Постанова

від 26.02.2025 по справі 922/1900/24

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2025 року

м. Київ

cправа № 922/1900/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Бакуліна С. В. головуючий (доповідач), Кролевець О.А., Студенець В.І.,

за участю секретаря судового засідання - Федорченка В.М.,

представників учасників справи:

позивача - Орлова О.О.,

відповідача - не з`явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Садівничого товариства "Світанок"

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 18.12.2024 (головуючий суддя - Тихий П.В., судді: Плахов О.В., Терещенко О.І.) та рішення від 12.09.2024, додаткове рішення від 26.09.2024 Господарського суду Харківської області (суддя Жигалкін І.П.)

у справі №922/1900/24

за позовом ОСОБА_1

до Садівничого товариства "Світанок"

про визнання недійсним рішення,

ВСТАНОВИВ:

Згідно з розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 20.02.2025 №32.2-01/182 "Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи", у зв`язку із запланованим відрядженням судді Кібенко О.Р., проведено повторний автоматизований розподіл судової справи №922/1900/24, за результатами якого визначено наступний склад колегії суддів: Бакуліна С.В. - головуючий, Кролевець О.А., Студенець В.І.,

1. Короткий зміст позовних вимог

2. ОСОБА_1 (далі також ОСОБА_1 ) звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Садівничого товариства "Світанок" (далі також СТ "Світанок", Товариство) про визнання недійсним рішення звітних зборів СТ "Світанок" від 27.09.2020, відповідно до якого було виключено позивача з членів СТ "Світанок" за несплату членських внесків за 2019 рік.

3. Позовні вимоги обґрунтовані недотриманням процедури голосування щодо виключення позивача з членів Товариства. Позивач також вказує на неправомочність зборів Товариства, а також що Головою Зборів - А.М. Олефіром протокол №1 від 27.09.2020 був підроблений.

4. Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій

5. СТ "Світанок" зареєстровано у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, запис внесено 03.02.1995.

6. Рішенням загальних зборів Товариства, оформленого протоколом №1 від 19.05.2019, затверджено чинну редакцію Статуту СТ "Світанок" (далі - Статут).

7. Згідно з пунктами 1.1, 1.3 Статуту СТ "Світанок" є обслуговуючим кооперативом, який об`єднує громадян - власників та користувачів земельних ділянок для реалізації мети та завдань, передбачених цим Статутом. У своїй діяльності керується Конституцією України, Господарським кодексом України, Законом України "Про кооперацію", іншими законодавчими актами та цим Статутом.

8. Пунктом 2.1 Статуту визначено, що метою Товариства є задоволення економічних, соціальних та інших потреб членів Товариства та захист їх законних прав та інтересів; забезпечення його членам належних умов для ведення на земельних ділянках садівництва, городництва, вирощування квітів та декоративних культур, газонів, іншої сільськогосподарської продукції з можливістю розташування садових дачних будинків та будинків для проживання; створення умов відпочинку та оздоровлення членів Товариства та їх родин; створення і розвиток інфраструктури, необхідної для сезонного чи постійного проживання членів Товариства, їх сімей на території Товариства та організації дозвілля.

9. За умовами пункту 3.1 Статуту членами Товариства можуть бути фізичні особи, які досягли 16-річного віку, що на законних підставах користуються земельною ділянкою, розташованою на території Товариства, та які підтримують мету, завдання Товариства, визнають його Статут та сплачують вступні, членські, цільові та інші внески.

10. Пунктом 3.2.2 Статуту, передбачено, що член Товариства має право брати участь у Загальних зборах (зборах уповноважених) членів Товариства особисто або через свого представника, оформивши належним чином письмове доручення (заяву) у Правління. Якщо право особистого голосу для участі у Загальних зборах (зборах уповноважених) членів Товариства член Товариства передає своєму представнику, який не є його родичем, письмове доручення повинно бути оформлене тільки нотаріально, відповідно вимог чинного законодавства України.

11. Пунктом 6.2.1 Статуту передбачено, що члени Товариства можуть брати участь у роботі Загальних зборів як особисто, так і через своїх представників з дотриманням вимог пункту 3.2.2 цього Статуту.

12. Підтвердженням членства в Товаристві є відповідний документ - членська книжка садовода (пункт 3.1.5 Статуту).

13. Відповідно до пункту 3.3.17 Статуту член товариства зобов`язаний сплачувати членські внески до 31 грудня поточного року. Дозволяється сплачувати членські внески частинами або у повному обсязі протягом поточного року, але не пізніше 31 грудня. Інші платежі (штрафні санкції, оплата послуг, що надаються товариством та інш.) здійснюються в строки та в порядку, затвердженому рішенням Правління. У разі неможливості оплати членських внесків протягом встановленого терміну з поважних причин (хвороба, тривале відрядження та інше), член Товариства може звернутися до Правління з заявою про надання відстрочення платежу з обов`язковим наданням підтверджуючих документів.

14. Відповідно до пункту 3.3.26 Статуту у разі невиконання членом Товариства рішень Загальних зборів (зборів уповноважених) членів Товариства, Правління, вимог Статуту, а також несплати членських внесків протягом встановленого пунктом 3.3.17 терміну, цільових внесків, штрафних санкцій, він попереджається приписом Голови правління в порядку, передбаченому пунктом 3.3.19 цього Статуту про необхідність усунення наявних порушень та або сплати всіх необхідних внесків та штрафних санкцій протягом 30 днів.

15. Згідно з пунктами 3.3.19, 3.3.30 Статуту Правління вручає письмове попередження (під розпис або шляхом розміщення такого попередження на будинку боржника з обов`язковою фото фіксацією такого розміщення, або надсилає рекомендованим листом з повідомлення за адресою, вказаною членом Товариства в заяві чи анкеті. Якщо протягом одного місяця з дати попередження порушення не усунуто або членські, цільові внески та штрафні санкції не сплачено, питання виноситься на Загальні збори (збори уповноважених) членів Товариства для прийняття остаточного рішення аж до виключення порушника із членів Товариства.

16. Застосування штрафних санкцій у розмірі вступного внеску у разі порушення членом Товариства термінів оплати передбачено пунктом 3.3.29 Статуту.

17. Пунктом 3.4.1 Статуту визначено, що членство в Товаристві припиняється, зокрема, у випадку виключення з членів Товариства.

18. Член Товариства може бути виключений з Товариства за рішенням Правління Товариства при наявності однієї з нижче перерахованих підстав, зокрема, несплати членських внесків, інших обов`язкових платежів, штрафних санкцій у визначені Статутом терміни, з наступним затвердженням рішенням Правління Загальними зборами (зборами уповноважених представників) членів товариства (пункт 3.4.3 Статуту).

19. Голова правління в письмовій формі попереджає члена Товариства про встановлення однієї з вищезазначених підстав щодо можливості виключення його з членів Товариства та повідомляє про необхідність усунення встановлених порушень в місячний термін (пункт 3.4.4 Статуту).

20. У разі ігнорування членом Товариства попередження в письмовій формі, Правління має повноваження відключати ділянку від електромережі до усунення порушень, зазначених у пункті 3.4.3 цього Статуту, на що дається додатково місячний термін (пункт 3.4.5 Статуту).

21. Якщо протягом двох місяців членом Товариства порушення не усунуто, Правлінням Товариства приймається рішення про виключення його з членів товариства з подальшим затвердженням на чергових загальних зборах (зборах уповноважених) членів Товариства, за попереднім повідомленням члена товариства не менше, ніж за 30 днів) про місце і дату проведення засідання Правління. Неявка члена Товариства на засідання Правління без поважних причин не зупиняє обговорення і вирішення питання про його виключення (пункт 3.4.6 Статуту).

22. Рішення про виключення з членів Товариства приватного власника земельної ділянки не веде до втрати ним земельної ділянки. Стосунки такого власника з Товариством у подальшому будуються на договірних засадах відповідно до чинного законодавства України, даного Статуту (пункт 3.4.7 Статуту).

23. Рішення Правління при виключення з членів Товариства може бути оскаржене (пункт 3.4.8 Статуту).

24. Згідно з пунктом 6.1 Статуту органами управління Товариства є: 1) Вищий орган управління - Загальні збори (збори уповноважених) членів Товариства; 2) Виконавчий орган - Правління Товариства.

25. Відповідно до пункту 6.5.6 Статуту до повноважень Правління Товариства відноситься, зокрема, прийняття попереднього рішення про членство у Товаристві, або виключення з членів Товариства, рішення на затвердження загальних зборів (зборів уповноважених представників) членів Товариства, або прийняття рішення про залишення без розгляду заяви про членство у Товаристві.

26. 27.09.2020 були проведенні Звітні збори СТ "Світанок", у тому числі щодо виключення з членів садоводів позивача.

27. Зазначаючи про те, що виключення позивача із членів СТ "Світанок", було здійснено з порушеннями вимог законодавства та положень Статуту Товариства, ОСОБА_1 звернувся до господарського суду з цим позовом.

28. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

29. Господарський суд Харківської області рішенням від 12.09.2024 у справі №922/1900/24 позов задовольнив повністю, визнав недійсним рішення звітних зборів СТ "Світанок" від 27.09.2020 про виключення фізичної особи ОСОБА_1 з членів товариства за несплату членських внесків за 2019 рік, стягнув з СТ "Світанок" на користь фізичної особи ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 3 028 грн.

30. Господарський суд Харківської області додатковим рішенням від 26.09.2024 у справі №922/1900/24 заяву представника ОСОБА_1 адвоката Орлова О.О. про стягнення правничої допомоги - задовольнив частково, стягнув з СТ "Світанок" на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн.

31. Східний апеляційний господарський суд постановою від 18.12.2024 рішення від 12.09.2024 та додаткове рішення від 26.09.2024 Господарського суду Харківської області у справі №922/1900/24 залишив без змін.

32. Судові рішення щодо вирішення спору по суті мотивовані таким:

- положення пункту 3.1.5 Статуту та наявні в матеріалах справи докази спростовують доводи відповідача, що позивач не є членом Товариства. Так, у позивача наявна членська книжка садовода НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_1 , є квитанції СТ "Світанок" на ділянку № НОМЕР_1 щодо сплати членських внесків та сплати за землю а також списки, на які посилається, як позивач так і відповідач;

- відповідачем не спростовані доводи позивача, що після 2019 року, а саме у 2020 році ОСОБА_1 від голови правління повинен був поданий припис, відповідно до якого позивача попередили про необхідність сплати необхідних внесків та штрафних санкцій протягом 30 днів. Так, не надано доказів винесення припису, направляння припису, отримання припису позивачем;

- позивач не мав змогу виконати припис, оскільки відсутні належні та допустимі докази вручення правлінням члену товариства письмового попередження під розпис або шляхом розміщення такого попередження на будинку боржника з обов`язковою фотофіксацією такого розміщення. Крім того, в матеріалах справи відсутні докази його надсилання рекомендованим листом з повідомленням за адресою, вказаною членом Товариства в заяві/анкеті;

- у 2020 році відповідно до пункту 6.5.6 Статуту правлінню Товариства необхідно було прийняти попереднє рішення про виключення з членів Товариства. Однак всупереч вимогам пункту 6.5.6 Статуту Товариства попереднє рішення, яке було би затверджено рішенням Загальних зборів, не приймалось;

- з боку правління повинна бути проведена відповідна робота, а саме щодо належного поінформування садоводів про виключення усіма можливими способами згідно з даними паспорта, місця проживання, номерів телефонів і таке інше, які були надані ними до правління та знаходяться в особовій справі. Також правління повинно довести до їх відома про можливість укладення договору з Товариством про реструктуризацію боргу. При цьому, у разі неоплати до встановленого строку заборгованості садоводами, у тому числі, і ділянки НОМЕР_1, та неповідомлення про поважність причин такої несплати, з наданням документів, що підтверджують даний факт, такі садоводи будуть виключені з членів товариства рішенням загальних зборів (зборів уповноважених) членів товариства. Проте з боку відповідача певні дії не здійснені, а останнім не підтверджено матеріалами справи. Тобто порушено права та обов`язки члена Товариства;

- матеріали справи не містять належних доказів на підтвердження повідомлення головою правління Товариства у письмовій формі позивача про можливість виключення його з членів Товариства у зв`язку з несплатою членських внесків, що передбачено умовами Статуту Товариства.

33. Ухвалюючи додаткове рішення про розподіл судових витрат на правничу допомогу, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем під час розгляду цієї справи отримано правову допомогу від адвоката Орлова О.О. за договором про надання правничої допомоги №14/С/Г-24 від 23.05.2024 та додатком №1 до договору про надання правничої допомоги №14/С/Г-24 від 23.05.2024. Господарський суд, надавши оцінку поданим позивачем доказам, взявши до уваги заперечення відповідача, виходячи з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), розумності їхнього розміру, взявши до уваги конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін, дійшов висновку про часткове задоволення заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу та стягнув з відповідача на користь позивача 10 000,00 грн. Апеляційний суд погодився з такими висновками суду першої інстанції щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

34. Короткий зміст вимог касаційної скарги та її обґрунтування. Доводи іншого учасника справи

35. СТ "Світанок" звернулось 30.12.2024 засобами поштового зв`язку до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 18.12.2024, рішення від 12.09.2024 та додаткове рішення від 26.09.2024 Господарського суду Харківської області і направити цю справу на новий розгляд.

36. Скаржник, обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, посилається на пункти 1 та 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), зазначаючи:

- про неврахування судами попередніх інстанцій правових висновків Верховного Суду, викладених в постановах: від 31.01.2024 у справі №914/2148/22, від 07.09.2021 у справі №916/2506/20, від 10.02.2021 у справі №923/226/20, від 07.06.2023 у справі №916/211/22, від 04.04.2024 у справі №911/321/23, від 10.12.2020 у справі №922/3812/19, від22.03.2018 у справі №910/9111/17, від 11.12.2018 у справі №910/2170/18, від14.12.2021 у справі №922/676/21, від 08.04.2021 у справі №905/716/20, від 31.03.2021 у справі №916/2087/18, від 16.04.2020 у справі №727/4597/19, від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, від 16.11.2022 у справі №922/1964/21, від 03.12.2021 у справі №927/237/20, від 27.06.2018 у справі №826/1216/16, від 01.08.2019 у справі №915/237/18, від 12.09.2024 у справі №922/169/24, щодо застосування норм Закону "Про кооперацію", норм Закону "Про адвокатуру і адвокатську діяльність";

- суди не дослідили зібрані у справі докази; судом першої інстанції проігноровано клопотання позивача про витребування доказів; суди встановили обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункти 1, 3 та 4 частини третьої статті 310 ГПК, що кореспондується з пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК).

37. Від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому зазначаючи про безпідставність викладених у касаційній скарзі доводів, позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення залишити без змін. Також у відзиві на касаційну скаргу позивач просить стягнути з відповідача 10 000 грн витрат на правову допомогу понесених у зв`язку з касаційним переглядом справи.

38. Позиція Верховного Суду

39. Щодо оскарження судових рішень по суті спору з підстави касаційного оскарження, визначеної пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК.

40. У касаційній скарзі відповідач зазначає, що вирішуючи спір у справі по суті, суди попередніх інстанцій не врахували правових висновків Верховного Суду, викладених в постановах: від 31.01.2024 у справі №914/2148/22, від 07.09.2021 у справі №916/2506/20, від 10.02.2021 у справі №923/226/20, від 07.06.2023 у справі №916/211/22, від 04.04.2024 у справі №911/321/23, щодо застосування норм Закону "Про кооперацію", які узагальнено зводяться до того, що не всі порушення законодавства, допущені під час скликання та проведення загальних зборів юридичної особи, є підставами для визнання недійсними прийнятих ними рішень, а також, що для визнання недійсними рішень загальних зборів кооперативу повинен бути доведеним факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів члена кооперативу (позивача). Також скаржник зазначає, що у спірних правовідносинах не було враховано балансу інтересів членів кооперативу та самого кооперативу.

41. Проаналізувавши обґрунтованість зазначених доводів скаржника, колегія суддів зазначає таке.

42. Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу у визначені цією статтею способи. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

43. За змістом статті 4 ГПК право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

44. Згідно зі статтею 5 ГПК, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

45. Реалізуючи визначене право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

46. Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача. Спосіб захисту, насамперед, повинен слугувати поновленню порушених прав позивача або захисту його охоронюваного законом інтересу.

47. Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

48. Згідно з частиною першою статті 20 ГПК господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

49. За змістом статті 96-1 ЦК права учасників юридичних осіб (корпоративні права) - це сукупність правомочностей, що належать особі як учаснику (засновнику, акціонеру, пайовику) юридичної особи відповідно до закону та статуту товариства.

50. Відповідно до статті 2 Закону "Про кооперацію" кооператив - юридична особа, утворена фізичними та/або юридичними особами, які добровільно об`єдналися на основі членства для ведення спільної господарської та іншої діяльності з метою задоволення своїх економічних, соціальних та інших потреб на засадах самоврядування; обслуговуючий кооператив - кооператив, який утворюється шляхом об`єднання фізичних та/або юридичних осіб для надання послуг переважно членам кооперативу, а також іншим особам з метою провадження їх господарської діяльності. Обслуговуючі кооперативи надають послуги іншим особам в обсягах, що не перевищують 20 відсотків загального обороту кооперативу.

51. Метою кооперації є задоволення економічних, соціальних та інших потреб членів кооперативних організацій на основі поєднання їх особистих та колективних інтересів, поділу між ними ризиків, витрат і доходів, розвитку їх самоорганізації, самоуправління та самоконтролю (частина перша статті 3 Закону "Про кооперацію").

52. Кооперація базується на таких основних принципах, зокрема, добровільності вступу та безперешкодного виходу з кооперативної організації (стаття 4 Закону "Про кооперацію").

53. Відповідно до статті 8 Закону "Про кооперацію" статут кооперативу є правовим документом, що регулює його діяльність. Статут кооперативу повинен містити відомості, зокрема, склад його засновників, умови і порядок вступу до кооперативу та виходу чи виключення з нього. Статут може містити інші пов`язані з особливостями діяльності кооперативу положення, що не суперечать законодавству.

54. Згідно з положеннями статті 12 Закону України "Про кооперацію" основними правами члена кооперативу є, зокрема, участь в господарській діяльності кооперативу, а також в управлінні кооперативом, право голосу на його загальних зборах, право обирати і бути обраним в органи управління; користування послугами кооперативу; право вносити пропозиції щодо поліпшення роботи кооперативу, усунення недоліків у роботі його органів управління та посадових осіб; право звертатися до органів управління та органів контролю за діяльністю кооперативу, посадових осіб кооперативу із запитами, пов`язаними з членством у кооперативі, діяльністю кооперативу та його посадових осіб, одержувати письмові відповіді на свої запити.

55. За змістом наведених норм корпоративні права характеризуються тим, що особа, яка є учасником (засновником, акціонером, членом) юридичної особи має право на участь в управлінні господарською організацією та інші правомочності, передбачені законом і статутними документами.

56. Відповідно члени кооперативу незалежно від напряму його діяльності є носіями корпоративних прав, а відносини між його членами та кооперативом, які пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, є корпоративними.

57. Отже, право на звернення до суду з позовом щодо недійсності рішення загальних зборів мають учасники юридичної особи, які були учасниками на дату прийняття оспорюваного рішення відповідним органом управління.

58. Висновки щодо розмежування порушень які можуть бути підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів господарських товариств систематизовано у постанові корпоративної палати Верховного Суду від 01.09.2023 у справі № 909/1154/21, у якій зазначено таке:

"Відповідно до усталеної практики Верховного Суду підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів акціонерів (учасників) господарського товариства можуть бути:

- порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів товариства;

- позбавлення акціонера (учасника) товариства можливості взяти участь у загальних зборах;

- порушення прав чи законних інтересів акціонера (учасника) товариства рішенням загальних зборів.

Однак, не всі порушення законодавства, допущені при скликанні та проведенні загальних зборів господарського товариства, можуть бути підставами для визнання недійсними прийнятих ними рішень.

Самостійними підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів є, зокрема:

- прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення або у разі неможливості встановлення наявності кворуму;

- прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного загальних зборів товариства;

- відсутність протоколу загальних зборів.

Разом з цим позбавлення учасника товариства можливості взяти участь у загальних зборах може бути підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів учасників господарського товариства.

Подібні висновки Верховного Суду містяться у постановах від 22 травня 2019 року у справі №911/1798/18, від 06 березня 2019 року у справі №910/16715/17, від 22 січня 2020 року у справі №915/99/19, від 16 жовтня 2019 року у справі №912/430/19, від 31 липня 2019 року у справі №910/7633/18, від 16 липня 2019 року у справі №914/484/18, від 21 грудня 2021 року у справі №902/1256/20, від 17 листопада 2022 року у справі №917/1523/21 та інших.

Аналіз зазначених висновків Верховного Суду щодо підстав недійсності рішень загальних зборів учасників господарського товариства свідчить про те, що порушення, допущені при скликанні і проведенні загальних зборів учасників господарського товариства, можна поділити на (1) такі, які мають своїм наслідком обов`язкове визнання прийнятих на цих зборах рішень недійсними, та (2) такі, які хоч і допускаються, однак не завжди призводять до недійсності рішень загальних зборів.

Разом з цим, Верховний Суд зазначає про те, що хоча права учасника товариства брати участь в управлінні справами товариства, бути обізнаним про скликання загальних зборів, брати участь у загальних зборах та у голосуванні з питань порядку денного, і гарантоване законом, проте обставина неповідомлення учасника господарського товариства про скликання загальних зборів не завжди може бути підставою для визнання недійсними рішень, прийнятих на таких зборах, що підтверджується сталою практикою Верховного Суду, сформованою у корпоративних відносинах у спорах про визнання недійсними рішень загальних зборів учасників господарського товариства.

Верховний Суд зазначає про те, що ця обставина (неповідомлення учасника господарського товариства про скликання загальних зборів) у разі оскарження учасником товариства рішень загальних зборів сама по собі не є самостійною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів господарського товариства, однак з урахуванням конкретних обставин справи може бути достатньою підставою для визнання їх недійсними.

Ця обставина може бути підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів у разі, якщо учасник товариства, який звертається до суду з позовом про визнання недійсним рішення загальних зборів, довів не лише факт його неповідомлення, а також довів належними та допустимими доказами, зокрема, але не виключно:

- існування інших підстав для визнання недійсним рішення загальних зборів;

та /або

- факт того, що він не брав участі у таких зборах, не мав можливості взяти участь у цих зборах, а прийняті на таких зборах рішення суперечать вимогам законодавства та / або статуту господарського товариства, прийняті з порушенням порядку голосування, стосуються безпосередньо його прав та інтересів та порушують їх.

Крім того, у кожному конкретному випадку судам слід досліджувати дійсні підстави та мотиви звернення до суду учасника товариства з позовом про визнання недійсними рішень загальних зборів учасників, зокрема і у випадку, якщо учасник товариства звернувся до суду з таким позовом через тривалий час після стверджуваного порушення його прав.

Наведене також узгоджується і з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у пункті 45 постанови від 22 жовтня 2019 року у справі №923/876/16, відповідно до якого своєчасне і належне повідомлення учасника товариства про скликання загальних зборів є важливим для формування волі при прийнятті рішень загальними зборами, аби кожен з учасників міг належним чином підготуватися і сформувати своє бачення щодо питань, які розглядаються на зборах, та повноцінно взяти участь у їх обговоренні. Для визнання недійсним рішення загальних зборів товариства необхідно встановити факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів учасника товариства та з`ясувати дотримання порядку скликання загальних зборів, зокрема щодо належного повідомлення позивача про такі збори, а також щодо відповідності питань порядку денного зборів питанням порядку денного, які перелічені в отриманому учасником запрошенні на загальні збори учасників товариства.

З огляду на викладене для визнання недійсним рішення загальних зборів господарського товариства, що оскаржується з підстав порушення порядку скликання зборів щодо повідомлення позивача як учасника товариства про скликання зборів, позивач має довести, а суд встановити наявність порушених прав та / або інтересів позивача як учасника господарського товариства оспорюваним рішенням загальних зборів. Тобто, при вирішенні корпоративного спору про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників господарського товариства, який має місце у цій справі, господарський суд повинен встановити наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов, а також з`ясувати питання про наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорювання, з`ясувати, які саме права та / або інтереси позивача порушені кожним окремим оспорюваним рішенням загальних зборів. Наведене узгоджується з положеннями статей 15, 16 Цивільного кодексу України та частиною другою статті 4 Господарського процесуального кодексу України, які визначають об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес, а також відповідає зазначеним висновкам Верховного Суду, викладеним у пункті 45 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 жовтня 2019 року у справі № 923/876/16, про необхідність встановлення судом факту порушення прав та законних інтересів учасника товариства спірним рішенням загальних зборів.".

59. Оцінюючи наявність/відсутність у спірних правовідносинах порушених прав позивача, суди попередніх інстанцій установили, що виключення ОСОБА_1 з членів кооперативу, відбулося без належного повідомлення останнього про наявність та необхідність виконання припису Правління, при неналежному повідомленні про проведення загальних зборів Товариства, на яких було прийнято рішення про виключення, а також установили порушення визначеної статутом відповідача процедури виключення учасника з кооперативу.

60. Так, суди зазначили, що відповідно до пункту 3.3.26 Статуту Товариства у разі несплати членом Товариства членських внесків протягом встановленого пунктом 3.3.17 терміну, цільових внесків, штрафних санкцій, він попереджається приписом Голови Правління в порядку, передбаченому пунктом 3.3.19 цього Статуту, про необхідність сплати необхідних внесків та штрафних санкцій протягом 30 днів.

61. Водночас суди з`ясували, що відповідачем не надано доказів винесення припису, направляння припису, отримання припису позивачем, і відповідно, не спростовано доводи позивача про те, що після 2019 року, а саме у 2020 році ОСОБА_1 від Голови правління Товариства повинен був поданий припис, відповідно до якого позивача мали б попередити про необхідність сплати необхідних внесків та штрафних санкцій протягом 30 днів.

62. Отже, суди дійшли правильного висновку, що позивач не мав змоги виконати припис, оскільки відсутні належні та допустимі докази вручення правлінням члену Товариства письмового попередження у порядку, що встановлений пунктом 3.3.19 Статуту, а саме під розпис або шляхом розміщення такого попередження на будинку боржника з обов`язковою фотофіксацією такого розміщення, чи шляхом надсилання рекомендованим листом з повідомленням за адресою, вказаною членом Товариства в заяві/анкеті.

63. Крім того, суди врахували, що коли членом Товариства не усунуто порушення протягом місяця з дати попередження, а членські, цільові внески та штрафні санкції не сплачено, питання виноситься на Загальні збори (збори уповноважених) членів Товариства для прийняття остаточного рішення щодо виключення порушника із членів Товариства. (пункт 3.3.30 Статуту).

64. У подальшому, а саме у 2020 році, відповідно до пункту 6.5.6 Статуту, правлінню Товариства необхідно було прийняти попереднє рішення про виключення з членів Товариства.

65. Однак, всупереч вимогам пункту 6.5.6 Статуту Товариства, попереднє рішення, яке було би затверджено рішенням Загальних зборів не приймалось, доказів прийняття зазначеного рішення відповідачем до суду не надано.

66. Також суди встановили, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази належного повідомлення позивача не тільки про можливе виключення його з членів Товариства, а й докази про належне повідомлення позивача про проведення зборів 27.09.2020.

67. З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що виключення учасника з Товариства з порушенням відповідної процедури, визначеної Статутом, зокрема, без попереднього повідомлення учасника про застосування до нього такої санкції та за відсутності доказів щодо повідомлення такого учасника про проведення загальних зборів, на яких таке питання буде вирішуватися, однозначно свідчить про наявність порушених прав позивача у спірних правовідносинах.

68. Щодо доводів скаржника про необхідність дотримуватися балансу інтересів самого кооперативу та інших членів, колегія суддів зазначає, що в даному випадку інтереси товариства полягають не у виключенні його учасника, а у сплаті членських внесків, тоді як виключення учасника є лише найсуворішою санкцією, визначеною Статутом Товариства, яка може застосовуватись до учасника за таке порушення.

69. Відповідно забезпечення інтересів Товариства у спірних правовідносинах на отримання членських внесків мало б реалізовуватися послідовним дотриманням багатоетапної процедури повідомлення учасника про можливі наслідки несплати ним членських внесків, яка встановлена саме для стимулювання останнього до належного виконання зобов`язань, а також забезпечує дотримання принципу правової визначеності, оскільки дозволяє учаснику певним чином прогнозувати свою поведінку, покладаючись на застосування до нього найсуворішої санкції лише після проходження всіх передбачених Статутом етапів, які передують її застосуванню та після належного повідомлення останнього про таке провадження щодо нього.

70. Ураховуючи викладене вище колегія суддів доходить висновку що доводи касаційної скарги про неврахування судами наведених скаржником висновків Верховного Суду при вирішенні спору по суті не знайшли підтвердження.

71. Щодо доводів про те, що суди не дослідили зібрані у справі докази; судом першої інстанції проігноровано клопотання позивача про витребування доказів; суди встановили обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

72. У касаційній скарзі відповідач зазначає, що суди не дослідили зібрані у справі докази, а саме: оригінал протоколу загальних зборів від 27.09.2020, який, за доводами відповідача, підтверджує присутність ОСОБА_1 на загальних зборах; рішення загальних зборів від 19.05.2019, оформлених протоколом №1, яке, за доводами відповідача, підтверджує здійснені попереджувальні приписи щодо боржників, у тому числі щодо ОСОБА_1 ; докази побудови позивачем будинку на земельній ділянці № НОМЕР_1 .

73. Також відповідач вказує, що суд першої інстанції проігнорував клопотання позивача про витребування доказів та не відобразив факту огляду документів, наданих відповідачем у судових засіданнях.

74. Крім того, скаржник вважає, що суди встановили обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимого доказу, а саме членської книжки, яка неналежним чином оформлена, тоді як ОСОБА_1 ніколи не приймався до членів кооперативу.

75. Щодо наведених доводів колегія суддів зазначає таке.

76. Відповідно до частини першої статті 73 ГПК доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

77. Статтею 74 ГПК передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

78. Отже, процесуальний Закон покладає саме на сторону довести належними та допустимими доказами ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх заперечень.

79. Однак, всупереч зазначеної норми ГПК, відповідачем не подано до суду рішення загальних зборів від 19.05.2019, оформлене протоколом №1, на яке посилається відповідач як на доказ належного повідомлення позивача щодо оформлення попереджувального припису щодо нього. За таких обставин суд першої інстанції був позбавлений можливості дослідити рішення загальних зборів від 19.05.2019, оформлене протоколом №1, яке мав відповідач, та не надав його для дослідження до суду.

80. Доводи скаржника про те, що суд першої інстанції ігнорував клопотання позивача про витребування доказів, колегія суддів також відхиляє, оскільки відповідно до матеріалів справи, а саме, протоколу судового засідання від 15.08.2024 (т.1 а.с.188-190), суд розглянув відповідне клопотання позивача та витребував у представника відповідача належні докази у справі на наступне судове засідання до 29.08.2024. З протоколу судового засідання від 29.08.2024 (т.1 а.с.193-194) вбачається, що судом оголошено перерву в судовому засіданні до 05.09.2024. З протоколу судового засідання від 05.09.2024 (т.1 а.с.197-199) вбачається, що судом оглянуто докази.

81. Колегія суддів також враховує, що в матеріалах справи наявна копія протоколу загальних зборів від 27.09.2020. При цьому, посилаючись на ненадання оцінки саме оригіналу такого доказу, наданому відповідачем безпосередньо в судове засідання, останній не зазначає про наявність відмінностей між долученою до матеріалів справи позивачем копією такого протоколу та його оригіналом, який надавав відповідач для огляду. Крім того, судові рішення у справі мотивовані тим, що виключення ОСОБА_1 з членів кооперативу відбулося без належного повідомлення останнього про вжиття щодо нього приписів, які мають наслідком виключення учасника, а також порушенням визначеної статутом відповідача процедури виключення учасника з кооперативу. Тобто, доводи про участь позивача в загальних зборах, які він обґрунтовує протоколом від 27.09.2020, не були вирішальними для висновків суду щодо порушення прав позивача у спірних правовідносинах.

82. Доводи скаржника про ненадання оцінки доказам щодо наявності/відсутності правовстановлюючих документів щодо підтвердження побудови позивачем будинку на земельній ділянці, колегія суддів відхиляє, оскільки по-перше, заперечення таких обставини мало б доводитись саме відповідачем; по-друге, відповідач непослідовний у своїх твердженнях, адже одночасно зазначає, що відключив будинок позивача від електроенергії та водночас ставить під сумнів існування такого будинку; по-третє, ці доводи зводяться до заперечення факту членства позивача у кооперативі, що з огляду на предмет оскаржуваного у цій справі рішення про виключення відповідача із членів Товариства, також очевидно підтверджує суперечливу поведінку відповідача.

83. З цих же підстав колегія суддів відхиляє доводи відповідача про те, що суди встановили обставини, які мають суттєве значення, на підставі недопустимого доказу, а саме членської книжки, яка, за доводами відповідача, оформлена неналежним чином, тоді як ОСОБА_1 ніколи не приймався до членів кооперативу, оскільки такі доводи також спрямовані на оспорення членства позивача у кооперативі, що не входить у предмет доказування у цьому спорі.

84. Щодо доводів про безпідставне незастосування судами наслідків спливу позовної давності.

85. Статтею 256 ЦК передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

86. Частиною третьою статті 267 ЦК передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

87. Оскільки в суді першої інстанції відповідач не заявляв про застосування наслідків позовної давності, жодний з документів, поданий відповідачем до суду першої інстанції, не містив заяви про застосування наслідків спливу позовної давності ні в описовій, ні в мотивувальній, ні в прохальній частині та/або посиланні на відповідні приписи законодавства, колегія суддів вважає, що у суду першої інстанції були відсутні підстави аналізувати обставини щодо того чи спливла позовна давність у спірних правовідносинах та вирішувати питання про застосування можливих наслідків щодо цього.

88. Щодо перегляду судових рішень про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

89. У цій частині скаржник не погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення з відповідача 10 000 грн витрат на професійну правничу допомогу. Скаржник посилається на неврахування судами висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 10.12.2020 у справі №922/3812/19, від 22.03.2018 у справі №910/9111/17, від 11.12.2018 у справі №910/2170/18, від 14.12.2021 у справі №922/676/21, від 08.04.2021 у справі №905/716/20, від 31.03.2021 у справі №916/2087/18, від 16.04.2020 у справі №727/4597/19, від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, від 16.11.2022 у справі №922/1964/21, від 03.12.2021 у справі №927/237/20, від 27.06.2018 у справі №826/1216/16, від 01.08.2019 у справі №915/237/18, щодо застосування норм Закону "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

90. Узагальнено, доводи позивача в цій частині зводяться до неврахування висновків про те, що:

- необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи;

- суд зобов`язаний оцінити розмір адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

91. Посилання скаржника на неврахування судами висновків Верховного Суду про те, що необхідною умовою для вирішення питання про перерозподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи, колегією суддів відхиляються, позаяк витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 126 ГПК). Аналогічну правову позицію викладено у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.

92. Відтак, у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, Суд відступив від висновків на які посилається скаржник, тому наведені доводи є безпідставними.

93. Ухвалюючи додаткове рішення про розподіл судових витрат на правничу допомогу, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем під час розгляду цієї справи отримано правову допомогу від адвоката Орлова О.О. за договором про надання правничої допомоги №14/С/Г-24 від 23.05.2024 та додатком №1 до договору про надання правничої допомоги №14/С/Г-24 від 23.05.2024.

94. Так, умовами договору про надання правничої допомоги №14/С/Г-24 від 23.05.2024 встановлений фіксований розмір гонорару адвоката. Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

95. Відповідно до акта виконаних робіт №1 від 12.09.2024 до договору про надання правничої допомоги №14/С/Г-24 від 23.05.2024 адвокат Орлов О.О. надав, а фізична особа ОСОБА_1 прийняв послуги на загальну суму 15 000,00 грн, а саме: 1) здійснив аналіз наявної правової ситуації та наданих Клієнтом документів та вивчив судову практику з правовідносин, що склалися; 2) склав, підписав та подав до суду позовну заяву; 3) склав, підписав та подав до суду відповідь на відзив; 4) склав, підписав та подав до суду клопотання про витребування доказів з СТ "Світанок"; 5) приймав участь у судових засіданнях: 20.06.2024; 11.07.2024; 25.07.2024; 15.08.2024; 29.08.2024; 05.09.2024; 12.09.2024; 11) приймав участь у судових дебатах; 12) склав, сформував заяву про ухвалення додаткового судового рішення у справі №922/5348/23 про розподіл судових витрат клієнта па правничу допомогу адвоката та стягнення їх з відповідача.

96. Господарський суд, надавши оцінку поданим позивачем доказам, взявши до уваги заперечення відповідача, виходячи з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), розумності їхнього розміру, взявши до уваги конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін, дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення заяви (вх.№23120 від 13.09.2024) представника позивача - адвоката Орлова О.О. та стягнення правничої допомоги в сумі 10 000,00 грн.

97. Тобто, суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення заяви позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу саме з урахуванням правових позицій Верховного Суду щодо застосування статей 126, 129 ГПК, про які зазначає скаржник, а не всупереч таким висновкам. Відповідно, доводи касаційної скарги у цій частині є також безпідставними.

98. Щодо витрат на правову допомогу, понесених в суді касаційної інстанції.

99. Як було зазначено вище, у відзиві на касаційну скаргу позивач просив стягнути з відповідача 10 000 грн витрат на правову допомогу, понесених у зв`язку з касаційним переглядом справи.

100. Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, Верховний Суд виходить з такого.

101. Як вбачається з матеріалів справи, 23.05.2024 між ОСОБА_1 та адвокатом Орловим О.О. було укладено договір про надання правничої допомоги №14/С/Г-24 (далі - Договір), за умовами якого Адвокат бере на себе зобов`язання надати Клієнту за винагороду необхідну правничу допомогу щодо представництва та захисту прав, свобод та інтересів Клієнта у справі щодо виключення ОСОБА_1 зі складу членів СТ "Світанок".

102. Як передбачено пунктом 3.1 Договору: умови, строки, порядок розрахунку, а також розмір винагороди (гонорару), який сплачується Клієнтом на користь Адвоката, Сторони узгоджують у Додатку №1 до цього Договору, який складається в 2-х (двох) примірниках, які є ідентичними, мають однакову юридичну силу та є невід`ємною частиною цього Договору, по одному примірнику для кожної зі Сторін.

103. Відповідно до пункту 3 Додатку №1 від 23.05.2024 до зазначеного Договору, Сторони дійшли згоди, що гонорар Адвоката за надання правничої допомоги щодо представництва та захисту прав та інтересів Клієнта у справі щодо виключення ОСОБА_1 зі складу членів СТ "Світанок" - у суді третьої інстанції (Касаційний господарський суд) становить 10 000, 00 (десять тисяч) гривень у будь-якому випадку, навіть при ухваленні судом рішення не на користь Клієнта. При цьому надання правничої допомоги при розгляді справи в суді третьої інстанції включає: вивчення документів, підготовку та подання до суду касаційної скарги або відзиву на касаційну скаргу, за необхідності, підготовку та подання заяв і клопотань з процесуальних питань або заперечень на заяви і клопотання, за необхідності підготовку та подання інших документів, передбачених ГПК, які необхідні для розгляду справи та отримання судового рішення на користь Клієнта, а також представництво інтересів Клієнта в суді третьої інстанції (Касаційний господарський суд).

104. З матеріалів справи вбачається, що позивач довів фактичне надання йому послуг на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції, зокрема представником позивача було подано відзив на касаційну скаргу, а також взято участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

105. Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.

106. Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

107. Разом з тим, за змістом частини четвертої статті 126 ГПК розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

108. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 ГПК).

109. У розумінні положень частини п`ятої статті 126 ГПК зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

110. Крім того, у частині п`ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може також відступити від вказаного у частині четвертій статті 129 ГПК загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

111. Зокрема, відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

112. При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

113. Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев`ятої статті 129 цього Кодексу.

114. Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

115. При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята, шоста статті 126 ГПК).

116. Таку правову позицію щодо права суду зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони, викладено в постановах об?єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, від 22.11.2019 у справі №902/347/18, від 06.12.2019 у справі №910/353/19.

117. З матеріалів справи вбачається, що позивач дотримався вимог щодо строків звернення із заявою про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу та подання відповідних доказів. Відповідно до цих доказів сума витрат на правову допомогу у суді касаційної інстанції складає 10 000 грн.

118. Водночас, від СТ "Світанок" клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката та заперечень стосовно розміру заявлених позивачем витрат на правничу допомогу, понесених у зв`язку із касаційним розглядом справи №922/1900/24, не надходило.

119. У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, - яка вказує на неспівмірність витрат, - доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям. Таких доказів або обґрунтувань відповідач до справи не надав.

120. З огляду на наведене, виходячи із загальних засад цивільного законодавства щодо справедливості, добросовісності, принципу співмірності та розумності судових витрат, враховуючи всі аспекти та складність справи, Суд вважає, що заявлені позивачем витрати на правову допомогу відповідають встановленим критеріям та є підтвердженими.

121. За таких обставин, зважаючи на відсутність клопотання іншої сторони про зменшення таких витрат, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у суді касаційної інстанції у заявленій сумі.

122. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги та розподіл судових витрат

123. Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 236 ГПК судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

124. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

125. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 309 ГПК). Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 309 ГПК).

126. Оскільки викладені у касаційній скарзі доводи не знайшли підтвердження колегія суддів вважає відсутніми підстави для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваних судових рішень.

127. З огляду на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1.Касаційну скаргу Садівничого товариства "Світанок" залишити без задоволення.

2.Постанову Східного апеляційного господарського суду від 18.12.2024, рішення від 12.09.2024, додаткове рішення від 26.09.2024 Господарського суду Харківської області у справі №922/1900/24 залишити без змін.

3.Стягнути з Садівничого товариства "Світанок" (код ЄДРПОУ 23148478, адреса: 62492, Харківська область, с. Лізогубівка) на користь Фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) витрати на професійну правничу допомогу, понесені в суді касаційної інстанції, у розмірі 10 000 (десять тисяч) грн 00 коп.

4.Доручити Господарському суду Харківської області видати наказ на виконання цієї постанови Верховного Суду.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий С.В. Бакуліна

Судді О.А. Кролевець

В.І. Студенець