Рішення

від 01.04.2025 по справі 903/769/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

01 квітня 2025 року Справа № 903/769/24

за позовом: ОСОБА_1 , смт. Рокині, Волинська область

до відповідача 1: Комунальної організації «Музей історії сільського господарства Волині-Скансен», смт. Рокині, Волинська область

до відповідача 2: Луцької міської ради

до відповідача 3: Волинської обласної ради

до відповідача 4: ОСОБА_2 , м.Луцьк

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів: Державного реєстратора Луцької районної військової адміністрації Волинської області

про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників, скасування реєстраційного запису та визнання засновником комунальної організації

Суддя Шум М. С.

Секретар с/з Сосновська Ю. П.

Учасники справи: н/з

Встановив: Рішенням Господарського суду Волинської області від 12.11.2024 у справі №903/769/24 у позові відмовлено повністю. Справу розглянуто в порядку загального позовного провадження.

12.11.2024 представник Комунальної організації «Музей історії сільського господарства Волині-Скансен» адвокат Лавренюк Б. О. сформував в системі "Електронний суд" заяву про ухвалення додаткового рішення, в якому просить суд ухвалити додаткове рішення по даній справі, яким стягнути з із ОСОБА_1 на користь Музею судові витрати на правничу професійну допомогу в розмірі 1 000 грн. 00 коп.

Ухвалою суду від 15.11.2024 розгляд заяви представника Комунальної організації «Музей історії сільського господарства Волині-Скансен» адвоката Лавренюк Б. О. про ухвалення додаткового рішення призначено на 28.11.2024

23.11.2024 до суду надійшли заперечення представника позивача на заяву представника Комунальної організації «Музей історії сільського господарства Волині-Скансен» адвоката Лавренюк Б. О. про ухвалення додаткового рішення.

Заперечення приймаються судом та долучаються до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 28.11.2024 провадження у справі №903/769/24 зупинено до розгляду Північно-західним апеляційним господарським судом апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Волинської області від 12.11.2024 у справі №903/769/24 та повернення матеріалів справи до Господарського суду Волинської області.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.02.2025 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Волинської області від 12 листопада 2024 року по справі №903/769/24 залишено без задоволення. Рішення Господарського суду Волинської області від 12 листопада 2024 року по справі №903/769/24 залишено без змін.

13.03.2025 матеріали справи №903/769/24 повернуто до суду першої інстанції.

Ухвалою суду від 17.03.2025 провадження у справі №903/769/24 поновлено. Розгляд заяви представника Комунальної організації «Музей історії сільського господарства Волині-Скансен» адвоката Лавренюк Б. О. про ухвалення додаткового рішення призначено на 01.04.2025.

В запереченнях від 23.11.2024 представник позивача просить вуд розгляд заяви від 12.11.2024 представника «Музею історії сільського господарства Волині-скансен» про стягнення витрат на правову допомогу, призначеного судом на 28.11.2024 року, здійснити у відсутність ОСОБА_1 та його представника Романюка Леоніда.

В заяві від 31.03.2025 представник Комунальної організації «Музей історії сільського господарства Волині-Скансен» адвокат Лавренюк Б. О. просить уд розглядати заяву про прийняття додаткового рішення без своєї участі. Вимоги заяви від 12.11.2024 про прийняття додаткового рішення підтримує у повному обсязі та просить задоволити.

Учасники справи в судове засідання 01.04.2025 не з`явилися, проте були вчасно та належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.

Представник позивача в запереченнях в повній мірі не погоджується з доводами, викладеними представником Заявника в заяві до суду від 12.11.2024 про стягнення витрат на правову допомогу, вважає їх складеними з порушення процесуального закону.

У відповідності до частини 2 ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги.

Однак, пункт 3 договору №24/9 від 24 вересня 2024 року про надання правничої допомоги вимогам наведеного вище Закону не відповідає , а саме - порядок обчислення гонорару не вказаний, як і не вказаний порядок його сплати.

Неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому в ст. 627 ЦК України (Постанова ВП ВС від 16 листопада 2022 року у справі №922/1964/21).

Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Частиною 3 ст. 123 ГПК України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

У відзиві на позовну заяву ОСОБА_1 Заявник вказав, що орієнтовний розмір судових витрат, які складаються з витрат на професійну правову допомогу складає 15 000,00 грн.

Представник ОСОБА_1 звертає увагу суду, що 05 жовтня 2024 року адвокатом Лавренюк Богданом було отримано від комунальної організації «Музею історії сільського господарства Волині-скансен» грошові кошти в розмірі 15000,00 грн як оплату послуг на правничу допомогу згідно Договору №24/9 від 30.09.2024 року.

Однак зміст заяви до суду від 12.11.2024 року про ухвалення додаткового рішення не містить обґрунтування поважності причин неподання адвокатом Лавренюк Богданом доказів, що підтверджують розмір судових витрат до закінчення судових дебатів по справі.

У Заявника був наявний обов`язок згідно приписів ГПК України подати докази в підтвердження понесення ним судових витрат до закінчення розгляду справи по суті або ж до закінчення судових дебатів.

Виписку по картці від 05.10.2024 року адвокат Лавренюк Богдан долучив як доказ до заяви про ухвалення додаткового рішення лише 12.11.2024, не пояснивши суду в силу вимог ч.1 ст.221 ГПК України, яка поважна причина заважала йому до закінчення судових дебатів по справі подати суду докази, що підтверджують розмір понесених ним судових витрат.

Усі докази, які підтверджують заявлені вимоги, мають бути подані у визначені процесуальними нормами строки, а неможливість подання доказів у такі строки повинна бути письмово доведена останнім до суду та належним чином обґрунтована, що Заявником не було здійснено.

Правила ч.1 статті 221 ГПК України визначають, що вирішення питання про судові витрати після ухвалення рішення можливе за умови наявності поважних причин, що перешкоджають подати такі докази до закінчення судових дебатів.

Тобто, у разі якщо сторона з поважних причин до закінчення судових дебатів не могла подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, та подає ці докази після прийняття рішення по суті позовних вимог, то така сторона повинна обґрунтувати поважність причин неможливості подання таких доказів суду до закінчення судових дебатів у справі. У разі відсутності обґрунтування поважних причин чи їх неповажності суд відмовляє в задоволенні заяви про стягнення витрат.

Аналогічної думки дотримується Касаційний господарський суд в постанові від 28.04.2023 по справі №924/427/22. Аналогічний правовий висновок витікає з постанови Касаційного цивільного суду від 10.01.2024 по справі №285/5547/21.

Представник позивача просить суд у задоволення заяви представника «Музею історії сільського господарства Волині-скансен» про стягнення витрат на правову допомогу відмовити.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до такого висновку:

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням суду першої інстанції від 12.11.2024, що залишено без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.02.2025, у позові відмовлено повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати;

3) судом не вирішено питання про судові витрати.

За приписами ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких, зокрема, віднесено витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Пунктом 4 ст. 129 ГПК України встановлено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Частинами 1, 2 ст. 124 ГПК України унормовано, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача 1 повідомляє суд та інших учасників справи, що 24.09.2024 між КО «Музей історії сільського господарства Волині-скансен» та адвокатом Лавренюком Б.О. було укладено договір про надання правничої допомоги № 24/09. Зазначає про те, що підтверджуючі документи на підтвердження понесення відповідачем витрат на оплату правничої допомоги будуть подані суду, відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України. Далі адвокат музею цитує ст. 141 ЦПК України.

Адвокат відповідача 1 також повідомив у відзиві, що на виконання вимог передбачених у п. 8 ч. 3 ст. 178 ЦПК України попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які відповідач КО «Музей історії сільського господарства Волині - скансен» поніс і які очікує понести, пов`язані із розглядом даної справи, становить 15 000 (п`ятнадцять тисяч) грн. 00 коп. витрат на правову допомогу.

12.11.2024 в день проголошення вступної та резолютивної частин рішення, однак після такого проголошення до суду через Електронний суд надійшла заява про прийняття додаткового рішення від адвоката КО «Музей історії сільського господарства Волині-скансен» (заява зареєстрована о 17:34 год.).

До заяви долучено копію договору про надання правничої допомоги № 24/09 від 24 вересня 2024 року, копію виписки з банківського рахунку адвоката Лавренюка Б.О. на підтвердження зарахування 05.10.2024 гонорару в розмірі 15 000, 00 грн. (виписка №U2HAIGS9KO45CQK0 від 12.11.2024), копію акту наданих послуг до Договору про надання правничої допомоги № 24/09 від 24 вересня 2024 року.

Адвокат музею просить суд прийняти додаткове рішення у справі №903/769/24, стягнути із ОСОБА_1 на користь КО «Музей історії сільського господарства Волині - скансен» судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000 (п`ятнадцять тисяч) грн. 00 коп.

У відповідності до ст. 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті першій Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За приписами ч. 3 ст. 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 ЦК України. Зокрема, ст. 903 ЦК України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до п. 4 ч.1 ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно із ч. 3 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Статтею 126 ГПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Враховуючи викладене, необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи.

Факт надання відповідачеві 1 професійної правничої допомоги під час розгляду цієї справи підтверджується наданими адвокатом відповідача 1 доказами:

- копією договору про надання правничої допомоги №24/09 від 24.09.2024;

- копією акту наданих послуг від 30.09.2024 до договору;

- докази на підтвердження оплати за надані адвокатські послуги, що здійснена 05.10.2024 в розмірі 15 000, 00 грн.

Дослідивши надані позивачем докази, суд приймає до уваги, що 24.09.2024 між адвокатом Лавренюком Б. О. та КО «Музей історії сільського господарства Волині-скансен» укладено договір №24/09 про надання правничої допомоги.

Відповідно до п. 1.1 договору Адвокат зобов`язується надавати Клієнту адвокатські послуги: представництво інтересів Клієнта в Господарському суді Волинської області у справі №903/769/24 за позовом ОСОБА_1 до КО «Музей історії сільського господарства Волині - скансен», Луцької міської ради, Волинської міської ради, ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Державний реєстратор Луцької районної військової адміністрації Волинської області про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників, оформлене протоколом від 23.11.2021 та скасування реєстраційного запису.

Відповідно до п. 3.1 договору вартість послуг Адвоката (гонорар) становить 15 000 (п`ятнадцять тисяч) грн. 00 коп.

30.09.2024 між сторонами договору підписано Акт наданих послуг згідно з яким адвокатом витрачено 15 годин робочого часу на надання послуг за договором від 24.09.2024, а саме: підготовка відзиву на позовну заяву. До вартості наданих послуг також входить представництво інтересів клієнта в Господарському суді Волинської області. Сторони погодили вартість наданих послуг в розмірі 15 000, 00 грн.

В подальшому, 05.10.2024 Адвокат отримав кошти згідно з договором про надання правничої допомоги від 24.09.2024 та Акту наданих послуг від 30.09.2024 в розмірі 15 000, 00 грн.

Для приватного права властивою є така засада, як розумність. Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (див., зокрема, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20).

Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частини 1 та 2 ст. 2 ГПК України).

Стаття 221 ГПК України присвячена ухваленню рішення про судові витрати

Так, згідно з приписами пункту 1 цієї статті якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Процесуальний кодекс в даному аспекті передбачає сукупність двох фактів, а саме: заява сторони про неможливість подання доказів, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, до закінчення судових дебатів, а також поважність причин відсутності можливості подати до суду докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, саме до закінчення судових дебатів.

Отож, у випадку якщо сторона з поважних причин до закінчення судових дебатів не могла подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, та подає ці докази разом з відповідною заявою після прийняття рішення по суті позовних вимог, то така сторона повинна обґрунтувати поважність причин не подання таких доказів суду до закінчення судових дебатів у справі.

У разі відсутності обґрунтування поважних причин чи їх неповажності суд відмовляє в задоволенні заяви про стягнення витрат.

У даній справі:

У відзиві від 30.09.2025 адвоката відповідача 1 на позовну заяву зазначено, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і очікує понести у зв`язку з розглядом справи складає 15 000,00 грн.

30.09.2024 між сторонами договору підписано Акт наданих послуг згідно з яким сторони погодили вартість наданих послуг в розмірі 15 000, 00 грн.

05.10.2024 Адвокат отримав кошти згідно з договором про надання правничої допомоги від 24.09.2024 та Акту наданих послуг від 30.09.2024 в розмірі 15 000, 00 грн.

15.10.2024 Господарський суд протокольною ухвалою закрив підготовче провадження у цій справі. 15.10.2024 судом постановлено ухвалу про призначення розгляду справи по суті на 12.11.2024. Адвокат відповідача 1 був присутній у всіх судових засіданнях.

12.11.2024 судом прийнято рішення по справі про відмову у позові.

12.11.2024 після постановлення рішення адвокатом відповідача 1 подано до суду заяву про ухвалення додаткового рішення у справі, до якої долучено договір про надання правничої допомоги від 24.09.2024, Акт надання послуг від 30.09.2024, докази отримання коштів за надані послуг в сумі 15 000 грн, 05.10.2024. Обґрунтувань поважності причин не подання таких доказів суду до закінчення судових дебатів у справі, заява представника КО «Музей історії сільського господарства Волині - скансен» не містить.

Таким чином, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви представника КО «Музей історії сільського господарства Волині - скансен» адвоката Лавренюка Б. О. про стягнення витрат на правову допомогу, оскільки зміст заяви не містить обґрунтування поважних причин неподання ним доказів, що підтверджують розмір судових витрат до закінчення судових дебатів у справі.

Усі долучені адвокатом до заяви про ухвалення додаткового рішення докази, які підтверджують понесення витрат на правничу допомогу датовані до 12.11.2024, тобто задовго до судового засідання, в якому відбувалися судові дебати. А відтак, згідно з приписами ГПК України представник відповідача мав би не лише повідомити суд про неподання доказів, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, до закінчення судових дебатів, а також обгрунтування поважності причин неможливості подати до суду докази, що підтверджують розмір понесених судових витрат, саме до закінчення судових дебатів.

Лише повідомлення адвокатом у відзиві чи в усному порядку під час розгляду справи по суті про подання доказів щодо понесених витрат на правничу допомогу в порядку п. 8 ст. 129 ГПК України не свідчить про виконання приписів даної норми про обґрунтування поважності неподання таких доказів до закінчення судових дебатів. Заява адвоката в даній справі про ухвалення рішення про стягнення витрат на правничу допомогу таких обґрунтувань не містить.

Керуючись ст.ст. 13, 73-80, 123, 126, 129, 221, 236-240, 244 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні заяви представника КО «Музей історії сільського господарства Волині - скансен» адвоката Лавренюка Б. О. від 12.11.2024 про прийняття додаткового рішення відмовити.

Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Додаткове рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. 255-256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Додаткове рішення підписано 07.04.2025.

Суддя Шум М.С.