Постанова

від 20.02.2025 по справі 911/804/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2025 року

м. Київ

cправа № 911/804/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Баранець О. М. - головуючий, Бакуліна С. В., Кролевець О. А.,

за участю секретаря судового засідання Москалика О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна група "Регіон-Капітал"

про ухвалення додаткового рішення

у справі № 911/804/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна група "Регіон-Капітал"

до: 1) Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Тарасівка",

2) ОСОБА_1 ,

3) Державного реєстратора Комунального підприємства Київської обласної ради "Готово" Гнатюк Мирослави Валеріївни,

4) ОСОБА_2

про витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності,

за участю представників:

позивача: не з`явилися,

відповідача-1: не з`явилися,

відповідача-2: не з`явилися,

відповідача-3: не з`явилися,

відповідача-4: Курилич М.Я.

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2020 року Приватне акціонерне товариство «Інвестиційна група «Регіон-Капітал» звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Тарасівка", ОСОБА_1 , державного реєстратора Комунального підприємства Київської обласної ради «Готово» Гнатюк Мирослави Валеріївни та ОСОБА_2 про витребування з чужого незаконного володіння частки в розмірі 50% в статутному капіталі Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Тарасівка" та про визнання за Приватним акціонерним товариством «Інвестиційна група «Регіон-Капітал» права власності на частку в розмірі 50% в статутному капіталі Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Тарасівка".

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач з 18 грудня 2006 року є учасником Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Тарасівка" та власником частки в розмірі 50% в статутному капіталі цього товариства. Однак, ця частка позивача була протиправно відчужена за договором купівлі-продажу № 24/05/17-3 від 24 травня 2017 року на користь ОСОБА_1 , тобто вибула з володіння власника (позивача) за відсутності його волевиявлення на відчуження частки та на вихід зі складу учасників Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Тарасівка", що встановлено господарськими судами у межах справи № 910/23633/17. У подальшому спірна частка в статутному капіталі Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Тарасівка" у розмірі 50 %, що належить позивачу, була відчужена на користь ОСОБА_2 , який є останнім набувачем цієї частки. За твердженням позивача він відповідно до статей 387, 388 Цивільного кодексу України має право витребувати належну йому на праві власності частку у статутному капіталі Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Тарасівка" від відповідача-4, який є нинішнім володільцем цієї частки, шляхом пред`явлення віндикаційного позову та позову про визнання права власності, що є належними та ефективними способами захисту порушених прав позивача.

Господарський суд Київської області рішенням від 26 квітня 2024 року у справі № 911/804/20, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 30 жовтня 2024 року, задовольнив позовні вимоги частково: витребував з чужого незаконного володіння у ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна група «Регіон-Капітал» майно, а саме: частку в розмірі 50 % в статутному капіталі Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Тарасівка»; у задоволенні решти позовних вимог відмовив; стягнув зі ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна група «Регіон-Капітал» 2 102,00 грн судового збору.

За наслідками касаційного оскарження, Верховний Суд постановою від 06 лютого 2025 року касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнив частково. Рішення Господарського суду Київської області від 26 квітня 2024 року у справі № 911/804/20 змінив шляхом доповнення його резолютивної частини пунктом 5 наступного змісту: « 5. Стягнути зі ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) на користь Державного бюджету України 5 398 (п`ять тисяч триста дев`яносто вісім) гривен 00 коп. судового збору за подання позовної заяви).». Пункт 5 рішення Господарського суду Київської області від 26 квітня 2024 року у справі № 911/804/20 вважати пунктом 6.

Постанову Північного апеляційного господарського суду від 30 жовтня 2024 року у справі № 911/804/20 змінив шляхом доповнення її резолютивної частини пунктом 4 наступного змісту: « 4. Стягнути зі ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) на користь Державного бюджету України 8 097 (вісім тисяч дев`яносто сім) гривен 00 коп. судового збору за подання апеляційної скарги).». Пункт 4 постанови Північного апеляційного господарського суду від 30 жовтня 2024 року у справі № 911/804/20 вважати пунктом 5.

В решті рішення Господарського суду Київської області від 26 квітня 2024 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 30 жовтня 2024 року у справі № 911/804/20 залишив без змін.

Стягнув зі ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) на користь Державного бюджету України 10 798 грн 00 коп. судового збору за подання касаційної скарги.

11 лютого 2025 року через систему «Електронний суд» Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна група "Регіон-Капітал" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з заявою про ухвалення додаткової постанови у справі № 911/804/20, у якій просило Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства 61 000 грн витрат на професійну правничу допомогу у суді касаційної інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 14 лютого 2025 року заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна група "Регіон-Капітал" про ухвалення додаткової постанови у справі № 911/804/20 призначено до розгляду у судовому засіданні з повідомленням сторін.

Відповідач-4 подав клопотання про зменшення заявленого позивачем до відшкодування розміру витрат на правничу допомогу, як такого що не відповідає критеріям реальності (встановлення їхньої дійсності та необхідності), розумності їх розміру, а також з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Розглянувши заяву позивача, клопотання відповідача-4, суд вважає, що ця заява підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

Разом з тим чинне процесуальне законодавство також визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Відповідно до частини третьої статті 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

За частиною першою статті 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Відповідно до частин першої та другої статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 ГПК України).

Водночас за змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 ГПК України).

У розумінні положень частин п`ятої та шостої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).

Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим у частині п`ятій статті 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку /дії / бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, також визначені положеннями частин шостої, сьомої та дев`ятої статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 ГПК України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою та дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Такі висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.

Позивач у відзиві на касаційну скаргу зазначив, що попередній розрахунок суми судових витрат у вигляді надання правової допомоги, які він очікує понести у зв`язку з переглядом справи № 911/904/20 у суді касаційної інстанції становить 60 000 грн та що докази понесених судових витрат буде надано суду відповідно до вимог чинного законодавства України, отже, стороною позивача була виконана вимога законодавства щодо подання відповідної заяви про намір понести судові витрати.

У заяві про розподіл витрат на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції позивач визначив до відшкодування витрати на правничу допомогу у розмірі 61 000 грн.

Проаналізувавши надані позивачем докази на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу у суді касаційної інстанції, Верховний Суд встановив, що 07 січня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна група «Регіон-Капітал», як клієнтом, та Адвокатським бюро «Алли Безносик» (надалі - Адвокатське бюро) укладено договір № АБ/20-25 про надання правової допомоги, відповідно до пункту 1.1 якого Адвокатське бюро зобов`язується здійснювати захист, представництво та надавати інші види правової допомоги Клієнту на умовах та в порядку, що визначені цим Договором.

Пунктом 1.3 цього договору передбачено, що правова допомога, що надається на підставі цього договору, може мати одноразовий чи систематичний характер і складається з комплексу дій чи самостійних операцій, необхідних і достатніх для досягнення мети, поставленої Клієнтом.

Згідно з пунктом 2.2.2 договору Адвокатське бюро має право вести від імені Клієнта справи у всіх судах України з усіма правами, наданими в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві позивачу, відповідачу, третій та зацікавленій особі, заявнику, скаржнику, а також потерпілому / захиснику у справах про адміністративні правопорушення, потерпілому, цивільному позивачу, цивільному відповідачу у кримінальному провадженні.

Пунктом 4.1 цього договору сторони погодили, що Клієнт зобов`язується оплатити надані Адвокатським бюро послуги згідно з рахунком протягом 5 днів з дня його отримання.

Розмір винагороди Адвокатського бюро встановлюється виходячи з обсягу наданих послуг. Вартість послуг за даним договором визначається згідно з розцінками на послуги, вказані в додатку, що є невід`ємною частиною цього договору, та встановлюється сторонами в акті приймання-передачі наданих послуг (пункт 4.3).

При належному виконанні умов цього договору, сторони підписують акт про виконання робіт (надання послуг). Указаний акт підписується сторонами після виконання робіт (надання послуг), що випливають з цього договору, і є підставою для перерахунку винагороди адвокатському бюро, яка є платою за виконані роботи (надані послуги) (пункт 4.5 договору).

У додатку № 1 до договору сторони погодили розцінки за послуги з надання правової допомоги, які є фіксованими, залежно від виду правової допомоги, що надається Адвокатським бюро.

На виконання умов зазначеного договору між бюро та позивачем підписаний акт про виконання робіт (надання послуг) від 10 лютого 2025 року № 0018, за змістом якого адвокатом Адвокатського бюро «Алли Безносик» надано правові послуги з правової допомоги, які підлягають відшкодуванню клієнтом, а саме:

1. Складення і подання відзиву на касаційну скаргу вартістю 30 000 грн.

2. Складення і подання заяви про залишення без розгляду відзиву відповідача вартістю 5 000 грн.

3. Участь адвоката в судових засіданнях (1 судове засідання, з розрахунку 6000 грн - 1 засідання) вартістю 6 000 грн.

Також, додаткова винагорода адвоката (гонорар успіху), а саме плата за досягнутий адвокатом результат у судовій справі (за постанову суду на користь клієнта) становить 20 000 грн.

Загальна сума наданих послуг становить 61 000 грн.

Оцінюючи надані позивачем на підтвердження понесених витрат документи, а також наведені відповідачем-4 заперечення, Верховний Суд зазначає, що вони не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на послуги адвоката у такому розмірі з іншої сторони, адже розмір таких витрат має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача (подібний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 04.10.2021 від № 640/8316/20, від 21.10.2021 у справі №420/4820/19 тощо).

Водночас стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

Верховний Суд зазначає про те, що відображена у зазначеному акті інформація щодо наданих позивачу у цій справі послуг з правничої допомоги та обставини надання таких послуг лише частково підтверджується матеріалами справи.

Як вбачається, адвокатом Кокоячуком В.М. як представником позивача у цій справі був складений та поданий до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду через систему «Електронний суд» 16 січня 2025 року відзив на касаційну скаргу. За своїм змістом відзив є обґрунтованим. У той же час слушними є зауваження відповідача-4, що наведені позивачем у відзиві на касаційну скаргу аргументи є подібними (ідентичними) доводам, що вже були викладені іншим представником позивача у позовній заяві та у відзиві на апеляційну скаргу. Тобто вибрана позивачем позиція захисту є сталою та не змінювалася, що свідчить про те, що заявлена до відшкодування вартість наданих адвокатом послуг не відповідає критерію розумної необхідності.

Щодо наведених у клопотанні від 19.02.2025 доводів відповідача-4 про те, що відзив позивача на касаційну скаргу не мав братися до уваги Верховним Судом, оскільки не був направлений іншим учасникам справи в порядку, визначеному процесуальним законодавством, то вони є безпідставними та спростовуються долученими до цього відзиву квитанціями про його направлення усім учасникам справи.

Верховний Суд також зазначає про те, що адвокат Кокоячук В.М. як представник позивача брав участь у судовому засіданні Верховного Суду у цій справі, що відбулося 06 лютого 2025 року, надавав у судовому засіданні пояснення по справі, щодо доводів касаційної скарги, про що свідчить протокол судового засідання.

Верховний Суд враховує те, що адвокат Кокоячук В.М. здійснював представництво інтересів клієнта у Верховному Суді відповідно до ордеру серії ВС № 1338471, виданого на підставі договору про надання правничої допомоги № АБ/20-25 від 07 січня 2025 року, має свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 1987 від 08 вересня 2012 року, що підтверджується відомостями з Єдиного реєстру адвокатів України. Видача ордеру на представництво інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна група «Регіон-Капітал» адвокатом Кокоячуком В.М. здійснена на підставі договору про надання правничої допомоги № АБ/20-25 від 07 січня 2025 року, укладеного між позивачем та Адвокатським бюро «Алли Безносик», а тому заперечення відповідача-4, викладені у клопотанні від 19.02.2025 з цього приводу є безпідставними.

Щодо заявлених до відшкодування витрат на складення і подання заяви про залишення без розгляду відзиву відповідача-1, то їх відшкодування не може бути покладене на ОСОБА_2, оскільки Верховний Суд цю заяву позивача не задовольнив. Натомість Верховний Суд дійшов висновку про те, що відповідач-1 довів неможливість надання ним відзиву на касаційну скаргу у встановлений судом строк з об`єктивних, незалежних від його волі причин, продовжив йому строк на подання відзиву на касаційну скаргу за власною ініціативою до 03 лютого 2022 року та прийняв поданий ним відзив на касаційну скаргу.

Враховуючи викладене, Верховний Суд вважає частково обґрунтованою вимогу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна група «Регіон-Капітал» про розподіл понесених ним витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку з касаційним розглядом цієї справи. Обставини надання позивачеві у цій справі послуг з професійної правничої допомоги, які зазначені в акті про виконання робіт (надання послуг) підтверджуються матеріалами справи. Однак, враховуючи, що не всі послуги, що надані позивачеві адвокатом, підлягають відшкодуванню за рахунок іншої сторони, а також виходячи із критерію складності справи, обсягу наданих адвокатських робіт, реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру Верховний Суд вважає, що відшкодування позивачеві витрат на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції в розмірі 10 000,00 грн, відповідатиме критерію пропорційності, розумності та справедливості.

Керуючись статтями 126, 129, 234, 235, 244, 315 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна група «Регіон-Капітал» про ухвалення додаткового рішення у справі № 911/804/20 щодо відшкодування судових витрат задовольнити частково.

2. Стягнути зі ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна група «Регіон-Капітал» (04053, м. Київ, вул. Обсерваторна, 23, ЄДРПОУ 34531727) 10 000,00 (десять тисяч) грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з касаційним розглядом справи № 911/804/20.

3. Видачу відповідного наказу у справі № 911/804/20 доручити Господарському суду Київської області.

4. Додаткова постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення та не підлягає оскарженню.

Головуючий О. Баранець

Судді С. Бакуліна

О. Кролевець