Ухвала

від 27.02.2025 по справі 916/1256/24

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

27 лютого 2025 року

м. Київ

cправа № 916/1256/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Мачульський Г. М. - головуючий, Рогач Л. І., Краснов Є. В.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю ?Одеська обласна енергопостачальна компанія?

на постанову Південно - західного апеляційного господарського суду від 23.01.2025 (колегія суддів: Богатир К. В. - головуючий, Поліщук Л. В., Таран С. В.) та рішення Господарського суду Одеської області від 14.10.2024 (суддя Щавинська Ю. М.)

за позовом керівника Ізмаїльської окружної прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі:

1. Південного офісу Держаудитслужби

2. Державного агентства України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм

3. Ізмаїльського управління водного господарства

до Товариства з обмеженою відповідальністю ?Одеська обласна енергопостачальна компанія?

про визнання недійсними додаткових угод та стягнення суми

ВСТАНОВИВ:

Керівник Ізмаїльської окружної прокуратури Одеської області звернувся в інтересах держави в особі Південного офісу Держаудитслужби, Державного агентства України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм, Ізмаїльського управління водного господарства до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ?Одеська обласна енергопостачальна компанія?, у якому просив визнати недійсними додаткову угоду № 1 від 29.11.2021 до договору № 22-5077/2 Z ПВЦ від 26.11.2021 про закупівлю електричної енергії у постачальника, додаткову угоду № 2 від 30.11.2021 до договору № 22-5077/2 Z ПВЦ від 26.11.2021 про закупівлю електричної енергії у постачальника, які укладені Товариством з обмеженою відповідальністю "Одеська обласна енергопостачальна компанія" та Ізмаїльським управлінням водного господарства; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеська обласна енергопостачальна компанія" на користь Ізмаїльського управління водного господарства безпідставно сплачені бюджетні кошти в сумі 567 231, 10 грн.

Позов мотивовано тим, що при укладанні та виконанні зобов`язань за оспорюваними додатковими угодами порушені вимоги законодавства в сфері публічної закупівлі, що призвело до нераціонального та неефективного використання бюджетних коштів (безпідставної зміни істотних умов договору та зростання ціни товару і, як наслідок, зменшення обсягу закупівлі), що є підставою для визнання їх недійсними та стягнення коштів.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 14.10.2024, залишеним без змін постановою Південно - західного апеляційного господарського суду від 23.01.2025, позов задоволено повністю. Розстрочено виконання рішення Господарського суду Одеської області від 14.10.2024 по справі № 916/1256/24 в частині стягнення безпідставно сплачених бюджетних коштів.

Судові рішення мотивовані тими обставинами, що внаслідок укладення оспорюваних додаткових угод до договору ціна на продукцію (електроенергію) збільшилась більше ніж на 10 % від первинної ціни, визначеної у договорі; додаткові угоди суперечать вимогам законодавства, зокрема статті 41 Закону України ?Про публічні закупівлі? та положенням статті 203 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Грошові кошти були безпідставно одержані відповідачем, підстава їх набуття відпала, а тому відповідач зобов`язаний їх повернути Ізмаїльському управлінню водного господарства, що відповідає приписам статей 216, 1212 ЦК України. Оскільки позивачі не вживали заходи для захисту порушених прав держави, тому прокурор обґрунтував підстави представництва та правомірно звернувся з позовом до суду.

18.02.2025 до Верховного Суду через електронні засоби зв`язку ?Електронний суд? Товариство з обмеженою відповідальністю ?Одеська обласна енергопостачальна компанія? подало касаційну скаргу на вказані судові рішення, у якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Підставою касаційного оскарження заявник зазначає не урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постановах Верховного Суду (пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування статті 217, частини першої статті 638 ЦК України, частини третьої статті 180 Господарського кодексу України у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України).

Вивчивши доводи, викладені у касаційній скарзі, та дослідивши зміст оскаржуваного судового рішення, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити з таких підстав.

У пунктах 7.6 - 7.8 Рішення Конституційного Суду України 22.11.2023 у справі № 10 - р(ІІ)/2023 вказано, що Європейський суд із прав людини послідовно обстоює позицію, що для розуміння змісту обмежень права на доступ до суду, гарантованого статтею 6 Конвенції, є потреба у врахуванні ролі касаційних судів та визнанні того, що умови прийнятності касаційної скарги щодо питань права можуть бути суворіші, ніж для звичайної скарги; застосування визначеного у національному праві критерію ratione valoris для подання скарг до Верховного Суду є правомірною та обґрунтованою процесуальною вимогою з огляду на саму суть повноважень Верховного Суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості. Верховний Суд як суд касаційної інстанції із перегляду в касаційному порядку судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, має виконувати повноваження щодо усунення порушень норм матеріального та/або процесуального права, виправлення судових помилок і недоліків, а не нового розгляду справи та нівелювання ролі судів першої та апеляційної інстанцій у чиненні правосуддя та розв`язанні спорів. Тому внормування процесуальних відносин у спосіб визначення в Кодексі підстав для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, можливе як виняток і лише у разі, коли це обумовлено потребами, що є значущими для дієвості та ефективності правосуддя, зокрема потребою розв`язання Верховним Судом як найвищим судом у системі судоустрою України складного юридичного питання, яке має фундаментальне значення для формування судами єдиної правозастосовної практики.

За висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22, у постанові Верховного Суду від 14.01.2025 у справі № 916/2714/23 (пункт 7.80), у будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини п`ятої статті 41 Закону України ?Про публічні закупівлі?, проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі, суди з огляду на викладене та враховуючи встановлені фактичні обставини спору (які не спростовані скаржником належними та допустимими доказами, стосовно укладення оспорюваних додаткових угод з порушенням пункту 2 частини п`ятої статі 41 Закону України ?Про публічні закупівлі?) визнали їх недійсними на підставі статей 203, 215 ЦК України.

При цьому колегія суддів зазначає, що у справі суди встановили, зокрема, що прокурор звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Держаудитслужби (позивач - 1), Державного агентства України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм (позивач - 2) та Ізмаїльського управління водного господарства (позивач - 3).

Суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що ефективним засобом захисту інтересів держави у цьому випадку є стягнення безпідставно отриманих підприємством коштів до бюджету, а саме на рахунок позивача - 3, як розпорядника бюджетних коштів.

У вирішенні питання застосування положень статті 53 ГПК України та статті 23 Закону України "Про прокуратуру" суди попередніх інстанцій також зазначили, що прокурор визначив уповноваженою особою на вжиття дієвих заходів, спрямованих на усунення порушень держави у спірних правовідносинах - Держаудитслужбу (орган, уповноважений державою здійснювати функції контролю у сфері закупівель за бюджетні кошти у цих правовідносинах) та Державне агентства рибного господарства (як головний розпорядник бюджетних коштів, за рахунок яких оплачений товар за оспорюваними додатковими угодами до договору).

За змістом оскаржуваних судових рішень саме позивач - 3 у спірних правовідносинах наділений владними повноваженнями, оскільки джерелом фінансування договору є державний бюджет, а Ізмаїльське управління водного господарства належить до сфери управління Державного агентства рибного господарства та забезпечує потреби держави або територіальної громади.

У пункті 7.39 постанови Верховного Суду від 14.01.2025 у справі № 916/2714/23 викладено висновок про те, що у вирішенні питання щодо наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі Ізмаїльського управління водного господарства суди виходили з такого:

- Ізмаїльське управління є стороною спірного Договору та виконує функцію розпорядника бюджетних коштів, шляхом проведення закупівлі електричної енергії за кошти державного бюджету України саме з метою забезпечення потреб держави або територіальної громади;

- Ізмаїльське управління належить до сфери управління - Державного агентства рибного господарства України та у своїй діяльності Управління керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства аграрної політики та продовольства України, наказами Держрибагентства, іншими нормативно-правовими актами та цим Положенням. Майно Ізмаїльського управління є державною власністю, закріплене за ним і належить йому на праві оперативного управління;

- спірна закупівля фінансувалася за рахунок коштів державного бюджету, отже у даному випадку загроза порушення інтересів держави полягає у порушенні чинного законодавства про публічні закупівлі.

Нераціональне використання Ізмаїльським управлінням водного господарства, у тому числі при укладенні, виконанні оспорюваних додаткових угод до договору, має наслідком порушення фактично публічних інтересів (інтересів держави), оскільки Ізмаїльського управління водного господарства є учасником бюджетного процесу та виконує функцію розпорядника бюджетних коштів. Тобто у спірних правовідносинах реалізує публічну функцію (пункт 7.40 постанови Верховного Суду від 14.01.2025 у справі № 916/2714/23).

Отже, є висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, який викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22, у постанові Верховного Суду від 14.01.2025 у справі № 916/2714/23, що у розумінні пункту 5 частини 1 статті 293 ГПК України є достатньою підставою для відмови у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю ?Одеська обласна енергопостачальна компанія?.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі на судове рішення, зазначене у пунктах 1, 4 частини першої статті 287 цього Кодексу, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).

На підставі викладеного Верховний Суд дійшов висновку про наявність передбачених пунктом 5 частини першої статті 293 ГПК України підстав для відмови у відкритті касаційного провадження, оскільки Верховний Суд уже викладав у своїх постановах висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до таких висновків.

Керуючись статтями 234, 235, 293 Господарського процесуального кодексу України, Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю ?Одеська обласна енергопостачальна компанія? на постанову Південно - західного апеляційного господарського суду від 23.01.2025 у справі № 916/1256/24.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Г. М. Мачульський

Судді Л. І. Рогач

Є. В. Краснов