Постанова від 25.02.2025 по справі 206/5453/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/2472/25 Справа № 206/5453/24 Суддя у 1-й інстанції - Поштаренко О. В. Суддя у 2-й інстанції - Никифоряк Л. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2025 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд колегією суддів у складі:

судді-доповідача Никифоряка Л.П.,

суддів Гапонова А.В., Новікової Г.В.,

за участі секретаря судового засідання Драгомерецької А.О.,

Учасники справи:

Заявник: Головне управління ДПС в Одеській області,

Юридична особа щодо якої вимагається розкриття банківської таємниці: Товариство з обмеженою відповідальністю «Навілайн»,

Третя особа: Публічне акціонерне товариство «Банк Восток»,

розглянув відкрито в залі судових засідань апеляційного суду в м. Дніпро справу, що виникла з цивільних правовідносин в якій подана апеляційна скарга Головним управлінням ДПС в Одеській області на рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 24 жовтня 2024року, головуючий у суді першої інстанції Поштаренко О.В.,

В С Т А Н О В И В:

Описова частина

Короткий зміст вимог заяви

У жовтні 2024року представник Головного управління ДПС в Одеській області звернувся в суд із заявою про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю щодо юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю «Навілайн», третя особа: ПАТ «Банк Восток» з вимогою зобов`язати ПАТ «Банк Восток» надати заявнику інформацію, що містить банківську таємницю.

Існування таких вимог заявник пов`язував із тим, що за результатами аналізу отриманої податкової інформації, виявлено обставини, які можуть свідчити про приховування доходу від здійснення операцій платником податків Товариством з обмеженою відповідальністю «Навілайн» з постачання (реалізації) товарів, без складання та реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, недекларування у Документі сформованому в системі в повному обсязі оподатковуваних операцій з постачання товарів (послуг), що могло призвести до порушення вимог п.187.1, п. ст.187, п.188.1 ст.188, п.201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, а також проведення розрахунків поза національною банківською системою.

Головне управління ДПС в Одеській області звернулось до ПАТ "Банк Восток" щодо надання Банком інформації про залишок та рух коштів; операції списання з рахунків та/або зарахування на рахунки; дату та час здійснення операцій; призначення платежу; ідентифікаційних даних контрагента по рахунках ТОВ «Навілайн» в період з 01 січня 2023року по теперішній час.

Згідно з листом ПАТ "Банк Восток", посилаючись на положення ст.ст.60, 62 Закону України «Про банки та банківську діяльність» та ст.ст.20, 73 Податкового кодексу України повідомлено, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, для отримання/підтвердження інформації щодо руху (обігу) коштів по рахунку клієнта, повинен надати до банку відповідне рішення суду.

У зв`язку викладеним та з метою недопущення втрат бюджетів в умовах дії воєнного стану заявник і просив суд розкрити такі відомості.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 24 жовтня 2024року у задоволенні заяви Головного управління ДПС в Одеській області про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, відмовлено.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні заяви, виходив з того, що заявником в заяві не обґрунтовано належних підстав для розкриття банківської таємниці та не додано жодних доказів необхідності її розкриття.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

12 грудня 2024року Головне управління ДПС в Одеській області подало безпосередньо до суду апеляційної інстанції за допомогою системи Електронний суд апеляційну скаргу на рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 24 жовтня 2024року.

В апеляційній скарзі висловило вимогу про скасування рішення суду з ухваленням нового про задоволення його заяви про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю.

Незаконність та необґрунтованість рішення суду на думку заявника полягає у тому, що суд першої інстанції помилково вважав підставою для відмови у задоволенні його заяви те, що Головним управлінням ДПС в Одеській області до заяви про розкриття банком інформації не долучено додані Товариством у відповідь на їх запити документи. Водночас просив суд апеляційної інстанції долучити до матеріалів справи докази, які надає апелянт та врахувати їх при вирішенні спору.

Також заявник стверджував про те, що з огляду на не надання ТОВ «Навілайн» повної відповіді на запит, визначитись у правильності ведення податкового обліку та дослідити рух грошових коштів на рахунку платника податків, відкритих в банківській установі не можливо, при цьому, така інформація є банківською таємницею, яка підлягає розкриттю за рішенням суду.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Інші учасники справи своїм правом, передбаченим статтею 360 ЦПК України, не скористались та відзиву на апеляційну скаргу не подавали.

Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 13 січня 2025року відкрито апеляційне провадження у справі.

Ухвалою Дніпровськогоапеляційного судувід 30 січня2025рокусправу призначено до судового розгляду на 25 лютого 2025року.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони у справі повідомлені належним чином у відповідності до вимог статей 128-130 ЦПК України, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень та довідкою про доставку електронного листа.

Фактичні обставини встановлені в ході судового розгляду, які підтверджені належними та допустимими доказами

Як вказує заявник, за результатами аналізу отриманої податкової інформації, виявлено обставини, які можуть свідчити про приховування доходу від здійснення операцій платником податків Товариством з обмеженою відповідальністю «Навілайн» з постачання (реалізації) товарів, без складання та реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, недекларування у Документ сформований в системі повному обсязі оподатковуваних операцій з постачання товарів (послуг), що могло призвести до порушення вимог п.187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, а також проведення розрахунків поза національною банківською системою.

Головним управлінням ДПС в Одеській області було зроблено запит до ТОВ «Навілайн» щодо надання засвідченим підписом та скріплені печаткою (за наявності) копії документів, що безпосередньо стосується виду, обсягу і якості господарських операцій та провідних розрахунків із замовниками та постачальниками.

Відповідно до листа ТОВ «Навілайн», який надійшов до Головного управління ДПС в Одеській області, надано інформацію про здійснення фінансових операцій та копії виписок по рахунку, відкритому в установі ПАТ "Банк Восток", контракти, акти наданих послуг до контрактів, акти отриманих послуг, що були перевиставлені замовником по угодам стосовно запиту, оборотні-сальдові відомості бухгалтерського обліку за 2023 рік, 1 півріччя 2024 року по рах.311, 312, 362, 631, 632, 104, 281 (лист від 27 серпня 2024року №20240827-01, вх. ГУ ДПС в Одеській області від 03 вересня 2024року № 97845/6) (а.с. 13).

Головним управлінням ДПС в Одеській області було зроблено запит від 03 жовтня 2024року №37757/6/15-32-08-01-06 до ПАТ "Банк Восток" щодо надання Банком інформації про залишок та рух коштів; операції списання з рахунків та/або зарахування на рахунки; дату та час здійснення операцій; призначення платежу; ідентифікаційних даних контрагента по рахунках ТОВ «Навілайн» (у валюті українська гривня, долар США та євро), в період з 01 січня 2023року по теперішній час.

Згідно з листом ПАТ "Банк Восток" від 07 жовтня 2024року № 04/1/7220, посилаючись на положення ст.ст.60, 62 Закону України «Про банки та банківську діяльність» та ст.ст.20, 73 Податкового кодексу України повідомлено, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, для отримання/підтвердження інформації щодо руху (обігу) коштів по рахунку клієнта, повинен надати до банку відповідне рішення суду.

Мотивувальна частина

Позиція апеляційного суду

Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача щодо змісту рішення, яке оскаржено, доводів апеляційної скарги та меж, в яких повинна здійснюватися перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази.

Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції надважливого значення надав тим обставинам, що заявником в заяві не обґрунтовано належних підстав для розкриття банківської таємниці та не додано жодних доказів необхідності її розкриття.

Зазначав, що втручання у право власності юридичних осіб має бути законним, тобто здійснене на підставі закону, а тому вважав, що заява Головного управління ДПС в Одеській області про розкриття банківської таємниці є передчасною.

Вислухав пояснення учасників справи котрі з`явились до суду, за відсутності інших учасників справи, які повідомлені про дату, час і місце судового засідання у спосіб встановлений законом апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення так як судом першої інстанції при ухваленні рішення додержані норми матеріального і процесуального права.

Мотиви та норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Відповідно до частини першої статті 1076 ЦК України банк гарантує таємницю банківського рахунка, операцій за рахунком і відомостей про клієнта. Відомості про операції та рахунки можуть бути надані тільки самим клієнтам або їхнім представникам. Іншим особам, у тому числі органам державної влади, їхнім посадовим і службовим особам, такі відомості можуть бути надані виключно у випадках та в порядку, встановлених законом про банки і банківську діяльність.

Згідно зі статтею 60 Закону України «Про банки і банківську діяльність» Інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку у процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним або стала відомою третім особам при наданні послуг банку або виконанні функцій, визначених законом, а також визначена у цій статті інформація про банк є банківською таємницею. Банківською таємницею, зокрема, є відомості про банківські рахунки клієнтів, у тому числі кореспондентські рахунки банків у Національному банку України.

Пунктом 2 частини першої статті 62 Закону України «Про банки і банківську діяльність» передбачено, що інформація щодо юридичних та фізичних осіб, яка містить банківську таємницю, розкривається банками, зокрема, за рішенням суду.

Підставою для розкриття інформації, яка містить банківську таємницю, є необхідність проведення перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів до державного бюджету суб`єктом господарської діяльності.

Згідно з підпунктами 20.1.2-20.1.3 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право для здійснення функцій, визначених законом, отримувати безоплатно від платників податків, у тому числі благодійних та інших неприбуткових організацій, усіх форм власності у порядку, визначеному законодавством, довідки, копії документів, засвідчені підписом платника або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності), про фінансово-господарську діяльність, отримані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов`язану з обчисленням та сплатою податків, зборів, платежів, про дотримання вимог законодавства, здійснення контролю за яким покладено на контролюючі органи, а також фінансову і статистичну звітність у порядку та на підставах, визначених законом; отримувати безоплатно від державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій усіх форм власності та їх посадових осіб, у тому числі від органів, які забезпечують ведення відповідних державних реєстрів (кадастрів), інформацію, документи і матеріали щодо платників податків, а у визначених цим Кодексом випадках стосовно керівників юридичних осіб або постійних представництв нерезидентів-боржників.

Відповідно до підпункту 20.1.5 пункту 20.1 статті 20 ПК України, контролюючі органи мають право отримувати безоплатно від платників податків, а також від установ Національного банку України, банків та інших фінансових установ довідки у порядку, встановленому Законом України «Про банки і банківську діяльність» та цим Кодексом, довідки та/або копії документів про наявність банківських рахунків, а на підставі рішення суду інформацію про обсяг та обіг коштів на рахунках, у тому числі про ненадходження в установлені строки валютної виручки від суб`єктів господарювання, інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком.

Саме по собі неподання у встановлений строк податкової декларації або їх розрахунків, необхідність перевірки достовірності, повноти нарахування та сплати усіх передбачених ПК України податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства тощо є підставою для ініціювання органами державної податкової служби перевірок, згідно з процедурою, визначеною главою 8 ПК України. У цьому випадку розкриття банківської таємниці можливе в разі доведення органом державної податкової служби обставин, за яких проведення перевірки є неможливим або є інша об`єктивна потреба в розкритті такої таємниці.

Згідно з пунктом 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

У пункті 73.3 статті 73 ПК України зазначено, що контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб`єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Статтею 348 ЦПК України передбачено, що в заяві до суду про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичної або фізичної особи має бути зазначено, зокрема, обґрунтування необхідності та обставини, за яких вимагається розкрити інформацію, що містить банківську таємницю, щодо особи, із зазначенням положень законів, які надають відповідні повноваження, або прав та інтересів, які порушено.

Згідно з частиною другою статті 350 ЦПК України, якщо під час судового розгляду буде встановлено, що заявник вимагає розкрити інформацію, яка містить банківську таємницю, щодо юридичної або фізичної особи без підстав і повноважень, визначених законом, то суд ухвалює рішення про відмову у задоволенні заяви.

Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що однією з істотних умов договору банківського рахунка є гарантування банком збереження банківської таємниці.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 19 травня 2021року у справі №646/3518/19 (провадження № 61-196св21), від 01 листопада 2021року у справі №761/21850/19 (провадження № 61-8131св21) та від 08 грудня 2021року у справі №686/4972/21 (провадження № 61-10767св21).

Органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (стаття 19 Конституції України).

У постанові Верховного Суду від 21 липня 2022року у справі № 686/17914/21, провадження № 61-538св22, сформульований правовий висновок про те, що у разі, якщо підставою звернення до суду, зокрема, органу державної податкової служби із заявою про розкриття банківської таємниці, є дії порушника податкового законодавства і стосовно таких дій для цих органів відповідними спеціальними законами передбачений спосіб реагування, то суд не має підстав для задоволення заяви. Винятком є обґрунтовані посилання заявника на неможливість вчинення ним дій відповідно до способів реагування, передбачених зазначеними законами. Зокрема, це можуть бути обґрунтовані посилання з поданням відповідних доказів про те, що особа, щодо якої вимагається розкриття банківської таємниці, не знаходиться за місцем своєї реєстрації; підтверджена неможливість вручення повідомлення з копією наказу про проведення документальної перевірки тощо.

Розкриття банками інформації, яка містить банківську таємницю, в межах цивільної справи можливе лише щодо юридичної або фізичної особи, стосовно якої вимагається розкриття інформації, а не її контрагентів.

Верховний Суд неодноразово у Постановах від 21 вересня 2022року у справі №461/6331/21, від 19 травня 2022року у справі №386/17441/21, від 08 червня 2022року у справі №686/17998/21, від 21 квітня 2022року у справі №761/8629/19, від 28 березня 2023року у справі №752/18896/21, вказував на необхідність подання суду доказів щодо проведення в установленому порядку перевірки з питань дотримання податкового законодавства та/або неможливості вчинення дій відповідно до способів реагування, передбачених законодавством, а також на доведення існування обставин, за яких перевірка є неможливою або є інша об`єктивна потреба в розкритті такої інформації.

Тож, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про те, що заявником в заяві не обґрунтовано належних підстав для розкриття судом банківської таємниці.

Вищевказані вимоги закону спростовують доводи апеляційної скарги заявника про те, що в даному випадку є усі підстави для розкриття судом відомостей, що містять банківську таємницю.

Частина перша статті 76 ЦПК України доказами визначає будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (частина перша, друга статті 77 ЦПК України).

Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним із найважливіших наслідків дії принципу змагальності у цивільному процесі.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 78 ЦПК України).

Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (постанова Великої Палати Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19).

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Верховний Суд зазначає, що стандарт доказування є важливим елементом змагального процесу. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведення.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір та доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Порушенням принципу змагальності сторін та диспозитивності цивільного судочинства буде звільнення заявника від обов`язку доказування, та не припустимим є ґрунтування судового рішення на припущеннях.

Заявником не надано доказів, що без розкриття банківської таємниці, він не може визначитись у правильності ведення податкового обліку та дослідити рух грошових коштів на рахунку платника податків, відкритих в банківській установі, не обґрунтовано такої необхідності та не доведено таких обставини, за яких вимагається розкрити інформацію, що містить банківську таємницю.

Звертаючись до суду з апеляційної скаргою, скаржник просив суд апеляційної інстанції долучити до матеріалів справи докази, які надає апелянт та врахувати їх при вирішенні спору.

Водночас, частинами 2, 3 статті 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

За змістом пункту 6 частини 2 статті 356, частини 3 статті 367 та пункту 1 частини 1 статті 376 ЦПК України апеляційний суд може встановлювати нові обставини, якщо їх наявність підтверджується новими доказами, що мають значення для справи (з урахуванням положень про належність і допустимість доказів), які особа не мала можливості подати до суду першої інстанції з поважних причин, доведених нею, або які неправомірно не були цим судом прийняті та досліджені, або доказами, які судом першої інстанції досліджувались із порушенням установленого порядку.

Вирішуючи питання щодо дослідження доказів, які без поважних причин не подавалися до суду першої інстанції, апеляційний суд повинен врахувати як вимоги частини 1 статті 44 ЦПК України щодо зобов`язання особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої права та виконувати процесуальні обов`язки, так і виключне значення цих доказів для правильного вирішення справи.

Враховуючи відсутність обґрунтування заявником поважних причин, за яких він був позбавлений можливості надати суду першої інстанції виписки банку про рух коштів по рахунку, а також враховуючи значення цих доказів для правильного вирішення справи, колегія суддів не приймає до уваги вказані докази, які надані заявником до апеляційної скарги.

Отже, встановивши фактичні обставини у справі, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для розкриття інформації, яка містить банківську таємницю.

По суті, підстави заяви й доводи апеляційної скарги свідчать про відсутність достатніх умов для задоволення таких вимог.

Доводи апеляційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у оскаржуваному судовому рішенні, вони зводяться до переоцінки доказів, незгоди заявника з висновками суду щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження судом.

Згідно статті 89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Ніщо не вказує на те, що судом не дотримано принципу рівності, що витікає із змісту частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Водночас, заявником апеляційної скарги не підтверджено жодних порушень норм процесуального права, через які він не зміг повною мірою реалізувати свої процесуальні права чи які би призвели до ухвалення незаконного рішення, оскільки судом першої інстанції створені умови для того, щоб заявник надав пояснення та докази щодо обставин, на які він посилався як на підставу своїх вимог.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Саме з такого розуміння вищезазначених обставин та норм матеріального права виходить суд апеляційної інстанції, та вважає що суд першої інстанції виконав вимоги закону про законність та обґрунтованість рішення суду, що дає підстави суду апеляційної інстанції відповідно до статті 375 ЦПК України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись статтями 259, 268, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргуГоловного управлінняДПС вОдеській області - залишити без задоволення.

Рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 24 жовтня 2024року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 25 лютого 2025року.

Судді: