Постанова

від 23.11.2010 по справі 2/61-10

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУ Д УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2010 р. № 2/61-10

Вищий господарський суд України у складі колегії суд дів :

головуючого Овечкіна В.Е.,

суддів Чернова Є.В., Цвігун В.Л.,

за участю представників:

позивача - Євсєєв В.В.,

відповідача - Гудзенко В.Г., Мироненко С.М .,

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

касаційну скаргу

ТОВ "ЛеСтар" №2/61-10

на постанову Харківського апеляційног о господарського суду від 21.09.20 10

у справі №2/61-10

за позовом ТОВ "ЛеСтар"

до Спільного агрохімічного п ідприємства "Родючисть" (ТОВ)

(далі - САП "Родючисть" (ТОВ)

про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господар ського суду Сумської області від 01.07.2010 (судді: Соп'яненко О.Ю., Л угова Н.П., Левченко П.І.), залише ним без змін постановою Харк івського апеляційного госпо дарського суду від 21.09.2010 (судді: Істоміна О.А., Барбашова С.В., Ше вель О.В), в позові відмовлено з мотивів ненастання строку добровільного виконання зоб ов'язання відповідачем стано м на момент пред'явлення позо ву та виникнення у відповіда ча заборгованості лише після порушення провадження у спр аві.

ТОВ "ЛеСтар" у поданій каса ційній скарзі просить рішенн я та постанову скасувати, при йняти нове рішення задоволен ня позову, посилаючись на пор ушення і неправильне застосу вання судами норм матеріальн ого права, а саме ст.ст.509,526,530 ЦК У країни. Зокрема, скаржник вва жає, що на момент ухвалення рі шення семиденний строк для д обровільного виконання зобо в'язання відповідачем настав , однак, заборгованість не бул а погашена.

Колегія суддів, перевіривш и в межах доводів касаційної скарги фактичні обставини с прави на предмет правильност і застосування судами попере дніх інстанцій норм матеріал ьного та процесуального прав а, заслухавши пояснення прис утніх у засіданні представни ків сторін, дійшла висновку, щ о касаційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувані р ішення та постанова - скасува нню з прийняттям нового ріше ння про задоволення позову з наступних підстав.

Залишаючи без змін первісн е рішення про відмову в позов і, апеляційний господарський суд виходив з того, що позовна заява ТОВ “ЛеСтар” до відпов ідача - САП “Родючість” (ТОВ) п ро стягнення 320479,10 грн. надійшла до суду 22.04.2010 року. 23.04.2010 року було порушено провадження у спра ві №2/61-10 та призначено її до роз гляду на 25.05.2010 року, про що винес ено відповідну ухвалу. 21.04.2010 рок у позивачем в порядку ч.2 ст.530 Ц К України було направлено ві дповідачу вимогу від 01.03.2010 про с плату спірної суми коштів пр отягом семи днів з дня отрима ння вимоги. Вказану вимогу пр о сплату боргу відповідач от римав 28.04.2010 року, в зв'язку з чим с трок виконання відповідачем грошового зобовязання закін чився лише 05.05.2010 року.

Таким чином, на момент зверн ення позивача до господарськ ого суду з вимогою про стягне ння з відповідача заборгован ості за поставлені товарно-м атеріальні цінності, яка (вим ога) ґрунтувалася на договор і відступлення права вимоги від 10.01.2008 та на наявних у справі видаткових накладних (а.с.6-13 то м 1), право позивача (нового кре дитора) не було порушено, оскі льки строк добровільного вик онання вимоги кредитора по с платі заборгованості не закі нчився.

Проте, колегія не може погод итися з висновками судів про передчасність звернення поз ивача за захистом своїх пору шених прав з огляду на наступ не.

Згідно з ч.3 ст.509 ЦК України зо бов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливост і.

Статтею 526 ЦК України передб ачено, що зобов'язання має вик онуватись належним чином від повідно до умов договору та в имог цього Кодексу, інших акт ів цивільного законодавства , а за відсутності таких умов т а вимог - відповідно до звичаї в ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставлятьс я.

Відповідно до ч.2 ст.530 ЦК Укра їни якщо строк (термін) викона ння боржником обов'язку не вс тановлений або визначений мо ментом пред'явлення вимоги, к редитор має право вимагати й ого виконання у будь-який час . Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення ви моги, якщо обов'язок негай ного виконання не випливає і з договору або актів цивільн ого законодавства.

Як встановлено судом першо ї інстанції, ТОВ “ЮВС” (первіс ний кредитор) поставило Спіл ьному агрохімічному підприє мству “Родючість” (ТОВ) товар но-матеріальні цінності на с уму 320479,10 грн. на підставі наступ них первинних документів (ви даткових накладних та доруче нь): ВН № ЮВ-0000380 від 26.03.2007 та доручен ня серія ЯМГ №712640 від 26.03.2007 на суму 32000 грн.; ВН №ЮВ-0000393 від 26.03.2007 та дору чення серія ЯМГ №712640 від 26.03.2007 на с уму 45000 грн.; ВН №ЮВ-0000413 від 28.03.2007 та д оручення серія ЯМГ №712642 від 28.03.200 7 на суму 26250 грн.; ВН №ЮВ-0000459 від 02.04.20 07 та доручення серія ЯМГ №712657 ві д 02.04.2007 на суму 7027,50 грн.; ВН №ЮВ-0000479 ві д 03.04.2007 та доручення серія ЯМГ № 712658 від 03.04.2007 на суму 130469,60 грн.; ВН №ЮВ -0000642 від 19.04.2007 та доручення серія ЯМГ №712691 від 17.04.2007 на суму 43332 грн.; ВН №ЮВ-0000752 від 19.04.2007 та доручення се рія ЯМГ №712695 від 19.04.2007 на суму 36400 гр н.

Позивач обґрунтовує свої п озовні вимоги тим, що 10.01.2008 року між ТОВ “ЮВС” (первісний кред итор) та ТОВ “ЛеСтар” (новий кр едитор) було укладено догові р про відступлення права вим оги. Відповідно до умов догов ору ТОВ “ЛеСтар” стає кредит ором САП “Родючість” (ТОВ) за г рошовим зобов' язанням зі сп лати боргу за поставлену про дукцію (товарно-матеріальні цінності) відповідно до вище зазначених видаткових накла дних.

Відповідно до наданих пози вачем видаткових накладних, які є підставою пред' явленн я позову, строк виконання зоб ов' язання не визначено. У зв ' язку з цим, позивачем на адр есу відповідача 21.04.2010 року було направлено вимогу від 01.03.2010 рок у про сплату спірної суми кош тів протягом семи днів з дня о тримання вимоги.

Як свідчать матеріали спра ви, вимогу про сплату боргу ві дповідач отримав 28.04.2010 року, що підтверджується відміткою п ро отримання вимоги, журнало м реєстрації вхідної кореспо нденції відповідача, поштови м конвертом, довідкою поштов ого відділення, тому строк до бровільного виконання грошо вого зобов' язання перед поз ивачем у відповідача закінчи вся 05.05.2010 року.

Отже, судами достеменно вст ановлено, що після порушення провадження у справі та на мо мент прийняття рішення судом першої інстанції, 7-денний стр ок добровільного виконання г рошового зобов'язання відпов ідача вже настав та заборгов аність в спірній сумі у відпо відача виникла, однак, в добро вільному порядку сплачена не була, оскільки в противному р азі провадження у справі бул о б припинено у зв'язку з відсу тністю предмета спору (п.11 ч.1 ст .80 ГПК України).

В зв'язку з цим, помилковим є посилання апеляційного суду на необхідність надання від повідачу можливості виконат и зобов'язання в добровільно му порядку, оскільки в даному випадку такою можливістю бо ржник не скористався протяго м майже двох місяців (з 06.05.2010р. по 01.07.2010р.).

Окрім того, касаційна інста нція враховує, що відповідно до ст.617 ЦК України особа, яка п орушила зобов'язання, звільн яється від відповідальності за порушення зобов'язання, як що вона доведе, що це порушенн я сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вва жається випадком, зокрема, не додержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсу тність на ринку товарів, потр ібних для виконання зобов'яз ання, відсутність у боржника необхідних коштів.

З матеріалів справи не вбач ається, судами не встановлен о та відповідачем не доведен о наявність обставин, які б зв ільняли боржника від виконан ня грошового зобов'язання пе ред позивачем.

Колегія вважає помилковим посилання апеляційного суду на ст.1 ГПК України в обґрунту вання висновку щодо відсутно сті порушення майнових прав позивача станом на день пред 'явлення позову та відмови в п озові виключно з цих підстав , оскільки після 05.05.2010 року та ст аном на момент прийняття ріш ення господарського суду Сум ської області від 01.07.2010 порушен ня прав кредитора мало місце , а тому місцевий господарськ ий суд безпідставно відмовив позивачу у захисті порушено го права, порушивши приписи ч .3 ст.16 ЦК України, згідно якої с уд може відмовити у захисті ц ивільного права та інтересу особи в разі порушення нею по ложень частин другої-п'ятої с татті 13 цього Кодексу.

Зокрема, відповідно до ч.ч.2-5 ст.13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які мог ли б порушити права інших осі б, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допу скаються дії особи, що вчиняю ться з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловжива ння правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав о соба повинна додержуватися м оральних засад суспільства. Не допускаються використанн я цивільних прав з метою непр авомірного обмеження конкур енції, зловживання монопольн им становищем на ринку, а тако ж недобросовісна конкуренці я.

Таким чином, норми ч.ч.2-5 ст.13 Ц К України не наділяють суд по вноваженнями відмовляти в по зові з тих лише підстав, що поз ивач звернувся за захистом т их прав, які були порушені на м омент вирішення спору, але не були порушені на день зверне ння з позовом.

З огляду на те, що на момент п рийняття первісного рішення строк виконання відповідач ем грошового зобов'язання по оплаті поставлених товарно- матеріальних цінностей на сп ірну суму вже настав, тобто фа кт порушення боржником зобов 'язань встановлено судом, том у колегія вбачає підстави дл я задоволення позовних вимог .

Зважаючи на те, що невідпові дність висновків суду фактич ними обставинам справи, а так ож порушення і неправильне з астосування судами попередн іх інстанцій норм ст.ст.16,509,526,530,617 ЦК України та ст.1 ГПК України призвели до прийняття неправ омірного рішення про відмову в позові, то касаційна інстан ція дійшла висновку про наяв ність достатніх правових під став для задоволення касацій ної скарги шляхом скасування оскаржуваних рішення та пос танови і прийняття нового рі шення про задоволення позову .

Враховуючи викладене та ке руючись ст.ст.1115,1117-11111 Господарсь кого процесуального кодексу України, Вищий господарськи й суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ТОВ "ЛеСтар" задовольнити.

Рішення господарського с уду Сумської області від 01.07.2010 т а постанову Харківського апе ляційного господарського су ду від 21.09.2010 у справі №2/61-10 скасува ти.

Позов задовольнити.

Стягнути з Спільного агрох імічного підприємства "Родюч исть" (ТОВ) на користь ТОВ "ЛеСт ар" 320479,10 грн. заборгованості.

Витрати позивача по сплаті державного мита в сумі 1602,40 грн . за подання касаційної скарг и покласти на відповідача.

Накази доручити видати гос подарському суду Сумської об ласті.

Головуючий, суддя В.О вечкін

Судді: Є.Чернов

В.Цвігун