Постанова

від 26.02.2025 по справі 903/769/24

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2025 року Справа № 903/769/24

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Бучинська Г.Б. , суддя Маціщук А.В.

секретар судового засідання Черначук А.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Волинської області від 12 листопада 2024 року по справі №903/769/24 (cуддя Шум М.С.)

час та місце ухвалення рішення: 12 листопада 2024 року; м. Луцьк пр. Волі, 54а; повний текст рішення складено 19 листопада 2024 року

за позовом ОСОБА_1

до

Відповідача 1 Комунальної організації «Музей історії сільського господарства Волині-Скансен»

Відповідача 2 Луцької міської ради

Відповідача 3 Волинської обласної ради

Відповідача 4 ОСОБА_2

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - Державного реєстратора Луцької районної військової адміністрації Волинської області

про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників, скасування реєстраційного запису та визнання засновником комунальної організації.

за участю представників сторін:

від Позивача - Романюк Л.С.;

від Відповідача 1 - Лавринюк Б.О.;

від Відповідача 2 - Бондарчук Р.І.;

від Відповідача 3 - Хороша С.В.;

від Відповідача 4 та Третьої особи - не з`явилися.

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі Позивач) звернувся до Господарського суду Волинської області з позовом до Комунальної організації Музей історії сільського господарства Волині-Скансен (надалі Відповідач 1), Луцької міської ради (надалі Відповідач 2), Волинської обласної ради (надалі відповідач 3), ОСОБА_2 (надалі Відповідач 4) про визнання недійсним рішення загальних зборів засновників (учасників) Відповідача 1, оформлене протоколом від 23 листопада 2021 року та прийняти рішення про скасування реєстраційного запису №1001871070019000146, внесеного 8 грудня 2021 року державним реєстратором Луцької районної державної адміністрації Горбач Н.П. до Єдиного Державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, щодо змін складу засновників (учасників) або зміна відомостей про засновників (учасників) юридичної особи.

Позовні вимоги обґрунтовані порушеннями щодо порядку прийняття рішення загальних зборів засновників Відповідача 1, що оформлено протоколом від 23 листопада 2021 року.

В заяві від 7 жовтня 2024 року та в судовому засіданні 15 жовтня 2024 року Позивач просив суд першої інстанції прийняти до свого розгляду заяву про зміну предмету позовних вимог, відповідно до котрої просив суд:

·визнати недійсним рішення загальних зборів засновників (учасників) Відповідача 1, оформлене протоколом від 23 листопада 2021 року;

· скасувати реєстраційний запис №1001871070019000146, внесений 8 грудня 2021 року державним реєстратором Луцької районної державної адміністрації Горбач Н.П. до Єдиного Державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, щодо змін складу засновників (учасників) або зміна відомостей про засновників (учасників) юридичної особи;

·визнати Позивача засновником комунальної організації Відповідача 1 та належність йому 45% статутного капіталу у комунальній організації Відповідача 1;

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 12 листопада 2024 року прийнято та задоволено заяву Позивача про зміну предмету позовних вимог.

Рішенням Господарського суду Волинської області від 16 січня 2023 року в задоволенні позовних вимог відмовлено (том 2, а.с. 16-24).

Приймаючи дане рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що за конкретних обставин справи спеціальним Законом, який регулює відповідні правовідносини Законом України Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності встановлено, що право власності на об`єкт передачі виникає з дати підписання акта приймання-передачі, а у випадках, передбачених законом, - з дня державної реєстрації такого права. Суд вказав, що Відповідач 2 правомірно, як власник 51 % статутного капіталу Відповідача 1, 23 листопада 2021 року взяв участь у загальних зборів учасників Відповідача 1, рішення яких оформлено протоколом від 23 листопада 2021 року, то зауважив, що відповідну обставину не спростовує той факт, що в ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на день проведення зборів Відповідач 2 не був зазначена засновником Відповідача 1.

Таким чином, місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні прийшов до висновку, що пунктом 4.2 Статуту Відповідача 1 передбачено, що засновники мають право вийти в установленому порядку із складу засновників музею, передавати свої права іншій особі (не обов`язково засновнику). Констатував, що за організаційно-правовою формою музей є комунальною організацією, відтак засновником музею в обов`язковому порядку виступає орган місцевого самоврядування.

Крім того, місцевий господарський суд в своєму рішенні зазначив, що на зборах були присутні засновники, що володіли 100 % часток в статутному капіталі, а тому доводи Позивача про порушення його прав на участь у спірних загальних зборах та про відсутність кворуму є безпідставними. Твердження Позивача про те, що ОСОБА_3 не був наділений повноваженнями подавати заяву від імені Позивача про вихід зі складу учасників музею та передачу його частки в статутному капіталі Відповідача 2 за доводами суду наведеними в осопорюваному рішенні спростовується змістом відповідної довіреності, в якій зазначено, що представник наділений усіма правами, обов`язками та повноваженнями довірителя, які надані йому установчими документами та законодавством України.

Суд першої інстанції також зауважив, що спірні загальні збори засновників музею відбулися у листопаді 2021 року, що Позивачем у серпні 2021 року видано довіреність на представництво своїх інтересів перед усіма юридичними та фізичними особами як учасника (засновника) комунальної організації Відповідача 1, з усіма правами, обов`язками та повноваженнями, наданими йому як учаснику установчими документами та законодавством України, в тому числі приймати участь у загальних зборах учасників (засновників ) з правом голосування по всіх питанням порядку денного без будь-яких обмежень.

Місцевий господарський суд вказав, що дійшов висновку про відсутність правових підстав для визнання недійсним рішення загальних зборів учасників, скасування реєстраційного запису та визнання Позивача засновником комунальної організації Відповідача 1 та належність йому 45% статутного капіталу у комунальній організації, а тому суд у задоволенні позову відмовив повністю.

Позивач не погоджуючись з винесеним судом першої інстанції рішенням, звернулася до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (том 2, а.с. 62-67), в якій з підстав, висвітлених в ній, просив суд рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове, яким задоволити позовні вимоги.

Мотивуючи дану апеляційну скаргу, Позивач звертає увагу апеляційного суду на те, що з наданої державним реєстратором Луцької районної військової адміністрації Волинської області реєстраційної справи вбачається, що державна реєстрація змін складу засновників комунальної організації Відповідача 1 вчинена не на підставі передавання по договору або нотаріально посвідченого Акту приймання-передачі належної Позивачу частки в статутному капіталі комунальної організації, як це вимагається на підставі статті 17 пункту 5 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань». З наведеного на переконання апелянта вбачається, що Позивач не передав належну йому частку в комунальній організації в розмірі 45 відсотків, а рішення загальних зборів засновників, оформлене протоколом загальних зборів засновників від 23 листопада 2021 року про виключення Позивача із складу засновників, передання його частки та права засновника Луцькій міській територіальній громаді в особі Відповідача 2, прийнято з порушенням пункту 5.3.11 Статуту Відповідача 1. Щодо повноваження ОСОБА_3 згідно нотаріально посвідченої довіреності від 15 вересня 2021 року, то скаржник зазначив, що повноваження, надані довіреністю не можуть вважатися "конкретними" у розумінні статті 1003 ЦК України та пункту 2.1 глави 4 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, оскільки довіреність не містить чіткої вказівки на дії, які належить вчинити представнику, а зміст вказаної довіреності фактично зводиться до наділення процесуальними представницькими повноваженнями ОСОБА_3 і не наділяє його правом подавати від імені Позивача заяву про затвердження рішення засновника про вихід із складу засновників, передання належної йому частки у Відповідачі.

Апелянт зазначає, що станом на 23 листопада 2021 року (на день проведення загальних зборів засновників) Відповідач 2 не був засновником Відповідача 1, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань, а дійсна сукупна кількість засновників, що були присутні на зборах становила менше 60% голосів, а тому, на його переконання, відповідно до пункту 5.2 Статуту дані загальні збори учасників є неповноважні, а прийняте на зборах рішення є неправомочне.

Також Скаржник вказав, що у Відповідача 2 право власності на частку у Комунальній організації Відповідача 1 виникло з дня державної реєстрації такого права в Єдиному державному реєстрі змін до відомостей про юридичну особу, а саме 8 грудня 2021 року, оскільки моментом переходу корпоративних прав з частки у статутному капіталі, яка була передана іншій особі, є юридичним фактом щодо реєстрації в державному реєстрі зміни складу учасників за актом приймання-передачі.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 16 грудня 2024 року (том 2, а.с. 86) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Позивача на рішення Господарського суду Волинської області від 12 листопада 2024 року по справі №903/769/24. Запропоновано сторонам по справі в строк протягом 5 днів з дня вручення даної ухвали надати канцелярії суду відзив на апеляційну скаргу з доданням доказів його надсилання апелянту.

Через підсистему «Електронний суд» надійшов відзив від Відповідача 1, в якому Відповідач 1 просив залишити апеляційну скаргу Позивача без задоволення, а рішення суду без змін, при цьому, зазначивши, що суд першої інстанції вірно застосував доктрину venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), адже Позивач в серпні 2021 року видав довіреність на представництво його інтересів на Загальних зборах засновників Відповідача 1, при цьому після зміни засновників на Відповідача 2, Позивачу саме за рахунок коштів міського бюджету було погашено заборгованість по заробітній платі за 2021 рік в сумі 66 423 грн 97 коп., а вже в 2024 році Позивач вирішив оскаржити протокол Загальних зборів засновників з надуманих на переконання Відповідача 1 підстав. Вказав, що скаржник неодноразово публічно, для необмеженої кількості адресатів, повідомляв про те, що ним було не тільки передано Відповідачу 2 свою частку в статутному капіталі Відповідача 1, а й умови такого передання (в подарунок, на безоплатній основі) та причини такої передачі (наявність заборгованості Відповідача 1). Констатує, що державним реєстратором під час проведення державної реєстрації зміни відомостей про юридичну особу Відповідача 1 8 грудня 2021 року було перевірено подані для реєстрації документи, в тому числі, але не тільки протокол від 23 листопада 2021 року, на відповідність їх змісту вимогам чинного законодавства України, та прийнято рішення про проведення державної реєстрації, а тому аргументи Позивача про недотримання порядку скликання зборів, на думку Відповдача 1, не заслуговують на увагу суду та не можуть бути підставою для скасування протоколу загальних зборів засновників Відповідча 1 від 23 листопада 2021 року.

Через підсистему «Електронний суд» надійшов відзив від Відповідача 3, в якому Відповідач 3 просив залишити апеляційну скаргу Позивача без задоволення, а рішення суду без змін, при цьому, зазначивши, що абзацом 3 пункту 5.3.11 Статуту передбачено, що виведення зі складу засновників Відповідача 1 здійснюється шляхом затвердження заяви про добровільний вихід із засновників з правом передачі своїх прав іншим засновникам Відповідача 1. Вказав, що 23 листопада 2021 року проведено загальні збори учасників комунальної організації Відповідача 1 та відповідно до пункту 3 протоколу загальних зборів, розглядалося питання виходу із складу засновників Позивача. Відповідач 3 звертає увагу, що на загальних зборах не розглядалося питання про примусове виключення Позивача зі складу засновників, а розглядалася заява, подана від імені Позивача уповноваженим представником, про його добровільний вихід зі складу засновників із передачею частки Відповідачу 2. З даного Відповідач 3 вважає, що очевидним є те, що словосполучення виключити зі складу засновників вжите не в контексті абзаців 1,2 пункту 5.3.11 Статуту (процедура примусового виключення), а саме в контексті абзацу 3 пункту 5.3.11 Статуту (процедура виведення).

Окрім того зауважує, що у справі №903/769/24, но котру покликається Позивач, йдеться про передання частки в статутному капіталі комунальної організації (музею) від одного органу місцевого самоврядування іншому та що Закон «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» до цих правовідносин не застосовується. Відповідач 2 з позиції Відповідача 3 набув статусу засновника музею з 13 вересня 2021 року з дати підписання акту приймання-передачі частки від Відповідача 3 до Відповідача 2. Відповідно до пункту 1.3 Статуту за організаційно-правовою формою музей є комунальною організацією (установа, заклад). Констатує, що відповідно до пункту 3.4.5. Державного класифікатора ДК 002:2004 Класифікація організаційно-правових форм господарювання затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 28 травня 2004 року № 97 комунальна організація - утворюється компетентним органом місцевого самоврядування в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини комунальної власності і входить до сфери його управління.

23 грудня 2024 року через підсистему «Електронний суд» надійшов відзив від Відповідача 2, в якому Відповідач 2 просив залишити апеляційну скаргу Позивача без задоволення, а рішення суду без змін, при цьому, зазначивши, що в даному випадку у відповідності до статтей 43, 60 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні Відповідачем 2 прийнято рішення № 5/30 про передачу із спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області у комунальну власність Відповідача 2 частки в статутному капіталі Відповідача 1, у розмірі 51%. Рішенням Відповідача 2 від 30 липня 2021 року № 15/70 вирішено надати згоду на прийняття зі спільної власності територіальних громад сіл, селищ і міст області у власність Луцької міської територіальної громади 51 відсоток частки статутного капіталу Відповідача 1, із подальшим (13 вересня 2021 року) підписанням акту приймання-передачі вказаного майна. Зазначені вище рішення є чинними та в судовому порядку не оскаржувались. Таким чином, Відповідач 2 вважає, що набув у власність частку в статутному капіталі Відповідача 1 в розмірі 51 % не з моменту прийняття рішення загальних зборів музей, а з моменту підписання акту приймання-передачі в порядку, визначеному Законом. На думку Відповідача 2, факт передачі частки в статутному капіталі комунальної установи від одного органу місцевого самоврядування до іншого з дотриманням порядку, встановленого спеціальним законом, який має вищу юридичну силу в порівнянні із статутом, жодним чином не суперечать останньому, не порушує та не може порушувати жодних прав Позивача.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 15 січня 2025 року справу № 903/769/24 призначено на 5 лютого 2025 року об 14:30 год..

