Ухвала

від 21.02.2025 по справі 761/19425/23

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

21 лютого 2025 року

м. Київ

справа № 761/19425/23

провадження № 61-1946 ск25

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 29 травня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 18 грудня 2024 року у справі за позовом об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ПОКРОВА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з оплати внесків на утримання будинку,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2023 року об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ПОКРОВА» (далі - ОСББ «ПОКРОВА») звернулося до суду з вказаним позовом, в якому просило стягнути з відповідача, як власника квартири загальною площею 285,3 кв. м, на свою користь заборгованість з оплати внесків на утримання будинку за період з 01 липня 2020 року по 31 травня 2023 року в розмірі 87 173,42 грн, 3% річних в розмірі 3 791,40 грн, інфляційні втрати в розмірі 18 836,93 грн.

Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 29 травня 2024 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 18 грудня 2024 року, позов ОСББ «ПОКРОВА» задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСББ «ПОКРОВА» заборгованість за внесками на утримання будинку за період з 01 липня 2020 року по 31 травня 2023 року в розмірі 87 173,42 грн, інфляційні втрати в розмірі 18 836,93 грн, 3% річних в розмірі 3 791,40 грн.

16 лютого 2025 року ОСОБА_1 через підсистему «Електронний суд» направив до Верховного Суду касаційну скаргу на вказані судові рішення, у якій просив їх скасувати та закрити провадження у справі.

Вивчивши касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню, з урахуванням такого.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

У ЦПК України визначено баланс між такими гарантіями права на справедливий судовий розгляд, як право на розгляд справи судом, встановленим законом (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), та принципом остаточності судових рішень res judicata, фактично закріплено перехід до моделі обмеженої касації, що реалізується за допомогою введення процесуальних фільтрів з метою підвищення ефективності касаційного провадження.

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

Конституційний Суд України у Рішенні від 22 листопада 2023 року № 10-р(ІІ)/2023 дійшов висновку, що припис пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, що встановлює один із «фільтрів» для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, є зрозумілим за змістом та передбачним за наслідками застосування. Зазначений припис Кодексу також має правомірну мету - додержання принципу остаточності судового рішення (res judicata) як одного з аспектів вимоги юридичної визначеності. Пункт 2 частини третьої статті 389 Кодексу містить домірні засоби законодавчого внормування процесуальних відносин щодо відкриття касаційного провадження.

Зі змісту положень пункту 3 частини третьої статті 175, пункту 1 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову визначається сумою грошових коштів, якщо позов підлягає грошовій оцінці.

Ціна позову у цій справі становить 109 801,75 грн, яка станом на 01 січня 2025 року не перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 028*250=757 000).

Ця справа не є справою з ціною позову, яка перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, і не є справою, яка підлягає розгляду лише за правилами загального позовного провадження, виключний перелік яких передбачений частиною четвертою статті 274 ЦПК України.

Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для формування єдиної правозастосовної практики.

Повноваження суду касаційної інстанції не можуть використовуватися для здійснення нового судового розгляду справи та переоцінки доказів, яким було надано належну оцінку судами попередніх інстанцій.

У касаційній скарзі заявник посилається на підпункт «г» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності якого судові рішення у таких справах підлягають касаційному оскарженню.

Наведені заявником обставини, передбачені підпунктом «г» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, не дають підстав для висновку про те, що суд першої інстанції помилково відніс цю справу до категорії малозначних, оскільки суд першої інстанції не відносив цю справу до категорії малозначних (ухвала Шевченківського районного суду міста Києва від 14 червня 2023 року), лише вирішив розглядати за правилами спрощеного позовного провадження.

Інших належних та обґрунтованих доводів, які б свідчили про можливість відкриття касаційного провадження в цій справі, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, у касаційній скарзі не наведено, а тому суд приходить до висновку про відмову у відкритті касаційного провадження.

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

З урахуванням наведеного, оскільки ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню, увідкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

На підставі викладеного та керуючись статтею 129 Конституції України, статтею 19, статтею 260, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 29 травня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 18 грудня 2024 року у справі за позовом об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ПОКРОВА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з оплати внесків на утримання будинку.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара