Рішення

від 25.02.2025 по справі 483/903/24

ОЧАКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ОЧАКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 483/903/24

Провадження № 2/483/49/2025

РІШЕННЯ

Іменем України

19лютого 2025року м. Очаків

Очаківський міськрайонний суд Миколаївської області у складі:

головуючої судді Шевиріної Т.Д.,

за участю секретаря Шилінскас О.В.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідачки ОСОБА_2 ,

представника третьої особи ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження в режимі відеоконференції з використанням сторонами власних технічних засобів цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету позову, товариство з обмеженою відповідальністю «ТКАРС», про стягнення безпідставно набутих грошових коштів та за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про витребування майна з чужого незаконного володіння, -

В С Т А Н О В И В:

16 липня 2024 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом, предметом якого є: стягнення з відповідачки безпідставно набутих грошових коштів в сумі 725925 грн.

В обґрунтування вимог зазначив, що у 2023 році ним на рахунок товариства зобмеженою відповідальністю «Ткарс» було здійснено оплату за придбання та модернізацію автомобіля Tesla, Model S, 2013 року випуску, в сумі 725925 грн. Вказаний автомобіль був зареєстрований за відповідачкою, хоча сервісне обслуговування здійснювалося та оплачувалося позивачем. У 2024 році відносини між сторонами погіршилися, у зв`язку із чим позивач звернувся до відповідачки з проханням перереєструвати на нього транспортний засіб або відшкодувати його вартість, на що отримав відмову. Посилаючись на те, що відповідачка набула майно без достатньої правової підстави, ОСОБА_4 звернувся до суду з вказаним позовом.

До судового засідання відповідачка пред`явила зустрічний позов, в якому просила: витребувати у ОСОБА_4 автомобіль Tesla, Model S, 2013 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 .

В обґрунтування вимог зустрічної позовної заяви зазначила, що вона є власницею спірного автомобіля, а відповідач протиправно заволодів її транспортним засобом.

Ухвалою суду від 01 жовтня 2024 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про витребування майна з чужого незаконного володіння прийнято до спільного розгляду та об`єднано в одне провадження з первісним позовом.

Від ОСОБА_5 до суду надійшов відзив на первісний позов, в якому вона заперечує проти задоволення вимог ОСОБА_4 . Так, вона вважає, що правомірна набула у власність спірне майно на підставі правочину, а саме договору купівлі-продажу транспортного засобу за власні кошти. Підставою для відмови у позові, на думку відповідачки, є також обрання неналежного способу захисту шляхом пред`явлення про стягнення безпідставно набутих коштів, тоді як жодних коштів вона від позивача не отримувала.

Представником позивача подано відповідь на відзив, в якій зазначено, що позивачем було обрано такий спосіб захисту його порушених прав, який відповідає фактичним обставинам справи та є ефективним. Так, між сторонами відсутні будь-які договірні відносини щодо придбання транспортного засобу та його подальшої реєстрації на ім`я відповідачки. Разом із тим, спірний автомобіль був придбаний за кошти позивача для його власного користування, хоча і зареєстрований за відповідачкою.

Представником позивачаза первіснимпозовом подановідзив напозовну заяву ОСОБА_5 , за змістом якого вона заперечує проти задоволення вимог зустрічного позову, оскільки вважає, що саме ОСОБА_4 було укладено попередній договір купівлі-продажу спірного автомобіля №19.05.2023-1 від 19 травня 2023 року на підставі якого ТОВ «ТКАРС» були перераховані грошові кошти в сумі 725925 грн, з яких 590600 грн - вартість автомобіля, а 135325 грн - його модернізація. В подальшому, основний договір купівлі-продажу авто було укладено з ОСОБА_5 , а 03 жовтня 2023 року саме ОСОБА_4 було здійснено державну реєстрацію транспортного засобу в ТСЦ 8048 та отримано свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_3 на ім`я ОСОБА_5 . Представник також просила врахувати відсутність доказів про сплату вартості автомобіля саме ОСОБА_5 ..

Представником ОСОБА_5 подано відповідь на відзив на позовну заяву. Так, представник зазначив, що факт заволодіння ОСОБА_4 спірним автомобілем та його утримання, в тому числі на час розгляду справи, сам ОСОБА_4 не оспорює, як не оспорює і того, що ОСОБА_5 є законним власником транспортного засобу, оскільки її право виникло з правочину та зареєстровано у встановленому законом порядку.

Від представника третьої особи ТОВ «Ткарс», надійшли письмові пояснення. Так, у травні 2023 року ОСОБА_4 вперше звернувся до ТОВ «ТКАРС» з проханням здійснити підбір авто з США із незначними пошкодженнями з метою його придбання. Менеджером ТОВ «ТКАРС» надано детальну консультацію у мобільному застосунку «VIBER» та запропоновано ОСОБА_4 різні варіанти автомобілів, які доступні для замовлення. Увага приділялась седанам Tesla Model S. Менеджер та Клієнт домовились про зустріч на території підприємства ТОВ «ТКАРС» за адресою: місто Київ, вул. Північно-Сирецька, будинок 1-3. Оглянувши особисто наявні на території підприємства транспортні засоби, ОСОБА_4 випробував авто на тест-драйві. Після тест-драйву менеджер запропонував різні комплектації Model S, які доступні для замовлення. ОСОБА_4 обрав та погодив автомобіль Tesla, Model S, 2013 року, номер шасі: НОМЕР_2 , який мав намір придбати. Після вибору конкретного автомобіля ОСОБА_4 надав свої паспортні дані, які були внесені до проєкту попереднього договору. Сторони погодили вартість транспортного засобу з подальшим ремонтом пошкоджень. 19 травня 2023 року між ТОВ «Ткарс» та ОСОБА_4 було укладено попередній договір №19.05.2023-1 купівлі транспортного засобу Tesla, Model S, 2013 року, номер кузова: НОМЕР_2 . Вказаний договір був втрачений, у зв`язку із чим не може бути наданий суду. Разом із тим, на виконання попереднього договору ОСОБА_4 було перераховано на рахунок ТОВ «ТКАРС» кошти у розмірі 725 925 грн 00 коп., з яких 590600грн 00коп. вартістьавтомобіля та 135 325 грн 00 коп. - модернізації транспортного засобу за рахунок встановлення додаткового обладнання та сервісного обслуговування. Кошти були зараховані на рахунок підприємства 06.06.2023р. та 28.06.2023р. Після повної оплати вартості автомобіля ОСОБА_4 було повідомлено про строки виконання договору. 17 серпня 2023 року транспортний засіб було доставлено на адресу ТОВ «ТКАРС», про що було повідомлено ОСОБА_4 . Після прибуття автомобіля його було відремонтовано та модернізовано. 14 вересня 2023 року ОСОБА_4 особисто відвідав ТОВ «ТКАРС» для огляду автомобіля і погодження варіантів подушок безпеки для встановлення на автомобіль, що є завершальним етапом ремонту транспортного засобу. Після погодження всіх істотних умов договору ОСОБА_4 звернувся до ТОВ «ТКАРС» з проханням укласти договір купівлі-продажу не з ним, а з ОСОБА_5 .

Підприємство пішло назустріч клієнтові та у зв`язку із повною оплатою ним вартості автомобіля та наданих послуг згідно з умовами попереднього договору, 29.09.2023р. було укладено договір купівлі-продажу №8448/23/1/000047 транспортного засобу TESLA MODEL S 2013 року номер кузова НОМЕР_2 з ОСОБА_5 . Останній надано акт огляду реалізованого транспортного засобу №8448/23/000042 від 29.09.2023р. та акт технічного стану автомобіля №8448/23/1/000047 від 29.09.2023р., які разом з договором необхідні для реєстрації транспортного засобу.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги за первісним позовом підтримала, просила їх задовольнити та пояснила, що позивач, маючи намір придбати автомобіль Tesla, звернувся до третьої особи ТОВ «Ткарс,» та уклав попередній договір. Оскільки сторони у справі перебували у романтичних відносинах, позивач сплатив ціну за транспортний засіб та оформив його на відповідачку. Остання займається блогерством і просила оформити автомобіль на неї для демонстрації успішності її діяльності. Крім того, на момент придбання спірного автомобіля у власності позивача вже був інший автомобіль Tesla. Протягом року сторони проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу, однак згодом відносини між ними погіршилися і позивач звернувся до відповідачки з вимогою повернути автомобіль шляхом його перереєстрації на нього, проте відповідачка відмовилась. Представник також пояснила, що безпосередньо відповідачка грошові кошти від позивача не отримувала, транспортний засіб був зареєстрований за ОСОБА_5 , однак ОСОБА_4 мав зареєстроване право користування автомобілем, у зв`язку із чим авто перебуває у його володінні.

Проти задоволення зустрічного позову ОСОБА_5 про витребування автомобіля з чужого незаконного володіння представник заперечувала, оскільки для застосування норм статей 387, 388 ЦК України необхідною є наявність таких умов, як відсутність правової підстави для заволодіння майном та вибуття цього майна з володіння власника поза його волею. Разом із тим, на момент заволодіння ОСОБА_4 транспортним засобом він був належним користувачем, що позивачкою за зустрічним позовом не заперечується.

Представник відповідачки проти задоволення позову заперечував, посилаючись на те, що предметом кондикційного позову може бути лише майно, яке було набуто безпідставно. Разом із тим, відповідачка кошти від позивача не отримувала, а відтак стягнення коштів не може здійснюватися на підставі статті 1212 ЦК України. Представник також зазначив, що сторони у справі дійсно протягом певного часу перебували у романтичних відносинах. Відповідачка мала намір купити автомобіль, у зв`язку із чим розпочала процес отримання посвідчення водія, яке фактично отримала у квітні 2024 року. У зв`язку з відсутністю права керування транспортним засобом, доступ до автомобіля мав позивач. Однак, отримавши посвідчення водія, відповідачка прийшла до паркувального майданчику, на якому залишила автомобіль, та виявила відсутність належного їй транспортного засобу. Статус належного користувача автомобілем ОСОБА_5 . ОСОБА_4 не надавала, реєстраційне посвідчення не передавала, але ОСОБА_4 мав доступ до ключів, які знаходилися у місці спільного мешкання сторін, а реєстраційне посвідчення на транспортний засіб перебувало в автомобілі. 26 квітня 2024 року ОСОБА_5 звернулася із заявою про викрадення транспортного засобу разом із реєстраційним свідоцтвом на нього. Статус належного користувача ОСОБА_4 був припинений ОСОБА_5 лише 06 травня 2024 року, щойно їй стало про це відомо від працівників поліції. Оскільки саме з цього часу ОСОБА_6 жодних речових прав на автомобіль не має, однак продовжує утримувати належний ОСОБА_5 транспортний засіб, представник просив задовольнити зустрічний позов та витребувати автомобіль з чужого незаконного володіння.

Представник третьої особи в судовому засіданні підтримала письмові пояснення, просила задовольнити позовні вимоги за первісним позовом. Надала пояснення, що ОСОБА_4 здійснював підбір автомобіля у ТОВ «Ткарс», оплатив транспортний засіб та його модернізацію. На усне прохання ОСОБА_4 основний договір був укладений з ОСОБА_5 ..

Заслухавши пояснення та доводи сторін, дослідивши позовну заяву та зустрічний позов, заяви по суті спору та долучені до матеріалів справи письмові докази, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносин.

Судом встановлено, що 29 вересня 2023 року ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу № 8448/23/1/000047, укладеним з ТОВ «ТКАРС», яке є комісіонером, набула у власність транспортний засіб автомобіль марки «Tesla», модель «Model S», 2013 року випуску, номер кузова НОМЕР_2 (т. 1 а.с. 17-18).

Відповідно до пункту 2.1. вказаного Договору, передача транспортного засобу продавцем і прийняття його покупцем здійснюється після повної оплати вартості майна в момент підписання цього договору.

Спірний автомобіль був оглянутий ОСОБА_5 , що підтверджується актом огляду реалізованого транспортного засобу 8448/23/1/000047 від 29 вересня 2023 року (т. 1 а.с. 30).

29 вересня 2023 року автомобіль був переданий ОСОБА_5 , на підтвердження чого ТОВ «Ткарс» та відповідачкою був підписаний акт огляду технічного стану транспортного засобу або його складової частини, що має ідентифікаційний номер 8448/23/1/000047 від 29 вересня 2023 року (т. 1 а.с. 31).

03 жовтня 2023 року ОСОБА_5 отримала свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 , тобто зареєструвала за собою право власності на автомобіль марки «Tesla», модель «Model S» 2013 року випуску, номер кузова НОМЕР_2 (т. 1 а.с. 32).

26 квітня 2024 року ОСОБА_5 звернулася до Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві із заявою про вчинення кримінального правопорушення за частиною 1 статті 289 КК України, а ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва уповноважену особу Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві зобов`язано внести відомості до ЄРДР та розпочати досудове розслідування (Т.1, а.с. 198-200).

За змістом інформації, що міститься у повідомленні Головного сервісного центру МВС, ОСОБА_4 значився належним користувачем автомобіля марки «Tesla», модель «Model S» 2013 року випуску, номер кузова НОМЕР_2 у період з 05 листопада 2023 року по 06 травня 2024 року (т. 1 а.с. 77-78).

Вирішуючи цивільно-правовий спір, що виник між сторонами, суд виходить з такого.

Відповідно до частини 2 статті 11 ЦК України, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 208 ЦК України, правочини між фізичною та юридичною особою належить вчиняти у письмовій формі.

Частиною 2 статті 640 ЦК України врегульовано, що в разі, якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації (частин 1 статті 210 ЦК України).

Пунктом 7 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1998 року №1388 (в редакції, чинній на час виникнення спірний правовідносин) визначено, що власники транспортних засобів та особи, що експлуатують такі засоби на законних підставах, або їх представники (далі - власники) зобов`язані зареєструвати (перереєструвати) транспортні засоби протягом десяти діб після придбання (одержання) або митного оформлення, або тимчасового ввезення на територію України, або виникнення обставин, що є підставою для внесення змін до реєстраційних документів.

Аналіз наведених норм цивільного законодавства свідчить про те, що договір купівлі-продажу транспортного засобу між фізичною та юридичною особою має бути вчинений у письмовій формі та підлягає державній реєстрації.

Відповідно, факт виникнення права власності на транспортний засіб підтверджується договором та свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу.

Відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина 2 статті 78 ЦПК України).

З досліджених судом доказів слідує, що відповідачка ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу, укладеного з ТОВ «Ткарс», набула у власність транспортний засіб автомобіль «Tesla», модель «Model S» 2013 року випуску, номер кузова НОМЕР_2 , та зареєструвала у встановленому законом порядку.

Сторони не заперечують того факту, що на момент розгляду справи судом позивач ОСОБА_4 не має статусу користувача автомобілем, а ОСОБА_5 є його одноосібним власником.

Сторони також не заперечують того факту, що спірний автомобіль перебуває у володінні позивача, а відповідачка не має доступу до нього.

Вказане свідчить про те, що транспортний засіб вибув з володіння відповідачки.

Кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (стаття 15 ЦК України).

Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Згідно зі статтею 316ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до частини першої статті 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно із частиною першою статті 319ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша статті 321 ЦК України).

ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом про витребування майна з незаконного володіння у порядку статті 387 ЦК України.

Відповідно до частини першої статті 387ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Застосовуючи положення статті 387 ЦК України, необхідно виходити з того, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним і в якої майно фактично знаходиться та є індивідуально визначеним.

Правовий аналіз положень статті 387цього Кодексу дає підстави для висновку, що у наведеній нормі йдеться про право власника на віндикаційний позов, тобто позов власника, який не володіє, до не власника, який незаконно володіє майном, про вилучення цього майна в натурі.

Віндикаційний позов належить до речово-правових способів захисту; захищає право власності в цілому, оскільки він пред`являється у тих випадках, коли порушено права володіння, користування та розпорядження одночасно.

Сторонами у віндикаційному позові є власник речі, який не лише позбавлений можливості користуватися і розпоряджатися річчю, але вже й фактично нею не володіє, та незаконний фактичний володілець речі (як добросовісний, так і недобросовісний).

Як зазначено у постанові Верховного Суду від 12 січня 2022 року у справі № 703/1191/20 (провадження № 61-19324св21), віндикаційний позов заявляється власником при порушенні його правомочності володіння, тобто тоді, коли майно вибуло з володіння власника: (а) фізично - фізичне вибуття майна з володіння власника має місце у випадку, коли воно в нього викрадене, загублене ним тощо; (б) «юридично» - юридичне вибуття майна з володіння має місце, коли воно хоч і залишається у власника, але право на нього зареєстровано за іншим суб`єктом.

З урахуванням специфіки речей в обороті, володіння рухомими та нерухомими речами відрізняється: якщо для володіння першими важливо встановити факт їх фізичного утримання, то володіння другими може бути підтверджене, зокрема, фактом державної реєстрації права власності на це майно у встановленому законом порядку.

У постанові Верховного Суду від 31 березня 2021 року у справі № 752/4033/16-ц (провадження № 61-13656св20), вказано, що «аналіз статті 387ЦК України свідчить, що віндикаційний позов це вимога про витребування власником свого майна з чужого незаконного володіння. Тобто позов неволодіючого власника до володіючого невласника. Віндикаційний позов заявляється власником при порушенні його правомочності володіння, тобто тоді, коли майно вибуло з володіння власника: (а) фізично - фізичне вибуття майна з володіння власника має місце у випадку, коли воно в нього викрадене, загублене ним тощо; (б) «юридично» - юридичне вибуття майна з володіння має місце, коли воно хоч і залишається у власника, але право на нього зареєстровано за іншим суб`єктом. Належним відповідачем у віндикаційному позові є володіючий невласник».

З урахуванням викладеного, а також того, що позивачка за зустрічним позовом свій процесуальний обов`язок доказування виконала довела належними та допустимим доказами, що вона на законних підставах набула право власності на автомобіль і це право порушується відповідачем, а також те, що належним способом захисту її права є віндикація.

Вирішуючи вимогу про стягнення з відповідачки за первісним позовом безпідставно набутих грошових коштів, суд виходить з такого.

Судом встановлено, що 06 червня 2023 року та 28 червня 2023 року ОСОБА_4 перерахував на рахунок ТОВ «Ткарс» в якості оплати за транспортний засіб, згідно з попереднім договором №19.05.2023-1, - 445800 грн та 280125 грн, відповідно (т.1, а.с. 20, 21).

На підтвердження цього факту до матеріалів справи долучено довідку АТ КБ «Приватбанк» про рух коштів по рахунку ОСОБА_4 (т.1, а.с. 22) та інформаційні повідомлення про зарахування коштів на рахунок ТОВ «Ткарс» (т.1, а.с. 24, 25).

Відповідно до частини першої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Конструкція статті 1212 ЦК, як і загалом норм глави 83 ЦК, свідчить про необхідність установлення так званої «абсолютної» безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.

Ознаки, характерні для кондикції, свідчать про те, що пред`явлення кондикційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, в тому числі грошовими коштами; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов`язаний договірними правовідносинами щодо речі.

Подібний висновок сформульовано Верховним Судом України у постанові від 02 березня 2016 року у справі № 6-3090цс15.

Відсутність правової підстави - це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Для кондикційних зобов`язань доведення вини особи не має значення, а важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої (статті 1212-1214 ЦК України).

Подібні висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16-ц, від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17, та постановах Верховного Суду від 02 червня 2021 року у справі № 201/2956/19, від 27 липня 2022 року у справі № 644/3932/18-ц, від 29 березня 2023 року у справі № 643/8385/21, від 18 жовтня 2023 року у справі № 639/6422/21.

Згідно з частинами першою-третьою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри.

Разом із тим, надані позивачем на підтвердження заявлених вимог докази не відповідають, на думку суду, критерію достатності.

Так, сума перерахованих третій особі коштів двома платежами (445800 грн та 280125 грн) не узгоджується з умовами Договору купівлі-продажу, а саме з пунктом 3.1, відповідно до якого сторони погодили ціну спірного автомобіля в розмірі 590 600 грн.

Суд також відхиляє доводи позивача про перерахування ним коштів на рахунок ТОВ «Ткарс» саме в якості вартості спірного автомобіля та його модернізації, оскільки попередній договір, на підставі якого здійснена оплата, позивачем не надано, а укладений відповідачкою договір купівлі-продажу автомобіля передбачає повну оплату його вартості в момент підписання договору та передачі автомобіля покупцю (пункт 2.1 Договору т.1, а.с. 17). Крім того, позивач зазначив, що він також має у власності автомобіль Tesla. Вказане може свідчити про те, що перераховані ним кошти могли бути витрачені на купівлю та обслуговування саме його автомобіля.

Доводи позивача про те, що між ним та ТОВ «Ткарс» був укладений попередній договір купівлі-продажу не заслуговують на увагу з огляду на таке.

Відповідно дочастини 1статті 635ЦК України попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі.

Оскільки законом визначено письмову форму попереднього договору купівлі-продажу транспортного засобу між юридичною та фізичною особою, то факт укладення такого договору, в силу вимог часини 2 статті 78 ЦПК України, не може бути підтверджений у жодний інший спосіб.

Також, не є належними доказами оплати вартості спірного автомобіля саме ОСОБА_4 квитанції щодо вартості обслуговування автомобіля (а.с. 95, 96, 41, 42), оскільки позивач у період з 05 листопада 2023 року по 06 травня 2024 року користувався автомобілем та міг здійснювати технічне обслуговування автомобіля у зв`язку з його експлуатацією.

Доводи позивача про те, що ОСОБА_5 не мала власних коштів на придбання транспортного засобу спростовуються довідкою АТ «Універсал» про рух коштів по рахунку ОСОБА_5 , з якої вбачається здійснення нею підприємницької діяльності (т. 1, а.с. 174-187), а також договором про надання поворотної фінансової допомоги, укладеним між нею та ОСОБА_4 від 08 січня 2024 року (т.1, а.с. 95-97).

Зміст останнього, крім іншого, свідчить про те, що між сторонами у справі виникали відносини зобов`язального характеру, які були оформлені відповідно до вимог цивільного законодавства - шляхом укладення правочинів.

Досліджені у справі докази у своїй сукупності не дають підстав вважати, що у випадку придбання транспортного засобу сторони діяли в інший спосіб, а третя особа, яка є юридичною особою та спеціалістом з продажу і ремонту автомобілів, отримавши кошти від позивача, уклала договір з іншою особою.

Інша оцінка доказів свідчила б про порушення визначеного цивільним законодавством України правового порядку.

Отже, досліджені у судовому засіданні докази не свідчать про те, що право ОСОБА_4 було порушене відповідачкою, а тому таке право не може бути захищене в обраний ним спосіб.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

З урахуванням викладеного, а також того, що позивач за первісним позовом не надав належних, допустимих та достатніх доказів того, що відповідачка збагатилася за його рахунок, придбавши спірний автомобіль, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення його позовних вимог.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням того, що зустрічний позов підлягає повному задоволенню, з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 підлягає стягненню 5 906 грн 00 коп. в рахунок відшкодування сплаченого останньою судового збору під час звернення із зустрічним позовом.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10-13, 259, 263-265 ЦПК України суд-

У Х В А Л И В:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, товариство з обмеженою відповідальністю «ТКАРС», про стягнення безпідставно набутих грошових коштів відмовити повністю.

Зустрічну позовну заяву ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про витребування майна з чужого незаконного володіння задовольнити повністю.

Витребувати у ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ІНН НОМЕР_5 ), на користь власниці ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (ІНН НОМЕР_6 ), транспортний засіб автомобіль марки Tesla», модель «Model S» 2013 року випуску, номер кузова НОМЕР_2 , державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 5 906 (п`ять тисяч дев`ятсот шість) грн 00 копійок в рахунок відшкодування судових витрат.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду через Очаківський міськрайонний суд Миколаївської області протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складений 25 лютого 2025 року.

Головуюча: