Постанова

від 25.02.2025 по справі 545/2838/23

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 545/2838/23 Номер провадження 22-ц/814/687/25Головуючий у 1-й інстанції Потетій А. Г. Доповідач ап. інст. Панченко О. О.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2025 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді: Панченка О.О.,

суддів: Кузнєцової О.Ю., Одринської Т.В.,

при секретарі: Філоненко О.В.

за участю представника позивача Акціонерного товариства «Українська залізниця» Ігнатьєвої В.А., представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Любченка О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційними скаргами Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 27 вересня 2024 року ухвалене у складі головуючого судді Потетія А.Г., повний текст судового рішення виготовлено 02 жовтня 2024 року та на додаткове рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 22 жовтня 2024 року, ухвалене у складі головуючого судді Потетія А.Г., повний текст судового рішення виготовлено дати не вказано у справі за позовом Акціонерного товариства «Українська залізниця в особі філії «Центр з ремонту та експлуатації колійних машин» АТ «Укрзалізниця» до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно набутого середнього заробітку,-

В С Т А Н О В И В :

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Зміст позовних вимог

У серпні 2023 року представник Акціонерного товариства «Українська залізниця в особі філії «Центр з ремонту та експлуатації колійних машин» АТ «Укрзалізниця» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно набутого середнього заробітку.

Позов мотивовано тим, що ОСОБА_1 працював машиністом залізнично-будівельних машин у виробничому структурному підрозділі «Полтавський центр механізації колійних робіт» філії «Центр з ремонту та експлуатації колійних машин» АТ «Українська залізниця» з 14.05.2013 р.

17.03.2022 року відповідач заключив контракт добровольця територіальної оборони добровольчого формування № НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 військової частини НОМЕР_2 . З цього часу відповідач був увільнений, отримував середній заробіток. До відділу кадрів надійшла інформація, що перебуваючи у списках добровольчого формування №1 Терешківської сільської територіальної громади відповідач перебував за межами України. Листом №223 від 07.06.2023 року добровольче формувань №1 Терешківської сільської територіальної громади Полтавського району Полтавської області військової частини НОМЕР_2 повідомило, що відповідач з січня 2023 року до виконання завдань не задіювався.

Також листом ІНФОРМАЦІЯ_2 повідомлено, що відповідач не підлягає призову на військову службу під час мобілізації. ВСП «ПЦМКР » листом №ПЦМКР-01-15/629 від 14.07.2023 року звернувся до добровольчого формування №1 Терешківської сільської територіальної громади Полтавського району Полтавської області військової частини НОМЕР_2 з запитом надати довідку про час виконання завдань (графік чергувань, облік робочого часу) ОСОБА_1 з 17 березня 2022 року по 20 липня 2023 року. У відповідь було отримано лист №226 від 17 червня 2023 року, у якому йдеться про те, що «збереження графіків задіяння добровольців добровольчого формування для підтримання правопорядку та інших передбачених законодавством заходів на території громади не передбачено». Так як відповідач не залучався до виконання завдань, про що не повідомив роботодавця, вважає, що роботодавець був введений в оману, а середній заробіток був виплачений безпідставно.

25.07.2023 року позивач отримав листа №6/1565 від 23 липня 2023 року з ІНФОРМАЦІЯ_3 , у якому повідомляється, що контракт відповідача «вважається недійсним, так як добровольчі формування на території Полтавського району розформовані на підставі наказу командувача сил територіальної оборони Збройних Сил України від 04.11.2022 р.». Ні відповідач, ні добровольче формування № НОМЕР_1 Терешківської сільської територіальної громади не повідомило позивача про це вчасно, через що за відповідачем помилково було збережено середній заробіток. На законодавчому рівні не встановлено процедури взаємодії роботодавця з добровольчим формуванням щодо обліку робочого часу добровольця та його залученості до виконання завдань. Відтак, у даному випадку позивачем не було порушено законодавство, яке регулює відповідні правовідносини.

ВСП «ПЦМКР», маючи контракт добровольчого формування ОСОБА_1 , дотримувався вимог абз. 1ст. 119 КЗпП України, увільнив останнього, враховуючи специфіку роботи на підприємстві та вахтовий метод роботи, зберігав за останнім середній заробіток. ОСОБА_1 попри те, що добровольче формування № НОМЕР_1 Терешківської сільської територіальної громади було розформовано, замовчував цей факт та продовжував отримувати середній заробіток, що свідчить про його недобросовісність. Середній заробіток було виплачено з коштів АТ «Українська залізниця».

18.07.2023 року в результаті проведеної наради при начальнику Відповідачу було запропоновано повернути незаконно отриманий середній заробіток, на що останній надав пояснення. Відтак, ВСП «ПЦМКР», який за довіреностями представляє інтереси АТ «Українська залізниця», має право пред`явити позов про витребування середнього заробітку.

З 05.11.2022 року була відсутня правова підстава для виплати відповідачу середнього заробітку. Отже, він має обов`язок повернути безпідставно набутий середній заробіток за період з 05.11.2022 року по 20.07.2023 року у сумі 83631,23 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 27 вересня 2024 року у задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства «Українська залізниця в особі філії «Центр з ремонту та експлуатації колійних машин» АТ «Укрзалізниця» до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно набутого середнього заробітку за період з 05.11.2022 року по 20.07.2023 року у сумі 83631,23 грн. відмовлено в повному обсязі.

Вирішено питання судових витрат.

Додатковим рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 22 жовтня 2024 року стягнуто з Акціонерного товариства «Українська залізниця в особі філії «Центр з ремонту та експлуатації колійних машин» АТ «Укрзалізниця» на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 10000 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження заявлених вимог.

Короткий зміст вимог та доводів апеляційних скарг

Не погодившись із таким вирішенням спору, представники Акціонерного товариства «Українська залізниця в особі філії «Центр з ремонту та експлуатації колійних машин» АТ «Укрзалізниця» - адвокати Прядко В.О. та Пономаренко М.А. подали апеляційні скарги, в яких, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просили скасувати рішення та додаткове рішення районного суду та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Вирішити питання судових витрат.

В обґрунтування апеляційних скарг зазначали, що відповідно до п.8 Контракту добровольця територіальної оборони ДФТГ № 1 ОСОБА_1 від 17.03.2024 контракт укладено у 4 примірниках, які мають однакову юридичну силу і зберігаються: у командира військової частини Сил територіальної оборони, у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки, у Командира, у Добровольця. ІНФОРМАЦІЯ_4 володів інформацією щодо стану контрактів добровольців територіальної осборони, оскільки це дозволяє вести військовий облік громадян України.

Обставини щодо чинності контракту добровольця ДФТГ можуть підтверджуватися ІНФОРМАЦІЯ_5 .

У листі № 6/1565 від 23 липня 2023 року від ІНФОРМАЦІЯ_3 повідомляється, що контракт Відповідача «вважається недійсним, так як добровольчі формування на території Полтавського району розформовані на підставі наказу командувача сил територіальної оборони Збройних Сил України від 04.11.2022 р.» - наказ генерал-майора ОСОБА_2 від 04.11.2022 № 330 «Про звільнення командирів та розформування добровольчих формувань Полтавської області» (далі Наказ).

Згідно з п.п. 1 п.12 Положення про добровольчі формування територіальних громад підставою для розформування добровольчого формування є рішення Командувача Сил територіальної оборони Збройних Сил про розформування добровольчого формування. У разі прийняття рішення про розформування добровольчого формування контракти із добровольцями територіальної оборони вважаються припиненими з моменту прийняття такого рішення. Про прийняте рішення щодо розформування добровольчого формування Командувач Сил територіальної оборони Збройних Сил в одноденний строк повідомляє командиру добровольчого формування, а також командиру військової частини Сил територіальної оборони Збройних Сил.

Відповідно до п.23 Положення про добровольчі формування територіальних громад підставою припинення контракту добровольця територіальної оборони, зокрема, є розформування добровольчого формування. А згідно з п. 24 Положення про добровольчі формування територіальних громад припинення контракту добровольця територіальної оборони має наслідком припинення членства в добровольчому формуванні.

Військова частина НОМЕР_2 у листі від 30.05.2024 № 1015 зазначає, що Наказ був своєчасно та належним чином доведений до командирів військових частин, в підпорядкуванні яких на той час перебували всі ДФТГ Полтавської області, які в свою чергу, довели його зміст до відповідних командирів ДФТГ.

З метою упорядкування роботи командиром ВЧ НОМЕР_2 09.11.2022 був виданий наказ № 166, яким був визначений подальший порядок формування та підпорядкування відокремлених підрозділів із числа особового складуДФТГ.

Особовий склад розформованого добровольчого формування ІНФОРМАЦІЯ_6 , в особі командира ОСОБА_3 , відмовився укладати контракти резервістів з базовим ДФ Полтавської ТГ № 3 та припинити виконання завдань територіальної оборони.

Ухвалюючи рішення суд першої інстанції проігнорував долучений доказ, не прийняв до уваги надану військовою частиною, якій підпорядковувалося добровольче формування ІНФОРМАЦІЯ_6 , інформацію. При цьому, суд не відхилив вказаний доказ з наведенням мотивів відхилення у відповідності з п.2 ч.4 ст. 265 ЦПК України.

Зазначає, що суд в обґрунтування своєї позиції посилається на лист № 223 від 07.06.2023 від заступника командира Добровільного формування № 1 Терешківської сільської територіальної громади ВЧ НОМЕР_2 Сил територіальної оборони ОСОБА_4 , де йдеться про те, що ДФТГ № 1, з яким укладено контракт відповідачем, продовжує діяти та виконувати бойові завдання, і що звернення щодо розірвання контракту добровольця ТрО від відповідача не надходило. Окрім того вказано, що станом на 07.06.2023 з початку 2023 року ОСОБА_1 не задіювався для виконання завдань.

Щодо неможливості залучення ОСОБА_1 до виконання будь-яких завдань свідчить і факт його перебування за кордоном.

Відповідно до листа начальника Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України № 19-24356/18/24 від 08.04.2024 ОСОБА_1 , 13.09.1984, виїздив за кордон у пункті пропуску Угринів 12.04.2023 та здійснив в`їзд 02.07.2023 у пункті пропуску Рава-Руська.

В оскаржуваному рішенні будь-яких норм права, які застосував суд, та мотиви їх застосування щодо чинності контракту добровольця територіальної оборони ОСОБА_1 від 17.03.2022 суд не навів.

Апелянт вказує, що добровольче формування ІНФОРМАЦІЯ_6 було розформовано відповідно до п.п. 1 п.12 Положення наказу генерал-майора ОСОБА_5 «Про звільнення командирів та розформування добровольчих формувань Полтавської області» від 04.11.2022 № 330.

Відповідно до п.23 Положення окремими двома підставами припинення контракту добровольця територіальної оборони є заява добровольця територіальної оборони про припинення контракту та розформування добровольчого формування.

Отже, суд помилково зазначає,, що для розірвання контракту необхідне було звернення ОСОБА_1 чи проведення загальних зборів членів ДФТГ № 1. Після прийняття Наказу контракт відповідача є автоматично припиненим з 05.11.2022. А згідно з п. 24 Положення припинення контракту добровольця територіальної оборони має наслідком припинення членства в добровольчому формуванні.

З огляду на вказане є необґрунтованими доводи суду з приводу того, що відповідач є діючим добровольцем ДФТГ № 1, який зводиться до строку дії посвідчення добровольця територіальної оборони ОСОБА_1 до 17.03.2025.

Представник апелянта також зазначає, що 18.07.2023 на нараді при начальнику виробничого структурного підрозділу «Полтавський центр механізації колійних робіт» не було надано доказів ОСОБА_1 про його залучення до виконання завдань територіальної оборони ДФТГ № НОМЕР_1 . А 20.07.2023 відповідача було звільнено на підставі ст.. 38 КЗпП України, відповідно до наказу виробничого структурного підрозділу «Полтавський центр механізації колійних робіт» філії «Центр з ремонту та експлуатації колійних машин» АТ «Українська залізниця» № 98/ос від 07.07.2023 «Про припинення трудового договору (контракту)».

Пропозиція для надання пояснень і підтвердження їх доказами була надана відповідачу 18.07.2023 на нараді при начальнику виробничого структурного підрозділу «Полтавський центр механізації колійних робіт», тому висновок суду стосовно не скасування наказу про увільнення та не відібрання пояснень від ОСОБА_1 належним чином необґрунтований.

Після видання Наказу підстава нарахування середнього заробітку відповідно до ч.1 ст. 119 КЗпП України відпала, оскільки відповідач з 05.11.2022 не міг виконувати свої обов`язки як член територіальної оборони.

28.11.2024 та 17.12.2024 представник ОСОБА_1 адвокат Любченко О.О. надіслав до Полтавського апеляційного суду відзиви на апеляційні скарги Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Центр з ремонту та експлуатації колійних машин» АТ «Укрзалізниця» в яких просив в задоволенні апеляційних скарг на рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 27 вересня 2024 року та на додаткове рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 22 жовтня 2024 року відмовити, а вищевказані рішення залишити без змін.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг, приходить до наступного висновку.

Встановлені обставини справи

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 працював машиністом залізнично-будівельних машин у виробничому структурному підрозділі «Полтавський центр механізації колійних робіт» філії «Центр з ремонту та експлуатації колійних машин» АТ «Українська залізниця» з 14.05.2013 р.

17.03.2022 року відповідач заключив контракт добровольця територіальної оборони добровольчого формування № НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 військової частини НОМЕР_2 . З цього часу відповідач був увільнений, отримував середній заробіток.

Згідно листа №223 від 07.06.2023 року від Добровільного формування №1 Терешківської сільської територіальної громади в/ч НОМЕР_2 відповідач з січня 2023 року до виконання завдань не задіювався.

25.07.2023 року позивач отримав листа № 6/1565 від 23 липня 2023 року від ІНФОРМАЦІЯ_3 у якому повідомляється, що контракт відповідача «вважається недійсним, так як добровольчі формування на території Полтавського району розформовані на підставі наказу командира сил територіальної оборони Збройних Сил України від 04.11.2022 р.»

Відповідач та добровольче формування № НОМЕР_1 Терешківської сільської територіальної громади не повідомляли позивача про вищевказане, а тому за відповідачем безпідставно був збережений середній заробіток.

20.07.2023 відповідно до наказу виробничого структурного підрозділу «Полтавський центр механізації колійних робіт» філії «Центр з ремонту та експлуатації колійних машин» АТ «Українська залізниця» № 98/ос від 07.07.2023 «Про припинення трудового договору (контракту)» ОСОБА_1 на підставі ст.. 38 КЗпП України було звільнено.

Згідно з ч.1ст.1212 ЦК Україниособа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Тобто зобов`язання з повернення безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна.

Відсутність правової підстави - це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала.

Разом з тим устатті 1215 ЦК Українипередбачено загальне правило, коли набуте особою без достатньої правової підстави майно за рахунок іншої особи не підлягає поверненню.

Згідно з ч.1 зазначеної статті не підлягає поверненню заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

При цьому правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, і відповідно тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум.

Вказаний висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 753/15556/15-ц (провадження № 14-445цс18).

За правилами статей12,81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі статтями76,77,79 ЦПК Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно достатті 89 ЦПК Українисуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У матеріалах справи відсутні докази наявності рахункової помилки чи недобросовісності відповідача, відтак, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо недоведеності Акціонерним товариством «Українська залізниця» в особі філії «Центр з ремонту та експлуатації колійних машин АТ «Укрзалізниця» недобросовісного набуття ОСОБА_1 отриманих коштів.

Доводи апеляційної скарги щодо недобросовісних дій відповідача не заслуговують на увагу, оскільки ОСОБА_1 було увільнено від роботи наказом від 15.04.2022 року

Відповідно відсутні підстави стверджувати, що відповідач надавав позивачу завідомо неправдиві відомості або зловживав своїми правами.

Посилання Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Центр з ремонту та експлуатації колійних машин АТ «Укрзалізниця» на те, що ОСОБА_1 незаконно отримував середню заробітну плату, оскільки його контракт добровольця ТрО було припинено, не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки визначальним у даному випадку є доведення позивачем наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача, чого у даній справі не встановлено.

Постановляючи додаткове рішення місцевий суд правильно вирішив питання щодо судових витрат стягнувши їх керуючись вимогами дійсності, співмірності, необхідності, розумності розміру, складності справи, фінансового стану учасників справи, обсягу доказів у справі та кількості судових засідань у яких брав участь представник відповідача.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Наведені в апеляційних скаргах доводи фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди апелянта з висновками суду першої інстанції та з їх оцінкою, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції доказів, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог є законними і обгрунтованими, відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону.

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Відповідно до пункту 1 частини 1статті 374ЦПК Україниза наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно достатті 375 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги слід залишити без задоволення, а рішення - без змін.

Щодо судових витрат

Оскільки в задоволенні апеляційних скарг необхідно відмовити, судові витрати апелянта, пов`язані з розглядом справи компенсації не підлягають.

Керуючись ст.ст.367,374,375,382 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційні скарги Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Центр з ремонту та експлуатації колійних машин» АТ «Укрзалізниця» - залишити без задоволення.

Рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 27 вересня 2024 року та додаткове рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 22 жовтня 2024 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 25 лютого 2025 року.

Головуючий суддя О.О. Панченко

Судді О.Ю. Кузнєцова

Т.В. Одринська