Постанова

від 20.02.2025 по справі 488/2679/20

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

20.02.25

22-ц/812/169/25

Провадження № 22-ц/812/169/25 Суддя першої інстанції Селіщева Л.І.

Суддя-доповідач апеляційного суду Царюк Л.М.

П О С Т А Н О В А

Іменем України

18 лютого 2025 року м. Миколаїв Справа № 488/2679/20

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого Царюк Л.М.,

суддів Базовкіної Т.М., Яворської Ж.М.,

при секретарі судового засідання Ковальському Є.В.,

за участі позивачки ОСОБА_1 ,

її представника ОСОБА_2 ,

представника відповідачки ОСОБА_3 ОСОБА_4 ,

представника відповідача Миколаївської міської ради- Авраменко Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Миколаївської міської ради на рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 24 жовтня 2024 року, повний текст якого складено 31 жовтня 2024 року, ухвалене під головуванням судді Селіщевої Л.І., в залі судового засідання в м. Миколаїв, за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діяв її представник ОСОБА_2 , до Миколаївської міської ради, Державного реєстратора Миколаївської районної державної адміністрації Холодкова Дмитра Юрійовича, Приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу Горобченко Сніжани Георгіївни, ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу Якушевої Олени Іванівни та Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору виконавчий комітет Миколаївської міської ради, про визнання незаконним та скасування рішення міськради, скасування рішення про державну реєстрацію, визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельної ділянки, скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно,

В С Т А Н О В И В:

28 серпня 2020 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діяв її представник ОСОБА_2 , звернулась до суду з позовом, вимоги якого уточнила в подальшому, до Миколаївської міської ради, Державного реєстратора Миколаївської районної державної адміністрації Холодкова Д.Ю., Приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу Горобченко С.Г., ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , про визнання незаконним та скасування рішення міськради, скасування рішення про державну реєстрацію, визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельної ділянки, скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Ухвалою Корабельного районного суду м. Миколаєва від 06 вересня 2021 року задоволено заяву ОСОБА_1 про зміну предмету позову та прийнято її до розгляду. Залучено до участі у справі співвідповідачів ОСОБА_6 , приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу Якушеву О.І. та Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області. Залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору виконавчий комітет Миколаївської міської ради.

Позов обґрунтовувала тим, що вона є власником житлового будинку разом із прилеглими до нього господарськими та побутовими будівлями і спорудами, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Це нерухоме майно позивачка успадкувала після смерті свого чоловіка ОСОБА_7 , який придбав його за договором купівлі-продажу від 19 вересня 2008 року.

За життя ОСОБА_7 , у 2010 році розпочав процедуру приватизації земельної ділянки за вищевказаною адресою, однак процедуру завершено не було.

Розпорядженням Миколаївського міського голови від 19 лютого 2016 року № 28 «Про перейменування об`єктів топоніміки», вулицю Радянської Армії у м. Миколаєві було перейменовано у вулицю Національної гвардії.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 помер.

Позивачка, в порядку спадкування після смерті свого чоловіка, отримала свідоцтво про право на спадщину за законом від 20 квітня 2018 року, на даний житловий будинок. В жовтні 2019 року вона звернулась до Миколаївського міського голови із заявою про передачу їй у власність земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , яка перебуває у її фактичному користуванні. До цієї заяви були додані необхідні документи, зокрема, правовстановлюючий документ на житловий будинок за цією адресою, технічний паспорт, позитивний висновок Головного управління містобудування та архітектури, топографо-геодезичний план земельної ділянки та інші документи.

Однак, рішенням Миколаївської міськради від 17 липня 2018 року № 40/126 земельна ділянка по АДРЕСА_1 , площею 930 кв.м була передана громадянці ОСОБА_3 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських і побутових будівель і споруд. У зв`язку із цим позивачці було повідомлено про неможливість передачі їй у власність земельної ділянки за даною адресою.

На підставі рішення Миколаївської міськради від 17 липня 2018 року № 40/126 державним реєстратором Миколаївської районної державної адміністрації Холодковим Д.Ю. було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 42437389 від 08 серпня 2018 року, про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку, площею 930 кв.м, з кадастровим номером 4810136600:07:031:0036, по АДРЕСА_1 , за ОСОБА_3 .

18 жовтня 2018 року ОСОБА_3 за договором купівлі-продажу, посвідченим приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Горобченко С.Г., продала вищевказану земельну ділянку ОСОБА_5 .

ОСОБА_3 на час прийняття Миколаївською міськрадою рішення від 17 липня 2018 року № 40/126, не мала жодного відношення до житлового будинку по АДРЕСА_1 , тому рішення міськради є незаконним. Так само є незаконними подальша державна реєстрація за нею права власності на цю земельну ділянку та договір купівлі-продажу цієї земельної ділянки ОСОБА_5 .

В свою чергу існування рішення Миколаївської міськради від 17 липня 2018 року № 40/126 позбавляє позивачку її законного права на приватизацію земельної ділянки, на якій розташований належний їй житловий будинок разом із господарськими та побутовими будівлями і спорудами.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просила суд:

- визнати незаконним та скасувати рішення Миколаївської міськради від 17 липня 2018 року № 40/126, про погодження проекту землеустрою та надання у власність ОСОБА_3 земельної ділянки площею 930 кв.м для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 ;

- скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис № 27391798 від 07 серпня 2018 року про реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 0.093 га кадастровий номер 4810136600:07:031:0036 за ОСОБА_3 , внесений державним реєстратором Миколаївської районної державної адміністрації Холодковим Д.Ю. на підставі рішення Миколаївської міської ради від 17 липня 2018 року № 40/126;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 18 жовтня 2018 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , та посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Горобченко С.Г. за реєстр. № 1126;

- скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис № 28427871 від 18 жовтня 2018 року про реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 0.093 га, кадастровий номер 4810136600:07:031:0036 за ОСОБА_5 , внесений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Горобченко С.Г. на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, серія та номер: 1126, виданий приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Горобченко С.Г.;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки, укладений 03 липня 2020 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Якушевою О.І. за реєстровим № 559;

- скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис № 37157833 від 03 липня 2020 року про реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 0,093 га з кадастровим номером 4810136600:07:031:0036, за ОСОБА_6 , внесений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Якушевою О.І. на підставі посвідченого нею договору купівлі-продажу земельної ділянки від 03 липня 2020 року за реєстр. № 559;

- скасувати державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,093 га з кадастровим номером 4810136600:07:031:0036.

Рішенням Корабельного районного суду м. Миколаєва від 24 жовтня 2024 року позов задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано рішення Миколаївської міськради № 40/126 від 17 липня 2018 року про погодження проекту землеустрою та надання у власність ОСОБА_3 земельної ділянки площею 930 кв.м для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 .

Скасовано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 42437389 від 08 серпня 2018 року, про право власності ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 930 кв.м з кадастровим номером 4810136600:07:031:0036, що розташована по АДРЕСА_1 .

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з виконавчого комітету Миколаївської міськради на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 840.80 грн.

Рішення судумотивоване тим,що оспорюванерішення Миколаївськоїміськради від17липня 2018року №40/126не відповідаєзаконодавству.Зокрема,судом встановлено,що начас йогоприйняття ОСОБА_3 не булані користувачемземельної ділянкипо АДРЕСА_1 ,ні власникомжитлового будинкуза цієюадресою.Більше того,судовим розглядомвстановлено,що намомент винесенняМиколаївською міськрадоюрішеннявід 17 липня 2018 року № 40/126, земельна ділянка площею 510 кв.м по АДРЕСА_1 , перебувала у фактичному користуванні позивачки по даній справі ОСОБА_1 , на цій земельній ділянці був розташований належний їй на праві власності житловий будинок та прилеглі до нього господарські будівлі і споруди, і в установленому законом порядку ця земельна ділянка у неї не вилучалася. За такого, надання у власність ОСОБА_3 земельної ділянки по АДРЕСА_1 , є незаконним.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що рішення Миколаївської міськради № 40/126 від 17 липня 2018 року є незаконним, порушує права та інтереси позивачки по даній справі, а тому підлягає скасуванню.

Також суд знаходить обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню позовну вимогу про скасування рішення про державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на земельну ділянку по АДРЕСА_1 .

Вимога про скасування рішення про державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 є похідною від вимоги про скасування рішення Миколаївської міськради 17 липня 2018 року № 40/126, яке суд вважає незаконним і таким, що підлягає скасуванню.

Щодо іншої частини заявлених позивачкою позовних вимог, то суд не вбачає підстав для їх задоволення.

Не погодившись з рішення суду Миколаївська міська рада подала апеляційну скаргу, де посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила рішення суду в частині задоволенихвимог скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні цих вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що вирішення та врегулювання земельних відносин є виключними повноваженнями міської ради.

При цьому, будь-яких рішень щодо передачі земельної ділянки або відмови у її передачі щодо позивача Миколаївською міською радою не приймалось.

Встановлені судом першої інстанції обставини не відповідають дійсності.

На момент звернення позивачки щодо передачі їй у приватну власність земельної ділянки, зазначені земельні ділянки не мали нічого спільного, а саме, вони мали різні кадастрові номери, різні площі та різні адреси. Вказане було вірно встановлене судом першої інстанції

Отже оспорюване рішення Миколаївської міської ради від 17 липня 2018 року № 40/126 та подальша реєстрація в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права власності ОСОБА_3 не земельну ділянку площею 930 кв.м з кадастровим номером 4810136600:07:031:0036, що розташована по АДРЕСА_1 не порушують прав та інтересів позивачки, їх скасування не призведе до захисту та відновлення її законних прав та інтересів.

Крім того, Порядком надання та змін адрес об`єктам нерухомості в місті Миколаєві, затвердженим рішенням Миколаївської міської ради від 19 квітня 2007 року № 12/23 визначено, що надання та зміна адрес об`єктам нерухомості в м. Миколаєві спрямовано виключно на впорядкування нумерації домоволодінь, створення умов для володіння, користування та розпорядження об`єктами їх власниками. Пунктом 1.6 Порядку визначено, що не надаються самостійні адреси, зокрема, земельним ділянкам.

Від ОСОБА_3 , в інтересах якої діяв її представник ОСОБА_4 , надійшов відзив на апеляційну скаргу.

У відзиві відповідачка зазначала, що належним способом захисту прав позивачки є оскарження протиправної відмови міськради в приватизації належної їй земельної ділянки по АДРЕСА_1 , оскільки наявність спірного рішення від 17 липня 2018 року № 40/126 і зазначення в ньому тієї ж адреси нерухомого майна не може бути законною підставою для відмови у приватизації земельної ділянки, так як поштова адреса не є ідентифікатором земельної ділянки.

Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області також надало відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначило, що важливим для вирішення спору є те, що адреси двох спірних земельних ділянок, відомості про яких містяться на разі у ДЗК є адресами, які присвоєні не самим земельним ділянкам, а тим об`єктам нерухомості, які на них знаходяться.

У даній справі відсутній спір про право на земельні ділянки як об`єкти цивільних прав.

Миколаївська міська рада не могла відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про надання у власність земельної ділянки з кадастровим номером 4810136600:07:031:0019, як самостійного об`єкта цивільних прав, по відношенню до іншої земельної ділянки з кадастровим номером 4810136600:07:031:0036, керуючись лише тим, що адреси їх розташування співпадають.

На момент розгляду заяви ОСОБА_1 . Миколаївська міська рада не врахувала, що співпадіння цих адрес уже не існувало, ці адреси ніякого відношення до обох земельних ділянок не мали, адже були присвоєні об`єктам нерухомості, які були розташовані на них.

За такого, апеляційна скарга Миколаївської міської ради не підлягає задоволенню, а справа підлягає закриттю як така, що не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Позивачка ОСОБА_1 , в інтересах якої діяв її представник ОСОБА_2 , надала відзив на апеляційну скаргу.

У своєму відзиві позивачка зазначала, що не погоджується з доводами апеляційної скарги та вважає рішення суду першої інстанції законним, обґрунтованим, прийнятим у відповідності до закону і матеріалів справи.

За приписами частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які брали участь у розгляді справи перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції та матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 є власницею житлового будинку разом із прилеглими до нього господарськими та побутовими будівлями і спорудами, що розташовані у АДРЕСА_1 , на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 20 квітня 2018 року, виданого державним нотаріусом П`ятої Миколаївської державної нотаріальної контори Коваленко Н.В. за реєстр. № 1-208. Це нерухоме майно позивачка успадкувала після смерті свого чоловіка ОСОБА_7 , який придбав його за договором купівлі-продажу від 19 вересня 2008 року, та помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

За життя, ОСОБА_7 у вересні 2010 року звертався до Миколаївського міського голови із заявою про передачу йому у власність земельної ділянки, площею 510 кв.м, на якій розташований вищевказаний житловий будинок, для обслуговування останнього. До своєї заяви ОСОБА_7 надав перелік необхідних документів.

Із матеріалів справи вбачається, що відповідного рішення за заявою ОСОБА_7 відповідачем Миколаївською міськрадою прийнято не було.

Після смерті ОСОБА_7 , його дружина, позивачка по даній справі ОСОБА_1 отримала свідоцтво про право на спадщину за законом від 20 квітня 2018 року, видане державним нотаріусом П`ятої Миколаївської державної нотаріальної контори за реєстр. № 1-208. Згідно цього свідоцтва позивачка стала власником житлового будинку разом із прилеглими до нього господарськими будівлями і спорудами, що розташовані у АДРЕСА_1 . Із копії технічного паспорту на житловий будинок, вбачається, що будинок та прилеглі до нього господарські та побутові будівлі і споруди розташовані на земельній ділянці площею 510 кв.м.

У жовтні 2019 року, позивачка звернулась до Миколаївського міського голови із заявою про передачу їй у власність земельної ділянки, площею 510 кв.м по АДРЕСА_1 , на якій розташований вищевказаний житловий будинок, для обслуговування останнього.

Листом від 13 травня 2020 року Департамент архітектури та містобудування Миколаївської міськради вважав за можливе оформити у власність позивачки земельну ділянку орієнтовною площею 510 кв.м по АДРЕСА_1 , для обслуговування індивідуального житлового будинку та прилеглих до нього господарських будівель і споруд.

Проте листом виконком Миколаївської міськради повідомив позивачку про те, що рішенням Миколаївської міськради від 17 липня 2018 року № 40/126 земельна ділянка площею 930 кв.м по АДРЕСА_1 , була передана у власність ОСОБА_3 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Рішенням виконкому Миколаївської міськради від 28 вересня 2018 року № 911 земельній ділянці площею 930 кв.м по АДРЕСА_1 з кадастровим номером 4810136600:07:031:0036, яка була надана у власність ОСОБА_3 , було надано нову адресу - АДРЕСА_2 .

18 жовтня 2018 року на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Горобченко С.І. за реєстр. № 1126, право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 4810136600:07:031:0036 було зареєстровано за ОСОБА_5 ..

Із наявної у справі інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна вбачається, що на підставі договору купівлі-продажу від 03 липня 2020 року, посвідченого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Якушевою О.І. за реєстр. № 559, право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 4810136600:07:031:0036 було зареєстровано за ОСОБА_6 .

Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду звертає увагу на таке.

Відповідно до частини 2 статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Конституція України, таким чином, надає громадянам право безпосередньо звертатися до суду із скаргою на рішення, дії чи бездіяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до частини 1 статті 15 України ЦК кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення. Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об`єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї) (частина 2 ЗК України).

Земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами (частина 1 статті 3 ЗК України).

Громадянам України за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть передаватися безоплатно у власність або надаватися в оренду земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і гаражного будівництва в межах норм, визначених цим Кодексом. Понад норму безоплатної передачі громадяни можуть набувати у власність земельні ділянки для зазначених потреб за цивільно-правовими угодами (стаття 40 ЗК України).

Відповідно до частини 1 статті 116 ЗК України (тут і далі в редакції на час виникнення спірних правовідносин) Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі:

а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян;

б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;

в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (частина 3 статті 116 ЗК України).

Статтею 118 ЗК України визначено порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами, за яким громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки. Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею (частина 6 статті 118 ЗК України).

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки (частина 7 статті 118 ЗК України).

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність (частина 9 статті 118 ЗК України).

За приписами частини 2 статті 120 ЗК України якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Як встановлено судом першої інстанції за договором купівлі-продажу від 19 вересня 2008 року, де покупцем житлового будинку з господарськими спорудами за адресою АДРЕСА_1 зазначено чоловіка позивачки - ОСОБА_7 , сім`я останнього проживає в зазначеному будинку та користується присадибною земельною ділянкою за цією ж адресою. Станом на 03 січня 2018 року за даними технічного паспорту вулиця, на якій розташований будинок змінила назву з «Радянської Армії» на «Національної гвардії».

Після смерті чоловіка ОСОБА_1 стала власницею зазначеного житлового будинку на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 20 квітня 2018 року.

29 жовтня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Миколаївського міського голови із заявою про передачу, як власнику житлового будинку по АДРЕСА_1 , присадибної земельної ділянки у власність. При цьому надала відповідні погоджувальні документи.

Інформаційним листом на адресу позивачки заступник міського голови повідомив, що земельна ділянка площею 930 кв.м для будівництва та обслуговування житлового будинку за вказаною адресою передана у власність ОСОБА_3 на підставі рішення Миколаївської міської ради від 17 серпня 2018 року № 40/126 та зареєстрована в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (т. 1 а.с. 31).

Під час розгляду справи у суді ОСОБА_1 19 квітня 2021 року в установленому законом порядку знову звернулася до Миколаївського міського голови із заявою прийняти рішення про передачу у власність присадибну земельну ділянку площею 532 кв.м, як власниці житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 , долучивши до справи всі необхідні документи, зокрема й витяг з Державного земельного кадастру України за даними якого земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 4810136600:08:003:0019.

Зазначена заява була розглянута Миколаївською міською радою як звернення громадян та 15 листопада 2021 року позивачці надана аналогічна відповідь про те, що земельна ділянка площею 930 кв.м для будівництва та обслуговування житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 передана у власність ОСОБА_3 на підставі рішення Миколаївської міської ради від 17 серпня 2018 року № 40/126 та зареєстрована в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а тому з огляду на ці обставини повернули всі документи позивачці (т. 1 а.с. 201).

Отже відповідно до неодноразових роз`яснень, наданих Миколаївською міською радою позивачці оскаржуване рішення Миколаївської міської ради від 17 серпня 2018 року № 40/126 та його реєстрація в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є перешкодою для прийняття відповідного рішення Миколаївською міською радою щодо реалізації права ОСОБА_1 , як власниці житлового будинку по АДРЕСА_1 на безоплатну передачу у власність присадибної земельної ділянки, яка перебуває у її користуванні з огляду на те, що зазначена адреса присвоєна не земельним ділянкам, а об`єктам, що на них розташовані.

З огляду на зазначені доводи апеляційної скарги про те, що земельні ділянки є самостійними об`єктами цивільних прав з різними кадастровими номерами не може бути взята апеляційним судом до уваги, оскільки докази, надані позивачкою про повернення Миколаївською міською радою її документів, свідчать про зворотне.

При цьому колегія апеляційного суду враховує, що скаржником в порушення приписів статті 118 ЗК України тривалий час не приймалось рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність позивачки або відмови ОСОБА_1 у передачу їй у власність присадибної земельної ділянки. Розглянувши такі питання у порядку звернення громадян Миколаївська міська рада фактично позбавила можливості позивачку оскаржити її рішення про відмову у передачі їй у власність присадибної земельної ділянки в судовому порядку, а тому колегія суддів апеляційного суду погоджується із судом першої інстанції щодо належного способу захисту, обраного позивачкою щодо скасування рішення Миколаївської міської ради від 17 серпня 2018 року № 40/126 та його реєстрація в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

З огляду на зазначене колегія суддів не приймає до уваги аргументи скарги про те, що будь-яких рішень щодо передачі земельної ділянки або відмови у її передачі щодо ОСОБА_1 . Миколаївською міською радою не приймалось, а тому оскарження рішення Миколаївської міської ради від 17 липня 2018 року № 40/126 та його реєстрація в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно ніяким чином не впливають на її права власника житлового будинку та користувача присадибної земельної ділянки.

Доводи апеляційної скарги Миколаївської міської ради не спростовують висновків суду першої інстанції. Рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині є законним і обґрунтованим. Суд правильно застосував норми матеріального та процесуального права, надав належну оцінку дослідженим доказам.

Відповідно статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 24 жовтня 2024 року в оскаржуваній частині щодо задоволення позовних вимог про скасування рішення Миколаївської міської ради від 17 липня 2018 року № 40/126 та державної реєстрація в Державному реєстрі речових прав на земельну ділянку за адресою АДРЕСА_1 , ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції оскаржується лише в частині задоволених позовних вимог, тому апеляційний суд переглядає оскаржуване судове рішення в апеляційному порядку на предмет законності і обґрунтованості саме у цій частині та в межах доводів, наведених заявником в апеляційній скарзі.

В іншій частині судове рішення сторонами не оскаржується, тому апеляційний суд не вдається до оцінки і аналізу їх законності і обґрунтованості у неоскарженій частині.

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстави для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відсутні.

Керуючись статтями 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Миколаївської міської ради залишити без задоволення.

Рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 24 жовтня 2024 року в частині задоволених позовних вимог залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до вимог статті 389 ЦПК України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий Л.М. Царюк

Судді: Т.М. Базовкіна

Ж.М. Яворська

Повне судове рішення складено 20 лютого 2025 року.