Постанова

від 27.02.2025 по справі 137/882/23

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 137/882/23

Провадження № 22-ц/801/437/2025

Провадження № 22-ц/801/438/2025

Категорія: 61

Головуючий у суді 1-ї інстанції Желіховський В. М.

Доповідач:Матківська М. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2025 рокуСправа № 137/882/23м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі:

Головуючого: Матківської М. В.

Суддів: Войтка Ю. Б., Сопруна В. В.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Вінниці цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1

на додаткове рішення Літинського районного суду Вінницької області від 06 грудня 2024 року та на додаткове рішення Літинського районного суду Вінницької області від 09 грудня 2024 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Літинської державної нотаріальної контори Вінницької області про визнання заповіту недійсним,

Додаткові рішення ухвалив суддя Желіховський В. М.

Додаткові рішення ухвалено у відсутності сторін в с-щі Літин

Повний текст складено: 06 грудня 2024 року, 09 грудня 2024 року, відповідно,

Встановив:

У липні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Літинської державної нотаріальної контори Вінницької області про визнання заповіту недійсним.

Рішенням Літинського районного суду Вінницької області від 02 грудня 2024 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Літинської державної нотаріальної контори Вінницької області про визнання заповіту недійсним, відмовлено.

06 грудня 2024 року до суду надійшла заява представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Базалицького Р. В. про стягнення судових витрат, в якій він просив стягнути на користь ОСОБА_2 з ОСОБА_1 судові витрати на правничу допомогу адвоката в сумі 22 000,00 грн.

Додатковим рішенням Літинського районного суду Вінницької області від 06 грудня 2024 року заяву представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Базалицького Р. В. про ухвалення додаткового рішення задоволено.

Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати понесені на професійну правничу допомогу у розмірі 22 000,00 грн.

Скасовано заходи забезпечення позову вжиті ухвалою Літинського районного суду Вінницької області від 01 серпня 2023 року.

09 грудня 2024 року до суду надійшла заява представника відповідача ОСОБА_3 адвоката Базалицького Р. В. про стягнення судових витрат, в якій він просив стягнути на користь ОСОБА_3 з ОСОБА_1 судові витрати на правничу допомогу адвоката в сумі 11 500,00 грн.

Додатковим рішенням Літинського районного суду Вінницької області від 09 грудня 2024 року заяву представника відповідача ОСОБА_3 адвоката Базалицького Р. В. про ухвалення додаткового рішення, задоволено.

Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 витрати понесені на професійну правничу допомогу у розмірі 11 500,00 грн.

Рішення суду сторони не оскаржили.

На кожне додаткове рішення суду позивач подала апеляційні скарги, в яких просить: скасувати додаткове рішення Літинського районного суду Вінницької області від 06 грудня 2024 року в частині стягнення із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрат понесених на професійну правничу допомогу у розмірі 22 000,00 грн. та ухвалити нове рішення, яким залишити заяву адвоката без розгляду; скасувати додаткове рішення Літинського районного суду Вінницької області від 09 грудня 2024 року в частині стягнення із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 витрат понесених на професійну правничу допомогу у розмірі 11 500,00 грн. та ухвалити нове рішення, яким залишити заяву адвоката без розгляду.

Доводи апеляційних скарг є ідентичними та полягають у тому, що судом першої інстанції було розглянуто справу без виклику сторін, не повідомивши сторони про призначення судового засідання з розгляду заяви про розподіл судових витрат. Суд ухвалив додаткове судове рішення щодо відшкодування на користь ОСОБА_2 судових витрат на професійну правничу допомогу з порушенням процесуального права іншої сторони ОСОБА_1 щодо подання клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу та/або доведення їх неспівмірності.

Вважає, що судом належним чином не досліджено питання щодо надіслання заяви представником відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 адвокатом Базалицьким Р. В. про розподіл судових витрат позивачу ОСОБА_1 всупереч вимогам ч. 2 ст. 183 ЦПК України. Тому, скріншот з електронної пошти на підтвердження надіслання заяви про розподіл витрат на електронну пошту представника позивача ОСОБА_1 адвоката Туніка Ю. М., без використання підсистеми Електронний суд ЄСІТС і без використання цифрового підпису не є належним надсиланням документа стороні, та мала бути повернута заявнику без розгляду.

Зазначила, що визначені суми судових витрат у розмірі 22 000,00 грн. та 11500,00 грн. є явно завищеними та не співмірними із складністю справи, необхідними процесуальними діями сторони, що є підставою для висновку про необґрунтованість заявлених витрат на правничу допомогу.

У встановлений судом строк відповідач ОСОБА_2 через свого представника адвоката Базалицького Р. В. надіслала відзив на апеляційну скаргу, у якому заперечила проти її задоволення та просить додаткове рішення суду від 06 грудня 2024 року залишити без змін.

Відповідач ОСОБА_3 не надіслав до суду відзив на апеляційну скаргу позивача у встановлений судом строк.

Відповідно до ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без призначення судового засідання та без повідомлення учасників справи.

Суд апеляційної інстанції, перевіривши законність і обґрунтованість додаткових рішень суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг, дослідивши матеріали цивільної справи, прийшов до висновку, що апеляційні скарги підлягають до часткового задоволення за таких підстав.

Встановлено, що рішенням Літинського районного суду Вінницької області від 02 грудня 2024 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Літинської державної нотаріальної контори Вінницької області про визнання заповіту недійсним, відмовлено (а. с. 233-237 т. 1).

Цим рішенням суду не вирішено питання про розподіл між сторонами понесених витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Рішення суду набрало законної сили.

Після ухвалення рішення суду за результатами розгляду спору, 05 грудня 2024 року через підсистему «Електронний суд» представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Базалицький Р. В. подав заяву про стягнення судових витрат, в якій просив стягнути з ОСОБА_1 судові витрати на правничу допомогу адвоката в сумі 22 000,00 грн. Заява отримана судом 06 грудня 2024 року (а. с. 238-249 т. 1).

Додаткове рішення про задоволення заяви представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Базалицького Р. В. і про стягнення з ОСОБА_1 судових витрат на користь ОСОБА_2 на правничу допомогу адвоката в сумі 22 000,00 грн. ухвалено судом 06 грудня 2024 року (а. с. 1-2 т. 2).

Також 06 грудня 2024 року через підсистему «Електронний суд» представник відповідача ОСОБА_3 адвокат Базалицький Р. В. подав заяву про стягнення судових витрат, в якій просив стягнути з ОСОБА_1 судові витрати на правничу допомогу адвоката в сумі 11 500,00 грн. Заява отримана судом 09 грудня 2024 року (а. с. 3-13 т. 2).

Додаткове рішення про задоволення заяви представника відповідача ОСОБА_3 адвоката Базалицького Р. В. і про стягнення з ОСОБА_1 судових витрат на користь ОСОБА_3 на правничу допомогу адвоката в сумі 11 500,00 грн. ухвалено судом 09 грудня 2024 року (а. с. 15-16 т. 2).

Задовольняючи заяви представника відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 адвоката Базалицького Р. В., суд першої інстанції в оскаржуваних додаткових рішеннях вважав, що оскільки в задоволенні позову відмовлено в повному обсязі, стороною відповідача надано належні та допустимі докази на підтвердження обсягу наданих послуг адвокатом відповідачам і виконаних робіт та їх вартості, що підлягає сплаті відповідною стороною, а тому такі витрати підлягають стягненню із позивача на користь відповідачів.

Апеляційний суд не в повній мірі погоджується із такими висновками суду першої інстанції.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Частиною першою статті 15 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21 зазначено, що:

«7.24. Аналіз положень статті 244 ГПК України та статті 270 ЦПК України дозволяє дійти висновку, що додаткове судове рішення є похідним від первісного судового акта, є його невід`ємною складовою, ухвалюється в тому самому складі та порядку, що й первісне судове рішення. Додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення, внаслідок якої, зокрема, залишилося невирішеним питання про судові витрати, складовою частиною яких є компенсація стороні витрат правничої допомоги. Також додаткове судове рішення може бути процесуальним засобом реалізації прав учасника справи, якщо воно ухвалюється за спеціальною заявою такого учасника, поданою з дотриманням відповідної процедури. Так, якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог (частина перша статті 246 ЦПК України). Подібне право має сторона в господарському судочинстві згідно з частиною першою статті 221 ГПК України.

7.28. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (частина третя статті 244 ГПК України, частина третя статті 270 ЦПК України). Дослідивши чи однаково процесуальні кодекси (цивільний та господарський) визначають поняття "порядку ухвалення судового рішення", Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що обидва кодекси під цим поняттям розуміють: ухвалення рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду; прийняття рішень та постанов, складення та їх підписання в нарадчій кімнаті тим складом суду, який розглянув справу; можливість вирішення питання розподілу судових витрат у додатковому рішенні після ухвалення рішення за результатами розгляду справи по суті; оформлення окремим документом ухвал, які постановляються в нарадчій кімнаті, а інших ухвал, що постановляються без виходу до нарадчої кімнати, із занесенням до протоколу судового засідання; особливості оформлення судових рішень (ухвал) що містять вступну та резолютивну частину, а також складення повного рішення (постанови, ухвали) у певні строки; можливість внесення виправлень в рішеннях чи ухвалах із застереженням перед підписом судді; викладення усіх судових рішень письмово у паперовій та електронній формі та вимоги їх викладення у Єдиній судово-інформаційно-телекомунікаційній системі (стаття 259 ЦПК України, стаття 233 ГПК України). Отже, процесуальні кодекси поняття "порядок ухвалення судового рішення" визначають однаково та не включають до нього "процедуру розгляду справи по суті в загальному чи письмовому провадженні", яка виділена в окремі глави процесуальних кодексів (глава 6 ЦПК України, глава 6 ГПК України).

7.29. Велика Палата Верховного Суду висновує, що термін "ухвалення" додаткового судового рішення, а не термін "розгляд" законодавцем застосовано з метою, щоб підкреслити необхідність буквального тлумачення такого поняття відповідно до статті 259 ЦПК України (статті 233 ГПК України). Таке тлумачення є релевантним для з`ясування змісту положення другого речення частини третьої статті 270 ЦПК України (частини третьої статті 244 ГПК України), коли йдеться про усунення неповноти судового рішення, тобто відсутності у резолютивній частині рішення висновків щодо результатів розгляду справи. При цьому презюмується, що позовні вимоги та заперечення, докази, подані на їх обґрунтування, судом розглянуті згідно з вимогами статей 209 - 246 ЦПК України (статей 201 - 221 ГПК України), а розгляд справи належним чином відображений в описовій та мотивувальній частинах рішення. У протилежному випадку неповнота судового рішення може бути усунута шляхом його перегляду в апеляційному (касаційному) порядку, а не через ухвалення додаткового рішення.

7.30. Однак, у випадку задоволення заяви сторони про розподіл судових витрат, щодо яких сторона доказів не подавала, поданої на підставі статті 246 ЦПК України (статті 221 ГПК України), слід прийняти до уваги, що судом під час розгляду справи по суті питання про розподіл судових витрат не розглядалось на засадах змагальності та рівності, оскільки докази на підтвердження розміру судових витрат сторонами не були подані до закінчення судових дебатів чи внаслідок залишення позову без розгляду в підготовчому судовому засіданні.

7.31. Отже, у процедурі розгляду такої заяви суду належить забезпечити сторонам у справі можливість бути повідомленими про розгляд заяви та надати свої заперечення щодо розміру витрат, які заявник намагається компенсувати за рахунок протилежної сторони. Ключовими в цьому аспекті є приписи частини другої статті 246 ЦПК України (частини другої статті 221 ГПК України), які в імперативному порядку встановлюють, що для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання.

7.32. Отже, положення частини четвертої статті 270 ЦПК України (частини четвертої 244 ГПК України) про те, що у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання, не виключають обов`язку суду повідомити сторони про призначення судового засідання з розгляду заяви про розподіл судових витрат відповідно до частини другої статті 246 ЦПК України (частини другої статті 221 ГПК України) чи повідомити їх про прийняття заяви до розгляду (якщо провадження у справі є письмовим)».

У справі що переглядається суд першої інстанції одержавши заяви представника відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 адвоката Базалицького Р. В. про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу, формально підійшовши до розгляду цих заяв, вирішив питання про розподіл витрат на правничу допомогу без повідомлення позивача ОСОБА_1 про призначення судового засідання з розгляду заяв про розподіл судових витрат.

Розгляд судом заяви про розподіл судових витрат без повідомлення та виклику сторін у контексті цієї справи, унеможливив іншій стороні надати відповідні заперечення проти таких вимог та доводити неспівмірність витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята, шоста статті 137 ЦПК України), а це є порушенням права на справедливий судовий розгляд (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Подібний висновок викладений у постанові Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 13 листопада 2023 року у справі № 202/3681/16.

За таких обставин додаткове рішення Літинського районного суду Вінницької області від 06 грудня 2024 року, в частині стягнення із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрат понесених на професійну правничу допомогу у розмірі 22 000,00 грн. та додаткове рішення Літинського районного суду Вінницької області від 09 грудня 2024 року підлягають скасуванню з ухваленням нового судового рішення, у зв`язку з істотним порушенням норм процесуального права (п. 4 ч. 1 ст. 374 ЦПК України).

Згідно зі ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (ч. 1). До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3).

Частинами першою та другою статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову на відповідача; 2) у разі відмови в позові на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснення ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 4 цієї статті передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу ОСОБА_2 до матеріалів цивільної справи долучено:

-акт приймання-передачі наданих послуг від 04 грудня 2024 року до договору № 25/11-1 про надання професійної правничої допомоги від 25 листопада 2023 року, згідно якого загальна сума витрат понесених на правничу допомогу становить 22 000,00 грн., сторони не мають претензій одна до одної стосовно наданої правничої допомоги та підписаний сторонами (а. с. 240 т. 1);

-договір про надання правничої допомоги № 25/11-1 від 25 листопада 2023 року, у п. 4.3 якого зазначено, що оплата правничої допомоги адвокату здійснюється шляхом безготівкового переказу на поточний банківський рахунок адвоката у валюті України гривні протягом 30-ти календарних днів з дати виставлення рахунку та або акта надання правничої допомоги, якщо інші умови не будуть вказані в конкретному додатку до цього договору (а. с. 241-244 т. 1);

-додаток № 1 до договору, що містить інформацію щодо розміру адвокатського гонорару за кожен вид професійної правничої допомоги адвоката (а. с. 245 т. 1);

-остаточний розрахунок суми судових витрат, які поніс відповідач, а саме: узгодження правової позиції по справі, отримання та ознайомлення з документами, підготовка, подання до Літинського районного суду Вінницької області відзиву на позовну заяву про визнання заповіту недійсним 6 годин вартістю 12 000,00 грн.; участь у судовому засіданні в Літинському районному суді 30 січня 2024 року, 15 лютого 2024 року, 24 жовтня 2024 року, 02 грудня 2024 року 4 судових засідання вартістю 10 000,00 грн. (а. с. 247 т. 1);

-ордер серії АВ № 1087232 виданий 25 листопада 2023 року, на надання правничої (правової) допомоги ОСОБА_2 адвокатом Базалицьким Р. В. (а. с. 248 т. 1).

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу Мельника О. А. до матеріалів цивільної справи долучено:

-ордер серії АВ № 1087232 виданий 25 листопада 2023 року, на надання правничої (правової) допомоги ОСОБА_2 адвокатом Базалицьким Р. В. (а. с. 5 т. 2).

-акт приймання-передачі наданих послуг від 04 грудня 2024 року до договору № 11/02-1 про надання професійної правничої допомоги від 11 лютого 2024 року, згідно якого загальна сума витрат понесених на правничу допомогу становить 11 500,00 грн., сторони не мають претензій одна до одної стосовно наданої правничої допомоги та підписаний сторонами (а. с. 6);

-договір про надання правничої допомоги № 11/02-1 від 11 лютого 2024 року, де у п. 4.3 зазначено, що оплата правничої допомоги адвокату здійснюється шляхом безготівкового переказу на поточний банківський рахунок адвоката у валюті України гривні протягом 30-ти календарних днів з дати виставлення рахунку та або акту надання правничої допомоги, якщо інші умови не будуть вказані в конкретному додатку до цього договору (а. с. 7-9 т. 2);

-додаток № 1 до договору містить інформацію щодо розміру адвокатського гонорару за кожен вид професійної правничої допомоги адвоката (а. с. 10 т. 2);

-остаточний розрахунок суми судових витрат, які поніс відповідач ОСОБА_3 а саме: підготовка, подання до Літинського районного суду Вінницької області відзиву на позовну заяву про визнання заповіту недійсним 2 години вартістю 4000,00 грн.; участь у судовому засіданні в Літинському районному суді 15 лютого 2024 року, 24 жовтня 2024 року, 02 грудня 2024 року 3 судових засідання вартістю 7500,00 грн. (а. с. 12 т. 2).

В матеріалах справи наявний ордер серії АВ № 1109883 виданий 11 лютого 2024 року на надання правничої (правової допомоги ОСОБА_3 адвокатом Базалицьким Р. В. (а. с.184 т. 1).

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено в п. 95 Рішення у справі «Баришевський проти України» від 26 лютого 2015 року, п. 88 Рішення у справі «Меріт проти України» від 30 березня 2004 року, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише в разі, якщо доведе, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір є обґрунтованим.

При визначенні суми конкретного відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Аналогічні висновки викладені також у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).

У постанові від 22 листопада 2022 року в справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22) Велика Палата Верховного Суду зауважила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат.

Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18.

У додатковій постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 лютого 2022 року у справі № 925/1545/20 вказано, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Зазначене узгоджується з висновками, викладеними у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 04 червня 2019 року у справі № 9901/350/18 та додатковій постанові у вказаній справі від 12 вересня 2019 року; від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18; від 26 травня 2020 року у справі № 908/299/18.

При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Водночас заявлені представником відповідачів витрати не повною мірою відповідають критеріям реальності, неминучості, розумності, пропорційності, визначеним положеннями статті 141 ЦПК України, з огляду на таке.

Заявлені витрати в частині узгодження правової позиції по справі, отримання та ознайомлення з документами не відповідають критерію неминучості витрат сторони у судовій справі, оскільки само по собі формування та узгодження правової позиції по справі, вивчення та аналіз документів, не відносяться до представництва та захисту прав клієнта у суді та охоплюються (є складовою) підготовкою відзиву на позовну заяву, тому не можуть вважатися фактично понесеними як окремий вид робіт, виконаних адвокатом.

Більше того, поданий представником відповідача Мельник Ю. М. відзив на позовну заяву складений на двох аркушах (а. с. 92-93 т.1) та містить додатки: письмові докази, ордер адвоката та орієнтовний розрахунок витрат на правничу допомогу, всього на восьми аркушах (а. с. 94-101 т. 1), що явно не співрозмірно нібито витраченому адвокатом часу у шість годин. Зазначений відзив поданий засобами поштового зв`язку, про що свідчить наявний конверт у матеріалах справи (а. с. 109 т. 1).

Крім того, адвокат Базалицький Р. В. через підсистему «Електронний суд» подав відзив відповідача ОСОБА_3 , аналогічного змісту, що і відзив відповідача ОСОБА_2 , з викладеним змістом на двох аркушах (а. с.179-180 т. 1) з додатками, що не стосуються розгляду справи по суті (а. с. 182-186 т. 1)

А тому подання аналогічних відзивів у різний спосіб, не є необхідними процесуальними діями представника відповідачів, і не можуть характеризуватися неминучістю та розумністю.

Апеляційний суд зауважує, що саме лише подання до Літинського районного суду Вінницької області відзиву на позовну заяву ідентичного змісту, що і вперше поданий відзив не потягло за собою будь-яких необхідних процесуальних дій адвоката, а тому не відповідає критерію неминучості та реальності адвокатських витрат.

Апеляційним судом також враховуються викладені в апеляційних скаргах заперечення позивача щодо невідповідності критеріям співмірності, реальності та розумності розміру витрат на правничу допомогу відповідачів, а також необґрунтованості завищення вартості участі адвоката у судових засіданнях, які здебільшого не були тривалими та носили формальний характер.

Верховний Суд зазначив, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (постанова Верховного Суду від 24 січня 2022 року у справі № 911/2737/17).

З урахуванням наведеного, апеляційний суд вважає за можливе задовольнити частково заяви представника відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 адвоката Базалицького Р. В. про ухвалення додаткових рішень та стягнути із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн.; стягнути із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 витрати на правничу допомогу у розмірі 4500,00 грн., що відповідатиме критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, виходячи із конкретних обставин справи, з урахуванням її складності та необхідних процесуальних дій сторін.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що судом належним чином не досліджено питання щодо надіслання заяви представником відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 адвокатом Базалицьким Р. В. про розподіл судових витрат позивачу ОСОБА_1 всупереч вимогам ч. 2 ст. 183 ЦПК України, апеляційним судом відхиляється у зв`язку з наступним.

З матеріалів справи вбачається, що позовна заява подавалася безпосередньо представником ОСОБА_1 адвокатом Туніком Ю. М., проте, вимога про зазначення реєстраційного номеру облікової картки платника податків, яка є обов`язковою для форми і змісту позовної заяви ним виконана не була (ч. 2 ст. 175 ЦКП України). Проте, адвокат зазначив особисту електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 , яку використовує на постійній основі.

Заява про розподіл судових витрат із додатками була надіслана представником відповідачів адвокату Туніку Ю. М. на вказану ним у позовній заяві електронну пошту, а саме ІНФОРМАЦІЯ_1 та подано підтвердження про це до суду (а. с. 246 т.1, 11 т. 2).

Якщо учасникнадав судуелектронну адресу,зазначивши їїу заяві(скарзі),то потрібноприпустити,що учасниксправи бажає,принаймні незаперечує,щоб цізасоби комунікаціївикористовувалися судомчи сторонами.Це передусімпокладає научасника справиобов`язок отримуватиповідомлення івідповідати наних.З оглядуна цесуд,який комунікуєз учасникомза допомогоюповідомлених нимзасобів,діє правомірноі добросовісно.Тому потрібновиходити зпрезумпції обізнаності:особа,якій адресованоповідомлення судучерез такізасоби комунікації,знає абопринаймні повиннабула дізнатисяпро повідомлення.За загальнимправилом ст.130,272ЦПК України, якщо копію процесуального документа вручено представникові, вважається, що її вручено й особі, яку він представляє.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 30 листопада 2022 року у справі № 725/486/22, від 30 листопада 2022 року у справі № 759/14068/19, від 20 січня 2023 року у справі № 465/6147/18.

Таким чином, отримання кореспонденції представником (адвокатом) вважається належним врученням стороні, яку він представляє, і на неї поширюються всі відповідні процесуальні наслідки.

Також, адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку (частина 6 статті 14 ЦПК України із змінами, внесеними Законом № 3200-ІХ від 29 червня 2023 року, які набрали чинності 18 жовтня 2023 року).

Отже, представник позивача ОСОБА_1 адвокат Тунік Ю. М., як адвокат зобов`язаний бути зареєстрованим у ЄСІТС та використовувати систему задля належного представництва інтересів клієнта, одержуючи процесуальні документи, що реєструються судом у справі відразу після їх реєстрації.

Крім того, представник позивача ОСОБА_1 адвокат Тунік Ю. М. у апеляційній скарзі не заперечує того, що заяви про розподіл судових витрат з додатками ним отримано на зазначену у процесуальних документах електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 , а тому вважається, що сторона позивача належним чином отримала кореспонденцію, що не суперечить вимогам ч. 2 ст. 183 ЦПК України.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що додаткове рішення Літинського районного суду Вінницької області від 06 грудня 2024 року підлягає скасуванню в частині задоволення заяви представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Базалицького Р. В. про ухвалення додаткового рішення та стягнення із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрат понесених на професійну правничу допомогу у розмірі 22 000,00 грн. з ухваленням нового рішення про часткове задоволення заяви. В частині скасування заходів забезпечення позову додаткове рішення слід залишити без змін. Додаткове рішення Літинського районного суду Вінницької області від 09 грудня 2024 року підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення заяви представника відповідача ОСОБА_3 адвоката Базалицького Р. В. про ухвалення додаткового рішення.

Відповідно до статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (частина 1). Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи (частина 2).

На підставі викладеного і керуючись ст. 367, 374, 376, 381-382 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційні скарги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Додаткове рішення Літинського районного суду Вінницької області від 06 грудня 2024 року в частині задоволення заяви представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Базалицького Романа Валерійовича про ухвалення додаткового рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Заяву представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Базалицького Романа Валерійовича задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати понесені на професійну правничу допомогу у розмірі 8000,00 (вісім тисяч) грн.

В іншій частині додаткове рішення Літинського районного суду Вінницької області від 06 грудня 2024 року залишити без змін.

Додаткове рішення Літинського районного суду Вінницької області від 09 грудня 2024 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Заяву представника відповідача ОСОБА_3 адвоката Базалицького Романа Валерійовича задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 витрати понесені на професійну правничу допомогу у розмірі 4500,00 (чотири тисячі п`ятсот) грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

ГоловуючийМ. В. Матківська СуддіЮ. Б. Войтко В. В. Сопрун