Ухвала

від 17.12.2024 по справі 288/1617/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

17 грудня 2024 року

м. Київ

справа № 288/1617/21

провадження № 61-15779ск24

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Карпенко С. О., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 5 липня 2023 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 15 жовтня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмата спору,- Попільнянська державна нотаріальна контора, про розірвання договору дарування житлового будинку та визнання недійсним договору дарування земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

19 листопада 2024 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язкуподала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 5 липня 2023 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 15 жовтня 2024 року.

Відповідно до частини третьої статті 3 Цивільного процесуального кодексу

(далі - ЦПК) України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу.

Вказану касаційну скаргу заявник подала до Верховного Суду з пропуском встановленого законом строку на касаційне оскарження і заявляє клопотання про поновлення цього строку.

В обґрунтування вказує, що постанову Житомирського апеляційного суду від 15 жовтня 2024 року отримала 21 жовтня 2024 року в суді, про що є розписка у матеріалах справи.

Проте докази на підтвердження зазначеного заявник не надає.

Належними доказами отримання копії постанови можуть бути, зокрема, скриншот електронної поштової скриньки, конверт, в якому судом направлено копію оскаржуваної постанови, безпосередньо надіслана заявнику копія постанови суду апеляційної інстанції або супровідний лист, які містили б відмітку про дату та вхідний номер поштового відправлення; розписка про отримання копії судового рішення; відповідь суду апеляційної інстанції, тощо.

Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

При вирішенні питання поновлення строку на касаційне оскарження касаційний суд виходить з того, що перевірити обставини, на які посилається заявник в обґрунтування поважності причин пропуску строку і дати отримання копії постанови суду апеляційної інстанції на цій стадії суд касаційної інстанції можливості позбавлений, так як матеріали справи у розпорядженні касаційного суду можуть бути після відкриття касаційного провадження, якому передує поновлення відповідного процесуального строку.

Європейський суд з прав людини зазначив, що праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (рішення Європейського суду з прав людини від 7 липня 1989 року у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії, № 11681/85, § 35).

Європейський суд з прав людини зауважив, що норми, які регулюють строки подання скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (рішення Європейського суду з прав людини від 21 грудня 2010 року у справі Перетяка і Шереметьєв проти України, № 17160/06 та № 35548/06, § 34).

За таких обставин касаційна скарга відповідно до частини третьої статті 393 ЦПК України залишається без руху з наданням заявнику права надати протягом десяти днів з дня вручення копії цієї ухвали відповідні докази. Якщо заявником у встановлений судом строк не буде подано доказів, що підтверджують поважність причин пропуску строку на касаційне оскарження, це є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини другої

статті 394 ЦПК України.

Оскільки касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 ЦПК України, вона відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України залишається без руху.

Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України, Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 5 липня 2023 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 15 жовтня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмата спору, -Попільнянська державна нотаріальна контора, про розірвання договору дарування житлового будинку та визнання недійсним договору дарування земельної ділянки залишити без руху.

Надати заявнику десять днів з дня вручення цієї ухвали для усунення зазначеного недоліку.

Якщо заявником у встановлений судом строк не буде подано доказів, що підтверджують поважність причин пропуску строку на касаційне оскарження, це є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя С. О. Карпенко