Постанова

від 26.02.2025 по справі 761/14878/22

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

(додаткова)

26 лютого 2025 року

м. Київ

справа № 761/14878/22

провадження № 61-11436св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючий - Крат В. І. (суддя-доповідач),

судді: Гудима Д. А., Дундар І. О., Краснощоков Є. В., Пархоменко П. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - комунальне некомерційне підприємство Київської обласної ради «Київський обласний перинатальний центр»,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи питання про ухвалення додаткового рішення за касаційною скаргою ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 , на постанову Київського апеляційного суду від 11 липня 2024 року в складі колегії суддів: Шебуєвої В. А., Кафідової О. В., Оніщука М. І., та касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 , на додаткову постанову Київського апеляційного суду від 29 серпня 2024 року в складі колегії суддів: Шебуєвої В. А., Кафідової О. В., Оніщука М. І.,

Історія справи

Короткий зміст позову

У серпні 2022 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до Комунального некомерційного підприємства Київської обласної ради «Київський обласний перинатальний центр» (далі - КНП КОР «Київський обласний перинатальний центр», КНП КОР «КОПЦ») про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі.

Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції

Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва в складі судді Романишеної І. П., від 20 лютого 2024 року:

позов ОСОБА_1 задоволено;

визнано протиправним та скасовано наказ генерального директора КНП КОР «Київський обласний перинатальний центр» від 04 липня 2022 року № 51 про звільнення лікаря акушера-гінеколога ОСОБА_1 ;

визнано протиправним та скасовано наказ генерального директора КНП КОР «Київський обласний перинатальний центр» по особовому складу № 127-вк, як похідний від наказу від 04 липня 2022 року №51 про звільнення лікаря акушера-гінеколога ОСОБА_1 ;

поновлено ОСОБА_1 на посаді лікаря акушер-гінеколога КНП КОР «Київський обласний перинатальний центр» з 05 липня 2022 року;

стягнуто з КНП КОР «Київський обласний перинатальний центр» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 249 787,72 грн з утриманням із цієї суми установлених законодавством України податків і зборів.

здійснено розподіл судових витрат;

допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення суми середнього заробітку за один місяць.

Додатковим рішенням Шевченківського районного суду міста Києва в складі судді Романишеної І. П., від 19 березня 2024 року:

заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до КНП КОР «Київський обласний перинатальний центр» про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі залишено без задоволення.

Короткий зміст судових рішень суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 11 липня 2024 року:

апеляційну скаргу КНП КОР «Київський обласний перинатальний центр» задоволено;

рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 20 лютого 2024 року скасовано та ухвалено нове судове рішення;

в задоволенні позову ОСОБА_1 до КНП КОР «Київський обласний перинатальний центр» про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі, відмовлено.

Додатковою постановою Київського апеляційного суду від 29 серпня 2024 року

заяву адвоката Тригуба А. Ю., який діє від імені та в інтересах КНП КОР «Київський обласний перинатальний центр», про ухвалення додаткового рішення задоволено;

компенсовано понесені КНП КОР «Київський обласний перинатальний центр» витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 8 214,00 грн за рахунок держави;

стягнуто з ОСОБА_1 на користь КНП КОР «Київський обласний перинатальний центр» витрати на правничу допомогу, понесені у зв`язку з розглядом справи в суді першої інстанції, в розмірі 39 880,00 грн.

Короткий зміст постанови суду касаційної інстанції

Постановою Верховного Суду від 05 лютого 2025 року касаційні скарги ОСОБА_1 , які підписані представником Соловей Л. В., задоволено. Постанову Київського апеляційного суду від 11 липня 2024 року та додаткову постанову Київського апеляційного суду від 29 серпня 2024 року скасовано. Залишено в силі рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 20 лютого 2024 року. Стягнуто з комунального некомерційного підприємства Київської обласної ради «Київський обласний перинатальний центр» на користь ОСОБА_1 3 176,00 грн судового збору за подання касаційної скарги та 39 580 грн витрат на правову допомогу в суді апеляційної інстанції.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 була зроблена заява про подання доказів понесених судових витрат на правову допомогу протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду та додано попередній (орієнтовний) розрахунок витрат.

У лютому 2025 року ОСОБА_1 через підсистему «Електронний суд» подала заяву про надання доказів на підтвердження розміру судових витрат, в якій просила:

долучити до матеріалів справи 1) копію угоди про надання професійної правничої допомоги від 18 липня 2022 року, 2) копію додатка № 2 від 07 серпня 2024 року до угоди про надання професійної правничої допомоги від 18 липня 2022 року, 3) копію рахунку № 08 від 08 серпня 2024 року, 4) копію платіжної інструкції № 0.0.3819041662.1 від 13 серпня 2024 року про сплату рахунку, 5) копію акту № 2 від 10 лютого 2025 року, підтвердження направлення заяви відповідачеві;

вирішити питання про розподіл витрат на правову допомогу в суді касаційної інстанції.

Суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу (частина перша статті 270 ЦПК України).

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (частина восьма статті 141 ЦПК України).

Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема: змагальність сторін; диспозитивність відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункти 4, 5, 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (частини перша - друга статті 133 ЦПК України).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частини третя-п`ята статті 137 ЦПК України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 137 ЦПК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 в справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) зазначено, що:

«40. Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства.

41. Відповідно до пунктів 1, 2, 4, 5, 6, 12 частини третьої статті 2 ЦПК України основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, верховенство права; повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

42. Зі змісту статей 10, 11, 12, 13 ЦПК України в узагальненому вигляді, при вирішенні цивільного спору, у тому числі і при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів.

43. При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України).

44. Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

45. Це підтверджується і такими нормами ЦПК України.

46. Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

47. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 24 вересня 2020 року у справі № 904/3583/19 вказано, що:

«у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У розумінні положень частини п`ятої статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Судами також не враховано, що у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України (на підставі якої прийнято рішення про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу) суд може зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, але виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі обґрунтування нею недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт (частина п`ята статті 126 Господарського процесуального кодексу України). Суд враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

При цьому, судами не враховано, що для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката недостатньо лише клопотання сторони. У такому разі на сторону покладається також обов`язок доведення неспівмірності витрат».

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказано, що з аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

У справі, що переглядається:

ОСОБА_1 понесла витрати на правову допомогу в розмірі 32 664,00 грн в суді касаційної інстанції, що підтверджується копією угоди про надання професійної правничої допомоги від 18 липня 2022 року, копією додатка № 2 від 07 серпня 2024 року до угоди, копією рахунку № 08 від 08 серпня 2022 року, копією платіжної інструкції № 0.0.3819041662.1 від 13 серпня 2024 року про сплату рахунку, копією акту приймання-передачі № 2 від 10 лютого 2025 року;

КНП КОР «Київський обласний перинатальний центр» заперечень щодо витрат на правову допомогу в суді касаційної інстанції не подало. Тому на користь ОСОБА_1 належить стягнути витрати на правову допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 32 664 грн.

Керуючись статтями 141, 270, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 , про розподіл витрат на правову допомогу в суді касаційної інстанції задовольнити.

Стягнути з комунального некомерційного підприємства Київської обласної ради «Київський обласний перинатальний центр» на користь ОСОБА_1 32 664 грн витрат на правову допомогу в суді касаційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Д. А. Гудима

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

П. І. Пархоменко