Постанова

від 19.02.2025 по справі 473/1983/22

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

19.02.25

22-ц/812/142/25

Провадження номер 22-ц/812/142/25

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 лютого 2025 року м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого Локтіонової О. В.,

суддів: Царюк Л. М., Яворської Ж. М.,

із секретарем судового засідання Лівшенком О. С.,

за участі:

прокурора Балунської Т. І.,

представника відповідача ОСОБА_1 ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільнусправу №473/1983/22 заапеляційною скаргою Миколаївської обласної прокуратури нарішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 30 жовтня 2024 року, ухвалене о 8 год 35 хв під головуванням судді Лузан Л. В. у приміщенні суду у м. Вознесенськ Миколаївської області, повне судове рішення складено 04 листопада 2024 року, за позовом керівника Вознесенської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації до Олександрівської селищної ради Вознесенського району Миколаївської області, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України, Управління екології та природних ресурсів Миколаївської обласної державної адміністрації, Національний природний парк «Бузький Гард» про визнання незаконним та скасування рішення, скасування державної реєстрації, повернення земельних ділянок,

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовної заяви

У серпні 2022 року керівник Вознесенської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації та Національного природного парку «Бузький Гард» звернувся з позовом до Олександрівської селищної ради Вознесенського району Миколаївської області, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , про визнання незаконним та скасування рішення, скасування державної реєстрації, повернення земельних ділянок.

Зазначений позов він обґрунтовував наступним.

Рішенням Олександрівської селищної ради Вознесенського району Миколаївської області №42 від 09 жовтня 2020 року затверджено проєкти землеустрою щодо відведення з земель сільськогосподарського призначення комунальної власності для ведення особистого селянського господарства, розташованих на території Трикратівської сільської ради (Олександрівської селищної територіальної громади) Вознесенського району Миколаївської області у власність ОСОБА_3 земельної ділянки загальною площею 2,0000 га з кадастровим номером 4822085000:22:000:0104, ОСОБА_4 земельної ділянки загальною площею 2,0000 га з кадастровим номером 4822085000:22:000:0105, ОСОБА_1 земельної ділянки загальною площею 2,0000 га з кадастровим номером 4822085000:22:000:0106, ОСОБА_5 земельної ділянки загальною площею 2,0000 га з кадастровим номером 4822085000:22:000:0107, ОСОБА_6 земельної ділянки загальною площею 2,0000 га з кадастровим номером 4822085000:22:000:0108.

На підставі зазначеного рішення за ОСОБА_3 зареєстровано право власності на земельну ділянку площею 2,0000 га з кадастровим номером 4822085000:22:000:0104, запис №39477462 від 30.11.2020, індексний номер рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень55456287 від 02.12.2020, за ОСОБА_4 зареєстровано право власності на земельну ділянку площею 2,0000 га з кадастровим номером 4822085000:22:000:0105, запис №39479248 від 30.11.2020, індексний номер рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень55458415 від 02.12.2020, за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на земельну ділянку площею 2,0000 га з кадастровим номером 4822085000:22:000:0106, запис №39478959 від 30.11.2020, індексний номер рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень55458014 від 02.12.2020, за ОСОБА_5 зареєстровано право власності на земельну ділянку площею 2,0000 га з кадастровим номером 4822085000:22:000:0107, запис №39477840 від 30.11.2020, індексний номер рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень55456803 від 02.12.2020, за ОСОБА_6 зареєстровано право власності на земельну ділянку площею 2,0000 га з кадастровим номером 4822085000:22:000:0108, запис №39477651 від 30.11.2020, індексний номер рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень55456617 від 02.12.2020.

Прокурор зазначав, що вказані вище земельні ділянки розташовані в межах Національного природного парку «Бузький Гард» (далі НПП «Бузький Гард»), землі якого відносяться до природно-заповідного фонду, що унеможливлює перебування спірних земельних ділянок у приватній власності з цільовим призначеннямведення особистого селянського господарства.

Зазначені обставини, а також бездіяльність Миколаївської обласної державної адміністрації, НПП «Бузький Гард» щодо самостійного здійснення заходів з метоюповернення в державну власність землі, що незаконно вибула з такої власності,стали підставою для звернення керівника Вознесенської окружної прокуратури Миколаївської області з даним позовом до суду.

Посилаючись на зазначені обставини прокурор просив визнати незаконним та скасувати рішення 47 сесії 8 скликання Олександрівської селищної ради Вознесенського району Миколаївської області за №42 від 09 жовтня 2020 року, скасувати державну реєстрацію приватної власності на вказані земельні ділянки та зобов`язати повернути земельні ділянки на користь держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації.

Позиція відповідачів у суді першої інстанції

Відповідачі просили у задоволенні позову прокурора відмовити.

Олександрівська селищна рада Вознесенського району Миколаївської області та ОСОБА_1 вказували, що прокурором не надано доказів, які б доводили розташування спірних земельних ділянок в межах НПП «Бузький Гард» та наявність обмежень щодо їх передачі у приватну власність. Також вони зазначали, що НПП «Бузький Гард» не є державним органом, що унеможливлює представництво його інтересів прокурором.

Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції

Ухвалою Вознесенськогоміськрайонного судуМиколаївськоїобластівід 23листопада 2022року,яка булазалишена беззмін постановами Миколаївського апеляційного суду від 17 січня 2023 року та Верховного Суду від 23 листопада 2023 року, позовкерівника Вознесенської окружної прокуратури в інтересах держави в особі НПП «БузькийГард» до Олександрівської селищної ради Вознесенського району Миколаївської області, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнаннянезаконним таскасування рішення,скасування державноїреєстрації,повернення земельнихділянок булозалишено безрозгляду.

Ухвалою Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 26 лютого 2024 року до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, залучено НПП «Бузький Гард».

Рішенням Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 30 жовтня 2024 року визнано незаконним та скасовано рішення Олександрівської селищної ради Вознесенського району Миколаївської області № 42 від 09 жовтня 2020 року в частині затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності, які знаходяться в межах території Трикратівської сільської ради (Олександрівської селищної ради) Вознесенського району Миколаївської області та передачі у власність ОСОБА_3 земельної ділянки площею 2,000 га пасовища з кадастровим номером 4822085000:22:000:0104, ОСОБА_4 земельної ділянки площею 2,000 га пасовища, з кадастровим номером 4822085000:22:000:0105, ОСОБА_1 земельної ділянки площею 2,000 га пасовища з кадастровим номером 4822085000:22:000:0106, ОСОБА_5 земельної ділянки площею 2,000 га пасовища, кадастровим номером 4822085000:22:000:0107; ОСОБА_6 земельної ділянки площею 2,000 га пасовища, з кадастровим номером 4822085000:22:000:0108.

ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 зобов`язано повернути на користь держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації земельні ділянки кожна площею 2,000 га з кадастровими номерами 4822085000:22:000:0104, 4822085000:22:000:0105, 4822085000:22:000:0106, 4822085000:22:000:0107, 4822085000:22:000:0108.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

З ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 на користь Миколаївської обласної прокуратури стягнуто судовий збір у сумі 5210,10 грн з кожного.

Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив із того, що спірні земельні ділянки відносяться до земель природно-заповідного фонду, що унеможливлює їх передачу в приватну власність з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства.

Право державної власності на спірні земельні ділянки не могло припинитися внаслідок рішення органу місцевого самоврядування, який відповідно до своєї компетенції не був наділений повноваженнями щодо розпорядження земельними ділянками природно-заповідного фонду.

Суд зазначав, що вимога про скасування державної реєстрації права власності відповідачів на спірні земельні ділянки не є ефективним способом захисту прав позивача, з огляду на те, що така вимога, має похідний характер від заявленої вимоги провизнання незаконним та скасування рішення Олександрівської селищної ради Вознесенського району Миколаївської області. Крім того, відповідно до ч.3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» в разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав, що здійснюється державним реєстратором.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Не погодившись з рішенням суду в частині усунення перешкод Миколаївській обласній державній адміністрації у користуванні і розпорядженні спірними земельними ділянками шляхом скасування державної реєстрації речового права приватної власності на них прокурор подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просив рішення суду в цій частині скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення зазначених позовних вимог.

Обґрунтовуючи свою апеляційну скаргу, прокурор зазначав, що цивільне законодавство передбачає, що право власності особи на нерухоме майно виникає з моменту його державної реєстрації.

За такого, для відновлення всіх правомочностей держави щодо спірного майна необхідне скасування державної реєстрації права власності відповідачів на спірні земельні ділянки, що узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду викладеними у постановах від 04.12.2019 у справі №823/588/16, від 11.02.2020 у справі №915/572/17, від 21.01.2021 у справі №925/1222/19, від 11.10.2023 у справі №734/1560/20.

Доводи інших учасників справи

Відповідачем ОСОБА_1 через представника подано відзив на апеляційну скаргу, у якому наголошено на тому, що доводи апеляційної скарги прокурора є безпідставними.

Фактичні обставини справи

Указом Президента України від 27 серпня 2008 року №774/2008 «Про невідкладні заходи щодо розширення мережі національних природних парків»постановлено підтримати ініціативу Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних державних адміністрацій щодо розширення мережі національних природних парків та створення на території Миколаївської області національного природного парку «Бузький Гард» (робоча назва«Гранітно-степове Побужжя»).

Відповідно до Указу Президента України від 30 квітня 2009 року №279/2009на території Арбузинського, Братського, Вознесенського, Доманівського та Первомайського районів Миколаївської області створено НПП «Бузький Гард», встановлено його площу в розмірі 6138,13 га, в тому числі 2650,85 га земель, що вилучаються в установленому порядку та надаються парку у постійне користування, та 3487,28 га земель, що включаються до його складу без вилучення у власників земельних ділянок та землекористувачів.

Наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 31 серпня 2020 року №111 затверджено Положення про НПП «Бузький Гард» (далі Положення).

НПП «Бузький Гард» розташований на території Арбузинського, Братського, Вознесенського, Доманівського та Первомайського районів Миколаївської області. Останній є природоохоронною, рекреаційною, культурно-освітньою, науково-дослідною установою і входить до складу природно-заповідного фонду України, охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони відтворення та використання. Парк віднесений до сфери управління Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України та утримується за рахунок коштів державного бюджету (п.п.1.1 1.5 Положення).

НПП «Бузький Гард» створений з метою збереження, відтворення та раціонального використання унікальних природних, історико-культурних комплексів та об`єктів у басейні Південного Бугу, що мають важливе природоохоронне, наукове, історико-культурне, освітнє, естетичне, рекреаційне та оздоровче значення.

Одними із основних завдань НПП «Бузький Гард» є збереження та відтворення цінних природних та історико-культурних комплексів, а також природних об`єктів басейну Південного Бугу, зокрема видів тваринного і рослинного світу та природних оселищ, занесених до Червоної книги України та міжнародних Червоних списків (п.п.2.1, 2.2 розділу 2 Положення).

09 жовтня 2020 року рішенням 47 сесії 8 скликання Олександрівської селищної ради Вознесенського району Миколаївської області №42 «Про затвердження проєкту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства громадянам України» затверджено проєкт землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності для ведення особистого селянського господарства, розташованих на території Трикратівської сільської ради (Олександрівської селищної територіальної громади) Вознесенського району Миколаївської області, наступним громадянам: ОСОБА_3 земельної ділянки загальною площею 2,0000 га (кадастровий номер 4822085000:22:000:0104); ОСОБА_4 земельної ділянки загальною площею 2,0000 га (кадастровий номер 4822085000:22:000:0105); ОСОБА_1 земельної ділянки загальною площею 2,0000 га (кадастровий номер 4822085000:22:000:0106); ОСОБА_5 земельної ділянки загальною площею 2,0000 га (кадастровий номер 4822085000:22:000:0107); ОСОБА_6 земельної ділянки загальною площею 2,0000 га (кадастровий номер 4822085000:22:000:0108);

В подальшому, на підставі вказаного рішення Олександрівської селищної ради Вознесенського району Миколаївської області Державним реєстратором виконавчого комітету Вознесенської міської ради проведено наступну державну реєстрацію права власності на земельні ділянки: за ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 2,0000 га з кадастровим номером 4822085000:22:000:0104, запис №39477462 від 30.11.2020, індексний номер рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень55456287 від 02.12.2020; за ОСОБА_4 на земельну ділянку площею 2,0000 га з кадастровим номером 4822085000:22:000:0105, запис №39479248 від 30.11.2020, індексний номер рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень55458415 від 02.12.2020; за ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 2,0000 га з кадастровим номером 4822085000:22:000:0106, запис №39478959 від 30.11.2020, індексний номер рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень55458014 від 02.12.2020; за ОСОБА_5 на земельну ділянку площею 2,0000 га з кадастровим номером 4822085000:22:000:0107, запис №39477840 від 30.11.2020, індексний номер рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень55456803 від 02.12.2020; за ОСОБА_6 на земельну ділянку площею 2,0000 га з кадастровим номером 4822085000:22:000:0108, запис №39477651 від 30.11.2020, індексний номер рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень55456617 від 02.12.2020.

Відповідно до інформації Інституту географії Національної академії наук України від 13 вересня 2021 року земельні ділянки з кадастровими номерами 4822085000:22:000:0104, 4822085000:22:000:0105, 4822085000:22:000:0106, 4822085000:22:000:0107, 4822085000:22:000:0108 належать до земель природно-заповідного фонду НПП «Бузький Гард».

Згідно з повідомленням Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України від 19 серпня 2021 року зазначені земельні ділянки входять до складу території НПП «Бузький Гард» без вилучення у землекористувачів, згідно з проєктом організації території НПП «Бузький Гард», охорони, відтворення та рекреаційного використання його природних комплексів та об`єктів, який затверджений наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 11 грудня 2013 року №509 (зі змінами). При цьому, проєкти щодо вилучення, зміни цільового призначення вищевказаних земельних ділянок, надання їх у власність до Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України не надходили.

Розташування спірних земельних ділянок на території НПП «Бузький Гард» також підтверджується наявними в справі картографічними матеріалами, копією схеми встановлення та погодження меж земельних ділянок НПП «Бузький Гард» на території Трикратівської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області, копією схеми розміщення земельних ділянок у відповідності з планом сучасного використання території НПП «Бузький Гард», яка розроблена ДП «Кіровоградський інститут землеустрою», актами перевірок дотримання вимог природоохоронного законодавства від 21 травня 2021 року.

Позиція апеляційного суду та нормативно-правове обґрунтування

Відповідно до вимог статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, відзив, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до частини першоїстатті 2 ЦПК Українизавданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з частинами першою та другоюстатті 4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За змістом статей15,16 ЦК Україникожна особа має право на захист її особистого немайнового або майнового права чи інтересу у суді. Зазначений захист має бути ефективним, тобто повинен здійснюватися з використанням такого способу захисту, який може відновити, наскільки це можливо, відповідні права, свободи й інтереси позивача.

До земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об`єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим (стаття 18 ЗК України).

Землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення (частина першастатті 19 ЗК України).

Статтею 43 ЗК Українивстановлено, що землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об`єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Згідно зістаттею 44 ЗК Українидо земель природно-заповідного фонду включаються природні території та об`єкти (природні заповідники, національні природні парки, біосферні заповідники, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам`ятки природи, заповідні урочища), а також штучно створені об`єкти (ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам`ятки садово-паркового мистецтва).

Землі природно-заповідного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Порядок використання земель природно-заповідного фонду визначається законом (стаття 45 ЗК України).

Статтею 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України»передбачено, що на землях природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних та історико-культурних комплексів та об`єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням.

Відповідно достатті 9 Закону України «Про природно-заповідний фонд України»території та об`єкти природно-заповідного фонду з додержанням вимог, встановлених цим Законом та іншими актами законодавства України, можуть використовуватися: у природоохоронних цілях; у науково-дослідних цілях; в оздоровчих та інших рекреаційних цілях; в освітньо-виховних цілях; для потреб моніторингу навколишнього природного середовища.

Статті 20, 21 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» передбачають, що національні природні парки є природоохоронними, рекреаційними, культурно-освітніми, науково-дослідними установами загальнодержавного значення, що створюються з метою збереження, відтворення і ефективного використання природних комплексів та об`єктів, які мають особливу природоохоронну, оздоровчу, історико-культурну, наукову, освітню та естетичну цінність.

Ділянки землі та водного простору з усіма природними ресурсами та об`єктами вилучаються з господарського використання і надаються національним природним паркам у порядку, встановленому цим Законом та іншими актами законодавства України.

До складу територій національних природних парків можуть включатися ділянки землі та водного простору інших землевласників та землекористувачів.

На національні природні парки покладається виконання таких основних завдань: збереження цінних природних та історико-культурних комплексів і об`єктів; створення умов для організованого туризму, відпочинку та інших видів рекреаційної діяльності в природних умовах з додержанням режиму охорони заповідних природних комплексів та об`єктів; проведення наукових досліджень природних комплексів та їх змін в умовах рекреаційного використання, розробка наукових рекомендацій з питань охорони навколишнього природного середовища та ефективного використання природних ресурсів; проведення екологічної освітньо-виховної роботи.

На території національних природних парків з урахуванням природоохоронної, оздоровчої, наукової, рекреаційної, історико-культурної та інших цінностей природних комплексів та об`єктів, їх особливостей встановлюється диференційований режим щодо їх охорони, відтворення та використання згідно з функціональним зонуванням:

заповідна зона призначена для охорони та відновлення найбільш цінних природних комплексів, режим якої визначається відповідно до вимог, встановлених для природних заповідників;

зона регульованої рекреації в її межах проводяться короткостроковий відпочинок та оздоровлення населення, огляд особливо мальовничих і пам`ятних місць; у цій зоні дозволяється влаштування та відповідне обладнання туристських маршрутів і екологічних стежок; тут забороняються рубки лісу головного користування, промислове рибальство, мисливство, інша діяльність, яка може негативно вплинути на стан природних комплексів та об`єктів заповідної зони;

зона стаціонарної рекреації призначена для розміщення готелів, мотелів, кемпінгів, інших об`єктів обслуговування відвідувачів парку; тут забороняється будь-яка господарська діяльність, що не пов`язана з цільовим призначенням цієї функціональної зони або може шкідливо вплинути на стан природних комплексів та об`єктів заповідної зони і зони регульованої рекреації;

господарська зона у її межах забороняються рубки головного користування і проводиться господарська діяльність, спрямована на виконання покладених на парк завдань, знаходяться населені пункти, об`єкти комунального призначення парку, а також землі інших землевласників та землекористувачів, включені до складу парку, на яких господарська та інша діяльність здійснюється з додержанням вимог та обмежень, встановлених для зон антропогенних ландшафтів біосферних заповідників.

Відповідно до вимог статей 53, 54 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» скасування та зміна охоронних зон територій та об`єктів природно-заповідного фонду здійснюються за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, на підставі відповідного експертного висновку. Території та об`єкти природно-заповідного фонду або їх частини, що створюються чи оголошуються без вилучення земельних ділянок, що вони займають, передаються під охорону підприємствам, установам, організаціям і громадянам обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища з оформленням охоронного зобов`язання.

Зміна меж, категорії та скасування статусу територій та об`єктів природно-заповідного фонду проводиться відповідно до статей 51-53 цього Закону за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, на підставі відповідного експертного висновку.

Як визначеностаттею 81ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Згідно з пунктом «в» частини четвертоїстатті 83 ЗК Українита пунктом «г» частини четвертої статті 84 ЗК України до земель комунальної та державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать: землі під об`єктами природно-заповідного фонду, історико-культурного та оздоровчого призначення, що мають особливу екологічну, оздоровчу, наукову, естетичну та історико-культурну цінність, якщо інше не передбачено законом.

У пункті «г» частини першоїстатті 150 ЗК Українивизначено, що до особливо цінних земель відносяться землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, землі історико-культурного призначення.

Відповідно до частини другоїстатті 150 ЗК Україниприпинення права постійного користування земельними ділянками особливо цінних земель, визначених у пункті «г» частини першої цієї статті, з підстави добровільної відмови від користування ними або шляхом їх вилучення здійснюється за погодженням з Верховною Радою України.

Системний аналіз вищенаведених норм права дозволяє зробити висновок про те, що землі природно-заповідного фонду, що перебувають у державній, комунальній власності, не підлягають приватизації. Такі землі можуть перебувати у приватній власності лише у зв`язку з формуванням на цих земельних ділянках об`єктів природно-заповідного фонду чи включення земельних ділянок, що належать фізичним чи юридичним особам, до земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення.

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки (частина першастатті 11 ЦК України).

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів (частина першастатті 328 ЦК України).

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом (частина другастатті 328 ЦК України).

Отже, за загальним правилом цивільні права, зокрема право власності, виникають із правомірних, а не протиправних дій.

Як вже було зазначено, фізичні особи можуть володіти земельними ділянками природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, але виключно у разі, якщо вони ними володіли на час створення об`єкта природно-заповідного фонду.

При цьому набуття права приватної власності на землі, які вже віднесені до земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, положеннямиЗК України,Закону України «Про природно-заповідний фонд України»та інших нормативно-правових актів України заборонено.

Надання земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства на території НПП «Бузкий Гард» суперечить як статусу відповідного об`єкта природно-заповідного фонду, так і законодавчим обмеженням на ведення особистого селянського господарства на відповідних землях.

Зайняття земельної ділянки природно-заповідного фонду з порушеннямЗК УкраїнитаЗакону України «Про природно-заповідний фонд України»потрібно розглядати як порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади, що не пов`язане з позбавленням власника володіння відповідною земельною ділянкою, навіть якщо інша особа зареєструвала її право приватної власності на цю ділянку.

Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство відокремлює, зокрема, витребування майна із чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпоряджання майном (стаття 391 ЦК України). Вказані способи захисту можуть бути реалізовані шляхом подання віндикаційного та негаторного позовів відповідно.

Згідно з вимогами статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою (частина 2 статті 152 ЗК України).

Ефективним способомсудового захистущодо поверненняземельної ділянкиприродно-заповідногофонду власникує негаторний,а невіндикаційний позов.При цьому задоволення вимоги прокурора про повернення земельної ділянки у державну власність не є правовою підставою для внесення до державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про припинення права власності на спірну земельну ділянку за відповідачами. Отже, при задоволенні негаторного позову прокурора, вимога про скасуваннярішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на спірну земельну ділянку відповідає ефективному способу захисту порушених прав держави (див. постанову Верховного Суду від 11 жовтня 2023 року у справі №734/1560/20).

Частина 3 статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 р. №1952-ІV регламентує, що відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню, крім випадків, передбачених пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог прокурора, суд першої інстанції виходив із того, що спірні земельні ділянки відносяться до земель природно-заповідного фонду, що унеможливлює їх передачу в приватну власність з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства.

Право державної власності на спірні земельні ділянки не могло припинитися внаслідок рішення органу місцевого самоврядування, який відповідно до своєї компетенції не був наділений повноваженнями щодо розпорядження земельними ділянками природо-заповідного фонду.

Суд зазначав, що вимога про скасування державної реєстрації права власності відповідачів на спірні земельні ділянки не є ефективним способом захисту прав позивача, з огляду на те, що така вимога, має похідний характер від заявленої вимоги провизнання незаконним та скасування рішення Олександрівської селищної ради Вознесенського району Миколаївської області. Крім того, відповідно до ч.3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» в разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав, що здійснюється державним реєстратором.

Прокурор не погодився з цим рішенням тільки в частині відмови у скасуванні державної реєстрації речового права.

Проаналізувавши викладене, колегія суддів вважає, що висновок районного суду про відмову у задоволенні позовної вимоги прокурора щодо скасування державної реєстрації речового права приватної власності ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 на спірні земельні ділянки є помилковим, оскільки він не звернув уваги на те, що задоволення вимоги прокурора про повернення земельної ділянки у державну власність не є правовою підставою для внесення до державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про припинення права власності на спірні земельні ділянки за ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 .

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення; скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (пункти 1 і 2 частини 1 статті 374 ЦПК України).

Відповідно до вимог статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З урахуваннямвикладеного колегіясуддів вважає,що апеляційнаскарга Миколаївськоїобласної прокуратурипідлягає задоволенню,а рішеннясуду першоїінстанції воскаржуваній частиніскасуванню зухваленням уцій частинінового судовогорішення прозадоволення позовноївимоги прокурорадо ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про скасування державної реєстрації прав на земельні ділянки.

Щодо судових витрат

Згідно із підпунктами «б», «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається, крім іншого, з нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення та розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Враховуючи, що апеляційний суд дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги прокурора, скасував рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині, то відповідачі ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 повинні відшкодувати Миколаївській обласній прокуратурі судовий збір за розгляд справи в судах першої та апеляційної інстанцій у сумі 5458,20 грн з кожного.

Керуючись ст.374, 376, 382 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Миколаївської обласної прокуратури задовольнити.

Рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 30 жовтня 2024 року в частині відмови у задоволенні позовної вимоги керівника Вознесенської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації про скасування державної реєстрації прав на земельні ділянки скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення.

Позовні вимоги керівника Вознесенської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про скасування державної реєстрації прав на земельні ділянки задовольнити.

Скасувати державну реєстрацію речового права приватної власності ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ) запис №39477462 від 30.11.2020 на земельну ділянку площею 2,0000 га з кадастровим номером 4822085000:22:000:0104, індексний номер рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень55456287 від 02.12.2020.

Скасувати державну реєстрацію речового права приватної власності ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_2 ) запис №39479248 від 30.11.2020 на земельну ділянку площею 2,0000 га з кадастровим номером 4822085000:22:000:0105, індексний номер рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень 55458415 від 02.12.2020.

Скасувати державну реєстрацію речового права приватної власності ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) запис №39478959 від 30.11.2020 на земельну ділянку площею 2,0000 га з кадастровим номером 4822085000:22:000:0106, індексний номер рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень 55458014 від 02.12.2020.

Скасувати державну реєстрацію речового права приватної власності ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_4 ) запис №39477840 від 30.11.2020 на земельну ділянку площею 2,0000 га з кадастровим номером 4822085000:22:000:0107, індексний номер рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень 55456803 від 02.12.2020.

Скасувати державну реєстрацію речового права приватної власності ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_5 ) запис №39477651 від 30.11.2020 на земельну ділянку площею 2,0000 га з кадастровим номером 4822085000:22:000:0108, індексний номер рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень 55456617 від 02.12.2020.

Стягнути з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 на користь Миколаївської обласної прокуратури судовий збір за розгляд справи в судах першої та апеляційної інстанцій у сумі 5458,20 грн з кожного.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і у випадках, передбаченихст.389 ЦПК України, може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий О. В. Локтіонова

Судді Л. М. Царюк

Ж. М. Яворська

Повна постанова складена 20 лютого 2025 року.