Постанова

від 19.02.2025 по справі 927/389/24

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2025 року

м. Київ

cправа № 927/389/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Багай Н. О. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Спектр-Агро"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.10.2024 (колегія суддів: Яценко О. В. - головуючий, Хрипун О. О., Сибіга О. М.) і рішення Господарського суду Чернігівської області від 27.08.2024 (суддя Демидова М. О.) у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спектр-Агро"

до Фермерського господарства "Кронос-Агро"

про стягнення 654 097,92 грн,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. 23.04.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "Спектр-Агро" (далі - ТОВ "Спектр-Агро") звернулося до суду з позовом до Фермерського господарства "Кронос-Агро" (далі - ФГ "Кронос-Агро") про стягнення заборгованості в сумі 654 097,92 грн, з яких 136 220,49 грн - пеня, 132 994,99 грн - 36 % річних, 384 882,44 грн - збільшення ціни товару (курсової різниці).

1.2. Позовні вимоги позивач обґрунтовував неналежним виконанням договору поставки сільськогосподарської техніки та запчастин від 07.12.2021 № 700/21-САТ (далі - договір поставки) в частині проведення своєчасного розрахунку. Позивач просив стягнути з відповідача 384 882,44 грн збільшення ціни товару, посилаючись на підпункт 2.2.3 договору поставки. На підставі пунктів 7.2, 7.4 договору поставки позивач нарахував та просив стягнути з відповідача за прострочення обов`язку з оплати поставленого товару 136 220,49 грн пені за період з 21.06.2023 до 28.03.2024, 132 994,99 грн 36% річних за період з 21.06.2023 до 28.03.2024.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Згідно з рішенням Господарського суду Чернігівської області від 27.08.2024, яке залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.10.2024 у справі № 927/389/24, позовні вимоги ТОВ "Спектр-Агро" задоволено частково; стягнуто з ФГ "Кронос-Агро" на користь ТОВ "Спектр-Агро" 36 % річних у розмірі 32 562,53 грн та судовий збір у розмірі 390,75 грн; в іншій частині позовних вимог відмовлено.

2.2. Суд першої інстанції виходив із того, що у зв`язку з невиконанням ФГ "Кронос-Агро" договору поставки ТОВ "Спектр-Агро" зверталося до господарського суду з позовом про стягнення з ФГ "Кронос-Агро" 479 939,49 грн основного боргу за договором поставки, 7292,79 грн відсотків за користування товарним кредитом, 339 066,20 грн пені, 244 127,68 грн 36 % річних та 245 094,56 грн штрафу. Згідно з постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.03.2024 у справі № 927/858/23 позов ТОВ "Спектр-Агро" задоволено повністю, вирішено стягнути з ФГ "Кронос-Агро" на користь ТОВ "Спектр-Агро" 479 939,49 грн основної заборгованості, 7292,79 грн відсотків за користування товарним кредитом, 339 066,20 грн пені, 245 094,56 грн штрафу, 244 127,68 грн 36% річних. Як зазначив суд першої інстанції, прострочення грошового зобов`язання відповідача у зв`язку з невиконанням ФГ "Кронос-Агро" договору поставки, підтверджується рішенням суду в господарській справі, що набрало законної сили, за участю тих самих сторін, а тому відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України не підлягає повторному доказуванню.

Суд першої інстанції зазначив, що відповідач добровільно виконав рішення суду у справі № 927/858/23 та сплатив присуджені до стягнення суми; заборгованість з оплати вартості поставленого товару відсутня. Тому суд першої інстанції виснував, що станом на 29.03.2024 зобов`язання відповідача з оплати вартості товару припинено у зв`язку з виконанням; дію укладеного сторонами договору поставки також припинено, у тому числі договір сторін був припинений і станом на дату початку обчислення позивачем періоду прострочення у цій справі - 21.06.2023.

Суд першої інстанції зазначив, що на підставі пунктів 7.2, 7.4 договору поставки позивач нарахував та просив стягнути з відповідача за прострочення виконання обов`язку з оплати поставленого товару 136 220,49 грн пені за період з 21.06.2023 до 28.03.2024, 132 994,99 грн 36 % річних за період з 21.06.2023 до 28.03.2024.

Натомість, як зазначив суд першої інстанції, дія договору поставки, зокрема, дія його положень про право позивача нараховувати 36 % річних за прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання припинена разом із припиненням дії договору поставки. Суд першої інстанції зазначив, що умови пункту 5.1 договору поставки, які визначають період дії договору, стосуються розрахунків за товар та штрафних санкцій, а не відсотків річних. Тому суд першої інстанції виснував, що відсотки річних підлягають розрахунку виходячи з положень статті 625 Цивільного кодексу України та у визначеному цією нормою розмірі - 3 % річних.

Суд першої інстанції також зазначив, що позивач не скористався своїми правами, передбаченими пунктом 2.2.3 договору поставки, під час розгляду справи № 927/858/23, а заявив такі вимоги лише після припинення дії договору поставки. Тому суд першої інстанції дійшов висновку про те, що у позивача відсутні підстави для стягнення з відповідача пені та обумовленої умовами договору поставки оплати різниці ціни товару.

Як зазначив суд першої інстанції, між сторонами виникли охоронні правовідносини, і права та інтереси позивача забезпечені частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України. Зобов`язання відповідача перед позивачем з погашення заборгованості виконано 29.03.2024, тому суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивач має право на отримання сум, передбачених частиною 2 статтею 625 Цивільного кодексу України, у розмірі 3 % річних. Суд першої інстанції здійснив перерахунок відсотків річних, виходячи з розміру саме 3 % річних, та дійшов висновку, що підлягає стягненню з відповідача за вказані позивачем періоди прострочення 32 562, 53 грн - 3 % річних (у період з 21.06.2023 до 12.02.2024 - 28135,09 грн, у період з 13.02.2024 до 25.03.2024 - 4286,28 грн, у період з 26.03.2024 до 27.03.2024 - 84,72 грн, у період з 27.03.2024 до 29.07.2024 - 56,44 грн).

2.3. Суд апеляційної інстанції погодився з висновком місцевого господарського суду про те, що договір поставки є припиненим, а відтак відсутні правові підстави для стягнення з відповідача пені, 36 % річних та обумовленої умовами договору поставки оплати різниці ціни товару. Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позову в частині стягнення з відповідача пені, 36% річних та різниці ціни товару.

3. Короткий зміст касаційної скарги та заперечень на неї

3.1. ТОВ "Спектр-Агро", не погодившись із судовими рішеннями, звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.10.2024 повністю, скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 27.08.2024 у справі № 927/389/24 в частині відмови в позові ТОВ "Спектр-Агро" про стягнення з ФГ "Кронос-Агро" на користь ТОВ "Спектр-Агро" заборгованості за договором поставки в розмірі 621 535,39 грн, а саме: 136 220,49 грн пені, 100 432,46 грн 36 % річних, та 384 882,44 грн збільшення ціни товару; розподілу судових витрат, а саме в частині відмови в стягненні з ФГ "Кронос-Агро" на користь ТОВ "Спектр-Агро" 7458,43 грн судового збору. ТОВ "Спектр-Агро" просить ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову про стягнення з ФГ "Кронос-Агро" на користь ТОВ "Спектр-Агро" заборгованості за договором поставки в розмірі 654 097,92 грн, а саме: 136 220,49 грн пені, 132 994,99 грн 36 % річних, та 384 882,44 грн збільшення ціни товару, а також судового збору в розмірі 7849,18 грн, в іншій частині рішення Господарського суду Чернігівської області від 27.08.2024 у справі № 927/389/24 залишити без змін. ТОВ "Спектр-Агро" також просить стягнути з ФГ "Кронос-Агро" на користь ТОВ "Спектр-Агро" судові витрати, а саме: витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 11 187,64 грн, витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги в сумі 14 916,85 грн.

3.2. Скаржник, обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, посилається на підпункт "а" пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, та зазначає, що ця касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки існує низка судових рішень в аналогічних справах із протилежними правовими висновками. ТОВ "Спектр-Агро", зокрема, посилається на постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.12.2021 у справі № 910/13391/21 за позовом ТОВ "Спектр-Агро" про стягнення пені та 30 % річних за договором поставки, у якій апеляційний господарський суд дійшов протилежних висновків щодо застосування норм права у подібних зі справою, що розглядається, правовідносинах. Крім того, скаржник із посиланням на підпункт "в" пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України зазначає, що ця справа має для нього виняткове значення, оскільки питання щодо строку дії договору, відповідальності та нарахування різниці у ціні товару має істотне значення для скаржника.

3.3. ФГ "Кронос-Агро" у відзиві на касаційну скаргу просить залишити без задоволення касаційну скаргу ТОВ "Спектр-Агро", а оскаржувані судові рішення - без змін. Відповідач зазначає про безпідставність доводів касаційної скарги щодо заявлених до стягнення сум. Крім того, відповідач посилається на відсутність виключних обставин, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

4. Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

4.1. Господарські суди установили, що 07.12.2021 між ТОВ "Спектр-Агро" (постачальник) та ФГ "Кронос-Агро" (покупець) укладено договір № 700/21-САТ поставки сільськогосподарської техніки та запчастин.

4.2 Відповідно до пункту 1.1 цього договору поставки постачальник зобов`язався передати у власність покупця сільськогосподарську техніку та/або запасні частини (товар) на умовах товарного кредиту, а покупець зобов`язався прийняти товар і сплатити за нього визначену договором грошову суму, а також сплатити відсотки за користування товарним кредитом в сумі, визначеній відповідно до умов договору.

4.3. Згідно із пунктом 2.2 договору поставки, зважаючи на те, що товар виробляється за кордоном та імпортується на територію України, сторони домовились, що вказані у підписаних сторонами додатках в гривнях ціни на товар та загальна сума договору не є фіксованими і можуть бути відкориговані постачальником в залежності від зміни комерційного курсу гривні до іноземної валюти. Ціна товару заокруглюється до 0,01 грн. Зважаючи на те, що сторони погодились із тим, що ціна товару за цим договором є договірною (може визначатися за згодою сторін), то процедуру коригування ціни товару постачальником у порядку, передбаченому підпунктами 2.2.1-2.2.3 сторони домовились вважати погодженою на увесь час чинності цього договору та не вважати таке коригування односторонньою зміною умов договору, що потребує окремого погодження сторін. Комерційним курсом гривні до іноземної валюти слід вважати міжбанківський валютний курс продажу іноземної валюти до гривні, який щоденно розміщується за адресою на інтернет-сторінці (http://minfin.com.ua/currency/mb/).

4.4. Відповідно до підпункту 2.2.3 договору поставки на дату, що передує даті оплати або на дату оплати відстроченого платежу за поставлений товар та/або на дату звернення до суду (у разі звернення із позовом до суду при повній або частковій несплаті) постачальник має право здійснити коригування ціни товару (відстроченого платежу) без додаткового узгодження з покупцем. У такому випадку ціна товару підлягає розрахунку за формулою:

Цоп = Цпост х (Коп/Кпост), де

Цпост - ціна постачання, розрахована з урахуванням підпунктів 2.2.1-2.2.2;

Коп - комерційний курс гривні до іноземної валюти на дату, що передує даті оплати

або на дату оплати відстроченого платежу та/або на дату звернення до суду.

4.5. Згідно з підпунктом 2.2.4 договору поставки обов`язковою передумовою оплати різниці ціни товару, нарахованої згідно з підпунктом 2.2.3 договору поставки, є отримання покупцем у постачальника рахунку. Різниця ціни товару, нарахована згідно з підпунктом 2.2.3 договору поставки, сплачується покупцем протягом п`яти банківських днів після отримання від постачальника рахунку, який складає постачальник та надсилає його на адресу покупця, що вказана в тексті цього договору.

Після оплати різниці ціни товару покупцем постачальник складає протокол зміни ціни товару та податкову накладну датою надходження оплати і надсилає його на адресу покупця, що вказана в тексті договору. Покупець зобов`язується підписати вказаний протокол та повернути його протягом 1 робочого дня з дати отримання. У разі, якщо підписаний протокол не повертається постачальнику, він вважається схваленим та підписаним покупцем.

Застосувати процедуру коригування ціни товару, нараховану відповідно до підпункту 2.2.3 договору поставки, постачальник має право протягом трьох років з моменту повної оплати товару.

4.6. За змістом пунктом 7.2 договору поставки за несвоєчасне виконання будь-яких грошових зобов`язань за договором покупець: сплачує на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період прострочення, від суми боргу, за кожен день такого прострочення; сплачує на користь постачальника 36 % річних від простроченої суми та індекс інфляції за весь час прострочення (частина 2 статті 625 Цивільного кодексу України).

4.7. У пункті 7.4 договору поставки сторони, керуючись статтею 259 Цивільного кодексу України, домовились про збільшення строку позовної давності за всіма зобов`язаннями (сплаті заборгованості, пені, штрафу, відсотків та індексу інфляції), що виникли на підставі цього договору до 3 років. Сторони домовилися, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов`язань припиняється через три роки від дня коли зобов`язання мало бути виконано (частина 6 статті 232 Господарського кодексу України).

4.8. На виконання умов договору поставки та додатку до договору поставки №1/СА000055045 від 07.12.2021 позивач поставив відповідачу товар згідно з видатковою накладною від 14.06.2022 № 25693 на суму 1 525 472,81 грн.

4.9. 14.04.2022 сторони уклали додаткову угоду до договору поставки, відповідно до якої сторони дійшли згоди доповнити пункт 2.2 договору поставки абзацом такого змісту: "На період дії воєнного стану, запровадженого указом Президента України № 64 від 24.02.2022 (зі змінами та доповненнями) у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, сторони погоджують, що комерційним курсом гривні до іноземної валюти слід вважати курс євро, встановлений Національним Банком України, + 1%. Вказаний курс щоденно розміщується за адресою на інтернет-сторінці https://minfin.com.ua/currency/nbu/.

4.10. Відповідно до умов договору поставки відповідач зобов`язувався здійснити оплату за поставлений товар у строки, зазначені в додатку до договору поставки, проте з порушенням умов договору поставки прострочив оплату товару, сплативши частково.

4.11. 20.06.2023 позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з ФГ "Кронос-Агро" 479 939,49 грн основного боргу за договором поставки, 7292,79 грн відсотків за користування товарним кредитом, 339 066,20 грн пені, 244 127,68 грн 36 % річних та 245 094,56 грн штрафу.

4.12. Згідно з рішенням Господарського суду Чернігівської області від 25.10.2023 у справі № 927/858/23 позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 479 939,49 грн заборгованості, 7292,79 грн відсотків за користування товарним кредитом, 169 533,10 грн пені, 122 547,28 грн штрафу, 20 343,95 грн 3% річних, 9595,88 грн судового збору та 26 614,69 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката, розстрочено виконання рішення Господарського суду Чернігівської області від 25.10.2023 у справі № 927/858/23 з дня його ухвалення на дванадцять місяців, з оплатою до останнього дня кожного місяця, а саме: до 30.11.2023 66 638,06 грн, до 31.12.2023 66 638,05 грн, до 31.01.2024 66 638,05 грн, до 29.02.2024 66 638,05 грн, до 31.03.2024 66 638,05 грн, до 30.04.2024 66 638,05 грн, до 31.05.2024 66 638,05 грн, до 30.06.2024 66 638,05 грн, до 31.07.2024 66 638,05 грн, до 31.08.2024 66 638,05 грн, до 30.09.2024 66638,05 грн, до 31.10.2024 66 638,05 грн. В решті позовних вимог відмовлено.

4.13. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.03.2024 у справі № 927/858/23 рішення Господарського суду Чернігівської області від 25.10.2023 скасоване у частині відмови у задоволенні позовних вимог та в цій частині прийнято нове рішення про повне задоволення позову; стягнуто з ФГ "Кронос-Агро" на користь ТОВ "Спектр-Агро" 479 939,49 грн заборгованості, 7292,79 грн відсотків за користування товарним кредитом, 339 066,20 грн пені, 245 094,56 грн штрафу, 244 127,68 грн 36% річних, 15 718,40 грн судового збору та 108 789,04 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката; ФГ "Кронос-Агро" відмовлено у розстроченні виконання рішення Господарського суду Чернігівської області у справі № 927/858/23.

4.14. Суди попередніх інстанцій зазначили, що, як вказує позивач, відповідач виконав у добровільному порядку рішення суду у справі № 927/858/23 та сплатив присуджені до стягнення суми, що підтверджено такими документами: платіжна інструкція № 1909 від 12.02.2024 на суму 200 000,00 грн, платіжна інструкція № 1977 від 25.03.2024 на суму 728 288,20 грн, платіжна інструкція № 1980 від 27.03.2024 на суму 287 232,28 грн, платіжна інструкція № 1987 від 29.03.2024 на суму 229 542,57 грн. Заборгованість з оплати вартості поставленого товару наразі відсутня.

4.15. Суди попередніх інстанцій установили, що позивач 22.04.2024 на підставі підпункту 2.2.3 договору поставки сформував рахунок № 2204/23 на оплату збільшення ціни товару від 22.04.2024 на суму 384 882,44 грн. У рахунку зазначив, що він має бути сплачений протягом 5 банківських днів після отримання. Вказаний рахунок позивач направив на адресу відповідача.

4.16. Спір у цій справі виник у зв`язку з наявністю чи відсутністю правових підстав для стягнення з відповідача 136 220,49 грн - пеня, 132 994,99 грн - 36 % річних, 384 882,44 грн - збільшення ціни товару (курсової різниці).

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини 1 статті 310, частиною 2 статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

5.2. Переглянувши оскаржувані у справі судові рішення, дослідивши наведені у касаційній скарзі та відзиві на касаційну скаргу доводи, перевіривши наявні матеріали справи щодо правильності застосування господарським судом норм матеріального і процесуального права, колегія суддів зазначає таке.

5.3. Предметом касаційного перегляду є постанова суду апеляційної інстанції та рішення в частині відмови у задоволенні позову про стягнення з ФГ "Кронос-Агро" на користь ТОВ "Спектр-Агро" заборгованості за договором поставки в розмірі 621 535,39 грн, а саме: 136 220,49 грн пені, 100 432,46 грн 36 % річних, та 384 882,44 грн збільшення ціни товару та в частині відмови ТОВ "Спектр-Агро" в задоволенні вимог про стягнення судового збору в сумі 7458,43 грн.

5.4. Колегія суддів зазначає, що в цій справі правовідносини виникли у зв`язку з несвоєчасним виконанням грошового зобов`язання за договором поставки.

5.5. Згідно із частинами 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

5.6. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

5.7. Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

5.8. Звертаючись до суду з цим позовом, ТОВ "Спектр-Агро" посилалося на те, що у справі № 927/858/23 задоволено позовні вимоги про стягнення з ФГ "Кронос-Агро" на користь ТОВ "Спектр-Агро" пені та 36 % річних, нарахованих станом на 20.06.2023. Оскільки відповідач не виконав грошове зобов`язання під час чи після ухвалення рішення суду, ТОВ "Спектр-Агро" відповідно до пункту 7.2 договору поставки просило стягнути пеню в розмірі 136 220,49 грн та 36 % річних в розмірі 132 994,99 грн, нарахованих за період з 21.06.2023 до 28.03.2024 (дату, що передує даті остаточного розрахунку за договором поставки). Також, посилаючись на підпункт 2.2.3 договору поставки, позивач нарахував та просив стягнути 384 882,44 грн як різницю ціни товару.

5.9. Відмовляючи у задоволенні вимог про стягнення пені, 36 % річних та оплати курсової різниці ціни товару, суди попередніх інстанцій виходили з того, що дія укладеного сторонами договору припинена, зокрема, договір сторін був припинений і станом на дату початку нарахування позивачем штрафних санкцій - 21.06.2023.

При цьому суди, посилаючись на пункт 5.1 договору поставки, зазначили, що в цьому випадку умови пункту 5.1 договору поставки, що визначають період дії договору, стосуються розрахунків за товар та штрафних санкцій.

5.10. Колегія суддів зазначає, що згідно зі статтею 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

5.11. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (стаття 252 Цивільного кодексу України).

5.12. Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору (частина 1 статті 631 Цивільного кодексу України). Цей строк починає спливати з моменту укладення договору (частина 2 вказаної статті), хоча сторони можуть встановити, що його умови застосовуються до відносин між ними, які виникли до укладення цього договору (частина 3 цієї статті). Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (частина 4 статті 631 Цивільного кодексу України).

5.13. Відтак закінчення строку договору, який був належно виконаний лише однією стороною, не звільняє другу сторону від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання нею її обов`язків під час дії договору.

5.14. Поняття "строк виконання зобов`язання" і "термін виконання зобов`язання" охарактеризовані у статті 530 Цивільного кодексу України.

5.15. Згідно із частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, строк (термін) виконання зобов`язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, зокрема коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов`язання за договором і визначили його строк, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов`язання (аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12).

5.16. Відповідно до положень статей 525, 526 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

5.17. Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

5.18. У постанові від 09.04.2020 у справі № 910/4962/18 Верховний Суд дійшов висновку про те, що поряд з належним виконанням законодавство передбачає й інші підстави припинення зобов`язань (прощення боргу, неможливість виконання, припинення за домовленістю, передання відступного, зарахування). Однак чинне законодавство не передбачає такої підстави припинення зобов`язання як закінчення строку дії договору. Отже, зобов`язання, не виконане належним чином, продовжує існувати, незважаючи на закінчення строку дії договору.

5.19. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26.06.2018 у справі № 910/9072/17 виклала правову позицію, відповідно до якої за приписами статей 509, 598, 599, 631 Цивільного кодексу України закінчення строку дії договору не є підставою для припинення визначених ним зобов`язань, оскільки згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України такою підставою є виконання, проведене належним чином.

5.20. Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

5.21. Виходячи зі змісту частини 1 статті 598, статей 599, 600, 604-609 Цивільного кодексу України, саме по собі судове рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України.

Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 27.04.2018 у справі № 908/1394/17.

5.22. Згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

5.23. Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Отже, за загальним правилом, визначеним частиною 6 статі 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

5.24. Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2024 у справі № 911/952/22, положення частини 6 статті 232 Господарського кодексу України є диспозитивними, оскільки законом або договором може бути встановлений інший порядок, в тому числі і строк нарахування штрафних санкцій (зокрема, пені).

5.25. Сторони мають право визначити у договорі не лише інший строк нарахування штрафних санкцій, який обчислюється роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина 1 статті 252 Цивільного кодексу України), а й право пов`язувати період нарахування пені з вказівкою на подію, яка має неминуче настати (фактичний момент оплати). Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 21.06.2017 в справі № 910/2031/16, та постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 916/804/17, від 07.08.2018 у справі № 917/2013/17).

5.26. Якщо умовами укладеного договору сторони передбачили більш тривалий, ніж визначений частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України, строк нарахування штрафних санкцій (зазначили про їх нарахування до дня фактичного виконання, протягом усього періоду існування заборгованості тощо), то їх нарахування не припиняється за період прострочення зобов`язання понад шість місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконано, а застосуванню підлягає саме строк, встановлений договором.

Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 15.04.2015 у справі № 910/6379/14.

5.27. Суди попередніх інстанцій установили, що за змістом пункту 5.1 договору поставки господарські зобов`язання сторін договору, що виникли на його основі, існують протягом одного року із дня його підписання уповноваженими представниками сторін, крім обов`язків покупця з виконання грошових зобов`язань за договором та відповідальності, які припиняються лише їх належним виконанням.

5.28. Відтак як за змістом договору поставки, так і за змістом статей 525, 509, 598, 599, 631 Цивільного кодексу України, виконання грошових зобов`язань та відповідальність за договором припиняються лише їх належним виконанням.

5.29. Суди попередніх інстанцій зазначили, що станом на 29.03.2024 зобов`язання відповідача з оплати вартості товару припинено у зв`язку з виконанням.

5.30. Отже, заборгованість за договором поставки не була погашена відповідачем у період до прийняття та відразу після прийняття судового рішення про стягнення.

5.31. Водночас чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з ухваленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків (аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 910/3055/18).

5.32. При цьому колегія суддів зауважує, що особи мають право вибору: використати існуючі диспозитивні норми законодавства для регламентації своїх відносин або встановити для себе правила поведінки на власний розсуд. Цивільний договір як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, виявляє автономію волі учасників щодо врегулювання їхніх відносин згідно з розсудом і у межах, встановлених законом, тобто є актом встановлення обов`язкових правил для сторін, індивідуальним регулятором їхньої поведінки.

5.33. При цьому можливість нарахування процентів поза межами строку дії договору залежать від підстав їх нарахування. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку сторони договору. У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав) *близькі за змістом правові висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16),

5.34. Тому у кожному конкретному випадку господарські суди повинні належним чином проаналізувати умови укладених між сторонами договорів щодо відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та щодо нарахування штрафних санкцій, установити фактичні обставини виконання / невиконання господарського зобов`язання, за невиконання якого нараховуються штрафні санкції.

5.35. Натомість висновки судів попередніх інстанцій про те, що відсотки річних підлягають розрахунку виходячи лише з положень статті 625 Цивільного кодексу України та визначеного вказаною нормою розміру 3 % річних, оскільки договір припинив свою дію, а також висновки про те, що з цих підстав слід відмовити у задоволенні вимог про стягнення пені, є передчасними та зроблені без урахування статей 525, 509, 598, 599, 631 Цивільного кодексу України та без належного дослідження та оцінки умов договору поставки.

5.36. Щодо вимог позивача про стягнення 384 882,44 грн збільшення ціни товару (курсової різниці), то колегія суддів зазначає таке.

Суди попередніх інстанцій установили, що позивач скористався своїм правом та стягнув з відповідача у справі № 927/858/23 суму основної заборгованості, відсотки за користування товарним кредитом, пеню, штраф та 36 % річних, що були передбачені умовами договору поставки. З вимогами про стягнення оплати різниці ціни товару позивач у справі № 927/858/23 не звертався.

При цьому, суди попередніх інстанцій зазначили, що за умовами пункту 2.2.3 договору поставки на дату, що передує даті оплати або на дату оплати відстроченого платежу за поставлений товар та/або на дату звернення до суду (у разі звернення з позовом до суду при повній або частковій несплаті) постачальник має право здійснити коригування ціни товару (відстроченого платежу) без додаткового узгодження з покупцем.

5.37. Відтак у договорі поставки визначені можливі дати коригування ціни товару - збільшення ціни товару (курсової різниці): на дату, що передує даті оплати; на дату оплати відстроченого платежу за поставлений товар; на дату звернення до суду. Проте, як установили суди попередніх інстанцій, позивач не скористався своїми правами, передбаченими пунктом 2.2.3 договору поставки, в межах розгляду справи № 927/858/23, і заявив такі вимоги лише після припинення дії договору.

Отже, суди дійшли правильного висновку про необґрунтованість вимог скаржника щодо стягнення 384 882,44 грн збільшення ціни товару (курсової різниці).

5.38. З урахуванням наведеного колегія суддів зазначає, що при вирішенні цього спору суди попередніх інстанцій не дотрималися вимог статей 73-79, 86, 236 Господарського процесуального кодексу України щодо прийняття судового рішення на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що унеможливило встановлення усіх фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а тому судові рішення в частині відмови у задоволенні стягненні пені та 36 % річних у справі підлягають скасуванню як такі, що прийняті з порушенням норм процесуального права.

5.39. Отже, доводи скаржника, наведені у касаційній скарзі, які стали підставами для відкриття касаційного провадження, у цьому випадку частково підтвердилися.

5.40. Вирішуючи спір у справі, що розглядається, суди попередніх інстанцій не врахували норм матеріального права, не надали належної оцінки доводам сторін, доказам, наявним у матеріалах справи, що були подані сторонами на підтвердження своїх вимог і заперечень, а відтак, висновки цих судів про відсутність правових підстав для задоволення позову про стягнення: пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період прострочення від суми боргу, за кожен день такого прострочення, та 36 % річних за користування чужими грошовими коштами за період з 21.06.2023 до 28.03.2024 на підставі пункту 7.2 договору поставки та є передчасними.

6. Висновки Верховного Суду

6.1. Відповідно до статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

6.2. За змістом частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд не дослідив зібрані у справі докази.

6.3. Ураховуючи допущені судами порушення норм матеріального і процесуального права та беручи до уваги, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, касаційну скаргу слід задовольнити частково, а ухвалені у справі судові рішення - скасувати в частині відмови у задоволенні вимог про стягнення пені та 36 % річних із направленням справи в цій частині на новий розгляд до місцевого господарського суду.

6.4. Під час нового розгляду справи місцевому господарському суду слід урахувати наведене, дослідити та об`єктивно оцінити аргументи учасників справи і всі зібрані у справі докази в їх сукупності, всебічно і повно з`ясувати фактичні обставини справи та, залежно від встановленого, прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

7. Розподіл судових витрат

Оскільки в цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Спектр-Агро" задовольнити частково.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.10.2024 і рішення Господарського суду Чернігівської області від 27.08.2024 у справі № 927/389/24 скасувати в частині відмови у задоволенні вимог про стягнення з Фермерського господарства "Кронос-Агро" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спектр-Агро" 136 220,49 грн пені та 100 432,46 грн 36 % річних. У цій частині справу № 927/389/24 передати на новий розгляд до Господарського суду Чернігівської області.

3. В іншій частині постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.10.2024 і рішення Господарського суду Чернігівської області від 27.08.2024 у справі № 927/389/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Багай

Судді Т. Б. Дроботова

Ю. Я. Чумак