Постанова

від 24.02.2025 по справі 1915/7838/2012

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 1915/7838/2012Головуючий у1-йінстанції Дзюбановський Ю.І. Провадження № 22-ц/817/200/25 Доповідач - Гірський Б.О.Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 лютого 2025 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючого - Гірського Б.О.

cуддів - Хоми М.В., Костіва О.З.

за участю секретаря - Панькевич Т.І.,

представників Товариства з обмеженою відповідальністю «ГК «Ровекс» та відділу

примусового виконання рішень управління

забезпечення примусового виконання рішень в

Івано-Франківській та Тернопільській областях

Західного міжрегіонального управління

Міністерства юстиції

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу №1915/7838/2012 за апеляційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю «ГК «Ровекс» від імені якого діє Тимчишин Юрій Михайлович та ОСОБА_1 на ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 03 грудня 2024 року (постановлену суддею Дзюбановським Ю.І.) в справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ГК «Ровекс», заінтересовані особи: ОСОБА_1 , Відділ примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, -

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ГК «Ровекс» (далі ТОВ «ГК «Ровекс») звернулось до суду із вказаною заявою.

Обґрунтовуючи заяву зазначали, що на виконанні у відділі ДВС перебувало виконавче провадження по виконанню виконавчого листа Тернопільського міськрайонного суду від 05 серпня 2013 року №1915/7838/2012 про стягнення із ОСОБА_1 на користь ПАТ «ВТБ Банк» заборгованості в сумі 18999277 грн. 56 коп.та 3282 грн. судового збору.

Вказували на те, що 21 серпня 2013 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відкрито виконавче провадження №39426956 з примусового виконання виконавчого документа Тернопільського міськрайонного суду від 16 травня 2013 року у справі № 1915/7838/2012, стягувачем в якому виступає ПАТ «ВТБ Банк».

В подальшому виконавче провадження №39426956 було передано за підвідомчістю до відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГТУЮ у Тернопільській області.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області у справі №1915/7838/2012 від 13 листопада 2019 року було замінено стягувача у виконавчому провадженні ВП №39426956 на ТОВ «ГК «Ровекс».

Стверджували, що для подальшої оптимізації своїх договірних зв`язків між заявником та ОСОБА_1 було досягнуто згоди про припинення зобов`язань за кредитним договором №16/10-К від 29 грудня 2010 року шляхом його заміни (новація) новим зобов`язанням.

Так, 17 грудня 2018 року між ТОВ «ГК «Ровекс» та боржником ОСОБА_1 було укладено договір новації за № 1/2018 (далі - Договір новації) про заміну первісного зобов`язання, присуджено до стягнення з останнього ( ОСОБА_1 ) згідно рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16 травня 2013 року у справі №1915/7838/2012, позиковим зобов`язанням.

Зазначали, що на даний час виконавчий лист Тернопільського міськрайонного суду від 05 серпня 2013 року №1915/7838/2012 перебуває на примусовому виконанні, що здійснюється в межах виконавчого провадження №39426956 Відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

01 жовтня 2024 року ТОВ «ГК «Ровекс» отримано від ОСОБА_1 . Вимогу про виконання договірного зобов`язання від 30 вересня 2024 року №б/н з приводу виконання ТОВ «ГК «Ровекс» прийнятого на себе зобов`язання за п. 5.1 Договору новації в частині визнання виконавчого листа Тернопільського міськрайонного суду від 05 серпня 2013 року №1915/7838/2012 таким, що не підлягає виконанню.

У відповіді на вказану вище вимогу ОСОБА_1 , оформлену листом від 02.10.2024 року № 01-10, ТОВ «ГК «Ровекс» підтвердило у повному обсязі прийняті на себе обов`язки (зобов`язання) за пунктом 5.1 Договору новації та надало запевнення, що вчинить впродовж визначеного законом строку усі необхідні дії, що від нього вимагаються, за вимогою Тарашевського щодо визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню. З огляду на укладений між ТОВ «ГК «Ровекс» та ОСОБА_1 договір новації, замінено первісне зобов`язання, що було присуджено до стягнення з ОСОБА_1 згідно рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16.05.2013 у справі №1915/7838/2012, на виконання якого 05.08.2013 Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області видано виконавчий лист №1915/7838/2012 і примусове виконання якого є предметом виконавчого провадження № 39426956.

Вказували на наявність підстав для визнання виконавчого листа Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05.08.2013 за №1915/7838/2012 таким, що не підлягає виконанню в повному обсязі, оскільки внаслідок новації первісного зобов`язання за волевиявленням сторін відбулася його заміна на нове зобов`язання, що має відмінну правову природу від первісного зобов`язанням та ґрунтується на іншій правовій підставі, а первісне зобов`язання, визначене до стягнення у виконавчому листі Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05.08.2013 за №2/759/1362/14, припинилося.

На підставі наведеного просили визнати виконавчий лист Тернопільського міськрайонного суду від 05 серпня 2013 року №1915/7838/2012 про стягнення із ОСОБА_1 на користь ПАТ «ВТБ Банк» заборгованості в сумі 18999277,56 грн. та 3282 грн. судового збору таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 03 грудня 2024 року у задоволенні заяви відмовлено.

В апеляційній скарзі ТОВ «ГК «Ровекс» просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким визнати виконавчий лист Тернопільського міськрайонного суду від 05 серпня 2013 року №1915/7838/2012 про стягнення із ОСОБА_1 на користь ПАТ «ВТБ Банк» заборгованості в сумі 18999277,56 грн. та 3282 грн. судового збору таким, що не підлягає виконанню.

Вважають судове рішення незаконним та необґрунтованим, ухваленим з неправильним застосуванням норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права.

Звертають увагу на те, що сутність процедури визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, полягає насамперед у встановленні обставин та фактів, що підтверджують відсутність матеріального обов`язку боржника після ухвалення судового рішення.

Посилаються на те, що встановлення судом першої інстанції обставин, за яких вчинений сторонами договір новації може бути визнаний недійсним, не входив у межі дослідження під час розгляду заяви стягувача у даній справі.

Зазначають, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін та не обмежує цивільних прав учасників спірних відносин на стадії виконання судового рішення.

Посилаються нате,що удоговорі новаціївід 17.12.2018року сторонидійшли згодипро припиненняпервісних зобов`язаньта виникненнянатомість зобов`язанняза договоромпозики всумі 19002559,56 грн. Тобто обов`язок боржника, присуджений до примусового виконання в натурі у даній справі, відсутній повністю у зв`язку з його припиненням за домовленістю сторін.

Вважають, що договір новації від 17.12.2018 року є правомірним правочином.

Вказують на те, що вчинення дій, спрямованих на визнання судом виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню це законне право особи уникнути притягнення до адміністративної майнової відповідальності за невиконання у добровільному порядку судового рішення.

Звертають увагу на те, що належним виконанням умов п.5.1 договору новації є саме звернення до суду із заявою про визнання виконавчого листа, таким що не підлягає виконанню.

Вважають, що виключно факт визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню є підставою для закінчення виконавчого провадження, а повернення ж стягувачу виконавчого листа за його заявою, серед підстав закінчення виконавчого провадження у ст. 39 ЗУ Про виконавче провадження, не зазначено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким визнати виконавчий лист Тернопільського міськрайонного суду від 05 серпня 2013 року №1915/7838/2012 про стягнення із нього на користь ПАТ «ВТБ Банк» заборгованості в сумі 18999277,56 грн. та 3282 грн. судового збору таким, що не підлягає виконанню.

Вважає судове рішення таким, що прийняте з порушенням норм матеріального права.

Вказує на те, що сторони скористались своїм право та уклали договір новації, чим замінили первісне зобов`язання, яке припинилось, новим зобов`язанням.

Вважає, що висновки суду першої інстанції про те, що нове зобов`язання по укладеному договору новації від 17.12.2018 року не пов`язане із попереднім зобов`язанням про сплату кредитної заборгованості є помилковими та такими, що суперечать ст. 604 ЦК України.

Посилається на те, що у даній справі наявні обставини для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

Відзиву на апеляційну скаргу не надходило.

В судовому засіданні представник ТОВ «ГК «Ровекс» - Тимчишин Ю.М. підтримав вимоги апеляційних скарг, з мотивів викладених у них.

В судовому засіданні представник Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції - Герелевич Л.М. заперечила проти задоволення апеляційних скарг, а також вказала, що на її думку основною метою визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконання є уникнення сплати боржником виконавчого збору.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов наступного висновку.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувана ухвала суду відповідає.

Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом встановлено, що рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 16 травня 2013 року у справі №1915/7838/2012 позовні вимоги ПАТ «ВТБ Банк» в особі Відділення «Тернопільська регіональна дирекція» ПАТ «ВТБ Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено.

Присуджено до стягнення із ОСОБА_1 на користь ПАТ «ВТБ Банк» заборгованості в сумі 18 999 277, 56 грн. та 3282 грн. сплаченого судового збору.

21 серпня 2013 року на виконання вказаного рішення видано виконавчий лист стосовно боржника ОСОБА_1

03 вересня 2019 року виконавче провадження №39426956 передано за підвідомчістю до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області.

Згідно з договором про відступлення права вимоги від 22 червня 2018 року, право грошової вимоги за кредитним договором було відступлено на користь ТзОВ «Фінансова Компанія Фінтайм Капітал».

Відповідно до договору відступлення права вимоги від 22 червня 2018 року, ТзОВ «Фінансова Компанія Фінтайм Капітал» відступило право грошової вимоги за кредитним договором на користь ТзОВ «ГК «Ровекс».

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 13 листопада 2019 року замінено стягувача ПАТ «ВТБ Банк» на ТОВ «ГК «Ровекс» у виконавчому провадженні №39426956 з примусового виконання виконавчого листа №1915/7838/12, виданого 05 серпня 2013 року Тернопільським міськрайонним судом про стягнення із ОСОБА_1 на користь ПАТ «ВТБ Банк» заборгованості в сумі 18 999 277, 56 грн. та 3282 грн. сплаченого судового збору.

17 грудня 2018 року між ТОВ «ГК «Ровекс» та боржником ОСОБА_1 укладено договір новації, відповідно до умов якого сторони дійшли згоди про припинення первісних зобов`язань та виникнення натомість зобов`язання за договором позики в сумі 19 002 559, 56 грн.

Виконавчий лист Тернопільського міськрайонного суду від 05 серпня 2013 №1915/7838/2012 перебуває на примусовому виконанні, що здійснюється в межах виконавчого провадження №39426956 Відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

01 жовтня 2024 ТОВ «ГК «Ровекс» отримано від ОСОБА_1 вимогу про виконання договірного зобов`язання від 30 вересня 2024 року №б/н з приводу виконання ТОВ «ГК «Ровекс» прийнятого на себе зобов`язання за п. 5.1 Договору новації, в частині визнання виконавчого листа Тернопільського міськрайонного суду від 05 серпня 2013 року №1915/7838/2012 таким, що не підлягає виконанню; заявник ( ОСОБА_1 ) висунув вимогу невідкладно вчинити визначені законодавством дії, спрямовані на визнання виконавчого листа Тернопільського міськрайонного суду від 05.08.2013 №1915/7838/2012 таким, що не підлягає виконанню.

У відповіді на вказану вище вимогу ОСОБА_1 , оформлену листом від 02 жовтня 2024 року № 01-10, ТОВ «ГК «Ровекс» підтвердило у повному обсязі прийняті на себе обов`язки (зобов`язання) за пунктом 5.1 Договору новації та надало запевнення, що вчинить впродовж визначеного законом строку усі необхідні дії, що від нього вимагаються, за вимогою ОСОБА_1 щодо визнання виконавчого листа Тернопільського міськрайонного суду від 05 серпня 2013 року №1915/7838/2012 таким, що не підлягає виконанню.

Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з того, що відсутні підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, оскільки боржник таким чином неправомірно та невиправдано ухилиться від сплати виконавчого збору, який передбачений ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження».

Також суд вважав, що застосування в даному випадку ст. 604 ЦК України при визнанні виконавчого листа таким, що не підлягає до виконання, суперечить вимогам законодавства, оскільки попереднє зобов`язання, а саме примусове виконання рішення суду про стягнення кредитної заборгованості із поручителя ОСОБА_1 , виникло з рішення суду шляхом стягнення такої заборгованості на користь первісного кредитора ПАТ «ВТБ Банк», позичальником якого по кредитному договорі було ТОВ «Диво» та попереднє зобов`язання не виникало між тими самими сторонами по договору новації, а саме між ТОВ «ГК «Ровекс» і ОСОБА_1 ..

Крім цього, суд вважав, що нове зобов`язання по укладеному 17 грудня 2018 року договору новації між ТОВ «ГК «Ровекс» і ОСОБА_1 не пов`язане із попереднім зобов`язанням про сплату кредитної заборгованості Банку, а в подальшому новому стягувачу ТОВ «ГК «Ровекс», яке виникло на підставі судового рішення.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Так, на підставу визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, стягувач та боржник вказують, що зобов`язання, які виникли на підставі договору позики, припинилися внаслідок укладення договору новації.

Оцінюючи доводи скаржників щодо наявності підстав визнати виконавчий лист Тернопільського міськрайонного суду від 05 серпня 2013 року №1915/7838/2012 про стягнення із ОСОБА_1 на користь ПАТ «ВТБ Банк» заборгованості в сумі 18 999 277,56 грн. та 3282 грн. сплаченого судового збору таким, що не підлягає виконанню, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 18 ЦПК України однією з основних засад судочинства є обов`язковість рішень суду.

Виконання рішення суду будь-якої інстанції необхідно розглядати як важливу частину "судового провадження" згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а отже принцип справедливого правосуддя розповсюджується і на цю стадію судового провадження.

За положеннями Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження здійснюється з дотриманням серед інших таких засад як верховенства права, диспозитивності, справедливості, неупередженості та об`єктивності.

Розділ VII ЦПК України передбачає судовий контроль за виконанням судових рішень. Тобто, закон надає право стороні виконавчого провадження оскаржити у судовому порядку рішення, дії (бездіяльність) як державного виконавця так і приватного виконавця у випадку, якщо ця сторона вважає рішення, дії (бездіяльність) виконавця неправомірними, такими що порушують їхні права чи свободи.

Приписами ч. 1 ст. 432 ЦПК України передбачено, що суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.

Згідно з ч. 2 ст. 432 ЦПК України суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Таким чином, виконавчий лист може бути визнаний судом таким, що не підлягає виконанню лише у випадку: 1) якщо його було видано помилково; 2) якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

При цьому, словосполучення «або з інших причин» стосується саме відсутності (припинення) обов`язку боржника, який підлягає виконанню.

Вирішуючи питання щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення заяви, місцевим судом правильно зазначено, що наведені підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, можна поділити на дві групи: матеріально-правові та процесуально-правові.

Обов`язок боржника може припинятися з передбачених законом підстав. Підстави припинення цивільно-правових зобов`язань, зокрема, містить глава 50 розділу І книги п`ятої ЦК України.

Так, зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання.

Процесуальними підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката.

Наслідком визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, відповідно до пункту 5 частини першої статті 39 Закону «Про виконавче провадження», є закінчення виконавчого провадження.

Під іншими причинами слід розуміти випадки, коли в апеляційному чи касаційному порядку або ж у зв`язку з нововиявленими обставинами скасовано чи змінено рішення суду, а виконавчий лист ще не виконаний.

Отже, до підстав для невиконання рішення суду (визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню), відносяться випадки, коли немає матеріальної передумови для виконання рішення, тобто об`єктивно відсутній обов`язок боржника; або ж випадки видачі виконавчого документа, коли його не треба було видавати, тобто випадки помилкової видачі виконавчого листа; або випадки, коли після видачі виконавчого документа був змінений зміст рішення.

Положеннями ст. 604 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється за домовленістю сторін. Зобов`язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов`язання новим зобов`язанням між тими ж сторонами (новація). У випадках, передбачених законом або договором, новація може здійснюватися щодо декількох первісних зобов`язань.

Згідно з ч. 5 ст. 11 ЦК України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Як зазначалось вище відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 18 ЦПК України однією з основних засад судочинства є обов`язковість рішень суду.

Статтею 18 ЦПК України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Так, укладення між боржником та стягувачем договору новації від 17 грудня 2018 року відбулось під час виконання органами державної виконавчої служби рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16 травня 2013 року про стягнення із ОСОБА_1 на користь ПАТ «ВТБ Банк» заборгованості в сумі 18 999 277,56 грн. та 3282 грн. судового збору.

Аналізуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що до правовідносин, у яких обов`язок позичальника щодо виконання зобов`язань за договором позики виник з рішеннясуду, а не лише з договору позики, положення ст. 604 ЦК України щодо припинення зобов`язання за домовленістю сторін про заміну первісного зобов`язання новим зобов`язанням між тими ж сторонами (новація), застосовуватися не можуть, оскільки сторони позбавлені можливості домовитись про заміну новим зобов`язанням рішення суду, яке перебуває на стадії примусового виконання в органах виконавчої служби.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що оскільки обов`язок ОСОБА_1 щодо виконання зобов`язань за договором позики виник у тому числі з рішення суду, яке набрало законної сили, та примусове виконання якого на даний час триває, при цьому дії державного виконавця, пов`язані з цим виконанням, неправомірними не визнавались, правові підстави, передбачені ст. 432 ЦПК України, для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, відсутні.

За таких обставин, правильним є висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви, так як при розгляді справи судом не було встановлено визначених ч. 2 ст. 432 ЦПК України підстав, за наявності яких виконавчий лист може бути визнаний таким, що не підлягає виконанню.

При цьому, суд першої інстанції вірно акцентував увагу на тому, що у даному випадку стягувач може подати виконавцю заяву про повернення виконавчого документу без виконання, що сприятиме захисту прав боржника, зважаючи на укладення між сторонами виконавчого провадження договору новації про заміну первісного зобов`язання новим.

Відтак суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про відмову у задоволенні заяви.

Інші доводи апеляційних скарг висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для скасування оскаржуваної ухвали суду першої інстанції чи зміни мотивувальної частини судового рішення.

Згідно зі ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

На підставі зазначеного та керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «ГК «Ровекс» та ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 03 грудня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови складено 04 березня 2025 року.

Головуючий: Гірський Б.О.

Судді: Хома М.В.

Костів О.З.