Рішення від 28.01.2025 по справі 607/9519/24

РІШЕННЯ

Іменем України

28.01.2025 Справа №607/9519/24 Провадження №2/607/486/2025

м. Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області у складі:

головуючої судді Марциновської І.В.,

за участю: секретаря судового засідання Хавщ Я.А.,

представника позивача адвоката Притули О.Б.,

представника відповідача адвоката Редькви Н.М.,

представників третьої особи - виконавчого

комітету Тернопільської міської ради Друзюка Р.М., Мелех О.Р.,

третіх осіб ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

представника третьої особи - ОСОБА_6 адвоката Гнатюк Д.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_7 до спеціалізованого комунального підприємства «Ритуальна служба» Тернопільської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, виконавчий комітет Тернопільської міської ради, ОСОБА_8 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання дій незаконними та зобов`язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_7 звернувся до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області з позовом до спеціалізованого комунального підприємства «Ритуальна служба» Тернопільської міської ради (далі за текстом - СКП «Ритуальна служба») про визнання дій незаконними та зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги обґрунтував тим, що ОСОБА_9 , який є сином позивача, з 23.12.2022 проходив військову службу у Збройних Силах України та при виконанні бойового завдання, виявивши стійкість та мужність при захисті територіальної цілісності та суверенітету України, загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позивач вказав, що 29.03.2023 ОСОБА_9 був похований на Микулинецькому кладовищі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

При цьому позивачу як батьку загиблого на підставі свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 видане свідоцтво про поховання № 1229 від 28.03.2023. Жодні інші документи, пов`язані із похованням загиблого сина, ні позивачу, ні членам його родини не видавалися.

Так, у свідоцтві про поховання № 1229 зазначено, що поховання ОСОБА_9 29.03.2023 відбудеться на ділянці № АТО, в одинарній могилі, на Микулинецькому кладовищі, розміщеному в м. Тернополі. При цьому інформація щодо номера ділянки (сектору), ряду, місця поховання не зазначена, хоча відповідні графи для внесення цих відомостей у свідоцтві передбачені.

Крім цього, у свідоцтві про поховання також зазначено, що «Відповідно до ст. 25 Закону України «Про поховання та похоронну справу» користувач має право на встановлення надмогильної споруди в межах виділеної земельної ділянки для поховання чи надання згоди на встановлення надмогильної споруди іншим членам родини; вирішення питань про проведення підховання в зазначену могилу інших померлих членів родини, розпорядження щодо догляду за могилою; здійснення інших дій, пов?язаних з використанням місця поховання, якщо це не суперечить чинному законодавству».

Поряд з цим рішенням виконавчого комітету Тернопільської міської ради затверджено положення «Про Пантеон Героїв у м. Тернопіль» (далі за текстом - Положення), відповідно до якого витрати на почесне поховання загиблих осіб на території Пантеону Героїв Тернополя та витрати на виготовлення і встановлення намогильної споруди здійснюються коштом місцевого бюджету. Намогильні споруди виготовляються відповідно до затвердженого зразка і розмірів намогильної споруди, яка складається з пам`ятника, постаменту та намогильної плити. Пам`ятник у формі мальтійського хреста, інші елементи намогильної споруди прямокутної форми виготовляються з природного каменю.

Позивач зазначив, що на засіданнях зборів, які відбувались у присутності керівника СКП «Ритуальна служба» ОСОБА_10 , було погоджено, що намогильні споруди будуть виготовлятися з каменю граніт та родичам загиблих героїв будуть даватися ескізи пам`ятників для затвердження. У подальшому родичам загиблих були представлені взірці пам`ятників з сірого граніту.

Разом з тим, як зазначив позивач, на останніх зборах ОСОБА_10 повідомив, що пам`ятники будуть виготовлені з каменю пісковику. Позивач зауважив, що на такий матеріал ніхто із родичів загиблих не погоджувався, оскільки такий вид каменю у порівнянні із запропонованим раніше сірим гранітом поступається у якості та стійкості до погодних умов.

Не погоджуючись із встановленням пам`ятника із каменя пісковику мати загиблого ОСОБА_9 - ОСОБА_11 25.09.2023 звернулась до міського голови м. Тернополя із заявою про надання дозволу на встановлення індивідуального пам`ятника на могилі сина, на що отримала відповідь Тернопільської міської ради, у якій зазначено, що за результатами спільного обговорення питання причетними структурними підрозділами виконання робіт з встановлення пам`ятника на могилі ОСОБА_9 передбачено у наступному році, тобто у 2024 році.

Відтак позивач вважає, що виконавчим комітетом Тернопільської міської ради проігнороване звернення ОСОБА_11 щодо надання дозволу на встановлення намогильної споруди в одинарній могилі.

Позивач вказав, що Положення, затверджене рішенням виконавчого комітету Тернопільської міської ради, суперечить Закону України «Про поховання та похоронну справу» (далі за текстом - Закон), а дії відповідача порушують право позивача на встановлення індивідуальної пам`ятної споруди на могилі загиблого сина та увічнення пам`яті про нього. При цьому зазначене Положення затверджене після поховання ОСОБА_9 , що свідчить про те, що таке Положення не може мати зворотної дії у часі та його норми не можуть застосовуватись щодо поховання ОСОБА_9 .

Позивач вказав, що ні норми Закону, ні нормативні акти, на підставі яких розроблено Положення, ні саме Положення не містить визначення поняття «розташування» та жодним чином не визначають місце розташування Пантеону Героїв.

Так само позивач зазначив, що рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради № 975 від 16.08.2023, яким затверджене Положення, не є документом у розумінні ст. 23 Закону, який би вказував на відведення конкретного розміру визначеної земельної ділянки для нового будівництва Пантеону, відомості про яку є обов?язковими вихідними даними для проектування нового будівництва згідно зі ст. 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Крім цього, Положенням визначено, що намогильні споруди виготовляються відповідно до затвердженого зразка і розмірів згідно з Додатком до Положення (п. 15), тоді як такий стосується нового будівництва - Національного військового меморіального кладовища, а не Пантеону, та відсутні докази його затвердження, як і самої проектної документації, на підставі якої за зверненням особи, яка зобов?язалася поховати загиблого (померлого) на території Пантеону Героїв, виділяється місце для поховання (п. 9).

Також і розміри зазначеного зразка (0,8 м х 2,1 м) по відношенню до могил загиблих суперечать встановленим державним санітарним правилам та нормам та не відповідають гігієнічним вимогам, а також не узгоджуються із розмірами, зазначеними в п. 10 Положення (1 м х 2 м).

При цьому самостійне встановлення будь-яких інших намогильних споруд на території Пантеону заборонено (п. 17), хоча дана норма суперечить ст. 25 Закону, яка має вищу юридичну силу.

Зауважив, що на поховання загиблих у 2022 році воїнів СКП «Ритуальна служба» виділені земельні ділянки у розмірах, встановлених нормами для родинних поховань, і родинами на могилах загиблих воїнів споруджені після 16.08.2023 (погодження Положення про Пантеон) індивідуальні намогильні споруди з граніту. Тоді як СКП «Ритуальна служба» зводить намогильні споруди, які не є окремими, а об?єднують по шість могил. Індивідуальною ознакою для кожного похованого воїна є встановлення хреста на цій споруді. Також передбачені квітники - один на дві могили, що є порушенням Національного стандарту України «Настанова з улаштування квітників та огорож намогильних», що затверджений Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.01.2013 № 18.

Позивач вважає, що поховання загиблих на міському Микулинецькому кладовищі здійснюється з порушенням встановлених державних санітарних правил та норм, а саме: не дотримуються гігієнічні вимоги щодо норм відведення земельної ділянки для одинарного поховання, які є єдиними діючими нормами, а саме: замість ширини могили 1 м надається - 0,80 м (дані вимоги) та 0,70 м (дані схем додані до Договору про виготовлення та встановлення пам?ятників на кладовищі та додаток до Положення про Пантеон); замість довжини могили 2,2 м надається - 2,1 м; ширина земельної ділянки під могилу 1,35 м замість 1,5 м, площа земельної ділянки під могилу 2,8 кв. м замість 3,3 кв. м, відстань між могилами для проходу 0,5 м не виділяється.

За таких підстав позивач просить: 1) визнати незаконними дії спеціалізованого комунального підприємства «Ритуальна служба» Тернопільської міської ради щодо: - визначення розміру земельної ділянки, виділеної під могилу одинарного поховання щодо поховання загиблого ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на території кладовища Микулинецького, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; - встановлення намогильних споруд на земельній ділянці, виділеній під могилу одинарного поховання щодо поховання загиблого ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на території міського кладовища Микулинецького, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , без згоди його близьких родичів; - вчинення перешкод позивачу та членам його сім`ї щодо встановлення намогильних споруд на земельній ділянці, виділеній під могилу одинарного поховання загиблого ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на території міського кладовища Микулинецького, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; 2) зобов`язати спеціалізоване комунальне підприємство «Ритуальна служба» Тернопільської міської ради не встановлювати намогильних споруд на земельній ділянці, виділеній під могилу одинарного поховання щодо поховання загиблого ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на території міського кладовища Микулинецького, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , без згоди його близьких родичів та не чинити перешкоди позивачу та членам його сім`ї у встановленні намогильної споруди індивідуального замовлення на могилі загиблого ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у межах фактично виділеної під його поховання земельної ділянки на території міського кладовища Микулинецького, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

01.05.2024 позовна заява залишена без руху та позивачеві наданий строк для усунення недоліків позовної заяви. 09.05.2024 представник позивача усунула недоліки позовної заяви.

14.05.2024 відкрите провадження у справі, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначене підготовче засідання на 11.06.2024 та визначений сторонам строк для подання заяв по суті справи.

28.05.2025 на адресу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області надійшли пояснення третьої особи виконавчого комітету Тернопільської міської ради, у яких уповноважений представник третьої особи просила відмовити у задоволенні позову з підстав його необґрунтованості. Так, представник зазначила, що твердження позивача про те, що на зборах із родичами загиблих не погоджувалось те, що пам`ятники на могилах будуть встановлюватися із каменю пісковику, не відповідає дійсності, оскільки таке рішення приймалось колективно та родина ОСОБА_9 не висловлювала з цього приводу жодних заперечень та зауважень. Так само твердження позивача про те, що виконавчим комітетом Тернопільської міської ради проігнороване звернення ОСОБА_11 щодо надання дозволу на встановлення намогильної споруди, не відповідає дійсності. Так, ОСОБА_9 похований на земельній ділянці, виділеній під меморіальний комплекс для одиночних поховань загиблих в Антитерористичній операції, що знаходиться на базі меморіального комплексу загиблих у ІІ Світовій війні на Микулинецькому кладовищі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Такі поховання відносяться до почесних поховань, що було доведено до відома родичів загиблого, а також повідомлено про встановлення намогильних споруд однакового взірця, що передбачено Положенням. Крім цього, представник зазначила, що свідоцтво про поховання ОСОБА_9 видане матері загиблого ОСОБА_11 , та відповідно до Закону України «Про поховання та похоронну справу», на який покликається позивач, пред`явником на встановлення могильної споруди може виступати ОСОБА_11 , що свідчить про відсутність порушеного права позивача.

28.05.2024 представник відповідача адвокат Редьква Н.М. через систему «Електронний суд» подав до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області відзив, у якому позов не визнав та просив у позові відмовити повністю. Відзив мотивований тим, що у позовній заяві у якості обґрунтувань підстав позову позивач посилається виключно на загальні правила поховань, встановлені, зокрема Законом України «Про поховання та похоронну справу». Натомість у даному випадку розглядається питання про поховання полеглого військового на території меморіального комплексу, що регламентується спеціальним нормативно-правовим актом - постановою Кабінету Міністрів України № 1109 від 30.09.2022 «Про затвердження Порядку організації здійснення почесних поховань на військовому кладовищі та увічнення пам`яті у музейному комплексі Національного військового меморіального кладовища». Відповідач вказав, що рішенням виконавчого комітету Тернопільської міської ради № 1027 від 30.11.2016 СКП «Ритуальна служба» Тернопільської міської ради погоджене використання земельної ділянки, площею 0,06 га під меморіальний комплекс для одиночних поховань загиблих в Антитерористичній операції та померлих внаслідок поранень в зоні АТО, що знаходиться на базі меморіального комплексу загиблих у ІІ Світовій війні (сектор 7) на міському кладовищі, за адресою: АДРЕСА_1 . Таким чином існуючий на міському кладовищі меморіальний комплекс полеглих воїнів було розширено за площею та за змістом з плином історичних подій. Так, 08.03.2022 у зв`язку із введенням воєнного стану на території нашої держави СКП «Ритуальна служба» Тернопільської міської ради виданий наказ № 24, яким визначено здійснювати поховання загиблих військових у війні РФ проти України на вказаній вище земельній ділянці площею 0,06 га. Представник зазначив, що поховання загиблого ОСОБА_9 здійснено на спеціально відведеній ділянці для меморіального комплексу загиблих захисників. При цьому до відома родичів померлого перед визначенням його місця поховання доведено, що поховання здійснюється на цій спеціально відведеній ділянці за кошти міського бюджету та що у подальшому будуть встановлені однакові пам`ятники для всіх загиблих героїв. Також повідомлено, що у випадку незгоди із таким похованням поховання можна здійснити на іншій цивільній частині кладовища, де можна встановити пам`ятник дизайну, який бажатимуть родичі загиблого. Мати ОСОБА_9 погодилась на захоронення сина саме на спеціалізованій ділянці кладовища, тобто поруч із іншими військовими. Такі обставини підтверджуються підписаним матір`ю ОСОБА_9 договором-замовленням на організацію та проведення поховання № 1229 від 28.03.2023, а також свідоцтвом про поховання. Також твердження позивача про те, що дизайн пам`ятників загиблих не погоджувався із родичам загиблих, не відповідають дійсності. Представник також зазначив, що Положення регламентує порядок здійснення почесних поховань загиблих героїв на його території. Метою створення Пантеону Героїв Тернополя є гідне вшанування загиблих осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України.

11.06.2024 ОСОБА_8 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 подали заяви про залучення їх до участі у справі в якості третіх осіб. Підготовче засідання відкладене на 17.06.2024 для ознайомлення представника позивача із даними заявами.

17.06.2024 ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області залучено ОСОБА_8 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача до участі у даній цивільній справі. У підготовчому засіданні оголошена перерва до 10.07.2024.

02.07.2024 третя особа ОСОБА_6 подала письмові пояснення, у яких вказала, що є матір`ю ОСОБА_12 , який ІНФОРМАЦІЯ_3 загинув, захищаючи нашу Батьківщину. ОСОБА_12 похований на тій самій ділянці Микулинецького кладовища, що й ОСОБА_9 . Третя особа зазначила, що 01.12.2022 при врученні сповіщення про загибель сина їй було повідомлено про те, що поховання може бути здійснене на військовому кладовищі, де у подальшому не можуть бути поховані інші родичі загиблого, а також що пам`ятники на усіх похованнях цього військового кладовища будуть однакові. При цьому у разі незгоди з такими умовами на вибір було запропоновано здійснити поховання у іншій частині кладовища, де родина загиблого зможе встановити будь-який пам`ятник на власний розсуд. Про такі обставини повідомлялись і родичі інших загиблих. Також зазначила, що з 20.02.2023 почались публічні обговорення про облаштування Пантеону за участю родичів загиблих та представників міської влади. Спочатку пропонувались різні взірці хрестів та родичі проголосували за взірець козацького (мальтійського) хреста. Також з родичами узгоджувався матеріал, з якого буде виготовлений пам`ятник. Усі відмовились від сірого граніту та проголосували за камінь пісковик. Також ці питання обговорювались в онлайн-групі «Сім`ї героїв» у месенджері «Viber», де знову ж таки ніхто проти пісковику не висловлювався. Вважає, що облаштування уніфікованого поховання загиблих героїв відповідає історичній спадщині українського народу та його традиціям, а також визначене чинним Положенням, яке прийняте згідно з вимогами закону.

10.07.2024 без виходу до нарадчої кімнати усними ухвалами, занесеними до протоколу судового засідання, задоволено клопотання про виклик свідків та закрите підготовче провадження у справі. Справа призначена до судового розгляду по суті і визначені дати судових засідань.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_7 та його представник адвокат Притула О.Б. позов підтримали з підстав, викладених у позовній заяві, та просили позов задовольнити повністю.

Позивач додатково пояснив, що не заперечує проти Пантеону Героїв Тернополя, однак хоче, щоб пам`ятник на могилі його сина був з іншого матеріалу. Зазначив, що не був обізнаний ні про уніфікацію пам`ятників, ні про заборону встановлювати індивідуальні намогильні споруди. Також з ним ніхто не погоджував матеріал пісковик, з якого виготовляється пам`ятник відповідно до Положення. Разом з тим не заперечував, що, можливо, про такі обставини була обізнана його дружина, оскільки він на той час воював і був відсутній у м. Тернополі. Так само і свідоцтво про поховання отримувала його дружина. Зазначив, що розмір могили сина для нього не є важливим та не є суттєвим те, що існуючий розмір не відповідає вимогам законодавства.

Представник позивача додатково пояснила, що договір-замовлення на організацію та проведення поховання позивач не підписував, а також у серпні 2023 року не був обізнаний про Положення про Пантеон Героїв Тернополя. Також позивач не був присутній у вайбер-групі родичів загиблих та не приймав участь у жодних обговореннях щодо намогильних споруд, у тому числі і на могилі його сина. Не заперечувала, що у такій групі присутня дружина позивача, однак вказала, що остання участь в обговореннях також не приймала. Також підтвердила, що витрати на поховання сина позивача здійснені за кошти міського бюджету. Зауважила, що на території, визначеній для Пантеону, станом на даний час є встановлені намогильні споруди індивідуального взірця.

У судовому засіданні представник відповідача СКП «Ритуальна служба» адвокат Редьква Н.М. позов не визнав з підстав, викладених у відзиві, та просив у позові відмовити повністю. Додатково пояснив, що частина Микулинецького кладовища, на якому похований син позивача, належить до військового поховання і розташована на частині земельної ділянки, що ще у 2014 році виділена місцевою владою для поховання учасників АТО. Зазначив, що обговорення про облаштування Пантеону за участю родичів загиблих та представників міської влади розпочались ще у лютому 2023 року. Відтак станом на березень 2023 року, коли здійснювалось поховання сина позивача, вже було відомо про уніфікацію намогильних споруд. При цьому відповідач зобов`язаний виконувати рішення органу місцевого самоврядування, у тому числі і те, яким затверджене Положення. Пояснив, що дійсно на території Пантеону є декілька могил, на яких встановлені індивідуальні намогильні споруди. Однак зауважив, що ці поховання здійснені на самому початку війни ще у 2022 році та на самій межі земельної ділянки, виділеної для Пантеону. Натомість могила сина позивача розташована попереду у самому центрі, а тому індивідуальна намогильна споруда на такій могилі не відповідатиме загальній концепції та вигляду Пантеону .

У судовому засіданні представники третьої особи виконавчого комітету Тернопільської міської ради Друзюк Р.М. та Мелех О.Р. висловили думку про необхідність відмови у позові з підстав, викладених у письмових поясненнях третьої особи. Додатково зазначили, що саме родичі загиблих на публічних зборах вирішували, яким саме буде вигляд намогильної споруди на похованнях загиблих героїв та з якого матеріалу така споруда буде виготовлена. Акцентували увагу на історичній ролі Пантеону та його вплив на духовне усвідомлення наступних поколінь українців.

У судовому засіданні треті особи ОСОБА_8 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 висловили думку про необхідність відмови у позові. Додатково пояснили, що усі вони є родичами своїх загиблих синів та чоловіків, які віддали життя за нашу Батьківщину. Зазначили, що коли їм приносили сповіщення про смерть, їх повідомляли про можливість здійснення поховання або на військовому кладовищі, на той час мова йшла про назву Алея Слави , або на цивільному кладовищі. Різниця полягала у тому, що на військовому кладовищі на могилі не може бути здійснене підпоховання когось із рідних, а також неможливо встановити індивідуальний пам`ятник, оскільки усі пам`ятники будуть однакові. При цьому родичі майже усіх третіх осіб загинули раніше, ніж син позивача, а тому на час поховання ОСОБА_9 вже усім було відомо про створення Пантеону і уніфікацію поховань. Також вказали, що ОСОБА_11 , яка є матір`ю загиблого ОСОБА_9 , особисто двічі була присутня на зборах, де вирішувалось питання щодо однакових намогильних споруд та жодних зауважень з приводу вигляду та матеріалу пам`ятника не висловлювала. Так само не було заперечень з боку ОСОБА_11 і у вайбер-групі, учасницею якої вона є. Зауважили, що станом на даний час на могилі ОСОБА_9 встановлений дерев`яний православний хрест, що підтверджує його православне віросповідування. Вказали, що намогильні споруди облаштовані таким чином, що поєднують шість могил для того, щоб у подальшому від важкості земля під намогильними спорудами не просіла. При цьому встановлення індивідуальної намогильної споруди на могилі ОСОБА_9 призведе до порушення цілісності конструкції і до пошкодження сусідніх могил. Так, могила сина ОСОБА_8 станом на даний час взагалі без намогильної споруди, оскільки вона розташована поруч з могилою сина позивача. Третя особа ОСОБА_8 зазначив, що через це він переносить сильні душевні страждання, оскільки його син віддав життя за нашу країну і не може бути гідно вшанований через недобросовісну поведінку позивача. Також треті особи зауважили, що камінь пісковик має гарні властивості та буде зберігатись протягом багатьох років та навіть століть, оскільки деякі козацькі кладовища, де хрести виготовлені із пісковика, збереглись до нашого часу. Натомість граніт через деякий час втратить свої властивості та пам`ятник буде виглядати пошкодженим. Треті особи зазначили, що вважають, що даний спір пов`язаний із аналогічним позовом, який був раніше поданий ОСОБА_16 та у якому позивач має особисту матеріальну зацікавленість.

У судовому засіданні представник третьої осіб ОСОБА_6 - адвокат Гнатюк Д.С. висловила думку про необхідність відмови у позові. Підтримала позицію своєї довірительки, зазначила, що право позивача не було порушено та не підлягає захисту, оскільки є прийняте рішення про уніфікацію пам`ятників загиблих на Пантеоні Героїв Тернополя.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_10 пояснив, що є керівником СКП «Ритуальна служба». Свідок показав, що родичі загиблих після отримання сповіщення та свідоцтва про смерть звертаються до СКП «Ритуальна служба». При цьому працівник ТЦК, який вручає сповіщення сім`ї, пропонує на вибір можливість поховання на тій частині кладовища, що виділена для військових поховань, чи в цивільній частині кладовища. Документи щодо загиблого ОСОБА_9 оформлювала його мати ОСОБА_11 , якій так само, як і усім іншим, було надане право вибору та повідомлено про уніфікацію намогильних споруд на військовому кладовищі. ОСОБА_11 не висловлювала жодних заперечень і її сина поховали на тій частині кладовища, де на даний час створений Пантеон Героїв Тернополя. Зазначив, що поховання сина позивача здійснювалось у березні 2023 року, а про Алею Слави , яку у подальшому вирішили перейменувати на Пантеон Героїв, вже було відомо у лютому 2023 року. Також ОСОБА_11 була у вайбер-групі родичів загиблих, де усі ці питання теж обговорювались. Зауважив, що ОСОБА_11 з проханням встановити індивідуальну намогильну споруду на могилі сина до відповідача не зверталась. Також пояснив, що розмір самих могил відповідає вимогам законодавства, меншим є лише розмір надгробку. Указане викликане великою кількістю загиблих воїнів та незначною площею земельної ділянки. Зауважив, що змінити розмір намогильної споруди сина позивача не буде можливо, оскільки це призведе до порушення цілісності сусідніх могил.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_18 пояснила, що є дизайнером, яка розробляла зовнішній вигляд Пантеону . Свідок показала, що наприкінці літа 2022 року вперше почула про уніфікацію могильних споруд на Пантеоні. 18.05.2023 свідок була присутня на зборах родичів загиблих, на яких також була присутня ОСОБА_11 . У серпні 2023 року проводились ще одні збори, а вже потім було затверджене Положення про Пантеон. Лише у листопаді 2023 року, коли вже було вирішено, як саме виглядатимуть намогильні споруди та з якого матеріалу вони будуть виготовлені, ОСОБА_11 висловила з цього приводу свої заперечення. На той час вже здійснювалось будівництво Пантеону . Пояснила, що лічильної комісії на зборах не було, однак кожен, хто бажав, мав можливість висловитись.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_19 показала, що унаслідок російсько-української війни загинув її син ОСОБА_12 . Сповіщення про його загибель було отримано 01.12.2022, і при його отриманні родині було повідомлено, що всі витрати на поховання несе держава, захоронення буде на Алеї Героїв, що було дуже почесно. З 20.02.2023 сім`ї загиблих почали приймати участь у зборах, де обговорювали проект Пантеону Героїв. Спочатку обговорювали козацькі хрести з граніту, однак такий варіант відхилили. У травні 2023 року погодили пісковик та жодних зауважень чи заперечень проти такого матеріалу члени родин загиблих не висловлювали. Після затвердження Положення про ОСОБА_20 сказала, що не хоче, щоб був встановлений мальтійський хрест, оскільки її син був язичником. Однак зараз на могилі ОСОБА_9 стоїть дерев`яний православний хрест. При цьому розробники пропонували різні варіанти в залежності від віросповідання і можна було обрати інший, однак теж уніфікований пам`ятник.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_8 показав, що його син ОСОБА_21 ІНФОРМАЦІЯ_4 загинув під час бойових дій в ході російсько-української війни та 20.08.2022 був похований на ділянці для поховання загиблих воїнів в АТО Микулинецького кладовища в м. Тернополі. Перед похованням спочатку працівник ТЦК, а потім і представник СКП «Ритуальна служба» з`ясовували, де саме свідок бажає здійснити поховання сина. Роз`яснили, що якщо могила буде на військовому кладовищі, то він не зможе встановити індивідуальний пам`ятник, оскільки усі намогильні споруди будуть однакові. Зазначив, що могила його сина межує з могилою сина позивача і через даний спір на могилі його сина досі не встановлена намогильна споруда, що ранить його серце як батька. Зауважив, що будь-які зміни на могилі сина позивача призведуть до порушення цілісності могили його сина.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_5 суду показала, що її син ОСОБА_22 загинув ІНФОРМАЦІЯ_5 , а сповіщення вона отримала 23.01.2023. Коли отримувала сповіщення, то представник ТЦК одразу запитав, чи має свідок місце для поховання, а також запропонував похоронити сина на Довжанці чи на Алеї Героїв . Свідок погодилася на Алею Героїв, бо син був військовий і мав бути зі всіма військовими. У подальшому можливість вибору їй надавав і представник СКП «Ритуальна служба». Свідок була присутня на усіх зборах і ніхто з присутніх не був проти ні щодо вигляду пам`ятників, ні щодо матеріалу, з яких вони виготовлені.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_1 суду показала, що її син загинув на війні 12.12.2022 та похований 16.12.2022 на Микулинецькому кладовищі. Свідок та інші родичі загиблих ходили на збори, вирішували, щоб пам`ятники на Пантеоні Героїв були однаковими. На цих зборах завжди була присутня і ОСОБА_11 та ні разу не висловлювала своїх заперечень чи зауважень. На зборах спочатку обговорювали матеріал, з якого будуть виготовляти пам`ятники. Граніт не сподобався родичам загиблих, а тому прийняли рішення про пам`ятники з пісковика. На зборах був реєстр присутніх і свідок підписувалась у ньому. Також між родичами загиблих створена вайбер-група, але свідок не обізнана, чи присутня у цій групі ОСОБА_11 . Зазначила, що на могилі сина позивача досі не встановлений пам`ятник. Так само не має намогильної споруди і на могилі її сина, що завдає їй душевних страждань.

Заслухавши учасників судового процесу, показання свідків, дослідивши матеріали цивільної справи, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Стаття 4 ЦПК України передбачає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Суд встановив, що батьками ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є ОСОБА_7 та ОСОБА_11 . Указане підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 та його перекладом з російської на українську мову (т. 1 а.с. 13, 14).

Як вбачається з довідки командира військової частини НОМЕР_3 № 901 від 13.04.2023, у період з 03.03.2023 до 23.03.2023 ОСОБА_9 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України (т. 1 а.с. 18).

Поряд з цим ОСОБА_9 , будучи вірним військовій присязі, виявивши стійкість і мужність щодо захисту незалежності України, ІНФОРМАЦІЯ_1 загинув під час виконання бойового завдання. Указане підтверджується сповіщенням сім`ї № 2736 від 26.02.2023 (т. 1 а.с. 17), а також довідкою про причину смерті від 26.03.2023 та свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 (т. 1 а.с. 15, 16).

Так, загальні правові засади здійснення в Україні діяльності з поховання померлих, регулювання відносин, що виникають після смерті (загибелі) особи, щодо проведення процедури поховання, а також встановлення гарантій належного ставлення до тіла (останків, праху) померлого та збереження місця поховання визначаються Законом України «Про поховання та похорону справу».

Згідно зі ст. 1 Закону поховання - це діяльність відповідних органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у межах повноважень, визначених цим Законом, а також суб`єктів господарювання, спрямована на: забезпечення належного ставлення до тіла (останків, праху) померлого; забезпечення права громадян на захоронення їхнього тіла відповідно до їх волевиявлення, якщо таке є; створення та експлуатацію об`єктів, призначених для поховання, утримання і збереження місць поховань; організацію і проведення поховань померлих та/або загиблих (далі - померлих); надання ритуальних послуг, реалізацію предметів ритуальної належності.

Відповідно до абз. 3, 4 ст. 25 Закону після здійснення поховання померлого виконавцю волевиявлення померлого або особі, яка взяла на себе зобов`язання поховати померлого, як користувачу місця поховання (користувачу місця родинного поховання) спеціалізованим комунальним підприємством (а в разі його відсутності - виконавчим органом сільської, селищної, міської ради) видається відповідне свідоцтво, зразок якого затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.

Це свідоцтво дає право його пред`явнику на встановлення намогильних споруд у межах могили (родинного поховання), вирішення питання про проведення підпоховання, здійснювати інші дії, пов`язані з використанням місця поховання, якщо це не суперечить законодавству.

Так, позивач надав суду свідоцтво про поховання реєстраційний номер 1229 від 28.03.2023, що видане ОСОБА_11 як користувачу одинарного місця на ділянці АТО Микулинецького кладовища, розміщеного в м. Тернополі, де 29.03.2023 здійснено поховання ОСОБА_9 (т. 1 а.с. 19).

При цьому за змістом ст. 2 Закону користувач місця поховання (місця родинного поховання) - особа, яка здійснила перше поховання на відведеному місці поховання (родинного поховання) та/або має відповідне свідоцтво про смерть похованого і свідоцтво про поховання, передбачене статтею 25 цього Закону.

Позивач, покликаючись на ті обставини, що саме позивачем було здійснене поховання його сина ОСОБА_9 та станом на даний час саме позивач володіє свідоцтвом про смерть сина і свідоцтвом про його поховання, вважає, що позивач є користувачем у розумінні зазначених вище вимог закону та відповідно особою, яка має право на встановлення індивідуальної намогильної споруди у межах могили ОСОБА_9 .

Разом з тим у встановленні намогильної споруди індивідуального взірця на могилі ОСОБА_9 родині позивача відмовлено, що, на думку позивача, підтверджується заявою ОСОБА_11 на ім`я міського голови Надала С.В. від 25.09.2023 та відповіддю на таке звернення № 23555-Ф/2023 від 23.10.2023 (т. 1 а.с. 20, 21).

Так, органи місцевого самоврядування та їх виконавчі органи в межах своєї компетенції: 1) вирішують відповідно до закону питання про відведення земельних ділянок для організації місць поховання, крім випадків, передбачених статтею 23-1 цього Закону; 2) забезпечують будівництво, утримання в належному стані та охорону місць поховання, крім випадків, передбачених статтею 23-1 цього Закону; 3) створюють ритуальні служби; 4) вирішують питання про надання за рахунок коштів місцевих бюджетів ритуальних послуг у зв`язку з похованням самотніх громадян, ветеранів війни та праці, а також інших категорій малозабезпечених громадян; про надання допомоги на поховання померлих громадян в інших випадках, передбачених цим Законом; 5) здійснюють контроль за дотриманням законодавства стосовно захисту прав споживачів у частині надання суб`єктами господарювання ритуальних послуг та реалізацією ними предметів ритуальної належності; 6) здійснюють інші повноваження, передбачені цим та іншими законами. Для організації (утворення), будівництва, утримання в належному стані та охорони місць поховання сільські, селищні, міські ради можуть створювати спеціалізовані комунальні підприємства (ч. 5 ст. 8 Закону).

За змістом ст. 9 Закону ритуальні служби - це спеціалізовані комунальні підприємства, що створюються органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом, з метою здійснення організації поховання померлих і надання ритуальних послуг, передбачених необхідним мінімальним переліком окремих видів ритуальних послуг, реалізації предметів ритуальної належності, передбаченим пунктом 2 частини другої статті 8 цього Закону. Ритуальні служби можуть також надавати ритуальні послуги, не передбачені необхідним мінімальним переліком окремих видів ритуальних послуг та реалізації предметів ритуальної належності, виготовляти предмети ритуальної належності.

Так, СКП «Ритуальна служба» є окремою юридичною особою органу місцевого самоврядування, основним видом діяльності якої є організація поховань і надання суміжних послуг.

Статтею 23 Закону визначено, що для розміщення місця поховання рішенням уповноваженого органу в установленому законом порядку відповідному спеціалізованому комунальному підприємству, установі, організації в постійне користування надається земельна ділянка.

Виконавчі органи сільських, селищних, міських рад забезпечують планування та впорядкування території місць поховання згідно з генеральними планами забудови відповідних населених пунктів та іншої містобудівної документації з дотриманням обов`язкових містобудівних, екологічних та санітарно-гігієнічних вимог.

Рішенням виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у місцях поховання можуть бути відведені сектори для почесних поховань, поховання померлих (загиблих) військовослужбовців (сектори військових поховань), а також сектори для поховання померлих за національною чи релігійною ознакою.

Для почесних поховань органи місцевого самоврядування можуть відводити земельні ділянки поза територією місць поховання, на яких створюються меморіальні бульвари, сквери, парки і кургани Слави.

Поділ кладовищ на розряди за майновим станом не допускається.

Порядок функціонування місць поховань визначається виконавчим органом сільської, селищної, міської ради.

Згідно з витягом з Державного кадастру про земельну ділянку, номер витягу НВ-7400404322023, сформованого 02.06.2023, земельна ділянка з кадастровим номером 6110100000:09004:0357, загальною площею 21,1505 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , перебуває у комунальній власності; вид цільового призначення земельної ділянки: 03.12 Для будівництва та обслуговування будівель закладів комунального обслуговування. Додатком до цього витягу є кадастровий план земельної ділянки (т. 1 а.с. 115-116, 119).

Рішенням Тернопільської міської ради № 8/26/36 від 09.06.2023 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель м. Тернополя, зокрема земельної ділянки з кадастровим номером 6110100000:09004:0357, загальною площею 21,1505 га, яка надана СКП «Ритуальна служба» у постійне користування для обслуговування та утримання міського кладовища за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 109).

Державна реєстрація права постійного користування указаною земельною ділянкою за СКП «Ритуальна служба» підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав № 336047506 від 19.06.2023 (т. 1 а.с. 117).

Поряд з цим рішенням виконавчого комітету Тернопільської міської ради від № 1027 від 30.11.2016 «Про виділення території під меморіальний комплекс» погоджено СКП «Ритуальна служба» використання земельної ділянки площею 0,06 га під меморіальний комплекс для одиночних поховань загиблих в Антитерористичній операції та померлих внаслідок отриманих поранень в зоні АТО, що знаходиться на базі меморіального комплексу загиблих у II Світовій війні (сектор 7) на міському кладовищі за адресою АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 66), що також узгоджується з викопіюванням з топографо-геодезичного плану м. Тернополя (т. 1 а.с. 69).

24.02.2022 Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні було введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та триває на час вирішення даного спору.

Наказом начальника СКП «Ритуальна служба» Тлумацького С. № 24 від 08.03.2022 «Про впорядкування поховання військових» передбачено здійснення поховання загиблих військових у війні Російської Федерації проти України на земельній ділянці площею 0,06 га, виділеній під меморіальний комплекс для одиночних поховань загиблих в Антитерористичних операціях, що знаходиться на базі меморіального комплексу загиблих у 2 світовій війні (сектор 7) на Микулинецькому кладовищі за адресою АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 70).

Відтак статус земельної ділянки, на якій здійснено поховання ОСОБА_9 , узгоджений зазначеним вище рішенням виконавчого комітету Тернопільської міської ради від № 1027 від 30.11.2016 та у подальшому підтверджений наказом СКП «Ритуальна служба» № 24 від 08.03.2022, що відповідає зазначеним вище положенням ст. 23 Закону.

При цьому надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України «Про Державний земельний кадастр», право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою, що регламентовано ст. 123 Земельного Кодексу України.

Також з метою реалізації положень Закону наказом Держжитлокомунгоспу України від 19.11.2003 № 193, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 08.09.2004 за № 1110/9709, затверджені такі документи: типове положення про ритуальну службу в Україні; необхідний мінімальний перелік окремих видів ритуальних послуг; необхідний мінімальний перелік вимог щодо порядку організації поховання і ритуального обслуговування населення; порядок утримання кладовищ та інших місць поховань (далі за текстом - Порядок).

Так, відповідно до п. 1.1 Порядку для розміщення місця поховання спеціалізованому комунальному підприємству, установі, організації в постійне користування відповідно до вимог земельного законодавства та гігієнічних вимог щодо облаштування і утримання кладовищ у населених пунктах України (ДСанПіН 2.2.2.028.99) надається земельна ділянка. Наявність місця поховання передбачається проектом планування та забудови населеного пункту з урахуванням подальшого розширення його території.

Згідно з п. 2.8 та п. 2.9 Порядку під кожну могилу надається ділянка таких розмірів: одинарне поховання - розмір земельної ділянки 3,3 кв. м, довжина 2,2 м, ширина 1,5 м, розмір могили: довжина - 2,0 м, ширина - 1,0 м.

Рішенням виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у місцях поховання можуть бути відведені сектори для почесних поховань, поховання померлих (загиблих) військовослужбовців (сектори військових поховань), а також сектори для поховання померлих за національною чи релігійною ознакою. Рішення про почесне поховання приймається в кожному конкретному випадку.

Відповідно до п. 2.11 Порядку після здійснення поховання виконавцю волевиявлення померлого або особі, яка взяла на себе зобов`язання поховати померлого, як користувачу місця поховання видається відповідне свідоцтво про поховання, яке дає право на встановлення намогильної споруди в межах могили, вирішення питання про проведення підпоховання, облаштування місця поховання, здійснення інших дій, які не суперечать чинному законодавству.

Згідно з п. 2.13 Порядку на могилах (місцях родинного поховання), у межах наданої земельної ділянки, можуть установлюватися намогильні споруди та елементи благоустрою могили.

Для установлення намогильної споруди до ритуальної служби або виконавчого органу сільської, селищної, міської ради подаються такі документи: оригінал свідоцтва про смерть похованого; свідоцтво про поховання або в разі його відсутності письмову згоду користувача місця поховання (користувача місця родинного поховання) на встановлення намогильної споруди; документи, що підтверджують придбання намогильної споруди, її ціну та дату реалізації; реквізити виконавця намогильної споруди.

Одразу після отримання ритуальною службою або виконавчим органом сільської, селищної, міської ради документів, визначених у цьому пункті, вони мають забезпечити безперешкодний доступ на територію кладовища транспортного засобу, на якому перевозиться намогильна споруда, визначена у документі.

Як зазначив суд вище, згідно зі свідоцтвом про поховання, яке видане ОСОБА_11 , поховання померлого ОСОБА_9 здійснено ІНФОРМАЦІЯ_6 на ділянці № АТО, в одинарній могилі, на Микулинецькому кладовищі, розміщеному в м. Тернополі.

Поряд з цим СКП «Ритуальна служба» видало ряд свідоцтв про поховання таким членам сім`ї загиблих:

- ОСОБА_8 відносно загиблого ОСОБА_21 , реєстраційний № 222 від 20.08.2022 (т. 1 а.с. 157);

- ОСОБА_2 відносно загиблого ОСОБА_24 , реєстраційний № 567 від 12.11.2022 (т. 1 а.с. 167);

- ОСОБА_5 відносно загиблого ОСОБА_22 , реєстраційний № 953 від 30.01.2023 (т. 1 а.с. 182);

- ОСОБА_25 відносно загиблого ОСОБА_12 , реєстраційний № 671 від 05.12.2022 (т. 1 а.с. 187);

- ОСОБА_26 відносно загиблого ОСОБА_27 , реєстраційний № 728 від 15.12.2022 (т. 1 а.с. 162);

- ОСОБА_3 відносно загиблого ОСОБА_28 , реєстраційний № 982 від 03.02.2023 (т. 1 а.с. 172);

- ОСОБА_29 відносно загиблого ОСОБА_30 , реєстраційний № 1440 від 18.05.2023 (т. 1 а.с. 177).

У вказаних вище свідоцтвах про поховання зазначено, що поховання загиблих здійснено на ділянці № АТО, в одинарних могилах, на Микулинецькому кладовищі, розміщеному в м. Тернополі. При цьому інформація щодо номера ділянки (сектору), ряду, місця поховання також не зазначена.

Разом з тим у судовому засіданні суд встановив, що ОСОБА_21 , ОСОБА_24 , ОСОБА_22 , ОСОБА_12 , ОСОБА_31 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , які так само як і ОСОБА_9 приймали участь у заходах із забезпечення оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації проти України, поховані на тій самій земельній ділянці, на якій похований син позивача.

Указане дає підстави дійти висновку, що відсутність на свідоцтві про поховання, зокрема виданому дружині позивача, інформації щодо номера ділянки (сектору), ряду, місця поховання не спростовує ті обставини, що син позивача похований саме на тій земельній ділянці, яка наказом № 24 від 08.03.2022 виділена для поховання загиблих військових у війні Російської Федерації проти України.

Ці обставини буди підтверджені показаннями свідка ОСОБА_10 , який також повідомив, що дана ділянка є місцем, де на даний час облаштовується Пантеон Героїв Тернополя.

Так, рішенням виконавчого комітету міської ради № 975 від 16.08.2023 № 975 погоджено Положення про Пантеон Героїв Тернополя. Положення регламентує порядок діяльності Пантеону Героїв Тернополя та здійснення почесних поховань на його території загиблих осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, забезпечували виконання службових обов`язків та присяги на вірність Українському народу. Метою створення Пантеону Героїв Тернополя є гідне вшанування загиблих осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, забезпечували виконання службових обов`язків та присяги на вірність Українському народу та віддання їм належних військових почестей (т. 1 а.с. 67-68).

За змістом цього Положення, яке, за виключенням п. 17, є чинним на час вирішення судом цього спору, поховання загиблого (померлого) здійснюється СКП «Ритуальна служба» у строк, визначений договором-замовлення (п. 7 Положення).

Витрати на почесне поховання загиблих (померлих) осіб на території Пантеону Героїв Тернополя та витрати на виготовлення і встановлення намогильної споруди, здійснюються за рахунок коштів місцевого бюджету відповідно до закону або за рахунок коштів статутного капіталу СКП «Ритуальна служба» (п. 8 Положення).

За зверненням виконавця волевиявлення загиблого (померлого), особи, яка зобов`язалася поховати загиблого (померлого) відповідно до законодавства, або замовника поховання загиблого (померлого) на території Пантеону Героїв Тернополя виділяється місце для поховання загиблого (померлого) відповідно до затвердженої проектної документації. Виділення місця для поховання загиблого (померлого) здійснюється СКП «Ритуальна служба» на підставі підписаного договору-замовлення .

Довжина могили повинна бути не менше двох метрів, ширина - 1 метр, глибина - не менше ніж 1,5 метра від поверхні землі до кришки труни з урахуванням місцевих ґрунтово-кліматичних умов. Для поховання урни з прахом у землю виділяється місце розміром 0,8 на 0,8 метра. Глибина поховання не нормується (п. 9, 10 Положення).

Поховання загиблих (померлих) на території Пантеону Героїв Тернополя здійснюється з військовими почестями та базується на принципах створення рівних умов для поховання незалежно від їх раси, кольору шкіри, політичних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак (п. 11 Положення).

Намогильні споруди виготовляються відповідно до затвердженого зразка і розмірів намогильної споруди, (згідно Додатку). Намогильна споруда, складається з пам`ятника, постаменту та намогильної плити. Пам`ятник у формі мальтійського хреста, інші елементи намогильної споруди прямокутної форми виготовляються з природного каменю, завтовшки не менш як 30 сантиметрів. На лицьовій поверхні пам`ятника карбується портрет загиблого (померлого) виготовлений з фото-скла чорно-білих кольорів, дата його народження і смерті, прізвище, власне ім`я, по батькові (за наявності), військове звання, а також за бажанням виконавця волевиявлення загиблого (померлого) або особи, яка зобов`язалася його поховати, можуть карбуватися за наявності, нагороди (п. 15, 16 Положення).

Відтак указане Положення встановлює уніфікованість до могил та намогильних споруд, які розташовуються на території Пантеону Героїв Тернополя, оскільки ним передбачено розмір могили та затверджено зразок і розміри намогильної споруди.

При цьому організація здійснення почесних поховань на військовому кладовищі регламентується Порядком організації здійснення почесних поховань на військовому кладовищі та увічнення пам`яті у музейному комплексі Національного військового меморіального кладовища, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1109 від 30.09.2022.

Положення указаного Порядку повністю узгоджуються з Положенням про Пантеон, а відтак доводи позивача, що на момент поховання його сина Положення ще не було затверджене і не могло діяти по відношенню до поховання ОСОБА_9 , спростовуються тим, що на спірні правовідносини на той час розповсюджувались вимоги указаного Порядку, який є спеціальним нормативно-правовим актом по відношенню до Закону, а відтак має над ним вищу юридичну силу.

Зважаючи на те, що таким Порядком визначений розмір могили, що ідентичний розміру могили, де похований син позивача, суд доходить висновку, що позовні вимоги щодо визнання дій відповідача у цій частині незаконними, не є обґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Крім цього, наказом начальника СКП «Ритуальна служба» Тлумацького С. № 52 від 17.08.2023 вирішено: здійснювати почесні поховання загиблих осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України у війні російської федерації проти України у відповідності до Положення про Пантеон Героїв Тернополя на земельній ділянці площею 0,06 га, виділеній під меморіальний комплекс для одиночних поховань загиблих в Антитерористичній операції, що знаходиться на базі меморіального комплексу загиблих у НОМЕР_4 світовій війні (сектор 7) на Микулинецькому кладовищі за адресою АДРЕСА_1 ; виділення місця для поховання загиблого (померлого) здійснюється СКП «Ритуальна служба» на підставі підписаного договору-замовлення; після проведення чину поховання на кожній могилі встановлюються намогильні споруди відповідно до затвердженого зразка і розміру, передбаченого додатком до Положення про Пантеон Героїв Тернополя, погодженого рішенням виконавчого комітету міської ради № 975 від 16.08.2023 (т. 1 а.с. 71).

Так, згідно з договором-замовленням на організацію та проведення поховання № 1229 від 28.03.2024, укладеного між замовником ОСОБА_11 та виконавцем СКП «Ритуальна служба», сторони погодили, що предметом договору є організація та проведення поховання померлого, облаштування місця поховання ОСОБА_9 на Микулинецькому кладовищі. Вартість наданих послуг становить 6415 грн.

Так само і відповідно до акту № 28 для надання послуг на поховання померлих осіб, які загинули в бойових діях у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, за березень 2023 року (Гинда), складеного 04.04.2023 між начальником СКП «Ритуальна служба» Тлумацьким С. (Виконавець) та начальником УЖКГБ та Е Соколовським О. (Замовник), Виконавцем було надано послуги на суму 6146,00 грн, що включають послугу по викопці могили, послугу автокатафалка, послугу залу (т. 1 а.с. 114).

Слід зауважити, що прийняттю Положення передувало обговорення сім`ями загиблих однаковості намогильних споруд у месенджері «Viber», що було підтверджено показаннями свідків. Участь у вказаній групі дружини позивача - ОСОБА_11 , а відтак і можливість висловити свої зауваження та заперечення з цього питання, підтверджується скріншотами даного месенджеру, з яких вбачається, що користувач з ніком «Таня» просить проголосувати за петицію присвоєння звання ОСОБА_32 (т. 1 а.с. 120-123, 126-128, 131, 140).

Також загальна концепція Пантеону Героїв Тернополя була предметом обговорення на зборах, що проводились представниками органу місцевого самоврядування, безпосередньо міським головою за участю начальника СКП «Ритуальна служба», з сім`ями загиблих. Указане підтверджується протоколами від 18.05.2023, 15.08.2023 (т. 1 а.с. 112. 129), а також показаннями свідків, які показали, що на цих зборах була присутня і ОСОБА_11 , яка жодних заперечень з приводу вигляду пам`ятника (козацький (мальтійський) хрест) та матеріалу, з якого він буде виготовлений (пісковик), не висловлювала.

Так, у п. 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц зазначено, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (див. постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18).

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Тлумачення змісту цієї норми свідчить, що на суд покладено обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, зокрема, у рішенні від 23.08.2016 у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») ЄСПЛ наголошує, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом» («beyond reasonable doubt»). Натомість у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри.

Застосовуючи указаний принцип, суд зазначає, що доводи позивача про те, що ні позивач, ні його дружина не були повідомлені про можливість вибору місця поховання їхнього загиблого сина на військовому чи на цивільному кладовищі, та що їм не було зазначено про те, що на військовому кладовищі відсутня можливість підпоховання інших родичів загиблого, а зовнішній вигляд намогильних споруд буде уніфікованим, у той час, коли усім іншим членам родин загиблих про такі обставини було повідомлено, не дають підстав дійти висновку про вірогідність цих фактів, заявлених позивачем, а відтак не можуть вважатися такими, що доведені позивачем належними та достатніми доказами.

Більше того у судовому засіданні позивач вказав, що фактично не зацікавлений у задоволенні усіх позовних вимог, окрім вимоги встановити на могилі сина намогильну споруду з іншого, ніж пісковик, матеріалу.

З цього приводу суд вважає за доцільне зазначити, що Верховний Суд у складі Обєднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 10.04.2019 у справі № 390/34/17 вказав таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06.12.2007).

Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність (п. 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004 № 15-рп/2004).

Добросовісність (п. 6 ст. 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Принцип добросовісності, який лежить в основі доктрини venire contra factum proprium, є стандартом чесної та відкритої поведінки. Це означає повагу до інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Сама доктрина venire contra factum proprium базується на римській максимі non concedit venire contra factum proprium - «не можна діяти всупереч своїй попередній поведінці». Таким чином добросовісності та чесній діловій практиці суперечать дії, що не відповідають попереднім заявам або поведінці, якщо інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Як встановив суд вище, позивач та його дружина у даних правовідносинах діяли суперечливо та недобросовісно, оскільки будучи обізнаними про наявні обмеження у разі поховання їхнього сина на військовому кладовищі, станом на даний час на Пантеоні Героїв Тернополя, прийняли ці обмеження та погодились із ними. Упродовж майже пів року, допоки тривали обговорення щодо концепції Пантеону, родина позивача не висловлювала своїх заперечень щодо зовнішнього виду намогильної споруди та матеріалу, з якого вона буде виготовлена, що знову ж таки дає підстави дійти висновку про мовчазну згоду з цими обставинами. Натомість після прийняття Положення, затвердження його рішенням виконавчого комітету Тернопільської міської ради та початку робіт з його облаштування родина позивача почала висловлювати свої заперечення щодо матеріалу пісковика. При цьому зміст позовних вимог у даній справі є набагато ширшим, ніж порушене право позивача, про яке він вказав у судовому засіданні. Такі обставини свідчать не лише про суперечливу і недобросовісну поведінку позивача, а й про можливий штучний характер цього спору, про що вказували треті особи.

Указане спростовує вимоги позивача в частині визнання дій відповідача незаконними щодо встановлення намогильної споруди на могилі сина позивача без згоди останнього, оскільки, як вказав суд вище, за принципом вірогідності доказування така згода родиною позивача першочергово була надана.

Так само суд відхиляє покликання сторони позивача на рішення Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.12.2024 у справі № 500/2145/24, яким визнано протиправним та нечинним рішення Виконавчого комітету Тернопільської міської ради № 975 від 16.08.2023 у частині погодження та запровадження пункту 17 «Положення про Пантеон Героїв Тернополя».

Суд зауважує, що при цьому п. 15, 16 Положення, якими визначено єдиний зразок намогильної споруди, залишились чинними.

У вказаному вище рішенні колегія суддів зазначила, що запровадження вказаних обмежень щодо встановлення індивідуальної надмогильної споруди та встановлення надмогильної споруди єдиного зразка, визначеної у п. 15 та 16 названого «Положення про Пантеон Героїв Тернополя», може здійснюватися виключно за попередньою згодою осіб, які проводять такі поховання.

Зважаючи на те, що суд у цій справі дійшов висновку про наявність такої згоди, відтак застосування відповідачем указаних норм Положення є правомірним.

Щодо вимоги позивача про визнання незаконними дій відповідача в частині вчинення позивачу та членам його сім`ї перешкод щодо встановлення намогильних споруд на земельній ділянці, виділеній під могилу одинарного поховання загиблого ОСОБА_9 суд зазначає таке.

Згідно з п. 2.13 Порядку утримання кладовищ № 193, на що суд покликався вище, на могилах (місцях родинного поховання), у межах наданої земельної ділянки, можуть установлюватися намогильні споруди та елементи благоустрою могили. Для установлення намогильної споруди до ритуальної служби або виконавчого органу сільської, селищної, міської ради подаються такі документи: оригінал свідоцтва про смерть похованого; свідоцтво про поховання або в разі його відсутності письмову згоду користувача місця поховання (користувача місця родинного поховання) на встановлення намогильної споруди; документи, що підтверджують придбання намогильної споруди, її ціну та дату реалізації; реквізити виконавця намогильної споруди.

Разом з тим позивач не надав жодних доказів того, що позивач чи члени його родини звертались до відповідача або виконавчого комітету Тернопільської міської ради із відповідною заявою з долученням документів згідно вказаного вище переліку. Заява дружини позивача від 25.09.2023, скерована на ім`я міського голови, без необхідних додатків, не є зверненням у розумінні вказаних вище вимог законодавства.

При цьому позивач не обґрунтував, які саме дії вчиняв позивач з метою встановлення намогильної споруди на могилі свого сина та які дії чинив відповідач з метою цьому перешкодити.

За таких обставин суд доходить висновку, що позов у цій частині також не є обґрунтованим та задоволенню не підлягає.

Ураховуючи, що вимоги про зобов`язання відповідача не встановлювати намогильних споруд без згоди позивача та не чинити позивачу та членам його сім`ї перешкод щодо встановлення намогильних споруд на земельній ділянці, виділеній під могилу одинарного поховання загиблого ОСОБА_9 , є похідними від вимог про визнання таких дій незаконними, а також приймаючи до уваги, що у задоволенні первісних вимог суд вище вирішив відмовити, відтак і похідні вимоги задоволенню не підлягають.

При цьому слід зауважити, що у зв`язку зі збройною агресією Російської Федерації проти України національне законодавство не у повній мірі виявилось готовим до викликів, пов`язаних із наслідками цієї жахливої війни. Відтак у разі відсутності положень чинного законодавства, які б регулювали певні суспільні відносини, учасники таких відносин мають застосовувати загальні моральні та людські цінності, серед яких одним із основних у ці складні часи є принцип справедливості.

Так, Конституційний Суд України у рішенні від 02.11.2004 у справі № 15-рп/2004 зазначив, що справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права.

Завдання цивільного судочинства полягає у справедливому та неупередженому вирішенні справ із метою ефективного захисту порушених прав, оскільки у всіх справах правосуддя й справедливість мають перевагу перед формальним розумінням права.

Суд зауважує, що наявність прогалин у законодавстві щодо регулювання спірних правовідносин не може бути способом захисту права однієї людини на противагу правам значної кількості інших людей, сини та чоловіки яких також загинули, захищаючи нашу Батьківщину, її територіальну цілісність, свободу та незалежність. Саме у такі часи єдність українського народу, особливо тих сімей, рідні яких загинули у війні, має бути визначальною метою при визначенні загальних засад моралі.

За таких підстав, дослідивши наявні у справі докази, оцінивши їх кожний окремо та взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд доходить висновку, що позов є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Частина 1 ст. 141 ЦПК України визначає, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Так, при зверненні до суду з даним позовом позивач сплатив судовий збір у сумі 4844, 80 грн. Відтак з урахуванням вказаних норм закону сплачений судовий збір слід покласти на позивача.

Керуючись ст. 2, 4, 12, 13, 76-81, 89, 133, 141, 258, 259, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У позові ОСОБА_7 до спеціалізованого комунального підприємства «Ритуальна служба» Тернопільської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, виконавчий комітет Тернопільської міської ради, ОСОБА_8 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання дій незаконними та зобов`язання вчинити дії відмовити повністю.

Судовий збір у сумі 4844 (чотири тисячі вісімсот сорок чотири) гривні 80 копійок покласти на позивача ОСОБА_7 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_7 , місце проживання: АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 .

Представник позивача: адвокат Притула Оксана Богданівна, місцезнаходження: вул. Родини Барвінських, буд. 16, м. Тернопіль.

Відповідач: спеціалізоване комунальне підприємство «Ритуальна служба» Тернопільської міської ради, місцезнаходження: вул. Микулинецька, 27, м. Тернопіль; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 03353302.

Представник відповідача: адвокат Редьква Назарій Михайлович, місцезнаходження: вул. Дружби, 1/38, м. Тернопіль.

Третя особа: виконавчий комітет Тернопільської міської ради, місцезнаходження: вул. Листопадова, буд. 5, м. Тернопіль; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 04058344.

Третя особа: ОСОБА_8 , місце проживання: АДРЕСА_3 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 .

Третя особа: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_4 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_7 .

Третя особа: ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_5 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_8 .

Третя особа: ОСОБА_3 , місце проживання: АДРЕСА_6 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_9 .

Третя особа: ОСОБА_4 , місце проживання: АДРЕСА_7 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_10 .

Третя особа: ОСОБА_5 , місце проживання: АДРЕСА_8 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_11 .

Третя особа: ОСОБА_6 , місце проживання: АДРЕСА_9 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_12 .

Представник третьої особи: адвокат Гнатюк Діана Сергіївна, місцезнаходження: АДРЕСА_10 .

СуддяІ. В. Марциновська