Постанова

від 19.02.2025 по справі 461/8820/23

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2025 року

м. Київ

справа № 461/8820/23

провадження № 61-15426св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивачка - ОСОБА_1 ,

відповідачі: виконавчий комітет Львівської міської ради, Львівське комунальне підприємство «Рембуд»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Зіновкіна Олена Павлівна, на рішення Галицького районного суду м. Львова від 18 квітня 2024 року у складі судді Зубачик Н. Б. та постанову Львівського апеляційного суду від 17 вересня 2024 року у складі колегії суддів: Бойко С. М., Копняк С. М., Ніткевича А. В., і виходив з наступного.

Зміст позовної заяви та її обґрунтування

1. У жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до виконавчого комітету Львівської міської ради, Львівського комунального підприємства «Рембуд» про відшкодування шкоди, завданої рішенням органу місцевого самоврядування, у розмірі 841 331,40 грн.

2. На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначала, що вони разом з ОСОБА_2 є співвласниками квартири АДРЕСА_1 .

3. З метою відновлення будівлі альтанки на території будинку ними було замовлено виготовлення проєктної документації капітального ремонту огорожі з відновленням та влаштуванням будівлі альтанки індивідуального житлового будинку по АДРЕСА_2 та в подальшому, у червні

2020 року, здійснено вказане будівництво.

4. Однак, на підставі рішення виконавчого комітету Львівської міської ради № 889 від 09 жовтня 2020 року «Про відновлення водозабірної колонки на

АДРЕСА_3 демонтувало будівлю альтанки.

5. Не погодившись з вказаним рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради, замовники будівництва: ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , оскаржили його у судовому порядку, і рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 12 травня 2022 року у справі № 461/2863/21 визнано протиправним пункт 5 рішення виконавчого комітету Львівської міської ради

№ 889 від 09 жовтня 2020 року (про демонтаж самовільно встановленої на території земель комунальної власності споруди).

6. Зазначала, що внаслідок виконання незаконного рішення виконавчого комітету Львівської міської ради № 889 від 09 жовтня 2020 року було знищено будівлю альтанки, чим їй завдано майнову шкоду у вказаному вище розмірі.

7. Враховуючи наведене, ОСОБА_1 просила суд стягнути солідарно з відповідачів майнову шкоду в розмірі 841 331,40 грн.

Основний зміст та мотиви судових рішень судів попередніх інстанцій

8. Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 18 квітня 2024 року у задоволенні позову відмовлено.

9. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 не довела, що здійснила будівництво споруди на АДРЕСА_2 , з отриманням відповідних дозволів та дотриманням нормативних вимог, як і розміру завданої їй шкоди.

10. Постановою Львівського апеляційного суду від 17 вересня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Галицького районного суду м. Львова від 18 квітня 2024 року залишено без змін.

11. Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог

ОСОБА_1 . Зазначив, що у матеріалах справи немає належних доказів на підтвердження дійсної кількості та вартості використаних у процесі самочинного будівництва будівельних матеріалів, придбання їх саме позивачкою, а також того, що остання вживала заходів для самостійного (добровільного) демонтажу спірної альтанки з метою збереження використаних у процесі її будівництва будівельних матеріалів. Звернув увагу, що будівництво спірної будівлі (споруди) здійснювалось на території історичного ареалу, охоронної зони пам`ятки місцевого значення, в історичному ареалі м. Львова, буферній зоні ЮНЕСКО, що є загальновідомим фактом, відображеним на сайті Львівської міської ради.

Узагальнені доводи касаційної скарги

12. 20 листопада 2024 року ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат

Зіновкіна О. П., звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Галицького районного суду м. Львова від 18 квітня 2024 року та постанову Львівського апеляційного суду від 17 вересня 2024 року, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

13. Підставами касаційного оскарження судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій заявниця зазначає неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши, що суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду України від 19 серпня 2014 року у справі № 3-51гс14, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 755/13532/15-ц, від 15 травня 2019 року у справі № 570/2739/16-ц, від 06 лютого 2019 року у справі № 202/26885/13-ц, від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19,

від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19, у постановах Верховного Суду від 29 серпня 2018 року у справі № 910/23428/17, від 10 квітня 2020 року у справі № 522/22023/16-ц, від 16 вересня 2020 року у справі № 916/978/19,

від 31 березня 2021 року у справі № 923/875/19, від 21 квітня 2021 року у справі № 648/2035/17, від 30 червня 2021 року у справі № 927/889/18, від 15 липня 2021 року у справі № 520/4080/16, від 27 жовтня 2021 року у справі

№ 461/484/18, від 02 лютого 2022 року у справі № 911/448/21, від 02 лютого 2022 року у справі № 910/10897/17, від 03 лютого 2022 року у справі

№ 910/15183/20, від 09 лютого 2022 року у справі № 161/7881/20, від 19 серпня 2022 року у справі № 910/9095/18, від 20 вересня 2022 року у справі

№ 904/7518/21, від 26 січня 2023 року у справі № 910/8949/21, від 01 березня 2023 року у справі № 757/62500/16-ц, від 10 травня 2023 року у справі № 201/595/20, від 07 листопада 2023 року у справі № 522/16580/21, від 16 лютого 2024 року у справі № 902/1331/22, від 07 березня 2024 року у справі № 910/15931/19, від 10 квітня 2024 року у справі № 638/6852/18, від 25 квітня 2024 року у справі № 638/16786/16 (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України), а також не дослідили зібрані у справі докази, не надали їм належної правової оцінки та встановили обставини на підставі неналежних доказів. Також, вказує, що суд апеляційної інстанції необґрунтовано відхилив клопотання про призначення будівельно-технічної експертизи (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

14. Касаційна скарга обґрунтована посиланням на те, що суди попередніх інстанцій не врахували висновки Львівського окружного адміністративного суду, викладені у рішенні від 12 травня 2022 року у справі № 461/2863/21, яким визнано протиправними дії Львівської міської ради щодо демонтажу належної їй будівлі альтанки. Не звернули уваги на те, що процедурою визнання об`єкта самочинним будівництвом передбачено, що у разі виявлення факту самочинного будівництва об`єкту, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проєкту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису. Невиконання таких дій відповідачем позбавило її можливості узаконити спірну будівлю.

15. Заявниця посилається на те, що суди попередніх інстанцій не надали оцінки усім елементам вчиненого відповідачами правопорушення, зокрема неправомірним діям органу місцевого самоврядування, наявності шкоди та причинного зв`язку між неправомірними діями та заподіяною шкодою. Крім того, суди не врахували, що відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити саме завдавач шкоди.

16. Вважає, що суди не дослідили належним чином подані нею докази завдання їй майнової шкоди, необґрунтовано відмовили у прийнятті висновку будівельно-технічної експертизи № 016/24 від 30 вересня 2024 року та призначенні судової будівельно-технічної експертизи. Водночас суди надали перевагу доказам відповідача, зокрема прийняли до уваги недопустимий доказ - висновок судового експерта № 08/24 від 05 квітня 2024 року.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

17. Ухвалою Верховного Суду від 06 листопада 2024 року касаційну скаргу залишено без руху.

18. Ухвалою Верховного Суду від 30 грудня 2024 року поновлено

ОСОБА_1 строк на касаційне оскарженнярішення Галицького районного суду м. Львова від 18 квітня 2024 року та постанови Львівського апеляційного суду від 17 вересня 2024 року, відкрито касаційне провадження у справі

№ 461/8820/23, витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.

19. У лютому 2025 року матеріали цивільної справи № 461/8820/23 надійшли до Верховного Суду.

20. Ухвалою Верховного Суду від 12 лютого 2025 року справу призначено до судового розгляду колегією з п`яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу

21. 20 січня 2025 року виконавчий комітет Львівської міської ради через підсистему «Електронний суд» подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому, посилаючись на необґрунтованість доводів скарги, просить суд відмовити у її задоволенні.

22. На обґрунтування доводів відзиву зазначає, що суди попередніх інстанцій надали належну правову оцінку поданим позивачкою доказам та дійшли вірного висновку, що ОСОБА_1 не була власником майна, більш того, здійснюючи самочинне будівництво, порушила норм Цивільного кодексу України, Земельного кодексу України, Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та посягнула на публічний порядок.

23. Вважає безпідставними доводи касаційної скарги щодо порушення судами попередніх інстанцій принципу змагальності сторін. Позивачка не скористалася своїм правом на подання клопотання про призначення судової

будівельно-технічної експертизи у суді першої інстанції, а долучені до позовної заяви проєктно-технічна та кошторисна документації не відповідають вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва. Більш того, проведення будівельно-технічної експертизи у справі, що переглядається, є неможливим, з огляду на відсутність об`єкту дослідження. Надані у суді апеляційної інстанції копії документів щодо невідомого об`єкту та будівельних матеріалів, про наявність яких позивачка не повідомляла у суді першої інстанції, є неналежними доказами.

24. Акцентує увагу на тому, що поданий ним висновок експерта

ФОП ОСОБА_3 № 08/24 зареєстровано в підсистемі «Електронний суд», що спростовує доводи заявниці про його недопустимість.

25. Також посилається на нерелевантність наведеної заявницею практики Верховного Суду.

26. Додатково у відзиві на касаційну скаргу виконавчий комітет Львівської міської ради просить суд слухати справу за участю його представника.

27. Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

28. Абзац другий частини першої цієї статті визначає, що в разі необхідності учасники справи можуть бути викликані для надання пояснень у справі.

29. Таким чином, питання виклику учасників справи для надання пояснень у справі вирішує Верховний Суд з огляду на встановлену необхідність таких пояснень.

30. Оскільки судом касаційної інстанції в межах касаційного провадження не проводиться встановлення обставин справи і фактів, а також не приймалось рішення про виклик осіб, які беруть участь у справі, для надання пояснень у справі, і такої необхідності колегія суддів не вбачає, то підстав для розгляду справи в судовому засіданні з викликом сторін, у тому числі з викликом виконавчого комітету Львівської міської ради, суд касаційної інстанції не знаходить.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

31. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є співвласниками квартири АДРЕСА_1 .

32. 20 квітня 2020 року між ОСОБА_2 , ОСОБА_1 (замовники) та ФОП ОСОБА_4 (виконавець) укладено договір на виконання проєктно-кошторисної документації № 20/04/20, за умовами якого замовник доручає і зобов`язується прийняти виконані роботи разом з виготовленою проєктною документацією та оплатити виконані та прийняті проєктні роботи, а виконавець бере на себе зобов`язання своєчасно та належно надати послуги з розробки проєктно-кошторисної документації на об`єкті будівництва: «Капітальний ремонт огорожі з відновленням та влаштуванням будівлі альтанки індивідуального житлового будинку по АДРЕСА_2 ».

33. На виконання умов договору № 20/04/20 від 20 квітня 2020 року

ФОП ОСОБА_4 виготовлено проєктно-кошторисну документацію, про що складено та підписано акт № 25/06/20 від 25 червня 2020 року.

34. 25 червня 2020 року між ОСОБА_2 , ОСОБА_1 (замовники) та ПАТ автотранспортне підприємство «Західводбуд» (підрядник) укладено договір підряду №25/06/20.

35. Пунктом 2.1. договору підряду № 25/06/20 визначено, що підрядник зобов`язується за дорученням замовників за рахунок власних або залучених сил та засобів та в межах договірної ціни з використанням матеріалів замовників у відповідності до ДБН виконати роботи з будівництва об?єкта (одноповерхова цегляна будівля з вбудованим нежитловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_2 , яка складається з несучих та огороджувальних конструкцій, які утворюють наземне приміщення з фундаментом та теплоізоляцією, призначене для перебування людей) згідно з погодженими сторонами умовами, викладеними у цьому договорі та додаткових договорах до нього, та передати замовникам готовий та придатний до експлуатації об`єкт в терміни, визначені договором. Склад і обсяги робіт можуть бути переглянуті в процесі будівництва. Інші параметри об`єкта визначаються за погодженням сторін шляхом укладення додаткових договорів до цього договору, які є його невід ємними частинами.

36. 25 червня 2020 року між ОСОБА_2 , ОСОБА_1 (замовники) та ФОП ОСОБА_4 (виконавець) укладено договір на здійснення авторського нагляду № 25/06/20, за умовами якого замовник доручає, а виконавець зобов`язується за плату здійснювати авторський нагляд за будівництвом об`єкту: «Капітальний ремонт огорожі з відновленням та влаштуванням будівлі альтанки індивідуального житлового будинку по АДРЕСА_2 ».

37. 30 червня 2020 року між ОСОБА_2 , ОСОБА_1 (замовники) та ФОП ОСОБА_5 (виконавець) укладено договір про надання послуг №30/06/20, за умовами якого виконавець зобов`язується за завданням замовників (усним або письмовим) надати останньому послуги з будівництва об`єкта «Капітальний ремонт огорожі з відновленням та влаштуванням будівлі альтанки індивідуального житлового будинку по

АДРЕСА_2 » відповідно до робочої документації «Капітальний ремонт огорожі з відновленням та влаштуванням будівлі альтанки індивідуального житлового будинку по АДРЕСА_2 », виконаної ФОП ОСОБА_4 20 квітня 2020 року, та кошторисної документації об`єкта будівництва «Капітальний ремонт огорожі з відновленням та влаштуванням будівлі альтанки індивідуального житлового будинку по АДРЕСА_2 », виконаної ФОП ОСОБА_4 станом на 20 квітня 2020 року, а замовники зобов`язуються оплачувати якісно надані виконавцем послуги в обсязі та на умовах, визначених цим договором.

38. На виконання умов договору № 30/06/20 ФОП ОСОБА_5 надано послуги, про що складено та підписано акт № 1 приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2020 року.

39. Рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради № 889

від 09 жовтня 2020 року «Про відновлення водозабірної колонки на АДРЕСА_3 » з метою відновлення водозабірної колонки та належного обслуговування систем водопостачання і водовідведення на АДРЕСА_3 вирішено: 1) відновити водозабірну колонку на АДРЕСА_3 ; 2) визначити ЛМКП «Львівводоканал» виконавцем робіт з ремонту мереж холодного водопостачання та систем водовідведення і встановлення водозабірної колонки на

АДРЕСА_3 ; 3) ЛМКП «Львівводоканал» забезпечити виконання робіт з ремонту мереж холодного водопостачання та систем водовідведення і встановлення водозабірної колонки на

АДРЕСА_3 ; 4) ЛМКП «Львівводоканал» після виконання зазначених робіт передати витрати на баланс Личаківської районної адміністрації; 5) ЛКП «Рембуд» за участю представника Личаківської районної адміністрації демонтувати самовільно встановлену на території земель комунальної власності споруду на АДРЕСА_3 .

40. На підставі рішення виконавчого комітету Львівської міської ради за

№ 889 від 09 жовтня 2020 року демонтовано самовільно встановлену на території земель комунальної власності споруду на АДРЕСА_3 , що підтверджується інформацією з вебсайту Львівської міської ради.

41. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 12 травня 2022 року у справі № 461/2863/21, яке набрало законної сили, визнано протиправним та скасовано пункт 5 рішення виконавчого комітету Львівської міської ради № 889 від 09 жовтня 2020 року «Про відновлення водозабірної колонки на АДРЕСА_3 ».

42. Визнаючи протиправним пункт 5 рішення виконавчого комітету Львівської міської ради № 889 від 09 жовтня 2020 року, адміністративний суд виходив з того, що об`єкти самочинного будівництва підлягають знесенню виключно за рішенням суду, а тому відповідач, приймаючи рішення про демонтаж самовільно встановленої на території земель комунальної власності споруди на АДРЕСА_3 , вийшов за межі своїх повноважень.

43. Відповідно до висновку судового експерта ФОП ОСОБА_3. № 08/24 від 05 квітня 2024 року за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи розроблена проєктно-кошторисна документація «Капітальний ремонт огорожі з відновленням та влаштуванням будівлі альтанки індивідуального житлового будинку по АДРЕСА_2 » не відповідає вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва, а саме, ДСТУ Б Д.1.1-1:2013 «Правила визначення вартості будівництва діючого станом на час її складання (20 квітня 2020) року. Невідповідність полягає у застосуванні ресурсних елементних кошторисних норм, розрахунку вартості проєктних робіт, суми коштів на здійснення авторського нагляду, кошторисного прибутку (П), коштів на покриття адміністративних витрат будівельних організацій (АВ) не у відповідності до вимог ДСТУ Б Д.1.1-1:2013 «Правила визначення вартості будівництва». Застосування ресурсних елементних кошторисних норм, визначення вартості проєктних робіт, суми коштів на здійснення авторського нагляду, кошторисного прибутку (П), коштів на покриття адміністративних витрат будівельних організацій (АВ) здійснено відповідно до «Настанови з визначення вартості будівництва», що вступила в дію лише 01 листопада 2021 року та не діяла на час розроблення проєктно-кошторисної документації.

44. Будинок на АДРЕСА_2 є пам`яткою архітектури місцевого значення (рішення виконкому Львівської обласної ради № 227 від 17 липня 1990 року), розташований в межах буферної зони ЮНЕСКО, в історичному ареалі м. Львова.

Позиція Верховного Суду

45. Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

46. Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

47. Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

48. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

49. Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

50. Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

51. Розпорядження своїм правом на захист є приписом цивільного законодавства і полягає в наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

52. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року в справі № 925/642/19 зазначено, що порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. При цьому позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

53. Статтею 56 Конституції України кожному гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

54. Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені статтею 1167 ЦК України, відповідно до якої шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

55. Статті 1173, 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості відповідальності за шкоду, завдану органами державної влади чи місцевого самоврядування та їх посадовими особами, які є відмінними від загальних підстав деліктної відповідальності.

56. Згідно зі статтею 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

57. Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди (частина третя статті 386 ЦК України).

58. Відповідно до частин першої, другої, четвертої статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

59. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

60. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна) (стаття 331 ЦК України).

61. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

62. Разом з тим, особа має право на самозахист свого цивільного права та права іншої особи від порушень і протиправних посягань (частина перша статті 19 ЦПК України).

63. Згідно з частиною сьомою статті 32 Закону України «Про охорону культурної спадщини», на охоронюваних археологічних територіях, у межах зон охорони пам`яток, історичних ареалів населених місць, занесених до Списку історичних населених місць України, забороняються містобудівні, архітектурні чи ландшафтні перетворення, будівельні, меліоративні, шляхові, земляні роботи без дозволу відповідного органу охорони культурної спадщини.

64. Частинами першою, другою статті 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» визначено, що у разі виявлення факту самочинного будівництва об`єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проєкту або усуненняпорушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису.

65. У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об`єкта та компенсацію витрат, пов`язаних з таким знесенням.

66. За рішенням суду самочинно збудований об`єкт підлягає знесенню з компенсацією витрат, пов`язаних із знесенням об`єкта, за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) таке самочинне будівництво.

67. Згідно зі статтею 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

68. Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового. Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи. Під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо). Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.

69. Згідно зі статтею 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

70. У частині другій статті 22 ЦК України визначено, що майнова шкода виражається у формі збитків. У свою чергу, збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

71. Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду.

72. Такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано пов`язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.

73. Під час вирішення спорів про відшкодування шкоди на підставі статті 1173 ЦК України доказуванню підлягає: факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди, причинний зв`язок між протиправною дією чи бездіяльністю і негативними наслідками.

74. Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди.

75. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві шкоди, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

76. Згідно з частинами першою-третьою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

77. Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

78. Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачка та

ОСОБА_2 , як співвласники квартири АДРЕСА_4 , здійснили самочинне будівництво альтанки на земельній ділянці комунальної власності.

79. Згідно з встановленими обставинами у справі № 461/2666/21, судові рішення у якій набрали законної сили, управління охорони історичного середовища Львівської міської ради, як суб`єкт владних повноважень, видало припис № 0004/А0241 від 15 вересня 2020 року, яким зобов`язало припинити проведення будь-яких робіт з будівництва та опорядження споруди на території будівлі на АДРЕСА_3 та в термін 15 календарних днів здійснити демонтаж даної споруди.

80. Демонтаж спірної альтанки відбувався працівниками ЛКП «Рембуд» на підставі рішення виконавчого комітету Львівської міської ради за № 889

від 09 жовтня 2020 року «Про відновлення водозабірної колонки на

АДРЕСА_3 ».

81. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 12 травня 2022 року у справі № 461/2863/21 визнано протиправним та скасовано пункт 5 рішення виконавчого комітету Львівської міської ради № 889 від 09 жовтня

2020 року «Про відновлення водозабірної колонки на АДРЕСА_3 », а саме в частині зобов'язання ЛКП «Рембуд» демонтувати самовільно встановлену на території земель комунальної власності споруду за указаною адресою. Підставою для скасування стало перевищення виконавчим комітетом Львівської міської ради своїх повноважень.

82. Звертаючись до суду з позовом у справі, що переглядається,

ОСОБА_1 посилалася на завдання їй майнової шкоди внаслідок демонтажу спорудженої нею альтанки по АДРЕСА_3 з використанням будівельної техніки у спосіб, що унеможливило подальше використання чи відбудову будівлі, потягло руйнування конструктивних та оздоблювальних частин будівлі.

83. Встановивши на підставі висновку судового експерта ФОП ОСОБА_3

№ 08/24 від 05 червня 2024 року, складеного за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи, що надана позивачкою проєктно-кошторисна документаціяне відповідає вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва, зокрема щодо правил визначення вартості будівництва, діючих станом на час її складання, взявши до уваги, що позивачка не надала достовірних доказів на підтвердження дійсної кількості та вартості використаних у процесі самочинного будівництва будівельних матеріалів, а також придбання матеріалів та оплати робіт саме нею, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, дійшов загалом правильного висновку про недоведеність позивачкою заявлених позовних вимог.

84. Позивачка не довела, що відповідачем були знищені або пошкоджені будівельні матеріали, які використовувалися у процесі самочинного будівництва.

85. Основною засадою (принципом) цивільного судочинства є, зокрема, змагальність сторін та диспозитивність (пункт 4 та 5 частини третьої статті 2 ЦПК України).

86. Диспозитивність - це один з базових принципів судочинства, керуючись яким, позивач самостійно вирішує, які позовні вимоги заявляти. Суд позбавлений можливості формулювати позовні вимоги замість позивача.

87. Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі

№ 129/1033/13-ц).

88. Суди першої та апеляційної інстанцій правильно визначилися з характером спірних правовідносин, нормами права, які підлягають застосуванню та надавши належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам у їх сукупності, дійшли загалом правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову про відшкодування майнової шкоди у заявленому позивачкою розмірі.

89. Доводи касаційної скарги зазначених висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, зводяться до переоцінки доказів.

90. Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).

91. Колегія суддів враховує, що доводи касаційної скарги зводяться значною мірою до порушення судами попередніх інстанцій принципу змагальності сторін, надання переваги доказам відповідача та відмови апеляційного суду у долученні до матеріалів справи нових доказів.

92. Відповідно до частини четвертої статті 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

93. Згідно з частинами другою, четвертою статті 83 ЦПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

94. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

95. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (частина третя статті 367 ЦПК України).

96. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, надав обґрунтовану правову оцінку діям сторін, обставинам створення та демонтажу альтанки в історичному ареалі м. Львова, буферній зоні ЮНЕСКО, а також поданим сторонами у встановленому цивільним процесуальним законом доказам, зокрема доказам на підтвердження вартості самочинного будівництва, відсутності доказів знищення або пошкодження матеріалів, використаних у процесі самочинного будівництва. Подані позивачкою до суду апеляційної інстанції нові докази на підтвердження розміру завданої їй шкоди були правомірно відхилені судом апеляційної інстанції. Колегія суддів зауважує, що майнова шкода, за відшкодуванням якої ОСОБА_1 звернулася до суду, була завдана, за її доводами, у жовтні 2020 року, справа в суді першої інстанції розглядалася з жовтня 2023 року, підготовче судове засіданні було закрито у лютому 2024 року, поважних причин неможливості подання до вересня 2024 року усіх доказів на підтвердження вартості матеріалів, які були використані при створенні самочинного будівництва, пошкодження будівельних матеріалів, судом апеляційної інстанції не встановлено. З урахуванням зазначеного, підстав вважати, що судом апеляційної інстанції порушено вимоги частини третьої статті 367 ЦПК України немає.

97. З огляду на здійснення позивачкою самочинного будівництва спірної альтанки на земельній ділянці комунальної власності, в межах історичного ареалу м. Львова, без жодних дозвільних документів, невиконання припису щодо здійснення демонтажу споруди та ненадання належних доказів на підтвердження дійсного обсягу вартості використаних в процесі самочинного будівництва будівельних матеріалів, вартості пошкоджених матеріалів, а також придбання їх саме позивачкою, суди попередніх інстанцій дійшли загалом правильного висновку про недоведеність ОСОБА_1 заявлених позовних вимог.

98. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявниці по суті спору та їх відображення в оскаржених судових рішеннях, питання вмотивованості висновків судів першої та апеляційної інстанцій, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка розглядається сторонам надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків судів.

99. Висновки суду першої та апеляційної інстанцій, з урахуванням встановлених у цій справі фактичних обставин, характеру спірних правовідносин, а також поданих сторонами доказів у їх сукупності, не суперечать висновкам Верховного Суду України та Верховного Суду, на які містяться посилання у касаційних скаргах.

100. Верховний Суд неодноразово зауважував, що зважаючи на різноманітність правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, ураховуючи фактичні обставини, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності і необхідності застосування правових висновків Верховного Суду в кожній конкретній справі (постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 лютого 2022 року у справі № 201/16373/16-ц, від 08 серпня 2023 року у справі

№ 910/8115/19(910/13492/21)).

101. Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

102. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

103. З урахуванням доводів касаційної скарги ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Зіновкіна О. П., які стали підставою для відкриття касаційного провадження у справі, меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 400 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для скасування оскаржених судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Керуючись статтями 402, 409, 410, 415, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Зіновкіна Олена Павлівна, залишити без задоволення.

2. Рішення Галицького районного суду м. Львова від 18 квітня 2024 року та постанову Львівського апеляційного суду від 17 вересня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович