов`язки державного нотаріуса Кегичівської державної нотаріальної контори Харківської області.

Ухвалою Кегичівського районного суду Харківської області від 13 лютого 2024 року закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду по суті на 05 березня 2024 року.

Ухвалою Кегичівського районного суду Харківської області від 25 квітня 2024 року залучено співвідповідачем у справі ОСОБА_3 та справа призначена до судового розгляду.

Ухвалою Кегичівського районного суду Харківської області від 13 червня 2024 року участь співвідповідача ОСОБА_3 була визнана обов`язковою для дачі особистих пояснень у справі.

Ухвалою Кегичівського районного суду Харківської області від 10 грудня 2024 року відмовлено в задоволенні клопотання про визнання обов`язкової участі співвідповідача ОСОБА_3 у розгляді справи.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити. Зазначив, що його батько ОСОБА_6 в 1999 році придбав земельну ділянку площею 0,005 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Після придбання земельної ділянки відразу поставив на ній фотопавільйон, який простояв там більше 20 років. Зазначив, що визнання за його батьком спірної земельної ділянки були визнано всіма контролюючими організаціями, в тому числі, і селищною радою. В 2021 році ОСОБА_4 підійшов до батька та повідомив, що ним була придбана земельна ділянка на якій розташований фотопавільйон та запропонував забрати його з належної йому земельної ділянки. ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_6 помер з вини відповідача та третьої особи. В листопаді 2021 року відповідачем були завезені залізобетонні плити та заблокований вхід/вихід до фотопавільйона, а 26.11.2021 взагалі він був незаконним шляхом переміщений на іншу земельну ділянку. З цього приводу він звертався до поліції, була порушена кримінальна справа. В зв`язку з тим, що іншого виходу із даної ситуації немає, він звернувся до суду з позовом, а пізніше вже в 2023 році була виготовлена технічна документація на спірну земельну ділянку. Найбільше питання виникає з приводу того, що як могла ОСОБА_8 продати ОСОБА_3 житловий будинок з земельною ділянкою площею 0,155 га, а вже ОСОБА_3 продала ОСОБА_2 вже 0,16 га, що для нього є незрозумілим. Зазначив про те, що в державі право власності є непорушним, тому просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник позивача адвокат Ковток О.В. позовні вимоги підтримала у повному обсязі, пославшись на доводи та факти викладені в заяві про зміну предмету позову. Зазначила, що як було встановлено під час розгляду справи, першою власницею спірної земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , була ОСОБА_8 . Відповідно до державного акту на право приватної власності на землю серія ХР № 15-50-006261, виданого 15 лютого 1999 року Кегичівською селищною радою, їй належала земельна ділянка загальною площею 0,16 га, з яких 0,15 га для обслуговування житлового будинку, та 0,010 га для ведення особистого підсобного господарства. 15 травня 1999 року ОСОБА_8 в особі свого представника ОСОБА_11 продала частину земельної ділянки для ведення особистого підсобного господарства площею 0,005 га гр-ну ОСОБА_6 , про що 15.05.1999 було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки серія ААР № 606239, який в свою чергу був посвідчений державним нотаріусом Кегичівської ДНК Удовіченко С.О. 16 грудня 1999 року придбана ОСОБА_6 земельна ділянка була оглянута комісією Кегичівської селищної ради, про що був складений відповідний акт. Вказаний вище акт був підписаний членами комісії, підписи яких в свою чергу були скріплені печатками. Зазначила, що знаходження спірної земельної ділянки саме у вказаному позивачем місці було іще раз підтверджене органом місцевого самоврядування Кегичівською селищною радою під час погодження меж ділянки при розробці технічної документації із землеустрою ФОП ОСОБА_10 . Отже, на даній земельній ділянці ОСОБА_6 встановив фотопавільйон, який там знаходився близько 20 років а саме до 27.11.2021р,. оскільки в ніч на 27.11.2021р. він був незаконно переміщений на протилежну від даної земельної ділянки сторону поруч із залізницею, де він знаходиться і в теперішній час. Таким чином можна зробити висновок, що ОСОБА_6 розмістив належний йому фотопавільйон саме на тій земельній ділянці, яку він придбав 15.05.1999р. у ОСОБА_8 , яка була оглянута 16.12.1999 комісією Кегичівської селищної ради, межі якої були погоджені Кегичівською селищною радою у 2023 році та зроблено відповідний запис в акті погодження цих меж, а тому площа та місцезнаходження цієї земельної ділянки є визначеними, детально описаними та погодженими у т.ч. представниками органу місцевого самоврядування. У зв`язку з цим посилання відповідача та її представника на те, що місцезнаходження спірної земельної ділянки невстановлене і неможливо зрозуміти, де саме вона розташована, є простою маніпуляцією. Отже, земельна ділянка площею 0,005 га для ведення особистого підсобного господарства 15 травня 1999 року вибула з володіння ОСОБА_8 , оскільки з цього моменту цією ділянкою володів і використовував у власних цілях новий власник ОСОБА_6 . ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 помер, а позивач став спадкоємцем його майна. Позивач подав до державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини для оформлення права власності в порядку спадкування і на земельну ділянку, і на фотопавільйон покійного. 11.04.2022р. позивач ОСОБА_1 отримав від в.о. завідувача Кегичівської нотаріальної контори Терещенко Л.О. постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, з якої вбачається, що нотаріус відмовляє позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на спірну земельну ділянку. Свою відмову нотаріус пояснив, зокрема, тим, що 21 грудня 2004 року за р.№ 2477 здійснено продаж земельної ділянки на ім`я ОСОБА_3 , Договір купівлі-продажу посвідчено приватним нотаріусом Кегичівського районного нотаріального округу Харківської області. Як було встановлено судовим розглядом, 21.12.2004 ОСОБА_3 придбала у ОСОБА_8 будинок та земельну ділянку, розташовані по АДРЕСА_1 . В 2019 році ОСОБА_3 вирішила продати придбані у 2004 році будинок і земельну ділянку, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , для чого у травні 2019 року звернулася до ФОП ОСОБА_9 та замовила технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Під час дослідження письмових доказів, а саме технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), розробленої ФОП ОСОБА_9 на замовлення ОСОБА_3 , копія якої була надана ГУ Держгеокадастру в Харківській області, в судовому засіданні було встановлено, що ОСОБА_3 надала інженеру-землевпоряднику фотокопію договору купівлі-продажу земельної ділянки, укладеного між нею та ОСОБА_8 в особі її представника ОСОБА_11 (том ІІ стор.30), у якому було виявлено виправлення нотаріусом площі придбаної земельної ділянки з 0,16 га на 0,155 га. Проте інженер-землевпорядник ФОП ОСОБА_9 розробив технічну документацію щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_1 на території Кегичівської селищної ради Кегичівського району Харківської області, відповідно до якої було присвоєно кадастрові номери двом земельним ділянкам: кадастровий номер 6323155100:02:005:0046 земельній ділянці площею 0,15 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та кадастровий номер 6323155100:02:005:0047 земельній ділянці площею 0,01 га для ведення особистого селянського господарства, не врахувавши під час розробки виправлення площі земельної ділянки, внесене нотаріусом, що в свою чергу призвело до незаконного збільшення площі земельної ділянки з кадастровим номером 6323155100:02:005:0047. ОСОБА_3 , яка була залучена до справи у якості співвідповідача, в судовому засіданні пояснила, що на момент придбання земельної ділянки у ОСОБА_8 вона була достеменно обізнана про те, що частина земельної ділянки вже була відчужена ОСОБА_8 на користь ОСОБА_6 , і що на цій земельній ділянці розташований фотопавільйон. Про це їй повідомила ОСОБА_11 під час оформлення договору купівлі-продажу. Тому коли ОСОБА_3 продавала відповідачці ОСОБА_2 земельні ділянки, вона повідомила відповідачку про те, що частина земельної ділянки, на якій знаходився фотопавільйон ОСОБА_6 , належить саме йому, оскільки він купив її у ОСОБА_8 набагато раніше. Тому ОСОБА_3 в судовому засіданні особисто заявила, що визнає позовні вимоги позивача і не заперечує проти їх задоволення. 19 лютого 2023 року між позивачем ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_10 було укладено договір щодо розробки технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) гр. ОСОБА_6 для ведення особистого селянського господарства, розташованої по АДРЕСА_1 на території Кегичівської територіальної громади Красноградського району Харківської області. Після виконання даного замовлення 08.05.2023 ФОП ОСОБА_10 було подано заяву до Держгеокадастру про внесення відомостей щодо вказаної вище земельної ділянки до Державного земельного кадастру.

18.05.2023 Державним кадастровим реєстратором Відділу № 2 Управління надання адміністративних послуг ГУ Держгеокадастру у Рівненській області було винесено рішення №РВ-5600083262023 про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру, де однією з підстав, зокрема, зазначено: «розташування в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини». Також у рекомендаціях зазначено, що «Дані про земельну ділянку в електронному документі не відповідають Постанові № 1051 від 17.10.2012р. «Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру», а саме відповідно до Ст.111 при перевірці електронного документу виявлено Перетин ділянок з ділянкою 6323155100:02:005:0047; Площа співпадає на 100 (Накладка)…». Таким чином, Державним кадастровим реєстратором, який є сертифікованим фахівцем у галузі земельних відносин, уважно вивчено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) гр. ОСОБА_6 для ведення особистого селянського господарства, розташованої по АДРЕСА_1 на території Кегичівської територіальної громади Красноградського району Харківської області, розроблену ФОП ОСОБА_10 , і жодних зауважень до самої документації у реєстратора не було. Відмова у внесенні відомостей до ДЗК про земельну ділянку, придбану ОСОБА_6 ґрунтувалася на тому, що при перевірці електронного документу виявлено Перетин ділянок з ділянкою 6323155100:02:005:0047, а не на тому, що існують порушення у розробці самої документації. Представник відповідачки в судових засіданнях неодноразово висловлювався про те, що вказана вище документація не відповідає вимогам законів та інших нормативно-правових актів, вказував на те, що абрис земельної ділянки виконаний від руки і т.ін., але жодного посилання яким саме нормам права не відповідає ця документація, не надав. Також клопотання щодо проведення експертизи цієї документації (яка можливо змогла б підтвердити посилання представника відповідача на невідповідність технічної документації вимогам законів і т.п.) відповідачами та третіми особами заявлено не було. Зауважила, що технічна документація із землеустрою, розроблена ФОП ОСОБА_9 щодо земельних ділянок, належних відповідачу ОСОБА_2 , також містить абрис земельних ділянок, який виконаний від руки, але це чомусь не викликало жодних зауважень у представника відповідача.

Тому позивач вважає, що всі доводи представника відповідачки ОСОБА_2 з приводу невідповідності технічної документації, розробленої ФОП ОСОБА_10 , є не більше, ніж його особистою думкою і жодними належними та допустимими доказами не підтверджені. В свою чергу твердження представника відповідача про те, що позивачем було заявлено клопотання про проведення експертизи документації із землеустрою, але сама експертиза проведена не була і це не дає можливості встановити наявність чи відсутність факту накладення земельних ділянок сторін та факт порушення прав позивача є безпідставними, оскільки накладення спірних земельних ділянок сторін підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами (рішеннями про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру від 18.05.2023 року Державним кадастровим реєстратором Відділу № 2 Управління надання адміністративних послуг ГУ Держгеокадастру у Рівненській області за номером № РВ-5600083262023). Аналогічний висновок зроблений у постанові Верховного Суду від 22.03.2023р. у справі № 548/98/21. Вказала, що до відповідачки ОСОБА_2 перейшло право реєстраційного володіння на 100% спірної земельної ділянки шляхом реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно належної їй земельної ділянки з кадастровим номером 6323155100:02:005:0047 площею 0,01 га для ведення особистого селянського господарства, а тому ефективним способом захисту прав позивача є пред`явлення віндикаціного позову до відповідачки ОСОБА_2 про витребування земельної ділянки із її володіння у частині накладення на земельну ділянку позивача. Відповідачка ОСОБА_2 27 серпня 2019 року придбала земельну ділянку з кадастровим номером 6323155100:02:005:0047 площею 0,01 га для ведення особистого селянського господарства за оплатним договором купівлі-продажу з дотриманням вимог законодавства, що передбачені для укладення таких правочинів, а тому вона є добросовісним набувачем цієї земельної ділянки та не може бути безпідставно позбавлена права власності. В свою чергу позивач ОСОБА_1 , як спадкоємець за законом після смерті ОСОБА_6 , у встановлений законом спосіб прийняв спадщину, тому до нього перейшли усі інші права та обов`язки спадкодавця ОСОБА_6 , що належали йому на час смерті, в тому числі право звернення до суду із віндикаційним позовом щодо захисту свого порушеного майнового права. Спірна земельна ділянка, яка на праві власності належала ОСОБА_6 (право власності якої на спірну ділянку не оспорено та не скасовано у встановленому законом порядку) безпідставно вибула з володіння поза волею власника на підставі договору купівлі-продажу, яким її було передано у власність ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу, а тому наявні усі підстави про витребування земельної ділянки площею 0.005 га згідно ст. 388 ЦК України в межах її накладення. Зазначила, що спірна земельна ділянка, яка належала покійному ОСОБА_6 , як об`єкт цивільних прав, вважається сформованою (визначена її площа і т.ін.) у 1999 році, незалежно від присвоєння їй кадастрового номера. Тобто така ділянка сформована раніше, ніж земельна ділянка з кадастровим номером 6323155100:02:005:0047. Також повідомила, що позивач ОСОБА_1 є спадкоємцем першої черги після смерті ОСОБА_6 за законом. Так, позивач є спадкоємцем першої черги після смерті ОСОБА_6 , але отримати свідоцтво про право на спадщину не може з наведених вище підстав. Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку. Щодо строку позовної давності зазначила, що не зрозуміло, як саме був пропущений строк позовної давності, оскільки як зазначалося у позовній заяві позивачу стало відомо про порушення його прав відповідачем саме в 2021 році про те, що ОСОБА_4 придбала спірну земельну ділянку в серпні 2019 року, а звернувся до суду з позовною заявою в листопаді 2021 року. Щодо обов`язкового проведення експертизи технічної документації, зазначила, що відповідно до постанови Верховногот Суду України від 22.03.2023 у справі за № 548/98/21 чітко зазначено, що оскільки у справі є висновок державного кадастрового реєстратора і зазначено, що існує перетин земельних ділянок, то не вбачається необхідності у проведенні експертизи, а тому відсутність експертизи у справі не є підставою для відмови у задоволенні позову.

У судовому засіданні представник відповідача адвокат Лавров В.В. позовні вимоги не визнав з підстав, зазначених у відзивах. Зазначив, що позовні вимоги є необґрунтованими та безпідставними, їх доводи є надуманими та такими, що не відповідають дійсності. Безспірним залишається той факт, що ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_4 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть. За життя ОСОБА_6 15.05.1999 уклав угоду з ОСОБА_8 щодо купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,005 га, яка розташована по АДРЕСА_1 , який був посвідчений державним нотаріусом Кегичівської державної нотаріальної контори Харківської області за № 785. Стосовно зазначеного договору купівлі-продажу земельної ділянки від 15.05.1999 за № 785, зауважив, що дана угода не містить даних та посилань на документ, що посвідчує право власності продавця ОСОБА_8 на земельну ділянку, яка відчужувалась, а саме площею 0,005 га. Даний договір купівлі-продажу не містить ніяких даних про земельну ділянку, як об`єкт юридичних прав, а також відсутній кадастровий номер земельної ділянки. Після смерті ОСОБА_6 відкрилася спадщина на земельну ділянку площею 0,005 га для ведення особистого підсобного господарства, яка розташована по АДРЕСА_1 . Спадкоємцями першої черги у відповідності до ст.1261 ЦК України після померлого ОСОБА_6 є син - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Як зазначає позивач ОСОБА_1 він звернувся до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини після смерті батька, а також із заявою про видачу йому свідоцтва про право власності на спадщину за законом. Відповідно до постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії, виданої в.о. завідувача Кегичівської державної нотаріальної контори Харківської області Терещенко Л.О. від 11.04.2022 ОСОБА_1 у видачі свідоцтва на право на спадщину за законом на земельну ділянку, площею 0,005 га, яка розташована по АДРЕСА_1 було відмовлено в зв`язку з чим, що право власності на зазначене спадкове майно не зареєстроване за спадкодавцем ОСОБА_6 . Позивач отримав дану постанову нотаріуса, але не оскаржив її до суду. Також зазначив, що за померлим ОСОБА_6 спірна земельна ділянка не зареєстрована, оскільки земельна ділянка у відповідності до чинного законодавства вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номеру та реєстрації її у Державному земельному кадастрі. Але матеріали справи не містять відомостей про внесення земельної ділянки площею 0,005 га, розташованої по АДРЕСА_1 до Державного земельного кадастру у період з 15.05.1999 по 04.10.2021. Рішенням Кегичівської селищної ради Харківської області 25.05.2007 № 146 про надання дозволу на розробку проведення відведення земельної ділянки ОСОБА_6 було зазначено надати ОСОБА_6 на розробку технічної документації щодо відведення земельної ділянки, розташованої в АДРЕСА_1 для зміни її цільового призначення в землі комерційного призначення, загальна площа земельної ділянки 50 кв.м. Земельна ділянка виділялася для обслуговування житлового будинку та господарських споруд. Проте з 25.05.2007 по день смерть ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_6 не було вчинено жодних дій щодо розроблення технічної документації на спірну земельну ділянку та проведення реєстраційних дій щодо неї. Крім того, зазначив, що в розробленій технічній документації щодо земельної ділянки є невідповідності, а саме: не проводилась прив`язка на місцевості, а складати додатки до акту обстеження від 16.12.1999 не мали права, оскільки відсутній сертифікат інженера землевпорядника до компетенції якого входить розробка таких документів. Також зазначив, що позивачем в порушення вимог чинного законодавства не надано технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка належала померлому ОСОБА_6 . В матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо виділення земельної ділянки, її кадастрового номеру та площі, оскільки наданий позивачем Акт обстеження не містить таких даних. Зазначив, що ОСОБА_8 відповідно до державного акту на право приватної власності на землю серія ХР № 15-50-006261, виданого 15 лютого 1999 року Кегичівською селищною радою, належала земельна ділянка загальною площею 0,16 га, з яких 0,15 га для обслуговування житлового будинку, та 0,010 га для ведення особистого підсобного господарства. 21 грудня 2004 року за р.№ 2477 ОСОБА_8 здійснено продаж земельної ділянки на ім`я ОСОБА_3 , Договір купівлі-продажу посвідчено приватним нотаріусом Кегичівського районного нотаріального округу Харківської області. У відповідності до даного договору ОСОБА_8 передала у власність ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,16 га, яка розташована по АДРЕСА_1 . 31.05.2019 на замовлення ОСОБА_3 ФО-П ОСОБА_9 була розроблена технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_1 на території Кегичівської селищної ради Кегичівського району Харківської області, відповідно до якої було присвоєно кадастрові номери двом земельним ділянкам: кадастровий номер 6323155100:02:005:0046 земельній ділянці площею 0,15 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та кадастровий номер 6323155100:02:005:0047 земельній ділянці площею 0,01 га для ведення особистого селянського господарства. Дана технічна документація була розроблена на підставі наданих документів, а тому відсутні підстави для скасування технічної документації. В подальшому ОСОБА_3 продала відповідно до договору купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером 6323155100:02:005:0047 площею 0,01 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована по АДРЕСА_1 , який був укладений 27 серпня 2019 року ОСОБА_2 та посвідчений Терещенко Л.О., державним нотаріусом Зачепилівської державної нотаріальної контори Харківської області, виконуючою обов`язки державного нотаріуса Кегичівської державної нотаріальної контори Харківської області. Вважає, що позивач не має ніякого відношення до державного акту на право власності на землю, оскільки в договорі купівлі-продажу від 15.05.1999 відсутні дані щодо права власності продавця земельної ділянки. Крім того, в рішенні № РВ56000832023 про відмову у внесенні змін до ДЗК від 18.05.2023 зазначено, що рішення прийнято з підстав, що електронний документ не відповідає встановленим вимогам, що зазначено в протоколі проведення електронного документа. Так, позивач, при розроблені технічної документації надав документи щодо земельної ділянки, яка належить відповідачу, тому нічого іншого, як перетин меж не міг відбуватись, оскільки дана земельна ділянка чітко сформована, як об`єкт юридичних прав, присвоєний кадастровий номер. Заповнити блок відомостей про підставу набуття права власності не виявилось можливим відносно земельної ділянки стосовно якої розроблялася технічна документація. Позивач самостійно визначив місце знаходження земельної ділянки, площею 0,005 га, без підтвердження належними доказами, у зв`язку з чим позов не підлягає задоволенню. Крім цього, звернув увагу, що у відповідності до вимог ст. 256, 257 ЦК України встановлюється позовна давність. Строк загальної позовної давності встановлюється тривалістю три роки. Так, позивач ОСОБА_1 пропустив без поважних причин строк звернення до суду з позовом, що є підставою для відмови в задоволенні позову.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні підтримала свого представника та вважала, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні визнала позовні вимоги ОСОБА_1 та пояснила, що вона купила житловий будинок разом з земельною ділянкою у Коробки, яка повідомляла, що нею вже була продана частина земельної ділянки ОСОБА_6 . На момент придбання будинку та земельної ділянки на ній вже стояв вагончик, який належав ОСОБА_6 . Повідомила, що вона була обізнана з приводу того, що ОСОБА_6 придбав 0,005 га земельної ділянки, а після купівлі нею земельної ділянки, вона у розмові з ОСОБА_6 зазначала, про те, що вона не буде вигоняти його з належної їй земельної ділянки. Коли вона почала продавати хату, вона звернулася до ОСОБА_6 та повідомила, що буде продавати хату ОСОБА_4 , щоб мав на увазі, а він повідомив їй, що домовиться з цього приводу з ОСОБА_4 . Потім коли вона вже почала оформлювати документи на продаж будинку, до неї прийшов ОСОБА_6 та спитав «що ж Ви зробили». Вона сказала йому, що земельну ділянку площею 0,15 га вона оформила, а ще залишилася земельна ділянка площею 0,01 га, яку вона не хотіла продавати. Також вказала, що при оформлені купівлі-продажу земельної ділянки повідомляла ОСОБА_2 та ОСОБА_4 про те, що 0,005 га належить ОСОБА_6 , тобто вони з цього приводу були обізнані. Повідомила, що вона замовляла технічну документацію на земельну ділянку і їй повідомили, що необхідно робити дві земельні ділянки одну на 0,15 га, а іншу на 0,01 га. Вона сказала, що 0,01 га їй не потрібна і робити на неї документи вона не бажає. У нотаріуса їй віддали кошти за земельну ділянку, а що було потім їй не відомо. Зазначила, що всі знали, що вагончик, який прибрали з земельної ділянки належить ОСОБА_6 .

В процесі розгляду справи відповідач ОСОБА_3 неодноразово надавала на адресу суду заяви щодо суті розгляду справи. Так, в заяві від 20.05.2024 визнала позовні вимоги в повному обсязі та не заперечувала проти задоволення позовних вимог в повному обсязі. В клопотанні від 07.06.2024 підтримала раніше направлену на адресу суду заяву про визнання права власності від 20.05.2024 та просила провести розгляд справи за її відсутності. 15.08.2024 надала на адресу суду заяву в якій просила провести розгляд справи за її відсутності, заперечувала проти задоволення позовних вимог та просила відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. 19.11.2024 направила на адресу суду заяву в якій просила провести розгляд справи за її відсутності. Також зазначила, що надані нею пояснення в судовому засіданні підтримує, позовні вимоги визнає та не заперечує проти їх задоволення. 14.01.2025 надійшла заява на адресу суду в якій просила провести розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги не визнає, її інтереси в суді буде представляти адвокат Каніщева В.С. Крім цього, зазначила, що відправлені попередні заяви через Укрпошту просила не брати до уваги.

Представник відповідача ОСОБА_3 адвокат Каніщева В.С. в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог та просила відмовити в їх задоволенні, зазначила, що позивачем не надані належні та допустимі докази порушення відповідачем ОСОБА_3 прав позивача, оскільки ОСОБА_3 27.08.2019 державним нотаріусом Зачепилівської державноїнотаріальної конториХарківської області,виконуючою обов`язкидержавного нотаріусаКегичівської державноїнотаріальної конториХарківської областіТерещенко Л.О.було посвідченодоговір купівлі-продажуземельної ділянки,зареєстрованої вреєстрі за№ 586,який бувукладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 щодо земельноїділянки площею0,15га зкадастровим номеромкадастровим номером6323155100:02:005:0046для веденнябудівництва таобслуговування житловогобудинку,господарських будівельі споруд,яка розташованапо АДРЕСА_1 .Також булоукладено договіркупівлі-продажуміж ОСОБА_3 та ОСОБА_2 щодо земельноїділянки кадастровий номер 6323155100:02:005:0047 площею 0,01 га для ведення особистого селянського господарства. Дані договора мають витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, останній має номер 178755082. Отже, з урахуванням того, що ОСОБА_3 було здійснено продаж даний земельних ділянок, тобто передані всі права та обов`язки ОСОБА_4 . Також звернула увагу на те, що у відповідності до ст. 267 ЦК України позивачем пропущений строк позовної давності. Крім цього, позивач належним чином не довів та не надав до суду доказів, про те, що дійсно ОСОБА_3 є належним відповідачем у даній справі, що узгоджується з позицією ВП ВС у постанові від 20.03.2019 у справі за № 514/1571/14-ц в якій зазначено, що визначення меж земельної ділянки повинно бути доведено належними та допустимими доказами, одним з яких є проведення експертизи у справі. Матеріали справи не містять даних, що позивачем заявлялись клопотання про проведення експертизи та висновків експертної установи. Тому вважала, що позивач не довів належним чином дані позовні вимоги, в зв`язку з чим просила суд в задоволенні позовних вимог відмовити.

Третя особа ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог. Просив при винесенні рішення звернути увагу на беззаперечні факти, які стали відомі під час розгляду справи. Так, зазначив, що доведеним фактом є те, що ОСОБА_2 у серпні місяці 2019р. будучи добросовісним покупцем та не маючи ніяких незаконних намірів, придбала 2 земельні ділянки у громадянки ОСОБА_3 , які були складовою однієї земельної ділянки розташованої у АДРЕСА_1 , на яких знаходився житловий будинок та господарські споруди. Цей будинок із цими самими земельними ділянками, такою ж самою площею ОСОБА_3 було придбано 21 грудня 2004р. у попередньої власниці ОСОБА_8 . Згідно вимог чинного законодавства, 31 травня 2019 року на замовлення ОСОБА_3 на підставі державного акту на право приватної власності на землю була розроблена технічна документація із землеустрою, та присвоєно кадастрові номери двом земельним ділянкам 0,15 га кадастровий номер 6323155100:02:005:0046 для будівництва та обслуговування житлового будинку, та 0,01 га кадастровий номер 6323155100:005:0047для ведення особистого селянського господарства. ОСОБА_2 , як добросовісним покупцем було придбано дві земельні ділянки з відповідними кадастровими номерами та зареєстрованими згідно вимог чинного законодавства. Відсутність будь-яких обтяжень стосовно цих ділянок було належним чином перевірено. Маючи намір використовувати ці земельні ділянки виключно за цільовим призначенням, ОСОБА_2 було здійснено всі необхідні дії стосовно реєстрації прав власності згідно вимог чинного законодавства. Зазначив, що матеріали справи не містять жодних доказів щодо протиправних дій відповідача під час набуття нею права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6323155100:005:0047. Станом на сьогодні, через необґрунтований позов ОСОБА_2 обмежено у праві користування своєю земельною ділянкою. Так, звернувшись до суду, ОСОБА_1 замовчує той факт, що починаючи з травня місяця 1999 року, земельна ділянка, стосовно якої подано позов ОСОБА_1 (цільове призначення якої - для ведення особистого селянського господарства) використовувалася для ведення підприємницької діяльності без належної реєстрації та сплати відповідних податків. Крім цього, зазначив, що на земельній ділянці було розміщено споруду, площа якої більше ніж 30 квадратних метрів, а це вимагає отримання дозволу на будівництво та прийняття в експлуатацію завершеного об`єкту будівництва. Таким чином, наявний доведений факт тривалого використання земельної ділянки не за цільовим призначенням, ігнорування законодавства держави стосовно реєстрації майнових прав, незаконне здійснення підприємницької діяльності на земельній ділянці іншого цільового призначення. Позивач зазначає, що про придбання ОСОБА_2 земельної ділянки з кадастровим номером 6323155100:005:0047 ОСОБА_6 стало відомо влітку 2019 року, а лише у вересні 2021 року до землевпорядної організації надійшла заява від імені ОСОБА_6 на виготовлення технічної документації на земельну ділянку. В судовому засіданні не встановлено та не підтверджено факт звернення з заявою саме ОСОБА_6 , а враховуючи численні зміни позовних вимог, намагання впливати на позицію співвідповідача по справі ОСОБА_3 , має сумнів у тому, що саме ОСОБА_6 написана та підписана заява до землевпорядної організації. Крім цього, зазначив, що виготовлена документація не підтверджує належність земельної ділянки ОСОБА_6 та не пройшла належну експертизу у зв`язку з тим, що на земельну ділянку згідно вимог чинного законодавства зареєстроване право ОСОБА_2 . Також зазначив, що Кегичівським районним судом Харківської області було задоволено клопотання представника позивача про залучення до справи у якості третьої особи Кегичівської селищної ради Берестинського району Харківської області, яка надала пояснення щодо позову, в якому заявлено про розгляд справи без її представника та про підтримку позовних вимог у повному обсязі ОСОБА_1 , але йому не зрозуміла така позиція селищної ради відносно земельної ділянки, яка є приватною власністю, належним чином, зареєстрована та використовується за цільовим призначенням, оскільки згідно ст. 122 ЗКУ органи місцевого самоврядування розпоряджаються виключно земельними ділянками комунальної форми власності. Органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень тау спосіб, що передбачені конституцією та законами України. Суди перевіряють, чи вчинені ці дії на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, неупереджено, розсудливо, добросовісно, з дотриманням принципу рівності перед законом. На його переконання, своїми діями, а саме підтримуючи позовні вимоги ОСОБА_1 , селищна рада виходить за межі своїх повноважень, діючи упереджено, порушуючи принцип рівності перед законом, права та інтереси відповідачів та намагаючись впливати на думку учасників судового засідання. Також зазначив, що тривалий час органом місцевого самоврядування не вживались заходи реагування на використання земельної ділянки не за цільовим призначенням, а саме в комерційних цілях. Згідно зч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову, суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси третіх осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд. Таким чином, суди не вправі покласти в основу свого рішення лише факт визнання позову відповідачем, не дослідивши при цьому обставини справи. Тобто повинно мати місце не лише визнання позову, а й законні підстави для задоволення позову (такий висновок сформулював Верховний Суд у постановах від 15 червня 2020р. у справі номер 588/1311/17, від 15 липня 2020р. у справі номер 524/10054/16). Все це, на його думку, дає підстави для відмови ОСОБА_1 у задоволенні всіх його позовних вимог. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 грудня 2022 року у справі за номером 477/2330/18 звернула увагу, що власники та землекористувачі земельних ділянок зобов`язані забезпечувати використання останніх за цільовим призначенням. Велика Палата Верховного Суду вважає, що використання земельної ділянки не за цільовим призначенням може бути підставою для припинення в судовому порядку, як права власності, так і права користування нею (пункт «а» частини першої статті 143 Земельного Кодексу України). Все це, на його думку, дає підстави для відмови ОСОБА_1 у задоволенні всіх його позовних вимог, тому просив на підставі вищенаведеного повністю відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник третьої особи Кегичівської селищної ради Берестинського району Харківської області в судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, але надіслав на адресу суду заяву в якій просив провести розгляд справи без участі представника. Позовні вимоги вважає справедливими, обґрунтованими та такими, що повністю узгоджуються із матеріалами справи.

Представник третьої особи Головного управління Держгеокадастру в Харківській області в судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, але направляв на адресу суду заяви в яких просив провести розгляд справи за відсутності представника, оскільки не може забезпечити учать представника, зокрема, у зв`язку зі значним робочим навантаженням та обмеженими технічними можливостями для участі у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Третя особа - державний нотаріус Зачепилівської державної нотаріальної контори Харківської області Терещенко Л.О., виконуючої обов`язки державного нотаріуса Кегичівської державної нотаріальної контори Харківської області в судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлялася своєчасно та належним чином, але надіслала на адресу суду заяву в якій просила провести розгляд справи за відсутності представника.

Фактичні обставини, встановлені судом.

В судовому засіданні встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 помер у віці ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого Кегичівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Красноградському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків). (т. 1, а.с. 10).

Померлий ОСОБА_6 був рідним батьком позивача ОСОБА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , виданою Кегичівським відділом РАЦС Харківської області 07.07.1981. (т. 1, а.с. 8).

Після смерті ОСОБА_6 відкрилась спадщина на земельну ділянку площею 0,005 га для ведення особистого підсобного господарства, розташовану по АДРЕСА_1 . Дану земельну ділянку 15 травня 1999 року ОСОБА_6 придбав у ОСОБА_8 , що підтверджується копією договору купівлі-продажу земельної ділянки ААР № 606239, укладеного між ОСОБА_8 та ОСОБА_6 , посвідченого державним нотаріусом Кегичівської державної нотаріальної контори Удовіченко С.О. та зареєстрованого в реєстрі за № 785. Пунктом 5 вказаного договору «Інші умови» зазначено, що невід`ємною частиною договору є: план земельної ділянки з визначенням розмірів у випадку її продажу місцевою радою; Державний акт на право приватної власності на землю; довідка про визначення грошової оцінки земельної ділянки. (т. 1, а.с. 12).

16 грудня 1999 року був складений Акт обстеження земельної ділянки для розташування фотопавільйона приватного підприємця ОСОБА_6 в смт. Кегичівка по вул. Миру пров. Волошина. В якому зазначено, що комісія ознайомившись з генеральним планом смт. Кегичівка, розробленим інститутом «Укрміськстройпроект» в 1991 році, провели обстеження земельної ділянки площею 50 кв.м., яка була придбана ОСОБА_6 у ОСОБА_8 за довіреністю через ОСОБА_11 згідно договору купівлі-продажу, посвідченого державним нотаріусом Кегичівської державної нотаріальної контори Удовіченко С.О. 15.05.1999. Земельна ділянка має прямокутну форму розміром 13,0х4,5 м, розташована в південній частині смт. Кегичівка. На півдні та заході ділянка примикає до земель домоволодіння ОСОБА_8 на сході землі приватного домоволодіння ОСОБА_12 , на півночі території існуючої автостоянки, що має тверде покриття, далі смуга відведення залізниці. До даного акту додоється: план земельної ділянки, виготовлений Кегичівським госпрозрахунковим проектно-виробничим, архітектурно-планувальним бюро (т. 1, а.с. 13-14).

Згідно плану земельної ділянки, виготовленої Кегичівським госпрозрахунковим проектно-виробничим, архітектурно-планувальним бюро в 1999 році вбачається місце розташування земельної ділянки, яка належить ОСОБА_6 для встановлення фотопавільйону. (т. 1, а.с. 18-19).

25 жовтня 2007 року Кегичівським підприємством технічної інвентаризації був виготовлений технічний паспорт на виробничий будинок фотопавільйон, розташований по АДРЕСА_1 , інвентаризаційна справа 2295, реєстраційний номер р.кн. №1р. №81. Згідно даного технічного паспорту вбачається, що власником виробничого будинку фотопавільйону є ОСОБА_6 . Площа під будинком складає 34,2 кв.м. (т. 1, а.с. 15-17).

29 жовтня 2007 року рішенням виконавчого комітету Кегичівської селищної ради Харківської області за № 259 було вирішено оформити за ОСОБА_6 право власності на павільйон, розташований в АДРЕСА_1 . (т. 1, а.с 11).

29 жовтня 2007 року ОСОБА_6 виконавчим комітетом Кегичівської селищної ради Харківської області було видано свідоцтво про право власності на фотопавільйон, розташований в АДРЕСА_1 на підставі рішення виконавчого комітету Кегичівської селищної ради Харківської області за № 259 від 29.10.2007. В якому посвідчено, що фотопавільйон, розташований в АДРЕСА_1 дійсно належить ОСОБА_6 на праві приватної власності. В цілому складається з фотопавільйона загальною площею 29,8 кв.м. На даному свідоцтві проставлений реєстраційний напис, з якого вбачається, що фотопавільйон в цілому 01.11.2007 зареєстрований Кегичівським МДКГП бюро технічної інвентаризації на праві приватної власності за ОСОБА_6 та записаний у реєстрову книгу № 1 за реєстровим № 81(т. 1, а.с. 20).

Позивач звернувся до Кегичівської державної нотаріальної контори Харківської області з заявою про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 . 28.03.2022 звернувся з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку площею 0,005 га для ведення особистого підсобного господарства, розташовану по АДРЕСА_1 , яка належала померлому ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого Кегичівською державною нотаріальною конторою Харківської області 15.05.1999, але отримав постанову завідувача Зачепилівської державної нотаріальної контори Харківської області, виконуючої обов`язки завідувача Кегичівської державної нотаріальної контори Харківської області Терещенко Л.О. про відмову у вчиненні нотаріальної дії за № 102-31 від 11.04.2022 в зв`язку з тим, що право власності на зазначене спадкове майно не зареєстроване за спадкодавцем ОСОБА_6 . (т. 1, а.с. 124-125).

Ще до отримання постанови нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії позивач в літку 2021 року дізнався від свого батька, що ОСОБА_4 приходив до фотопавільйону та вимагав негайно прибрати фотопавільйон з земельної ділянки, яка належить ОСОБА_2 , яку вона придбала в 2019 році.

Після смерті ОСОБА_6 , а саме в ніч з 26 на 27 листопада 2021 року невідома особа самовільно перемістила фотопавільйон, розташований на ринку ПП «Торгівельні ряди» в смт. Кегичівка Красноградського району Харківської області, що підтверджується копією витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань про реєстрацію кримінального правопорушення за № 12021226070000111 від 28.11.2021 за заявою ОСОБА_1 (т. 1, а.с. 26).

Під час розгляду справи було встановлено, що 21.12.2004 ОСОБА_8 продала ОСОБА_3 земельну ділянку, розташовану по АДРЕСА_1 площею 0,16 га в межах згідно з планом зовнішніх меж земельної ділянки яка передана для обслуговування житлового будинку 0,15, та земельна ділянка розміром 0,010 га в межах згідно з планом зовнішніх меж земельної ділянки, яка передана для ведення особистого підсобного господарства, що належала продавцю на підставі державного акту ХР 15-50-006261, виданого 15 лютого 1999 року Кегичівського селищною радою Харківської області, що підтверджується копією договору купівлі-продажу земельної ділянки від 21.12.2004, посвідченого приватним нотаріусом Кегичівського районного нотаріального округу Харківської області Удовиченко С.О. та зареєстрованого в реєстрі за № 2477 (т. 1, а.с. 189).

Даний договір був наданий на адресу суду приватним нотаріусом Кегичівського районного нотаріального округу Харківської області Удовиченко С.О. на виконання ухвали Кегичівського районного суду Харківської області від 31.05.2022. До договору також були надані копії документів на підставі яких був посвідчений договір купівлі-продажу, а саме: довіреність ОСОБА_8 на ім`я ОСОБА_11 від 16.12.2004; Державний акт серії ХР 15-50-006261 на право приватної власності на землю, виданий 15 лютого 1999 року Кегичівського селищною радою Харківської області на ім`я ОСОБА_8 , згідно якого їй у власність була передана земельна ділянка площею 0,16 га в межах згідно з планом зовнішніх меж земельної ділянки яка передана для обслуговування житлового будинку 0,15, та земельна ділянка розміром 0,010 га в межах згідно з планом зовнішніх меж земельної ділянки, яка передана для ведення особистого підсобного господарства на підставі рішення виконавчого комітету Кегичівської селищної ради Харківської області від 26.08.1998 № 82; довідка про визначення нормативної грошової оцінки земельної ділянки; витяг з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 21.12.2004; витяг про реєстрацію в Державному реєстрі правочинів від 26.12.2004 (т. 1, а.с. 190-195).

31.05.2019 на замовлення ОСОБА_3 ФОП ОСОБА_9 була розроблена технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_1 на території Кегичівської селищної ради Кегичівського району Харківської області, відповідно до якої було присвоєно кадастрові номери двом земельним ділянкам: кадастровий номер 6323155100:02:005:0046 земельній ділянці площею 0,15 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та кадастровий номер 6323155100:02:005:0047 земельній ділянці площею 0,01 га для ведення особистого селянського господарства. (т. 2, а.с. 3-53).

