Постанова

від 19.02.2025 по справі 420/11599/24

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2025 року

м. Київ

справа №420/11599/24

адміністративне провадження № К/990/48011/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Олендера І.Я.,

суддів: Васильєвої І.А., Ханової Р.Ф.,

розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби в Одеській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 липня 2024 року (суддя Юхтенко Л.Р.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2024 року (судді: Бойко А.В. (головуючий), Федусик А.Г., Шевчук О.А.) у справі № 420/11599/24 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Технокоцепт» до Головного управління Державної податкової служби в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

1. Товариство з обмеженою відповідальністю «Технокоцепт» (далі - позивач, платник податків, Товариство, ТОВ «Технокоцепт») звернулося до суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби в Одеській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (далі - відповідач, контролюючий орган, ГУ ДПС в Одеській області) про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 02.11.2023 № 0283160702, № 0283170702, прийнятих на підставі акта перевірки «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Технокоцепт», код за ЄДРПОУ 45109094, щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за липень 2023 року заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість» від 10.10.2023 № 27317/15-32-07-02/45109094, зобов`язання ГУ ДПС в Одеській області внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування, заявленого ТОВ «Технокоцепт» (45109094) за липень 2023 року.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення були прийняті контролюючим органом всупереч та не у відповідності до вимог чинного податкового законодавства, оскільки ґрунтуються на помилкових судженнях відповідача щодо недотримання позивачем чинного податкового законодавства. Позивач зазначає, що ГУ ДПС у Одеській області було проведено перевірку ТОВ «Технокоцепт» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за липень 2023 року заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість, за наслідком якої було складено акт перевірки від 10.10.2023 № 27317/15-32- 07-02/45109094 «Про результати за ЄДРПОУ 45109094, щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за липень 2023 року заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість». Позивач вказує, що основним чинником виникнення від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту є придбання товарів у платників ПДВ ТОВ «ВІНТАЖ ПРАЙМ» (код ЄДРПОУ 44679641), ТОВ «АКТИВ-ПРЕМІУМ» (код ЄДРПОУ 44386721) та ТОВ «ДЕЛЬТА-С КОМПАНІ» (код ЄДРПОУ 44637245) та відсутності подальшої реалізації. Позивач звертає увагу, що всі господарські операції із вказаними контрагентами є реальними, підтвердженими всіма необхідними первинними документами, тоді як контролюючий орган припускає порушення позивачем податкового законодавства на тій підставі, що документальною перевіркою встановлено відсутність товару на складах ТОВ «Технокоцепт», оскільки акт інвентаризації містить у собі недостовірні відомості. Позивач звертає увагу, що наявність або відсутність залишків ТМЦ на момент проведення інвентаризації однозначно не може свідчити про наявність або відсутність залишків ТМЦ у період, що перевіряється, а, отже, вимога контролюючого органу щодо проведення інвентаризації за таких обставин може свідчити про формальну поведінку представників контролюючого органу та створення штучних передумов для притягнення платника податків до відповідальності. Тоді як, позивачем до перевірки було подано усі необхідні документи, які засвідчують правомірність відображення показників у податковій декларації з ПДВ. Також позивач не погоджується з доводами податкового органу щодо відсутності у ТОВ «Технокоцепт» власних оборотних коштів, що необхідні для придбання товарів, оскільки позивачем було укладено договори безпроцентної поворотної фінансової допомоги та відповідачу до перевірки були надані всі відповідні документи, зокрема, платіжні інструкції щодо таких операцій.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 12 липня 2024 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2024 року, адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Одеській області від 02.11.2023 № 0283160702 та № 0283170702, прийняті на підставі акта перевірки «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Технокоцепт» від 10.10.2023 № 27317/15-32-07-02/45109094. Зобов`язано ГУ ДПС у Одеській області (код ЄДРПОУ 44069166, місце знаходження: 65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5) внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування, заявленого Товариством з обмеженою відповідальністю «Технокоцепт» (код ЄДРПОУ 45109094, місце знаходження: 65003, м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, 13, офіс 501) за липень 2023 року.

4. Суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про наявність правових підстав для скасування податкових повідомлень-рішень від 02.11.2023 № 0283160702 та № 0283170702, оскільки наданими позивачем первинними документами бухгалтерського обліку підтверджено реальність господарських операцій позивача з його контрагентами, що не спростовано відповідачем жодними належними доказами. Щодо доводів контролюючого органу відносно недоліків складених за наслідком проведення інвентаризації матеріалів, а також неможливості проведення інвентаризації директором Товариства через його перебування у відрядженні, судами попередньої інстанції встановлено та зазначено, що сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновку про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміна у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися). Крім того, з урахуванням положень статті 200 Податкового кодексу України, суди дійшли висновку про правомірність та наявність правових підстав для задоволення позовних вимог про зобов`язання ГУ ДПС в Одеській області внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування, заявленого ТОВ «Технокоцепт» (45109094) за липень 2023 року.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій ГУ ДПС в Одеській області подало касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 липня 2024 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2024 року у справі № 420/11599/24, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

6. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТОВ «Технокоцепт» створено 16.06.2023, номер запису 1005561070001082392. Основний вид економічної діяльності: 46.19 діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту.

21.08.2023 ТОВ «Технокоцепт» була подана податкова декларація з податку на додану вартість за липень 2023 року за № 9212248618, в який заявлене до відшкодування з бюджету податок на додану вартість.

На підставі направлень № 14558/15-32-07-02-13 від 19.09.2023, № 14559/15-32-07-02-13 від 19.09.2023, № 14560/15-32-07-02-13 від 19.09.2023, № 14763/15-32-07-02-13 від 21.09.2023, № 14764/15-32-07-02-13 від 21.09.2023 та наказу ГУ ДПС в Одеській області від 18.09.2023 № 7505-п, посадовими особами ГУ ДПС в Одеській області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Технокоцепт», код за ЄДРПОУ 45109094, щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за липень 2023 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, у податковій декларації з податку на додану вартість від 21.08.2023 № 9212248618.

За результатами перевірки ГУ ДПС в Одеській області був складений акт від 10.10.2023 № 27317/15-32-07-02/45109094, у якому зафіксовані наступні порушення: п. 44.1, п. 44.3, п. 44.6 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п.1 98.3, п. 198.6 ст. 198, абзацу б) п. 200.4 ст. 200 Податкового Кодексу України та підпунктів 4, 5 пункту 5 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з ПДВ затвердженого наказом Міністерства фінансів України 28.01.2016 № 21 (зі змінами), в результаті чого завищено значення рядку 19 «Від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду» у сумі 20 465 508,00 грн, що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування, заявленого на рахунок платника у банку, відображеного у рядку 20.2.1 «підлягає бюджетному відшкодуванню (рядок 20.2.1 + рядок 20.2.2) (рядок 3 Д3): на рахунок платника у банку» декларації з ПДВ за липень 2023 року на суму 19 434 387,00 грн, завищення значення рядку 21 «Сума від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 19.1 + рядок 20.3 декларації) (переноситься до рядка 16.1 декларації наступного звітного (податкового) періоду) (показник рядка 21 Декларації з ПДВ)» декларації з ПДВ за липень 2023 року на суму 1 032 730,00 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно змісту вказаного акта перевірки, контролюючий орган посилався на те, що у користуванні позивача перебуває два складських приміщення за адресами: м. Львів, вул. Зелена, 147 та Львівська область, Городоцький район, с. Вовчухи, вул. Зелена, 205. В ході позапланової виїзної документальної перевірки був наданий лист до ГУ ДПС у Львівській області від 19.09.2023 № 2252/7/15-32-07-02-07 «Про проведення інвентаризації основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, коштів тощо» для залучення фахівців до перевірки ТОВ «Технокоцепт» для проведення обстеження виробничих потужностей, інвентаризації майна (запасів) за адресою: м. Львів, вул. Зелена, 147. А саме: Складське приміщення - корпус № 2 Г2 прим. № VІІІ, IX, X за тех. паспортом та Львівська область, Городоцький район, с. Вовчухи, вул. Зелена, 205. На підставі вказаного листа були виписані направлення на проведення перевірки на фахівців Головного управління ДПС у Львівській області та вручено представнику Товариства.

В подальшому на адресу ГУ ДПС у Львівській області був наданий лист від 28.09.2023 № 2323/7/15-32-07-02-07 «Щодо проведення інвентаризації та надання результатів проведеної інвентаризації ТОВ «Технокоцепт». Отримані від Товариства матеріали проведеної інвентаризації (накази про проведення інвентаризації від 27.09.2023 № 6-23/09-і, № 5-23/09-і, інвентаризаційні описи, акти контрольної перевірки інвентаризаційних цінностей) станом на 28.09.2023 були скеровані ГУ ДПС у Львівській області до ГУ ДПС в Одеській області.

За наслідком перевірки правильності формування позивачем податкового кредиту та сум ПДВ, що підлягають бюджетному відшкодуванню контролюючий орган дійшов висновку, що позивачем здійснено безпідставне документальне оформлення нереальних господарських операцій з придбання товарів від ТОВ «Вінтаж Прайм», ТОВ «Актив-Преміум» та ТОВ «Дельта-С Компані», оскільки первинні документи не відображають реального здійснення операцій з постачання продукції та містять у собі недостовірні дані.

На підставі вказаного акта перевірки контролюючим органом прийнято наступні податкові повідомлення-рішення від 02.11.2023: № 0283160702, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ на 19 434 387,00 грн та застосовано штрафні фінансові санкції у розмірі 9 717 194,00 грн; № 0283170702, яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на 1 032 730,00 грн.

В ході розгляду справи судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ «Технокоцепт» у перевіряємий період здійснювалось придбання товарів у ТОВ «Вінтаж Прайм», ТОВ «Актив-Преміум» та ТОВ «Дельта-С Компані», за наслідком чого позивачем був сформований податковий кредит та в подальшому заявлено бюджетне відшкодування податку на додану вартість.

Так, судами встановлено, що між ТОВ «Технокоцепт» та ТОВ «Вінтаж прайм» було укладено договір від 03.07.2023 № ВТ-13, відповідно до умов якого ТОВ «Вінтаж прайм» (Постачальник) зобов`язується поставити і передати у власність Покупцю визначений цим Договором товар, а Покупець зобов`язується прийняти цей товар та своєчасно здійснювати його оплату. Постачальник зобов`язується поставити Покупцеві Товари, що поставляються за цим Договором, у строки, погоджені сторонами.

03.07.2023 позивачем був укладений договір поставки № А1/3/23 з ТОВ «Актив-Преміум» (Постачальник), за умовами якого Постачальник зобов`язується поставити і передати у власність Покупцю визначений цим Договором Товар, а Покупець зобов`язується прийняти цей Товар та своєчасно здійснювати його оплату.

Відповідно до договору, укладеного між ТОВ «Технокоцепт» (Покупець) і ТОВ «Дельта-С Компані» (Постачальник), Постачальник зобов`язується поставити і передати у власність Покупцю визначений цим Договором Товар, а Покупець зобов`язується прийняти цей Товар та своєчасно здійснювати його оплату.

За умовами укладених вище договорів поставка товару може відбуватись на умовах самовивозу зі складу Продавця за власний рахунок та власними засобами Покупця, або силами і засобами Продавця на склад Покупця (ціна такої доставки входить в ціну товару і окремо в документах не зазначається). За пунктами 3.7 укладених договорів перехід права власності на товар від Постачальника до Покупця відбувається в момент доставлення товару у місце обумовлене сторонами, підписання актів приймання-передачі товару та видаткових накладних. Отримавши товар, Покупець повинен підписати відповідні накладні та надати їх представнику Постачальника.

У підтвердження факту постачання товару (одягу, текстильних виробів, взуття) та його отримання позивач надав до перевірки видаткові накладні та товарно-транспортні накладні. У підтвердження зберігання придбаного товару позивач надав копію договору оренди від 01.07.2023 року № 1/07-т, укладений з ФОП ОСОБА_1 , за умовами якого останній зобов`язувався передати, а позивач, як орендар, прийняти у строкове платне користування складське приміщення за адресою: Львівська область, Городоцький р-н, с. Вовчухи, вул. Зелена, 205. Також були надані акт приймання-передачі нежитлового приміщення в користування до договору оренди №1/07-т від 01.07.2023 року.

У підтвердження факту перевезення ТМЦ позивач надав товарно-транспортні накладні, з яких вбачається, що перевізником товару виступало ТОВ «Трансгруп Проект», а Замовником та Вантажовідправником - контрагенти позивача: ТОВ «Вінтаж Прайм», ТОВ «Актив-Преміум» та ТОВ «Дельта-С Компані». Вантажоотримувачем ТМЦ у товарно-транспортних накладних вказано ТОВ «Технокоцепт».

Також, судами попередніх інстанцій встановлено, що в ході проведення перевірки позивач надав до перевірки документи, які засвідчують, що для придбання та оплати товарів у ТОВ «Вінтаж Прайм», ТОВ «Актив-Преміум» та ТОВ «Дельта-С Компані» Товариством була отримана поворотна фінансова допомога від наступних суб`єктів господарювання: ТОВ «Андермет», код ЄДРПОУ 44325433, укладено договір від 01.06.2023 № П/06/3 та додаткову угода № 2 від 05.07.2023 на загальну суму 80 000 000,00 грн; ТОВ «Західсоцпостач», код ЄДРПОУ 44299660, укладено договір від 05.06.2023 № П/06/2 та додаткову угоду № 2 від 04.07.2023 на загальну суму 85 000 000,00 грн; ТОВ «Неометпром Плюс», код ЄДРПОУ 44308156, укладено договір від 02.06.2023 № П/06/4 та додаткову угоду № 2 від 05.07.2023 на загальну суму 60 000 000,00 грн.

У підтвердження факту отримання вищезазначених грошових коштів та їх подальше перерахування на рахунки ТОВ «Вінтаж Прайм», ТОВ «Актив-Преміум» та ТОВ «Дельта-С Компані» в оплату придбаних товарів, позивач надав контролюючому органу та суду платіжні інструкції.

Щодо відомостей інвентаризації товарно-матеріальних цінностей судами встановлено, що позивачем на підставі наказів про проведення інвентаризації від 27.09.2023 № 6-23/09-і та № 5-23/09-і, здійснено інвентаризацію ТМЦ за адресами складських приміщень: м. Львів, вул. Зелена, 147 та Львівська область, Городоцький район, с. Вовчухи, вул. Зелена, 205, за наслідком якої складені інвентаризаційні описи, акти контрольної перевірки інвентаризаційних цінностей станом на 28.09.2023, які були скеровані на адресу Головного управління ДПС в Одеській області.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

7. Підставою касаційного оскарження рішень судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі є неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, зокрема, пункти 1, 4 частини четвертої статті 328, пункти 1, 3 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України. Так, відповідач у касаційній скарзі зазначає, що судами першої та апеляційної інстанцій при прийнятті оскаржуваних рішень не було враховано правові висновки Верховного Суду викладені у постановах Верховного Суду від 20 грудня 2021 року у справі № 640/16024/19, від 20 грудня 2021 року у справі № 200/6804/19-а та від 14 грудня 2021 року у справі № 400/3273/19, зокрема, що: окремою підставою для висновку про відсутність у платника податків права на отримання податкових переваг є відсутність необхідних первинних документів, що підтверджують здійснення операцій, недоліки таких документів, складання таких документів при фактичному нездійсненні заявлених операцій, відображення у первинних документах недостовірних даних або даних, які неможливо віднести до операцій, що перевіряються; документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо; наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції. Про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи контролюючого органу, зокрема про наявність таких обставин, як: неможливість реального здійснення операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької господарської діяльності у зв`язку з відсутності управлінського або технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням податкової вигоди, якщо для цього виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність документів обліку.

У доводах касаційної скарги контролюючий орган цитує норми матеріального та процесуального права, вказує на неврахування судами першої та апеляційної інстанцій окремих положень чинного податкового законодавства, зазначає, що по взаємовідносинах позивача з його контрагентами судами попередніх інстанцій не було надано належної оцінки доводам відповідача, що контролюючим органом не встановлено, а позивачем не підтверджено реальності господарських операцій з його контрагентами щодо придбання товару, його перевезення та зберігання належними первинними документами.

8. Позивачем відзиву на касаційну скаргу контролюючого органу надано не було, що не перешкоджає її подальшому розгляду.

9. Касаційний розгляд справи проведено в письмовому провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до пункту 1 частини першої статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України (відсутні клопотання від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

10. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

11. Перевіривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях норм матеріального права та дотримання норм процесуального права у спірних правовідносинах, Верховний Суд виходить з наступного.

12. У справі, що розглядається суди першої та апеляційної інстанції розглянувши позовні вимоги, дійшли висновку про наявність правових підстав для їх задоволення, зокрема, зазначаючи про реальний характер господарських операцій позивача з його контрагентами (щодо надання послуг зі зберігання товарно-матеріальних цінностей, їх перевезення та придбання), а також, що первинні документи, надані позивачем до перевірки контролюючому органу та судам, відповідають вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», містять відомості про господарські операції, розкривають суть та зміст таких операцій, та підтверджують їх здійснення, що не спростовано відповідачем жодними належними, достатніми та допустимими доказами, у зв`язку з чим у судів були відсутні підстави вважати, що спірні господарські операції є непідтвердженими.

Суд зазначає про обґрунтованість таких висновків судів першої та апеляційної інстанцій.

Так, відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковий кодекс України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

За визначенням, наведеними у підпунктах 14.1.18, 14.1.36 та 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України: бюджетне відшкодування - відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника; господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами; податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Так, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (пункт 44.1 статті 44 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України).

Згідно з положеннями пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

З аналізу вказаних положень податкового законодавства вбачається, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Зазначена правова позиція неодноразово була викладена у постановах Верховного Суду, зокрема, від 28 квітня 2020 року у справі № 826/15568/16, від 10 квітня 2020 року у справі № 808/954/17, від 09 вересня 2021 року у справі № 460/2315/19.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначений у статі 200 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (пункт 200.2. статті 200 Податкового кодексу України).

Згідно з положеннями пункту 200.4. статті 200 Податкового кодексу України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на відповідний рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов`язань (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Положеннями статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з положеннями частини другої статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За змістом статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру господарської операції та технології обробки облікової інформації до первинних документів можуть включатися додаткові реквізити (печатка, номер документа, підстава для здійснення операції тощо).

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції. Документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Встановлюючи правило щодо обов`язкового документального підтвердження формування об`єктів оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість, а також сум податкового кредиту, законодавець, безумовно, передбачає, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують, дійсно мали місце.

Превалювання сутності над формою (операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми) як принцип бухгалтерського обліку, що закріплений в статті 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», так само характеризує і податковий облік.

Тобто, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені для оформлення такої операції, не відповідають дійсності і не можуть бути підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Це відповідає і вимогам статті 75 Кодексу адміністративного судочинства України щодо достовірності доказів.

Аналіз вказаних правових норм свідчить, що платник податку формує об`єкт оподаткування податком на прибуток, податком на додану вартість та податковий кредит за реальними (фактично вчиненими) господарськими операціями, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Тобто, визначальною має бути подія, підтверджена документально, а не формальне складення документів про таку подію, що цілком узгоджується з доктриною реальності господарської операції, яка застосовується у судовій практиці Верховного Суду, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів.

Зазначена правова позиція є послідовною та неодноразово була викладена у постановах Верховного Суду, зокрема від 28 квітня 2020 року (справа № 826/15568/16), від 10 квітня 2020 року (справа № 808/954/17), від 09 вересня 2021 року (справа № 460/2315/19), від 19 жовтня 2023 року (справа № 420/18874/22), від 09 листопада 2023 року (справа № 480/1162/22).

Так, відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Крім того, при вирішенні податкових спорів Суд враховує презумпцію добросовісності платника податків за якою передбачається економічна виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди та достовірність у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Отже, наявність у платника податків первинних документів в підтвердження задекларованих сум отриманих доходів, понесених витрат, є підставною для врахування та відображення таких при формуванні об`єктів оподаткування та формування податкового кредиту якщо контролюючий орган не встановив і не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні, суперечливі, або недійсність даних в яких установлена судом.

У справі, що розглядається контролюючий орган посилався на неточності, помилки та/або неповну інформацію у наданих позивачем до перевірки первинних документах, зокрема, зазначаючи про те, що у видаткових накладних були відсутні дані про довіреності, неналежне оформлення товарно-транспортних накладних щодо транспортування придбаного позивачем у його контрагентів товару, а також щодо неможливості підтвердження того, що акти інвентаризації містять у собі достовірні відомості щодо фактичної наявності товарів та запасів у кількісних та вартісних показниках.

Щодо вказаних доводів відповідача, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено та зазначено наступне.

Так, з наданих до перевірки та до суду видаткових накладних, судами попередніх інстанцій встановлено, що такі містять відомості, які дають можливість ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні господарських операцій, містять відомості, обов`язкові для первинних документів (інформацію необхідну для обліку операцій, в тому числі назву та кількість поставленого товару, ціну, місце постачання та дату операції) та розкривають зміст та обсяг таких господарських операцій. Тоді як, посилання відповідача на те, що у наданих до перевірки видаткових накладних відсутні дані про довіреності (номер, дата довіреності) не свідчить, про невідповідність таких видаткових накладних вимогам чинного законодавства, оскільки згідно вказаних документів приймання товару у здійснювалось безпосередньо Лапутіним М.А. (директором Товариства), що підтверджується вказаними накладними та, який уповноважений діяти від імені Товариства без довіреності.

При цьому, судами встановлено, що у вказаний акт перевірки не містить доводів контролюючого органу, щодо невідповідності змісту вказаних накладних змісту господарських операцій здійснених позивачем, що не спростовано відповідачем жодними належними, достатніми та допустимими доказами.

Щодо оформлення товарно-транспортних накладних в частині спірних правовідносин щодо перевезення придбаного позивачем у його контрагентів товару (у контролюючого органу були зауваження щодо оформлення товарно-транспортних накладних по деяким поставкам товарів про що свідчить вказаний акт перевірки), судами першої та апеляційної інстанцій встановлено та зазначено, що у підтвердження факту перевезення відповідних ТМЦ позивачем було надано до перевірки товарно-транспортні накладні, з яких вбачається, що перевізником товару є ТОВ «Трансгруп Проект», тоді як замовниками (та/або вантажовідправниками) - контрагенти позивача (ТОВ «Вінтаж Прайм», ТОВ «Актив-Преміум» та ТОВ «Дельта-С Компані»). Вантажоотримувачем ТМЦ у зазначених товарно-транспортних накладних вказано - ТОВ «Технокоцепт». Тобто, у даному випадку саме контрагенти позивача мали безпосередні взаємовідносини з перевізником з метою здійснення перевезення вантажу на адресу позивача (покупця товару за укладеними договорами).

Cудами попередніх інстанцій встановлено, що у наданих товарно-транспортних накладних містяться відомості про перевізника, вантаж, місце навантаження ТМЦ та їх розвантаження, що не спростовано відповідачем належними доказами.

Крім того, твердження відповідача про нереальність господарських операцій позивача, в частині доводів контролюючого органу про наявність невідповідностей в оформленні товарно-транспортних накладних ґрунтуються на відомостях Повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність форми № 20-ОПП щодо переліку транспортних засобів, які обліковуються на підприємстві ТОВ «Трансгруп Проект» (з яким позивач не мав господарських відносин, що не заперечується відповідачем), а також наявної у контролюючого органу інформації про відсутність у окремих транспортних засобів, які вказані у ТТН полісу внутрішнього страхування.

Суд звертає увагу, що Верховний Суд у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що наявність окремих недоліків в оформленні товарно-транспортних накладних, наявність або відсутність окремих документів, порушення податкової дисципліни по ланцюгу постачання не можуть бути безумовною підставою для висновку про нереальність господарських операцій.

Слід також зазначити, що за змістом статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

З урахуванням цього суди попередніх інстанцій з дотриманням процесуального законодавства оцінили відповідні доводи та зазначили, що певні недоліки в заповненні первинних документів (зокрема відсутність окремих реквізитів або помилки при їх заповненні), не є підставою для висновків про відсутність відповідної господарської операції(-й), якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце, тому не зазначення в товарно-транспортних накладних певної інформації не може свідчити про відсутність самого факту перевезення придбаних позивачем ТМЦ.

Також, судами попередніх інстанцій встановлено, що в ході проведення перевірки позивач надав до перевірки документи, які засвідчують, що для придбання та оплати товарів у ТОВ «Вінтаж Прайм», ТОВ «Актив-Преміум» та ТОВ «Дельта-С Компані» Товариством була отримана поворотна фінансова допомога від наступних суб`єктів господарювання: ТОВ «Андермет», ТОВ «Західсоцпостач», ТОВ «Неометпром Плюс». У підтвердження факту отримання вищезазначених грошових коштів та їх подальше перерахування на рахунки ТОВ «Вінтаж Прайм», ТОВ «Актив-Преміум» та ТОВ «Дельта-С Компані» в оплату придбаних товарів, позивач надав контролюючому органу та суду платіжні інструкції (надані платіжні інструкції є електронними документами, створеними за допомогою систем дистанційного обслуговування).

На виконання вимог апеляційного суду товариство надало виписку по особовому рахунку ТОВ «Технокоцепт», отриману за допомогою системи «Клієнт-Банк», з якої вбачаються дати зарахування грошових коштів від ТОВ «Андермет», ТОВ «Західсоцпостач» та ТОВ «Неометпром Плюс» в якості безвідсоткової поворотної фінансової допомоги, а також підтверджується факт перерахування отриманих від зазначених вище суб`єктів господарювання коштів на рахунки контрагентів ТОВ «Вінтаж Прайм», ТОВ «Актив-Преміум» та ТОВ «Дельта-С Компані» в якості оплати за придбаний товар.

Суд зазначає, що Інструкцією про безготівкові розрахунки в національній валюті користувачів платіжних послуг, затвердженої Постановою Правління Національного банку України від 29.07.2022 № 163 передбачено, що ініціатор має право оформити платіжну інструкцію в електронній або паперовій формі.

Форма, порядок надання платіжної інструкції, засоби дистанційної комунікації для ініціювання платіжних операцій визначаються умовами договору між користувачем і надавачем платіжної послуги (п. 9 Інструкції).

Відповідно до п. 37 Інструкції платіжна інструкція, оформлена платником в електронній або паперовій формі, повинна містити такі обов`язкові реквізити: 1) дату складання і номер; 2) унікальний ідентифікатор платника або найменування/прізвище, власне ім`я, по батькові за наявності), код платника та номер його рахунку; 3) найменування надавача платіжних послуг платника;4) суму цифрами та словами; 5) призначення платежу; 6) підпис (и) платника; 7) унікальний ідентифікатор отримувача або найменування/прізвище, власне ім`я, по батькові (за наявності), код отримувача та номер його рахунку; 8) найменування надавача платіжних послуг отримувача.

Платник заповнює обов`язкові реквізити платіжної інструкції, оформленої у паперовій формі, від руки/із застосуванням технічних засобів або надавач платіжних послуг платника за згодою платника заповнює платіжну інструкцію із застосуванням технічних засобів.

Правильність заповнення реквізитів платіжної інструкції надавачем платіжних послуг платника із застосуванням технічних засобів платник засвідчує власноручним/електронним підписом.

Надавач платіжних послуг платника та платник у разі ініціювання платником платіжної операції із застосуванням засобів дистанційної комунікації мають право у відповідному договорі встановити перелік реквізитів платіжної інструкції, які надавач платіжних послуг платника за наявності технічної можливості заповнює автоматично на підставі інформації, отриманої в процесі ідентифікації платника.

Відповідно до частини першої статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги».

Статтею 8 цього Закону визначено, що юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Судами першої та апеляційної інстанції досліджено надані позивачем (наявні в матеріалах справи) роздруковані з системи системи «Клієнт-Банк`платіжні інструкції щодо перерахування грошових коштів на розрахункові рахунки позивача та встановлено, що такі платіжні інструкції містять усі необхідні реквізити, крім власноручного підпису платника, оскільки в системі клієнт-банк підпис, при відправленні платежу, проставляється в електронному вигляді, що відповідає нормам чинного законодавства. Крім того, в платіжних інструкціях зазначено, що «документ підписано електронним підписом», вказано ПІБ підписувача та номер сертифікату. Також на платіжних інструкціях у графі «підпис надавача платіжних послуг» наявний відбиток штампу банківської установи з зазначенням, що такий «сформовано засобами Системи дистанційного обслуговування».

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що позивачем підтверджено факт проведеної оплати за поставлений товар на рахунки вказаних контрагентів.

Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду викладеною у постанові від 10 грудня 2024 року у справі № 420/34504/23.

Крім того, Суд звертає увагу, що Верховний Суд у постанові від 21 липня 2021 року у справі № 320/5697/20 також дійшов висновку, що оскільки чинним законодавством визначено, що електронний документ при наявності всіх необхідних реквізитів, підтверджує здійснення операцій на підставі такого документу, підтвердження відповідності електронної форми платіжного доручення оригіналу, який розміщений в системі «Клієнт-Банк» не потребує його скріплення печаткою та підписом банку.

Також, позивачем надавались акти взаємних розрахунків із контрагентами, в якій містяться відомості щодо дат здійснення позивачем оплати товару, а також якими підтверджується відсутність заборгованості позивача перед контрагентами.

Таким чином, наданими позивачем доказами підтверджено факт наявності у позивача оборотних коштів, що необхідні для придбання товару, а також реального здійснення оплати за товар постачальникам ТОВ «Вінтаж Прайм», ТОВ «Актив-Преміум» та ТОВ «Дельта-С Компані», що не спростовано відповідачем жодними належними, достовірними та достатніми доказами.

Щодо відомостей інвентаризації товарно-матеріальних цінностей судами встановлено, що позивачем на підставі наказів про проведення інвентаризації від 27.09.2023 № 6-23/09-і та № 5-23/09-і, здійснено інвентаризацію ТМЦ за адресами складських приміщень: м. Львів, вул. Зелена, 147 та Львівська область, Городоцький район, с. Вовчухи, вул. Зелена, 205, за наслідком якої складені інвентаризаційні описи, акти контрольної перевірки інвентаризаційних цінностей станом на 28.09.2023, які були скеровані на адресу Головного управління ДПС в Одеській області. При цьому, твердження контролюючого органу про неможливість проведення інвентаризації директором Товариства, спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, зокрема, наказом ТОВ «Технокоцепт» № 6-К від 27.09.2023, згідно якого директор Товариства - ОСОБА_2 був відряджений у м. Лівів з метою проведення інвентаризації товарно-матеріальних цінностей.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи контролюючий орган дійшов висновку про нереальність господарських операцій також на підставі аналізу зібраної та опрацьованої узагальненої інформації наявної в інформаційно-аналітичних ресурсах ДПС, відповідно до якої контрагенти позивача не мають достатніх трудових та матеріальних ресурсів для ведення відповідної господарської діяльності.

Як вже зазначалось вище, з огляду на приписи частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Тобто саме на відповідача покладено обов`язок доказування правомірності прийняття оскаржуваних у цій справі податкових повідомлень - рішень.

При цьому на підтвердження вказаної інформації відповідачем не надано належних, допустимих та достовірних доказів, як того вимагають приписи процесуального закону.

Інформація, що міститься в інформаційних базах даних контролюючих органів носить інформативний характер та не доводить наявності порушень податкового законодавства позивачем. Доказів, які б свідчили, що наявні у контрагентів трудові ресурси та матеріально - технічне забезпечення були недостатніми для проведення господарської діяльності з поставки товару позивачу, чи проведення ремонтних робіт на об`єктах позивача обумовлених укладеними договорами, надано не було, як не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили про наявність фактів, які встановлені судами, однак не були враховані під час прийняття рішень, та свідчили про протиправну поведінку як позивача так і контрагентів та злагодженості дій між ними.

Вказана позиція неодноразово була висловлена Верховним Судом, зокрема в постановах від 03.10.2019 у справі № 811/3223/14, від 16.04.2020 у справі № 810/3443/18, від 30.09.2021 у справі № 400/1986/19 та фактично була врахована судами під час вирішення цієї справи.

Посилання відповідача в касаційній скарзі на те, що судами було безпідставно не взято до уваги надані ним докази, зокрема, інформацію щодо суб`єктів господарювання, які по ланцюгу постачання є контрагентами постачальників товарів позивача, яка свідчить про неможливість виконання такими господарських операцій у зв`язку з недостатністю матеріальних та трудових ресурсів, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки така не є беззаперечним доказом недостатності матеріальних та трудових ресурсів для виконання вказаних договірних зобов`язань, не містить розгорнутої інформації щодо активів господарюючих суб`єктів, а відтак не може підтверджувати обставини на які посилається контролюючий орган.

Контролюючим органом на виконання передбаченого частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язку не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені первинними документами, а також не надано жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в таких документах є недостовірними.

Контролюючим органом зроблено відповідні висновки на підставі аналізу інформації, а не доказів, інформація (без документального підтвердження), на яку посилається відповідач, як на підставу нереальності господарських операцій, не відповідає критерію юридичної значимості та не є допустимим та достовірним доказом в розумінні процесуального Закону.

Висновки ж судів першої та апеляційної інстанцій є результатом оцінки наявних у їх розпорядженні доказів. Суд касаційної інстанції погоджується з ними, оскільки така оцінка здійснена з дотриманням вимог процесуального закону щодо повного та всебічного з`ясування всіх обстави справи на підставі належних та допустимих доказів.

Таким чином, Суд зазначає, що судами першої та апеляційної інстанцій досліджено первинні документи, які згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, є підставою для податкового обліку та встановлено, що надані позивачем документи (зокрема, видаткові накладні та товарно-транспортні накладні) містять достатні дані про зміст та обсяг господарських операцій, їх учасників, дату і місце їх складання, а, отже, підтверджують фактичне здійснення спірних господарських операцій з придбання позивачем товару, тоді як, контролюючим органом не надано допустимих та достовірних доказів, а судами під час розгляду справи не було встановлено, що відомості, які містяться в первинних документах є неповними, недостовірними, суперечливими або такими ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

13. Надаючи оцінку доводам відповідача, наведеним у касаційній скарзі, щодо неврахування судами висновків Верховного Суду сформованих у постановах Верховного Суду від 20 грудня 2021 року у справі № 640/16024/19, від 20 грудня 2021 року у справі № 200/6804/19-а та від 14 грудня 2021 року у справі № 400/3273/19, Суд звертає увагу на наступне.

Контролюючий орган посилається на правові позиції Верховного Суду, пов`язані виключно з критеріями оцінки доказів та висновками, здійсненими за результатами їх дослідження, що не є свідченням застосування у цій справі норм права, без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. Аналіз висновків судів попередніх інстанцій у цій справі та в наведених відповідачем рішеннях суду касаційної інстанції свідчить про те, що вони ґрунтуються на конкретних фактичних обставинах справи, результати розгляду яких залежать від їх (обставин) повноти, характеру, об`єктивності, юридичного значення. При цьому у наведених контролюючим органом постановах Верховного Суду, зокрема наголошувалось про необхідність дослідження сукупності обставин справи та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій у конкретному спірному випадку.

Таким чином, наведені скаржником судові рішення ухвалені за інших фактичних обставин справи, встановлених судами, тому посилання на те, що рішення у цій справі ухвалено без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених постановах Верховного Суду, є безпідставними.

Доводи контролюючого органу по наведених вище, на думку останнього, порушеннях позивачем вимог податкового законодавства, зводяться здебільшого до посилань на необхідність переоцінки вже оцінених судами доказів.

Однак, встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій, суд касаційної інстанції не вправі здійснювати переоцінку обставин, з яких виходили суди при вирішенні справи, повноваження суду касаційної інстанції обмежуються виключно перевіркою дотримання судами норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та виключно в межах доводів касаційної скарги.

14. З огляду на правове регулювання спірних правовідносин та наведені вище встановлені обставини справи колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій в частині визнання протиправними та скасування оскаржуваних у цій справі податкових повідомлень рішень.

15. Проте колегія суддів не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій в частині задоволення позовних вимог ТОВ «Технокоцепт» про зобов`язання ГУ ДПС в Одеській області внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування, заявленого ТОВ «Технокоцепт» (45109094) за липень 2023 року.

Так, відповідно до пункту 200.15 статті 200 Податкового кодексу України у разі коли за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, контролюючий орган не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов`язаний внести відповідні дані до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

Після закінчення процедури адміністративного оскарження або набрання законної сили рішенням суду контролюючий орган на наступний робочий день після отримання відповідного рішення зобов`язаний внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування платника.

Отже, приписи вказаної норми зобов`язують контролюючий орган після набрання законної сили рішенням суду на наступний робочий день після отримання відповідного рішення внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування платника.

Суд зазначає, що Держава в особі відповідних державних органів, виконуючи певний комплекс дій, зобов`язана повернути платнику суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість протягом законодавчо встановленого строку після дня набуття відповідною сумою статусу узгодженої, в даному випадку після вчинення контролюючим органом дій по внесенню до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування даних щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування платника на наступний робочий день після отримання рішення суду апеляційної інстанції, яке набрало законної сили.

Такий висновок Верховний Суд висловив у постановах від 29 лютого 2024 року у справі №380/7564/22, від 06 грудня 2023 року у справі №380/2506/21, від 25 лютого 2020 року у справі №320/6625/18.

Отже, на час задоволення судами попередніх інстанцій позовних вимог в цій частині у відповідача ще не виник обов`язок внести до Реєстру заяв про повернення бюджетного відшкодування податку на додану вартість необхідні дані по заяві Товариства про повернення суми бюджетного відшкодування за липень 2023 року як такої, що є узгодженою.

За таких обставин суд касаційної інстанції дійшов висновку, що суди попередніх інстанцій, задовольняючи вимоги Товариства в частині зобов`язання відповідача здійснити певні дії, неправильно застосували норми матеріального права, а саме приписи пункту 200.15 статті 200 Податкового кодексу України. Ці вимоги позову є безпідставними та задоволенню не підлягають задоволенню, а тому судові рішення підлягають скасуванню на підставі статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України у відповідній частині з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

16. Крім того, колегія судів зазначає, що Консультативна рада європейських суддів у Висновку № 11 (2008) щодо якості судових рішень на рівні рекомендацій, що мають характер норм «м`якого права», наголосила, що якість будь-якого судового рішення залежить головним чином від якості його обґрунтування. Воно не лише полегшує розуміння сторонами суті рішення, а насамперед слугує гарантією проти свавілля. Обґрунтування судового рішення загалом засвідчує дотримання національним суддею принципів, проголошених ЄСПЛ. При цьому навіть «проміжні» процесуальні рішення потребують належного викладу підстав їх прийняття, якщо вони стосуються індивідуальних свобод. Належне мотивування судового рішення - це стандарт ЄСПЛ, напрацьований за результатами розгляду заяв про порушення права на справедливий суд. Аналіз практики ЄСПЛ щодо застосування статті 6 Конвенції свідчить, що право на мотивоване судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи.

По-перше, ціль мотивування судового рішення полягає в тому, щоб продемонструвати і довести, передусім сторонам, що суд справді почув, а не проігнорував їхні позиції. По-друге, мотивоване судове рішення надає сторонам змогу вирішити питання про доцільність його оскарження. По-третє, належне мотивування судового рішення забезпечує ефективний апеляційний перегляд справи. По-четверте, тільки мотивоване судове рішення забезпечує можливість здійснювати суспільний контроль за правосуддям.

17. Суд звертає увагу, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити суду, та відмінності, які існують у державах-учасницях з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд обов`язок щодо обґрунтування, який випливає зі статті 6 Конвенції, може бути вирішене тільки у світлі конкретних обставин справи (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України», заява № 63566/00, пункт 23). Тому за наведених вище підстав, якими Суд обґрунтував своє рішення, не вбачається необхідності давати докладну відповідь на інші аргументи, оскільки вони не є визначальними для прийняття рішення у справі.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

18. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

19. Згідно з частиною першою статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (частина третя статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України).

20. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, враховуючи норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій допустили неправильне застосування норм права, яке призвело до неправильного вирішення справи в частині зобов`язання контролюючого органу внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування, заявленого ТОВ «Технокоцепт» (45109094) за липень 2023 року, а тому касаційна скарга Головного управління Державної податкової служби в Одеській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 липня 2024 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2024 року у справі № 420/11599/24 підлягає частковому задоволенню.

Керуючись статтями 139, 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби в Одеській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України задовольнити частково.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 липня 2024 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2024 року у справі № 420/11599/24 в частині задоволених позовних вимог про зобов`язання Головного управління Державної податкової служби в Одеській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування, заявленого Товариством з обмеженою відповідальністю «Технокоцепт» (код ЄДРПОУ 45109094, місце знаходження: 65003, м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, 13, офіс 501) за липень 2023 року - скасувати та в цій частині ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Технокоцепт».

В решті рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 липня 2024 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2024 року у справі № 420/11599/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

І.Я.Олендер

І.А. Васильєва

Р.Ф. Ханова ,

Судді Верховного Суду