Ухвала

від 17.02.2025 по справі 916/496/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"17" лютого 2025 р.м. Одеса Справа № 916/496/24

Господарський суд Одеської області у складі: суддя Волков Р.В.,

при секретарі судового засідання Чолак Ю.В.,

розглянувши заяву (вх. № 2-90/25 від 24.01.2025) представника Приватного підприємства «ФРОГ АГРОСЕРВІС» про відстрочення виконання рішення у справі

за позовом Державного підприємства «Одеський морський торговельний порт» (65082, Одеська обл., м. Одеса, площа Митна, буд. 1; код ЄДРПОУ 01125666)

до відповідача: Приватного підприємства «ФРОГ АГРОСЕРВІС» (65012, Одеська обл., м. Одеса, провулок Мукачівський, буд. 4в; код ЄДРПОУ 32066963)

про стягнення 334 114,99 грн;

представники сторін:

від позивача Пахомов К.Ю.,

від відповідача Кісь Л.С.,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні господарського суду перебувала справа № 916/496/24 за позовом Державного підприємства «Одеський морський торговельний порт» (далі позивач, ДП «МТП «Чорноморськ») до Приватного підприємства «ФРОГ АГРОСЕРВІС» (далі відповідач, підприємство) про стягнення 334 114,99 грн.

Рішенням від 15.05.2024, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.10.2024, позов задоволено в повному обсязі.

24.01.2025 до суду надійшла заява представника відповідача про відстрочення виконання рішення Господарського суду Одеської області від 15.05.2024 у справі № 916/496/24 до 30.03.2025.

В обґрунтування заяви посилається на відсутність можливості сплатити всю суму заборгованості одномоментно, у тому числі через дебіторську заборгованість, яка сформувалася через складні фінансові взаємовідносини з контрагентами, а також через низку форс-мажорних обставин характеру стихійного лиха та військової агресії РФ проти України.

Зазначає, що 11.02.2022 ПП «ФРОГ АГРОСЕРВІС», як продавець, уклало з компанією-нерезидентом TUROK MAKINA INSAAT VE GEMI SOKUM DIS TICARET LIMITED SIRKETI, як покупцем, договір № 1 про відчуження належного відповідачу майна, а саме суден:

- бункеровщик «Марс», 1975 р.п. (інв. № 2841), тип судна - нафтоналивне, регістровий номер SRU 030024, рік побудови - 1975; номер IMO - 8924264, що було придбане ПП Фрог Агросервіс на електронному аукціоні № UA-PS-2021-04-21-000033-1, від 11.05.2021;

- нафтоналивне судно «Пегас», 1981 р.п. (інв. № 2899), призначення: постачання суден і портпунктів технічними маслами в прибережному і рейдовому плаванні з видаленням від місця стоянки до 20 миль Клас: КМ*Ісе1 R3), що було придбане ПП Фрог Агросервіс на електронному аукціоні № UA-PS-2021-04-21-000038-1 від 11.05.2021.

Як зазначає відповідач, за матеріалами цих аукціонів (документація щодо аукціонів, розміщена в відкритому доступі на електронній торговій площадці Прозорро.продажі) підтверджується місцезнаходження суден акваторія Чорноморського порту, а саме: Місце огляду та дислокація майна: ДП «МТП «Чорноморськ», причал № 24. Відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, на всій території України запроваджено правовий режим воєнного стану. Починаючи з 24 лютого 2022 року фактично було заблоковано функціонування всіх 10 морських портів на південному узбережжі України. Зважаючи на поточну ситуацію, Міністерством інфраструктури України прийнято наказ від 28 квітня 2022 року № 256, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 29 квітня 2022 року за № 470/37806 «Про закриття морських портів».

Стверджує, що протягом 2022-2024 років через військову агресію РФ проти України та по теперішній час існують обмеження в роботі морських портів та торговельного судноплавства у південно-західній частині Чорного моря. Відповідно, покупець, компанія TUROK MAKINA INSAAT VE GEMI SOKUM DIS TICARET LIMITED SIRKETI, маючи об`єктивні застереження щодо фізичного неотримання придбаних ним суден (у тому числі через заборону судноплавства та ризик їх фізичного знищення внаслідок військової агресії проти України), призупинив оплату траншів за договором купівлі-продажу від 11.02.2022, сплативши до 24.02.2022 тільки частину боргу.

Таким чином, як вказує відповідач, у нього виникла дебіторська заборгованість на суму 12394 доларів США, оскільки контрагент не виконує свої грошові зобов`язання.

Зазначає, що робить все можливе для погашення заборгованості перед позивачем та повідомляє, що має намір повністю та добровільно погасити борг шляхом перерахування сум на банківський рахунок позивача, але на даний час на банківському рахунку підприємства недостатньо грошових коштів, а також відсутнє майно для виконання судового рішення. Звертає увагу, що документи на підтвердження скрутного фінансового стану підприємства є також в електронних посиланнях на судові рішення в ЕСІТС у тексті раніше розглянутих заяв про розстрочку та у матеріалах цієї справи (документи, надані приватним виконавцем при розгляді його заяв тощо) та додаються до заяви про відстрочення виконання рішення, а саме: протоколи аукціонів та документація для аукціонів, які свідчать про знаходження майна в Чорноморському порту (в межах обмеження судноплавства) на час їх придбання ПП "Фрог Агросервіс", та які свідчать про сам факт придбання цього майна відповідачем; договір та специфікація (з перекладом) продажу суден відповідачем покупцю - TUROK MAKINA INSAAT VE GEMI SOKUM DIS TICARET LIMITED SIRKETI; підтвердження часткової оплати; гарантійний лист компанії TUROK MAKINA INSAAT VE GEMI SOKUM DIS TICARET LIMITED SIRKETI; роздруківка з сайту Мінфіну України щодо курсу долара США до гривні за даними НБУ.

Відповідач наголошує, що 22.01.2025, внаслідок домовленостей з його контрагентом досягнуто згоди про погашення частини дебіторської заборгованості покупцем у розмірі 10 000 доларів США за договором № 1 від 11.02.2022 до 25.03.2025. Зазначена сума 10 000 доларів США, станом на 24.01.2025, виходячи з курсу НБУ, перевищує суму боргу 334 114,99 грн та є достатньою для його погашення. Вважає, що наявні об`єктивні обставини для надання відстрочки виконання рішення, оскільки виходячи з гарантійного зобов`язання дебітора компанії TUROK MAKINA INSAAT VE GEMI SOKUM DIS TICARET LIMITED SIRKETI щодо сплати у строк до 25.03.2025 на користь відповідача 10000 доларів США заборгованості, у підприємства існуватиме можливість погасити борг перед позивачем, який стягнуто рішенням у справі № 916/496/24. Клопотання про відстрочку до 30.03.2025 мотивує необхідністю часу для здійснення банківських операцій (проходження платежів).

Ухвалою від 28.01.2025 заяву про відстрочення виконання рішення прийнято до розгляду, судове засідання призначено на 17.02.2025.

У судовому засіданні представник відповідача підтримала заяву про відстрочення виконання рішення та просила її задовольнити.

Представник позивача заперечував проти задоволення заяви, оскільки вважає, що гарантійний лист контрагента відповідача не є беззаперечним доказом того, що відповідна сума у розмірі 10000 доларів США дійсно буде перерахована відповідачу. Зазначив, що в рамках зведеного виконавчого провадження, де відповідач фігурує як боржник, у якості загального боргу значиться більша сума, ніж повинна надійти відповідачу від його контрагента. Також звернув увагу, що в рамках виконавчого провадження було накладено арешт на майно відповідача та в результаті вчинення відповідних виконавчих дій на 26.02.2025 було призначено аукціон щодо продажу належного відповідачу нафтоналивного судна «Инженер Вальчук», від реалізації якого позивач очікує появу коштів на виконання судового рішення.

