Постанова

від 18.02.2025 по справі 914/1896/22

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" лютого 2025 р. Справа №914/1896/22

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого суддіБонк Т.Б.,

СуддівБойко С.М.,

Якімець Г.Г.,

секретар судового засідання Шатан Т.О.,

представники сторін: не з`явились,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ФХ Сервіс" б/н від 29.11.2024 (вх. суду від 02.12.2024 № 01-05/3483/24)

на ухвалу Господарського суду Львівської області від 20.11.2024 про відмову у відстроченні виконання рішення суду (повний текст складено 21.11.2024, суддя Рим Т.Я.)

у справі № 914/1896/22

за позовом Заступника керівника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону в інтересах держави

в особі Міністерства оборони України, м. Київ

та Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях, м. Львів

до відповідача-1: Державного підприємства Міністерства оборони України "Західвійськбуд", м. Львів

відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Вольво Україна", м. Київ

відповідача-3:Товариства з обмеженою відповідальністю "ФХ Сервіс", с. Вислобоки, Львівська обл.

про: визнання недійсною угоди, повернення майна,

ВСТАНОВИВ:

На розгляді Господарського суду Львівської області перебував позов Заступника керівника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях до Державного підприємства Міністерства оборони України "Західвійськбуд", Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Вольво Україна", Товариства з обмеженою відповідальністю "ФХ Сервіс" про визнання недійсною угоди та повернення майна.

Рішенням від 12.04.2023 суд позов задоволив частково, визнав недійсною додаткову угоду від 01.08.2016 до договору оренди нерухомого майна від 28.10.1998, укладену між Державним підприємством Міністерства оборони України «Західвійськбуд», Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Вольво Україна» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФХ Сервіс»; відмовив у задоволенні решти позовних вимог (про повернення майна).

Постановами Західного апеляційного господарського суду від 20.07.2023 та Верховного Суду від 26.09.2023 рішення Господарського суду Львівської області від 12.04.2023 залишено без змін.

05.11.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "ФХ Сервіс" звернулось до Господарського суду Львівської області з заявою про відстрочення виконання рішення Господарського суду Львівської області від 12.04.2023 у справі № 914/1896/22 до скасування воєнного стану на території України.

В обґрунтування поданої заяви, Товариство вказало, що у період дії воєнного стану забезпечує функціонування критичної сфери інфраструктури та життєдіяльність населення. У своїй господарській діяльності ТОВ "ФХ Сервіс" використовує частину приміщень ремонтно-механічної майстерні та виробничу площадку перед ремонтно-механічною майстернею, яка знаходиться в користуванні ТОВ "ФХ Сервіс" на підставі договору суборенди №7 від 28.12.2015, та у зв`язку з укладанням спірної додаткової угоди від 01.08.2016 ( яка була визнана недійсною в судовому порядку).

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 20.11.2024 у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ФХ Сервіс" про відстрочення виконання рішення Господарського суду Львівської області від 12.04.2023 у справі № 914/1896/22 відмовлено повністю.

Ухвала місцевого господарського суду мотивована тим, що рішення в частині задоволених позовних вимог не підлягає виконанню у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження" та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, в той час як заявник звернувся до суду після спливу більше одного року з дня ухвалення рішення.

Не погодившись з ухвалою, Товариство з обмеженою відповідальністю "ФХ Сервіс" звернулося до Західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Львівської області від 20.11.20243 у справі № 914/1896/22 та ухвалити нове рішення, яким задоволити заяву ТОВ «ФХ СЕРВІС» від 25.10.2024 про відстрочення виконання рішення Господарського суду Львівської області від 12.04.2023 у справі № 914/1896/22 до скасування воєнного стану на території України.

Скаржник стверджує, що поза увагою суду першої інстанції залишилось те, що ТОВ «ФХ СЕРВІС» при здійсненні господарської діяльності та при наданні безоплатної допомоги в обслуговуванні та ремонті транспортних засобів використовує частину приміщень ремонтно-механічної майстерні загальної площею та виробничу площадку перед ремонтно-механічною майстернею. Вказана нерухомість була передана в користування ТОВ «ФХ СЕРВІС» на підставі договору суборенди №7 від 28.12.2015, а після 01.08.2016 на підставі договору оренди від 28.10.1996, у зв`язку з укладанням додаткової угоди від 01.08.2016, яка була визнана недійсною в судовому порядку.

На думку апелянта, суд першої інстанції не врахував того, що ТОВ «ФХ СЕРВІС» використовує нерухоме майно, яке є предметом за договором оренди від 28.10.1998, у діяльності підприємства, що визначене критично важливим для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, з метою забезпечення обороноздатності держави та протидії військовій агресії проти України.

Сторони відзивів на апеляційні скарги не подали.

Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до Протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 02.12.2024 справу № 914/1896/22 розподілено колегії суддів у складі: головуючого судді Бонк Т.Б., суддів Бойко С.М., Якімець Г.Г.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 09.12.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ФХ Сервіс" б/н від 29.11.2024 (вх. суду від 02.12.2024 № 01-05/3483/24) на ухвалу Господарського суду Львівської області від 20.11.2024 у справі № 914/1896/22.

Ухвалою суду від 13.01.2025 призначено справу № 914/1896/22 до розгляду у судовому засіданні на 04.02.2025.

Судове засідання 04.02.2025 не відбулося у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді-члена колегії Бойко С.М.

Ухвалою суду від 10.01.2025 призначено розгляд справи № 914/1896/22 на 18.02.2025.

18.02.2025 сторони, належним чином повідомлені про час і місце судового засідання, явки уповноважених представників не забезпечили.

Враховуючи відсутність клопотань сторін про відкладення розгляду справи та те, що ухвалою про призначення справи до розгляду суд вказав, що неявка уповноважених представників в судове засідання не є перешкодою для розгляду справи відповідно до положень ч. 12 ст. 270 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку про розгляд справи за відсутності представників сторін.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи.

Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) господарського судочинства відповідно до пункту 10 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним вважається строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.

При цьому, Європейський Суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (див. рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Таким чином, суд, враховуючи обставини справи, застосовує принцип розумного строку тривалості провадження відповідно до зазначеної вище практики Європейського суду з прав людини.

При перегляді ухвали місцевого господарського суду судова колегія Західного апеляційного господарського суду керувалась таким:

Основною конституційною засадою судочинства, серед іншого, є обов`язковість судового рішення (пункт 9 частини другої статті 129 Конституції України, частина друга статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів"), що є однією із важливих складових принципу правової визначеності, а також права на справедливий суд, закріпленого, зокрема, у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до частини першої статті 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Частина третя цієї статті передбачає, що підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Відстрочка це відкладення чи перенесення виконання рішення на інший строк, який визначається господарським судом.

За приписами частини четвертої статті 331 ГПК України, вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:

1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;

2) стосовно фізичної особи тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан;

3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.

З аналізу вказаної норми права вбачається, що відстрочення виконання судового рішення є правом, а не обов`язком суду (судова дискреція або "суддівський розсуд"), яке реалізується виключно у виняткових випадках за наявності підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, та доказів, що підтверджують наявність таких підстав. При вирішенні питання про відстрочку виконання судового рішення враховуються, зокрема, матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Тобто, законодавець пов`язує відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об`єктивними, непереборними, винятковими обставинами, що ускладнюють виконання судового рішення.

Аналогічний висновок наведено в постанові Верховного Суду від 02.10.2024 у справі № 914/1663/23.

Звертаючись з позовом у цій справі, прокурор заявляв дві позовні вимоги: про визнання недійсною додаткової угоди та про повернення майна. Розгляд справи здійснювався відповідно до ст.5 ГПК України в межах заявлених двох позовних вимог. У задоволенні позовної вимоги про повернення майна судом відмовлено.

Рішення суду в частині визнання додаткової угоди недійсною не підлягає виконанню в порядку, передбаченому Законом України Про виконавче провадження, на виконання рішення у цій частині не видається виконавчий документ. Згідно з п.1 ч.1 ст.3 Закону України Про виконавче провадження, відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.

Відтак, у зв`язку з тим, що рішення суду в частині задоволеної позовної вимоги (визнання недійсної додаткової угоди) не підлягає виконанню у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», місцевим господарським судом обґрунтовано відмовлено в задоволенні заяви ТОВ «ФХ-Сервіс» про відстрочення виконання рішення.

Колегія суддів також враховує, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 року № 11-рп/2012).

Крім того, суд першої інстанції обґрунтовано звернув увагу заявника на припис частини 5 статті 331 Господарського процесуального кодексу України, згідно з яким розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Проте, ТОВ «ФХ-Сервіс» звернувся до суду першої інстанції з заявою про відстрочення виконання рішення 05.11.2024, в той час як рішення у цій справі ухвалене 12.04.2023.

На підставі вищевикладеного, враховуючи те, що рішення суду в частині задоволеної позовної вимоги не підлягає виконанню у порядку, встановленому Законом України Про виконавче провадження, колегія суддів погоджується з висновком суду першої про відмову у задоволенні заяви ТОВ "ФХ Сервіс" про відстрочення виконання рішення у цій справі.

Висновок апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ч.1 ст.236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

За приписами ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ч. 1 ст. 276 ГПК України).

На підставі викладеного колегія суддів Західного апеляційного господарського суду вважає, що ухвала Господарського суду Львівської області від 20.11.2024 у справі № 914/1896/22 ґрунтується на матеріалах справи та чинному законодавстві і підстав для її скасування немає, а зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника не обґрунтовані і не визнаються такими, що можуть бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення.

Згідно з ст. 129 ГПК України сплачений апелянтом судовий збір за подання апеляційної скарги слід залишити за скаржником.

Керуючись ст. ст. 86, 129, 236, 255, 269, 270, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ФХ Сервіс" б/н від 29.11.2024 (вх. суду від 02.12.2024 № 01-05/3483/24) залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Львівської області від 20.11.2024 у справі № 914/1896/22 залишити без змін.

3 Судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції - покласти на скаржника.

4. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Строки та порядок оскарження постанов апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.

5. Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.

Повну постанову складено 03.03.2025.

Головуючий суддяТ.Б. Бонк

суддя С.М. Бойко

суддяГ.Г. Якімець