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 17 січня 2025 року клопотання представника Відповідача 1 про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції по справі №903/769/24 - задоволено. Забезпечено представнику Відповідача 1 участь в судовому засіданні по справі №903/769/24 призначено на 5 лютого 2025 року на 14:30 год. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду в режимі відеоконференції.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 31 січня 2025 року клопотання представника Відповідача 2 про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції по справі №903/769/24 - задоволено. Забезпечено представнику Відповідача 2 участь в судовому засіданні по справі №903/769/24 призначено на 5 лютого 2025 року на 14:30 год. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 5 лютого 2025 року, з підстав, наведених у даній ухвалі, оголошено перерву на 26 лютого 2025 року об 15:15 год.. Позивача зобов`язано до 10 лютого 2025 року надати суду письмові пояснення в контексті змісту заяви-звернення (том 1, а.с. 141) в котрій зазначено про безкоштовне передання частки позивача. Забезпечино представникам Відповідача 1, Відповідача 2, Відповідача 3 участь в судовому засіданні по справі №903/769/24, яке призначено на 26 лютого 2025 року об 15:50 год. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

8 лютого 2025 року через підсистему «Електронний суд» від Позивача надійшла заява про спростування суперечливої поведінки, в якій Позивач вказав, що: «у зверненні-пропозиції від 27 травня 2021 року (том 1, а.с. 197) Позивач просив голову Відповідача 2 розглянути його пропозицію щодо придбання Відповідачем 2 його частки 45% експозиції просто неба «Козацький зимівник» за лояльною ціною ,встановленою ліцензованим експертом. Зауважив, що Відповідач 2 (том 1, ас. 198) листом від 23 липня 2021 року відповів, що рішення про таку угоду може бути прийнятим лише депутатським складом Відповідача 2. Наголосив, що, жодного рішення Відповідач 2 по даному питання не приймав. У заяві - зверненні від 18 квітня 2023 року Позивача до Голови Відповідача 2 Позивач стверджує, що він наприкінці 2022 року безкоштовно передав свою частку Луцькій громаді. Однак, в матеріалах справи відсутні будь-які правовстановлючі документи, які би свідчили про те, що між Позивачем та Відповідачем 2 було складено договір чи акт прийому-передачі частки оплатно чи безоплатно статутного капіталу в розмірі 45% від Позивача до Відповідача 1.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 10 лютого 2025 року клопотання представника Позивача про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції по справі №903/769/24 - задоволено. Забезпечити представнику Позивача участь в судовому засіданні по справі №903/769/24 призначено на 26 лютого 2025 року на 15:50 год. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

11 лютого 2025 року через підсистему «Електронний суд» від Позивача надійшло клопотання про долучення додаткових доказів в якому Позивач вказав, що в матеріалах справи відсутні будь-які правовстановлючі документи, які би свідчили про те, що між Позивачем та Відповідачем 2 складено договір чи акт прийому - передачі частки оплатно чи безоплатно 45% статутного капіталу від Позивача до Відповідача 2. Позивач вказує, що мав намір відчужити свою частку в розмірі 45% в статутному капіталі Відпоаідачу, однак переговорний процес між сторонами завершений не був і будь-який правочин (оплатний чи безоплатний) по цьому питанню між сторонами укладений не був, натомість Позивач в результаті рішення загальних зборів учасників від 23 листопада 2021 року, яке він оспорює, був виключений з числа учасників (засновників) комунальної організації, що позбавило його права здійснити ним процедуру відчуження його частки в порядку , передбаченого законодавством.

В судове засідання від 26 лютого 2025 року представник Відповідача 4 не прибув, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені у встановленому законом порядку.

Частиною 1 статті 202 ГПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Разом з тим, суд констатує, що ухвалою суду (від 5 лютого 2025 року) сторони повідомлялися про дату, час та місце розгляду справи (в розумінні частини 2 статті 120 Господарського процесуального кодексу України) та не викликалися (в розумінні частини 1 статті 120 Господарського процесуального України).

При цьому сторони належним чином повідомленні про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги.

В той же час, згідно пункту 2 частини 3 статті 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

З огляду на вказану норму процесу та описані вище обставини, апеляційний господарський суд без участі представника Відповідача 4 за наявними в справі матеріалами.

При цьому суд констатує, що згідно з частинами 1 та 2, пунктами 1, 2, 6, 8-11 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Враховуючи вищевказане суд констатує, що відкладення розгляду апеляційної скарги, визначене статтею 273 Господарського процесуального кодексу України, по суті є неприпустимим з огляду на те, що це суперечить одному із завдань господарського судочинства, визначених частиною 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України (своєчасне вирішення судом спорів). При цьому апеляційний господарський суд наголошує на тому, що в силу дії частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншим міркуваннями в судовому процесі.

В судовому засіданні від 5, 26 лютого 2025 року, яке проведено в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, представник Позивача просив суд рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове, яким задоволити позовні вимоги. Представник вказав, що Позивач не передав належну йому частку в комунальній організації в розмірі 45 відсотків, а рішення загальних зборів засновників, оформлене протоколом загальних зборів засновників від 23 листопада 2021 року про виключення Позивача із складу засновників, а також передання його частки та права засновника Луцькій міській територіальній громаді в особі Відповідача 2, прийнято з порушенням пункту 5.3.11 Статуту Відповідача 1. Представник вказав, що повноваження, надані довіреністю не можуть вважатися "конкретними" у розумінні статті 1003 ЦК України та пункту 2.1 глави 4 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, оскільки довіреність не містить чіткої вказівки на дії, які належить вчинити представнику, а зміст вказаної довіреності фактично зводиться до наділення процесуальними представницькими повноваженнями ОСОБА_3 і не наділяє його правом подавати від імені Позивача заяву про затвердження рішення засновника про вихід із складу засновників, передання належної йому частки у Відповідача 1. Представник Позивача зазначає, що станом на 23 листопада 2021 року Відповідач 2 не був засновником Відповідача 1, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань, а дійсна сукупна кількість засновників, що були присутні на зборах становила менше 60% голосів, а тому, відповідно до пункту 5.2 Статуту дані загальні збори учасників на його переконання є неповноважні, а прийняте на зборах рішення є неправомочне. Також представник вказав, що у Відповідача 2 право власності на частку у Комунальній організації Відповідача 1 виникло з дня державної реєстрації такого права в Єдиному державному реєстрі змін до відомостей про юридичну особу, а саме 8 грудня 2021 року, оскільки моментом переходу корпоративних прав з частки у статутному капіталі, яка була передана іншій особі, є юридичний факт реєстрації в державному реєстрі зміни складу учасників за актом приймання-передачі. Вказав, що Позивач мав намір відчужити свою частку в розмірі 45% в статутному капіталі комунальної організації Відповідача 1 переговорний процес між сторонами завершений не був і будь-який правочин (оплатний чи безплатний) по цьому питанню між сторонами укладений не був.

В судовому засіданні від 5, 26 лютого 2025 року, яке проведено в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, представник Відповідача 1 просив залишити апеляційну скаргу Позивача без задоволення, а рішення суду без змін. Представник Відповідача 1 вказав, що Позивач в серпні 2021 року видав довіреність на представництво його інтересів на Загальних зборах засновників Відповідача 1, при цьому після зміни засновників на Відповідача 2, Позивачу саме за рахунок коштів міського бюджету було погашено заборгованість по заробітній платі за 2021 рік в сумі 66 423 грн 97 коп., а вже в 2024 році Позивач вирішив оскаржити протокол Загальних зборів засновників з надуманих підстав. Представник Відповідача 1 вказав, що Позивач неодноразово публічно, для необмеженої кількості адресатів, повідомляв про те, що ним було не тільки передано Відповідачу 2 свою частку в статутному капіталі Відповідача 1, а й умови такого передання в подарунок, на безоплатній основі та причини такої передачі наявність заборгованості Відповідача 1. Представник констатував Державним реєстратором під час проведення державної реєстрації зміни відомостей про юридичну особу Відповідача 1 8 грудня 2021 року було перевірено подані для реєстрації документи, в тому числі, але не тільки протокол від 23 листопада 2021 року, на відповідність їх змісту вимогам чинного законодавства України, та прийнято рішення про проведення державної реєстрації, а тому аргументи Позивача про недотримання порядку скликання зборів на його не заслуговують на увагу суду та не можуть бути підставою для скасування протоколу загальних зборів засновників Відповідача 1 від 23 листопада 2021 року.