З вищевказаної технічної документації вбачається, що для виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_1 на території Кегичівської селищної ради Кегичівського району Харківської області замовником ОСОБА_3 були надані копії документів, що підтверджують право власності на земельні ділянки, а саме: копія договору купівлі-продажу земельної ділянки від 21.12.2004, посвідченого приватним нотаріусом Кегичівського районного нотаріального округу Харківської області Удовиченко С.О. та зареєстрованого в реєстрі за № 2477 з застереженням на ньому закреслено «0,160», дописано «0,155» та стоїть підпис нотаріуса скріплена печаткою; копія витягу з Державного реєстру правочинів від 26.12.2004; копія Державного акту серії ХР 15-50-006261 на право приватної власності на землю, виданий 15 лютого 1999 року Кегичівського селищною радою Харківської області на ім`я ОСОБА_8 ; копія договору купівлі-продажу житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 від 21.12.2004; копія витягу з Державного реєстру правочинів від 26.12.2004.

Після виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_1 на території Кегичівської селищної ради Кегичівського району Харківської області ОСОБА_3 уклала з ОСОБА_2 договір купівлі-продажу земельної ділянки від 27.08.2019, який був посвідчений державним нотаріусом Зачепилівської державної нотаріальної контори, Харківської області, виконуючої обов`язки державного нотаріуса Кегичівської державної нотаріальної контори Харківської області Терещенко Л.О. та зареєстрований в реєстрі за № 603. Згідно умов договору ОСОБА_3 продала ОСОБА_2 земельну ділянку біля житлового будинку АДРЕСА_1 площею 0,0100 га, кадастровий номер 6323155100:02:005:0047, призначену для ведення особистого селянського господарства та належала продавцю на підставі Договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом Кегичівського районного нотаріального округу Харківської області Удовиченко С.О. та зареєстрованого в реєстрі за № 2477. (т. 1, а.с. 119-121).

Так, в матеріалах справи містяться два договори купівлі-продажу земельної ділянки від 21.12.2004, укладеного між ОСОБА_8 та ОСОБА_3 , з різною площею земельної ділянки, посвідчені приватним нотаріусом Кегичівського районного нотаріального округу Харківської області Удовиченко С.О. та зареєстровані в реєстрі за № 2477. (т. 1, а.с. 189, т.2, а.с. 29-30).

На замовлення ОСОБА_1 ФОП ОСОБА_10 була розроблена технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_1 на території Кегичівської територіальної громади Красноградського району Харківської області. (т. 2, а.с. 147-186).

З вищевказаної технічної документації вбачається, що для виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_1 на території Кегичівської на території Кегичівської територіальної громади Красноградського району Харківської області замовником ОСОБА_1 були надані копії документів, що підтверджують право власності на земельну ділянку, а саме: копія договору купівлі-продажу земельної ділянки від 15.05.1999, посвідченого державним нотаріусом Кегичівської державної нотаріальної контори Удовиченко С.О. та зареєстрованого в реєстрі за № 765; копія акту обстеження земельної ділянки від 16.12.1999; державного акту ХР 15-50-006261, виданого 15 лютого 1999 року Кегичівського селищною радою Харківської області; копія рішення виконавчого комітету Кегичівської селищної ради Харківської області № 259 від 29.10.2007; копія свідоцтва про право власності на фотопавільйон від 29.10.2007; технічний паспорт на виробничий будинок фотопавільйон; копія рішення Кегичівської селищної ради Харківської області № 146 від 25.05.2007 про надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки ОСОБА_6 ; копія витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі від 27.10.2021.

На підставі розробленої технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_1 на території Кегичівської територіальної громади Красноградського району Харківської області позивач ОСОБА_1 08.05.2023 подав заяву до Держгеокадастру про внесення відомостей щодо земельної ділянки до Державного земельного кадастру.

Рішенням Державного кадастрового реєстратора Відділу № 2 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області за № РВ-5600083262023 від 18.05.2023 було відмовлено у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру оскільки електронний документ не відповідає установленим вимогам в зв`язку з розташуванням в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини та було рекомендовано: Дані про земельну ділянку в електронному документі не відповідають Постанові № 1051 від 17.10.2012 «Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру», а саме відповідно до ст. 111 при перевірці електронного документу виявлено перетин ділянок з ділянкою 6323155100:02:005:0047; площа співвпадає на 100 (накладка) та відсутні відомості про підставу набуття права власності (т. 2, а.с. 142-146).

Заслухавши пояснення сторін та їх представників, дослідивши матеріали справи, вивчивши та оцінивши докази по справі та співставивши їх у відповідності до норм чинного законодавства, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Мотиви, з яких виходить суд, та їх нормативно-правове обґрунтування.

Загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 ЦК України).

Тлумачення як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 статті 3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявленою нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ст. 13 ЦПК України).

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина першої статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Відповідно до частини другої статті 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем, і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Відтак зазначена норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес.

Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Аналіз норм процесуального права, а також норм статей 4, 15, 16 ЦК України дає підстави стверджувати, що захисту в суді підлягає не будь яке право особи, а саме порушене.

Звертаючись до суду з позовом, особа повинна довести як те, що її права були дійсно порушеними, так і особу, яка їх порушила.

Щодо позовної вимоги про визнання права власності в порядку спадкування за законом.

В силу ч. 1 ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її особи або оголошення її померлою.

Згідно ч. 2, 3 ст.1223 ЦК України у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Судом встановлено, що позивач є спадкоємцем за законом після смерті батька. Як вбачається із матеріалів справи, за життя спадкодавець ОСОБА_6 заповіту не складав, своїм майном не розпорядився.

Інших спадкоємців після смерті ОСОБА_6 до даного спадкового майна немає, оскільки мати позивача ОСОБА_5 відмовилась від прийняття спадщини після смерті чоловіка ОСОБА_6 .

Позивач звернувся до Кегичівської державної нотаріальної контори Харківської області з заявою про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 . 28.03.2022 звернувся з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку площею 0,005 га для ведення особистого підсобного господарства, розташовану по АДРЕСА_1 , яка належала померлому ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого Кегичівською державною нотаріальною конторою Харківської області 15.05.1999, але отримав постанову завідувача Зачепилівської державної нотаріальної контори Харківської області, виконуючої обов`язки завідувача Кегичівської державної нотаріальної контори Харківської області Терещенко Л.О. про відмову у вчиненні нотаріальної дії за № 102-31 від 11.04.2022 в зв`язку з тим, що право власності на зазначене спадкове майно не зареєстроване за спадкодавцем ОСОБА_6 . (т. 1, а.с. 124-125).

Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

В силу ч. 1 ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Згідно ч. 1, 3 ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

В силу ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

В силу ч.2 ст.158 ЗК України виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей.

Відповідно до ч.1 ст.1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Згідно ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Частиною п`ятою статті 116 ЗК України встановлено, що земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Відповідно до ст.152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіти земельною ділянкою, і відшкодування збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення права; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом способів.

Пунктами 2 та 10 Розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державний земельний кадастр» передбачено, що земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера. У разі, якщо відомості про зазначені земельні ділянки не внесені до Державного реєстру земель, їх державна реєстрація здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за заявою їх власників (користувачів земельної ділянки державної чи комунальної власності) або особи, яка подала заяву про визнання спадщини відумерлою, якщо така справа прийнята до провадження судом. Документи, якими було посвідчено право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, видані до набрання чинності цим Законом, є дійсними.

Так, матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_6 15 травня 1999 року придбав у ОСОБА_8 земельну ділянку площею 0,005 га для ведення особистого підсобного господарства, розташовану по АДРЕСА_1 , що підтверджується копією договору купівлі-продажу земельної ділянки ААР № 606239, укладеного між ОСОБА_8 та ОСОБА_6 , посвідченого державним нотаріусом Кегичівської державної нотаріальної контори Удовіченко С.О. та зареєстрованого в реєстрі за № 785. Пунктом 5 вказаного договору «Інші умови» зазначено, що невід`ємною частиною договору є: план земельної ділянки з визначенням розмірів у випадку її продажу місцевою радою; Державний акт на право приватної власності на землю; довідка про визначення грошової оцінки земельної ділянку. Тобто, покійний ОСОБА_6 у 1999 році набув у визначений законом спосіб та порядок право власності на вищевказану земельну ділянку. Крім того, відповідно до акту обстеження земельної ділянки для розташування фотопавільйона приватного підприємця ОСОБА_6 в смт. Кегичівка по вул. Миру пров. Волошина. В якому зазначено, що комісія ознайомившись з генеральним планом смт. Кегичівка, розробленим інститутом «Укрміськстройпроект» в 1991 році, провели обстеження земельної ділянки площею 50 кв.м., яка була придбана ОСОБА_6 у ОСОБА_8 за довіреністю через ОСОБА_11 згідно договору купівлі-продажу, посвідченого державним нотаріусом Кегичівської державної нотаріальної контори Удовіченко С.О. 15.05.1999. Земельна ділянка має прямокутну форму розміром 13,0х4,5 м, розташована в південній частині смт. Кегичівка. На півдні та заході ділянка примикає до земель домоволодіння ОСОБА_8 на сході землі приватного домоволодіння ОСОБА_12 , на півночі території існуючої автостоянки, що має тверде покриття, далі смуга відведення залізниці. До даного акту додоється: план земельної ділянки, виготовлений Кегичівським госпрозрахунковим проектно-виробничим, архітектурно-планувальним бюро, який встановлені межі земельної ділянки та місце її розташування (т. 1, а.с. 13-14).

Згідно ст.6 ЗК України 1990 року (чинній на час набуття позивачем права власності) громадяни України мають право на одержання у власність земельних ділянок, зокрема, для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель (присадибна ділянка) та садівництва.

Відповідно до ст.17 ЗК України (в редакції 1990 року) передача земельних ділянок у колективну та приватну власність провадиться радами народних депутатів, на території яких розташовані земельні ділянки. Передача у власність земельної ділянки, що раніше надана громадянину, провадиться сільськими, селищними, міськими Радами народних депутатів за місцем розташування цієї ділянки, зокрема, для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель (присадибна ділянка), садівництва, дачного і гаражного будівництва у розмірах згідно із статтями 57 і 67 цього Кодексу. Зазначені земельні ділянки передаються у власність на підставі заяви громадянина і матеріалів, що підтверджують її розмір (земельно-кадастрова документація, дані бюро технічної інвентаризації, правлінь товариств і кооперативів тощо).

За приписами статей 22, 23 ЗК України (в редакції 1990 року) право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.

Отже, враховуючи встановлені обставини та викладені норми земельного права, суд приходить до висновку, що ОСОБА_6 у передбачений законом спосіб набув право власності на земельну ділянку.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Виникнення у спадкоємця права на спадщину, яке пов`язується з її прийняттям, як майнового права, зумовлює входження права на неї до складу спадщини після смерті спадкодавця, (статті 1296, 1297 ЦК).

Нотаріус відмовив ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на набуту ОСОБА_6 у власність земельну ділянку на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки ААР № 606239, укладеного між ОСОБА_8 та ОСОБА_6 , посвідченого державним нотаріусом Кегичівської державної нотаріальної контори Удовіченко С.О. та зареєстрованого в реєстрі за № 785.

Згідно зі ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Позивач позбавлений можливості отримати правовстановлюючі документи на спадкове майно у позасудовому порядку.

Згідно зі ст. 16 ЦК України суд може захистити цивільне право або інтерес у спосіб, що встановлений договором або законом.

Постановою Верховної Ради України №807-ІХ від 17.07.2020 «Про утворення та ліквідацію районів» утворений Красноградський район (з адміністративним центром у місті Красноград) у складі територій Зачепилівської селищної, Кегичівської селищної, Красноградської міської, Наталинської сільської, Сахновщинської селищної, Старовірівської сільської територіальних громад, затверджених Кабінетом Міністрів України.

Частиною 5 розділу ІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 3285-IX від 28.07.2023 «Про порядок вирішення окремих питань адміністративно-територіального устрою України» установлено, що, як виняток з положень частини четвертої статті 1 цього Закону, населені пункти, які до дня набрання чинності цим Законом були віднесені до категорії селищ міського типу, з дня набрання чинності цим Законом відносяться до категорії селищ.

Підпунктом 18 пункту 1 постанови Верховної Ради України №3984-IX від 19.09.2024 «Про перейменування окремих населених пунктів та районів», яка набрала законної сили 26.09.2024 перейменовано окремі населені пункти та райони у Харківській області: Красноградський район на Берестинський район; місто Красноград Красноградського району на місто Берестин.

Оскільки визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, котрий має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, враховуючи те, що нотаріусом відмовлено у вчинені нотаріальної дії щодо видачі позивачу свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку площею 0,005 га, розташована по АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_6 , суд, беручи до уваги, що позивач відповідно до ч. 3 ст. 1272 ЦК України прийняв спадщину, вважає позовні вимоги такими, що ґрунтуються на вимогах закону та підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги про витребування земельної ділянки.

Щодо витребування майна з чужого незаконного володіння, то під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав.

Обґрунтовуючи вимоги в частині позовних вимог про витребування спірної земельної ділянки, позивач послався на те, що відчуження даного майна відбулось особою, яка не мала на це право та поза волею дійсного власника майна ОСОБА_6 .. Вказував на відсутність волі власника на таке відчуження.

Так, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем ОСОБА_3 при замовлені технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_1 на території Кегичівської селищної ради Кегичівського району Харківської області була надана копія договору купівлі-продажу земельної ділянки від 21.12.2004, посвідченого приватним нотаріусом Кегичівського районного нотаріального округу Харківської області Удовиченко С.О. та зареєстрованого в реєстрі за № 2477 в якому містяться застереження, а саме: закреслено «0,160», дописано «0,155» та стоїть підпис нотаріуса скріплений печаткою. Крім цього, була обізнана, про що повідомила в судовому засіданні, що ОСОБА_6 була придбана частина даної земельної ділянки у ОСОБА_13 . Але при посвідченні договору купівлі-продажу земельної ділянки між нею та відповідачем по справі ОСОБА_2 про це не повідомила нотаріуса, а також надала інший договір купівлі- продажу земельної ділянки від 21.12.2004, посвідченого приватним нотаріусом Кегичівського районного нотаріального округу Харківської області Удовиченко С.О. та зареєстрованого в реєстрі за № 2477, без будь-яких застережень.

Тобто, в матеріалах справи містяться два договори купівлі-продажу земельної ділянки від 21.12.2004, укладеного між ОСОБА_8 та ОСОБА_3 , з різною площею земельної ділянки, посвідчені приватним нотаріусом Кегичівського районного нотаріального округу Харківської області Удовиченко С.О. та зареєстровані в реєстрі за № 2477. (т. 1, а.с. 189, т.2, а.с. 29-30).

Також, в судовому засіданні встановлено, що на замовлення ОСОБА_1 ФОП ОСОБА_10 була розроблена технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_1 на території Кегичівської територіальної громади Красноградського району Харківської області. (т. 2, а.с. 147-186). На підставі якої він 08.05.2023 подав заяву до Держгеокадастру про внесення відомостей щодо земельної ділянки до Державного земельного кадастру. Але у внесенні відомостей йому було відмовлено рішенням Державного кадастрового реєстратора Відділу № 2 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області за № РВ-5600083262023 від 18.05.2023 було відмовлено у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру оскільки електронний документ не відповідає установленим вимогам в зв`язку з розташуванням в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини та було рекомендовано: Дані про земельну ділянку в електронному документі не відповідають Постанові № 1051 від 17.10.2012 «Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру», а саме відповідно до ст. 111 при перевірці електронного документу виявлено перетин ділянок з ділянкою 6323155100:02:005:0047; площа співвпадає на 100 (накладка) та відсутні відомості про підставу набуття права власності (т. 2, а.с. 142-146).

Але, як зазначалося вище, ОСОБА_6 була придбана 15 травня 1999 року у ОСОБА_8 земельна ділянка площею 0,005 га для ведення особистого підсобного господарства, розташовану по АДРЕСА_1 , що підтверджується копією договору купівлі-продажу земельної ділянки ААР № 606239, укладеного між ОСОБА_8 та ОСОБА_6 , посвідченого державним нотаріусом Кегичівської державної нотаріальної контори Удовіченко С.О. та зареєстрованого в реєстрі за № 785. Тобто, покійний ОСОБА_6 у 1999 році набув у визначений законом спосіб та порядок право власності на вищевказану земельну ділянку.

Пунктами 2 та 10 Розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державний земельний кадастр» передбачено, що земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера. У разі, якщо відомості про зазначені земельні ділянки не внесені до Державного реєстру земель, їх державна реєстрація здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за заявою їх власників (користувачів земельної ділянки державної чи комунальної власності) або особи, яка подала заяву про визнання спадщини відумерлою, якщо така справа прийнята до провадження судом. Документи, якими було посвідчено право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, видані до набрання чинності цим Законом, є дійсними.

Тобто, позивач не має можливості внести відомості до Державного земельного кадастру оскільки відбулася 100% накладка земельних ділянок, про що свідчить рішення Державного кадастрового реєстратора Відділу № 2 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області за № РВ-5600083262023 від 18.05.2023 було відмовлено у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру оскільки електронний документ не відповідає установленим вимогам в зв`язку з розташуванням в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини та було рекомендовано: Дані про земельну ділянку в електронному документі не відповідають Постанові № 1051 від 17.10.2012 «Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру», а саме відповідно до ст. 111 при перевірці електронного документу виявлено перетин ділянок з ділянкою 6323155100:02:005:0047; площа співвпадає на 100 (накладка) та відсутні відомості про підставу набуття права власності (т. 2, а.с. 142-146).

При цьому суд зазначає, що відповідно до п.п.2,10 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про державний земельний кадастр» земельні ділянки, право власності на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номеру.

Отже, матеріалами справи підтверджується, що набуття права власності та державна реєстрація спірної земельної ділянки на ім`я відповідача ОСОБА_2 проведена без урахування того, що на той час земельна ділянка площею 0,005 га не були вільна, так як перебувала у приватній власності ОСОБА_6 , а тому здійснення її державної реєстрації на ім`я відповідача ОСОБА_2 є неправомірним та порушує права позивача.

Доводи представника відповідача ОСОБА_3 адвоката Каніщевої В.С. про те, що у вказаній справі не було призначено відповідної експертизи, що позбавляє можливості встановити наявність чи відсутність факту накладення земельних ділянок сторін та факт порушення прав позивача є безпідставними, оскільки накладення спірних земельних ділянок сторін підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами (рішеннями про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру від 18 травня 2023 року за номерами: РВ-5600083262023 від 18.05.2023) (т. 2 а. с. 142-146).

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (частина друга статті 328 ЦК України, у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин).

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. У цьому разі майно може бути витребуване від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача, з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 388 ЦК України.

Правила частини першої статті 388ЦК України стосуються випадків, коли набувач за відплатним договором придбав майно в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач). У такому випадку власник має право витребувати це майно від набувача лише в разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Віндикаційний позов - це вимога про витребування власником свого майна з чужого незаконного володіння. Тобто позов неволодіючого власника до володіючого невласника. Віндикаційний позов заявляється власником при порушенні його правомочності володіння, тобто тоді, коли майно вибуло з володіння власника: (а) фізично - фізичне вибуття майна з володіння власника має місце у випадку, коли воно в нього викрадене, загублене ним тощо; (б) "юридично" - юридичне вибуття майна з володіння має місце, коли воно хоч і залишається у власника, але право на нього зареєстровано за іншим суб`єктом (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 липня 2020 року в справі N 752/13695/18).

Якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього (частина перша статті 330 ЦК України).

Виникнення права власності у добросовісного набувача відбувається за таких умов: факт відчуження майна; майно відчужене особою, яка не мала на це права; відчужене майно придбав добросовісний набувач; відповідно до статті 388 ЦК, майно, відчужене особою, яка не мала на це право, не може бути витребуване у добросовісного набувача (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 березня 2019 року в справі N 521/8368/15-ц).

Положення статті 388 ЦК України застосовується як підстава позову про повернення майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, яке було відчужене третій особі, якщо між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин.

Наведене узгоджується з правовими висновками, викладеними у постанові Верховного Суду України від 21.12.2016 у справі № 1522/25684/12 та у постанові Верховного Суду від 15.05.2019 у справі № 285/3414/17.

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

У пунктах 142, 146, 147 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №183/1617/16-ц (провадження № 14-208цс18) зроблено висновок, що «метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно (принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю). Задоволення вимоги про витребування нерухомого майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними. Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника».

Виходячи з правової природи віндикаційного позову, для правильного вирішення такого спору, суд повинен встановити фактичного володільця спірного майна, яким є відповідач ОСОБА_2 .

Оскільки ОСОБА_2 , як реєстраційний власник спірної земельної ділянки на час вирішення спору, набула її у власність на підставі оплатного договору купівлі-продажу від 27.08.2019, укладеного нею та ОСОБА_3 , вона є добросовісним набувачем спірної земельної ділянки у розумінні положень статті 388 ЦК України, оскільки добросовісність набуття майна наявна тоді, коли майно за відплатним договором придбано в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати. Наслідком вибуття майна з володіння власника поза його волею, є витребування такого майна від його останнього набувача (віндикація).

Зважаючи на те, що між ОСОБА_6 та відповідачем не існувало жодних юридичних відносин, а позивач ОСОБА_1 , який є правонаступником після смерті ОСОБА_6 позбавлений можливості у порядку звернення до нотаріуса отримати свідоцтво про права на спадщину та зареєструвати за собою право власності на спірне нерухоме майно, суд вважає, що вимога про витребування у відповідача з володіння спірної земельної ділянки, заявлена у відповідності до чинного законодавства і є правомірною вимогою, оскільки майно вибуло з володіння власника не з його волі.

У пункті 58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року в справі N 461/12525/15-ц (провадження N 14-190цс20) зроблено висновок, що "розглядаючи справи щодо застосування положень статті 388 ЦК України у поєднанні з положеннями статті 1 Першого Протоколу до Конвенції, суди повинні самостійно, з урахуванням усіх встановлених обставин справи дійти висновку про наявність підстав для втручання у мирне володіння майном особи, що набула це майно за відплатним договором, виходячи з принципів мирного володіння майном (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі N 488/6211/14-ц), а також надати оцінку тягаря, покладеного на цю особу таким втручанням. Такими обставинами можуть бути, зокрема, підстави та процедури набуття майна добросовісним набувачем, порівняльна вартість цього майна з майновим станом особи, спрямованість волевиявлення учасників правовідносин та їх фактичні наміри щодо цього майна тощо".

У частинах першій, третій статті 12, частинах першій, п`ятій, шості статті 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з пунктом 3 частини четвертої статті 265 ЦПК України, пунктом 3 частини першої статті 382ЦПК України у мотивувальній частині судового рішення зазначаються, зокрема, мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Так, враховуючи надані сторонами пояснення та докази, суд вважає, що задоволення даної позовної вимоги не покладає на відповідача, як добросовісного набувача непропорційного індивідуального тягарю, оскільки відповідач достеменно знала про наявність права власності ОСОБА_6 , крім цього, як пояснила в судовому засіданні відповідач ОСОБА_3 вона повідомляла відповідача про те, що не має наміру продавати 0,0100 га земельної ділянки, так як на даній земельній ділянці знаходиться власність ОСОБА_6 , але відповідачем була розроблена технічна документація поза волею власника та придбана спірна земельна ділянка.

Застосування у спірних правовідносинах речово-правового механізму повернення майна (віндикації), не позбавляє ОСОБА_2 , як добросовісного набувача земельної ділянки, можливості відновити свої права шляхом пред`явлення майнових вимог до продавця спірної земельної ділянки щодо повернення їй сплачених грошових коштів, з підстав передбачених статтею 661 ЦК України.

Аналогічний правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 14 квітня 2021 року у справі 753/11965/19 (провадження № 61-1157св21).

Водночас Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» право власності підлягає державній реєстрації. Задоволення позовної вимоги про скасування державної реєстрації права власності суперечить зазначеній імперативній вимозі закону, оскільки виконання судового рішення призведе до прогалини в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно в частині належності права власності на спірне майно. Отже, замість скасування неналежного запису про державну реєстрацію до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно має бути внесений належний запис про державну реєстрацію права власності позивача. Такі висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі №466/8649/16-ц (провадження №14-93цс20, пункт 87).

Також Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що за загальним правилом, якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від цієї особи (стягнення з неї) нерухомого майна. Рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого володіння є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за кінцевим набувачем, який є відповідачем (див., зокрема постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі №488/5027/14-ц (пункти 98, 123), від 14 листопада 2018 року у справі №183/1617/16 (пункти 115, 116), від 19 травня 2020 року у справі №916/1608/18 (пункт 80), від 30 червня 2020 року у справі №19/028-10/13 (пункт 10.29), від 22 червня 2021 року у справі №200/606/18 (пункти 63, 74), від 23 листопада 2021 року у справі №359/3373/16-ц (пункт 146)), незалежно від того чи таке витребування відбувається у порядку віндикації (статті 387, 388 ЦК України), чи в порядку, визначеному для повернення майна від особи, яка набула його за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (статті 1212 1215 ЦК України), чи в порядку примусового виконання обов`язку в натурі (пункт 5 частини другої статті 16 ЦК України) (постанови Великої Палати Верховного Суду від 6 липня 2022 року у справі №914/2618/16 (пункт 38), від 21.09.2022 у справі №908/976/19 (провадження №12-10гс21, пункт 5.38)).

За висновками Великої Палати Верховного Суду задоволення вимоги про витребування нерухомого майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає характеру спірних правовідносин і призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна із чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними (постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі №488/5027/14-ц (пункт 125), від 14 листопада 2018 року у справі №183/1617/16 (пункт 146), від 02 липня 2019 року у справі №48/340 (пункт 6.43), від 28 січня 2020 року у справі № 50/311-б (пункт 92), від 16 червня 2020 року у справі №372/266/15-ц (пункт 44)), від 21 вересня 2022 року у справі №908/976/19 (провадження № 12-10гс21, пункт 5.37)).

Отже, відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, якщо право власності неправомірно зареєстроване за відповідачем, то належному способу захисту прав відповідає лише позовна вимога про витребування нерухомого майна від відповідача, а не позовні вимоги про скасування рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування, скасування рішення державного реєстратора, визнання права власності, припинення права власності чи будь-які інші позовні вимоги. (постанова Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 20.12.2024 у справі № 910/21682/15 (910/17038/21).

Крім цього, у висновку Верховного Суду, що був викладений у Постанові № 359/2597/18 від 25.05.2021 зазначено, що наявність рішення суду про задоволення позову про витребування майна із чужого незаконного володіння є підставою для здійснення державної реєстрації права власності на майно, що підлягає державній реєстрації, за власником, а також скасування попередньої реєстрації.

Відповідно до ч.1 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» за результатом розгляду документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор на підставі прийнятого ним рішення про державну реєстрацію прав вносить відомості про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру прав.

Згідно з ч.3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

В зв`язку з вищевикладеним суд приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером 6323155100:02:005:0047 площею 0,01 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована по АДРЕСА_1 , який був укладений 27 серпня 2019 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 та посвідчений Терещенко Л.О., державним нотаріусом Зачепилівської державної нотаріальної контори Харківської області, виконуючою обов`язки державного нотаріуса Кегичівської державної нотаріальної контори Харківської області та скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером 6323155100:02:005:0047 площею 0,01 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована по АДРЕСА_1 шляхом скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно номеру запису про право власності № 32964314 від 27 серпня 2019 року, внесене на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер 603, виданий 27.08.2019, видавник Терещенко Л.О., державний нотаріус Зачепилівської державної нотаріальної контори Харківської області, виконуюча обов`язки державного нотаріуса Кегичівської державної нотаріальної контори Харківської області слід відмовити в зв`язку з неефективністю обраного способу захисту.

Щодо заявлених вимог про визнання недійсною технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), скасування державної реєстрацію земельної ділянки.

Згідно зі статтею 14Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно з пунктом "в" частини третьої статті 116 ЗК України (тут і далі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами, погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та повноваження органів виконавчої влади в частині погодження цих проектів регулюються статтями 118, 186-1 ЗК України.

Відповідно до частини шостої статті 118ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, клопотання подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно зчастиною сьомоюстаттею 118ЗК Українивідповідний органвиконавчої владиабо органмісцевого самоврядування,який передаєземельні ділянкидержавної чикомунальної власностіу власністьвідповідно доповноважень,визначених статтею122цього Кодексу , розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Отже, перелік підстав для відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є вичерпним, відповідний орган у разі ухвалення рішення про відмову в наданні такого дозволу зобов`язаний належним чином мотивувати причини цієї відмови.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність (частина дев`ята статті 118 ЗК України).

Згідно зі статтею 79-1ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Відповідно до частини першої статті 50 Закону України "Про землеустрій" проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок розробляються у разі формування нових земельних ділянок із земель державної, комунальної власності (крім випадків формування земельних ділянок за іншою документацією із землеустрою) та у разі зміни цільового призначення земельних ділянок у випадках, визначених законом.

Дозвіл на розробку проекту землеустрою означає дозвіл власника земельної ділянки здійснити певні дії на землі власника, щоб мати змогу у подальшому точно визначити предмет оренди. Отже, цей дозвіл наділяє заінтересовану особу повноваженням ідентифікувати на землі власника земельну ділянку, яку ця особа бажає отримати в оренду у майбутньому.

Рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою не є правовстановлюючим актом і не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття права власності чи користування на земельну ділянку (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі N 380/624/16-ц, (провадження N 14-301цс18), від 29 вересня 2020 року у справі N 688/2908/16-ц (провадження N 14-28цс20).

Отже, рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою є стадією процесу отримання права власності чи користування на земельну ділянку. Звернення особи до органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з метою отримання земельної ділянки у власність чи користування зумовлене інтересом особи на отримання цієї земельної ділянки, за відсутності для цього законних перешкод.

Зазначений інтерес, у разі формування земельної ділянки за заявою такої особи та поданими документами, підлягає правовому захисту.

Погодження та затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, яка раніше сформована на підставі проекту землеустрою іншої особи, порушує законний інтерес такої особи щодо можливості завершити розпочату ним відповідно до чинного законодавства процедуру приватизації земельної ділянки та суперечить вимогам землеустрою. За наявності двох або більше бажаючих отримати земельну ділянку державної чи комунальної власності у власність при безоплатній передачі земельних ділянок в межах встановлених норм (стаття 121 ЗК України) першочергове право на таке отримання має особа, на підставі проекту землеустрою якої сформована відповідна ділянка, якщо для цього немає законних перешкод.

Отже, заявлені вимоги щодо визнання недійсною технічну документацію гр. ОСОБА_3 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_1 на території Кегичівської селищної ради Кегичівського району Харківської області, яка була розроблена 31.05.2019 ФОП ОСОБА_9 , в частині її розробки щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6323155100:02:005:0047 площею 0,01га для ведення особистого селянського господарства, що розташована по АДРЕСА_1 на території Кегичівської селищної ради Красноградського (колишнього Кегичівського) району Харківської області та скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 6323155100:02:005:0047 площею 0,01га для ведення особистого селянського господарства, що розташована по АДРЕСА_1 на території Кегичівської селищної ради Красноградського (колишнього Кегичівського) району Харківської області, здійснену на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) гр. ОСОБА_3 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_1 на території Кегичівської селищної ради Кегичівського району Харківської області, яка була розроблена 31.05.2019 ФОП ОСОБА_9 не підлягають задоволенню, оскільки виключають порушене право позивача та є неефективним способом захисту.

Належний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18, від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19, від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18.

Щодо застосування строку позовної давності.

Представниками відповідачів в судовому засіданні до ухвалення судом рішення, було заявлено клопотання про застосування строків позовної давності.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України встановлено загальну позовну давніть у три роки.

Європейський суд з прав людини, яка поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може стати в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту зі спливом часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос проти Росії»).

Відповідно до частин першої та п`ятої статті 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Доводи представників відповідачів про те, що позивач пропустив строк позовної давності є необґрунтованими, оскільки з матеріалів справи відомо, що позивач лише у 2021 року дізнався про продаж належної батькові земельної ділянки та реєстрації її на ім`я відповідача, чим було порушено його право власності.

Як передбачено ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 77 ЦПК України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Принцип змагальності прийнято розглядати як основоположний компонент концепції «справедливого судового розгляду» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що також включає споріднені принципи рівності сторін у процесі та ефективної участі.

Відповідно до статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є, серед іншого, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

З метою безумовного дотримання цього конституційного принципу статті 12, 13 Цивільного процесуального кодексу України також гарантують те, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Міжнародні стандарти у сфері судочинства приділяють значну увагу питанням дотримання принципу змагальності судового процесу.

Так, у пункті 30 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи «Щодо якості судових рішень» міститься положення, згідно з яким дотримання принципів змагальності та рівності сторін є необхідними передумовами сприйняття судового рішення як належного сторонами, а також громадськістю. Зв`язок принципів змагальності та рівності акцентовано також у деяких рішеннях Європейського суду з прав людини.

Так, у справі «Салов проти України» (заява №65518/01, п. 87) Суд зробив висновок, що принцип рівності сторін у процесі є лише одним з елементів більш широкого поняття справедливого судового розгляду, яке також включає фундаментальний принцип змагальності процесу («Руїс-Матеос проти Іспанії» (Ruiz-Mateosv. Spain), заява №12952/87, п. 63).

У справі «Лазаренко та інші проти України» (№70329/12, п. 37) Суд нагадує, що принцип змагальності та принцип рівності сторін, які тісно пов`язані між собою, є основоположними компонентами концепції «справедливого судового розгляду» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.

Крім того, відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, невід`ємними частинами права на суд необхідно розглядати, зокрема, такі вимоги, як змагальність процесу (Екбатані проти Швеції (Ekbataniv. Sweden), заява №10563/83, п. 24-33) та право на ефективну участь (T. проти Сполученого Королівства (T. v. theUnitedKingdom), заява №24724/94, п. 83-89).

Таким чином, принцип змагальності спільно з принципом рівності є одним з основних елементів поняття «право на справедливий суд», що гарантоване Конвенцією.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України» (заява №4241/03, п. 50), в аспекті змагальності, наголошується на тому, що оцінка доказів є компетенцією національних судів і Суд не підмінятиме власною точкою зору оцінку фактів, яку їм було надано в межах національного провадження, гарантуючи право на справедливий судовий розгляд; стаття 6 Конвенції, в той же час, не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або способів їх оцінки, що є предметом регулювання, в першу чергу, національного законодавства та оцінки національними судами. Аналогічна позиція також міститься у рішенні в справі «Олюджіч проти Хорватії» (OlujicvCroatia), №22330/05, п. 77).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржені судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Відповідно до ч.7, ч.8 ст. 158 ЦПК України у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Порядок розподілу судових витрат між сторонами визначений ст. 141 ЦПК України, у відповідності до ч. ч. 1, 2 якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні з позовом до суду було сплачено за задоволеними судом позовних вимог судовий збір у розмірі 2889,60 гривень, який складається з судового збору за позовними вимогами майнового характеру (визнання права власності) у розмірі 1816 гривень та немайнового характеру (витребування земельної ділянки) у розмірі 1073,60 гривень.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України суд покладає сплату судового збору у розмірі 2889,60 гривень на відповідачів в рівних частинах.

Відповідно до ч. 4 ст. 136 ЦПК України у разі подання позовної заяви після подання заяви про забезпечення доказів або позову розмір судового збору зменшується на розмір судового збору, сплаченого за відповідну заяву про забезпечення доказів або позову.

З урахуванням вищевикладеного, сплачений позивачем судовий збір за забезпечення позову у розмірі 681 гривні, підлягає поверненню у відповідності до вимог п. 1 ч. 1 ст. 7 ЗУ «Про судовий збір» за клопотанням особи, яка його сплатила.

Керуючись ст.ст. 1, 2, 4, 12, 76, 78, 81, 95, 141, 263-268, 354, 355 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третіх осіб: ОСОБА_4 , Кегичівської селищної ради Берестинського району Харківської області, Головного управління Держгеокадастру в Харківській області, державного нотаріуса Зачепилівської державної нотаріальної контори Харківської області Терещенко Ліни Олексіївни, виконуючої обов`язки державного нотаріуса Кегичівської державної нотаріальної контори Харківської області про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом, визнання недійсною технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, скасування державної реєстрації земельної ділянки та витребування земельної ділянки задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) право власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: на земельну ділянку площею 0,005 га для ведення особистого підсобного господарства, яка розташована по АДРЕСА_1 , що належала померлому ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки ААР № 606239, укладеного 15.05.1999 між ОСОБА_8 та ОСОБА_6 , посвідченого державним нотаріусом Кегичівської державної нотаріальної контори Удовіченко С.О. та зареєстрованого в реєстрі за № 785.

Витребувати від відповідача ОСОБА_2 , як добросовісного набувача, та передати ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,005 га для ведення особистого підсобного господарства, яка розташована по АДРЕСА_1 , що належала померлому ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки ААР № 606239, укладеного 15.05.1999 між ОСОБА_8 та ОСОБА_6 , посвідченого державним нотаріусом Кегичівської державної нотаріальної контори Удовіченко С.О. та зареєстрованого в реєстрі за № 785, яка розташована у складі земельної ділянки за кадастровим номером 6323155100:02:005:0047, в частині перетину (накладки), вказаному у рішенні Державного кадастрового реєстратора Відділу № 2 Управління надання адміністративних послуг ГУ Держгеокадастру у Рівненській області № РВ-5600083262023 від 18.05.2023 про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру.

В задоволенні інших частин позовних вимог відмовити.

Заходи забезпечення позову, застосовані ухвалою Кегичівського районного суду Харківської області від 03 грудня 2021 року (справа №624/920/21) продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання цим рішенням законної сили.

Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі по 1444 (тисяча чотириста сорок чотири) гривні 80 копійок, з кожної.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції Харківського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування (ім`я) сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , уродженець с. Кегичівка, Харківської області, паспорт серії НОМЕР_4 , виданий Кегичівським РВ УМВС України в Харківській області 04.11.1997, РНОКПП НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_2 .

Представник позивача: Ковток Ольга Вікторівна, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ХВ № 002285 від 14.11.2018, ордер серії АХ № 1079674 від 12.04.2022 на надання правничої (правової) допомоги у Кегичівському районному суді Харківської області, адреса для листування: 64003, с-ще Кегичівка, Берестинський район, Харківська області, вул. Гагаріна, буд. 7.

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , уродженка с. Петропавлівка, Дніпропетровської області, РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 .

Представник відповідача: Лавров Володимир Віталійович, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 1087 від 21.10.2011, ордер серії АХ № 1068233 від 28.12.2021 на надання правничої (правової) допомоги у Кегичівському районному суді Харківської області, адреса для листування: 64201, с-ще Сахновщина, Берестинський район, Харківська області, вул. Калініна, буд. 51.

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , уродженка с. Красне, Кегичівського району, Харківської області, громадянка України, паспорт серії НОМЕР_6 , виданий Кегичівським РВ УМВС України в Харківській області 16.01.1997, ідентифікаційний номер НОМЕР_7 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 .

Представник відповідача: Каніщева Віта Сергіївна, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ПТ № 2656 від 26.03.2019, ордер серії ВІ № 1272976 від 15.01.2025 на надання правничої (правової) допомоги у Кегичівському районному суді Харківської області, місце реєстрації: АДРЕСА_4 , адреса для листування: 64003, с-ще Кегичівка, Берестинський район, Харківська області, вул. Калинова, 1/1.

Третя особа: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , уродженець с. Троїцьке, Павлоградського району, Дніпропетровської області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 .

Третя особа: Кегичівська селищна рада Берестинського району Харківської області, ЄДРПОУ 04396963, адреса: вул. Волошина, буд. 50, с-ще Кегичівка, Берестинського району, Харківської області.

Третя особа: Головне управління Держгеокадастру в Харківській області, ЄДРПОУ 39792822, адреса: вул. Космічна, 21, пов. 8-9, м. Харків, 61165.

Представник третьої особи: Остапчук Ганна Миколаївна, довіреність у порядку передоручення від 18.03.2024, РНОКПП НОМЕР_8 , адреса: м. Харків, Харківська область.

Третя особа: Державний нотаріус Зачепилівської державної нотаріальної контори Харківської області Терещенко Ліна Олексіївна, виконуючої обов`язки державного нотаріуса Кегичівської державної нотаріальної контори Харківської області, адреса: вул. Центральна, 57, кв.13, с-ще Зачепилівка, Берестинського район, Харківська область, 64401.

Суддя Т.В. Богачова