Постанова

від 03.03.2025 по справі 638/12650/14-ц

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

Іменем України

03 березня 2025 року

м. Харків

справа № 638/12650/14

провадження № 22-ц/818/111/25

Харківський апеляційний суд у складі:

Головуючого: Маміної О.В.

суддів: Пилипчук Н.П., Тичкової О.Ю.,

учасники справи:

позивач - Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк»,

відповідачі - Товариство з обмеженою відповідальністю «Українське Фiнансове Агентство «Верус», в особі філії «Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське Фінансове Агентство «Верус» в Дзержинському районі м. Харкова, ОСОБА_1 ,

апелянт - ОСОБА_2 ,

розглянувши в порядку ст. 369 ЦПК України в м. Харкові без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське Фiнансове Агентство «Верус», в особі філії «Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське Фінансове Агентство «Верус» в Дзержинському районі м. Харкова, ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 адвоката Колісниченка Артура Сергійовича на заочне рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 04 лютого 2015 року, постановлені суддею Шестак О.І.,

в с т а н о в и в:

У липні 2014 року Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» звернулось до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське Фiнансове Агентство «Верус», в особі філії «Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське Фінансове Агентство «Верус» в Дзержинському районі м. Харкова, ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість в розмірі 18930,01 грн за кредитним договором № HAХRRX14570007 від 14.04.2007 року та стягнути з ТОВ «Українське Фiнансове Агентство «Верус», в особі філії «ТОВ «Українське Фінансове Агентство «Верус» в Дзержинському районі м. Харкова, ОСОБА_1 солідарно на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» 10 000,00 грн; стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» судові витрати.

Заочним рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 04 лютого 2015 року, позовні вимоги задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк»: - заборгованість за кредитним договором в сумі 18930,01грн 01 коп., понесені судові витрати в сумі 289 грн 30 коп. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 i Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське фінансове агентство «Верус» в особі філії «Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське фінансове агентство «Верус» в Дзержинському районі м. Харкова» на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» 10000,00 грн.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 24 травня 2024 року заяву представника ОСОБА_2 адвоката Колісниченка Артура Сергійовича про перегляд заочного рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 04 лютого 2015 року залишено без задоволення.

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 23.12.2024 року залучено до участі у справі правонаступника ОСОБА_1 ОСОБА_2 .

Не погодившись з рішення суду першої інстанції представник ОСОБА_2 адвокат Колісниченко Артур Сергійович просив рішення суду першої інстанції в частині вимог позивача до ОСОБА_1 скасувати та в задоволенні позовних вимог в цій частині відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що станом на дату розгляду справи ОСОБА_1 не було виконано своїх зобов`язань відповідно до вимог чинного законодавства, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню. Вказує, що ОСОБА_1 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Правонаступником (спадкоємцем) останньою (єдиним) є ОСОБА_2 . Ані копію рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 04.02.2015 року по справі № 638/12650/14-ц, ані матеріалів позовної заяви, ані жодних інших документів щодо цієї справи ОСОБА_2 не отримувала, не знала взагалі що справа розглядається в суді (тому що ОСОБА_1 померла ще ІНФОРМАЦІЯ_1 , а ОСОБА_2 навіть не залучалася до участі у справі). Про існування цієї справи ОСОБА_2 узнала випадково у травні 2024 року через існування арешту на майно ОСОБА_1 , який відобразився щодо успадкованого після останньої майна, після чого і звернулась до суду. Вказаний арешт вже померлої Відповідачки перешкоджає ОСОБА_2 щодо володіння, користування та розпорядження її майном. 06.05.2024 року Четверта міська Харківська нотаріальна контора відповіла, що ОСОБА_1 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що ОСОБА_2 є її єдиною спадкоємицею і що будь-які кредитори з вимогами / претензіями/ по вказаній спадковій справі не зверталися. 18.01.2012 року ОСОБА_2 видано свідоцтво про право на спадщину. Так само і до ОСОБА_2 у встановлений ЦК України строк жодних кредиторів, у тому числі і Позивач по справі, з вимогами щодо спадкодавця ОСОБА_1 не зверталися.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч.1 ст.367 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Рішення суду в частині вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське Фiнансове Агентство «Верус», в особі філії «Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське Фінансове Агентство «Верус» в Дзержинському районі м. Харкова про стягнення заборгованості не оскаржуєтеся, а тому судом апеляційної інстанції не переглядається.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив із того, що пунктом 5.1 Умов надання споживчого кредиту фiзичним особам передбачено, що при порушеннi позичальником будь-якого iз зобов`язань, передбачених заявою позичальника i п.п. 3.2.2, 3.2.3 цих Умов, банк має право нарахувати, а позичальник зобов`язується сплатити банку пеню в розмiрi 0,15% вiд суми простроченного платежу, але не менше 1 гривнi за кожний день прострочки платежу. Пунктом 5.3 Умов надання споживчого кредиту фiзичним особам («Розстрочка») (Стандарт) передбачено, що при порушенні позичальником строкiв платежiв по будь-якому з грошових зобов`язань, передбачених договором, бiльш нiж на 30 днiв, позичальник зобов`язаний сплатити банку штраф в розмiрi 500 грн. + 5% вiд суми позову. Відповідачі не надали суду першої інстанції доказів, які спростовують виниклі у них зобов`язання за укладеним договором та розмір заборгованості перед позивачем по передбачених договором платіжах. Тому, суд першої інстанції дійшов до висновку про доведеність боргового зобов`язання та наявності підстав для задоволення позовних вимог. Таким чином, з відповідачки ОСОБА_1 повинно бути стягнуто суму заборгованості за кредитним договором, яка складається з заборгованості за кредитом, заборгованості за вiдсотками, заборгованостi з комісії, заборгованостi з пенi, штрафу (фiксованої частини i вiдсотку вiд суми заборгованостi), а всього 28930,01 грн, а 10000,00 грн повинно бути стягнуто солідарно з ОСОБА_1 i «ТОВ «Українське фінансове агентство «Верус» в Дзержинському районі м. Харкова».

Такий висновок суду першої інстанції не відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи, виходячи з наступного.

Згідно ст.ст. 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» звернулось до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське Фiнансове Агентство «Верус», в особі філії «Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське Фінансове Агентство «Верус» в Дзержинському районі м. Харкова, ОСОБА_1 про стягнення заборгованості 23 липня 2014 року.

ОСОБА_1 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть (а.с.69).

Відповідно до статті 25 ЦК України здатність мати цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. Цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження. Цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті.

У статті 26 ЦК України визначено, що усі фізичні особи є рівними у здатності мати цивільні права та обов`язки. Фізична особа має усі особисті немайнові права, встановлені Конституцією України та цим Кодексом. Фізична особа здатна мати усі майнові права, що встановлені цим Кодексом, іншим законом. Фізична особа здатна мати інші цивільні права, що не встановлені Конституцією України, цим Кодексом, іншим законом, якщо вони не суперечать закону та моральним засадам суспільства. Фізична особа здатна мати обов`язки як учасник цивільних відносин.

Відповідно до частини першої статі 42 ЦПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони, треті особи.

У статті 46 ЦПК України визначено, що здатність мати цивільні процесуальні права та обов`язки сторони, третьої особи, заявника, заінтересованої особи (цивільна процесуальна правоздатність) мають усі фізичні і юридичні особи.

Частиною першою статті 47 ЦПК України передбачено, що здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді (цивільна процесуальна дієздатність) мають фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи.

Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач (частина перша статті 48 ЦПК України).

Процесуальне правонаступництво це заміна сторони або третьої особи (правопопередника) іншою особою (правонаступником) у зв`язку з вибуттям із процесу суб`єкта спірного або встановленого рішенням суду правовідношення, за якої до правонаступника переходять усі процесуальні права та обов`язки правопопередника і він продовжує в цивільному судочинстві участь останнього.

Згідно з частиною першою статті 55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

Отже, процесуальне правонаступництво, у справах, де таке правонаступництво допускається, у разі смерті фізичної особи можливе в порядку статті 55 ЦПК України шляхом залучення правонаступника, однак лише за умови, що смерть особи сталася після набуття нею статусу сторони у справі, тобто після відкриття провадження у справі.

Суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (пункт 1 частини першої статті 255 ЦПК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

ЦПК України не містить норм, які б передбачали можливість здійснення провадження у справах щодо осіб, які померли до відкриття провадження у справі.

У позовному провадженні процесуальне правонаступництво відбувається в тих випадках, коли права або обов`язки одного із суб`єктів спірного матеріального правовідношення в силу тих або інших причин переходять до іншої особи, яка не брала участі у цьому процесі.

Відповідно до положень статті 25 ЦК України здатність мати цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. Цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження. Цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті.

Отже, процесуальне правонаступництво тісно пов`язане з матеріальним, оскільки процесуальне правонаступництво передбачає перехід суб`єктивного права або обов`язку від однієї особи до іншої в матеріальному праві. Разом із тим незалежно від підстав матеріального правонаступництва, процесуальне правонаступництво допускається лише після того, як відбудеться заміна в матеріальному правовідношенні.

Таким чином, процесуальне правонаступництво у разі смерті фізичної особи в порядку статті 55 ЦПК України можливе шляхом залучення правонаступника померлої сторони (учасника) та лише за умови, що смерть фізичної особи настала після звернення позивача до суду та відкриття провадження у справі, адже залучення правонаступників особи, яка померла до відкриття провадження у справі, суперечить принципам цивільного судочинства, є порушенням прав, свобод та інтересів третіх осіб.

Подібні за змістом правові висновки викладено Верховним Судом у постановах від 16 травня 2018 року у справі № 183/4229/14 (провадження № 61-5330св18), від 20 червня 2019 року у справі № 185/998/16-ц (провадження № 61-33766сво18), від 05 квітня 2021 року у справі № 200/21020/15-ц (провадження № 61-9921св19) від 09 жовтня 2023 року у справі № 688/181/23 (провадження № 61-8186св23), від 30 жовтня 2023 року у справі № 755/14779/21 (провадження № 61-12420св23), від 10 квітня 2024 року у справі № 760/14336/22 (провадження № 61-241св24).

Судова практика з указаного процесуального питання є сталою та сформованою.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Судова колегія зазначає, що ОСОБА_1 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть, тобто ще до відкриття провадження у справі, бо з позовом до суду Банк звернувся лише 23.07.2014 року і на момент смерті ОСОБА_1 не набула статусу учасника справи.

За таких обставин судова колегія доходить висновку, що рішення суду першої інстанції в частині вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_1 підлягає скасуванню, із закриттям провадження у справі в цій частині.

Відповідно до п. 3, 4 ч. 1 ст.376ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального або неправильне застосування норм матеріального права.

Керуючись ст. 367, 369, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 адвоката Колісниченка Артура Сергійовича задовольнити частково.

Заочне рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 04 лютого 2015року в частині позовних вимог Акціонерного товаристваКомерційний банк«ПриватБанк» до ОСОБА_1 простягнення заборгованості скасувати.

Провадження у справі в цій частині закрити.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий: О.В. Маміна

Судді: Н.П. Пилипчук

О.Ю. Тичкова