В судовому засіданні від 5, 26 лютого 2025 року, яке проведено в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, представник Відповідача 2 просив залишити апеляційну скаргу Позивача без задоволення, а рішення суду без змін. Представник Відповідача 2 вказав, що у відповідності до статтей 43, 60 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні Відповідачем 3 прийнято рішення № 5/30 про передачу із спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області у комунальну власність Відповідача 2 частки в статутному капіталі Відповідача 1, у розмірі 51% та що рішенням Відповідача 2 від 30 липня 2021 року № 15/70 вирішено надати згоду на прийняття зі спільної власності територіальних громад сіл, селищ і міст області у власність Луцької міської територіальної громади 51 відсотка частки статутного капіталу Відповідача 1, в подальшому 13 вересня 2021 року підписано акт приймання-передачі вказаного майна. Вказав, що зазначені вище рішення є чинними та в судовому порядку не оскаржувались. Представник вважає, що Відповідач 2 набув у власність частку в статутному капіталі Відповідача 1 в розмірі 51 % не з моменту прийняття рішення загальних зборів музей, а з моменту підписання акту приймання-передачі в порядку, визначеному Законом.

В судовому засіданні від 5, 26 лютого 2025 року, яке проведено в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, представник Відповідача 3 просив залишити апеляційну скаргу Позивача без задоволення, а рішення суду без змін. Представник Відповідача 3 вказав, що абзацом 3 пункту 5.3.11 Статуту передбачено, що виведення зі складу засновників Відповідача 1 здійснюється шляхом затвердження заяви про добровільний вихід із засновників з правом передачі своїх прав іншим засновникам Відповідача 1. Представник зауважив, що на загальних зборах не розглядалося питання про примусове виключення Позивача зі складу засновників, а розглядалася заява, подана від імені Позивача уповноваженим представником, про його добровільний вихід зі складу засновників із передачею частки Відповідачу 2. Вважає, що словосполучення виключити зі складу засновників вжите не в контексті абзаців 1,2 пункту 5.3.11 Статуту (процедура примусового виключення), а саме в контексті абзацу 3 пункту 5.3.11 Статуту (процедура виведення). Окрім того у справі №903/769/24, но котру покликається Позивач, йдеться про передання частки в статутному капіталі комунальної організації (музею) від одного органу місцевого самоврядування іншому та що Закон «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» до цих правовідносин не застосовується. Представник наголосив, що Відповідач 2 набув статусу засновника музею з 13 вересня 2021 року з дати підписання акту приймання-передачі частки від Відповідача 3 до Відповідача 2 та що відповідно до пункту 1.3 Статуту за організаційно-правовою формою музей є комунальною організацією.

Заслухавши пояснення представників Позивача, Відповідача 1, Відповідача 2, Відповідача 3 дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги Позивача стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, відзивів на апеляційну скаргу, колегія суддів Північнозахідного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що в їх задоволенні слід відмовити, а оскаржуване рішення слід залишити без змін. При цьому колегія виходила з наступного.

Позивач зазначає, що зі звернення 1 квітня 2024 року до Приватного нотаріуса Луцького міського нотаріального округу Волинської області Моравецького В.Р., Позивачу стало відомо, що 8 грудня 2021 року на підставі Протоколу загальних зборів засновників Відповідача 1 від 23 листопада 2021 року, в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань здійснено реєстраційні дії про заміну складу засновників (учасників) Відповідача 1, а саме Відповідача 3, Позивача та Відповідача 4 виключено із складу засновників (учасників), а Відповідача 2 зареєстровано засновником (учасником) даної організації.

Позивач по справі вважає, що рішення загальних зборів засновників Відповідача 1, оформлене протоколом від 23 листопада 2021 року, підлягає до скасування судом як незаконне.

23 листопада 2021 року відбулись загальні збори засновників Відповідача 1, на яких були присутні засновники: Відповідач 2, ОСОБА_3 , як уповноважена особа Позивача, на підставі довіреності від 15 серпня 2021 року та Відповідача 4.

Як вбачається з протоколу загальних зборів засновників Відповідача 1 від 23 листопада 2021 року, посилаючись на зазначені у довіреності від 15 серпня 2021 року повноваження, ОСОБА_3 було подано на загальні збори засновників, від імені Позивача заяву про передання належної Позивачу частки в статутному капіталі в розмірі 45 (сорок п`ять) відсотків Луцькій міській територіальній громаді, в особі Відповідача 2.

На підставі поданої ОСОБА_3 заяви нібито від Позивача, загальні збори засновників Відповідача 1 прийняли рішення, оформлене протоколом від 23 листопада 2021 року, про виключення зі складу засновників Позивача, а його частку та права засновника передано Луцькій міській територіальній громаді в особі Відповідача 2.

За змістом довіреності від 15 серпня 2021 року Позивач наділив ОСОБА_3 повноваженням (по тексту довіреності) представляти його інтереси в усіх установах, підприємствах та організаціях, незалежно від підпорядкування та форм власності, в органах: місцевої влади та самоврядування, їх структурних підрозділах будь якого рівня та направленості, (комісіях та комітетах), перед усіма юридичними та фізичними особами як учасника (засновника) Відповідача 1, з усіма правами, обов`язками та повноваженнями, наданими йому як учаснику установчими документами та законодавством України, в тому числі приймати участь у загальних зборах учасників (засновників) з правом голосування по всіх питанням порядку денного без будь-яких обмежень, а також вести справи Позивача стосовно захисту його майнових прав у всіх установах та організаціях.

Позивач стверджує, що повноваження, надані довіреністю від 15 серпня 2021 року, не можуть вважатися "конкретними" у розумінні статті 1003 Цивільного кодексу України та пункту 2.1 глави 4 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, оскільки довіреність не містить чіткої вказівки на дії, які належить вчинити представнику.

З позиції Позивача зміст вказаної довіреності фактично зводиться до наділення процесуальними представницькими повноваженнями ОСОБА_3 і не наділяє його правом подавати від імені Позивача заяву про вихід із складу засновників та передачу належної йому частки у Відповідачі 1.

Позивач вважає, що подавши від імені Позивача заяву про вихід із складу засновників та передачу належної йому частки у статуті Відповідача 1, ОСОБА_3 з власної ініціативи перевищив свої повноваження, надані йому довіреністю від 15 серпня 2021 року, а тому, прийняте на підставі даної заяви рішення загальних зборів засновників, оформлене протоколом від 23 листопада 2021 року, порушує права та законні інтереси засновника Відповідача 1 Позивача.

Відповідно до третього абзацу пункту 5.3.11 Статуту Відповідача 1, виведення зі складу засновників Відповідача 1 здійснюється шляхом затвердження заяви про добровільний вихід із засновників з правом передачі своїх прав іншим засновникам Відповідача 1.

Позивач акцентує увагу на тому, що як вбачається з Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, станом на 23 листопада 2021 року (на день проведення зборів та подання заяви про вихід та передачу частки), Відповідач 2 не була засновником (учасником) Відповідача 1, а тому, заява про передачу частки та прийняте на підставі даної заяви рішення загальних зборів засновників, оформлене протоколом від 23 листопада 2021 року, про передачу частки не засновнику Відповідача 1 прийнято з порушенням пункту 5.3.11 Статуту Відповідача 1, чим порушує права та законні інтереси засновників Відповідача 1.

Акцентував увагу на тому, що незважаючи на наявність корпоративних прав у Відповідача 1, Позивача не було повідомлено про проведення 23 листопада 2021 року загальних зборів засновників даної організації та порядок денний загальних зборів, чим було порушено його права та законні інтереси засновника (учасника) повноцінно взяти участь в управлінні даної організації.

Відповідно до пункту 5.2 Статуту Відповідача 1, загальні збори засновників вважаються повноважними, якщо на них присутні засновники (представники засновників), що володіють у сукупності не менше як 60 відсотками голосів. Рішення Зборів засновників вважаються правомочними, якщо за нього подано не менше 60 відсотків голосів.

У протоколі загальних зборів засновників Відповідача 1 від 23 листопада 2021 року зазначено, що на зборах присутні засновники: Представник Відповідача 2 51% статутного капіталу; Представник Позивача 45% статутного капіталу; Відповідач 4 - 4% статутного капіталу. На зборах присутні засновники, що володіють 100% часток статутного капіталу.

Як вбачається зі пунктів 4.1.1, 4.1.2, 4.1.3 Статуту Відповідача 1 та Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, станом на 23 листопада 2021 року (на день проведення зборів), засновниками (учасниками) Відповідача 1 були: Відповідач 3; Позивач; Відповідач 4.

Позивач звертається до правової позиції постанови Великої Палати Верховного Суду від 8 червня 2021 року в справі №906/1336/19 про те, що момент набуття права на частку у статутному капіталі (права власності) та момент набуття права з частки (права участі в господарському товаристві) різняться і можуть не збігатися у часі. Укладення правочину з відчуження частки у статутному капіталі є правовою підставою набуття права на частку (права власності на частку), а тому момент набуття права на частку може визначатися умовами такого правочину. Водночас моментом переходу корпоративних прав із частки у статутному капіталі, яка була передана іншій особі, є юридичний факт реєстрації в державному реєстрі зміни складу учасників за актом приймання-передачі, наданим однією зі сторін.

Відтак Позивач зазначає, що станом на 23 листопада 2021 року, Відповідач 2 не був засновником (учасником) Відповідача 1, а тому, зазначене у протоколі загальних зборів від 23 листопада 2021 року відомостей про присутність на загальних зборах учасників, що володіють 100% часток статутного капіталу, не відповідає дійсності та свідчить на його переконання, що дійсна участь засновників у зборах товариства становила менше потрібних 60% голосів, тобто рішення загальних зборів, оформлені протоколом прийняті за відсутності кворуму для проведення загальних зборів, як це передбачається чинною на день проведення зборів пункту 5.2 Статуту Відповідача 1.

Позивач звернувся до суду з позовом, за захистом порушеного, на його думку права, в якому просив визнати недійсним рішення загальних зборів учасників від 23 листопада 2021 року, скасувати реєстраційний запис та визнати Позивача засновником комунальної організації.

Аналізуючи встановлені обставини справи та переглядаючи спірні правовідносини на предмет наявності правових підстав для задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції приймає до уваги наступні положення діючого законодавства з урахуванням фактичних обставин по справі.

Згідно з частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Пунктом 3 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

Згідно зі статті 167 Господарського кодексу України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Розглядаючи позовні вимоги Позивача щодо визнання порушення корпоративних прав комунальної організації з призми доводів апеляційної скарги щодо відсутності повноважено в Довіреності на вчинення заяви щодо виходу з Відповідача 1, колегія суддів досліджує дану вимоги саме з огляду на порушення прав та охоронюваних інтересів Позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

23 травня 2001 року Відповідач 4, Позивач та Відповідач 3 заснували Відповідача 1.

Відповідно до пункту 1.3 Статуту Відповідача 1, за організаційно-правовою формою музей є комунальна організація (установа, заклад; том 1, а. с. 11-22).

Згідно із пунктами 4.1, 6.2 Статуту Відповідача 1, власниками статутного капіталу на той час були: Відповідача 3 майно спільної комунальної власності 51%; Позивач 45% (експозиція просто неба Козацький зимівник згідно з планом-проектом, будівельним паспортом); Відповідач 4 4% - експозиція просто неба частина каплиці вознесіння Господнього.

Рішенням Відповідача 3 від 21 квітня 2021 року №5/30 відповідно до статтей 43, 60 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні, Закону України Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності передано із спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області у комунальну власність Відповідача 2 частку статутного капіталу Відповідача 1 - у розмірі 51 % (том 1, а. с. 135).

Пунктом 2 рішення Відповідача 3 № 5/30 від 21 квітня 2021 року зобов`язано голову Відповідача 3 та Луцького міського голову забезпечити передачу частки статутного капіталу та підписати акти приймання-передавання.

Рішенням Відповідача 2 від 30 липня 2021 року № 15/70 відповідно до статтей 43, 60 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні, статті 4 Закону України Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності, враховуючи рішення Відповідача 3 від 21 квітня 2021 року №5/30 Про передачу частки статутного капіталу Відповідача 1 вирішено надати згоду на прийняття зі спільної власності територіальних громад сіл, селищ і міст області у власність Луцької міської територіальної громади 51 відсотка частки статутного капіталу Відповідача 1 (том 1, а. с. 136).

13 вересня 2021 року між Відповідачем 3 та Відповідачем 2 підписано акт приймання-передачі вказаного майна (том 1, а. с. 137); акт підписано утвореною комісією з приймання-передачі 51 відсотка частки статутного капіталу Відповідача 1.

Пунктом 2 Акту визначено, що: комісія погодила передачу прав засновника, 51 відсотка частки статутного капіталу Відповідача 1 зі спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області у власність Луцької міської територіальної громади.

Колегія суддів констатує, що зазначені вище рішення та Акт є чинними та в судовому порядку не оскаржувались.

Відповідно до статті 6 Закону України Про музеї та музейну справу (чинній на час прийняття рішення) музеї можуть засновуватися на будь-яких формах власності, передбачених законами України. Засновниками музеїв можуть бути відповідні органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, юридичні та фізичні особи.

Відповідно до статті 43 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні виключно на пленарних засіданнях районної, обласної ради вирішуються такі питання: вирішення в установленому законом порядку питань щодо управління об`єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, що перебувають в управлінні районних і обласних рад; прийняття рішень про передачу об`єктів права спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст, що перебувають в управлінні районних, обласних рад, у державну власність, а також щодо придбання об`єктів державної власності;

Статтею 1 Закону України «Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності» визначено, що цей Закон регулює відносини, пов`язані з передачею об`єктів права державної власності у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах або у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст, а також об`єктів права комунальної власності у державну власність.

Дія цього Закону поширюється на об`єкти права державної та комунальної власності, у тому числі передані в безоплатне користування самоврядним установам і організаціям або в оренду.

Передача у державну або комунальну власність об`єктів права інших форм власності може регулюватися положеннями цього Закону, якщо інше не передбачено законом або рішеннями відповідних місцевих рад.

Відтак, вимоги цього Закону застосовуються також до правовідносин з передачі об`єктів обласної комунальної власності в міську комунальну власність і навпаки.

Зазначений Закон є спеціальним щодо регулювання правовідносин, які досліджуються судом у даній справі.

За змістом частини 1 статті 2 Закону України «Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності» об`єктами передачі згідно з цим Законом є: акції (частки, паї), що належать державі або суб`єктам права комунальної власності.

У відповідності до статті 3 Закону України «Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності» ініціатива щодо передачі об`єктів права державної та комунальної власності може виходити відповідно від органів, уповноважених управляти державним майном, Національної академії наук, інших аналогічних самоврядних організацій, яким передано в користування державне майно (далі - самоврядні організації), місцевих органів виконавчої влади, відповідних органів місцевого самоврядування.

Частинами 1, 2 статті 4 Закону України «Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності» передбачено, що передача об`єктів з державної у комунальну власність здійснюється за рішенням органів, уповноважених управляти державним майно.

Передача об`єктів з державної у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах здійснюється за наявності згоди відповідних сільських, селищних, міських, районних у містах рад, якщо інше не передбачено законом, а у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст - за наявності згоди районних або обласних рад, якщо інше не передбачено законом.

Згідно із частинами 1, 2 статті 5 Закону України «Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності» передача об`єктів з комунальної у державну власність здійснюється за рішенням: сільських, селищних, міських, районних у містах рад - щодо об`єктів права комунальної власності відповідних територіальних громад; районних, обласних рад - щодо об`єктів права спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст, що перебувають в управлінні районних, обласних рад.

Передача об`єктів з комунальної у державну власність здійснюється за наявності згоди на передачу Кабінету Міністрів України - щодо об`єктів, визначених в абзацах другому, третьому та п`ятому частини першої статті 2 цього Закону, або органів, уповноважених управляти державним майном, - щодо окремого індивідуально визначеного майна підприємств (крім нерухомого майна).

За змістом частин 5, 6 статті 7 Закону України «Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності» передача оформляється актом приймання-передачі, який підписується головою і членами комісії. Форма акта приймання-передачі затверджується Кабінетом Міністрів України.

При цьому. колегія суду звертає увагу на те, що право власності на об`єкт передачі виникає з дати підписання акта приймання-передачі, а у випадках, передбачених Законом, - з дня державної реєстрації такого права.

Таким чином, діючи в правовому полі описаних вище норм матеріального права. Котрі направленні на врегулюванні питань щодо передачі майна, яким і є частка, колегія судддів виснує, що Відповідач 2 набув у власність частку в статутному капіталі Відповідача 1 в розмірі 51 % з моменту підписання акту приймання-передачі в порядку, визначеному Законом України Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності, тобто з 13 вересня 2021 року.

Що ж стосується наведених доводів в апеляційній скарзі, що в Довіреності виписаній Позивачем на ім`я ОСОБА_3 відсутні повноваження на розпорядження часткою Позивача, то колегія суду зазначає таке.

В матеріалах справи міститься Довіреність від 15 вересня 2021 року (том 1, а. с. 27-28, 138-139), яка посвідчена цього ж числа приватним нотаріусом Луцького районного нотаріального округу Волинської області Ходачинською Н. І. та зареєстрована в реєстрі нотаріальних дій за №794. Довіреність підписана Позивачем.

Згідно з довіреністю Позивач уповноважив ОСОБА_3 : представляти його інтереси в усіх установах, підприємствах та організаціях, незалежно від підпорядкування та форм власності, в органах: місцевої влади та самоврядування структурних підрозділах будь-якого рівня та направленості, (комісіях та комітетах), перед усіма юридичними та фізичними особами як учасника (засновника) Відповідача 1, з усіма правами, обов`язками та повноваженнями, наданими йому як учаснику установчими документами та законодавством України, в тому числі приймати участь у загальних зборах учасників (засновників ) з правом голосування по всіх питанням порядку денного без будь-яких обмежень, а також...подавати та підписувати документи, в тому числі заяви, будь-які скарги, апеляції тощо, одержувати документи, що стосуватимуться його прав та законних інтересів в тому числі виконавчі сплачувати за нього у разі потреби судові витрати та інші платежі, пов`язані із цією довіреністю, а також вчиняти всі інші юридично значущі дії, необхідність вчинення яких випливатиме з наданих йому повноважень.

Відтак, зі змісту даної довіреності слідує, що Позивач уповноважив ОСОБА_3 представляти його інтереси саме як засновника Відповідача 1 з усіма правами, обов`язками та повноваженнями, наданими йому як учаснику установчими документами та законодавством України. А Статутом й надано право Засновнику передати свої права іншій особі та виведення Засновника зі складу Відповідача 1. При цьому жодних інших дій, окрім як виведення Позивача зі складу засновників та голосування по питаннях порядку денного не було вчинено представником Позивача за Довіреністю, що вказує про відсутність доказів, котрі б вказували про перевищення повноважень такого представника (спростовують доводи в цій частині).

Згідно із Заявою від 22 листопада 2021 року, яка адресована Загальним зборам засновників Відповідача 1 від ОСОБА_3 , який діє на підставі Довіреності, яка посвідчена приватним нотаріусом Луцького районного нотаріального округу Волинської області Ходачинською Н. І. 15 вересня 2021 року за р.№794, від імені Позивача, ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до положень чинного Статуту Відповідача 1 передано належну Позивачу частку в статутному капіталі в розмірі 45 % Луцькій міській територіальній громаді в особі Відповідача 2, у зв`язку з чим, Позивач виходить із числа засновників та просить загальні збори своїм рішенням затвердити дане рішення засновника Позивача (том 1, а. с. 142).

Відповідна заява посвідчена приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області Моравецьким В. Р. 22 листопада 2021 року та зареєстровано в реєстрі за №1680.

В подальшому, згідно зі спірним рішенням загальних зборів засновників Відповідача 1, яке оформлено протоколом від 23 листопада 2021 року вирішено:

·змінити склад засновників Відповідача 1, виключивши зі складу засновників Відповідача 3 та включити засновників Луцьку територіальну громаду в особі Відповідача 2;

·виключити із складу засновників Позивача; його частку та права засновника передати Луцькій міській територіальній громаді в особі Відповідача 2;

·виключити із складу засновників Відповідача 4; його частку та права засновника передати Луцькій міській територіальній громаді в особі Відповідача 2.

Відповідно до пункту 5.1 Статуту Відповідача 1 збори засновників складаються із засновників або призначених ними представників. Повноваження представників підтверджуються оформленою належним чином довіреністю. Представники засновників можуть бути постійними або призначеними на певний термін. Засновники вправі замінити свого представника у зборах в будь-який час, сповістивши про це інших засновників.

Відповідно до пункту 5.2 Статуту кожен засновник має кількість голосів, пропорційну розміру їх часток у статутному капіталі. Голосування на загальних зборах проводиться за принципом на 1% статутного капіталу припадає 1 голос.

Загальні збори є повноважними, якщо на них присутні засновники (представники засновників), що володіють у сукупності не менше як 60 % голосів.

Рішення Зборів засновників вважаються правомочними, якщо за нього подано не менше 60 % голосів.

На зборах учасників музею, які відбулися 23 листопада 2021 року були присутні:

1) представник Відповідача 2 ОСОБА_4 , начальник відділу управління майном міської комунальної власності Луцької міської ради, уповноважена представляти останню на підставі рішення від 30 липня 2021 року № 15/70 51 % статного капіталу).

2) представник Позивача - ОСОБА_3 , на підставі довіреності 45 % статутного капіталу. Довіреність видана Позивачем 15 вересня 2021 року, зареєстрована приватним нотаріусом Луцького районного нотаріального округу Волинської області Ходачинською Н. І. за №794.

3) Відповідач 4 4 % статутного капіталу.

Відтак з даного слідує, на зборах були присутні засновники, що володіли 100 % часток в статутному капіталі Відповідача 1, а тому доводи Позивача про порушення його прав на участь у спірних загальних зборах та про відсутність кворуму є безпідставними та спростовуються усім описаним вище.

Твердження Позивача про те, що ОСОБА_3 не був наділений повноваженнями подавати заяву від імені Позивача про вихід зі складу учасників Відповідача 1 та передачу його частки в статутному капіталі Відповідача 1 спростовується змістом відповідної довіреності, в якій зазначено, що представник наділений усіма правами, обов`язками та повноваженнями довірителя, які надані йому установчими документами та законодавством України.

В силу дії статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Вказана довіреність не була скасована та не була визнана недійсною в установленому порядку, з огляду на що діє презумпція її правомірності, а тому безпідставними є доводи позивача про те, що його представник ОСОБА_3 перевищив свої повноваження (з огляду на встановлене вище наявності у нього відповідних повноважень не вчинено належних дій щодо передачі частки).

Що ж стосується доводів апеляційної скарги з-приводу того, що оскаржувані збори не були повноважними з огляду на відсутність на них учасників котрі володіють 100% часток статутним капіталом, то судом апеляційної інстанції враховується, що на момент проведення вказаних загальних зборів Відповідач 3 вже передав свою частку в статутному капіталі Відповідача 1 Відповідачу 2, що підтверджується Актом приймання-передачі від 13 вересня 2021 року в правовому полі дії Законом України Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності, що не спростовано Позивачем (рішення якими затверджено таку передачу чинні не оскаржувалися Позивачем).

При цьому, право власності Відповідача 2 виникло незалежно від внесення відомостей до реєстру юридичних осіб, адже Закон (як встановлено втще у цій постанові) пов`язує виникнення такого права саме з моментом підписання акту приймання-передачі, котрий підписано між Відповідачем 3 та Відповідачем 2 - 13 вересня 2021 року.

Встановлені обставини спростовують доводи Позивача про те, що станом на 23 листопада 2021 року Відповідач 2 не був засновником (учасником) Відповідача 1 та вказує на правомірність зазначеного у протоколі загальних зборів від 23 листопада 2021 року відомостей про присутність на загальних зборах учасників, що володіють 100% часток статутного капіталу Відповідача 1.

Колегія суду констатує, що зважаючи на обставини даної справи спеціальним Законом України, який регулює відповідні правовідносини Законом України Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності встановлено, що право власності на об`єкт передачі виникає з дати підписання акта приймання-передачі, а у випадках, передбачених законом, - з дня державної реєстрації такого права (стаття 7).

Відтак Відповідач 2 правомірно, як власник 51 % статутного капіталу Відповідача 1, 23 листопада 2021 року взяв участь у загальних зборів учасників Відповідача 1, рішення яких оформлено протоколом від 23 листопада 2021 року. При цьому, не відбулося жодних порушень як діючого законодавства України так і Статуту Відповідача 1.

Відповідну обставину не спростовує і той факт, що в ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на день проведення зборів Відповідач 2 не був зазначений засновником музею.

У даних правовідносинах державна реєстрація є лише офіційним визнанням шляхом засвідчення державою факту зміни відомостей, що містяться в ЄДР.

Що ж до посилань Позивача в апеляційній скарзі на практику ВП ВС в постанові №906/1336/19 від 8 червня 2021, які на думку Позивача повинні бути застосовані до даних правовідносин, то колегія суду зазначає, що дана постанова не є релевантною до правовідносин по даній справі, оскільки правовідносини у справі №903/769/24 є неподібними до правовідносин, які склалися між сторонами у цій справі №903/769/24.

За висновками Верховного Суду таку подібність слід оцінювати за певними критеріями, а саме: змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями, з яких: змістовий є основним, а два інші (суб`єктний та об`єктний) - додатковими.

Змістовний критерій полягає у тому, що оцінювання спірних правовідносин здійснюється за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників. Суб`єктний і об`єктний критерії матимуть значення у випадках, якщо для застосування норми права, яка поширюється на спірні правовідносини, необхідним є специфічний суб`єктний склад саме цих правовідносин та/чи їх специфічний об`єкт. Якщо норма права не передбачає, що її дія поширюється лише на обмежене коло осіб (наприклад, лише на фізичних або на юридичних осіб чи на конкретну групу тих або інших), немає сенсу застосовувати суб`єктний критерій для встановлення подібності правовідносин у різних справах. Так само не завжди для встановлення подібності правовідносин має значення і об`єктний критерій.

У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних положень процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин.

На предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

Аналогічні висновки висвітлені Верховним Судом у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19.

Відтак, правові висновки у пункті 7.1.19 постанови ВП ВС №906/1336/19 від 8 червня 2021 року стосуються саме господарських товариств (ТОВ, ТДВ, командитне товариство, повне товариство та акціонерне товариство), окрім того, по-перше, в даній справі суб`єктом спірних правовідносин є Відповідач 1, який має специфічну організаційно-правову форму не подібну до ТОВ, ТДВ, а саме: музей - науково-дослідний та культурно-освітній заклад, створений для вивчення, збереження, використання та популяризації музейних предметів та музейних колекцій з науковою та освітньою метою, залучення громадян до надбань національної та світової культурної спадщини.

По-друге, музей є неприбутковою організацією, його діяльність не має мети отримання прибутку.

По-третє, в дані справі мова йдеться про порядок передачі об`єктів права комунальної власності територіальної громади сіл, селищ і міст області у комунальну власність міської територіальної громади та виникнення права власності на об`єкт передачі, що врегульовано Законом України Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності.

Судом апеляційної інстанції приймається до уваги, що пунктом 4.2 Статуту Відповідача 1 передбачено, що засновники мають право вийти в установленому порядку із складу засновників Відповідача 1, передавати свої права іншій особі (не обов`язково засновнику).

Зважаючи на те, що за організаційно-правовою формою Відповідач 1 є комунальною організацією, відтак засновником музею в обов`язковому порядку виступає орган місцевого самоврядування. В той же час перебування фізичної особи в числі засновників комунальної установи свідчитиме про порушення такої організаційно-правової форми, як комунальний заклад. Саме тому, приведення Позивача до стану, котрий існував у нього до винесення оскаржуваного рішення загальних зборів, тобто поновлення його у складі засновників комунального закладу, є неможливим з огляду на

організаційно-правову форму Відповідача 1 (дана форма унеможливлює фізичних осіб бути у складі засновників комунального закладу). Даний комунальний заклад є власністю територіальної громади, а тому саме Відповідач 2 повністю здійснює фінансування та утримання в належному стані Відповідача 1.

Крім того, у заяві-зверенні від 18 квітня 2023 року до Відповідача 2 Позивач визнав факт передання своєї частки музей-скансен Луцькій громаді (том 1, а. с. 141), що в свою чергу ще раз опосередковано вказує на те, що представник за Договором не порушував прав Позивача, а виношував його волю, котру Позивач підтвердив і в подальшому.

При цьому, враховуючи зміст заяви-зверення Позивача від 18 квітня 2023 року, ухвалою апеляційного господарського суду від 5 лютого 2025 року запропоновано Позивачу надати суду письмові пояснення в контексті змісту заяви-звернення (том 1, а.с. 141) в котрій зазначено про безкоштовне передання частки Позивача, враховуючи зміст позовних вимог Позивача.

8 лютого 2025 року через підсистему «Електронний суд» від Позивача надійшла заяв про спростування суперечливої поведінки, в якій Позивач вказав, що: «у зверненні-пропозиції від 27 травня 2021 року (том 1, а.с. 197) Позивач просив голову Відповідача 2 розглянути його пропозицію щодо придбання Відповідачем 2 його частки 45% експозиції просто неба «Козацький зимівник» за лояльною ціною ,встановленою ліцензованим експертом. Відповідач 2 (том 1, ас. 198) листом від 23 липня 2021 року відповів, що рішення про таку угоду може бути прийнятим лише депутатським складом Відповідача 2. Однак, жодного рішення Відповідач 2 по даному питання не приймав. У заяві - зверненні від 18 квітня 2023 року Позивача до Голови Відповідача 2 Позивач стверджує, що він наприкінці 2022 року безкоштовно передав свою частку Луцькій громаді. Однак, в матеріалах справи відсутні будь-які правовстановлючі документи, які би свідчили про те, що між Позивачем та Відповідачем 2 було складено договір чи акт прийому-передачі частки оплатно чи безоплатно статутного капіталу в розмірі 45% від Позивача до Відповідача 1.»

Відтак зі змісту даний пояснень не вбачається спростування позиції Позивача наведеної в заяві-зверенні від 18 квітня 2023 року до Відповідача 2 в якій Позивач визнав факт передання своєї частки музей-скансен Луцькій громаді безкоштовно (том 1, а. с. 141).

При цьому, з пояснень Позивача, наданих суду апеляційної інстанції, слідує, що доводи та заперечення Позивача зводяться і до несплати Відповідачем 2 коштів за частку Позивача.

При цьому, колегія суду звертає увагу Позивача, що положеннями Статуту не передбачено купівлі частки засновника, а зазначено право засновника у разі його виведення (як в даних правовідносинах) добровільної передачі своїх прав іншим засновникам Відповідача 1.

В той же час, Статутом Відповідача 1 передбачено, що джерелами формування майна Відповідача 1 є грошові та матеріальні внески засновників, зокрема майнові права, інтелектуальна власність, грошові кошти.

Поміж тим. Позивачем не долучено, а матеріали справи не містять доказів, які б вказували про внесення Позивачем грошових та матеріальних внесків до статутного капіталу Відповідача 1, тобто внесків котрі можливо було б оцінити в грошовому еквіваленті (про виплату котрого зазначає Позивач в заяві-зверенні від 18 квітня 2023 року та заяві про спростування суперечливої поведінки від 8 лютого 2025 року), що унеможливлює погодження судом з такими доводами (адже у разі недоведення внесення до статутного капіталу жодного матеріального внеску по суті є неможливим отримання з нічого відшкодування за ніщо).

Окрім того, колегією враховується і те, що судовим наказом Луцького міськрайонного суду Волинської області №161/12962/22 від 23 вересня 2022 року за заявою Позивача стягнуто з Відповідача 1 на користь Позивача нараховану, але невиплачену заробітну плату за 2021рік у розмірі 66423 грн 97 коп. (що вказує на відсутність у Відповідача 1 будь-яких майнових обов`язків перед Позивачем).

Як встановлено апеляційним господарським судом у даній постанові, спірні загальні збори засновників Відповідача 1 відбулися у листопаді 2021 року, при цьому Позивачем у серпні 2021 року видано Довіреність на представництво своїх інтересів перед усіма юридичними та фізичними особами як учасника (засновника) комунальної організації Відповідача 1, з усіма правами, обов`язками та повноваженнями, наданими йому як учаснику установчими документами та законодавством України, в тому числі приймати участь у загальних зборах учасників (засновників ) з правом голосування по всіх питанням порядку денного без будь-яких обмежень.

При цьому, суд апеляційної інстанції (як і судом першої інстанції) в даному випадку звертається до доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі non concedit venire contra factum proprium (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них. Якщо особа, яка має суб`єктивне право (наприклад, право власності), висловила безпосередньо або своєю поведінкою дала зрозуміти, що відмовляється від права власності, то така особа пов`язана своїм рішенням і не вправі його змінити згодом. Спроба особи згодом здійснити право суперечитиме її попередній поведінці і має призводити до припинення зазначеного права (схожі правові позиції висвітлено і у постанові ВП ВС від 25 травня 2021 року в справі № 461/9578/15-ц).

Частина 1 статті 16 Цивільного кодексу України передбачає, що кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту. Особа, права якої порушено, може скористатись не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права, який має відповідати тим фактичним обставинам, які склалися, виходячи із тих відносин, які відповідають відповідним нормам права.

Порушенням є такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилось або зникло як таке. Порушення права пов`язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Завданням суду при здійсненні правосуддя є забезпечення, зокрема, захисту прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави, відтак, встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті. Вказані норми визначають об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес, оскільки недоведеність порушення прав, за захистом яких було пред`явлено позов, у будь-якому випадку є підставою для відмови у його задоволенні.

Підсумовуючи усе вищеописане в даній постанові, зважаючи на не доведення в даній справі належними та допустимими доказами обставин того, що рішення загальних зборів порушує права Позивача (в тому числі з огляду на підтвердження ним таких дій в подальшому у заяві-зверненні), позовні вимоги Позивача щодо визнання недійсним рішення загальних зборів оформлених протоколом від 23 листопада 2021 року не підлягають до задоволення.

З огляду на усе вищевказане в даній судовій постанові суд апеляційної інстанції відмовляє у задоволенні позовних вимог щодо визнання недійсним рішення загальних зборів.

Частиною 1 статті 173 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

Вимоги про скасування реєстраційного запису №1001871070019000146, внесеного до Єдиного Державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, щодо змін складу засновників (учасників) або зміна відомостей про засновників (учасників) юридичної особи та визнання Позивача засновником комунальної організації Відповідача 1 та належність йому 45% статутного капіталу у комунальній організації Відповідача 1 є похідними від вимоги про визнання недійсним рішення загальних зборів засновників, а з огляду на те, що в задоволенні основної позовної вимоги про визнання недійсним рішення, оформленого протоколам загальних зборів відмовлено, то колегія суддів відмовляє в задоволенні похідних позовних вимог про скасування реєстраційного запису та визнання Позивача засновником комунального закладу.

Зважаючи на усе вищеописане в даному судовому рішенні, колегія суддів вважає позовні вимоги необґрунтованими, неправомірними, спростованими доказами, долученими до матеріалів справи та такими, що не підлягають задоволенню. Відтак, колегія суду відмовляє в задоволенні позовних вимог повністю.

Дане рішення було прийнято й місцевим господарським судом, а відтак Північно-західний апеляційний господарський суд залишає без змін рішення суду першої інстанції.

Що ж до заявленої Відповідачем 1 заяви про застосування строків позовної давності, то судова колегія зазначає, що у постанові ВП ВС від 4 грудня 2018 року по справі № 910/18560/16 (12-143гс18) сказано, що позовна давність може застосовуватися виключно, якщо позовні вимоги судом визнано обґрунтованими та доведеними. Застосування положень про позовну давність та відмова в позові з цієї підстави здійснюється в разі, коли суд попередньо встановив наявність порушеного права, на захист якого подано позов, та обґрунтованість і доведеність позовних вимог. Відмова в задоволенні позову у зв`язку з відсутністю порушеного права не потребує зазначення у рішенні суду висновку щодо вирішення питання спливу позовної давності як додаткової підстави для відмови в задоволенні позову.

З огляду на відмову в задоволені позовних вимог у зв`язку з відсутністю порушеного права, колегія суду не досліджує та розглядає заяву про застосування наслідків спливу позовної давності в справі.

Таким чином, колегія суддів вважає посилання Позивача, викладені в апеляційній скарзі, безпідставними, документально необґрунтованими, суперечливими та відхиляє їх з підстав, вказаних вище в даній постанові.

Дане вчинено і місцевим господарським судом, а відтак апеляційний господарський суд залишає оспорювань рішення без змін з огляду на його законність і обгрунтованість, а також те, що при прийнятті даної постанови, Північно західним апеляційним господарським судом не встановлено обставин, що б вказували на необхідність скасування даного рішення (в розумінні частини 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України).

Відтак, виносячи дану судову постанову та враховуючи те, що апеляційним господарським судом залишено без задоволення апеляційну скаргу Позивача, апеляційний господарський суд, відповідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, залишає судовий збір за розгляд позовної заяви та апеляційної скарги за Позивачем.

Керуючись статтями 129, 269-271,273, 278, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Волинської області від 12 листопада 2024 року по справі №903/769/24 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Волинської області від 12 листопада 2024 року по справі №903/769/24 - залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

5. Справу №903/769/24 повернути Господарському суду Волинської області.

Повний текст постанови виготовлено 3 березня 2025 року.

Головуючий суддя Василишин А.Р.

Суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Маціщук А.В.