Ухвала

від 24.02.2025 по справі 569/3778/24

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Рівненський апеляційний суд

У Х В А Л А

Іменем України

24 лютого 2025 року м. Рівне

Справа № 569/3778/24

Провадження № 11-кп/4815/252/25

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Рівненського апеляційного суду у складі :

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

з участю:

прокурора ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

захисника-адвоката ОСОБА_6 ,

секретарів судового засідання ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції кримінальне провадження №12024181010000094 за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_5 на вирок Рівненського міського суду Рівненської області від 09 жовтня 2024 року стосовно

ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м.Дубно Рівненської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 185 Кримінального кодексу України (далі - КК),

у с т а н о в и л а :

Вироком Рівненського міського суду Рівненської області від 09 жовтня 2024 року ОСОБА_5 визнано винним та засуджено за ч.4 ст. 185 КК, із застосуванням ст. 69 цього Кодексу, на 3 роки 6 місяців позбавлення волі.

На підставі ч.5 ст. 72 КК, зараховано ОСОБА_5 у строк відбування покарання період попереднього ув`язнення з 11 січня 2024 року.

Судом вирішено питання стосовно речових доказів, процесуальних витрат, а також скасовано арешт, накладений на майно у цьому кримінальному провадженні.

Цим вироком ОСОБА_5 засуджений за те, що він 11січня 2024 року,близько 10год.50 хв., перебуваючи поблизу будинку, що по АДРЕСА_2 , маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, з метою власного матеріального збагачення, діючи повторно, в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України та Верховного головнокомандувача Збройних сил України ОСОБА_9 від 24.02.2022 № 64/2022 та Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-ХІ на всій території України та який згодом неодноразово продовжено, виявив ключ від вхідних дверей. Скориставшись цим ключем, відчинив вхідні двері та проник в цей будинок, звідки таємно викрав із гаманця належні ОСОБА_10 кошти в сумі 170 доларів CШA, що становить 6492,30 гривень за курсом НБУ станом на 11.01.2024, 20 Євро, які за курсом НБУ еквівалентні 836 гривням, та 520 гривень, чим заподіяв їй майнову шкоду на загальному суму 7 848,30 гривень.

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_5 просить вказаний вирок змінити та призначити йому покарання за ч.4 ст. 185 КК, із застосуванням ст.69 цього Кодексу, у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

На обґрунтування цих вимог зазначив, що місцевим судом при призначенні покарання не було враховано як ряду пом`якшуючих обставин - його щире каяття і жаль з приводу скоєного, так і даних про незадовільний стан здоров`я, оскільки він довгий час перебуває на обліку у лікаря нарколога, а з 2009 року на обліку в лікаря інфекціоніста з приводу ВІЛ захворювання. Також просить взяти до уваги, що він має постійне місце реєстрації та наявність на його утриманні неповнолітньої дитини, яка потребує догляду.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи обвинуваченого ОСОБА_5 та його захисника-адвоката ОСОБА_6 на підтримання апеляційної скарги, міркування прокурора ОСОБА_4 про безпідставність апеляційних вимог та залишення вироку без змін як законного та вмотивованого, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить таких висновків.

Згідно приписів ч.1 ст. 404 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК) суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК, судове рішення повинне бути законним, обґрунтованим, вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Ці положення закону розповсюджуються не тільки на вирішення питання про доведеність чи не доведеність вини обвинуваченого, але й при призначенні покарання, в разі ухвалення обвинувального вироку.

Щодо обраного виду та міри покарання обвинуваченому, то колегія суддів вважає, що воно ґрунтується на вимогах закону про кримінальну відповідальність.

Згідно вимог статей 50, 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Виходячи з принципів співмірності та індивідуалізації це покарання за своїм видом та розміром повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують і обтяжують.

При цьому, як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у п.1 Постанови від 24.10.2003 №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Ухвалюючи вказаний вирок, суд першої інстанції в повній мірі дотримався вказаних вимог закону, призначивши обвинуваченому ОСОБА_5 покарання, яке за своїм видом та розміром відповідає як особі винного, так і встановленим обставинам кримінального провадження.

Так, судом було враховано ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, який, у відповідності до вимог ст. 12 КК, належить до категорії тяжких злочинів, наявність пом`якшуючих покарання обставини, - щирого каяття, активного сприяння розкриттю злочину, відсутність обставин, які обтяжують покарання, дані про особу винного, зокрема те, що він раніше неодноразово судимий та відбував покарання в місцях позбавлення волі, однак належних висновків не зробив, та через короткий проміжок часу після звільнення знову вчинив тяжкий умисний злочин проти власності, що свідчить про небажання обвинуваченого стати на шлях виправлення та необхідність його перевиховання лише в умовах ізоляції від суспільства.

Водночас, місцевий суд, урахувавши відсутність тяжких наслідків від вчиненого злочину, незадовільний стан здоров`я обвинуваченого ОСОБА_5 , зокрема те, що він перебував на обліку в лікаря нарколога та з 2009 року перебуває на обліку в лікаря інфекціоніста з приводу ВІЛ захворювання, хворіє на гострий хронічний гепатит, соціальні зв`язки обвинуваченого, який одружений, має на утриманні неповнолітню дитину, його ставлення до вчиненого злочину, зокрема те, що він повністю визнав свою вину, щиро розкаявся, усвідомив протиправність своїх дій, дійшов обґрунтованого висновку щодо можливості призначення йому покарання із застосуванням положень ст. 69 КК, нижче від найнижчої межі, встановленої санкцією ч.4 ст. 185 КК, у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців.

Отже колегія суддів не вбачає нових обставин, які б були достатніми для призначення обвинуваченому менш суворого покарання, ніж призначено судом першої інстанції.

Наведене вище дає підстави для висновку, що вирок місцевого суду є законний, обґрунтований і вмотивований, ухвалений з дотриманням вимог кримінального процесуального закону та закону про кримінальну відповідальність, а тому підстав для його зміни та пом`якшення призначеного обвинуваченому покарання не вбачається.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 418, 419 КПК, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Вирок Рівненського міського суду Рівненської області від 09 жовтня 2024 року стосовно ОСОБА_5 залишити без змін, а апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_5 без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку до Касаційного кримінального суду Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим ОСОБА_5 у той самий строк з дня вручення йому копії цієї ухвали.

С у д д і:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3