Постанова

від 20.02.2025 по справі 922/4206/24

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2025 року м. Харків Справа № 922/4206/24

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:головуюча суддя Терещенко О.І., суддя Тихий П.В. , суддя Плахов О.В.

при секретарі Пархоменко О.В.

за участю

позивача - адвокат Шрамко О.С., ордер серії АХ№1241342 від 19.02.2025 року;

відповідача- Панасейко О.Ю., Витяг з наказу.

третьої особи не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу представника UAB "Axis Industries", Вільнус, Литовська Республіка, що діє в Україні через представництво "АБ "Ексіс Індастріз" - адвоката Кругового Д.С. (вх. №189Х/1-18)

на ухвалу господарського суду Харківської області від 16.01.2025 року у справі № 922/4206/24, постановлену в приміщенні господарського суду Харківської області (суддя Юрченко В.С.), повний текст якої складено 20.01.2025 року

за позовом"Axis Industries", Вільнус, Литовська Республіка, діє в Україні через представництво"АБ "Ексіс Індастріз" , м. Харків, Україна,

до Комунального підприємства "Харківські теплові мережі", м. Харків, Україна,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Міністерство розвитку громад та територій України, с. Київ, Україна,

про стягнення заборгованості, відсотків, трьох відсотків річних, інфляційних втрат та збитків,-

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Харківської області від 16.01.2025 року у справі задоволено заяву Комунального підприємства Харківські теплові мережі (вх. № 32442 від 25 грудня 2024 року) про залишення позову без розгляду; позов Axis Industries, Вільнус, Литовська Республіка, діє в Україні через представництво АБ Ексіс Індастріз, місто Харків, Україна, до Комунального підприємства Харківські теплові мережі, місто Харків, Україна, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Міністерство розвитку громад та територій України, місто Київ, Україна, про стягнення заборгованості, відсотків, трьох відсотків річних, інфляційних втрат та збитків, залишено без розгляду.

Представник UAB "Axis Industries", Вільнус, Литовська Республіка, що діє в Україні через представництво "АБ "Ексіс Індастріз" - адвокат Круговий Д.С. з ухвалою господарського суду першої інстанції не погодився та звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Харківської області від 16.01.2025 року та направити справу №922/4206/24 для подальшого розгляду до суду першої інстанції.

Апелянт в обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує на таке.

Арбітражне застереження, яке міститься у договорі не визначає конкретно суд, в якому повинен вирішуватись спір, не містить положень щодо порядку або процедури обрання такої арбітражної установи, а тому дане арбітражне застереження є не чітким, і таким, що неможливо виконати.

Суд першої інстанції за цитувавши ті самі умови договору, дійшов хибного висновку про, те що, оскільки сторони обрали для розгляду спору Арбітражний Регламент ЮНСІТРАЛ, то визначати установу, яка здійснить такий розгляд, теж необхідно через призму цього Регламенту і підкріпив це все неіснуючим пунктом 20 Регламенту.

Визначення арбітражної установи - це домовленість сторін і чітке відображення її в арбітражній угоді, є загальновідомим і головним правилом, якого сторони мають дотримуватись, якщо дійсно бажають вирішувати спори в арбітражних судах.

Арбітражний Регламент ЮНСІТРАЛ не може містити в собі арбітражне застереження подібне до Регламентів певних арбітражних судів, як от Міжнародний комерційний суд при Торгово- промисловій палаті України, де обов`язково зазначається повна назва арбітражної установи, яка прописується в типовому застереженні; Арбітражний Регламент ЮНСІТРАЛ є універсальним і може бути використаним будь-якою арбітражною установою, яка прийняла рішення про сприяння арбітражу відповідно до цього Регламенту.

Визначення Арбітражного Регламенту ЮНСІТРАЛ для розгляду спору, жодним чином не позбавляє сторін обов`язку визначити установу, яка має здійснити відповідний розгляд, або ж обрати процедуру визначення такої установи.

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 24.01.2025 року, суддею доповідачем у справі визначено суддю Терещенко О.І. та сформовано колегію суддів у складі: головуюча суддя Терещенко О.І., суддя Тихий П.В., суддя Плахов О.В.

Указом Президента України Про введення воєнного стану в Україні №64/2022 від 24.02.2022 року в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією проти України. Указами Президента України Про продовження строку дії воєнного стану в Україні №133/2022 від 14.03.2022 року, №573/2022 від 15.08.2022 року, №757/2022 від 07.11.2022 року, №58/2023 від 06.02.2023 року, №254/2023 від 01.05.2023 року, №451/2023 від 26.07.2023 року, №734/2023 від 06.11.2023 року, №49/2024 від 05.02.2024 року, №271/2024 від 06.05.2024 року, №469/2024 від 23.07.2024 року, №740/2024 від 28.10.2024 року, №26/2025 від 14.01.2025 року відповідно продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 08 лютого 2025 року строком на 90 діб.

Наказом Східного апеляційного господарського суду від 25.03.2022 року № 03 Про встановлення особливого режиму роботи суду в умовах воєнного стану встановлено особливий режим роботи суду в умовах воєнного стану з 01.04.2022 року та запроваджено відповідні організаційні заходи, зокрема: рекомендовано учасникам судових справ утриматись від відвідування суду, свої процесуальні права та обов`язки, передбачені ГПК України, реалізовувати з використанням офіційної електронної пошти суду: inbox@eag.court.gov.ua.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 29.01.2025 року, зокрема, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою представника UAB "Axis Industries", Вільнус, Литовська Республіка, що діє в Україні через представництво"АБ "Ексіс Індастріз" - адвоката Кругового Д.С. на ухвалу господарського суду Харківської області від 16.01.2025 року у справі № 922/4206/24; учасникам справи встановлено строк - не пізніше 15 днів з моменту вручення даної ухвали, протягом якого вони мають право подати відзив на апеляційну скаргу, який повинен відповідати вимогам ч.2 статті 263 Господарського процесуального кодексу України, з доказами надсилання його апелянту; призначено справу до розгляду на 20.02.2025 року о 12:45 год. у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресом: 61058, місто Харків, пр. Незалежності, 13, 1-й поверх, зал судового засідання №131; вчинено інші процесуальні дії.

30.01.2025 року на адресу суду з господарського суду Харківської області надійшли матеріали справи № 922/4206/24 ( вх.№ 1440).

12.02.2025 року на адресу суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№ 1971), в якому останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду залишити без змін, в обґрунтування якого вказує на те, що підписавши Контракт № UDHEEP-KHTM-ІCB-17 "Встановлення теплових лічильників та іншого механічного та електричного обладнання в теплових пунктах житлових будинків" від 28.09.2016 року, у якому міститься арбітражне застереження, позивач фактично погодився з передбаченим у ньому порядком вирішення спорів, що виникають із вказаного контракту.

18.02.2025 року на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив на апеляційну скаргу (вх.№ 2178), в якій останній вказує на те, що умовами договору визначено, що сторони у договорі мали зазначити арбітражну установу, сторони визначили Регламент, яким буде керуватися арбітраж при розгляді справи, проте саму арбітражну установу всупереч умовам договору та навіть всупереч обраному Регламенту зазначено не було; Арбітражний Регламент ЮНСІТРАЛ не може містити в собі арбітражне застереження подібне до Регламентів певних арбітражних судів, як от Міжнародний комерційний суд при Торгово- промисловій палаті України, де обов`язково зазначається повна назва арбітражної установи, яка прописується в типовому застереженні; Арбітражний Регламент ЮНСІТРАЛ не є універсальним і може бути використаним будь-якою арбітражною установою, яка прийняла рішення про сприяння арбітражу відповідно до цього Регламенту, тобто визначення Регламенту для розгляду спору, жодним чином не позбавляє сторін обов`язку визначити установу, яка має здійснити відповідний розгляд, або ж обрати процедуру визначення такої установи; відсутність арбітражної установи у договорі, відсутність процедури її обрання свідчить про не виконуваність арбітражної угоди; недоліки арбітражної угоди вказують на її не виконуваність через істотні недоліки та неможливість встановлення волевиявлення сторін щодо передачі спору до арбітражу.

У судовому засіданні 20.02.2025 року представник позивача підтримала доводи, викладені в апеляційній скарзі та просила її задовольнити; представник відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечувала.

Представник третьої особи у судове засідання, призначене в приміщенні Східного апеляційного господарського суду не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи у суді апеляційної інстанції; розгляд справи здійснювався судом за його відсутності.

Ухвалу суду апеляційної інстанції від 29.01.2025 року було надіслано представнику UAB "Axis Industries", Вільнус, Литовська Республіка, що діє в Україні через представництво "АБ "Ексіс Індастріз" - адвокату Круговому Д.С., КП "Харківські теплові мережі", Міністерству розвитку громад та територій України до електронного кабінету в системі "Електронний суд".

05.10.2021 року офіційно розпочали функціонування три підсистеми (модулі) ЄСІТС: "Електронний кабінет", "Електронний суд", підсистема відеоконференцзв`язку, в зв`язку з чим, відповідно до частини 6 статті 6 ГПК України адвокати, нотаріуси, приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, державні органи, органи місцевого самоврядування та суб`єкти господарювання державного та комунального секторів економіки реєструють офіційні електронні адреси в ЄСІТС в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої офіційні електронні адреси в ЄСІТС в добровільному порядку.

Відповідно до пункту 17 глави 1 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС особам, які зареєстрували "Електронний кабінет", суд надсилає документи у справах, в яких такі особи беруть участь, в електронній формі шляхом їх надсилання до "Електронного кабінету" таких осіб або в інший спосіб, передбачений процесуальним законодавством, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Абзацом 5 пункту 37 глави 2 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС передбачено, що особам, які не мають зареєстрованих "Електронних кабінетів", документи у передбачених цим пунктом випадках можуть надсилатися засобами підсистем ЄСІТС на адресу електронної пошти, вказану такими особами під час подання документів до суду.

Колегія суддів враховує правові висновки, викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29.06.2022 року у справі №906/184/21, від 02.11.2022 року у справі №910/14088/21, від 29.11.2022 року у справі №916/1716/20, від 22.12.2022 року у справі №922/40/22, де, зокрема, вказано на те, що чинним процесуальним законодавством передбачено два способи належного повідомлення сторони про дату, час та місце судового засідання - шляхом направлення рекомендованим листом з повідомленням про вручення та в електронній формі - через "Електронний кабінет", у тому числі шляхом направлення листа на офіційну електронну пошту засобами підсистем ЄСІТС у випадках, передбачених пунктом 37 глави 2 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС.

Таким чином, надсилання судового рішення в електронному вигляді передбачає використання сервісу "Електронний суд", розміщеному за посиланням https://cabinet.court.gov.ua/login, за умови попередньої реєстрації офіційної електронної адреси (Електронного кабінету).

Також, інформацію про дату, час та місце розгляду справи було розміщено на офіційному веб сайті Східного апеляційного господарського суду веб-порталу "Судова влада України" у розділі "Повідомлення для учасників судового процесу" розділу "Громадянам".

За змістом ч. 1 ст. 11 Закону України Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв`язку з проведенням антитерористичної операції якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться в районі проведення антитерористичної операції, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають офіційної електронної адреси, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному веб сайті судової влади України (з посиланням на веб адресу відповідної ухвали суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень), яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за двадцять днів до дати відповідного судового засідання.

Окрім того, відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України Про доступ до судових рішень усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Ухвала суду апеляційної інстанції від 29.01.2025 року була у встановленому порядку внесена до Єдиного державного реєстру судових рішень та інформація у справі, що розглядається розміщена за веб-адресою https://court.gov.ua/fair/ та www.hra.arbitr.gov.ua/sud5039.

Статтею 12-2 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" передбачено, що в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.

Навіть в умовах воєнного стану конституційне право особи на судовий захист не може бути обмеженим.

Відповідно до ст. 26 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" правосуддя на території, на якій уведено воєнний стан, здійснюється лише судами. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється.

Запровадження воєнного стану у країні не може слугувати самостійною та достатньою підставою для відтермінування вирішення спору (не здійснення розгляду справи).

Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейським судом з прав людини у справах проти України.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України", рішення Європейського суду з прав людини від 27.04.2000 у справі "Фрідлендер проти Франції"). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).

Зважаючи на те, що в ході апеляційного розгляду справи судом апеляційної інстанції було створено учасникам справи необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, надано достатньо часу та створено відповідні можливості для реалізації кожним учасником своїх процесуальних прав, передбачених ст. 42 ГПК України та беручи до уваги відсутність клопотань від учасників справи щодо відкладення розгляду апеляційної скарги у зв`язку з заходами, встановленими особливим режимом роботи суду під час дії воєнного стану, колегія суддів вважає за можливе закінчити розгляд апеляційної скарги в даному судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши повноту встановлення господарським судом першої інстанції неоспорених обставин справи, колегія суддів встановила таке.

Позивач, UAB Axis Industries, Вільнус, Литовська Республіка, який діє в Україні через представництво АБ Ексіс Індастріз, звернувся до господарського суду Харківської області із позовною заявою до відповідача, Комунального підприємства Харківські теплові мережі, про стягнення заборгованості за остаточною угодою про розірвання договору № UDHEEP-KHTM-ІCB-17 від 28.12.2023 року в розмірі 18 692 383,86 грн., відсотків річних у розмірі 2 337 058,70 грн. за прострочення платежу за період з 27.04.2024 року по 20.11.2024 року, трьох відсотків річних у розмірі 318 689,82 грн. за період з 27.04.2024 року по 20.11.2024 року, інфляційних втрат в розмірі 1 284 390,69 грн. за травень-жовтень 2024 року, та реальних збитків в розмірі 923 812,55 грн.

28.09.2016 року між КП Харківські теплові мережі UAB Axis Industries було укладено Контракт № UDHEEP-KHTM-ІCB-17 Встановлення теплових лічильників та іншого механічного та електричного обладнання в теплових пунктах житлових будинків.

28.12.2023 року відповідно до Остаточної угоди про припинення дії договору № UDHEEP-KHTM-ІCB-17, сторони погодилися, що обставини, які виникли внаслідок агресії проти України, зобов`язали перервати виконання зазначеного Контракту № UDHEEP-KHTM-ІCB-17 від 28.09.2016 року Встановлення теплових лічильників та іншого механічного та електричного обладнання в теплових пунктах житлових будинків відповідно до Статей 37 та 38 Загальних умов договору.

За пунктом 4 вказаної Остаточної угоди про припинення дії договору № UDHEEP-KHTM-ІCB-17 сторони підтвердили, що раніше досягнуті рішення і домовленості, зазначені у підписаних Додаткових угодах №№1-11 до розірвання Договору № UDHEEP-KHTM-ІCB-17, є невід`ємною частиною Остаточної угоди про припинення дії договору № UDHEEP-KHTM-ІCB-17.

У розділі "Інші положення" Остаточної угоди про припинення дії договору № UDHEEP-KHTM-ІCB-17 від 28.12.2023 року вказано, що усі пункти та умови Договору, не зачеплені цією Угодою про припинення дії договору, залишаються незмінними, і сторони підтверджують свої права та обов`язки за такими пунктами та умовами.

Як погоджено сторонами у Контракті № UDHEEP-KHTM-ІCB-17 Встановлення теплових лічильників та іншого механічного та електричного обладнання в теплових пунктах житлових будинків від 28.09.2016 року, якщо в Особливих Умовах не зазначено інше, будь-який спір, який не було врегульовано мирним шляхом і щодо якого рішення Комісії з вирішення спорів (якщо таке є) не стало остаточним та обов`язковим до виконання, підлягає остаточному вирішенню в арбітражному суді. Якщо обидві сторони не домовляться про інше, арбітражний розгляд проводиться таким чином: Для договорів з іноземними підрядниками арбітражний розгляд здійснюється міжнародною арбітражною установою, визначеною в Особливих Умовах, відповідно до арбітражного регламенту призначеної установи. Місцем арбітражу є місто, в якому знаходиться головний офіс призначеної арбітражної установи, або інше місце, обране відповідно до застосованого Арбітражного Регламенту (підпункт підпункт (і, іі), підпункту а пункту 46.5).

В Особливих Умовах Контракту № UDHEEP-KHTM-ІCB-17 Встановлення теплових лічильників та іншого механічного та електричного обладнання в теплових пунктах житлових будинків від 28.09.2016 року передбачено, що будь-який спір, розбіжність або вимога, що випливають із цього договору або стосуються його порушення, розірвання чи недійсності, підлягають вирішенню в арбітражі відповідно чинного на той момент Арбітражного Регламенту ЮНСІТРАЛ. Місцем арбітражу буде ні країна Виконавця, ні країна Замовника (підпункт (а), пункту 46.5).

25 грудня 2024 року від відповідача надійшла заява (вх. № 32442) про залишення позову без розгляду, в якій останній зазначає на свої заперечення проти вирішення спору в господарському суді Харківської області з посиланням на пункт 7 частини 1 статті 226 ГПК України та просить позовну заяву UAB Axis Industries що діє в Україні через представництво АБ Ексіс Індастріз до Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" про стягнення заборгованості за остаточною угодою про розірвання договору № UDHEEPKHTM-ІCB-17 від 28.12.2023 року в розмірі 18 692 383,86 грн., відсотків річних у розмірі 2 337 058,70 грн. за прострочення платежу за період з 27.04.2024 року по 20.11.2024 року, трьох відсотків річних у розмірі 318 689,82 грн. за період з 27.04.2024 року по 20.11.2024 року, інфляційних втрат в розмірі 1 284 390,69 грн. за травень-жовтень 2024 року, та реальних збитків в розмірі 923 812,55 грн. залишити без розгляду.

16.01.2025 року господарським судом Харківської області постановлено оскаржувану ухвалу, з підстав викладених вище.

Переглянувши справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіривши законність і обґрунтованість ухвали господарського суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Після ратифікації Верховною радою України Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, остання, відповідно до статті 9 Конституції України набула статусу частини національного законодавства.

З прийняттям у 2006 році Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", Конвенція та практика Суду застосовується судами України як джерело права.

Відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод справи про цивільні права та обов`язки осіб, а також справи про кримінальне обвинувачення мають бути розглянуті у суді впродовж розумного строку. Ця вимога спрямована на швидкий захист судом порушених прав особи, оскільки будь-яке зволікання може негативно відобразитися на правах, які підлягають захисту. А відсутність своєчасного судового захисту може призводити до ситуацій, коли наступні дії суду вже не матимуть значення для особи та її прав.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Ryabykh.Russia" від 24.07.2003 року, "Svitlanav. Ukraine" від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Місцевий господарський суд, залишаючи позов без розгляду, виходив з того, що підписавши Контракт № UDHEEP-KHTM-ІCB-17 Встановлення теплових лічильників та іншого механічного та електричного обладнання в теплових пунктах житлових будинків від 28.09.2016 року, у якому міститься арбітражне застереження, позивач фактично погодився з передбаченим у ньому порядком вирішення спорів, що виникають із вказаного контракту; в даному випадку, оскільки сторони у Контракті № UDHEEP-KHTM-ІCB-17 Встановлення теплових лічильників та іншого механічного та електричного обладнання в теплових пунктах житлових будинків від 28.09.2016 року не домовились про місце арбітражу та компетентний орган, то відповідно до пункту 20 Регламенту ЮНСІТРАЛ, вони можуть звернутися до Постійної палати третейського суду в Гаазі з проханням обрати відповідний орган та країну для розгляду спору.

Колегія суддів вважає вказані висновки місцевого господарського суду передчасними, з огляду на таке.

У статті 5 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" встановлено, що ніяке судове втручання не повинно мати місце, крім як у випадках, коли воно передбачене у цьому Законі. Тому питання про неможливість виконання арбітражної угоди вирішується судом виключно у випадках, передбачених статтею 8 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" та статтею ІІ Конвенції про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень (Нью-Йорк, 10 червня 1958 року).

Відповідно до статті 8 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" суд, до якого подано позов у питанні, що є предметом арбітражної угоди, повинен, якщо будь-яка із сторін попросить про це не пізніше подання своєї першої заяви щодо суті спору, залишити позов без розгляду і направити сторони до арбітражу, якщо не визнає, що ця арбітражна угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана. У разі подання позову, зазначеного в пункті 1 цієї статті, арбітражний розгляд проте може бути розпочато або продовжено і арбітражне рішення може бути винесено, поки сперечання про підсудність чекають розв`язання в суді.

Нью-Йоркська конвенція 1958 року передбачає, що кожна договірна держава визнає арбітражну угоду, за якою сторони зобов`язуються передавати до арбітражу всі або будь-які суперечки, які виникають або можуть виникнути між ними у зв`язку з якими-небудь конкретними договірними або іншими правовідносинами, об`єкт яких може бути предметом арбітражного розгляду. Зазначений обов`язок визнання арбітражної угоди вимагає від суду також тлумачити будь-які неточності в тексті арбітражної угоди та розглядати сумніви щодо її дійсності, чинності та виконуваності на користь її дійсності, чинності та виконуваності (принцип імунітету та автономії арбітражної угоди).

У пункті 113 Керівництва Секретаріату ЮНСІТРАЛ по Нью-Йоркській конвенції 1958 року зазначено, що відносно арбітражної угоди судами визнавалося, що вона не може бути виконана, якщо арбітражна угода мала "патологічний характер", головним чином у наступних випадках: і) якщо положення арбітражної угоди були складені нечітко і не містили достатньо вказівок, які б дозволили перейти до арбітражного розгляду, та іі) якщо в арбітражній угоді призначалася арбітражна установа, яка не існує. Але суди також можуть застосовувати підхід, спрямований на сприяння арбітражного розгляду, тобто тлумачити нечіткі чи непослідовні формулювання арбітражних угод таким чином, щоб підтримати ці угоди. Переважне право повинно віддаватися наміру сторін врегулювати спір в арбітражному порядку.

Згідно з частиною 3 статті 22 ГПК України будь-які неточності в тексті угоди про передачу спору на вирішення до третейського суду, міжнародного комерційного арбітражу та (або) сумніви щодо її дійсності, чинності та виконуваності повинні тлумачитися судом на користь її дійсності, чинності та виконуваності.

Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 226 ГПК України суд залишає позов без розгляду, якщо сторони уклали угоду про передачу даного спору на вирішення третейського суду або міжнародного комерційного арбітражу, і від відповідача не пізніше початку розгляду справи по суті, але до подання ним першої заяви щодо суті спору надійшли заперечення проти вирішення спору в господарському суді, якщо тільки суд не визнає, що така угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.

У правових висновках, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.08.2018 року у справі №906/493/16, зазначено, окрім іншого, на таке:

"Як установили суди попередніх інстанцій, позивач та відповідач під час укладення вищевказаного контракту погодили, що в разі недосягнення домовленостей усі спори підлягають вирішенню у Міжнародному комерційному арбітражному суді, рішення якого є остаточним та обов`язковим для обох сторін (пункт 9.2 контракту від 01 червня 2010 року № 01/06/2010). В англомовному варіанті цього ж пункту компетентним органом вирішення спорів за цим контрактом визначено Arbitration Court of International Commerce and Industry. Таким чином, сторони уклали арбітражну угоду у вигляді арбітражного застереження щодо розгляду будь-яких спорів, які виникатимуть з контракту або у зв`язку з ним, за процедурою міжнародного комерційного арбітражу.

Разом з тим, суди попередніх інстанцій у цій справі правильно зазначили про неможливість виконання укладеного арбітражного застереження. Очевидним є намір сторін арбітражної угоди передати визначену в ній категорію спорів на вирішення до міжнародного комерційного арбітражу. Проте назва арбітражної установи, яка міститься у контракті, а також відсутність у ньому інформації про місце проведення арбітражу, не дає можливості визначити до якого саме арбітражу має звертатися сторона. Таким чином, неможливість виконання арбітражної угоди викликана істотною помилкою у назві арбітражу, до якого передається спір.

Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне відступити від правового висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 18 жовтня 2017 року у справі №910/8318/16, шляхом його уточнення (доповнення) такими висновками:

- у разі наявності арбітражної угоди між сторонами спору та поданого стороною відповідно до вимог ГПК України клопотання про припинення провадження господарський суд може продовжити розгляд справи за умови встановлення в передбаченому законом порядку недійсності, втрати чинності або неможливості виконання вказаної угоди не пізніше початку розгляду справи по суті;

- господарський суд має тлумачити будь-які неточності в тексті арбітражної угоди та розглядати сумніви щодо її дійсності, чинності та виконуваності на користь її дійсності, чинності та виконуваності, забезпечуючи принцип автономності арбітражної угоди;

- суд може визнати угоду такою, що не може бути виконана, внаслідок істотної помилки сторін у назві арбітражу, до якого передається спір (відсилання до неіснуючої арбітражної установи), за умови відсутності в арбітражній угоді вказівки на місце проведення арбітражу чи будь-яких інших положень, які б дозволяли встановити дійсні наміри сторін щодо обрання певної арбітражної установи чи регламенту, за яким має здійснюватись арбітражний розгляд. У разі невизначеності арбітражної установи сторона арбітражної угоди не має обов`язку перед зверненням до компетентного державного суду звертатися до однієї чи декількох арбітражних установ для того, щоб вони вирішили питання щодо своєї компетенції стосовно цього спору".

Таким чином, арбітражна угода визнається невиконуваною внаслідок істотної помилки сторін у назві арбітражу (відсилання до неіснуючої арбітражної установи), за умови відсутності в арбітражній угоді вказівки на місце проведення арбітражу чи будь-яких інших положень, які б дозволяли встановити дійсні наміри сторін щодо обрання певної, тобто конкретної арбітражної установи, яка (установа) не може визначатися альтернативно в залежності від певних умов чи обставин.

Так, відповідно до п. 46.5 Особливих умов Контракту № UDHEEP-KHTM-ІCB-17 Встановлення теплових лічильників та іншого механічного та електричного обладнання в теплових пунктах житлових будинків від 28.09.2016 року, будь-який спір, розбіжність або вимога, що випливають із цього договору або стосуються його порушення, розірвання чи недійсності, підлягають вирішенню в арбітражі відповідно чинного на той момент Арбітражного Регламенту ЮНСІТРАЛ. Місцем арбітражу буде ні країна Виконавця, ні країна Замовника (підпункт (а)).

У правових висновках, викладених у постанові Верховного Суду від 12.05.2021 року у справі № 911/1110/20 (за подібних процесуальних правовідносин і схожих фактичних обставин, пов`язаних з формулюванням назви арбітражної установи в арбітражній угоді), зазначено, між іншим, на таке:

"Місцевий господарський суд, розглядаючи спір по суті, дійшов висновку, що арбітражне застереження, яке викладено у пункті 10.2 контракту, не може бути виконано у зв`язку з відсутністю такого органу, як Арбітражний суд м. Києва, що має розглядати цей спір.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та закриваючи провадження у справі, виходив із того, що розгляд цього спору має бути передано саме МКАС при ТПП, оскільки в арбітражному застереженні у контракті зазначено назву арбітражу, мовою оригіналу: "Арбитражный суд г. Киева"; "Court of Arbitration, Kiev", а також є вказівка на місце проведення розгляду справи, мову арбітражного розгляду та матеріальне право, що підлягає застосуванню, та крім того, арбітражне застереження, недійсним не визнавалось.

Верховний Суд вважає, що суд апеляційної інстанції, закриваючи провадження у справі, дійшов неправильного висновку, що сторонами у контракті передбачено арбітражне застереження, оскільки арбітражна угода у вигляді арбітражного застереження, викладеного у пункті 10.2 контракту не може бути виконана, з огляду на те, що вона містить недоліки, які не дають можливості реалізації арбітражного застереження та встановлення волевиявлення сторін щодо передачі спору до арбітражу.

Суд касаційної інстанції зазначає, що оцінка наявності чи відсутності арбітражного застереження в кожному конкретному випадку індивідуальна і посилання в контракті на Арбітражний суд міста Києва недостатньо для того, щоб зробити висновок, що цей спір підлягає вирішенню саме МКАС при ТПП.

З огляду на те, що арбітражне застереження, яке передбачено у пункті 10.2 контракту є таким, що не може бути виконано, а також виходячи з принципу верховенства права, положень статей 21, 22 Конституції України щодо непорушності конституційних прав особи та статей 3, 15 Цивільного кодексу України щодо права особи на судовий захист цивільного права та інтересу, Верховний Суд вважає, що пріоритет у розгляді цього спору належить саме господарському суду як органу судової влади, а не арбітражному суду".

Отже, з огляду на правовий висновок, викладений в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.05.2021 у справі № 911/1110/20, слід зазначити, що самого по собі посилання в Особливих Умовах Контракту № UDHEEP-KHTM-ІCB-17, що будь-який спір, розбіжність або вимога, що випливають із цього договору або стосуються його порушення, розірвання чи недійсності, підлягають вирішенню в арбітражі відповідно чинного на той момент Арбітражного Регламенту ЮНСІТРАЛ недостатньо для висновку про те, що цей спір не підлягає розгляду у господарському суді Харківської області.

За таких обставин, у Особливих Умовах Контракту № UDHEEP-KHTM-ІCB-17 не визначено місцезнаходження арбітражної установи, за яким має здійснюватися розгляд справи.

Помилка та неточність у назві арбітражної установи (взагалі відсутність назви арбітражної установи), які можуть тлумачитися на користь арбітражної угоди, не є незначними, а є істотним дефектом змісту положення договору та не вказано наскільки та яким чином зазначені неточності в арбітражній угоді дозволяють зрозуміти, що йдеться про арбітражну угоду, в якій зазначено певну (конкретну) установу та інші ознаки арбітражної угоди.

А отже, залишення позову без розгляду суперечить висновкам щодо застосування норм частини 3 статті 22 і пункту 7 частини 1 статті 226 ГПК України, статей 5, 8 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж", викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.08.2018 року у справі №906/493/16 та у постанові Верховного Суду від 12.05.2021 року у справі №911/1110/20.

Згідно зі ст. 280 ГПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Відповідно до ч.3 ст. 271 ГПК України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі або заяви про відкриття справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про відкриття справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

Отже, висновок місцевого господарського суду не відповідає принципам справедливого судового розгляду у контексті частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Відповідно до статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Стаття 74 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання, в першу чергу, національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010 року)

Питання справедливості розгляду не обов`язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008 року).

Отже, місцевий господарський суд порушив норми процесуального права, а тому ухвалу господарського суду Харківської області від 16.01.2025 року у справі №922/4206/24 слід скасувати, справу №922/4206/24 передати на розгляд господарського суду Харківської області.

Керуючись ст. ст. 255, 269, ч.6 ст. 275, ст. 282 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника UAB "Axis Industries", Вільнус, Литовська Республіка, що діє в Україні через представництво "АБ "Ексіс Індастріз" - адвоката Кругового Д.С. задовольнити.

Ухвалу господарського суду Харківської області від 16.01.2025 року у справі №922/4206/24 скасувати.

Справу №922/4206/24 передати на розгляд господарського суду Харківської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у строк протягом двадцяти днів з дня її проголошення, який обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 27.02.2025 року.

Головуюча суддя О.І. Терещенко

Суддя П.В. Тихий

Суддя О.В. Плахов