17.02.2025 суд оголосив вступну та резолютивну частини ухвали.

Розглянувши заяву відповідача про відстрочення виконання рішення, заслухавши пояснення представників сторін щодо заяви, суд дійшов наступних висновків.

Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є обов`язковість рішень суду.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Згідно з ч. 2 ст. 13 Закону України Про судоустрій та статус суддів судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Частинами першою, другою статті 18 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Статтею 326 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (рішення Конституційного Суду України № 18-рп/2012 від 13.12.2012).

Відповідно до рішення Конституційного Суду України № 11-рп/2012 від 25.04.2012 невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

Приписами статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини унормовано, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні по справі Деркач та Палек проти України Європейський суд з прав людини наголошує, що пункт 1 статті 6 гарантує кожному право порушити в суді чи трибуналі будь-який позов, який стосується його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, даний пункт передбачає право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, тобто право порушувати в судах позов для вирішення цивільного спору. Однак це право було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду однієї зі сторін. Важко уявити, щоб пункт 1 статті 6 Конвенції детально описував процедурні гарантії, які надано сторонам, - справедливість, відкритість і оперативність проваджень, - і не передбачав би гарантій виконання судових рішень. Тлумачення статті 6 Конвенції як положення, що лише гарантує право на звернення до суду та проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуації, несумісної з принципом верховенства права, який Високі Договірні Сторони зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, виконання судового рішення має розглядатися як невід`ємна частина судового процесу для цілей статті 6 (рішення Європейського суду з прав людини у справі Бурдов проти Росії).

В силу частин першої, п`ятої статті 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Частинами третьою, четвертою статті 331 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Отже, надання відстрочення (розстрочення) виконання судового рішення є процесуальною дією суду, яка вчиняється останнім за встановлення обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення суду або роблять його неможливим.

При цьому судом враховується, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 331 Господарського процесуального кодексу України, вказана норма процесуального закону не вимагає.

Законодавцем визначено чіткі критерії для застосування відстрочення (розстрочення) виконання судового рішення, обмежено строк надання такого відстрочення (розстрочення) виконання, визначено можливість вжиття заходів забезпечення на період дії відстрочки (розстрочення) та не передбачено можливості настання наслідків щодо порушення конституційного принципу обов`язковості виконання судового рішення.

Аналогічну правову позицію об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду викладено в постанові від 16.10.2020 у справі № 905/2912/15.

На державу покладено позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як у теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до пункту 1 статті 6 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі Чижов проти України, заява № 6962/02). За практикою Європейського суду з прав людини в окремих справах проти України було встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення пункту 1 статті 6 Конвенції (Корнілов та інші проти України, заява № 36575/02, ухвала від 07.10.2003). І навіть строк у два роки та сім місяців не був визнаний надмірним і не вважався таким, що суперечить вимозі стосовно його розумної тривалості, передбаченої у статті 6 Конвенції (ухвала від 17.09.2002 у справі Крапивницький та інші проти України, заява № 60858/00).

Відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.

Питання про відстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися з урахуванням балансу інтересів сторін, слугувати досягненню мети виконання судового рішення з максимальним дотриманням співмірності негативних наслідків для боржника з інтересом кредитора.

Відстрочення виконання судового рішення не повинно сприяти ухиленню від його виконання та впливати на фінансовий стан позивача.

Необхідною умовою задоволення заяви про відстрочення (розстрочення) виконання рішення суду є з`ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, а тому повинні досліджуватися та оцінюватися доводи і заперечення як позивача, так і відповідача, а також дотримуватися розумного строку відстрочення.

Даний висновок господарського суду повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 03.09.2020 у справі № 905/30/16, від 14.07.2020 у справі № 908/1884/19 та від 16.01.2020 у справі № 910/1820/19.

Тобто, господарський суд повинен враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але також необхідно враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання.

