Ухвала

від 17.02.2025 по справі 564/1926/14-ц

КОСТОПІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 564/1926/14-ц

17 лютого 2025 року

Костопільський районний суд Рівненської області в складі

головучий суддя Цвіркун О.С.

розглянувши подання начальника Костопільського районного відділу державної виконавчої служби у Рівненській області Рівненського району Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Вікторії Петрової про звернення стягнення на нерухоме майно, в якому зареєстровані діти,

ВСТАНОВИВ:

Начальник Костопільського районного відділу державної виконавчої служби у Рівненській області Рівненського району Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Вікторія Петрова звернулася до суду з поданням про звернення стягнення на нерухоме майно, в якому зареєстровані діти, в якому просила суд вирішити питання про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, а саме на житловий будинок, що за адресою АДРЕСА_1 , який належить ОСОБА_1 .

В обґрунтування подання зазначає, що на примусовому виконанні знаходиться виконавче провадження №51348620 з виконання виконавчого листа №564/1926/14-Ц виданого 02.03.2015 Костопільським районним судом Рівненської області, про звернення стягнення на предмет іпотеки на житловий будинок, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , який належить ОСОБА_1 .

Зазначає, що у вказаному житловому будинку зареєстровані двоє неповнолітніх дітей, а орган опіки та піклування Костопільської міської ради не надає дозволу на реалізацію зазначеного житлового будинку.

Враховуючи вищенаведене просить суд вирішити питання про звернення стягнення на вказаний житловий будинок.

Заявник в судове засідання не з`явився, звернувся до суду із клопотанням про розгляд справи за його відсутності.

Представник АТ «Ощадбанку» в судове засідання не з`явився, звернувся до суду з заявою про розгляд справи за його відсутності. Також подав до суду письмові пояснення, у яких зазначив, що неповнолітні діти були зареєстровані у будинку, що за адресою АДРЕСА_1 після укладення іпотечного договору та без згоди АТ «Ощадбанку». Окрім того, зазначив, що в даному випадку згоди органу опіки та піклування не потрібно.

Боржник ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлявся належним чином у встановленому законом порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, всебічно та об`єктивно дослідивши матеріали справи, приходить до таких висновків.

Судом встановлено, що 18.08.2006 між ВАТ «Ощадбанк» правонаступником якого є АТ «Ощадбанк» та ОСОБА_1 було укладено договір про іпотечний кредит №1877.

Встановлено, що в забезпечення зазначеного договору між сторонами було укладено Іпотечний договір від 18.08.2006, згідно якого в іпотеку надано нерухоме майно, а саме житловий будинок, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .

Судом встановлено, 11.02.2015 Апеляційним судом Рівненської області у справі №564/1926/14-ц прийнято рішення, за яким в рахунок погашення заборгованості, що виникла в ОСОБА_1 за договором про іпотечний кредит №1877 від 18.08.2006 року укладеним між АТ «Ощадбанк» та ОСОБА_1 , яка складала 266614,14 грн. - звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме - на житловий будинок, загальною площею, 84,7 кв.м., житловою площею 52,9 кв.м. з надвірними будівлями, що знаходится за адресою , АДРЕСА_1 , який належить ОСОБА_1 .

Встановлено, що на виконання вказаного рішення суду було видано виконавчий лист № 564/1926/14-ц, який Банком пред`явлено до примусового виконання, та державною виконавчою службою відкрито виконавче провадження №51348620.

У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Частиною першою статті 18 ЦПК України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових осіб чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всі території України.

Європейський суд з прав людини неодноразово зауважував у своїх рішеннях, що право на судовий розгляд, гарантоване статтею 6 Конвенції, також захищає і виконання остаточних і обов`язкових судових рішень, які у державі, яка поважає верховенство права, не можуть залишатися не виконаними, завдаючи шкоди одній із сторін (наприклад, справа «Жовнер проти України» від 29.06.2004 року, заява № 56848/00). Право на звернення до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби правова система держав - учасниць Конвенції допускала, що судове рішення, яке набрало законної сили та є обов`язковим до виконання, залишилося би невиконаним по відношенню до однієї зі сторін всупереч її інтересам. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.

Стаття 39 Закону України «Про іпотеку» передбачає можливість реалізації предмета іпотеки за рішенням суду.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження здійснюється з дотриманням, зокрема таких засад: обов`язковості виконання рішень; справедливості, неупередженості та об`єктивності, розумності строків виконавчого провадження.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

За приписами частин першої, шостої статті 48 Закону України "Про виконавче провадження" звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.

З довідки №1841/02-08 від 14.11.2023 виданої виконавчим комітетом Костопільської міської ради, судом встановлено, що за адресою АДРЕСА_1 , зареєстровані неповнолітні ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Встановлено, що орган опіки та піклування не надає дозволу на реалізацію житлового будинку АДРЕСА_1 , в якому зареєстровані та проживають малолітні ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки такі дії призведуть до порушення їх житлових прав, що підтверджується листом №162/02-08 від 26.01.2023.

Згідно з частиною третьою статті 17 Закону України "Про охорону дитинства" батьки або особи, які їх замінюють, не мають права без дозволу органів опіки і піклування, наданого відповідно до закону, укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню та/або державній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати поділ, обмін, відчуження житла, зобов`язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов`язання.

За змістом статті 12 Закону України "Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей" держава охороняє і захищає права та інтереси дітей під час вчинення правочинів щодо нерухомого майна. Неприпустиме зменшення або обмеження прав та інтересів дітей під час вчинення будь-яких правочинів щодо жилих приміщень. Органи опіки та піклування здійснюють контроль за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав і охоронюваних законом інтересів дітей відповідно до закону. Для вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Посадові особи органів опіки та піклування несуть персональну відповідальність за захист прав та інтересів дітей при наданні дозволу на вчинення правочинів щодо нерухомого майна, яке належить дітям.

Відповідно до абзацу сьомого пункту 3 розділу ІІ Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 29 червня 2016 року № 2831/5 (далі - Порядку реалізації майна), у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, заявка на реалізацію арештованого майна подається разом із копією дозволу органів опіки та піклування або відповідним рішенням суду (в електронній або паперовий формі).

Отже, державний виконавець не може передати на реалізацію зазначений будинок, оскільки право користування ним мають діти, а орган опіки та піклування свого дозволу не дає на реалізацію вказаного будинку, оскільки в ньому зареєстровано двоє неповнолітніх дітей.

Звернення стягнення на предмет іпотеки за рішенням суду є кінцевою стадією виконання рішення суду, а тому попередній дозвіл органу опіки та піклування на відчуження квартири, право користування якою належить дитині, законом не вимагається. Така згода потрібна при укладенні договору іпотеки, якщо предметом іпотеки мають право користуватись чи володіти діти, а не при виконанні рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки, коли дії по реєстрації місця проживання дітей вчинені без згоди іпотекодержателя після укладення договору іпотеки (наприклад, реєстрація неповнолітньої дитини в житловому будинку, народження дитини після укладення договору іпотеки).

Такий правовий висновок зроблено у постанові Верховного Суду №754/15589/14-ц від 02 жовтня 2019 року. Подібні правові висновки зроблено у постанові Верховного Суду №666/288/16-ц від 27.11.2019, постанові Верховного Суду №678/301/12 від 15.05.2019.

Судом встановлено, що двоє неповнолітніх дітей, а саме ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 були зареєстровані у будинку за адресою АДРЕСА_1 , після укладення іпотечного договору.

Відповідно до п.3.3.10 Іпотечного договору від 18.08.2006, іпотекодавець зобов`язаний у тридцятиденний строк повідомити банк про зміну реєстрації свого постійного місця проживання, про зміну проживання осіб, що зареєстровані за адресою предмета іпотеки, реєстрацію інших осіб за адресою місцезнаходження предмету іпотеки, прізвища, імені, по-батькові, та інші обставини, що можуть вплинути на виконання зобов`язань за цим договором.

Таким чином, судом встановлено, що двоє неповнолітніх дітей були зареєстровані у вказаному будинку після укладення іпотечного договору та без повідомлення банку.

У постанові від 15 лютого 2023 року в цій же справі № 2-537/11 Верховний Суд зробив висновок про те, що з метою усунення обставин, які роблять неможливим виконання рішення суду, а саме відсутності дозволу (відмові) органу опіки та піклування на реалізацію нерухомого майна, право власності або право користування яким мають діти, виконавець може звернутися до суду з заявою (поданням) про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, в якому зареєстровані діти, яка повинна бути розглянута судом у порядку, встановленому в статті 435 ЦПК України.

Під час розгляду такої заяви (подання) суд повинен оцінювати через призму дотримання прав та інтересів дітей добросовісність дій боржника, а саме: з якого часу діти зареєстровані в спірному приміщенні; чи дотримано встановлений чинним законодавством порядок їх реєстрації та вселення у спірне приміщення; чи є спірне приміщення єдиним місцем їх постійного проживання; чи наявне інше приміщення у дітей чи їх батьків або осіб, які їх замінюють, яке може використовуватись як постійне місце проживання; яка ступінь споріднення має місце між дітьми та боржником та інші обставини.

Оскільки, неповнолітні діти були зареєстровані у вказаному будинку за адресою АДРЕСА_1 , після укладення іпотечного договору, та без погодження з Банком, то суд приходить до висновку, що подання підлягає до задоволення в повному обсязі.

Керуючись Законом України «Про виконавче провадження», ст.ст. 12, 14, 76, 81, 260, 261, 352-354, 435, ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Подання начальника Костопільського районного відділу державної виконавчої служби у Рівненській області Рівненського району Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Вікторії Петрової про звернення стягнення на нерухоме майно, в якому зареєстровані діти задоволити.

Надати дозвіл начальнику Костопільського районного відділу державної виконавчої служби у Рівненській області Рівненського району Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Вікторії Петровій на звернення стягнення на нерухоме, а саме на житловий будинок, загальною площею, 84,7 кв.м., житловою площею 52,9 кв.м. з надвірними будівлями, що знаходится за адресою , АДРЕСА_1 , який належить ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу житлового будинку, посвідченим приватним нотаріусом Семенюк С.І. 18.08.2006 року, зареєстрований №2846, в якому зареєстровано двоє неповнолітніх дітей.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку, шляхом подачі апеляційної скарги до Рівненського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст ухвали складено 21.02.2025.

СуддяО. С. Цвіркун