Постанова

від 19.02.2025 по справі 501/5297/23

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/1060/25

Справа № 501/5297/23

Головуючий у першій інстанції Смирнов В.В.

Доповідач Таварткіладзе О. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.02.2025 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Таварткіладзе О.М.,

суддів: Погорєлової С.О., Драгомерецького М.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження в залі суду в м. Одеса апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Іллічівського міського суду Одеської області від 23 лютого 2024 року про повернення позовної заяви позивачу по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до робітників ОСББ «Укржилстрой-2008» сантехніка ОСОБА_2 , електрика ОСОБА_3 , прибиральниці ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Укржилстрой-2008», про визнання незаконними дії, -

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2023 року ОСОБА_1 , через засоби поштового зв`язку, звернулася до Іллічівського міського суду Одеської області з позовом до робітників ОСББ «Укржилстрой-2008» сантехніка ОСОБА_2 , електрика ОСОБА_3 , прибиральниці ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСББ «Укржилстрой-2008», про визнання незаконними дії.

Ухвалою Іллічівського міського суду Одеської області від 23 лютого 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 повернуто позивачу. Роз`яснено позивачу, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

Не погоджуючись з такою ухвалою суду, ОСОБА_1 подала до суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Іллічівського міського суду Одеської області від 23 лютого 2024 року і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права.

В апеляційній скарзі апелянт вказує про те, що суддя ухиляється від розгляду справи по суті. Скаржник наполягає, що при поданні позовної заяви виконала всі вимоги закону щодо її оформлення, додала необхідні докази. Також позивач виправила недоліки позовної заяви, про що зазначав суд, надала уточнення позовних вимог. На переконання апелянта, суд, готуючи справу до розгляду, має з`ясувати усі необхідні відомості у ОСББ «Укржилстрой-2008», яке залучено до справи третьою особою. За таких підстав ОСОБА_1 оскаржує судове рішення суду першої інстанції про повернення позовної заяви.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 10 липня 2024 року за вказаною апеляційною скаргою відкрито апеляційне провадження.

Сторони по справі належним чином повідомлялись про розгляд апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Іллічівського міського суду Одеської області від 23 лютого 2024 року в порядку письмового провадження без виклику учасників справи, доказом чого є довідка про доставку вихідної кореспонденції 15.07.2024 року до електронної скриньки ОСОБА_1 , адресу якої вказано в апеляційній скарзі. ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 повідомлялись шляхом направлення копії ухвали про відкриття апеляційного провадження та копії апеляційної скарги засобами поштового зв`язку на адреси, що наявні в матеріалах справи, проте вихідна кореспонденція повернулась на адресу суду 20.08.2024 року, 21.08.2024 року відповідно, з позначкою пошти: «адресат відсутній за вказаною адресою».

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

Згідно ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 ч. 1 ст. 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи, що предметом апеляційного оскарження є ухвала суду про повернення заяви, право на апеляційне оскарження якої передбачено п. 6 ч. 1 ст. 353 ЦПК України, та оскільки із матеріалів справи не вбачається обставин, які б унеможливлювали розгляд справи без повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали цивільної справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з огляду на таке.

Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

За змістом ч. 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ч. 1 п. 6 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Згідно ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2)недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Відповідно до ч. 1 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерело права.

Як вбачається з матеріалів справи, у грудні 2023 року ОСОБА_1 , через засоби поштового зв`язку, звернулася до суду з позовом до робітників ОСББ «Укржилстрой-2008» - сантехніка ОСОБА_2 , електрика ОСОБА_3 , прибиральниці ОСОБА_4 , третя особа: ОСББ «Укржилстрой-2008», в якому просила визнати протиправними дії зазначених робітників ОСББ «Укржилстрой-2008» та зобов`язати їх поновити постачання електричної енергії до квартири ОСОБА_1 за адресою: квартира АДРЕСА_1 (а. с. 1-2).

У позовній заяві вказаний перелік додатків до неї, згідно якого до позовної заяви додано: копії позовної заяви (4 прим.), акт від 20.11.2015 року (1 прим.), заява щодо звільнення від сплати судового збору (1 прим).

В кінці тексту позовної заяви зазначено примітку, а саме, що додаткова інформація щодо відповідачів у наявності ОСББ «Укржилстрой-2008».

Матеріали справи також містять чотири копії позовної заяви ОСОБА_1 , засвідчену копію акту від 20.11.2015 року, заяву ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору (а. с. 3-8).

Ухвалою Іллічівського міського суду Одеської області від 27 грудня 2023 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху; надано позивачу строк для виправлення недоліків - десять днів з дня отримання позивачем ухвали; роз`яснено позивачу наслідки невиконання вимог ухвали.

Дана ухвала суду мотивована тим, що позовна заява подана без додержання вимог, викладених у ст. 175 ЦПК України, а саме:

- позивачем не зазначені відомості про наявність або відсутність електронного кабінету;

- не вказано повне прізвище, ім`я по батькові відповідача ОСОБА_4 ;

- зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них;

- виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини;

- перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви;

- підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Також, суд зазначив, що позивачка в порушення вимог ч. 1 ст. 177 ЦПК України не додала до позовної заяви копії її та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб (а. с. 11 та зворот).

З метою виправлення недоліків позовної заяви ОСОБА_1 подала до суду письмові пояснення, що надійшли до суду 10.01.2024 року. Згідно цих пояснень позивач вказала, що виконала всі вимоги щодо оформлення позовної заяви та при підготовці справи до розгляду суд має з`ясувати всі необхідні відомості у ОСББ «Укржилстрой»; надала уточнення позовних вимог із зазначенням, яке право потребує судового захисту (а. с. 15-16).

Також, 10.01.2024 року до суду від ОСОБА_1 надійшла заява про відвід судді (а. с. 13).

Ухвалою Іллічівського міського суду Одеської області від 08 лютого 2024 року вирішення питання про відвід головуючого судді від розгляду даної цивільної справи передано на розгляд іншого судді, який не входить до складу суду, що розглядає справу, в порядку, встановленому ч. 1 ст. 33 ЦПК України (а. с. 17 та зворот).

Ухвалою Іллічівського міського суду Одеської області від 12 лютого 2024 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді (а. с. 22-23).

Ухвалою Іллічівського міського суду Одеської області від 23 лютого 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 постановлено вважати неподаною та повернуто позивачу. Роз`яснено позивачу, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

Повертаючи позовну заяву позивачу, суд виходив з того, що позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, відповідно до ухвали суду від 27 грудня 2023 року (а. с. 26).

Проте, колегія суддів не може погодитись з такими висновками суду повністю.

Колегія суддів виходить з такого.

Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру (п. 1 ст. 6 Конвенції).

ЄСПЛ, ухвалюючи рішення від 09 грудня 2010 року у справі «Буланов та Купчик проти України», яке набуло статусу остаточного 09 березня 2011 року, вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право звернутися до суду з будь-якою вимогою щодо своїх цивільних прав та обов`язків. У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики ЄСПЛ включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом (пункт 25 рішення у справі «Кутій проти Хорватії»).

Також, в рішенні від 08 грудня 2016 року у справі «ТОВ «ФРІДА» проти України», яке набуло статусу остаточного 08 березня 2017 року, ЄСПЛ зазначив, що застосовуючи процесуальні норми, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який може вплинути на справедливість провадження, так і надмірної гнучкості, яка призведе до анулювання вимог процесуального законодавства (див. рішення у справі «Волчлі проти Франції» (Walchli v. France), заява № 35787/03, п. 29, від 26 липня 2007 року).

За приписами ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими способами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Частиною 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Також, згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

У п. 5 ч. 3 ст. 2 ЦПК України вказано, що основною засадою (принципом) цивільного судочинства є, зокрема, диспозитивність.

Згідно зі ч. 1, 2 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспорюваного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених ЦПК України випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України).

Відповідно до ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків (ч. 5 ст. 12 ЦПК України).

Звернення до суду за судовим захистом в порядку позовного провадження урегульовано главою 1 розділу ІІІ ЦПК України, що містить загальні вимоги до форми та змісту позовної заяви (статті 175, 177 ЦПК України).

У ч. 1 ст. 175 ЦПК України передбачено, що у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

За вимогами ч. 3 ст. 175 ЦПК України (у редакції, чинній на момент подання позовної заяви) позовна заява повинна містити:

1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява;

2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв`язку та адреси електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету;

3) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються;

4) зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них;

5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини;

6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору;

7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися;

8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви;

9) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи;

10) підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

У статті 177 ЦПК України закріплений перелік документів, що додаються до позовної заяви.

За змістом частини 1 зазначеної статті позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб.

Згідно з ч. 5 ст. 177 ЦПК України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Частиною 1 ст. 185 ЦПК України передбачено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити) (абз. 1 ч. 2 ст. 185 ЦПК України).

За змістом ч. 3 ст. 185 ЦПК України, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Згідно з ч. 2 ст. 127 ЦПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Вказані норми процесуального закону надають право кожному на звернення до суду і встановлюють обов`язок позивача довести заявлені ним вимоги.

При цьому, згідно змісту ст. 13 та 175 ЦПК України позивач на власний розсуд обґрунтовує свої вимоги з викладом відповідних обставин, тобто визначення предмета спору та способу судового захисту є правом позивача. Суд же зобов`язаний надати правову оцінку пред`явленим вимогам та встановити факт їх доведеності належними, достатніми і допустимими доказами.

Разом з тим, в порядку вирішення судом питання про відкриття провадження у справі суд перевіряє позовну заяву на відповідність вимогами, передбаченим ст. 175, 177 ЦПК України. Формальний підхід при вирішенні питання прийняття до розгляду позову (заяви) та відкриття провадження у справі є неприпустимим.

Також судам слід враховувати правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 20 липня 2022 року у справі № 215/1484/20 (провадження № 61-18971св20), від 24 травня 2023 року у справі № 757/31644/21-ц (провадження № 61-7817св22), за змістом яких ухвала суду про залишення позовної заяви без руху, як й інші судові рішення, має бути якісною, чіткою, зрозумілою стороні, якій запропоновано усунути недоліки позовної заяви.

Апеляційний суд нагадує, що у відповідно до ч. 2 ст. 185 ЦПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху, поміж іншого, зазначається спосіб усунення недоліків позовної заяви.

З аналізу ухвали Іллічівського міського суду Одеської області від 27 грудня 2023 року про залишення позову без руху вбачається, що в даній ухвалі суд першої інстанції зазначає про невідповідність позовної заяви вимогам ст. 175, 177 ЦПК України, проте у порушення вимог ч.2 ст.185 ЦПК України суд не вказує відомостей щодо способу усунення позивачем зазначених судом недоліків, що об`єктивно позбавило можливості позивача виконати вимоги зазначеної ухвали суду. Тобто, тим самим суд першої інстанції створив такі умови, за яких позивач не має чіткого визначеного розуміння, яким чином слід усунути недоліки позовної заяви, щоб виконати вимоги ухвали належним чином та в повному обсязі.

Позивач ОСОБА_1 з метою виконання ухвали від 27 грудня 2023 року про залишення позову без руху надала до суду письмові пояснення, де наголосила про виконання нею вимог щодо оформлення позовної заяви, зазначила про можливість з`ясувати всі необхідні відомості у ОСББ «Укржилстрой», надала уточнення позовних вимог. Тобто, позивач виправила недоліки позовної заяви на власний розсуд в силу свого розуміння виправлення недоліків позовної заяви.

Повертаючи ухвалою від 23 лютого 2024 року позовну заяву позивачеві, суд першої інстанції не конкретизував обсяг недоліків позову, які не усунуто позивачем на вимогу суду і не мотивував неможливості відкриття у зв`язку з цим провадження у справі.

У постанові Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 147/127/17 (провадження № 61-22215св19) наведений правовий висновок, згідно якого «Законодавець не покладає на суд обов`язок продовжити строк на усунення недоліків у разі усунення недоліків апеляційної скарги частково. При цьому вказані процесуальні правові приписи не позбавляють суд права в разі усунення недоліків не в повному обсязі постановити ухвалу, якою продовжити строк для усунення недоліків апеляційної скарги.».

Тобто, враховуючи, що позивачем вчинялись дії щодо усунення недоліків позовної заяви, суд першої інстанції не був позбавлений можливості вирішити питання про продовження строку для усунення недоліків позовної заяви або у разі недоцільності такого продовження.

Стосовно вказаних судом першої інстанції порушень позивачем вимог ст. 175, 177 ЦПК України колегія суддів зазначає наступне.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що ОСОБА_1 визначилась із способом судового захисту (визнання дій незаконними), навела обставини, якими вона обґрунтовує свої вимоги, надала на їх підтвердження наявні в неї докази та зазначила у прохальній частині про те, яке саме судове рішення вона просить прийняти суд першої інстанції за наслідками розгляду позову.

Висновок суду першої інстанції про те, що позовна заява ОСОБА_1 подана з порушенням вимог, встановлених п. п. 4, 5 ст. 175 ЦПК України не ґрунтується на чинному законодавстві, оскільки відповідність обґрунтування заявлених вимог предмету позову і фактичним обставинам, правова кваліфікація спірних відносин, відповідність обраного способу захисту, неточність формулювань позовних вимог, їх неузгодження із способами захисту порушеного права встановлюється судом при вирішенні спору по суті, а не на стадії відкриття провадження у справі. Тобто, такі обставини не можуть слугувати підставою для залишення позовної заяви без руху, а в подальшому для повернення позовної заяви.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 грудня 2018 року в справі № 372/51/16-ц (провадження № 14-511 цс 18) зазначила, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Щодо висновку суду першої інстанції про не зазначення доказів на підтвердження обставин справи, то апеляційний суд звертає увагу на наступне.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).

Згідно ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Верховний Суд у постанові від 15 липня 2020 року у справі № 760/26376/19 (провадження № 61-5037 св 20) зазначив, що ненадання відповідних доказів, які вимагає суд на стадії відкриття провадження у справі, не може бути підставою для повернення позовної заяви позивачу, оскільки останній звернувся до суду за захистом прав та надав відповідні докази, які вважав за потрібне для підтвердження своїх вимог та які вважав достатніми, указане повинно вирішуватися при ухваленні судового рішення по суті.

Також в постанові від 10 липня 2024 року справа № 459/1507/23 (провадження № 61-562св24) Верховний Суд вказав, що виходячи з положень ЦПК України, статтями 175, 177 ЦПК України не встановлено вимог, яким мають відповідати докази. Крім того, аналіз наданих сторонами доказів здійснюється судом при вирішенні спору по суті, а не на стадії вирішення питання про наявність чи відсутність підстав для відкриття провадження у справі або залишення позову без руху.

Крім того, визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 189, пп. 5, 7, 10 ч. 1 ст. 197 ЦПК України можливо на стадії підготовчого провадження.

Відтак, апеляційний суд зауважує, що залишення позовної заяви без руху, а в подальшому її повернення позивачеві, з тих підстав, що в позові не зазначено докази, що підтверджують вказані обставини, не узгоджується з процесуальним законодавством.

Крім того, позивач в додатках до позовній заяві вказала про такий доказ, як акт від 20.11.2015 року, копію якого додала до матеріалів справи.

Також слідує, що не зазначення доказів ( п. 8 ч. 3 ст. 175 ЦПК України), які не можуть бути подані разом із позовною заявою, свідчить про їх відсутність у позивача, а тому не може бути підставою для повернення позовної заяви позивачу.

За таких обставин апеляційний суд констатує, що суд першої інстанції на стадії вирішення питання про відкриття провадження фактично вдався до оцінки обраному заявником способу захисту порушеного права, доказам наданим ним та встановленню наявності чи відсутності обставин, якими обґрунтовуються вимоги, що є неприпустимим. Вказані питання можуть вирішуватись на інших стадіях цивільного процесу. Такі обставини не можуть виступати підставою для повернення заяви особі.

Аналогічні висновки містяться в постанові Верховного Суду від 18 жовтня 2024 року по справі № 165/1500/24 (провадження № 61-10155св24).

Також, в ухвалі про залишення позовної заяви без руху від 27 грудня 2024 року, суд вказав, що в позовній заяві в порушення п. п. 2, 10 ч. 3 ст. 175 ЦПК України не зазначено відомості про наявність або відсутність електронного кабінету, не вказано повне прізвище, ім`я по батькові відповідача ОСОБА_4 , не підтверджено про неподання іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Проте, не зазначення позивачем відомостей про наявність або відсутність електронного кабінету, не підтвердження про те, що нею не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав - не може бути самостійною підставою для повернення позовної заяви позивачеві та, на думку колегії суддів, є проявом надмірного формалізму.

Між тим, зазначені обставини, а також відомості щодо повного ім`я відповідача ОСОБА_4 , можуть бути з`ясовані судом і на наступних стадіях цивільного процесу.

Стосовно посилань суду першої інстанції про порушення позивачем вимог ч. 1 ст. 177 ЦПК України щодо додання до позовної заяви копії її та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб, то слід вказати, що позивач виконала дану вимогу процесуального закону, що підтверджено матеріалами справи, які містять чотири копії позовної заяви.

Право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть звужувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями (п. 37 рішення ЄСПЛ від 18 листопада 2010 року у справі «Мушта проти України»).

Згідно практики ЄСПЛ, реалізуючи положення Конвенції, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги - є порушенням права на справедливий судовий захист.

У рішенні ЄСПЛ від 13 січня 2000 року у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» та у рішенні ЄСПЛ від 28 жовтня 1998 року у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» ЄСПЛ вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнано порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції.

Україна, як учасниця Конвенції, повинна створювати умови щодо забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.

Згідно ст. 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа без достатніх та розумних причин не може бути позбавлена права на звернення до суду, оскільки це становитиме порушення права, передбаченого статтею 6 Конвенції, на справедливий суд.

Як наголосив Верховний Суд у постанові від 05 серпня 2020 року у справі №177/1163/16-ц (провадження № 61-2250св20), при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом.

Отже, апеляційний суд вважає, що повернення апеляційної скарги, за таких обставин, не відповідає принципу розумної пропорційності між застосованими засобами та законністю цілі й порушує сутність права заявника на доступ до суду, що з огляду на положення статті 6 Конвенції є недопустимим.

За таких обставин, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, оскаржене судове рішення - скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 374, 379, 381, 383 ЦПК України, Одеський апеляційний суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Іллічівського міського суду Одеської області від 23 лютого 2024 року про повернення позовної заяви позивачу скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Головуючий О.М. Таварткіладзе

Судді: С.О. Погорєлова

М.М. Драгомерецький