Постанова

від 18.02.2025 по справі 357/7298/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2025 року місто Київ

Справа № 357/7298/22

Апеляційне провадження № 22-ц/824/5656/2025

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Желепи О.В., суддів: Мазурик О.Ф., Поливач Л.Д.

за участю секретаря судового засідання Рябошапки М. О.

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Борисенко Алла Андріївна, на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 17 вересня 2024 року (ухвалено у складі судді Лебідь-Гавенко Г.М., дата складення повного рішення не вказана)

у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - Гребінківська державна нотаріальна контора Київської області, про встановлення факту прийняття спадщини, визнання свідоцтва про право на спадщину недійсними та визнання права власності на майно в порядку спадкування за заповітом

ВСТАНОВИВ

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2022 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом.

На обґрунтування позову вказував, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько - ОСОБА_3 . Відповідно до заповіту від 02 лютого 2021 року батько заповів усе майно своєму синові, тобто позивачу.

Позивач указував, що фактично прийняв спадщину, оскільки на час смерті батька постійно проживав разом із ним, доглядав за ним, а після смерті продовжував користуватися та утримувати спадкове майно (сплачував комунальні послуги, податки, доглядав будинок тощо), тобто фактично вступив в управління та володіння спадковим майном.

З 2017 року в його будинку (який він прийняв у спадщину), без його згоди почала проживати його сестра ОСОБА_1 . Він не заперечував проти того, щоб сестра проживала в будинку, оскільки за будинком, городом та майном потрібен був постійний догляд. Пасіку він доручив доглядати товаришу.

Після відбування строку покарання у Київському слідчому ізоляторі з 07.05.2017 по 17.11.2021 він повернувся додому, проте потрапити в будинок не зміг, йому завадила сестра, яка віддавши деякі документи та одяг, його вигнала. Згодом він дізнався, що сестра прийняла спадщину на майно після померлого батька.

30.07.2022 позивач звернувся до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом, на яку нотаріусом винесено постанову про відмову в оформленні спадкових прав на майно з огляду на те, що 20.08.2019 сестра звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини та отримала свідоцтва про право на спадщину за законом, приховавши існування заповіту і те, що позивач фактично вступив у володіння спадщиною.

Унаслідок таких дій сестри, він втратив майно, яке батько заповідав йому, а тому вважав, що в цьому випадку відбулося порушення його спадкових прав.

З урахуванням викладеного просив суд:

1) встановити факт прийняття спадщини позивачем після смерті батька ОСОБА_3 ;

2) визнати недійсними свідоцтва про право на спадщину за законом, видані 20.08.2019 на ім`я відповідачки ОСОБА_1 щодо житлового будинку та трьох земельних ділянок;

3) визнати за позивачем право власності на житловий будинок і земельні ділянки в порядку спадкування за заповітом після смерті батька;

4) стягнути з відповідачки судові витрати.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Васильківський міськрайонний суд Київської області позов задовольнив частково.

Встановлено факт прийняття спадщини ОСОБА_2 після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнано недійсними свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 20.08.2019 ОСОБА_1 державним нотаріусом Гребінківської державної нотаріальної контори Київської області Герасименко Л.Ю., на майно, що належало ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В іншій частині вимог відмовлено.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погодившись з таким рішенням, Борисенко А.А. в інтересах ОСОБА_1 12 грудня 2024 року засобами поштового зв`язку подала до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, у якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Узагальненні доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставин справи, оскільки суд не встановив стан здоров`я спадкодавця на момент підписання заповіту, який в порядку лікування від раку гортані IV ступеня, приймав морфін, що міг впливати на його психічний стан та здатність усвідомлювати свої дії. Суд першої інстанції проігнорував адвокатський запит до Київської обласної лікарні щодо отримання медичних документів, які могли підтвердити вплив морфіну на волевиявлення спадкодавця, передчасно вказавши в рішенні про те, що доводи відповідача щодо стану здоров`я спадкодавця не були підтверджені документально.

Указує на неправильність оцінки судом доказів про фактичне прийняття спадщини сторонами, оскільки твердження суду про фактичний вступ позивача у володіння спадковим майном не підтверджено доказами. Натомість відповідач надала довідку виконавчого комітету Лосятинської сільської ради про фактичне прийняття нею спадщини, проведення поточного ремонту будинку, обробку городу та лагодження огорожі, а також свідчення рідного брата сторін ОСОБА_5 , який підтвердив, що саме відповідач виконувала усі дії з управління спадковим майном.

Звертає увагу, що суд не врахував фінансову неспроможність позивача забезпечувати батька та будинок, оскільки до 2004 року позивач не мав офіційного працевлаштування, а під час перебування у слідчому ізоляторі витрати на утримання будинку здійснювала відповідач, а тому висновок суду про фактичне прийняття спадщини позивачем є хибним.

Зазначає про помилкове застосування до спірних правовідносин положень ЦК України, оскільки вони виникли за дії ЦК УРСР.

Вважає, що позивач у передбачений законом строк не вчинив дії, що підтверджують прийняття спадщини.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача - ОСОБА_22. проти апеляційної скарги заперечувала, просила її відхилити з підстав необґрунтованості її доводів.

Позиція учасників справи, які з`явилися в судове засідання

У судовому засіданні позивач ОСОБА_2 та його представники - ОСОБА_22. та ОСОБА_23. кожен окремо проти апеляційної скарги заперечували, просили її відхилити з підстав необґрунтованості її вимог.

Відповідач та її представник в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце судового розгляду були повідомлені належним чином в порядку статті 128 ЦПК України (представник отримав судову повістку-повідомлення до електронного кабінету ЄСІТС).

Представник відповідача - Борисенко А.А. подала до суду клопотання про відкладення судового засідання з підстав участі в судовому засідання у Броварському міськрайонному суді Київської області у справі № 361/3406/24.

Колегія суддів визнає вказану представником відповідача причину неявки в судове засідання неповажною, оскільки доказів виклику адвоката в судове засідання по справі № 361/3406/24 до клопотання не було долучено, за відомостями сайту судової влади України адвокат Борисенко А.А. не є представником будь-якої сторони у вказаній справі, доказів представництва інтересів будь-якої сторони в указаній справі також не надано, що в сукупності свідчить про необґрунтованість вказаних у клопотанні доводів.

Окрім цього, колегія суддів виснує, що адвокат на власний розсуд визначила подати клопотання про відкладення судового засідання в суд апеляційної інстанції у перевагу участі в судовому засіданні в суді першої інстанції, а не навпаки.

Також колегія суддів ураховує, що договір про надання правничої допомоги відповідач уклала не безпосередньо з адвокатом Борисенко А.А., а з Адвокатським бюро «Приходько та партнери», представництво інтересів відповідача в суді першої інстанції також здійснював адвокат Сулик Р.А., а тому бюро не було позбавлене можливості направити його для участі в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції.

У постанові Верховного Суду від 24 січня 2018 року у справі № 907/425/16 викладено позицію, що неявка осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце судового розгляду справи є їх волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, а тому не може бути перешкодою для розгляду судом апеляційної інстанції питання по суті.

Верховний Суд в постанові від 01 жовтня 2020 року по справі №361/8331/18 висловився, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Гребінківська державна нотаріальна контора Київської області свого представника в судове засідання не направила, про дату, час та місце судового розгляду була повідомлена належним чином шляхом доставлення судової повістки-повідомлення до електронного кабінету в ЄСІТС.

З урахуванням викладеного, приписів ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів ухвалила розглядати справу за відсутності представників відповідача та Гребінківської державної нотаріальної контори Київської області.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Суд першої інстанції вважав встановленим, що відповідно до копії свідоцтва про смерть Серія НОМЕР_1 , виданого 19 липня 2022 року Білоцерківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції, ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , про що 04 березня 2001 року складено відповідний актовий запис №5 (т.1 а.с.15).

Відповідно до копії заповіту від 02 лютого 2001 року, посвідченого секретарем виконавчого комітету Лосятинського сільської ради Васильківського району Київської області Сломчінською Л.О. та зареєстрованого в реєстрі №3, 02 лютого 2001 року ОСОБА_3 , що проживає в АДРЕСА_1 , на випадок його смерті, все своє майно де б воно не було з чого б воно не складалось, і взагалі все те, що йому буде належати на день смерті на що він за законом матиме право заповів своєму сину: ОСОБА_2 , який проживає в АДРЕСА_1 (т.1 а.с. 17-18, 46).

Згідно з копією довідки від 27 липня 2022 року №347, виданої Лосятинсько-Соколівським старостинським округом Гребінківської селищної ради ОСОБА_3 постійно проживав та був зареєстрований на день смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_1 . Разом з ним проживав та вів господарство, обробляв город, відбував поминальні дні, сплачував земельні податки його син ОСОБА_2 (т.1 а.с.16).

З копій військового квитка Серія НОМЕР_2 від 14 квітня 2014 року позивача, довідки про звільнення серії НОМЕР_5, виданої начальником Київського СІЗО та довідки від 22 березня 2022 року, виданої командиром ІНФОРМАЦІЯ_3 вбачається, що в лютому 2014 року позивач був призваний на військову службу, приймав участь в бойових діях в зоні проведення АТО, з травня 2017 року по листопад 2021 року відбував строк покарання у Київському слідчому ізоляторі, з 25 лютого 2022 року позивач призваний по мобілізації на військову службу, де й перебуває на теперішній час (т.1 а.с.20-30).

Відповідно до копії довіреності від 16 червня 2017 року, посвідченої приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Київської області Корнійчуком В.І., зареєстрованої в реєстрі за №789, у зв?язку з перебуванням в ізоляторі тимчасового тримання ОСОБА_2 уповноважив ОСОБА_1 бути його представником в центральних органах виконавчої влади… в органах місцевої влади…органах державного нотаріату та в приватних нотаріусів… з питань, що стосуватимуться оформлення його спадкових прав з будь-яких підстав після смерті його батька - ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 з наданням представнику права: подавати від його імені, тобто ОСОБА_2 заяви до відповідних установ (в тому числі заяву про видачу свідоцтва про право на спадщину), отримувати необхідні довідки, документи… отримати свідоцтво про право на спадщину, інших (т.1 а.с.102).

Згідно з копією постанови державного нотаріуса Герасименко Л.Ю. Гребінківської державної нотаріальної контори Київської області від 30.07.2022 року вих. №126/02-31, державний нотаріус відмовила ОСОБА_2 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на належне майно після смерті ОСОБА_3 з огляду на те, що 20.08.2019 року за заявою ОСОБА_1 про прийняття спадщини та видачу свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_3 була заведена спадкова справа №177/2019, в заяві ОСОБА_1 зазначила, що крім неї спадкоємців, передбачених ст. 1261 ЦК України, в померлого немає, для оформлення спадщини остання надала правовстановлюючі та інші документи, оскільки при розгляді спадкової справи ОСОБА_2 заяви про прийняття спадщини не було подано, тому 20 серпня 2019 року були видані свідоцтва про право на спадщину на ім?я ОСОБА_1 (т.1 а.с.31-32).

Наведені в зазначеній постанові обставини свідчать про те, що відповідач як представник позивача за виданою 16 червня 2017 року останнім нотаріально посвідченої та зареєстрованої в реєстрі довіреністю, не вчинила передбачених довіреністю дій, зокрема, заяви до нотаріальної контори заяви від імені позивача про видачу йому свідоцтва про право на спадщину не подала.

Факт звернення до державного нотаріуса Гребінківської державної нотаріальної контори Київської області 20.08.2019 року ОСОБА_1 з заявою про прийняття нею спадкового майна, в якій вона зазначила, що крім неї спадкоємців, передбачених ст. 1261 ЦК України, в померлого немає та видачу їй свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_3 також підтверджується копією спадкової справи №177/2019, витребуваної судом (т.1 а.с.113-163).

З матеріалів спадкової справи №177/2019 вбачається, що при видачі державним нотаріусом свідоцтва право на спадщину за законом, не було враховано право позивача як спадкоємця за заповітом.

Згідно з копії паспорта громадянина України серії НОМЕР_4 позивач зареєстрований в АДРЕСА_1 (т.1 а.с.8-12).

ОСОБА_3 постійно проживав та був зареєстрований на день смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_1 . Разом з ним проживав та вів господарство, обробляв город, відбував поминальні дні, сплачував земельні податки його син ОСОБА_2 , що підтверджується копією довідки від 27 липня 2022 року №347, виданої Лосятинсько-Соколівським старостинським округом Гребінківської селищної ради (т.1 а.с.16).

Свідки ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 надали суду такі свідчення.

Свідок ОСОБА_6 указував, що ОСОБА_2 знає з дитинства, ОСОБА_1 він знає як його старшу сестру, яка проживала весь час у м. Києві та рідко приїздила до свого брата. Коли батько ОСОБА_11 захворів він покинув роботу і доглядав свого батька. Коли ОСОБА_11 установлював і проводив воду до хати, встановлював пральну машину, він йому допомагав. ОСОБА_12 в той час не навідувалась до батьківської хати, не допомагала йому по господарству і навіть по догляду за хворим батьком. Після смерті батька залишився заповіт на користь ОСОБА_11 . Після смерті батька на його поминальному обіді ОСОБА_12 і брат ОСОБА_13 говорили, що все спадкове майно залишилося ОСОБА_11 . Коли ОСОБА_11 попав у біду, ОСОБА_12 приїхала до хати та почала там проживати, розпродувати ОСОБА_11 майно. Коли ОСОБА_11 звільнили від засудження, він приїхав додому, але ОСОБА_12 його не впускала, він і до сих пір не має доступу до своїх особистих речей і хати. ОСОБА_12 своїм обманом погано вчинила зі своїм братом (т. 2 а.с.31-34).

Свідок ОСОБА_7 зазначав, що ОСОБА_14 знає з дитинства, ОСОБА_1 знає тільки про те, що вона його сестра і проживала в Києві. Він часто допомагав ОСОБА_11 по господарству і по пасіці. Коли дядькові ОСОБА_15 зробили операцію ОСОБА_11 його син доглядав, приводив медсестру, щоб ставити капельниці і робити уколи. ОСОБА_16 всім і йому говорив, що все залишиться ОСОБА_11 , так як він з ним проживав і доглядав. ОСОБА_1 в той період не було і він її ніколи не бачив. Ремонт у хаті проводив ОСОБА_11 , він йому в цьому допомагав, а також встановлювали новий забор від дороги. Коли ОСОБА_11 проживав дома на подвір?ї був належний порядок, якого зараз немає, заросло все бур?янами. Коли ОСОБА_11 відбував покарання ОСОБА_12 несподівано стала проживати дома, говорила щоб йому допомагати. Коли ОСОБА_11 вийшов з покарання, він дізнався, що вона не допомагала ні в чому, а ще й обікрала, з картки зняла готівку, яка була на адвоката (т.2 а.с.35-38).

Свідок ОСОБА_8 указувала, що ОСОБА_1 незаконно заволоділа спадщиною. Так як вона довгий час не проживала в АДРЕСА_2 . Проживав та доглядав батьків ОСОБА_17 . Вони разом ходили до школи зі ОСОБА_11 та дружили, сім?ю вона знає давно ще з малих літ. ОСОБА_11 піклувався про свого хворого батька та лікував його, вона не чула щоб йому хтось з рідних допомагав, а тим більше приїздив провідати хворого батька. ОСОБА_18 відчувши свій сильний біль, вирішив скласти заповіт на сина, який про нього піклувався, але ОСОБА_11 не встиг його оформити, сталася біда. ОСОБА_19 цією бідою скористалася та незаконно спадщину оформила на себе. ОСОБА_11 не пускає на поріг, не віддає його речі (т.2 а.с.44-49).

Свідок ОСОБА_9 зазначала, що знає ОСОБА_2 ще з дитинства, дружив з її сином, сестру його ОСОБА_12 також знає, добре знає батьків. ОСОБА_11 весь час проживав з батьком, допомагав йому в усіх справах, дивився за пасікою, яка була великою. Коли батько хворів, то ОСОБА_11 звертався до лікаря, доглядав його. Коли вона приходила, то жодного разу не зустрічалась з його сестрою, яка проживала в Києві на той час як ОСОБА_11 доглядав батька, виконував всі роботи по господарству, своїми руками провів у хату воду. А коли він перебував в місцях позбавлення волі - приїхала його сестра ОСОБА_12 і стала проживати в будинку і проживає по даний час. Коли ОСОБА_11 повернувся з місць перебування позбавлення волі, сестра ОСОБА_12 не пустила його додому. Зі слів сусідів ОСОБА_12 розпродала його майно і все що могла. ОСОБА_11 завжди був роботящим, чесним, принциповим і справедливим, був учасником на Майдані , в АТО і по даний час перебуває на передовій (т.2 а.с.50-54).

Свідок ОСОБА_10 вказувала, що ОСОБА_2 знає з дитинства, з першого класу, навчалися в одному класі 11 років. Проживала поруч з 1996 року по 2008 рік. ОСОБА_1 не знає та ніколи не бачила. Позивач весь час проживав зі своїм батьком до його смерті. До того часу як позивач попав за грати, платив за світло та природний газ, зробив новий тин, привів до ладу будинок та земельну ділянку. Купував техніку в будинок: пральну машину, газову плиту, холодильник, тощо. Займався пасікою. До того часу як позивач попав за грати, відповідачку жодного разу вона не бачила біля будинку. Що відбувалось далі їй невідомо, тому що вона поміняла адресу місця проживання. Але знала, що ОСОБА_1 після того як ОСОБА_21 потрапив за грати заселилася в будинок та почала проживати, бачила її в дворі коли їхала в лікарню. За життя дядька ОСОБА_15 вона приїхала в гості та завели розмову за спадщину, він вже хворів, зі слів дядька ОСОБА_15 він зробив заповіт на ОСОБА_11 (т.2 а.с. 55-59).

Оцінивши надані письмові докази та показання свідків суд встановив, що саме позивач вступив в управління майном після смерті батька, тобто належним чином прийняв спадщину, яку йому заповідав його батько, а свідоцтво про право власності за законом відповідачці було видано з порушенням прав позивача та волевиявлення спадкодавця.

Позиція суду апеляційної інстанції

Заслухавши доповідь головуючого судді Желепи О.В., пояснення позивача та його представників, переглянувши справу та перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Указаним вимогам рішення суду першої відповідає.

Щодо встановлення факту прийняття спадщини

Задовольняючи позовну вимогу про встановлення факту прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , суд першої інстанції виходив із того, що позивач як спадкоємець проживав весь час разом зі спадкодавцем та доглядав за ним до дня його смерті, вів господарство, обробляв город, займався пасікою, сплачував земельні податки, проводив в будинку ремонт, відбував поминальні дні, а отже вчиненням фактичних дій вступив управління та володіння спадковим майном він прийняв спадщину після смерті свого батька ОСОБА_3 , як спадкоємець за заповітом.

Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Суд апеляційної інстанції виходить із того, що на час смерті ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) діяв Цивільний кодекс УРСР (у редакції від 30 жовтня 1999 року). Отже, до правовідносин, пов`язаних зі спадкуванням після смерті спадкодавця, слід застосовувати положення саме ЦК УРСР, а не ЦК України 2003 року.

Відповідно до статті 524 ЦК УРСР спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.

Згідно зі статтею 534 ЦК УРСР кожний громадянин може залишити за заповітом усе своє майно або частину його (не виключаючи предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку) одній або кільком особам як тим, що входять, так і тим, що не входять до кола спадкоємців за законом, а також державі або окремим державним, кооперативним та іншим громадським організаціям.

За приписами статті 548 ЦК УРСР для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Відповідно до статті 549 ЦК УРСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. Особи, для яких право спадкоємства виникає лише у випадку неприйняття спадщини іншими спадкоємцями, можуть заявити про свою згоду прийняти спадщину протягом строку, що залишився для прийняття спадщини. Якщо строк, що залишився, менше трьох місяців, він продовжується до трьох місяців.

За змістом статті 553 ЦК УРСР вважається, що відмовився від спадщини також той спадкоємець, який не вчинив жодної з дій, що свідчать про прийняття спадщини (стаття 549 цього Кодексу).

З урахуванням змісту статті 76 ЦПК України прийняття спадщини шляхом вступу в управління чи володіння спадковим майном може підтверджуватися будь-якими фактичними даними, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з пунктом 113 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 14 червня 1994 року № 18/5 (в редакції, чинній станом на час виникнення правовідносин) доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів чи відповідної місцевої державної адміністрації про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним, або про те, що спадкоємцем було взято майно спадкодавця; довідка державної податкової служби, страховика чи іншого органу про те, що спадкоємцем після відкриття спадщини сплачувались податки або страхові платежі по обов`язковому страхуванню, квитанція про сплату податку, страхового платежу; копія рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення факту своєчасного прийняття спадщини; запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець був постійно прописаний в спадковому будинку (квартирі) в період шести місяців після смерті спадкодавця, та інші документи, що підтверджують факт вступу спадкоємця в управління чи володіння спадковим майном.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач фактично вступив в управління та володіння спадковим майном, а тому прийняв спадщину за заповітом за положеннями статей 548, 549 ЦК УРСР.

Суд першої інстанції встановив та це підтверджується відповідними доказами, зокрема довідкою від 27 липня 2022 року № 347, виданою Лосятинсько-Соколівським Старостинським округом Гребінківської селищної ради, а також узгодженими показаннями п`яти свідків, що позивач постійно проживав разом зі спадкодавцем до дня його смерті, доглядав за спадкодавцем, вів господарство, обробляв город і займався пасікою, сплачував земельні податки та проводив ремонт у будинку спадкодавця, відбував поминальні дні та не відмовився від спадкового майна.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що перелічені дії свідчать про вступ позивача у володіння та управління спадковим майном, необхідний для прийняття спадщини.

Апелянт у скарзі стверджує, що наведені докази не доводять факту прийняття спадщини саме позивачем. Проте колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що апелянт не навів переконливих доводів чи заперечень щодо належності чи допустимості доказів, на які посилався позивач та які досліджені судом першої інстанції, на підтвердження обставин прийняття позивачем спадщини.

Скаржник також не надав жодних власних доказів, які б спростовували або ставили під сумнів зміст довідки та узгодженість показань свідків щодо проживання та догляду за спадкодавцем позивачем у момент смерті спадкодавця.

Відповідно до частини третьої статті 12, частин першої та п`ятої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).

Також стверджуючи про те, що суд не надав оцінки доказам щодо фактичного прийняття спадщини відповідачем, скаржник зазначає, що на підтвердження цієї обставини була надана довідка № 337 від 24 червня 2019 року, яка підтверджує виконання скаржником поточного ремонту будинку, обробку городу та користування спадковим майном, а також свідчення ОСОБА_5 , рідного брата сторін, який підтвердив, що саме скаржник виконувала усі дії з управління спадковим майном.

Колегія суддів надає оцінку вказаним доводам апеляційної скарги та відхиляє їх як необґрунтовані з огляду на таке.

Предметом доказування у цій справі в межах цієї позовної вимоги були обставини фактичного прийняття спадщини позивачем як спадкоємцем за заповітом.

На підтвердження цієї обставини позивач надав належні, допустимі та достовірні докази.

Натомість відповідач, заперечуючи проти такої позовної вимоги не спростувала доводів позивача, а обрала тактику доведення обставини прийняття нею спадщини, що, на її думку, мало б унеможливити задоволення вимог позивача про встановлення факту прийняття ним спадщини.

У постановах Верховного Суду від 08 серпня 2019 року у справі № 450/1686/17 та від 15 липня 2019 року у справі № 235/499/17 зазначено, що кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів.

Колегія суддів зауважує, що твердження відповідача про фактичне прийняття нею спадщини, навіть у випадку доведення цієї обставини, не спростовують підстав позову позивача, який є спадкоємцем за заповітом і положення щодо вчинення фактичних дій з прийняття спадщини в першу чергу стосуються саме його. Лише у випадку невчинення ним дій, передбачених статтею 549 ЦК УРСР, правове значення мали б обставини вчинення таких дій іншими особами, зокрема відповідачем.

Так само неналежними є доводи апеляційної скарги про неврахування судом фінансової неспроможності позивача забезпечувати батька та будинок через відсутність у нього до 2004 року офіційного працевлаштування, оскільки положення статті 549 ЦК УРСР, не містять такої передумови. Достатньо довести фактичне володіння та управління спадковим майном.

Навіть у випадку доведення обставин нездійснення (неможливості здійснення) позивачем дій щодо забезпечення батька та будинку, вона б не спростовувала обставини фактичного вступу в управління або володіння спадковим майном, для якої фінансовий стан спадкоємця не має значення, оскільки характеризується фактичними діями (володіння та управління), а не господарськими (утримання майна, проведення в ньому ремонту, сплата податків, житлово-комунальних послуг тощо).

Доводи апеляційної скарги про неврахування судом стану здоров`я спадкодавця на момент підписання заповіту є безпідставними та необґрунтованими, оскільки належного доказу, а саме рішення суду про визнання заповіту недійсним з підстав того, що спадкодавець у момент його складення не міг усвідомлювати свої дії, відповідачем не надано. В межах даної справи відповідач не заявила позову про визнання заповіту недійсним. Будь-які доводи з цього приводу та намагання довести в межах розгляду цієї справи обставини, що є підставою для визнання заповіту недійсним, є юридично неспроможними та такими, що ґрунтуються на припущеннях.

Доводи апеляційної скарги про незастосування судом першої інстанції положень ЦК УРСР та застосування вимог ЦК України у розрізі вимог щодо встановлення факту прийняття спадщини є необґрунтованими. Із рішення суду першої інстанції вбачається, що при вирішенні цієї позовної вимог суд керувався положенням ЦК УРСР, зокрема статтями 524, 548, 549, 553.

Цитування в апеляційній скарзі висновків суду першої інстанції про те, що «довідки та свідчення, надані Відповідачем, не можуть бути належними доказами фактичного прийняття спадщини, оскільки заповіт встановлює переважне право Позивач» «заповіт спадкодавця, посвідчений нотаріусом 02.02.2001 року, є підставою для визнання права на спадщину Позивачем. Доводи Відповідача щодо стану здоров`я спадкодавця не підтверджені документально та не спростовують факту волевиявлення» (том 2 а. с. 106) колегія суддів сприймає критично та розцінює як намагання ввести суд в оману, оскільки таких або наближених до цих висновків, рішення суду першої інстанції не містить.

Щодо вимог про визнання свідоцтва про право на спадщину за законом недійсним.

Задовольняючи позовну вимогу про визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним, суд першої інстанції виходи із того, що при видачі державним нотаріусом свідоцтв про право на спадщину за законом, не було враховано право позивача як спадкоємця за заповітом, який фактично прийняв спадщину. Аргументи відповідача, наведені у відзиві про те, що при оформленні спадщини відповідач діяла в межах повноважень, наданих відповідно до нотаріально посвідченої довіреності виданої ОСОБА_2 суд визнав безпідставними та такими, що спростовуються змістом довіреності, згідно з якою позивач уповноважив відповідача бути його представником з питань оформлення його спадкових прав після смерті його батька - ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 з наданням представнику права: подавати від його імені, тобто ОСОБА_2 заяви до відповідних установ (в тому числі заяву про видачу свідоцтва про право на спадщину), отримувати необхідні довідки, документи…отримати свідоцтво про право на спадщину, та ін.

Колегія суддів погоджується із такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони є законними, обґрунтованими та відповідають встановленим обставинам справи.

Апеляційна скарга фактично не містить доводів щодо незаконності чи необґрунтованості рішення суду першої інстанції в цій частині, неповноти чи невідповідності висновків суду обставинам справи.

Колегія суддів визнає доводи апеляційної скарги в частині неправильного застосування норм матеріального права через вирішення цієї позовної вимоги на підставі статті 1301 ЦК України, а не положень ЦК УРСР, безпідставними, оскільки свідоцтва про право на спадщину були видані 20 серпня 2019 року, тобто вже на час дії ЦК України.

Інші доводи апеляційної скарги спрямовані на переоцінку обставин справи за відсутності обґрунтованих доводів щодо неповноти судового розгляду та невідповідності висновків суду першої інстанції обставинам справи, не дають підстав для висновку, що місцевим судом надано помилкову правову оцінку зібраним по справі доказам, а тому колегія суддів їх відхилила за безпідставністю як такі, що не є підставою для її задоволення та скасування рішення суду першої інстанції.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів, встановила, що при вирішенні справи судом першої інстанції не було допущено неправильного застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, висновки суду відповідають обставинам справи, а тому відсутні підстави для задоволення вимог апеляційної скарги та скасування законного та обґрунтованого рішення суду першої інстанції.

Судові витрати

Оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, відсутні підстави для розподілу витрат на стадії апеляційного провадження відповідно до статей 141, 382 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 12, 81, 259, 263, 268, 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Борисенко Алла Андріївна - залишити без задоволення.

Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 17 вересня 2024 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 27лютого 2025 року.

ГоловуючийО.В. Желепа Судді: О.Ф. Мазурик Л.Д. Поливач