Постанова

від 20.02.2025 по справі 922/4206/24

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2025 року м. Харків Справа № 922/4206/24

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:головуюча суддя Терещенко О.І., суддя Тихий П.В. , суддя Плахов О.В.

при секретарі Пархоменко О.В.

за участю

позивача - адвокат Шрамко О.С., ордер серії АХ№1241342 від 19.02.2025 року;

відповідача- Панасейко О.Ю., Витяг з наказу.

третьої особи не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу представника UAB "Axis Industries", Вільнус, Литовська Республіка, що діє в Україні через представництво "АБ "Ексіс Індастріз" - адвоката Кругового Д.С. (вх. №173Х/1-18)

на ухвалу господарського суду Харківської області від 09.01.2025 року у справі № 922/4206/24, постановлену в приміщенні господарського суду Харківської області (суддя Юрченко В.С.), повний текст якої складено 09.01.2025 року

за позовом "Axis Industries", Вільнус, Литовська Республіка, діє в Україні через представництво"АБ "Ексіс Індастріз" , м. Харків, Україна,

до Комунального підприємства "Харківські теплові мережі", м. Харків, Україна,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Міністерство розвитку громад та територій України, с. Київ, Україна,

про стягнення заборгованості, відсотків, трьох відсотків річних, інфляційних втрат та збитків,-

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Харківської області від 19.12.2024 року у справі відмовлено у задоволенні заяви UAB "Axis Industries", Вільнус, Литовська Республіка, діє в Україні через представництво "АБ "Ексіс Індастріз" , місто Харків, Україна про забезпечення позову (вх. № 108 від 03 січня 2025 року).

Представник UAB "Axis Industries", Вільнус, Литовська Республіка, що діє в Україні через представництво "АБ "Ексіс Індастріз" - адвокат Круговий Д.С. з ухвалою господарського суду першої інстанції не погодився та звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Харківської області від 09.01.2025 року та ухвалити нове рішення, яким заяву про забезпечення позову задовольнити.

Апелянт в обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує на таке.

Сам факт наявного кримінального провадження щодо розкрадання коштів на підприємстві відповідача вже слугує аргументом та підтвердженням обставин, які свідчать, що невжиття заходів забезпечення позову утруднить або унеможливить виконання рішення суду.Основним доказом, який підтверджує факт здійснення досудового розслідування є відповідь Національного антикорупційного бюро України на адвокатський запит, яка з невідомих причин була проігнорована судом.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.01.2025 року, суддею доповідачем у справі визначено суддю Терещенко О.І. та сформовано колегію суддів у складі: головуюча суддя Терещенко О.І., суддя Тихий П.В., суддя Плахов О.В.

Указом Президента України Про введення воєнного стану в Україні №64/2022 від 24.02.2022 року в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією проти України. Указами Президента України Про продовження строку дії воєнного стану в Україні №133/2022 від 14.03.2022 року, №573/2022 від 15.08.2022 року, №757/2022 від 07.11.2022 року, №58/2023 від 06.02.2023 року, №254/2023 від 01.05.2023 року, №451/2023 від 26.07.2023 року, №734/2023 від 06.11.2023 року, №49/2024 від 05.02.2024 року, №271/2024 від 06.05.2024 року, №469/2024 від 23.07.2024 року, №740/2024 від 28.10.2024 року, №26/2025 від 14.01.2025 року відповідно продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 08 лютого 2025 року строком на 90 діб.

Наказом Східного апеляційного господарського суду від 25.03.2022 року № 03 Про встановлення особливого режиму роботи суду в умовах воєнного стану встановлено особливий режим роботи суду в умовах воєнного стану з 01.04.2022 року та запроваджено відповідні організаційні заходи, зокрема: рекомендовано учасникам судових справ утриматись від відвідування суду, свої процесуальні права та обов`язки, передбачені ГПК України, реалізовувати з використанням офіційної електронної пошти суду: inbox@eag.court.gov.ua.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 24.01.2025 року, зокрема, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою представника UAB "Axis Industries", Вільнус, Литовська Республіка, що діє в Україні через представництво "АБ "Ексіс Індастріз" - адвоката Кругового Д.С. на ухвалу господарського суду Харківської області від 09.01.2025 року у справі № 922/4206/24; учасникам справи встановлено строк - не пізніше 15 днів з моменту вручення даної ухвали, протягом якого вони мають право подати відзив на апеляційну скаргу, який повинен відповідати вимогам ч.2 статті 263 Господарського процесуального кодексу України, з доказами надсилання його апелянту; призначено справу до розгляду на 20.02.2025 року о 12:30 год. у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресом: 61058, місто Харків, пр. Незалежності, 13, 1-й поверх, зал судового засідання №131; витребувано з господарського суду Харківської області матеріали справи №922/4206/24; вчинено інші процесуальні дії.

30.01.2025 року на адресу суду з господарського суду Харківської області надійшли матеріали справи № 922/4206/24 (вх.№1440).

07.02.2025 року на адресу суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№ 1799), в якому останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду залишити без змін, в обґрунтування якого вказує на те, що позивачем не було надано жодного доказу, який би свідчив про невиконання у майбутньому відповідачем своїх зобов`язань, або ухилення від них, а в обґрунтування обставин позивач вказує лише на припущення, що не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви; посилання позивача стосовно досудового розслідування Національним антикорупційним бюро України свідчить лише про те, що відповідач є потерпілою стороною, а дії Міністерства, які спричинили блокування будь-яких платежів за Проектом є безпідставними та не входять до їх повноважень, відповідно до Угоди про позику Фонду Чистих технологій (Проект "Підвищення енергоефективності в секторі централізованого теплопостачання України"), Операційного Посібника; станом на 01.01.2025 року облікова чисельність працівників Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" складає 3 824 осіб, сума середньомісячної заробітної плати становить 64 148 629, 86грн. з урахування ПДФО, військового збору, ЄСВ, професійних внесків та аліментів, утриманих із заробітної плати працівників; застосування забезпечення позову шляхом накладення арешту в межах стягнення унеможливить роботу підприємства, зокрема по виплаті заробітної плати працівникам.

18.02.2025 року на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив на апеляційну скаргу (вх.№ 2177), в якій останній посилається на те, що досудове розслідування, яким викрито схему розкрадання коштів на суму понад 128 млн. грн., доводить, що відповідач використовує абсолютно неетичні методи ведення бізнесу та ухиляється від виконання своїх обов`язків, що в свою чергу, надалі може істотно ускладнити виконання судового рішення у цій справі; відповідач прикривається критичністю свого підприємства, що запровадження подібних заходів потягне за собою неможливість виконувати послуги з теплопостачання, проте активів відповідача більш ніж достатньо для забезпечення повноцінної роботи підприємства, про що є відомості у фінансовому звіті підприємства; ці активи дозволять відповідачу безперебійно надавати послуги з теплопостачання, а обраний позивачем захід забезпечення жодним чином не обмежить відповідача надати такі послуги у повному обсязі.

У судовому засіданні 20.02.2025 року представник позивача підтримала доводи, викладені в апеляційній скарзі та просила її задовольнити; представник відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечувала.

Представник третьої особи у судове засідання, призначене в приміщенні Східного апеляційного господарського суду не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи у суді апеляційної інстанції; розгляд справи здійснювався судом за його відсутності.

Ухвалу суду апеляційної інстанції від 24.01.2025 року було надіслано представнику UAB "Axis Industries", Вільнус, Литовська Республіка, що діє в Україні через представництво "АБ "Ексіс Індастріз" - адвокату Круговому Д.С., КП "Харківські теплові мережі", Міністерству розвитку громад та територій України до електронного кабінету в системі "Електронний суд".

05.10.2021 року офіційно розпочали функціонування три підсистеми (модулі) ЄСІТС: "Електронний кабінет", "Електронний суд", підсистема відеоконференцзв`язку, в зв`язку з чим, відповідно до частини 6 статті 6 ГПК України адвокати, нотаріуси, приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, державні органи, органи місцевого самоврядування та суб`єкти господарювання державного та комунального секторів економіки реєструють офіційні електронні адреси в ЄСІТС в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої офіційні електронні адреси в ЄСІТС в добровільному порядку.

Відповідно до пункту 17 глави 1 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС особам, які зареєстрували "Електронний кабінет", суд надсилає документи у справах, в яких такі особи беруть участь, в електронній формі шляхом їх надсилання до "Електронного кабінету" таких осіб або в інший спосіб, передбачений процесуальним законодавством, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Абзацом 5 пункту 37 глави 2 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС передбачено, що особам, які не мають зареєстрованих "Електронних кабінетів", документи у передбачених цим пунктом випадках можуть надсилатися засобами підсистем ЄСІТС на адресу електронної пошти, вказану такими особами під час подання документів до суду.

Колегія суддів враховує правові висновки, викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29.06.2022 року у справі №906/184/21, від 02.11.2022 року у справі №910/14088/21, від 29.11.2022 року у справі №916/1716/20, від 22.12.2022 року у справі №922/40/22, де, зокрема, вказано на те, що чинним процесуальним законодавством передбачено два способи належного повідомлення сторони про дату, час та місце судового засідання - шляхом направлення рекомендованим листом з повідомленням про вручення та в електронній формі - через "Електронний кабінет", у тому числі шляхом направлення листа на офіційну електронну пошту засобами підсистем ЄСІТС у випадках, передбачених пунктом 37 глави 2 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС.

Таким чином, надсилання судового рішення в електронному вигляді передбачає використання сервісу "Електронний суд", розміщеному за посиланням https://cabinet.court.gov.ua/login, за умови попередньої реєстрації офіційної електронної адреси (Електронного кабінету).

Також, інформацію про дату, час та місце розгляду справи було розміщено на офіційному веб сайті Східного апеляційного господарського суду веб-порталу "Судова влада України" у розділі "Повідомлення для учасників судового процесу" розділу "Громадянам".

За змістом ч. 1 ст. 11 Закону України Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв`язку з проведенням антитерористичної операції якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться в районі проведення антитерористичної операції, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають офіційної електронної адреси, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному веб сайті судової влади України (з посиланням на веб адресу відповідної ухвали суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень), яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за двадцять днів до дати відповідного судового засідання.

Окрім того, відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України Про доступ до судових рішень усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Ухвала суду апеляційної інстанції від 24.01.2025 року була у встановленому порядку внесена до Єдиного державного реєстру судових рішень та інформація у справі, що розглядається розміщена за веб-адресою https://court.gov.ua/fair/ та www.hra.arbitr.gov.ua/sud5039.

Статтею 12-2 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" передбачено, що в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.

Навіть в умовах воєнного стану конституційне право особи на судовий захист не може бути обмеженим.

Відповідно до ст. 26 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" правосуддя на території, на якій уведено воєнний стан, здійснюється лише судами. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється.

Запровадження воєнного стану у країні не може слугувати самостійною та достатньою підставою для відтермінування вирішення спору (не здійснення розгляду справи).

Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейським судом з прав людини у справах проти України.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України", рішення Європейського суду з прав людини від 27.04.2000 у справі "Фрідлендер проти Франції"). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).

Зважаючи на те, що в ході апеляційного розгляду справи судом апеляційної інстанції було створено учасникам справи необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, надано достатньо часу та створено відповідні можливості для реалізації кожним учасником своїх процесуальних прав, передбачених ст. 42 ГПК України та беручи до уваги відсутність клопотань від учасників справи щодо відкладення розгляду апеляційної скарги у зв`язку з заходами, встановленими особливим режимом роботи суду під час дії воєнного стану, колегія суддів вважає за можливе закінчити розгляд апеляційної скарги в даному судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши повноту встановлення господарським судом першої інстанції неоспорених обставин справи, колегія суддів встановила наступне.

Позивач, UAB Axis Industries, Вільнус, Литовська Республіка, який діє в Україні через представництво АБ Ексіс Індастріз, звернувся до господарського суду Харківської області із позовною заявою до відповідача, Комунального підприємства Харківські теплові мережі, про стягнення заборгованості за остаточною угодою про розірвання договору № UDHEEP-KHTM-ІCB-17 від 28.12.2023 року в розмірі 18 692 383,86 грн., відсотків річних у розмірі 2 337 058,70 грн. за прострочення платежу за період з 27.04.2024 року по 20.11.2024 року, трьох відсотків річних у розмірі 318 689,82 грн. за період з 27.04.2024 року по 20.11.2024 року, інфляційних втрат в розмірі 1 284 390,69 грн. за травень-жовтень 2024 року, та реальних збитків в розмірі 923 812,55 грн.

03 січня 2025 року позивачем надано заяву про забезпечення позову (вх. № 108 від 03 січня 2025 року), в якій останній просив вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать Комунальному підприємству Харківські теплові мережі в межах суми 23 556 335,26 грн., що знаходяться у банківських установах та обліковуються на банківських рахунках, які будуть виявлені державним або приватним виконавцем в процесі виконання ухвали суду про забезпечення позову.

В якості підстав для забезпечення позову позивач зазначає про невиконання відповідачем зобов`язань за остаточною угодою про розірвання договору № UDHEEP-KHTM-ІCB-17 від 28 грудня 2023 року у розмірі 23 556 335,62 грн., а відтак існують реальні ризики майбутнього утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду. Посилається на досудове розслідування НАБУ щодо посадових осіб КП Харківські теплові мережі, та надає роздруківки з їх сайту - https://nabu.gov.ua/. З приводу застосування зустрічного забезпечення позивач просить його не застосовувати.

09.01.2025 року господарським судом Харківської області постановлено оскаржувану ухвалу, з підстав викладених вище.

Переглянувши справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіривши законність і обґрунтованість ухвали господарського суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на таке.

Після ратифікації Верховною радою України Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, остання, відповідно до статті 9 Конституції України набула статусу частини національного законодавства.

З прийняттям у 2006 році Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", Конвенція та практика Суду застосовується судами України як джерело права.

Відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод справи про цивільні права та обов`язки осіб, а також справи про кримінальне обвинувачення мають бути розглянуті у суді впродовж розумного строку. Ця вимога спрямована на швидкий захист судом порушених прав особи, оскільки будь-яке зволікання може негативно відобразитися на правах, які підлягають захисту. А відсутність своєчасного судового захисту може призводити до ситуацій, коли наступні дії суду вже не матимуть значення для особи та її прав.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Ryabykh.Russia" від 24.07.2003 року, "Svitlanav. Ukraine" від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Згідно п. 1 ч. 1, ч. 4 ст. 137 ГПК України, позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 30.10.2024 року у справі № 905/825/24, між іншим, зазначено на те, що інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.04.2024 року у справі № 754/5683/22, зокрема, вказала, що як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову. Ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Питання задоволення заяви про застосування заходів забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку окремо, виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити висновок про те, що невжиття таких заходів матиме наслідки, визначені у ч. 2 ст. 136 ГПК України.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 4 ст. 137 ГПК України).

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати у результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 року у справі № 381/4019/18).

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту.

Передумовою забезпечення позову є обрання належного, відповідного предмету спору заходу забезпечення позову, що гарантує дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову заявленим позивачем вимогам, що зрештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (заявника). Аналогічні правові висновки викладені і у постановах Верховного Суду від 21.12.2021 року у справі № 910/10598/21, від 28.08.2023 року у справі № 906/304/23.

Забезпечення позову - це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача до вирішення справи по суті з метою створення можливості реального та ефективного виконання рішення суду.

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17.12.2018 року у справі № 914/970/18, від 22.07.2019 року у справі № 914/120/19, від 10.11.2020 року у справі № 910/1200/20.

За матеріалами справи, провадження у справі відкрито та призначено підготовче судове засідання на 16 січня 2025 року.

Господарським судом першої інстанції обґрунтовано зазначено, що факту недобросовісності дій відповідача з приводу виконання остаточної угоди про розірвання договору № UDHEEP-KHTM-ІCB-17 від 28 грудня 2023 року та ухилення від вчинення дій щодо проведення платежів за виконані роботи позивачем встановлено не було що, в свою чергу, має бути досліджено в ході розгляду справи, а не під час розгляду заяви про забезпечення позову, оскільки, для вжиття відповідних заходів є підтверджене належними й допустимими доказами об`єктивне існування обставин, які свідчать про те, що їх неприйняття може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19; пункт 9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2021 року у справі № 904/2104/19, провадження № 12-57гс21).

Позивачем, як доказ ухилення відповідача від виконання ним своїх господарських обов`язків, що, на його думку, в свою чергу, надалі може істотно ускладнити виконання судового рішення у цій справі, надані до заяви про забезпечення позову роздруківки із сайту Національного антикорупційного бюро України про проведення досудового розслідування щодо посадових осіб у КП Харківські теплові мережі, які є паперовими відображеннями електронного документа.

Так, у правових висновках, викладених у постанові Верховного Суду від 07 липня 2021 року у справі 587/2051/18, між іншим, зазначено, що роздруківки Інтернет-сторінок (веб-сторінок) визнаються доказом, якщо виготовлені, видані й засвідченні власником відповідного інтернет-ресурсу або провайдером, тобто набувають статусу письмового доказу.

Аргументи апелянта на те, що, на думку апелянта, сам факт наявного кримінального провадження щодо розкрадання коштів на підприємстві відповідача вже є аргументом та підтвердженням обставин, які свідчать, що невжиття заходів забезпечення позову утруднить або унеможливить виконання рішення суду, основним доказом, який підтверджує факт здійснення досудового розслідування є відповідь Національного антикорупційного бюро України на адвокатський запит, яка, як зазначає апелянт, з невідомих причин була проігнорована судом, не приймаються.

Зі змісту роздруківки із сайту Національного антикорупційного бюро України про проведення досудового розслідування щодо посадових осіб у КП Харківські теплові мережі не можливо встановити обставини, які входять до предмета доказування у даній справі в межах заяви про забезпечення позову, а відтак, вказані докази є неналежними в силу ст. 76 ГПК України.

А отже, позивачем не надано достатніх, допустимих та беззаперечних доказів щодо ймовірності здійснення відповідачем дій, які в подальшому призведуть до ускладнення чи неможливості виконання рішення суду.

Також, у правових висновках, викладених у постанові Верховного Суду від 03 березня 2023 року у справі № 905/448/22 вказано, між іншим, на те , що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь прокурора. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.

Разом з тим, наявність у КП Харківські теплові мережі можливості розпоряджатись в межах його діяльності, грошовими коштами, які знаходяться на його рахунках, є очевидною та не потребує доведення.

Проте, лише наявність такої можливості не може бути безумовною та єдиною підставою для накладення арешту на грошові кошти відповідача, оскільки самі лише посилання на вказані позивачем обставини, як на підставу для забезпечення позову без наведення відповідного обґрунтування, підтвердженого доказами, не є достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову.

Позивач, заявивши про необхідність застосування заходів до забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти, не навів реальні та підтверджені обставини, які свідчать, що невжиття таких заходів в подальшому утруднить чи зробить неможливим виконання рішення суду.

Аргументи апелянта на ймовірну можливість ухилення відповідачем від можливого рішення суду про задоволення позову не приймаються, оскільки не підтверджені засобами доказування та є виключно припущенням позивача.

Окрім того, така підстава, як невиконання договірних зобов`язань за укладеним договором, не може бути безумовною підставою для забезпечення позову, а невиконання зобов`язань відповідача ще потребує доведенню, тому не можна розглядати твердження позивача, як безспірні та такі, що обґрунтовують необхідність забезпечення позову.

Отже, доводи позивача є лише його оціночними судженнями, побоюваннями, що не підтверджені належними засобами доказування, та не можуть бути прийняті як доказ, що свідчить про реальну загрозу невиконання рішення суду у даній справі, оскільки припущення позивача, викладені у заяві, не містять переконливої та підтвердженої доказами наявності підстав для забезпечення позову.

Господарське процесуальне законодавство не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.

Виходячи з викладеного, зважаючи на надану оцінку обґрунтованості заяви позивача, з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог стосовно забезпечення позову, а також враховуючи відсутність у заяві про забезпечення позову належних доказів для застосування процесуального механізму забезпечення позову, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для забезпечення позову.

Отже, висновки місцевого господарського суду відповідають принципам справедливого судового розгляду у контексті частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржників та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі Проніна проти України (Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 року).

Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Апелянту було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків господарського суду першої інстанції.

Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання, в першу чергу, національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010 року)

Апелянту була надана можливість спростувати достовірність доказів і заперечити проти їх використання.

Питання справедливості розгляду не обов`язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008 року).

Отже, на думку колегії суддів, під час розгляду справи її фактичні обставини були встановлені господарським судом першої інстанції на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження поданих доказів; висновки суду відповідають цим обставинам, юридична оцінка надана їм з вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 255, 269, ч.1 ст. 275, ст. 282 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника UAB "Axis Industries", Вільнус, Литовська Республіка, що діє в Україні через представництво "АБ "Ексіс Індастріз" - адвоката Кругового Д.С. залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Харківської області від 09.01.2025 року у справі №922/4206/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у строк протягом двадцяти днів з дня її проголошення, який обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 27.02.2025 року.

Головуюча суддя О.І. Терещенко

Суддя П.В. Тихий

Суддя О.В. Плахов