Водночас чинним законодавством України не передбачено вичерпного переліку обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення, і на підставі яких суд може прийняти рішення про надання відстрочки (розстрочення), натомість встановлено лише критерії для визначення таких обставин. Зокрема, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочення виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, скрутний матеріальний стан; стосовно юридичної особи наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення; щодо як фізичних, так і юридичних осіб стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

З огляду на вищезазначене, господарський суд зауважує на тому, що відстрочення (розстрочення) виконання судового рішення є правом суду, яке може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку після оцінки обставин справи, наведених учасниками справи, наданих ними обґрунтувань та дослідження доказів.

Так, спір у даній справі виник з підстав неналежного виконання відповідачем зобов`язань за договором № КД-22081 від 06.07.2023, згідно якого позивач надав відповідачу місце стоянки біля борту несамохідної майстерні «ПСМ-650» для нафтоналивного судна «ИНЖЕНЕР ВАЛЬЧУК», яке є власністю відповідача.

Основний борг у сумі 300 681,18 грн за стоянку судна на території Одеського морського порту було заявлено до стягнення позивачем за період з липня 2023 р. по грудень 2023 р.

Вказану суму основного боргу поряд з 13 406,44 грн пені, 1 254,41 грн 3% річних та 18 772,96 грн штрафу було стягнуто у цій справі рішенням Господарського суду Одеської області від 15.05.2024, виконання якого відповідач просить відстрочити до 30.03.2025.

Як свідчать матеріали справи, 04.01.2022 ПП «Фрог-Агросервіс» придбало нафтоналивне судно «ИНЖЕНЕР ВАЛЬЧУК» на електронному аукціоні у ДП «Одеський морський торговельний порт», а договір № КД-21924 купівлі-продажу вказаного судна було укладено між сторонами 01.02.2022.

Згідно п. 3.6. Договору № КД-21924, право власності на судно переходить до покупця лише після сплати в повному обсязі ціни продажу та оформлюється шляхом підписання сторонами Акту приймання-передачі майна.

Як пояснив в ході розгляду справи відповідач, через повномасштабне вторгнення РФ сторони тільки 10.02.2023 підписали акт приймання-передачі, у зв`язку з чим з цієї дати до відповідача перейшло право власності на судно.

Також зазначав, що в подальшому підприємство неодноразово намагалося домогтися отримати дозвіл на вихід судна з Одеського морського порту, що виявилося безуспішним у зв`язку з ситуацією, що склалася в Україні.

Заяву про відстрочення виконання рішення мотивує тим, що наразі у підприємства відсутня можливість сплатити всю суму заборгованості одномоментно, у тому числі через дебіторську заборгованість, яка сформувалася через складні фінансові взаємовідносини з контрагентами, а також через низку форс-мажорних обставин характеру стихійного лиха та військової агресії РФ проти України.

В ході розгляду заяви суд встановив, що 11.02.2022 між ПП «ФРОГ АГРОСЕРВІС», як продавцем, та компанією-нерезидентом TUROK MAKINA INSAAT VE GEMI SOKUM DIS TICARET LIMITED SIRKETI, як покупцем, укладено договір № 1 про відчуження належного відповідачу майна, а саме бункеровщика «Марс» та нафтоналивного судна «Пегас».

Разом з тим відповідач зазначає, що вказані судна наразі перебувають в межах акваторії Чорноморського порту.

При цьому звертає увагу, що відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, на всій території України запроваджено правовий режим воєнного стану. Починаючи з 24 лютого 2022 року фактично було заблоковано функціонування всіх 10 морських портів на південному узбережжі України.

Стверджує, що протягом 2022-2024 років через військову агресію РФ проти України та по теперішній час існують обмеження в роботі морських портів та торговельного судноплавства у південно-західній частині Чорного моря. Відповідно, покупець, компанія TUROK MAKINA INSAAT VE GEMI SOKUM DIS TICARET LIMITED SIRKETI, маючи об`єктивні застереження щодо фізичного неотримання придбаних ним суден (у тому числі через заборону судноплавства та ризик їх фізичного знищення внаслідок військової агресії РФ проти України), призупинив оплату траншів за договором купівлі-продажу від 11.02.2022, сплативши до 24.02.2022 тільки частину боргу.

Таким чином, як вказує відповідач, у нього виникла дебіторська заборгованість на суму 12394 доларів США, оскільки контрагент не виконує свої грошові зобов`язання.

Зазначає, що робить все можливе для погашення заборгованості перед позивачем та повідомляє, що має намір повністю та добровільно погасити борг шляхом перерахування сум на банківський рахунок позивача, але на даний час на банківському рахунку підприємства недостатньо грошових коштів, а також відсутнє майно для виконання судового рішення. Звертає увагу, що документи на підтвердження скрутного фінансового стану підприємства є також в електронних посиланнях на судові рішення в ЕСІТС у тексті раніше розглянутих заяв про розстрочку та у матеріалах цієї справи (документи, надані приватним виконавцем при розгляді його заяв тощо) та додаються до заяви про відстрочення виконання рішення, а саме: протоколи аукціонів та документація для аукціонів, які свідчать про знаходження майна в Чорноморському порту (в межах обмеження судноплавства) на час їх придбання ПП "Фрог Агросервіс", та які свідчать про сам факт придбання цього майна відповідачем; договір та специфікація (з перекладом) продажу суден відповідачем покупцю - TUROK MAKINA INSAAT VE GEMI SOKUM DIS TICARET LIMITED SIRKETI; підтвердження часткової оплати; гарантійний лист компанії TUROK MAKINA INSAAT VE GEMI SOKUM DIS TICARET LIMITED SIRKETI; роздруківка з сайту Мінфіну України щодо курсу долара США до гривні за даними НБУ.

Відповідач наголошує, що 22.01.2025, внаслідок домовленостей з його контрагентом досягнуто згоди про погашення частини дебіторської заборгованості покупцем у розмірі 10 000 доларів США за договором № 1 від 11.02.2022 до 25.03.2025. Зазначена сума 10 000 доларів США, станом на 24.01.2025, виходячи з курсу НБУ, перевищує суму боргу 334 114,99 грн та є достатньою для його погашення. Вважає, що наявні об`єктивні обставини для надання відстрочки виконання рішення, оскільки виходячи з гарантійного зобов`язання дебітора компанії TUROK MAKINA INSAAT VE GEMI SOKUM DIS TICARET LIMITED SIRKETI щодо сплати у строк до 25.03.2025 на користь відповідача 10000 доларів США заборгованості, у підприємства існуватиме можливість погасити борг перед позивачем, який стягнуто рішенням у справі № 916/496/24. Клопотання про відстрочку до 30.03.2025 мотивує необхідністю часу для здійснення банківських операцій (проходження платежів).

Дослідивши надані відповідачем докази, суд з`ясував, що компанія TUROK MAKINA INSAAT VE GEMI SOKUM DIS TICARET LIMITED SIRKETI надала відповідачу гарантійний лист від 22.01.2025 № 22/1, яким повідомила, що зобов`язується погасити борг у розмірі 10 000,00 дол. США за Договором № 1 від 11.02.2022 до 25.03.2025.

У частині третій статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Принцип змагальності сторін полягає в тому, що сторони у процесі зобов`язані в процесуальній формі довести свою правоту, за допомогою поданих ними доказів переконати суд в обґрунтованості своїх вимог чи заперечень.

Частиною першою статті 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За умовами частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (стаття 14 Господарського процесуального кодексу України).

Положеннями статті 79 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Стандарт доказування вірогідності доказів, на відміну від достатності доказів, підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Слід зауважити, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі Дж.К. та інші проти Швеції (J.K. AND OTHERS v. SWEDEN) Європейський суд з прав людини наголосив, що цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей, тобто суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри.

Кожна із сторін судового спору самостійно визначає докази, які, на її думку, належним чином підтверджують або спростовують її аргументи. Суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування. Сторона судового спору, яка не погоджується з доводами опонента, має їх спростовувати шляхом подання відповідних доказів, наведення аргументів, надання пояснень тощо. Інакше принцип змагальності, задекларований у статті 13 Господарського процесуального кодексу України, втрачає сенс.

Оцінивши наявні у матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, з огляду на баланс ймовірностей, суд встановив, що контрагент відповідача до 25.03.2025 вірогідно виконає своє зобов`язання за Договором № 1 від 11.02.2022 та перерахує відповідачу грошові кошти у розмірі 10 000,00 дол. США, про що свідчить гарантійний лист від 22.01.2025 № 22/1, оцінку якому суд надає із врахуванням положень ст. 79 ГПК України.

При цьому суд враховує, що відповідач не матиме змоги розпорядитися коштами, що з урахуванням гарантійного листа від 22.01.2025 № 22/1 вірогідно надійдуть від покупця за Договором № 1 від 11.02.2022, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, постановою приватного виконавця Парфьонова Г.В. від 20.06.2024 в рамках виконавчого провадження № 75360339 з виконання наказу Господарського суду Одеської області від 17.06.2024 у справі № 916/496/24, на кошти відповідача в межах стягуваної суми, а також на всі рахунки ПП «ФРОГ АГРОСЕРВІС» накладено арешт, в той час як надання судом відстрочки виконання рішення згідно положень п. 6 ч. 1 ст. 34, ч. 4 ст. ст. 35 Закону України «Про виконавче провадження» не є підставою для скасування арешту, накладеного на кошти боржника на рахунках останнього.

Доводи представника позивача щодо відкриття зведеного виконавчого провадження, де відповідач фігурує як боржник, із значно більшою сумою боргу, ніж повинна надійти відповідачу від його контрагента, а також щодо призначення на 26.02.2025 аукціону щодо продажу належного відповідачу нафтоналивного судна «Инженер Вальчук», від реалізації якого позивач очікує появу коштів на виконання судового рішення, суд оцінює критично, оскільки матеріали справи не містять доказів відкриття саме зведеного виконавчого провадження та доказів призначення аукціону щодо продажу майна відповідача. Як вже було зазначено, зі змісту ст.ст. 13, 14, 73, 74, 79 випливає, що: кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; кожна із сторін судового спору самостійно визначає докази, які, на її думку, належним чином підтверджують або спростовують її аргументи; принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та полягає в тому, що сторони у процесі зобов`язані в процесуальній формі довести свою правоту, за допомогою поданих ними доказів переконати суд в обґрунтованості своїх вимог чи заперечень; збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду. Таким чином, обставини, на які посилається представник позивача, надаючи заперечення проти заяви у судовому засіданні, не доведені належними, допустимими та вірогідними доказами.

Водночас, суд вважає загальновідомим та нормативно врегульованим питання відносно існування на території України надзвичайних обставин, а саме введення воєнного стану, що неодмінно впливає на спроможність своєчасного ведення розрахунків, обмежує безперешкодне провадження господарської діяльності.

24 лютого 2022 року у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України Про правовий режим воєнного стану Президентом України підписаний Указ № 64/2022 Про введення воєнного стану в Україні, який затверджено Законом України № 2102-ІХ від 24 лютого 2022 року. Воєнний стан в Україні введено з 5:30 год. 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. В подальшому дія воєнного стану неодноразово продовжувалася.

Воєнний стан це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень. У зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30, 34, 38, 39, 41 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб у межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України Про правовий режим воєнного стану.

Очевидно, що в умовах воєнного стану господарюючі суб`єкти на всій території країни зазнали та зазнають на собі вплив від військової агресії, що викликане порушенням господарських ланцюгів із суміжними підприємствами, порушенням стабільності критично важливих питань діяльності у різних сферах. Особливо такого впливу зазнали підприємства, господарська діяльність яких пов`язана із перебуванням на території морських портів України.

Надання відстрочки виконання рішення є заходом, який має застосовуватись лише за наявності поважних причин та при найменшій шкоді кредитору. При цьому затримка у виконанні рішення не повинна бути надто тривалою та такою, що порушує саму сутність права, яке захищається п. 1 ст. 6 Конвенції (див. рішення у справі Іммобільяре Саффі проти Італії, заява № 22774/93, п. 74, ЄСПЛ 1999-V). За практикою Суду в окремих справах проти України було встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення п. 1 ст. 6 Конвенції (див. Корнілов та інші проти України, заява №36575/02, ухвала від 07.10.2003 р.; тривалість виконання - вісім місяців).

Відстрочення виконання рішення в даному випадку не є інструментом ухилення для боржника від виконання рішення, боржник лише намагається через існування певних обставин, які таке виконання ускладнюють, забезпечити повне виконання рішення та остаточне погашення заборгованості перед стягувачем, враховуючи те, що з боку заявника вживаються заходи щодо погашення боргу.

Водночас господарський суд наголошує на тому, що відстрочення виконання рішення жодним чином не зменшує суму грошових коштів, яка має бути сплачена відповідачем на виконання рішення у даній справі, натомість таке відстрочення забезпечить реальне виконання останнім цього рішення без накопичення боргів, тобто дозволить досягти мети виконання судового рішення з дотриманням балансу інтересів обох сторін (співмірності негативних наслідків для боржника з інтересом кредитора), тим більше, що тривалість відповідного відстроченням для стягувача не є надмірною та підлягає визначенню з урахуванням дозволених процесуальним законом меж (10 місяців та 15 днів).

Враховуючи вищевикладене, з огляду на не подання позивачем до господарського суду жодного доказу на підтвердження погіршення його фінансового стану, виникнення ускладнень у здійсненні його діяльності чи завдання останньому збитків в результаті відстрочення виконання судового рішення у даній справі, беручи до уваги зумовлені об`єктивними і надзвичайними обставинами (широкомасштабною військовою агресією проти України) перешкоди у повноцінному здійсненні господарської діяльності відповідача, які зумовлюють погіршення фінансового становища останнього і недостатність у нього коштів для одномоментного погашення боргу перед позивачем, господарський суд, користуючись дискреційними повноваженнями, наданими положеннями чинного законодавства, дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення заяви ПП «ФРОГ АГРОСЕРВІС» та відстрочення виконання рішення Господарського суду Одеської області від 15.05.2024 по справі № 916/496/24 до 30.03.2025, що є адекватним проявом балансу між інтересами кредитора і боржника та узгоджується з нормами законодавства, яке регулює порядок виконання судових рішень, у тому числі і можливість відстрочення їх виконання на строк, який не може перевищувати одного року з дня їх ухвалення.

Водночас, суд приймає до уваги, що матеріальний інтерес відповідача полягає у виконанні рішення суду таким чином, щоб це дозволило продовжити його статутну діяльність, а матеріальний інтерес позивача, натомість, полягає у виконанні рішення суду у даній справі повністю та протягом розумного строку.

Відстрочення виконання рішення суду в повній мірі буде відповідати принципам справедливого судового розгляду в контексті частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Керуючись ст.ст. 2, 13, 14, 73, 74, 76-79, 86, 234, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Заяву (вх. № 2-90/25 від 24.01.2025) представника Приватного підприємства «ФРОГ АГРОСЕРВІС» про відстрочення виконання рішення у справі № 916/496/24 задовольнити.

2. Відстрочити виконання рішення Господарського суду Одеський області від 15.05.2024 по справі № 916/496/24 до 30.03.2025.

Вступну та резолютивну частини ухвали оголошено у судовому засіданні 17 лютого 2025 р. Повну ухвалу складено та підписано 21 лютого 2025 р.

Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення та може бути оскаржена до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги в строк, визначений ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Волков Роман Володимирович