Ухвала

від 17.02.2025 по справі 646/5598/18

НЕ ВКАЗАНО

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №646/5598/18 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1

Провадження № 11-кп/818/620/25 Суддя-доповідач: ОСОБА_2

Категорія: в порядку виконання вироку

УХВАЛА

Іменем України

17 лютого 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду в складі:

головуючого - ОСОБА_2 ,

суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю секретаря - ОСОБА_5 ,

представника заявника - ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції у приміщенні суду в м. Харкові кримінальне провадження за апеляційною скаргою представника заявника на ухвалу Червонозаводського районного суду м. Харкова від 17 грудня 2024 року про відмову у задоволенні клопотання представника Державної установи «Центр інфраструктури та технологій Міністерства внутрішніх справ України» про вирішення питання щодо речових доказів, -

встановила:

Вказаною ухвалою у задоволенні клопотання представника Державної установи «Центр інфраструктури і технологій Міністерства внутрішніх справ України» адвоката ОСОБА_7 , подане у порядку вирішення питання пов`язаного з виконанням вироку у кримінальному провадження № 42015000000001349 від 07 липня 2015 року за обвинуваченням ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 4 ст. 358 КК України відмовлено.

Не погодившись із зазначеною ухвалою суду першої інстанції представник заявника адвокат ОСОБА_9 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Червонозаводського районного суду м. Харкова від 17 грудня 2024 року та постановити нову, якою клопотання адвоката ОСОБА_9 , поданого в інтересах Державної установи «Центр інфраструктури та технологій Міністерства внутрішніх справ України» (далі по тексту ДУ «ЦІТ МВС України», від 10.10.2024 задовольнити, а саме: повернути ДУ «ЦІТ МВС України» майно, яке було вилучено детективами Національного антикорупційного бюро України 19 липня 2016 року на підставі ухвали Солом`янського районного суду м. Києва від 11 липня 2016 року у справі № 760/11914/16-к, а саме рюкзаки (4 шт.) без маркування, отримані на підставі договору № 22ю від 24 лютого 2015 року від ФОП ОСОБА_10 , договору № 35ю від 25 лютого 2015 року від ТОВ «Дніпровенд», договору № 303ю від 13.10.2014 від ТОВ «Теллегпром», договору № 22ю від 22.02.2015 від ФОП ОСОБА_10 .

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що ухвала суду першої інстанції оскаржувана ухвала не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, оскільки висновки суду не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду, суд не взяв до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки, висновки суду, викладені у судовому рішенні, містять істотні суперечності.

Зокрема, при ухваленні рішення, суд першої інстанції послався на повідомлення прокуратури про те, що Національним антикорупційним бюро України 11.07.2022 супровідним листом № 0423-192/11490 до Департаменту управління майном Національної поліції України з метою подальшої їх передачі до структурних/територіальних підрозділів Національної поліції України передано всі 35 рюкзаків, які вилучались у ході розслідування кримінального провадження, у тому числі рюкзаки, про які йдеться у клопотанні про повернення майна. У зв`язку з викладеними суд вважав, що на час розгляду клопотання відсутні підстави для постановлення ухвали про зобов`язання органу досудового розслідування та прокуратури вчинити відповідні дії щодо повернення майна заявнику, оскільки така бездіяльність не встановлена, та стороною обвинувачення виконано такі дії без ухвалення додаткових рішень

Разом з цим, адвокат ОСОБА_9 вважала, що зазначені обставини не можуть вважатись діями щодо повернення вилученого майна, оскільки відповідно до пункту 1 розділу І Положення про ДУ «ЦІТ МВС України», затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 14.08.2012 № 702, ДУ ЦІТ МВС України заснована на державній власності, належить до сфери управління Міністерства внутрішніх справ України та є бюджетною установою. Єдиним засновником ДУ ЦІТ МВС України згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є Міністерство внутрішніх справ України. Із зазначеного слідує, що ДУ ЦІТ МВС України не є структурним чи територіальним підрозділом Національної поліції України.

Таким чином, вилучене на підставі ухвали Солом`янського районного суду м. Києва від 11 липня 2016 року у справі № 760/11914/16-к майно не було повернуто належному володільцю ДУ ЦІТ МВС України.

Заслухавши доповідь головуючого судді, доводи представника заявника, який підтримав вимоги апеляційної скарги, дослідивши представлені матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи із наступного.

Колегією суддів встановлено, що Національним антикорупційним бюро України (далі - НАБУ) здійснювалося досудове розслідування в межах кримінального провадження №42015000000001349, відомості про яке 07 липня 2015 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 11 липня 2016 року у справі № 760/11914/16-к клопотання Головного підрозділу детективів НАБУ, поданого в межах зазначеного кримінального провадження, задоволено та надано тимчасовий доступ до речей і документів, зокрема рюкзаків, які перебувають у володінні Центральної бази ресурсного забезпечення Міністерства внутрішніх справ України (24 лютого 2020 року назву установи змінено на Державна установа «Центр інфраструктури та технологій Міністерства внутрішніх справ України» (далі - ДУ ЦІТ МВС України).

На виконання вимог вказаної ухвали суду 19 липня 2016 року детективами НАБУ вилучено рюкзаки (4 шт.) без маркування, отримані на підставі договору №22ю від 24 лютого 2015 року від ФОП ОСОБА_10 , договору № 5ю від 25 лютого 2015 року від ТОВ «Дніпровенд», договору №303 ю від 13.10.2014 від ТОВ «Теллегпром», договору №22ю від 22.02.2015 від ФОП ОСОБА_10 , що підтверджується описом речей і документів від 19 липня 2016, вилучених на підставі ухвали слідчого судді від 11 липня 2016 року.

Вироком Червонозаводського районного суду м. Харкова від 11 вересня 2018 року угоду про визнання винуватості, укладену 25 липня 2018 року між заступником керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури України ОСОБА_11 та обвинуваченим ОСОБА_8 , затверджено.

ОСОБА_8 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень та призначено покарання за ч. 4 ст. 190, ч. 4 ст. 358 КК України у вигляді позбавлення волі на строк 5 років, з іспитовим строком 2 роки.

Вирішено питання про судові витрати.

Питання щодо речових доказів у порядку ст. 100 КПК України під час ухвалення вироку не вирішувалося.

Майно, наведене заявником у переліку до цього клопотання, процесуального статусу речового доказу у межах кримінального провадження не набуло і відповідно до глави 17КПК України арешт на нього не накладався.

Отже, майно, щодо якого ставиться питання про його повернення, належить до категорії тимчасово вилученого, і порядок поводження з таким майном чітко регламентований процесуальним законодавством.

Зокрема, п. 3 ч. 1 ст.169КПК України передбачено обов`язок слідчого повернути тимчасово вилучене майно негайно, якщо клопотання слідчого чи прокурора про арешт тимчасово вилученого майне не буде подано до слідчого судді чи суду не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна.

Як вбачається з повідомлення Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, Національним антикорупційним бюро України 11.07.2022 супровідним листом №0423-192/11490 до Департаменту управління майном Національної поліції України з метою подальшої їх передачі до структурних/територіальних підрозділів Національної поліції України передано всі 35 рюкзаків, які вилучались у ході розслідування кримінального провадження, у тому числі рюкзаки, про які йдеться у клопотанні про повернення майна.

Отже, оскільки стороною обвинувачення тимчасово вилучене майно направлено до відповідного підрозділу Національної поліції, який є структурним підрозділом Міністерства внутрішніх справ України, для виконання вимог вищевказаної статті, то колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що на час розгляду клопотання підстави для його задоволення були відсутні.

Доводи апеляційної скарги про те, що ДУ ЦІТ МВС України не є структурним чи територіальним підрозділом Національної поліції України, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки Національна поліція України, так само як і ДУ ЦІТ МВС України, належать до сфери управління Міністерства внутрішніх справ.

За викладених обставин, колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції про відмову у задоволенні клопотання ДУ ЦІТ МВС України про вирішення питання щодо повернення речових доказів та відсутності підстав для зміни чи скасування рішення за доводами апеляційної скарги представника заявника.

Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу представника Державної установи «Центр інфраструктури та технологій Міністерства внутрішніх справ України» залишити без задоволення.

Ухвалу Червонозаводського районного суду м. Харкова від 17 грудня 2024 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий -

Судді: