Ухвала від 25.02.2025 по справі 361/4287/18

справа № 361/4287/18

провадження № 1-кс/361/315/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.02.2025 м. Бровари

Слідчий суддя Броварського міськрайонного суду Київської області ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні взалі судуклопотання власника майна ОСОБА_4 про скасування арешту майна,-

ВСТАНОВИВ:

18.02.2025 в провадження Броварського міськрайонного суду Київської області надійшло клопотання ОСОБА_4 про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Броварського міськрайонного суду Київської області від 30.06.2023 на земельні ділянки з кадастровими номерами 3220882600:04:007:1354 площею 0,0652 га, 3220882600:04:007:1725 площею 0.0697 га, 3220882600:04:007:1726 площею 0,0765 га, 3220882600:04:007:1755 площею 0.0632 га (далі по тексту земельні ділянки), для індивідуального садівництва за адресою: Київська область. Бориспільський район, Гнідинська сільська рада, Садівниче товариство «Обслуговуючий кооператив «Стадне», які належать ОСОБА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 .

В клопотанні зазначено, що право власності ОСОБА_4 на земельну ділянку з кадастровим номером 3220882600:04:007:1354 площею 0,0652 га підтверджується договором купівлі-продажу земельної ділянки від 17.01.2019, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 і зареєстрованим у реєстрі за № 57 та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 17.01.2019 № 153003023; право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3220882600:04:007:1725 площею 0,0765 га підтверджується договором купівлі-продажу земельної ділянки від 17.01.2019, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 і зареєстрованим у реєстрі за № 58 та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 17.01.2019 № 153005272; право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3220882600:04:007:1726 площею 0,0765 га підтверджується договором купівлі-продажу земельної ділянки від 17.01.2019, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 і зареєстрованим у реєстрі за № 59 та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 17.01.2019 № 153007498; право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3220882600:04:007:1755 площею 0,0632 га підтверджується договором купівлі-продажу земельної ділянки під 17.01.2019, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 і зареєстрованим у реєстрі за № 60 та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 17.01.2019 № 153009592.

Заявник зазначає, що на час подання цього клопотання у подальшому застосуванні заходу у вигляді арешту майна відпала потреба, оскільки прокурором не доведено необхідність і доцільність арешту земельних ділянок, відсутні будь-які докази того, що потреби розслідування кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 197-1, ч. 1 ст. 239, ч. 1 ст. 364 КК України у кримінальному провадженні №12015110100000760 виправдовують обмеження конституційних прав власника, прокурором не доведено, що арештом майна на ці земельні ділянки буде виконане завдання у кримінальному провадженні.

Звертає увагу на те, що причетність власника майна до вчинення злочинів як на час накладення майна, так і на даний час, слідством не доведено, заявник є добросовісним набувачем нерухомого майна, яке набуте у встановленому законом порядку, а протилежне не доведено ні досудовим розслідуванням, ні будь-яким судовим рішенням. При цьому майже за десять років досудового розслідування у кримінальному провадженні та майже за два роки як накладено арешт на земельні ділянки не встановлені обставини вчинення злочинів, передбачених ч.1ст.197-1,ч.1ст.239,ч.1ст.364КК України, особи, причетні до їх вчинення, слідство не встановило осіб, причетних до скоєння злочину. Отже арешт земельних ділянок не тільки не сприяв у встановленні обставин вчинення злочинів, осіб, причетних до них, а і грубо обмежує реалізацію прав і свобод законного власника майна.

Таким чином тривалий арешт на земельні ділянки не забезпечує справедливий баланс між інтересами досудового розслідування, яке триває безрезультатно 10 років і необґрунтованим обмеженням права власності заявника.

Враховуючи вищевикладене, просить скасувати арешт, накладений на земельні ділянки, що належить заявнику ОСОБА_4 на праві власності.

Розгляд справи було призначено на 21.02.2025, однак за клопотанням прокурора від 19.02.2025 її розгляд було відкладено на 25.02.2025, про що повідомлено учасникам судового провадження належним чином.

В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 просить відмовити в задоволенні клопотання про скасування арешту земельної ділянки посилаючись на те, що вказана земельна ділянка визнана речовим доказом, наразі триває досудове розслідування у кримінальному провадженні, проводяться необхідні слідчі дії з метою встановлення наявності чи відсутності складу кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 197-1, ч. 1 ст. 239 та ч. 1 ст. 364, на даний час не відпала потреба в застосуванні цього заходу забезпечення кримінального провадження.

Заслухавши доводи прокурора, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя приходить до наступного висновку.

Згідно ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Виходячи з наведеного, дана норма пов`язує право слідчого судді на скасування арешту майна, накладеного за відсутності підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника, законного представника, іншого власника чи володільця майна, із можливістю надання особами, що не були присутніми в судовому засіданні і про права та законні інтереси яких вирішено питання судовим рішенням, доказів та матеріалів, які вказуватимуть, що арешт накладено необґрунтовано або в його застосуванні відпала потреба, доведеності перед слідчим суддею їх переконливості.

Відповідно доч.1ст.170КПК України,арештом майнає тимчасове,до скасуванняу встановленомуцим Кодексомпорядку,позбавлення заухвалою слідчогосудді абосуду правана відчуження,розпорядження та/абокористування майном,щодо якогоіснує сукупністьпідстав чирозумних підозрвважати,що воноє доказомзлочину,підлягає спеціальнійконфіскації упідозрюваного,обвинуваченого,засудженого,третіх осіб,конфіскації уюридичної особи,для забезпеченняцивільного позову,стягнення зюридичної особиотриманої неправомірноївигоди,можливої конфіскаціїмайна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Статтею 1 Протоколу №1 (1952 р.) до Конвенції встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).

Частиною другою статті 170 КПК України встановлено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів;2) спеціальної конфіскації;3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

В судовому засіданні встановлено, що 17.01.2019 ОСОБА_4 на підставі договорів купівлі-продажу придбано чотири земельні ділянки з кадастровими номерами 3220882600:04:007:1354площею 0,0652га,3220882600:04:007:1725площею 0.0697га,3220882600:04:007:1726площею 0,0765га,3220882600:04:007:1755площею 0.0632га,які розташовані за адресою: Київська область, Бориспільський район, Гнідинська сільська рада, ОК «СТ «Стадне».

Ухвалою слідчого судді Броварського міськрайонного суду Київської області від 30.06.2023 клопотання прокурора задоволено та накладено арешт на ряд земельних ділянок, в тому числі земельні ділянки з кадастровими номерами 3220882600:04:007:1354площею 0,0652га,3220882600:04:007:1725площею 0.0697га,3220882600:04:007:1726площею 0,0765га,3220882600:04:007:1755площею 0.0632га,які розташовані за адресою: Київська область, Бориспільський район, Гнідинська сільська рада, ОК «СТ «Стадне», та які належать ОСОБА_4 , із забороною власнику відчужувати та розпоряджатися вказаним майном.

При цьому власнику майна не заборонено право користування земельною ділянкою до завершення розслідування, тому з цих мотивів ухвала слідчого судді в частині форм встановлених заборон й обмежень стосовно земельної ділянки відповідає вимогам ст.ст. 170, 172, 173 КПК України.

Звертаючись до суду із клопотанням про накладення арешту на майно, прокурором була зазначена підстава, передбачена п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, а саме необхідність збереження доказу, недопущення його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Накладаючи арешт майно, слідчий суддя виходив з того, що було вчинено кримінальні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 197-1, ч. 1 ст. 239 (чинна до 01.07.2020), ч. 1 ст. 364 (чинна з 04.06.2014 по 01.07.2020) КК України, а також те, що зазначені земельні ділянки мають суттєве значення для встановлення важливих обставин у кримінальному провадженні, відповідають критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, тобто є речовим доказом у кримінальному провадженні, з метою недопущення втрати речових доказів, а також всебічного, повного й неупередженого розслідування, встановлення всіх обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню, виникла необхідність застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження, як накладення арешту на нерухоме майно.

Як вбачається з матеріалів клопотання за яким накладався арешт, службові особи Бориспільської РДА, зловживаючи владою та службовим становищем, тобто умисно, з метою одержання неправомірної вигоди для себе чи ОК СТ «Стадне», використали службове становище всупереч інтересам служби, при виділенні у користування ОК СТ «Стадне» та подальшому переданні у власність громадянам земельних ділянок, які розташовані в адміністративних межах Гнідинської сільської ради Бориспільського району Київської області та які перебували у постійному користуванні членів СК «Вікторія Плюс», в результаті чого завдали істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам членам СК «Вікторія Плюс», відомості про скоєння кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 197-1, ч. 1 ст. 239 (чинна до 01.07.2020), ч. 1 ст. 364 (чинна з 04.06.2014 по 01.07.2020) КК України, внесені до ЄРДР 09.04.2015 під №12015110100000760.

За цей час, право власності на земельні ділянки ніким не оспорювалось, прокурором не було подано позов про скасування правовстановлюючих документів на майно, з обвинувальним актом прокурор до суду не звертався, як і територіальна громада з позовом про відшкодування збитків або звільнення земельних ділянок від забудов.

Аргументи прокурора про необхідність арешту земельних ділянок з огляду на те, що встановлюються особи, які причетні до скоєння кримінально-протиправних дій у цьому кримінальному провадженні, слідчий суддя відхиляє з огляду на те, що встановлення даних осіб не потребує заходів забезпечення кримінального провадження. Слідчий суддя звертає увагу, що ОСОБА_4 купила земельні ділянки в 2019 році, відомості щодо неправомірності набуття нею права власності суду не надані, її причетність до кримінального провадження не доведена, ризики знищення або перетворення особистого майна з її боку також не доведені.

Питання тривалості обмеження права на мирне володіння майном, оцінюється судом з урахуванням практики ЄСПЛ. Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення від 23.09.1982 у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції»). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти.

З огляду на викладене, слідчий суддя враховує, що арешт майна триває протягом тривалого часу, суду не надано доказів існування підстав для проведення будь-яких додаткових досліджень або дій пов`язаних з арештованим майном, жодних додаткових доказів, які б підтверджували наявність потреби у подальшому збережені арешту прокурором не представлено та не спростовано аргументи власника майна, а тому суд вважає, що подальший арешт майна, як ступінь втручання у права і свободи заявника не виправдовує потреби кримінального провадження, відтак потреба в його подальшому застосування відпала.

Враховуючи вищевикладене, слідчий суддя дійшов висновку, що позбавлення ОСОБА_4 , як власника майна, можливості розпоряджатися власністю, як захід забезпечення кримінального провадження, порушує права власності останньої та суперечить ст. 1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки у кримінальному провадженні відсутні підстави, які б виправдовували подальше втручання держави у право на мирне володіння майном у контексті забезпечення "справедливого балансу" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту прав конкретної особи, у зв`язку з чим клопотання про скасування арешту майна є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 170, 174, 309, 369-371, 372, 376 КПК України, слідчий суддя,-

ПОСТАНОВИВ :

Клопотання власника майна ОСОБА_4 про скасування арешту майна - задовольнити.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Броварського міськрайонного суду Київської області від 30.06.2023 у справі № 361/4287/18 (кримінальне провадження №12015110100000760 від 09.04.2015) на земельні ділянки для індивідуального садівництва за адресою : Київська область, Бориспільський район, Гнідинська сільська рада, Садівниче товариство «Обслуговуючий кооператив «Стадне» з кадастровими номерами :

3220882600:04:007:1354 площею 0,0652 га;

3220882600:04:007:1725 площею 0,0697 га;

3220882600:04:007:1726 площею 0,0765 га;

3220882600:04:007:1755 площею 0,0632 га, які належать ОСОБА_4 , рнокпп НОМЕР_1 .

Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення проти неї можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.

Слідчий суддя ОСОБА_1