Постанова

від 12.02.2025 по справі 761/31618/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2025 року

м. Київ

справа № 761/31618/21

провадження № 61-4947св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого -Луспеника Д. Д., суддів:Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В.,Гулька Б. І., Лідовця Р. А., учасники справи:

позивач - Інфронт ІКС, ЛЛС (Омнігон Коммунікейшнс, ЛЛС) INFRONT X, LLX (OMNIGON COMMUNICATIONS, LLC),

відповідачі: Товариство з обмеженою відповідальністю «Омнігон.» (після зміни назви -Товариство з обмеженою відповідальністю «Клауд Січ»), Державна організація «Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій», ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Клауд Січ» на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 29 червня 2023 року у складі судді Осаулова А. А. та постанову Київського апеляційного суду від 29 лютого 2024 року у складі колегії суддів: Шкоріної О. І., Поліщук Н. В., Соколової Н. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2021 року Інфронт ІКС, ЛЛС (Омнігон Коммунікейшнс, ЛЛС) звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Омнігон.» (далі - ТОВ «Омнігон.»), Державного підприємства «Український інститут інтелектуальної власності» (далі - ДП «УІІВ»), ОСОБА_1 про визнання недійсним свідоцтва на знак для товарів і послуг, зобов`язання вчинити дії.

Позовну заяву мотивувало тим, що 27 квітня 2020 року ДП «УІІВ» за підписом уповноваженої особи Міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України Романовича Д. О. видало ТОВ «Омнігон.» свідоцтво на знак для товарів і послуг № НОМЕР_1 для використання знаку для товарів і послуг «ІНФОРМАЦІЯ_3».

15 вересня 2020 року Інфронт ІКС, ЛЛС подало позов до Господарського суду міста Києва про визнання недійсним вказаного свідоцтва. 14 червня 2021 року на стадії розгляду справи по суті ТОВ «Омнігон.» подало до суду заяву про закриття провадження у справі, оскільки в процесі розгляду справи співвласником свідоцтва став ОСОБА_1 , який є батьком учасника ТОВ «Омнігон.» та який як фізична особа, що не здійснює підприємницьку діяльність, не може бути стороною у господарському процесі.

29 червня 2021 року Господарський суд міста Києва своєю ухвалою закрив провадження у справі № 910/13964/20 на підставі пункту 1 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Омнігон Коммунікейшнс, ЛЛС є юридичною особою, що було створене за законодавством штату Нью Йорк США 22 січня 2008 року. З моменту своєї реєстрації Компанія у комерційних відносинах з іншими суб`єктами, зокрема замовниками послуг, виступала під комерційним найменуванням «ІНФОРМАЦІЯ_3».

Правонаступником права на комерційне найменування компанї є Омнігон Коммунікейшнс, ЛЛС (OMNIGON COMMUNICATIONS, LLC), юридична особа, що діє за законодавством штату Делавер, утворена шляхом злиття Компанії з Омнігон Коммунікейшнс Мерджер САБ, ЛЛС (Omnigon Communication Merger Sub, LLC) відповідно до договору про злиття, укладеного 15 січня 2016 року. До видів комерційної діяльності позивача належить комп`ютерне програмування, розробка комп`ютерного та мобільного програмного забезпечення, графічний дизайн, розробка та дизайн веб-сайтів та інші послуги, пов`язані зі сферою інформаційних технологій (ІТ), цифрового контенту та мобільних додатків у спорті, медіа та індустрії розваг.

21 травня 2019 року позивачем було змінено юридичне найменування на «Інфронт ІКС, ЛЛС», що підтверджується свідоцтвом, виданим Державним департаментом штату Делавер від 18 жовтня 2019 року. Після зміни юридичного найменування позивач продовжує використовувати своє попереднє комерційне найменування, що містить позначення «ІНФОРМАЦІЯ_3» у господарській діяльності, що підтверджується, зокрема, Свідоцтвом про використання комерційного найменування, виданим 04 листопада 2019 року Державним департаментом штату Ньо-Йорк.

ТОВ «Омнігон.» було створено в Україні співзасновником компанії Омнігон Коммунікейшнс, ЛЛС Міхаїлом Грушіним 30 вересня 2009 року. Згодом 17 липня 2013 року ОСОБА_2 на безкоштовній основі було відступлено частку у розмірі 100% у статутному капіталі товариства ОСОБА_3 , який до цього часу є учасником та керівником ТОВ «Омнігон.».

12 листопада 2013 року між компанією та ТОВ «Омнігон.» укладено Партнерський договір, відповідно до умов якого ТОВ «Омнігон.» зобов`язано надавати компанії послуги, а компанія отримувати та оплачувати такі послуги на умовах, погоджених сторонами. В рамках зазначеного договору ТОВ «Омнігон.» мало право використовувати позначення «ІНФОРМАЦІЯ_3», що становить комерційне найменування та торгову марку компанії, тільки після отримання письмової згоди від компанії щодо кожного випадку такого використання. Підписанням договору ТОВ «Омнігон.» повністю погодилось та підтвердило, що право використання фірмового найменування компанії та торгової марки чи будь-якої іншої конструкції слова «ІНФОРМАЦІЯ_3» належить виключно компанії.

Внаслідок недобросовісної поведінки ТОВ «Омнігон.» в особі директора ОСОБА_3 26 липня 2018 року договір позивачем розірвано. У зв`язку з припиненням договірних відносин ТОВ «Омнігон.» було надано 90 днів на припинення використання комерційного найменування позивача «ІНФОРМАЦІЯ_3», зокрема, шляхом внесення змін до установчих документів в частині найменування відповідача, припинення використання фірмового найменування (торгової марки) позивача в будь-який господарській діяльності та комерційних відносинах, в мережі Інтернет. Проте, відповідач ТОВ «Омнігон.» зі спливом 90 днів продовжував використовувати фірмове найменування позивача, в тому числі в мережі Інтернет.

Крім того, в день отримання повідомлення від позивача про розірвання договору та всупереч забороні на використання фірмового найменування без письмової згоди позивача, 26 липня 2018 року ТОВ «Омнігон.» недобросовісно було подано до ДП «УІІВ» заявку на реєстрацію знака для товарів і послуг, який тотожний з комерційним найменуванням та торговою маркою позивача. Зазначена заявка була подана щодо 42 класу товарів і послуг Міжнародної класифікації товарів і послуг (далі - МКТП), тобто щодо аналогічного класу, що охоплюється сферою комерційної діяльності позивача.

Позивач стверджував, що свідоцтво України на знак для товарів і послуг «ІНФОРМАЦІЯ_3» від 27 квітня 2020 року № НОМЕР_1 не відповідає умовам надання правової охорони, оскільки позначення торгової марки ТОВ «Омнігон.» є тотожним фірмовому найменуванню позивача, право на яке позивач набув до дати подання заявки, та яке використовується позивачем, щодо послуг, ідентичних послугам, щодо яких видане свідоцтво. В силу викладених фактичних обставин, використання ТОВ «Омнігон.» позначення «Омнігон» при веденні комерційної діяльності, аналогічній діяльності позивача, також може ввести в оману споживачів щодо особи, яка надає відповідні послуги.

Крім того, позивач зазначав, що відповідачем ТОВ «Омнігон» було недобросовісно подано заявку на реєстрацію знаку всупереч зобов`язанням за договором з позивачем щодо припинення будь-якого використання позначення «ІНФОРМАЦІЯ_3» після припинення договору. Коли ж в судовому порядку свідоцтво могло бути визнане недійсним, відповідач, зловживаючи своїм правом, здійснив часткове відчуження знаку пов`язаній фізичній особі, тим самим перешкоджаючи можливому захисту прав позивача.

З огляду на викладене, з урахування уточнень, Інфронт ІКС, ЛЛС, що є правонаступником Омнігон Коммунікейшнс, ЛЛС, просило суд визнати недійсним свідоцтво України № НОМЕР_1 на знак для товарів і послуг «ІНФОРМАЦІЯ_3» від 27 квітня 2020 року та зобов`язати Державне підприємство «Український інститут інтелектуальної власності» ДП «УІІВ» внести відомості про визнання недійсним повністю свідоцтва України № НОМЕР_1 на знак для товарів і послуг від 27 квітня 2020 року до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг та опублікувати відповідні відомості в офіційному бюлетені «Промислова власність».

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 29 червня 2023 року позовні вимоги Інфронт ІКС, ЛЛС (Омнігон Коммунікейшнс, ЛЛС) задоволено. Визнано недійсним свідоцтво України № НОМЕР_1 на знак для товарів і послуг «ІНФОРМАЦІЯ_3» від 27 квітня 2020 року. Зобов`язано Державну організацію «Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій» (далі -ДО «УКРНОІВІ») внести відомості про визнання недійсним свідоцтва України № НОМЕР_1 на знак для товарів і послуг від 27 квітня 2020 року до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг та опублікувати відповідні відомості в офіційному бюлетені «Промислова власність».

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що з огляду на наявність партнерського договору від 12 листопада 2013 року позивачем підтверджено факт наявності агентських відносин з ТОВ «Омнігон.», які виникли до дати подачі заявки на реєстрацію знаку; позивач має пріоритет на використання фірмового найменування «ІНФОРМАЦІЯ_3» (англ. «ІНФОРМАЦІЯ_3»), що ідентифікує його в комерційній діяльності серед інших юридичних осіб; з 26 липня 2018 року виключне право на використання на території України комерційного найменування та торгову марку «ІНФОРМАЦІЯ_3» («ІНФОРМАЦІЯ_3») на підставі партнерського договору від 26 липня 2018 належить третій особі.

Також суд першої інстанції дійшов висновку про те, що реєстрація ТОВ «Омнігон.» знаку для товарів і послуг здійснена з порушенням прав позивача та правової охорони інтелектуальної власності, оскільки знак для товарів і послуг за свідоцтвом № НОМЕР_1 , отриманий ТОВ «Омнігон.», є схожим настільки, що його можна сплутати з комерційним (фірмовим) найменуванням INFRONT X, LLX (OMNIGON COMMUNICATIONS, LLC) (ІНФРОНТ ІКС, ЛЛС (Омнігон Коммунікейпінс, ЛЛС), яке використовувалося ним на дату подання заявки № m 2018 17538 - 26.07.2018. Використання ТОВ «Омнігон.» знаку для товарів і послуг за свідоцтвом № НОМЕР_1 вводить споживачів в оману щодо особи, що виробляє товар або надає послугу.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 29 лютого 2024 року апеляційну скаргу ТОВ «Омнігон.» залишено без задоволення, а рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 29 червня 2023 року - без змін.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив із того, що суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права. Доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують правильність висновків суду першої інстанції.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиція інших учасників справи

У квітні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Клауд Січ» (далі - ТОВ «Клауд Січ»), яке до зміни назви було ТОВ «Омнігон.», із застосуванням засобів поштового зв`язку подало до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 29 червня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 29 лютого 2024 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, з урахуванням уточнень, просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд.

Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на неврахування судами правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 761/29966/16-ц (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України, далі - ЦПК України). Також, заявник вказує на те, що суди не повністю та неправильно дослідили докази, які мають значення для справи, зокрема суд першої інстанції встановив обставини, що мають суттєве значення на підставі неналежних доказів, а суд апеляційної інстанції необґрунтовано відхилив його клопотання про огляд доказів щодо встановлення обставин справи (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України)

Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій:

- не дослідили належним чином матеріали справи та наявні у справі докази;

- безпідставно взяли до уваги обставини встановленні господарськими судами у справі № 910/17738/18;

- необґрунтовано вважали доказом у цій справі, надану позивачем, копію неіснуючого партнерського договору між Омнігон Коммунікейпінс, ЛЛС таТОВ «Омнігон.» від 12 листопада 2013 року;

- помилково вважали, що невстановлена особа ОСОБА_4 н на безкоштовній основі відступив частку у розмірі 100 % у статутному капіталі ТОВ «Омнігон.»;

- не надали належної оцінки нотаріально звіреній заяві про повний продаж цілісного майнового комплексу та повну зміну засновників ТОВ «Омнігон.» та відсутність будь-яких претензій від 18 липня 2013 року та відповідним платіжним документам;

- не врахували, що ОСОБА_5 не заявляв позовних вимог до відповідачів, не оскаржував дію Свідоцтва України № НОМЕР_1 на знак для товарів і послуг «ІНФОРМАЦІЯ_3» від 27 квітня 2020 року та не є стороною чи учасником справи;

- не встановили правосуб`єктність сторони позивача;

- не врахували, що уповноважені особи позивача та його представники в судові засідання по справі не з`являлися;

- не надали належної оцінки усім доводами і аргументам заявника;

- проігнорували, що позивач здійснює фінансування бюджетних витрат країни агресора - Російської Федераціїз вчинення та розвитку загарбницької війни проти України;

- не врахували, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази належності позивачу на праві власності терміну «ІНФОРМАЦІЯ_3» як комерційного найменування в Україні, а також докази порушення прав позивача через введення в оману споживачів щодо товару, послуги або особи, яка виробляє товар або надає послугу;

- помилково визнали належним доказом висновок експерта від 11 березня 2019 року № 14753.

Також у касаційна скарга мотивована тим, що:

- суд першої інстанції проігнорував клопотання заявника про дослідження доказів, які підтверджують відсутність діяльності позивача в Україні та безпідставно не залишили позовну заяву без розгляду;

- апеляційний суд проігнорував клопотання заявника про дослідження уривку аудіозапису судового засідання суду першої інстанції від 17 листопада 2022 року, а саме з 20 хв 25 сек до 27 хв. 52 сек, в якому суддя першої інстанції підтвердив відсутність у матеріалах цієї справи «оригіналу» партнерського договору між Омнігон Коммунікейпінс, ЛЛС таТОВ «Омнігон.» від 12 листопада 2013 року.

Крім того, разом із касаційною скаргою заявник подав до Верховного Суду клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 29 червня 2023 року та постанови Київського апеляційного суду від 29 лютого 2024 року, а також клопотання про зупинення виконання рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 29 червня 2023 року до закінчення касаційного розгляду справи.

У травні 2024 року ДО «УКРНОІВІ», в інтересах якої діє представник Поліщук Н. В., подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ТОВ «Клауд Січ», в якому підтримала доводи касаційної скарги та просила її задовольнити, скасувати рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 29 червня 2023 року і постанову Київського апеляційного суду від 29 лютого 2024 року, а справу направити на новий розгляд.

У лютому 2025 рокудо Верховного Суду надійшло клопотання ТОВ «Клауд Січ» про розгляд справи у судовому засіданні із повідомленням (викликом) сторін.

Також улютому 2025 року до Верховного Суду надійшло клопотання ТОВ «Клауд Січ», в якому заявник просить суд врахувати аргументи відзиву ДО «УКРНОІВІ», звернути увагу на відсутність відзиву сторони позивача та задовольнити вимоги якого касаційної скарги.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 05 квітня 2024 року касаційну скаргу ТОВ «Клауд Січ» на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 29 червня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 29 лютого 2024 року, передано на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю., судді які входять до складу колегії: Лідовець Р. А., Луспеник Д. Д.

Ухвалою Верховного Суду від 17 квітня 2024 року касаційну скаргу ТОВ «Клауд Січ» залишено без руху та надано заявнику строк для усунення недоліків, зокрема запропоновано заявнику надати докази доплати судового збору та надати уточнену редакцію касаційної скарги.

Ухвалою Верховного Суду від 20 травня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ТОВ «Клауд Січ», з підстав, визначених пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України; витребувано з Шевченківського районного суду міста Києва матеріали цивільної справи № 761/31618/21; відмовлено у задоволенні клопотання ТОВ «Клауд Січ» про зупинення виконання рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 29 червня 2023 року; надано учасникам справи строк для подання відзиву.

У червні 2024 року матеріали справи № 761/31618/21 надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 29 січня 2025 року справу № 761/31618/21 призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами.

Ухвалою Верховного Суду від 12 лютого 2025 року відмовлено у задоволенні клопотання ТОВ «Клауд Січ» про розгляд справи у судовому засіданні із повідомленням (викликом) сторін.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.

Фактичні обставини справи

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач з моменту реєстрації 22 січня 2008 року та після наступних перетворень здійснює свою діяльність у відносинах з іншими суб`єктами під комерційним найменуванням «ІНФОРМАЦІЯ_3» (англ.- ІНФОРМАЦІЯ_3).

21 травня 2019 року позивач змінив найменування з Омнігон Коммунікейшнс, ЛЛС (Omnigon Communications, LLC) на «Інфронт Ікс, ЛЛС», («Infront X, LLC»). Зміни найменування здійснені за законодавством штатів Нью-Йорк та Делавер, США.

Після зміни найменування позивач продовжує використовувати своє повне найменування «Омнігон Коммунікейшнс, ЛЛС» і скорочене «ІНФОРМАЦІЯ_3» («ІНФОРМАЦІЯ_3»), а також абревіатуру «OG» у господарській діяльності, що підтверджується, зокрема, Свідоцтвом про використання комерційного найменування, виданим 04 листопада 2019 року Державним департаментом штату Нью-Йорк.

Основними видами діяльності позивача є комп`ютерне програмування, дизайн та розробка комп`ютерного та мобільного програмного забезпечення, графічний дизайн, розробка та дизайн веб-сайтів та інші послуги, пов`язані зі сферою інформаційних технологій, цифрового контенту та мобільних додатків у спорті, медіа та індустрії розваг.

ТОВ «Омнігон.» (код 36691109) утворене 30 вересня 2009 року, керівником якого є ОСОБА_3 .

Основними напрямками діяльності ТОВ «Омнігон.» є 58.29 видання іншого програмного забезпечення, 62.01 комп`ютерне програмування, 62.02 консультування з питань інформатизації, 62.03 діяльність із керування комп`ютерним устаткуванням, 62.09 інша діяльність у сфері інформаційних технологій і комп`ютерних систем, 63.11 оброблення даних, розміщення інформації на веб-вузлах і пов`язана з ними діяльність, 63.12 веб-портали.

Свою господарську діяльність ТОВ «Омнігон.» здійснює на тому ж сегменті ринку, що й позивач.

12 листопада 2013 року Omnigon Communications, LLC і ТОВ «Омнігон.» укладено партнерський договір, за умовами якого назване товариство визнало належність позивачу виключного права на найменування та торгову марку «ІНФОРМАЦІЯ_3» (англ. - ІНФОРМАЦІЯ_3) та можливість використання останніх лише після отримання від позивача окремого дозволу щодо кожного випадку такого використання.

Згідно з зазначеними умовами партнерського договору ТОВ «Омнігон» визнало пріоритет позивача на комерційне найменування ІНФОРМАЦІЯ_3 (ІНФОРМАЦІЯ_3), зобов`язалося використовувати це найменування виключно з дозволу останнього та припинити таке використання після припинення партнерського договору.

26 липня 2018 року партнерський договір від 12 листопада 2013 року розірвано. За його умовами в разі розірвання цього договору ТОВ «Омнігон.» має не більше ніж 90 днів на зміну своєї назви таким чином, щоб вона не була схожа на назву позивача за виглядом, звучанням, значенням, написанням чи у інший спосіб, незалежно від діяльності та/чи послуг, до надання яких залучене ТОВ «Омнігон.».

Доказів виконання цього зобов`язання відповідачем ТОВ «Омнігон.» суду не подано.

Натомість судами встановлено, що ТОВ «Омнігон.» продовжувало використовувати комерційне (фірмове) найменування «Омнігон» під час своєї підприємницької діяльності.

27 квітня 2020 року Міністерством розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства Українивидано ТОВ «Омнігон.» свідоцтво України № НОМЕР_1 на знак для товарів і послуг «ІНФОРМАЦІЯ_3» (за заявкою від 26 липня 2018 року № m201817538). Перелік товарів та/або послуг: аналізування води; аналізування для розробляння нафтових родовищ, аналізування комп?ютерної системи; аналізування почерку (графологія); архітектурне консультування; архітектурні послуги; аутсорсингові послуги у сфері інформаційних технологій; будівельне проектування; випробовування матеріалів; випробовування нафтових свердловин; випробовування текстилю; відновлювання комп?ютерних даних; встановлювання справжності творів мистецтва; геологічне експертування; геологічне розвідування; дизайн інтер?єру; дизайн паковання; дистанційне резервне копіювання даних; досліджування в бактеріології; досліджування в біології, досліджування в теології; досліджування в косметології; досліджування в техніці; досліджування в хімії; досліджування і розробляння нових товарів для інших; досліджування у механіці; досліджування у сфері захисту навколишнього середовища; досліджування у фізиці; дублювання комп`ютерних програм; експертування нафтових родовиш; електронне зберігання даних; електронний моніторинг інформації щодо ідентифікації особи для виявляння крадіжок персональних даних через мережу Інтернет електронний моніторинг операцій за кредитними картами для виявляння шахрайств через мережу Інтернет; енергоаудит забезпечування інформацією з комп?ютерних технологій та програмування за допомогою веб-сайтів; забезпечування пошуковими засобами для інтернету; засівання хмар; інжиніринг; інсталювання комп?ютерного програмного забезпечення; калібрування (вимірювання); картографічні послуги; клінічні випробовування; комп?ютерне програмування; конвертування даних або документів з фізичних носіїв на електронні; конвертування даних і комп?ютерних програм, крім фізичного перетворювання; консультування з комп?ютерних технологій; консультування з телекомунікаційних технологій; консультування у сфері енергозбереження; консультування щодо безпеки в мережі Інтернет; консультування щодо безпеки даних; консультування щодо інформаційних технологій (IT); консультування щодо комп?ютерного програмного забезпечення; консультування щодо комп?ютерної безпеки; консультування щодо проектування та розробляння комп`ютерного апаратного забезпечення; консультування щодо розробляння веб-сайтів; контролювання якості; метеорологічне інформування; моделювання одягу; моніторинг комп?ютерних систем для виявляння несанкціонованого доступу або витоку даних; моніторинг комп?ютерних систем для виявляння поломок; моніторинг комп?ютерних систем за допомогою віддаленого доступу; надавання наукової інформації, порад, консультацій щодо зменшування викидів вуглекислого газу; наукові досліджування; науково-технічне експертування; обслуговування комп`ютерного програмного забезпечення; оновлювання комп`ютерного програмного забезпечення; оцифровування документів (сканування); оцінювання якості вовни; оцінювання якості лісу на пні; перевіряння щодо придатності до експлуатації транспортних засобів; підводне досліджування; планування розвитку міст; платформа як послуга (PaaS); послуги з шифрування даних; послуги наукових лабораторій; послуги фахівців з хімії, послуги щодо захисту від комп?ютерних вірусів; проведення досліджень технічних проектів; прогнозування погоди; програмне забезпечення як послуга (SaaS); проектування інтер?єру; проектування комп`ютерного програмного забезпечення; прокат вебсерверів; прокат комп?ютерів; прокат комп?ютерного програмного забезпечення, промисловий дизайн; розблоковування мобільних телефонів; розвідування нафти; розміщування комп?ютерних сайтів. (веб-сайтів); розробляння комп?ютерних систем; розробляння програмного забезпечення в рамках робіт з видання програмного забезпечення; розробляння технічної документації; створювання та обслуговування вебсайтів для інших; створювання та розробляння індексів інформації на основі вебсайтів для інших (послуги у сфері інформаційних технологій); технологічне консультування; топографічне знімання; хімічний аналіз; хмарне обчислювання даних, хостинг серверів; художне оформляння (промисловий дизайн); художній дизайн.

Також судами встановлено, що у грудні 2018 року Омнігон Коммунікейшнс, ЛЛС (Omnigon Communications, LLC), правонаступником якого є компанія «Інфронт Ікс, ЛЛС», (Infront X, LLС), звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом ТОВ «Омнігон.», Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтернет Інвест», фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про заборону використання позначення, зобов`язання вчинити дії

Рішенням господарського суду міста Києва від 28 січня 2020 року у справі № 910/17738/18, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 02 листопада 2020 року та постановою Верховного Суду від 10 березня 2021 року, позов компанії «Інфронт Ікс, ЛЛС", (Infront X, LLС) задоволено. Заборонено ТОВ «Омнігон.» використовувати позначення «ІНФОРМАЦІЯ_3», «ІНФОРМАЦІЯ_3», «ІНФОРМАЦІЯ_3», «ІНФОРМАЦІЯ_4» в мережі Інтернет на веб-сторінках і на веб-сайтах, в господарській діяльності та назві товариства. Зобов`язано ТОВ «Омнігон.» протягом 10 днів з дня набрання рішенням суду законної сили внести зміни до його установчих документів в частині виключення з повного та скороченого найменування товариства українською та англійською мовами позначення «ІНФОРМАЦІЯ_3», «ІНФОРМАЦІЯ_3», «ІНФОРМАЦІЯ_3», «ІНФОРМАЦІЯ_4». Зобов`язано ТОВ «Інтернет Інвест» припинити делегування доменного імені «ІНФОРМАЦІЯ_5» та видалити з реєстру доменне ім`я «ІНФОРМАЦІЯ_5». Заборонено Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 використовувати позначення «ІНФОРМАЦІЯ_3», «ІНФОРМАЦІЯ_3», «ІНФОРМАЦІЯ_3», «ІНФОРМАЦІЯ_4» в мережі інтернет на веб-сторінках і на веб-сайтах, в господарській діяльності.

Судами у справі № 910/17738/18, зокрема, встановлено наступні обставини: - здійснення позивачем компанією «Інфронт Ікс, ЛЛС» своєї господарської діяльності у відносинах з іншими суб`єктами під комерційним найменуванням «Омнігон» («ІНФОРМАЦІЯ_3») і його пріоритет на це найменування; - здійснення ТОВ «Омнігон.» своєї господарської діяльності на тому ж сегменті ринку, що й позивач, з використанням позначень без належної правової підстави; - використання підприємцем (який є одночасно учасником і керівником ТОВ «Омнігон.») у своїй підприємницькій діяльності, а також на користь названого товариства, без належної правової підстави; - того, що неправомірне використання комерційного (фірмового) найменування «Омнігон» («ІНФОРМАЦІЯ_3»), абревіатури OG ТОВ «Омнігон.», підприємець призводить до змішування їх діяльності з діяльністю позивача та третьої особи, порушує права останніх, вводить в оману замовників послуг.

Позивачем надано висновок експерта від 11 березня 2019 року № 14753 за результатами експертизи об`єктів інтелектуальної власності, проведеної товариством з обмеженою відповідальністю «Київський експертно-дослідний центр», з якого вбачається, позначення «ІНФОРМАЦІЯ_3» (англ. «ІНФОРМАЦІЯ_3»), застосоване в найменуванні ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_3.», є схожим настільки, що його можна сплутати із комерційним найменуванням компанії Омнігон Коммунікейшнс, ЛЛС. На вебсайті за адресою ІНФОРМАЦІЯ_5 та у доменному імені «ІНФОРМАЦІЯ_5» застосовано позначення, схожі настільки, що їх можна сплутати із комерційним (фірмовим) найменуванням Омнігон Коммунікейшнс, ЛЛС. Позначення «ІНФОРМАЦІЯ_3», застосоване на веб-сайті за адресою ІНФОРМАЦІЯ_5 та у доменному імені « ІНФОРМАЦІЯ_1 », внаслідок схожості може ввести в оману споживачів щодо особи Омнігон Коммунікейшнс ЛЛС, яка надає комп`ютерної послуги, а саме комп`ютерне програмування, проектування та розробка програмного забезпечення, консультування з питань інформатизації та інші послуги в сфері інформаційних технологій.

Правове обґрунтування

Відповідно до частини першої статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), частини першої статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об`єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом. Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об`єктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим законом. Право інтелектуальної власності є непорушним (стаття 418 ЦК України).

Згідно з частиною другою статті 489 ЦК України право інтелектуальної власності на комерційне найменування є чинним з моменту першого використання цього найменування та охороняється без обов`язкового подання заявки на нього чи його реєстрації і незалежно від того, є чи не є комерційне найменування частиною торговельної марки.

Частиною першою статті 420 ЦК України передбачено, що до об`єктів права інтелектуальної власності, зокрема, належать торговельні марки (знаки для товарів і послуг).

Набуття права інтелектуальної власності на торговельну марку засвідчується свідоцтвом, умови та порядок видачі якого встановлюються законом (частина перша статті 494 ЦК України та частина третя статті 5 Закону України «Про охорону прав на торгівельні марки»).

Відповідно до частини другої статті 494 ЦК України обсяг правової охорони торговельної марки визначається наведеними у свідоцтві її зображенням та переліком товарів і послуг, якщо інше не встановлено законом.

Поряд з тим, частиною четвертою статті 5 Закону України «Про охорону прав на торгівельні марки» передбачено, що обсяг правової охорони, що надається, визначається зображенням знака та переліком товарів і послуг, внесеними до Реєстру, і засвідчується свідоцтвом з наведеними у ньому копією внесеного до Реєстру зображення знака та переліком товарів і послуг.

Використанням торговельної марки у сфері господарювання визнається застосування її на товарах та при наданні послуг, для яких вона зареєстрована, на упаковці товарів, у рекламі, друкованих виданнях, на вивісках, під час показу експонатів на виставках і ярмарках, що проводяться в Україні, у проспектах, рахунках, на бланках та в іншій документації, пов`язаній з впровадженням зазначених товарів і послуг у господарський (комерційний) обіг (частини друга статті 157 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 499 ЦК України права інтелектуальної власності на торговельну марку визнаються недійсними з підстав та в порядку, встановлених законом.

За змістом статей 494, 495 ЦК України права інтелектуальної власності на торговельну марку засвідчуються свідоцтвом, зважаючи на що визнанню недійсним підлягає саме свідоцтво, відтак позивачем правильно обрано спосіб захисту порушених прав.

Згідно з частиною першою статті 19 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» свідоцтво може бути визнано у судовому порядку недійсним повністю або частково, зокрема, у разі: а) невідповідності зареєстрованого знака умовам надання правової охорони; в) видачі свідоцтва внаслідок подання заявки з порушенням прав інших осіб.

Відповідно до статті 6 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» (в редакції, чинній станом на час подання ТОВ «Омнігон.» заявки №m201817538 - 26 липня 2018 року), згідно з цим Законом не можуть одержати правову охорону також позначення, які є оманливими або такими, що можуть ввести в оману щодо товару, послуги або особи, яка виробляє товар або надає послугу (абзац 4 частини другої статті 6): не можуть бути зареєстровані як знаки позначення, які є тотожними або схожими настільки, що їх можна сплутати з фірмовими найменуваннями, що відомі в Україні і належать іншим особам, які одержали право на них до дати подання до Установи заявки щодо таких же або споріднених з ними товарів і послуг (абзац 3 частини третьої статті 6).

Згідно з підпунктом 4.3.2.4 Правил складання, подання та розгляду заявки на видачу свідоцтва України на знак для товарів і послуг, затверджених наказом Державного патентного відомства України від 28 липня 1995 року № 116 (в редакції наказу Держпатенту від 20 серпня 1997 року № 72) позначення вважається схожим настільки, що його можна сплутати з іншим позначенням, якщо воно асоціюється з ним в цілому, незважаючи на окрему різницю елементів.

Пунктом 4.3.2.6 вказаних вище Правил передбачено, що при встановленні схожості словесних позначень враховується звукова (фонетична), графічна (візуальна) та смислова (семантична) схожість.

Відповідно до положень частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог Інфронт ІКС, ЛЛС (Омнігон Коммунікейшнс, ЛЛС), суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, дослідивши наявні у справі докази та давши їм належну оцінку, враховуючи обставини встановлені судами у господарській справі № 910/17738/18 та з огляду на наявність партнерського договору від 12 листопада 2013 року, правильно виходив із того, що позивачем підтверджено факт наявності агентських відносин з ТОВ «Омнігон.», які виникли до дати подачі заявки на реєстрацію знаку. Позивач має пріоритет на використання фірмового найменування «ІНФОРМАЦІЯ_3» (англ. «ІНФОРМАЦІЯ_3»), що ідентифікує його в комерційній діяльності серед інших юридичних осіб; з 26 липня 2018 року виключне право на використання на території України комерційного найменування та торгову марку «ІНФОРМАЦІЯ_3» («ІНФОРМАЦІЯ_3») на підставі партнерського договору від 26 липня 2018 року належить третій особі.

Також суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про те, що реєстрація ТОВ «Омнігон.» знаку для товарів і послуг здійснена з порушенням прав позивача та правової охорони інтелектуальної власності, оскільки знак для товарів і послуг за свідоцтвом № НОМЕР_1 , отриманий ТОВ «Омнігон.», є схожим настільки, що його можна сплутати з комерційним (фірмовим) найменуванням INFRONT X, LLX (OMNIGON COMMUNICATIONS, LLC) (ІНФРОНТ ІКС, ЛЛС (Омнігон Коммунікейпінс, ЛЛС), яке використовувалося ним на дату подання заявки № m 2018 17538 - 26 липня 2018 року. Використання ТОВ «Омнігон.» знаку для товарів і послуг за свідоцтвом № НОМЕР_1 вводить споживачів в оману щодо особи, що виробляє товар або надає послугу.

Посилання у касаційній скарзі на те, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази належності позивачу на праві власності терміну «ІНФОРМАЦІЯ_3» як комерційного найменування в Україні, а також докази порушення прав позивача, Верховний Суд відхиляє з огляду на таке.

Відповідно до частин першої - третьої статті 489 ЦК України правова охорона надається комерційному найменуванню, якщо воно дає можливість вирізнити одну особу з-поміж інших та не вводить в оману споживачів щодо справжньої її діяльності. Право інтелектуальної власності на комерційне найменування є чинним з моменту першого використання цього найменування та охороняється без обов`язкового подання заявки на нього чи його реєстрації і незалежно від того, є чи не є комерційне найменування частиною торговельної марки. Відомості про комерційне найменування можуть вноситися до реєстрів, порядок ведення яких встановлюється законом.

Отже, ЦК України встановлює, що право інтелектуальної власності на комерційне найменування, є незалежним від потреби його реєстрації.

У позовній заяві позивач вказав та підтвердив належними доказами те, що вперше найменування для товарів і послуг «ІНФОРМАЦІЯ_3» ним використано у січні 2008 року, про що заявлено компанією та зафіксовано в офіційних документах USPTO. Тобто позивач довів, що його право на комерційне найменування «ІНФОРМАЦІЯ_3» є чинним з моменту першого використання, а тому він має право на охорону його комерційного найменування, зокрема вказуючи про те, що знак товарів і послуг за оскаржуваним свідоцтвом від 27 квітня 2020 року № НОМЕР_1 , видане на ім`я заявника, не відповідає умовам надання правової охорони, а саме схоже настільки, що його можна сплутати з комерційним найменуванням позивача.

Також варто зазначити, що комерційне (фірмове) найменування можна вважати відомим в Україні, якщо відомості про нього доведено до загального відома як відкриту інформацію (публічно), і його використання пов`язується з конкретною (певною) особою щодо певних товарів і послуг, які є результатом господарської діяльності цієї особи (пункт 11.5 Методичних рекомендацій з окремих питань проведення експертизи заявки на знак для товарів і послуг, затверджених наказом Державного підприємства «Український інститут промислової власності» від 07 квітня 2014 року № 91).

Натомість, матеріали справи, яка переглядається, свідчать про те, що інформація про комерційне найменування позивача була доведена до загального відома громадськості різними засобами, зокрема через використання власного вебсайту, соціальних мереж (Facebook, LinkedIn та ін.) та спеціалізованих українських вебсайтів для комунікації та залучення IT спеціалістів (robota.ua, dou.ua). Ці ресурси є джерелами відкритої (публічної) інформації і в Україні, та підлягали врахуванню при вирішенні питання про видачу оспорюваного свідоцтва (т.1 а. с. 12-114).

Доводи касаційної скарги про те, що висновок експерта від 11 березня 2019 року № 14753 є неналежним доказом були предметом розгляду апеляційного суду та їм надана належна правова оцінка.

Зокрема, відхиляючи вказані посилання як необґрунтовані, апеляційний суд дійшов висновку про те, що наданий позивачем висновок експерта від 11 березня 2019 року № 14753 відповідає вимогам ЦПК України, зокрема статтям 102, 106, і не викликає сумнівів у його правильності, оскільки висновки надані в межах компетенції експерта, ґрунтуються на методичних рекомендаціях та результатах дослідження матеріалів, висновки чіткі, логічні, послідовні і відповідають фактичним обставинам справи. У висновку зазначено, що такий підготовлено для подання до суду, експерт обізнаний про відповідальність за завідомо неправдивий висновок за статтею 384 Кримінального кодексу України.

Також апеляційний суд правильно звернув увагу на те, що стандарт доказування є важливим елементом змагального процесу. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її не доведення.

У постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13 Велика Палата Верховного Суду наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний. Тобто певна обставинам не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс. За загальним правилом доказування тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову покладається на позивача, за таких умов доведення не може бути належним чином реалізоване шляхом спростування позивачем обґрунтованості заперечень відповідача. Пріоритет у доказуванні надається не тому, хто надав більшу кількість доказів, а в першу чергу їх достовірності, допустимості та достатності для реалізації стандарту більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний.

Натомість, матеріали справи свідчать про те, що відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на спростування наданого позивачем висновку експерта як доказу у справі.

Аргументи касаційної скарги про те, що суди першої та апеляційної інстанцій необґрунтовано вважали доказом у цій справі, надану позивачем копію неіснуючого партнерського договору між Омнігон Коммунікейпінс, ЛЛС та ТОВ «Омнігон.» від 12 листопада 2013 року, Верховний Суд відхиляє як безпідставні з огляду на таке.

Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частин першої, третьої статті 100 ЦПК України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема, на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет). Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених у порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.

Згідно з частиною шостою статті 95 ЦПК України якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

До позовної заяви позивачем долучено копію партнерського договору від 12 листопада 2013 року, укладеного між Omnigon Communications, LLC і ТОВ «Омнігон.», шляхом обміну електронними листами, надісланими від імені ТОВ «Омнігон.» його керівником ОСОБА_3 з електронної скриньки ІНФОРМАЦІЯ_6 та від імені позивача його директором ОСОБА_6 з електронної скриньки ІНФОРМАЦІЯ_2 (т. 1 а. с. 115-120).

В судовому засіданні 17 листопада 2022 року за клопотанням сторони відповідача суд першої інстанції оглянув нотаріально засвідчену копію вказаного партнерського договору від 12 листопада 2013 року. Також суд констатував, що в матеріалах справи наявна копія вказаного договору, яка перевірена на відповідність оригіналу, що зафіксовано у протоколі (т. 2 а. с.198-199).

Отже, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, обґрунтовано прийняв до уваги копію партнерського договору від 12 листопада 2013 року як допустимого та належного доказу у справі.

Крім того, Верховний Суд враховує, що факт укладення 17 листопада 2022 року між

між Omnigon Communications, LLC і ТОВ «Омнігон.» вказаного партнерського договору встановлений і рішенням Господарського суду міста Києва від 28 січня 2020 року у справі № 910/17738/18, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 02 листопада 2020 року та постановою Верховного Суду від 10 березня 2021 року.

Посилання у касаційній скарзі на те, що позивач здійснює фінансування бюджетних витрат країни агресора - Російської Федераціїз вчинення та розвитку загарбницької війни проти України, Верховний Суд відхиляє, оскільки матеріали справи не містять і боржником не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження вказаних обставин. Крім того, заявником не наведено суду достатніх обґрунтувань, як вказані обставини вплинули на законність ухвалення судами першої та апеляційної інстанцій оскаржуваних судових рішень.

Доводи касаційної скарги про те, що суди першої та апеляційної інстанцій не врахували висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 761/29966/16-ц, є необґрунтованими, оскільки оскаржувані судові рішення таким висновкам не суперечать, і встановлені судами у цій справі фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, є іншими ніж у справі, яка переглядається. У цій справі суди першої та апеляційної інстанцій виходили з конкретних обставин справи з урахуванням наданих сторонами доказів.

Посилання у касаційній скарзі на те, що суди першої та апеляційної інстанцій не надали належної оцінки усім доводами і аргументам заявника, Верховний Суд відхиляє, оскільки як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (§§ 29-30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі «Руїз Торіха проти Іспанії», заява № 18390/91). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії», заява № 49684/99).

Аргументи касаційної скарги про те, що суди першої та апеляційної інстанцій не встановили правосуб`єктність сторони позивача, є необґрунтованими, оскільки аналіз матеріалів справи свідчить про те, що суди попередніх інстанцій надавши комплексну оцінку доданим до позовної заяви документам та іншим доказам у справі, належним чином перевірили і встановили правосуб`єктність сторони позивача та вирішили спір по суті.

Зокрема, позивач є юридичною особою, яка діє відповідно до законодавства штату Делавер, США. Зазначений факт підтверджується документами та свідоцтвом, яка є зокрема частиною матеріалів із Бюро патентів та торгівельних марок США (UPSTO), що є офіційними документами, виданими державним органом США та легалізованими в порядку, передбаченому Гаазькою конвенцією від 05 жовтня 1961 року, учасниками якої є Україна та США.

Доводи касаційної скарги про те, що суди першої та апеляційної інстанції безпідставно взяли до уваги обставини встановленні господарськими судами у справі № 910/17738/18, Верховний Суд також відхиляє з огляду на таке.

Згідно з частинами четвертою та п`ятою статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Оскільки аналіз змісту рішення господарського суду міста Києва від 28 січня 2020 року, постанови Північного апеляційного господарського суду від 02 листопада 2020 року та постанови Верховного Суду від 10 березня 2021 року у справі № 910/17738/18, свідчить про те, що цими судовими рішеннями встановлювались обставини та факти стосовно ТОВ «Омнігон.» (після зміни назви - ТОВ «Клауд Січ») і його правовідносин з позивачем, вказані обставини та факти не були спростовані заявником у ході розгляду справи відповідно до частини п`ятої статті 82 ЦПК України, то суди першої та апеляційної інстанцій правильно прийняли їх до уваги.

Аргументи касаційної скарги про те, що суд першої інстанції проігнорував клопотання заявника про дослідження доказів, які підтверджують відсутність діяльності позивача в Україні та безпідставно не залишили позовну заяву без розгляду, є необґрунтованими з огляду на таке.

Матеріали справи свідчать про те, що разом з відзивом на позов від 07 лютого 2022 року представник ТОВ «Омнігон.» подав до суду першої інстанції клопотання про виклик в судове засідання експерта Петренка С. А., який склав висновок експерта від 11 березня 2019 року № 14753; клопотання про витребування у позивача оригіналів «Партнерського договору» від 12 листопада 2013 року і Статуту компанії Омнігон Коммунікейшнс, ЛЛС від 22 січня 2008 року; клопотання про залишення позову без розгляду та встановлення особи позивача (т.2 а. с. 99-158). Крім цього, 21 червня 2022 року до суду першої інстанції надійшло клопотання представника ТОВ «Омнігон.» про витребування в Державної митної служби України інформації про наявність чи відсутність факту переміщення товарів та/або послуг виробництва Інфронт ІКС, ЛЛС (Омнігон Коммунікейшнс, ЛЛС) через митний кордон України у період з 2008 до 2022 рік з використанням фірмової назви «ІНФОРМАЦІЯ_3»/ «ІНФОРМАЦІЯ_7» (т. 2 а.с. 179-187).

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 21 вересня 2022 року клопотання представника відповідача ТОВ «Омнігон.» задоволено частково Зобов`язано позивача Інфронт ІКС, ЛЛС (Омнігон Коммунікейшнс, ЛЛС) надати суду для огляду в наступному судовому засіданні оригінал партнерського договору від 12 листопада 2013 року В іншій частині клопотання представника ТОВ «Омнігон.» про витребування доказів та виклик експерта залишено без задоволення (т. 2 а.с. 194).

Відмовляючи у задоволенні клопотання представника відповідача ТОВ «Омнігон.» в частині щодо витребування статуту компанії Омнігон Коммунікейшнс, ЛЛС від 22 січня 2008 року та інформації від Державної митної служби України про наявність чи відсутність факту переміщення товарів та/або послуг виробництва Інфронт ІКС, ЛЛС (Омнігон Коммунікейшнс, ЛЛС) через митний кордон України у період з 2008 до 2022 року з використанням фірмової назви «ІНФОРМАЦІЯ_3»/ «ІНФОРМАЦІЯ_7», суд першої інстанції дійшов висновку прог те, що в цій частині клопотання задоволенню не підлягає, оскільки стороною відповідача не обґрунтовано обставини, які можуть підтвердити ці докази, або аргументи, які вони можуть спростувати, а також не доведено значення цих доказів для вирішення справи.

Іншою ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 21 вересня 2022 року залишено без задоволення клопотання представника відповідача ТОВ «Омнігон.» про залишення позовної заяви Інфронт ІКС, ЛЛС (Омнігон Коммунікейшнс, ЛЛС) до ТОВ «Омнігон.», ДП «УІІВ», ОСОБА_1 про визнання недійсним свідоцтва на знак для товарів і послуг, зобов`язання вчинити дії без розгляду.

Суд першої інстанції виходив із того, що на підтвердження повноважень на представництво інтересів позивача адвокат Кушнір Ю. З. надав суду: договір про надання правової допомоги від 28 листопада 2018 р. № 32-11/2018, укладений адвокатським об`єднанням «Кушнір, Яким`як та партнери» та Omnigon Communications LLC (Омнігон Коммунікейшнс ЛЛС); свідоцтво, видане Державним департаментом штату Делавер 18 жовтня 2019 про зміну найменування Omnigon Communications LLC (Омнігон Коммунікейшнс ЛЛС) на INFRONT X, LLX (Інфронт Ікс, ЛЛС); ордер від 31 серпня 2021 року серії КВ № 150335, виданий на підставі договору від 28 листопада 2018 року № 32-11/2018, укладеного між адвокатом Кушнір Ю. З. - Інфронт Ікс, ЛЛС, та дійшов висновку про те, що вказані документи в сукупності підтверджують повноваження представництва позивача адвокатом Кушніром Ю. З.

Також, суд першої інстанції звернув увагу на те, що разом з позовною заявою позивач надав докази, які підтверджують факт створення та існування позивача, зокрема: копію статуту Omnigon Communications LLC (Омнігон Коммунікейшнс ЛЛС) від 22 січня 2008 року; сертифікат про приєднання з додатками, виданий Державним департаментом штату Нью-Йорк 15 січня 2016 року; свідоцтво про зміну найменування, видане Державним департаментом штату Делавер 18 жовтня 2019 року; свідоцтво про існування INFRONT X, LLX (Інфронт Ікс, ЛЛС), видане Державним департаментом штату Делавер 18 жовтня 2019 року;

Крім того, суд першої інстанції врахував, що на виконання вимог пункту 2 частини третьої статті 175 ЦПК України в позовній заяві зазначено повне найменування позивача - INFRONT X, LLX (OMNIGON COMMUNICATIONS, LLC) (ІНФРОНТ ІКС, ЛЛС (Омнігон Коммунікейпінс, ЛЛС), місцезнаходження - 1261 Бродвей, оф. 200, Нью-Йорк, штат Нью-Йорк та поштовий індекс - 10001. Водночас відсутність ідентифікаційного коду юридичної особи, зумовлена тим, що позивач є юридичною особою, що створена за законодавством штату Нью Йорк Сполучених Штатів Америки (США).

17 листопада 2022 року представник відповідача ТОВ «Омнігон.» подав до суду першої інстанції ще одне клопотання про залишення позовної заяви Інфронт ІКС, ЛЛС (Омнігон Коммунікейшнс, ЛЛС) без розгляду (т. 3 а.с. 4-10).

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 12 квітня 2023 року в задоволенні чергового клопотання представника ТОВ «Омнігон.» про залишення без розгляду позовної заяви Інфронт ІКС, ЛЛС (Омнігон Коммунікейшнс, ЛЛС) відмовлено за безпідставністю (т. 3 а.с. 36-37).

Отже, можна дійти висновку про те, що суд першої інстанції в процесі розгляду справи розглянув клопотання заявника про дослідження доказів і залишення позовної заяви без розгляду та надав їм належну правову оцінку.

Доводи касаційної скарги про те, що апеляційний суд проігнорував клопотання заявника про дослідження уривку аудіозапису судового засідання суду першої інстанції від 17 листопада 2022 року, а саме з 20 хв 25 сек до 27 хв. 52 сек, в якому суддя першої інстанції підтвердив відсутність у матеріалах цієї справи «оригіналу» партнерського договору між Омнігон Коммунікейпінс, ЛЛС таТОВ «Омнігон.» від 12 листопада 2013 року, Верховний Суд відхиляє, оскільки з урахуванням частини другої статті 410 ЦК України вони не є підставою для скасування по суті правильного та законного оскаржуваного судового рішення апеляційного суду.

Інші наведені у касаційній скарзі доводи не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у мотивувальній частині оскаржуваних судових рішень, та зводяться до переоцінки обставин справи і доказів, незгоди заявників з висновками щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження судів.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів. Однакове застосування закону забезпечує загальнообов`язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдина практика застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя.

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію (рішення ЄСПЛ від 03 квітня 2008 року у справі «Ponomaryov v. Ukraine», заява № 3236/03; від 24 липня 2003 року у справі «Ryabykh v. Russian Federation», заява № 59498/00; від 21 вересня 2006 року у справі «Nelyubin v. Russia», заява № 14502/04).

Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Оскаржуване судове рішення суду першої інстанції та постанова апеляційної інстанцій відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

За змістом частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін із підстав, передбачених частиною першою статті 410 ЦПК України.

Щодо розподілу судових витрат

Статтею 416 ЦПК України передбачено, що постанова суду касаційної інстанції складається, в тому числі, із розподілу судових витрат.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, то підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Клауд Січ» залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 29 червня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 29 лютого 2024 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийД. Д. Луспеник Судді:І. Ю. Гулейков Б. І. Гулько Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець