Постанова

від 24.02.2025 по справі 3/222/09

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2025 року

м. Київ

cправа № 3/222/09

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кролевець О.А. - головуючий, Баранець О.М., Мамалуй О.О.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «КАРС ЛТД»

на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.12.2024

(головуючий - Ярош А.І., судді Діброва Г.І., Принцевська Н.М.)

та ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 16.10.2024

(суддя - Смородінова О.Г.)

за скаргою Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» на постанову Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м Одеса)

у справі №3/222/09

за позовом Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «КАРС ЛТД»

про стягнення 1 786 373,33 грн,

ВСТАНОВИВ:

Історія справи

1. Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 08.12.2009 позов задоволено; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Карс ЛТД» (далі - ТОВ«Карс ЛТД», боржник) на користь Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний банк» (далі - ПАТ «Перший Український Міжнародний банк» , стягувач) 1 261 000,00грн. - заборгованості за основною сумою кредиту, 273 049,69грн - відсотків за користування кредитом, 252 198,94 грн - пені за порушення строків повернення основної суми кредиту та сплати відсотків за користування ним, шляхом звернення стягнення на майно ТОВ «Карс ЛТД», що знаходиться в іпотеці у ПАТ «ПУМБ» за договором іпотеки від 07.08.2008, посвідченим приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Бороздіною О.Г., зареєстрованим в реєстрі нотаріальних дій за № 2448, а саме: нежитлові приміщення піцерії під літ. А-5, загальною площею 175,9 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Миколаїв, пр. Миру, буд. 22/2, та продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах; стягнуто з ТОВ «Карс ЛТД» на користь ПАТ «Перший Український Міжнародний банк» - 17 862,49 грн. держмита та 236, 00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

2. Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 02.02.2010 у справі № 3/222/09 рішення господарського суду Миколаївської області від 08.12.2009 по справі № 3/222/09 залишено без змін.

3. 15.03.2010 на виконання вказаного рішення Господарським судом Миколаївської області стягувачу видано відповідний наказ.

4. 02.10.2024 ПАТ «Перший Український Міжнародний банк» надійшла скарга на бездіяльність головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (далі - ДВС), в якій стягувач просив:

- визнати рішення головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Брушковською О.В. про повернення виконавчого документу стягувачу - незаконним;

- постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Брушковською О.В. про повернення виконавчого документу стягувачу від 19.09.2024 по виконавчому провадженню № 18647937 - скасувати.

- зобов`язати головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Брушковську О.В. вжити заходи з виконання наказу Господарського суду Миколаївської області про звернення стягнення на майно товариства з обмеженого відповідальністю «Каре ЛТД», що знаходиться в іпотеці у AT «ПУМБ» за договором іпотеки від 07.08.2008р., посвідченим приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Бороздіною О.Г.. зареєстрованим в реєстрі нотаріальних дій за № 2448, а саме; нежитлові приміщення піцерії під літ. А-5, загального площею 175,9 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Миколаїв, пр. Миру, буд. 22/2, та продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах.

5. В обґрунтування скарги стягувач вказує на те, що як іпотекодержатель має пріоритет на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації. Отже, стягувач вважає безпідставним повернення виконавчою службою виконавчого документу без виконання.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

6. Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 16.10.2024, залишеною без змін постановою Південно - західного апеляційного господарського суду від 17.12.2024, скаргу стягувача на постанову державного виконавця у справі № 3/222/09 задоволено.

Визнано незаконним рішення головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Брушковської О. В. про повернення виконавчого документу стягувачу.

Скасовано постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Брушковської О.В. про повернення виконавчого документу стягувачу від 19.09.2024 по виконавчому провадженню № 18647937.

Зобов`язано головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Брушковську О.В. вжити заходи з виконання наказу Господарського суду Миколаївської області про звернення стягнення на майно товариства з обмеженого відповідальністю «Карс ЛТД», що знаходиться в іпотеці у AT «ПУМБ» за договором іпотеки від 07.08.2008р., посвідченим приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Бороздіною О.Г., зареєстрованим в реєстрі нотаріальних дій за № 2448, а саме: нежитлові приміщення піцерії під літ. А-5, загального площею 175,9 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Миколаїв, пр. Миру, буд. 22/2, та продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах.

7. Судові рішення мотивовано тим, що пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно, виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації. Судом також взято до уваги правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 06.09.2024 у справі № 909/893/17, та правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 23.10.2019 у справі № 922/3537/17.

Водночас, суди встановили, що іпотека, судове рішення та арешт органом ДВС майна - виникли раніше за арешт майна накладений слідчим в межах кримінального провадження, отже, мають вищий пріоритет. Разом з цим, предмет іпотеки, на який є бути звернуто стягнення, існує як об`єкт матеріального світу та належить боржнику - ТОВ «Карс ЛТД», державному виконавцю відомо про місцезнаходження такого майна, яке було арештоване та описане державним виконавцем у межах процедури виконавчого провадження, отже, підстави для винесення постанови про повернення виконавчого документу стягувачу від 19.09.2024 по виконавчому провадженню № 18647937, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» на час її прийняття у державного виконавця були відсутні. Крім того, судами зазначено, що арешт на спірне майно, накладений в межах кримінального провадження, не є перешкодою для реалізації майна, переданого в іпотеку.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення їх доводів

8. Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, боржник, звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційного суду в частині задоволення скарги на дії ДВС про зобов?язання ДВС вжити заходи з виконання наказу Господарського суду Миколаївської області від 15.03.2010 у справі № 3/222/09 про звернення стягнення на майно боржника, що знаходиться в іпотеці у стягувача за договором від 07.08.2008, та продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах до набрання законної сили судовим рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва у кримінальній справі № 08420033, та ухвалити нове рішення у вказаній частині скарги про відмову у задоволенні.

Крім того, скаржник просить Суд, виключити з мотивувальної частини ухвали і постанови посилання на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 06.09.2024 у справі № 909/893/17, від 23.10.2019 у справі № 922/3537/17, від 25.05.2021 у справі № 923/971/19.

9. Скаржник вважає, що суди безпідставно посилались на правові висновки у справах № 909/893/17, № 922/3537/17, № 923/971/19, оскільки вказані справи та справа, що розглядалась судами є різними за встановленими фактичними обставинами. Судами не враховано, що тривалий розгляд кримінальної справи в суді і несвоєчасне вирішення питання про звернення стягнення на майно є виною стягувача. Тоді як передчасне вирішення судом питання про продаж майна, без урахування арешту слідчого, як тимчасового заходу, не встановлення дійсних обставин у кримінальному провадженні є незбалансованим рішенням, тільки на користь стягувача та на шкоду боржнику, що призведе до втрати всього майна.

10. Крім того, скаржник зазначає, що суди задовольнивши скаргу на дії ДВС не врахували правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09.02.2024 у справі № 902/1126/22, від 16.10.2024 у справі № 908/79/20, від 23.10.2024 у справі№ 480/9511/21, від 11.11.2020 у справі № 191/1169/16-а.

Відзиви і клопотання

11. Стягувач подав відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на безпідставність доводів та вимог касаційної скарги, та водночас вказуючи на законність та обґрунтованість судових рішень у справі, якими визнано протиправними дії державного виконавця з повернення виконавчого документа стягувачу, просив відмовити у задоволенні касаційної скарги, та залишити в силі судові рішення.

12. ДВС у відзиві на касаційну скаргу, підтримало доводи касаційної скарги та додаткового зазначило, що дії державного виконавця з повернення виконавчого документа на підставі ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" відповідають положенням законодавства, а тому, ДВС просить касаційну скаргу задовольнити, ухвалу та постанову скасувати, та відмовити у задоволенні скарги на дії державного виконавця.

13. Крім того, скаржником подано клопотання про повідомлення і залучення до участі у справі 3/222/09 прокурора Миколаївської окружної прокуратури.

14. Ухвалою Верховного Суду від 22.01.2025 про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою боржника, зокрема, встановлено учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу та заперечень щодо клопотання скаржника про повідомлення та залучення до участі у справі прокурора Миколаївської окружної прокуратури до 14.02.2025.

15. Стягувач, у відзиві на касаційну скаргу, заперечив проти залучення Судом до участі у справі прокурора Миколаївської окружної прокуратури, з посиланням на те, що дана справа жодним чином не стосується та не впливає на будь-які інтереси держави та інтереси Українського народу, які б органи прокуратури мали захищати.

16. З урахуванням вказаного касаційний суд, розглянувши клопотання боржника про залучення до участі у справі прокурора Миколаївської окружної прокуратури, зважаючи на положення ст. 53 ГПК України, яка передбачає, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, констатує, що в даному випадку відсутні підстави для залучення до участі прокурора, а тому, касаційний суд відмовляє у задоволенні такого клопотання. Касаційний суд вважає, безпідставним посилання скаржника на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 13.01.2022 у справі № 8/32, від 16.10.2024 у справі № 908/79/20, від 23.10.2024 у справі№ 480/9511/21, від 11.11.2020 у справі № 191/1169/16-а оскільки, відповідний висновок щодо процесуальної можливості залучення прокурора до участі у справі Верховний Суд викладав за інших обставин справи.

Позиція Верховного Суду

17. Касаційний господарський суд, здійснивши розгляд касаційної скарги у письмовому провадженні, обговоривши доводи, наведені скаржником у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, надану господарськими судами попередніх інстанцій юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши дотримання судами норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

18. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

19. Як вбачається з доводів касаційної скарги, боржник оскаржує судові рішення тільки в частині задоволення скарги на дії ДВС щодо зобов`язання головного державного виконавця вжиття заходів з виконання наказу Господарського суду Миколаївської області про звернення стягнення на майно ТОВ «Карс ЛТД», що перебуває в іпотеці у AT «ПУМБ» за договором іпотеки від 07.08.2008р., а саме: нежитлові приміщення піцерії під літ. А-5, загального площею 175,9 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Миколаїв, пр. Миру, буд. 22/2, та продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах, отже, в іншій частині судові рішення щодо розгляду скарги на дії державного виконавця касаційним судом, зважаючи на положення ст. 300 ГПК України, не переглядаються.

20. За приписами ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

21. Статтею 18 ГПК України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

22. Відповідно до ч. 1 ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

23. Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

24. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

25. Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

26. Виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

27. Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" (далі - Закон України № 1404-VIII) визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

28. Статтею 10 Закон України № 1404-VIII заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

29. Відповідно до частини 1 статті 13 Закону України № 1404-VIII під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

30. Положеннями статті 18 Закону України № 1404-VIII визначено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

31. З наведених норм права вбачається, що судове рішення є обов`язковим до виконання. У разі невиконання боржником рішення суду добровільно державним або приватним виконавцем здійснюється його примусове виконання.

32. Згідно із частиною 1 статті 48 Закону України № 1404-VIII Звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації (пред`явленні електронних грошей до погашення в обмін на кошти, що перераховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця). Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

33. Розглядаючи скаргу стягувача судами встановлено, що:

- 07.08.2008 було здійснено державну реєстрацію обтяження нерухомого майна, нежитлових приміщень піцерії під літ. А-5, загальною площею 175,9 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Миколаїв, пр. Миру, буд. 22/2, тобто у день укладання договору іпотеки;

- 08.12.2009 - рішенням суду у справі № 3/222/09 стягнуто з боржника на користь стягувача грошові кошти, шляхом звернення стягнення на майно ТОВ «Карс ЛТД», що знаходиться в іпотеці у ПАТ ?ПУМБ? за договором іпотеки від 07.08.2008, посвідченим приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Бороздіною О.Г., зареєстрованим в реєстрі нотаріальних дій за № 2448, а саме: нежитлові приміщення піцерії під літ. А-5, загальною площею 175,9 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Миколаїв, пр. Миру, буд. 22/2, та продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах;

- 14.04.2010 відкрито виконавче провадження з примусового виконання вказаного рішення (ВП № 18647937);

- 08.06.2010 державним виконавцем проведено опис та арешт майна, а саме нежитлових приміщень піцерії під літ. А-5, загальною площею 175,9 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Миколаїв, пр. Миру, буд. 22/2;

- 19.08.2010 відбулось накладення арешту на нерухоме майно, розташоване за адресою: м. Миколаїв, проспект Миру, 22/2, слідчим по BBC відділу УБОЗ УМВС в Миколаївській області в межах кримінальної справи № 08420033;

- 19.09.2024 державним виконавцем було прийнято постанову про повернення виконавчого документа стягувану на підставі п. 2 ч. 1 Закону України № 1404-VIII, відповідно до якої, виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

34. Згідно з частинами 6, 7 ст. 3 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення боржником основного зобов`язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.

Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога мас пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки.

Пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог Інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації.

35. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.10.2019 по справі № 922/3537/17 звертає увагу на те, що заборона відчуження або арешт майна, які накладаються судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, мають на меті подальше звернення стягнення на таке майно в разі задоволення позову. Іпотека або арешт нерухомого майна, що накладається виконавцем у межах виконавчого провадження, мають ту ж саму мету. Тому іпотека або арешт, що зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно раніше, мають вищий пріоритет, ніж заборона відчуження або арешт майна, накладені судом, які були зареєстровані пізніше. У цьому разі заборона відчуження або арешт майна, накладені судом, не є перешкодою для реалізації майна, а покупець такого майна набуває право власності на нього вільним від зазначених обтяжень. Якщо ж майно не буде реалізоване, а іпотека буде припинена або буде знятий арешт, накладений виконавцем (зокрема, у випадку повного виконання боржником свого обов`язку), то заборона відчуження або арешт майна, накладені судом, і надалі виконуватимуть функцію забезпечення позову.

36. З урахуванням вищезазначеного, суди вказали, що предмет іпотеки, на який має бути звернуто стягнення, існує як об`єкт матеріального світу та належить боржнику ТОВ «Карс ЛТД», державному виконавцю відомо про місцезнаходження такого майна, яке було арештоване та описане державним виконавцем у межах процедури виконавчого провадження. Отже, заборона відчуження або арешт майна, накладені в межах кримінального провадження, не є перешкодою для реалізації майна, а покупець такого майна набуває право власності на нього вільним від зазначених обтяжень.

37. Крім того, суди зробили правильний висновок, що зареєстрована в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно іпотека виникла раніше за арешт, накладений в межах кримінального провадження, отже, з урахуванням ч. 6, 7 ст. 3 Закону України ?Про іпотеку?, має вищий пріоритет, ніж заборона відчуження або арешт майна, які були зареєстровані пізніше.

38. Отже, Суд вважає правильним посилання судів попередніх інстанцій на правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 06.09.2024 у справі № 909/893/17, від 23.10.2019 у справі № 922/3537/17, від 25.05.2021 у справі № 923/971/19, оскільки, правові висновки стосуються порядку виконання звернення стягнення на іпотечне майно. А тому, доводи касаційної скарги щодо неправильного посилання судів на вказані правові висновки є безпідставними.

39. За змістом ст. 343 ГПК України, за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

40. При цьому касаційний суд зауважує, що господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов`язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця (наприклад, відкривати або закінчувати виконавче провадження), але може зобов`язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється.

41. Отже, за результатами розгляду скарги на дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов`язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

42. Аналогічні висновки, викладено у постановах Верховного Суду від 17.01.2025 - № 906/400/22, від 18.05.2022 - № 910/21454/17.

43. З урахуванням зазначеного, суди зробили обґрунтований висновок про наявність підстав для задоволення скарги на дії державного виконавця щодо зобов`язання державного виконавця вжити заходи з виконання наказу Господарського суду Миколаївської області про звернення стягнення на майно ТОВ «Карс ЛТД», що знаходиться в іпотеці у AT «ПУМБ» за договором іпотеки від 07.08.2008, та продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах. Отже, з урахуванням вищезазначених правових висновків вимоги скарги стягувача в зазначеній частині та висновки судів відповідають положенням Закону України "Про виконавче провадження", Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №512/5 від 02.04.2012.

44. Водночас, касаційним судом відхиляються доводи касаційної скарги про неврахування судами правових висновків, викладених Верховним Судом у постанові від 09.02.2024 у справі № 902/1126/22, оскільки, вказана справа та справа, що розглядається Верховним Судом, є різними за встановленими судами обставинами справи. Як вбачається з судових рішень у справі № 902/1126/22, арешт в межах кримінального провадження на майно було накладено раніше, за накладення арешту в межах виконання рішення господарського суду.

45. Згідно зі статтею 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

46. Суд зазначає, що переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію "суду права", а не "факту", отже, відповідно до статті 300 ГПК України перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи.

47. Враховуючи наведені положення законодавства та обставини, встановлені судами, зважаючи на межі перегляду справи судом касаційної інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, колегія суддів зазначає, що судові рішення у справі прийнято із додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для скасування судових рішень, отже, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

48. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

49. У частині 1 статті 309 ГПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

50. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів, наведених у касаційній скарзі, зазначає, що касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «КАРС ЛТД» необхідно залишити без задоволення, а постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.12.2024 та ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 16.10.2024 у справі №3/222/09 залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «КАРС ЛТД» залишити без задоволення.

2. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.12.2024 та ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 16.10.2024 у справі №3/222/09 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О.А. Кролевець

Судді О.М. Баранець

О.О. Мамалуй