Постанова

від 27.02.2025 по справі 490/8346/19

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

27.02.25

22-ц/812/336/25

Провадження № 22-ц/812/336/25

П О С Т А Н О В А

іменем України

24 лютого 2025 року м. Миколаїв

справа № 490/8346/19

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Лівінського І.В.,

суддів: Кушнірової Т.Б., Шаманської Н.О.,

із секретарем судового засідання Лівшенком О.С.,

за участю: державного виконавця - Гуменної Л.Г., стягувача ОСОБА_1 , його представника ОСОБА_2 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження

апеляційну скаргу

ОСОБА_1 , поданою йогопредставником ОСОБА_2

на ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва, постановлену 13 грудня 2024 року під головуванням судді Шолох Л.М., в приміщенні цього ж суду, повний текст рішення складено того ж дня, у цивільній справі

за поданням

державного виконавця Центрального відділу Державної виконавчої служби у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) Гуменної Лариси Григорівни про розшук боржниці ОСОБА_3 , стягувач ОСОБА_1 ,

в с т а н о в и в:

1.Описова частина

Короткий зміст вимог позовної заяви

22 листопада 2024 року головний державний виконавець Центрального відділу Державної виконавчої служби у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) (далі - Центральний ВДВС) Гуменна Л.Г. звернулася до суду з поданням про розшук боржниці - ОСОБА_3 .

В обґрунтування подання зазначено, що у Центральному ВДВС перебуває виконавче провадження за номером АСВП 71982963 з примусового виконання постанови №490/8346/19 виданої 07 червня 2023 року Миколаївським апеляційним судом про зобов`язання ОСОБА_3 забезпечувати спілкування ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком ОСОБА_1 за допомогою телефону та/або програм інтернет - телефонії WhatsApp, Viber, Telegram або Skype у режимах аудіо та відео зв`язку конференції щодня тривалістю до 30 хвилин, з урахуванням режиму та можливості дитини до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі.

08 червня 2023 року державним виконавцем відділу винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.

21 травня 2024 року державним виконавцем винесено постанову про накладення штрафу на ОСОБА_3 у розмірі 1700 грн за невиконання без поважних причин постанови №490/8346/19 виданої 07 червня 2023 року Миколаївським апеляційним судом.

10 червня 2024 року стягувач у присутності державного виконавця намагався зателефонувати до ОСОБА_3 за допомогою програм інтернет телефонії Viber, проте боржник не відповідав на дзвінок про що складено відповідний акт державного виконавця.

12червня 2024року державнимвиконавцем винесенопостанову пронакладення штрафуна ОСОБА_3 у подвійномурозмірі за невиконання постанови суду.

07 листопада 2024 року державним виконавцем було здійснено вихід за адресою боржниці ОСОБА_3 , а саме: АДРЕСА_1 , про що складено відповідний акт та встановлено, що боржник відсутній та фактичне місце знаходження встановити не можливо.

Посилаючись на те, що станом на 21 листопада 2024 року вимоги виконавчого документу не виконано, до відділу повідомлення про виконання постанови Миколаївського апеляційного суду №490/8346/19 від 07 червня 2023 року не надходило, відомостей про місце проживання чи перебування боржниці немає, державний виконавець просив оголосити розшук боржниці - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Представник стягувача ОСОБА_1 адвокат Демченко Н.В. подала пояснення по справі, в яких просила задовольнити подання Центрального ВДВС та оголосити розшук боржниці ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , посилаючись на те, що постанова Миколаївського апеляційного суду не виконується; актуальних відомостей про місце перебування або місце проживання боржниці та малолітньої дитини немає; на телефонні дзвінки боржник не відповідає; де перебуває дитина, в якому оточенні, який її фізичний стан не відомо. ОСОБА_3 умисно ухиляється від виконання зобов`язань, які покладені на неї постановою суду, продовжує чинити перешкоди у вільному спілкуванні батька з сином.

Представник боржниці ОСОБА_3 , - адвокат Коренко Т.В., подала пояснення по справі, в яких просила відмовити у задоволенні подання державного виконавця про розшук боржниці ОСОБА_3 з огляду на те, що стягувачу ОСОБА_1 достеменно відомо про місце знаходження боржниці, тому останній мав можливість повідомити про це державного виконавця. До матеріалів цивільної справи №490/8346/19 долучались документи про місце перебування боржниці, яка разом з дитиною перебуває у Федеративній Республіці Німеччина, а саме тимчасова довідка на проживання, довідка про місце проживання, копія договору оренди житла.

ОСОБА_3 особисто спілкувалась з працівниками Центрального ДВС, яким було відомо про її місцезнаходження, що підтверджується смс переписками через Вайбер. ОСОБА_3 зверталась із скаргою на дії ДВС, тому останні зловживають своїми повноваженнями і вживають необґрунтованих та безпідставних дій при зверненні до суду.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Ухвалою Центральногорайонного судум.Миколаєва від13грудня 2024року узадоволенні поданнядержавного виконавцяпро розшукборжниці ОСОБА_3 відмовлено.

Судове рішення мотивовано тим, що доказів того, що державний виконавець з метою встановлення фактичного місця знаходження ОСОБА_3 , здійснював вихід за адресою, вказаній у виконавчому провадженні як адреса боржниці, суду не надано.

Також матеріалисправи немістять доказівтого,що державнийвиконавець вживавзаходів,спрямованих навстановлення фактичногомісцезнаходження боржниці.

Державним виконавцем Гуменною Л. не надано доказів того, що ним вжиті усі, передбачені законодавством заходи, для встановлення місця проживання чи перебування боржниці ОСОБА_3 .

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі представник стягувача ОСОБА_1 Демченко Н.В. посилаючись на незаконність ухвали, неповноту встановлення судом обставин справи, які мають значення для справи, неправильну оцінку доказів, просила, скасувати ухвалу суду та направити справу для розгляду до суду першої інстанції.

Апеляційна скарга мотивована тим, що матеріали справи містять достатньо доказів того, що державний виконавець під час здійснення виконавчих дій направляв свої зусилля на встановлення місцезнаходження боржниці. Представником стягувача залучено низьку документів, які свідчать про пошук боржниці. Державний виконавець фактично по факту долучення цих документів здійснював дії, які охоплюються поняттям встановлення місцезнаходження боржниці. Суд першої інстанції не звернув на це уваги та не дав цим документам належну оцінку.

В якостідоказів фактичногомісцезнаходження боржниці ОСОБА_3 ,суд першоїінстанції взявдо своєїуваги пояснення представника боржниці про надання нею до матеріалів справи документів Апелянт вважає, що документи не є належними доказами, оскільки не відповідають вимогам справжності. На думку стягувача такими документами, зокрема є: дошкільна довідка стосовно ОСОБА_5 , яка містить інформації про гіпотетичне навчання у школі у майбутньому, договір оренди житла на території Федеративної Республіки Німеччина, який має переклад на німецьку мову, але не завірений компетентними органами та довідка про місце проживання, яка не завірена компетентними органами.

Окрім того, матеріали справи не містять належних доказів надання стягувачем дозволу на виїзд боржниці за кордон, про постійне спілкування боржниці із державним виконавцем та надання йому інформації про своє місцезнаходження.

Отже, на даний час фактично відсутні відомості про місцезнаходження боржниці, що унеможливлює виконання рішення суду державним виконавцем.

Апелянт зазначає,що натеперішній час,вимоги виконавчогодокументу боржникомне виконані,місце фактичногопроживання,місце перебуванняборжниці державномувиконавцю невідоме,про настанняобставин якіспричиняють обов`язковезупинення виконавчогопровадження, відділДВС боржником неповідомлено.Вважає,що рішеннясуду навмисноне виконуєтьсяборжником ОСОБА_3 .

Отже, з матеріалів справи вбачається, що державним виконавцем проведені всі дії примусового характеру, які необхідні для виконання судового рішення. Перешкодою у виконанні рішення суду є відсутність відомостей про місцезнаходження боржниці, що унеможливлює проведення виконавчих дій.

Відзив наапеляційну скаргув письмовійформі протягомстроку,встановленого судом,від іншихучасників справидо апеляційногосуду ненадходив.

2. Мотивувальна частина

Згідно з частинами 1, 4 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Встановлені судом першої інстанції обставини справи

Із матеріалів справи вбачається, що на виконанні Центрального ВДВС перебуває виконавче провадження №71982963 з виконання постанови Миколаївського апеляційного суду від 07 червня 2023 року, якою суд задовольнив заяву ОСОБА_1 про забезпечення його зустрічного позову до ОСОБА_3 про визначення місця проживання малолітньої дитини з батьком, у справі №490/8346/19 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання її сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір`ю, та стягнення з ОСОБА_1 аліментів на неповнолітню дитину ОСОБА_6 , а саме, суд зобов`язав ОСОБА_3 забезпечувати спілкування ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком ОСОБА_1 за допомогою телефону та/або програм інтернет - телефонії WhatsApp; Viber; Telegram; або Skype у режимах аудіо/ та відео зв`язку конференції щодня тривалістю до 30 хвилин, з урахуванням режиму та можливості дитини до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі (а.с.6).

08 червня 2023 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №71982963.

21травня 2024року державнимвиконавцем ЦентральногоВДВС складеноакт,в якомузазначено,що довідділу надійшлазаява стягувачавід 25липня 2023року завх.№10050з додаткамивідповідно доякої встановлено,що боржникухиляється відвиконання рішеннясуду.17травня 2024року додержавного виконавцяна прийомприйшов стягувачта повідомив,що боржникомрішення невиконується (а.с.7).

Цього ж числа державним виконавцем винесено постанову про накладення штрафу на ОСОБА_3 у розмірі 1700 грн за невиконання без поважних причин постанови Миколаївського апеляційного суду №490/8346/19 від 07 червня 2023 року (а.с 10).

10 червня 2024 року державним виконавцем Центрального ВДВС складено акт про те, що стягувач у присутності державного виконавця намагався зателефонувати до ОСОБА_3 за допомогою програми інтернет телефонії Viber, проте боржник не відповів на дзвінок про що складено відповідний акт державного виконавця. Також, відповідно до заяви представника стягувача від 05 червня 2024 року та додатків до заяви, встановлено, що спілкування стягувача і боржниці відбувається не щодня, як вказано в рішенні суду. Крім того, до відділу від боржниці не надходило жодних документів, що підтверджують поважність причин невиконання боржником рішення суду. Таким чином, боржник безпідставно ухиляється від виконання рішення суду (а.с.57).

12червня 2024року державнимвиконавцем винесенопостанову пронакладення штрафуна ОСОБА_3 у подвійномурозмірі за невиконання постанови суду (а.с. 9).

На обґрунтування свого подання про розшук боржниці ОСОБА_3 , державний виконавець надав, окрім зазначених документів, також акт про те, що 07 листопада 2024 року державним виконавцем здійснено вихід за адресою боржниці: АДРЕСА_2 , ОСОБА_3 відсутня. На дзвінок та стук у двері ніхто не відчинив. Залишено вимогу державного виконавця щодо надання доказів про виконання виконавчого документу.

Цей акт державного виконавця складений без участі стягувача та без залучення понятих (а.с.8).

Державний виконавець вказував, що станом на 21 листопада 2024 року відомості про місце проживання чи перебування боржниці відсутні.

Також, до матеріалів справи долучено відповідь Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України, в якому повідомлено державного виконавця на його запит, що відомостей про перетинання державного кордону України ОСОБА_7 , у період з 01 січня 2022 року по 01 травня 2022 року в базі даних не виявлено (а.с.81).

Під час розгляду справи представник боржниці - адвокат Коренко Т.В. надала пояснення про те, що ОСОБА_3 та її діти перебувають у Федеративній Республіці Німеччина.

На обґрунтування цього представник надала копію договору оренди житла з якого слідує, що 01 листопада 2022 року між ТОВ «Тренд Іммобілієн» та ОСОБА_7 укладено договір оренди житлової квартири у будинку на АДРЕСА_3 , а також довідку про місце проживання від 02 листопада 2022 року відповідно до якої ОСОБА_3 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 01 листопада 2022 року в`їхали до квартири за адресою: АДРЕСА_4 .

Крім того, представник надала тимчасову довідку про погоджену посвідку на проживання від 13 листопада 2023 року з якої вбачається, що ОСОБА_3 було задоволено клопотання про надання дозволу на перебування іноземних осіб до 04 березня 2025 року. Цю довідку перекладено перекладачем Сушковою Н.С. та справжність її підпису засвідчено приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Денисовою О.О., зареєстровано в реєстрі за № 2542.

Також, у своїх поясненнях боржник зазначила, що згоду на виїзд дитини за кордон надавав батько дитини ОСОБА_1 особисто. Номер телефону ОСОБА_3 не змінювала та завжди спілкувалася з державним виконавцем, надавала інформацію про її місцезнаходження.

Позиція апеляційногосуду

Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Зазначене конституційне положення відображено і у пункті 7 частини 3 статті 2 та статті 18 ЦПК України, згідно з якими судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Порядок виконання судових рішень та повноваження виконавців при вчиненні виконавчих дій визначені Законом України від 2 червня 2016 року №1404-VІІІ «Про виконавче провадження» (далі - Закон №1404-VІІІ).

Відповідно до статті 1 Закону №1404-VІІІ виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Стаття 6 Конституції України визначає, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Відповідно до статті 18 Закону №1404-VІІІ виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Як передбачено частиною 4 статті 19 Закону №1404-VІІІ, сторони зобов`язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи.

За приписами частини 1 статті 36 Закону №1404-VІІІ у разі відсутності відомостей про місце проживання, перебування боржника фізичної особи, а також дитини за виконавчими документами про відібрання дитини виконавець звертається до суду з поданням про винесення ухвали про розшук боржника або дитини.

Згідно зі статтею 438 ЦПК України розшук боржника або дитини, привід боржника оголошуються за місцем виконання рішення або за останнім відомим місцем проживання (перебування) боржника або дитини чи місцезнаходженням їхнього майна, або за місцем проживання (перебування) стягувача. Суд має право витребувати від виконавця всі необхідні документи для вирішення питання про оголошення розшуку. Суд розглядає подання виконавця протягом десяти днів.

Відповідно до пункту 4 розділу ІХ Інструкції з примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 2 квітня 2012 року № 512/5, за неможливості з`ясування місцезнаходження боржника чи дитини державний виконавець звертається з поданням до суду про розшук дитини або боржника.

За змістом указаних правових норм обов`язковість судового рішення є однією з основних засад судочинства.

Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені законом. До заходів, які необхідні для своєчасного та повного виконання рішення, зокрема, належить оголошення розшуку боржниці.

Підставою для звернення до суду з відповідним поданням є відсутність відомостей про місце проживання чи місце перебування боржниці фізичної особи.

Звертаючись до суду з таким поданням, виконавець повинен надати докази про те, що ним вживалися заходи, спрямовані на встановлення фактичного місцезнаходження боржниці, але це не дало позитивних результатів. Такими доказами можуть бути: а) отримані відповіді на запит від відповідних територіальних органів МВС України щодо місця реєстрації особи; б) отримана інформація від учасників виконавчого провадження та інших осіб, у тому числі усно (в такому випадку отримана інформація відображається в акті державного виконавця), про можливі місця перебування боржниці; в) перевірка наявності боржника за можливими місцями його перебування, встановленими під час проведення виконавчих дій; г) отримана інформація щодо місця роботи боржника; ґ)отримана інформація про боржника з інших джерел.

Отже, звернення виконавця до суду з поданням про розшук боржника фізичної особи повинно бути підтверджене відповідними документами, що обґрунтовують наявність невиконаного виконавчого провадження та безрезультатність виконавчих дій через не виявлення фактичного місцезнаходження боржника.

Між тим, із наданих доказів неможливо у повній мірі встановити, що державним виконавцем вчинялись відповідні та достатні дії щодо з`ясування місця знаходження боржниці ОСОБА_3 , оскільки на підтвердження ухилення боржниці від виконання виконавчого документу та відсутність боржниці державний виконавець надав лише акт про відсутність ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_2 , яка не зазначена у виконавчому провадженні, як місце проживання боржниці.

Водночас, зі змісту вказаного вище запиту державного виконавця до Державної прикордонної служби вбачається, що боржник ОСОБА_3 повідомляла державного виконавця про те, що вона виїхала за кордон до часу відкриття виконавчого провадження.

Крім того, стягувач ОСОБА_1 в судовому засіданні апеляційного суду пояснив, що ОСОБА_3 порушує встановлений апеляційним судом графік спілкування з дитиною, перерви бувають по декілька місяців. Іноді вона виходить на зв`язок, останній раз це було 27, 28 січня 2025 року.

Повідомлена представником боржниці інформація про місце перебування ОСОБА_3 з дитиною у Федеративній Республіці Німеччина державним виконавцем не спростована.

Отже, встановлені обставини у сукупності свідчать про обізнаність державного виконавця про місцеперебування боржниці ОСОБА_3 за кордоном.

Водночас, доказів вчинення державним виконавцем будь яких дій щодо перевірки вказаного боржницею місця перебування, в разі сумнівів у держаного виконавця щодо достовірності цієї інформації, останній не надав.

За такого, доводи апеляційної скарги про відсутність у державного виконавця відомостей про місцеперебування ОСОБА_3 , є необґрунтованими.

На підставі наведеного, апеляційний суд погоджується з основним висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення подання держаного виконавця про розшук боржниці ОСОБА_3 .

Доводи апеляційної скарги про необхідність розшуку ОСОБА_3 є необґрунтованими з наведених вище підстав.

При цьому, апеляційний суд ураховує характер виконавчих дій, які має провести державний виконавець в межах даного виконавчого провадження по примусовому виконанню постанови суду, якою зобов`язано ОСОБА_3 забезпечувати спілкування ОСОБА_4 з батьком ОСОБА_1 за допомогою телефону та/або програм інтернет-телефонії у режимах аудіо та відео зв`язку.

Крім того, розшук боржника є суттєвим втручанням у приватне життя особи у розумінні статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому має бути легітимним, виправданим та пропорційним цілям, які мали бути досягнуті. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), висловлену у пункті 33 рішення ЄСПЛ у справі "Фельдман проти України", за яким будь-яке втручання у право особи на повагу до її приватного та сімейного життя становитиме порушення статті 8 Конвенції, якщо воно не здійснювалося "згідно із законом", не переслідувало легітимну ціль та було "необхідним у демократичному суспільстві" у тому сенсі, що воно було пропорційним цілям, які мали бути досягнуті.

До того ж, згідно з Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» з 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан, дія якого продовжена до теперішнього часу.

Захист прав дитини гарантовано статтями 3, 12, 16 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року.

Згідно з частиною першою статті 3 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до статті 18 цієї Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини вимагає визначення найкращих інтересів дитини та передбачає, що зв`язки дитини з сім`єю повинні зберігатися, за винятком випадків, коли це може шкодити його здоров`ю та розвитку (рішення від 09 квітня 2019 року у справі «А. В. проти Словенії»).

З урахуванням введення воєнного стану в Україні, вирішуючи спори, що стосуються прав та інтересів дитини, першочерговим завданням держави є забезпечення її безпеки і права на життя.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Доводи, наведені в обґрунтування апеляційної скарги, не можуть бути підставами для скасування рішення суду першої інстанції, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а тому ухвала підлягає залишенню без зміни відповідно до положень статті 375 ЦПК України.

Оскільки оскаржене судове рішення суду першої інстанції залишено без змін, відсутні підстави для розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , поданою його представником ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від 13 грудня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду, за правилами, передбаченими статтею 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

ГоловуючийІ.В. Лівінський Судді:Т.Б. Кушнірова Н.О. Шаманська

Повний текст постанови складено 27 лютого 2025 року.