Ухвала

від 07.04.2025 по справі 903/769/24

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

?

УХВАЛА

07 квітня 2025 року

м. Київ

cправа № 903/769/24

розглянувши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1

на рішення Господарського суду Волинської області (Шум М.С.)

від 12.11.2024

та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду (Василишин А.Р., Бучинська Г.Б. , Маціщук А.В.)

від 26.02.2025 (повний текст складений 03.03.2025)

за позовом: ОСОБА_1

до 1. Комунальної організації "Музей історії сільського господарства Волині - Скансен",

2. Луцької міської ради,

3. Волинської обласної ради,

4. ОСОБА_2

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів: Державного реєстратора Луцької районної військової адміністрації Волинської області,

про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників, скасування реєстраційного запису та визнання засновником комунальної організації,

ВСТАНОВИВ:

1. ОСОБА_1 (далі - Позивач, Скаржник) звернувся до Господарського суду Волинської області з позовом до Комунальної організації "Музей історії сільського господарства Волині - Скансен" (далі - Відповідач-1), Луцької міської ради (далі - Відповідач-2), Волинської обласної ради (далі - Відповідач-3), ОСОБА_2 (далі - Відповідач-4) про визнання недійсним рішення загальних зборів засновників (учасників) Відповідача-1, оформленого протоколом від 23 листопада 2021 року та прийнятого рішення про скасування реєстраційного запису №1001871070019000146, внесеного 8 грудня 2021 року державним реєстратором Луцької районної державної адміністрації Горбач Н.П. до Єдиного Державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, щодо змін складу засновників (учасників) або зміна відомостей про засновників (учасників) юридичної особи.

2. Рішенням Господарського суду Волинської області від 12.11.2024, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.02.2025 у справі №903/769/24, у задоволені позовних вимог відмовлено.

3. 18 березня 2025 року Скаржник із використанням підсистеми "Електронний суд" подав касаційну скаргу на рішення Господарського суду Волинської області від 12.11.2024 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.02.2025 у справі №903/769/24, в якій просить:

1) відкрити касаційне провадження за скаргою Позивача на рішення Господарського суду Волинської області від 12.11.2024 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.02.2025 у справі №903/769/24;

2) касаційну скаргу задовольнити, скасувати рішення Господарського суду Волинської області від 12.11.2024 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.02.2025 у справі №903/769/24;

- винести постанову, якою позовні вимоги Скаржника до Відповідача-1, Відповідача-2, Відповідача-3, Відповідача-4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів: Державного реєстратора Луцької районної військової адміністрації Волинської області про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників, скасування реєстраційного запису та визнання засновником комунальної організації - задовольнити;

- визнати недійсним рішення загальних зборів засновників (учасників) Відповідача-1, оформлене протоколом від 23.11.2021 та скасувати реєстраційний запис №1001871070019000146, внесений 08.12.2021 державним реєстратором Луцької районної державної адміністрації Горбач Н.П. до Єдиного Державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, щодо змін складу засновників (учасників) або зміна відомостей про засновників (учасників) юридичної особи;

- визнати Скаржника засновником Відповідача-1 та належність йому 45% статутного капіталу у Відповідача-1;

3) стягнути з Відповідача-1, Відповідача-2, Відповідача-3 на користь Скаржника судові витрати у вигляді судового збору.

Щодо строків касаційного оскарження

4. У тексті касаційної скарги Скаржником також наведено клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження.

5. Відповідно до статті 288 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині четвертій статті 293 ГПК України.

6. Повний текст оскаржуваної постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.02.2025 у справі №903/769/24 складено 03 березня 2025 року, отже з цього моменту почався перебіг двадцятиденного строку, встановленого для її оскарження в касаційному порядку. Таким чином, останнім днем для подання касаційної скарги на вищевказану постанову було 23 березня 2025 року, після цього процесуальний строк вважається таким, що пропущений.

7. Касаційну скаргу Скаржник направив до Верховного Суду 18.03.2025, тобто в межах процесуального строку.

8. Отже, оскільки касаційну скаргу подано в межах строку на касаційне оскарження, передбаченого приписами статті 288 ГПК України, клопотання Скаржника залишається без розгляду.

Щодо підстав касаційного оскарження

9. Відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

10. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні (абзац 2 пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України).

11. Відповідно до сталої практики Верховного Суду у цьому випадку необхідно чітко вказати:

- норму права (з посиланням на статтю, частину, абзац тощо), яку суд неправильно застосував в оскаржуваному судовому рішенні;

- навести висновок щодо застосування цієї норми права в оскаржуваному судовому рішенні;

- навести висновок щодо її застосування у постанові Верховного Суду, зазначити дату її прийняття та номер справи;

- обґрунтувати подібність правовідносин у справі, що розглядається, та у справі, в якій Верховний Суд виклав свій висновок.

12. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 ГПК України у касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, при цьому, необхідно чітко вказати норму права, висновок про застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідного судового рішення та номер справи, навести сам висновок і змістовно обґрунтувати необхідність відступлення від нього.

13. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися у спірних правовідносинах.

14. Оскаржуючи у касаційному порядку судові рішення на підставі пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України, слід зазначити, яке саме процесуальне порушення з передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу призвело до прийняття незаконного судового рішення. При цьому необхідно враховувати, що за змістом пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України відкриття касаційного провадження через не дослідження зібраних у справі доказів можливе лише за умови наявності у касаційній скарзі інших обґрунтованих підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

15. За приписами частини третьої статті 311 ГПК України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

16. У частині першій статті 300 ГПК України унормовано, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

17. Отже, правильність оформлення касаційної скарги, зокрема її вимоги, зміст та підстави касаційного оскарження, покладається саме на заявника касаційної скарги.

18. У тексті касаційної скарги Скаржник визначає підстави касаційного оскарження, викладені у пунктах 2, 3 частини другої статті 287 ГПК України та пункт 2 частини першої статті 308 ГПК України:

- щодо пункту 2 частини другої статті 287 ГПК України: суди попередніх інстанцій:

1) не врахували правових висновків щодо застосування норми права в подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі №233/2021/19, від 08.06.2021 у справі №906/1336/19 (провадження №12-2гс21, пункти 7.1.18, 7.1.19) щодо встановлення подібності спірних правовідносин, оскільки моментом переходу прав з частки у статутному капіталі, яка була передана іншій особі, є юридичний факт реєстрації в державному реєстрі зміни складу учасників за актом приймання-передачі, наданим однієї із сторін;

2) не врахували правових висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.06.2021 у справі №906/1336/19 (провадження №12-2гс21, пункти 7.1.10, 7.1.11) стосовно застосування до спірних правовідносин щодо порушення корпоративних прав Позивача слід застосовувати Закон України "Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності", а не Закон України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань";

3) не врахували правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 29.07.2021 у справі №910/16183/19 щодо перевищення повноважень представника, постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.10.2019 у справі №916/2084/17 щодо застосування положень статті 241 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), постановах Верховного Суду від 11.02.2019 у справі №308/2205/16-ц, від 19.12.2018 у справі №918/13/18 щодо застосування статті 1003 ЦК України та пункту 2.1. глави 4 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України;

4) неправильно застосували пункт 10-3 статті 28 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" без урахування правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.05.2021 у справі №461/9578/15-ц щодо Доктрини "venire contra factum proprium";

- щодо пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України:

1) наразі відсутній правовий висновок Верховного Суду щодо питання застосування права у подібних відносинах, де стороною по справі є фізичні особи, Скаржник та Відповідач-4, як засновники комунальної організації. На підтвердження своїх доводів Скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій помилково застосували норми Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", без урахування правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.06.2021 №906/1336/19 (зокрема пункт 7.1.19), оскільки мали застосувати норми Закону України "Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності";

19. Скаржник також зазначає обґрунтування неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення місцевими господарськими судами незаконних судових рішень по цій справі, а саме:

- норми статті 15, 16 ЦК України, статтю 167 ГПК України, без урахування правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.02.2022 у справі №910/6939/20 щодо права на звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів, оскільки Скаржника незаконно позбавили права на участь його як засновника в корпоративному управлінні комунальної організації та порушено право і законні інтереси в можливості здійснювати законну процедуру управління ним його частки в статутному капіталі (майні) комунальної організації;

- судами попередніх інстанцій не досліджувалось та не надавалось правової оцінки Статуту Відповідача-1, всупереч вимогам статей 86, 236, 237, 238, 282 ГПК України, зокрема протиправно не враховано правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 18.12.2024 у справі №907/780/21 щодо права на управління товариством та права на отримання частини майна товариства у разі виходу з нього учасника або у випадку розподілу майна товариства в процесі його ліквідації;

- Скаржник вважає, що повноваження надані довіреністю від 15.09.2021 не можуть вважатися "конкретними" у розумінні статті 1003 ЦК України та пункту 2.1 глави 4 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України з урахуванням правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 29.07.2021 у справі №910/16183/19 , оскільки довіреність від 15.09.2021 не містить вказівки на дії, які уповноважений Скаржник повинен був вчинити повірений ОСОБА_3 саме в частині відчуження майна у вигляді частки Скаржника;

- (дослівно) здійснюючи дії щодо реєстрації 08.12.2021 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань свої прав як учасника (засновника) Відповідача-1, Відповідач-2 демонструє суперечливу поведінку, а саме стверджуючи в спорі по даній справі, що в даних правовідносинах слід застосувати Закон України "Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності", тобто вважаючи, що реєстрації права власності на частку здійснювати немає необхідності, однак Відповідач-2 вчиняє дії щодо реєстрації її як одноособового учасника і власника часток Відповідача-1 згідно Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань".

20. Поряд з цим 24 березня 2025 року до Верховного Суду надійшли заперечення від Відповідача-1 проти відкриття касаційного провадження. Відповідач-1 стверджує, що касаційна скарга не містить жодної підстави касаційного оскарження, крім цього Скаржник не вказує як підставу касаційного оскарження підстави передбачені частиною першою та третьою статті 310 ГПК України.

21. Суд звертає увагу, що відповідно до приписів ГПК України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.

22. Верховний Суд не наділений повноваженнями доповнювати касаційну скаргу міркуваннями, які скаржник не навів у її тексті, або самостійно визначати конкретний випадок, передбачений частиною другою статті 287 ГПК України.

23. Згідно із частиною другою статті 292 ГПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.

24. Відповідно до частини другої статті ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити). Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави, визначеної абзацом 2 частини 1 цієї статті, суд у такій ухвалі зазначає про обов`язок такої особи зареєструвати електронний кабінет відповідно до статті 6 цього Кодексу.

25. Підсумовуючи викладене, Скаржнику слід усунути недоліки касаційної скарги у такий спосіб:

- чітко зазначити підставу (підстави) касаційного оскарження, передбачену (передбачені) частиною другою статті 287 ГПК України, з посиланням на відповідний пункт (пункти) та належним чином обґрунтувати обрану (обрані) підставу (підстави) касаційного оскарження.

26. Процесуальний закон покладає на Скаржника обов`язок зазначити у касаційній скарзі: 1) норму матеріального та / або процесуального права (статтю, її частину, пункт, підпункт, абзац тощо), яка, на його думку, була неправильно застосована чи порушена судами попередніх інстанцій при ухваленні оскаржуваних рішень; 2) висновок щодо застосування цієї норми права в оскаржуваних судових рішеннях; 3) постанову Верховного Суду (дату її ухвалення та номер справи), а також викладений у ній висновок щодо застосування саме цієї норми права, обґрунтування, в чому полягає таке порушення або неправильне застосування; 4) чи є правовідносини в справі, що розглядається, та у справі, у якій Верховний Суд виклав свій висновок, подібними; у чому це полягає.

27. Розглянувши матеріали касаційної скарги та клопотання Відповідача-1 про заперечення проти відкриття касаційного провадження, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга Скаржника не відповідає вимогам статті 290 ГПК України, а отже відповідно до правил статті 292 ГПК України необхідно залишити касаційну скаргу Скаржника на рішення Господарського суду Волинської області від 12.11.2024 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.02.2025 у справі №903/769/24 без руху.

28. При цьому Суд звертає увагу на те, що заяву про усунення недоліків, подану на виконання приписів цієї ухвали, необхідно також надіслати іншим учасникам справи, надавши Верховному Суду докази такого надіслання.

29. Згідно з частиною четвертою статті 174 та частиною другою статті 292 ГПК України, якщо Скаржник не усунув недоліки касаційної скарги у строк, встановлений судом, така касаційна скарга вважається неподаною і повертається особі, що звернулась із касаційною скаргою.

Керуючись статтями 174, 234, 235, 290, 292 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Волинської області від 12.11.2024 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.02.2025 у справі №903/769/24 залишити без руху.

3. Надати скаржнику строк для усунення недоліків касаційної скарги, що не перевищує десять днів з дня вручення ухвали.

4. Усунути недоліки касаційної скарги, у такий спосіб:

- чітко зазначити підставу (підстави) касаційного оскарження, передбачену (передбачені) частиною другою статті 287 ГПК України, з посиланням на відповідний пункт (пункти) та належним чином обґрунтувати обрану (обрані) підставу (підстави) касаційного оскарження;

5. Роз`яснити ОСОБА_1 , що невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали є підставою для повернення касаційної скарги без розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Суддя Г. Вронська