Ухвала

від 19.02.2025 по справі 345/2177/23

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

19 лютого 2025 року

м. Київ

справа № 345/2177/23

провадження № 61-1238 ск 25

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Пророка В. В. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В., розглянувши касаційну скаргу Таврійського національного університету імені В. І. Вернадського на ухвалу Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 18 жовтня 2024 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 19 грудня 2024 року у справі за заявою Таврійського національного університету імені В. І. Вернадського про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 07 вересня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Таврійського національного університету ім. В. І. Вернадського, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_2 , про встановлення фактів дискримінації у сфері праці, усунення дискримінації, шляхом визнання неправомірними дій і рішень відповідача, стягнення грошової компенсації у розмірі дворічного середнього заробітку,

ВСТАНОВИВ:

1. В травні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із указаним позовом, у якому просив визнати неправомірними дії Таврійського національного університету ім. В.І. Вернадського та встановити наявність у них фактів дискримінації (мобінг) у сфері праці; зобов`язати Таврійський національний університет ім. В.І. Вернадського усунути дискримінації, шляхом виплати на користь позивача грошової компенсації у розмірі дворічного середнього заробітку, у зв`язку із відмовою відповідача поновлювати позивача на рівнозначній посаді; стягнути з Таврійського національного університету ім. В. І. Вернадського на користь позивача грошову компенсацію у розмірі дворічного середнього заробітку проректора з науково-педагогічної діяльності та інноваційного розвитку, згідно штатного розкладу на 2023 рік.

2. Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області рішенням від 07 вересня 2023 року частково задовольнив позов ОСОБА_1 . Визнав неправомірними дії Таврійського національного університету ім. В. І. Вернадського та встановив факт дискримінації (мобінг) у сфері праці щодо ОСОБА_1 , стягнув із Таврійського національного університету ім. В. І. Вернадського на користь ОСОБА_1 524 712,00 грн грошової компенсації. Вирішив питання судового збору.

3. Івано-Франківського апеляційного суду постановою від 12 грудня 2023 року рішення Калуського міськрайонного суду від 07 вересня 2023 року змінив, скасувавши в частині стягнення з Таврійського національного університету імені В. І. Вернадського на користь ОСОБА_1 524 712,00 грн грошової компенсації та стягнення судового збору в розмірі 2 147,20 грн. В цій частині ухвалив нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Таврійського національного університету імені В. І. Вернадського про стягнення грошової компенсації у розмірі дворічного середнього заробітку відмовив, в іншій оскаржуваній частині рішення залишив без змін.

4. У січні 2024 року представник Таврійського національного університету імені В. І. Вернадського звернувся до суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Калуського міськрайонного суду від 07 вересня 2023 року.

5. Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області ухвалою від 18 жовтня 2024 року, залишеною без змін постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 19 грудня 2024 року, відмовив у задоволенні заяви Таврійського національного університету імені В. І. Вернадського про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 07 вересня 2023 року.

6. В січні 2025 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Таврійського національного університету імені В. І. Вернадського на ухвалу Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 18 жовтня 2024 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 19 грудня 2024 року, у якій заявник просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким заяву Таврійського національного університету імені В. І. Вернадського про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 07 вересня 2023 року задовольнити.

7. Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки скаргу подано на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.

8. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

9. Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

10. Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України).

11. Ціна позову в цій справі становить 524 712,00 грн, яка станом на 01 січня 2025 року не перевищувала двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 028,00 грн х 250 = 757 000,00 грн). Тобто судові рішення у справі № 345/2177/23 не підлягають касаційному перегляду в силу вимог закону.

12. Також касаційна скарга не містить посилань на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, підлягають касаційному оскарженню.

13. Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 27 жовтня 2020 року у справі № 127/18513/18 (провадження № 14-145цс20) вказала на те, що касаційний перегляд вважається екстраординарним з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції з точки зору обмеження виключно питаннями права та більшим ступенем формальності процедур.

14. У ЦПК України визначено баланс між такими гарантіями права на справедливий судовий розгляд, як право на розгляд справи судом, встановленим законом (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року), та принципом остаточності судових рішень res judicata, фактично закріплено перехід до моделі обмеженої касації, що реалізується за допомогою введення процесуальних фільтрів з метою підвищення ефективності касаційного провадження.

15. Оскарження в суді третьої інстанції має відбуватися щодо справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, що забезпечує ефективність касаційного провадження.

16. Зазначене відповідає і Рекомендаціям № В (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

17. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), яка, відповідно до частини четвертої статті 10 ЦПК України є джерелом права, умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

18. При цьому застосування передбаченого законодавством порогу ratione valoris (ціна позову) для подання скарг до Верховного Суду є правомірною та обґрунтованою вимогою, враховуючи саму суть повноважень Верховного Суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

19. Вказане також узгоджується з висновками, викладеними в рішенні Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(ІІ)/2023 у справі № 3-88/2021(209/21, 47/22, 77/23, 188/23), яким, зокрема, визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. Так, у вказаному рішенні серед іншого, зазначено, що внормування процесуальних відносин у спосіб визначення в ЦПК України підстав для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, можливе як виняток і лише у разі, коли це обумовлено потребами, що є значущими для дієвості та ефективності правосуддя, зокрема потребою розв`язання Верховним Судом як найвищим судом у системі судоустрою України складного юридичного питання, яке має фундаментальне значення для формування судами єдиної правозастосовної практики. Конституційний Суд України вважає, що припис пункту 2 частини третьої статті 389 Кодексу, що встановлює один із «фільтрів» для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, - визнання справи малозначною - є зрозумілим за змістом та передбачним за наслідками застосування. Зазначений припис Кодексу також має правомірну мету - додержання принципу остаточності судового рішення (res judicata) як одного з аспектів вимоги юридичної визначеності. Пункт 2 частини третьої статті 389 Кодексу містить домірні засоби законодавчого внормування процесуальних відносин щодо відкриття касаційного провадження у малозначних справах (пункти 7.8-7.10).

20. Згідно з положеннями частини першої статті 394 ЦПК України, одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).

21. Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

22. Враховуючи наведене, оскільки заявник подав касаційну скаргу на судові рішення у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.

23. Крім цього, Верховний Суд звертає увагу на те, що під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті провадження) у справі не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлюється наявність чи відсутність підстав для їх касаційного оскарження відповідно до вимог статей 389, 394 ЦПК України.

24. За таких обставин не потребує окремого розгляду питання дотримання особою, яка подала касаційну скаргу, вимог статей 389-392 ЦПК України.

Керуючись статтею 129 Конституції України, статтями 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі за заявою Таврійського національного університету імені В. І. Вернадського про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 07 вересня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Таврійського національного університету ім. В. І. Вернадського, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_2 , про встановлення фактів дискримінації у сфері праці, усунення дискримінації, шляхом визнання неправомірними дій і рішень відповідача, стягнення грошової компенсації у розмірі дворічного середнього заробітку, за касаційною скаргою Таврійського національного університету імені В. І. Вернадського на ухвалу Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 18 жовтня 2024 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 19 грудня 2024 року.

2. Копію ухвали та додані до касаційної скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді /підпис/ В. В. Пророк

/підпис/ І. В. Литвиненко

/підпис/ Є. В. Петров