Ухвала від 25.02.2025 по справі 500/4223/22

УХВАЛА

25 лютого 2025 року

м. Київ

справа № 500/4223/22

адміністративне провадження № К/990/5743/25

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Білак М.В., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Тернопільській області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2025 року у справі №500/4223/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

У С Т А Н О В И В:

У листопаді 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління ДПС у Тернопільській області (далі - ГУ ДПС), у якому просила:

- скасувати наказ ГУ ДПС №8-дс від 21 жовтня 2022 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 »;

- скасувати наказ ГУ ДПС №303-о від 21 жовтня 2022 року «Про припинення державної служби та звільнення ОСОБА_1 »;

- поновити її на посаді начальника відділу прогнозу, аналізу, звітності управління з питань виявлення та опрацювання податкових ризиків ГУ ДПС;

- стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 29 травня 2023 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 серпня 2023 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Постановою Верховного Суду від 25 червня 2024 року скасовано рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 29 травня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 серпня 2023 року, справу направлено на новий розгляд до Тернопільського окружного адміністративного суду.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2024 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2025 року, позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління ДПС у Тернопільській області від 21 жовтня 2022 року № 8-дс «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 ».

Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління ДПС у Тернопільській області від 21 жовтня 2022 року № 303-о «Про припинення державної служби та звільнення ОСОБА_1 ».

Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника відділу прогнозу, аналізу, звітності управління з питань виявлення та опрацювання податкових ризиків Головного управління ДПС у Тернопільській області з 22 жовтня 2022 року.

Стягнуто з Головного управління ДПС у Тернопільській області середній заробіток за час вимушеного прогулу з 22 жовтня 2022 року по 12 серпня 2024 року в сумі 441522 (чотириста сорок одна тисяча п`ятсот двадцять дві) гривні 70 (сімдесят) копійок з вирахуванням з вказаної суми належних до сплати податків і зборів.

Звернуто до негайного виконання рішення суду в частині поновлення на посаді ОСОБА_1 на посаді начальника відділу прогнозу, аналізу, звітності управління з питань виявлення та опрацювання податкових ризиків Головного управління ДПС у Тернопільській області з 22 жовтня 2022 року та присудження виплати середнього заробітку у межах суми стягнення за один місяць (21136,80 грн.).

Справа розглянута судом першої інстанції за правилами загального позовного провадження.

13 лютого 2025 року до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Тернопільській області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2025 року у справі №500/4223/22. Заявник, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, винести нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.

Дослідивши подану касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для її повернення з наступних підстав.

За правилами частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Імперативними приписами частини четвертої статті328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Зокрема, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.

У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).

Враховуючи положення процесуального закону необхідно зазначити, що під час касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення ним (ними) норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга.

Під час перевірки касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 КАС України встановлено, що заявник указує пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України та посилається на те, що Верховним Судом не сформовано висновок щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності особи за незабезпечення виконання посадових обов`язків, наказів, доручень керівника, у результаті чого завдано невідворотної шкоди авторитету державної служби та іміджу ДПС та ГУ ДПС у Тернопільській області, зокрема який вид чи розмір відповідальності може та має бути застосовано, за несумлінне виконання посадових обов`язків начальником відділу, що має наслідком перевищення службових повноважень при відпрацюванні ризикового платника та надання висновку про таку ризиковість при фактичній відсутності таких ризиків (як це встановлено перевіркою), за порушення вимог статті 8 Закону України від 10 грудня 2015 року №889-VIII «Про державну службу» (із змінами) та пункту 36 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року № 1165.

Так, за приписами частини четвертої статті 328 КАС України оскарження судових рішень з підстав, передбачених пунктом 3 цієї норми КАС України вимагає не лише констатації факту відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а й визначення норми (норм) права, що потребує висновку, підстав необхідності такого висновку у подібних правовідносинах (усунення колізій норм права, визначення пріоритету однієї норми над іншою, тлумачення норми, т.і.), а також зазначення, у чому, на думку заявника, полягає неправильне застосування норми права, щодо якої необхідний висновок Верховного Суду та який вплив такий висновок буде мати для вирішення спору по суті.

Слід зауважити, що при поданні касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України зазначена скаржником норма права, щодо правильного застосування якої відсутній висновок Верховного Суду, повинна врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо її застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову (наприклад, з точки зору порушення її відповідачем), але суди таким підставам позову не надали оцінки у судових рішеннях, - що може бути визнано як допущення судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права, або надали, як на думку скаржника, неправильно.

Отже, зі змісту пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України слідує, що вказана підстава спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню адміністративними судами під час вирішення спору.

Лише посилання на відсутність висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, за відсутності мотивованих аргументів неправильного застосування певної норми права, не є підставою для відкриття касаційного провадження.

Аналізуючи зміст касаційної скарги, Судом установлено, що заявник, стверджуючи про відсутність висновку Верховного Суду, не зазначає конкретну норму права, застосування якої потребує висновку Верховного Суду, не конкретизує, який, на його думку, правовий висновок повинен бути висловлений у цій справі та який, одночасно, відсутній у рішеннях Верховного Суду та як відповідні норми права необхідно застосовувати, на думку скаржника, а також не обґрунтував необхідність такого висновку (усунення колізії, визначення пріоритету між нормами, тлумачення норми, т.і.) у взаємозв`язку з посиланням на обставини справи.

З огляду на викладене, Суд вважає необґрунтованим посилання заявника на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження.

Доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з судовим рішенням апеляційного суду, часткового опису обставин справи, цитування норм законодавства, переоцінки встановлених судом обставин та досліджених ними доказів, що виходить за межі касаційного перегляду, які визначені статтею 341 КАС України.

Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, натомість, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).

Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.

Верховний Суд звертає увагу заявника, що на стадії відкриття касаційного провадження касаційній суд не перевіряє законність і обґрунтованість судових рішень, а перевіряє касаційну скаргу на предмет дотримання особою, яка її подає, вимог щодо форми і змісту касаційної скарги, а також дотримання строків реалізації права на касаційне оскарження.

Пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

Отже, касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала, на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України.

Повернення Верховним Судом касаційної скарги та надання заявнику права в межах розумних строків та при дотриманні всіх інших вимог процесуального закону на повторне звернення до Верховного Суду з такою скаргою, не є обмеженням доступу до суду (зокрема, що гарантовано пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України), та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд у формі касаційного оскарження судового рішення учасником справи.

Керуючись статтями 328, 330, 332 КАС України,

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Тернопільській області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2025 року у справі №500/4223/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу повернути особі, яка її подала.

Повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя М.В. Білак