Постанова

від 05.03.2025 по справі 751/534/23

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

05 березня 2025 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 751/534/23

Головуючий у першій інстанції Ченцова С. М.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/556/25

Чернігівський апеляційний суд у складі суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої-судді: Шитченко Н.В.,

суддів: Мамонової О.Є., Онищенко О.І.,

позивач: ОСОБА_1 ,

відповідач: Комунальне некомерційне підприємство «Чернігівський обласний центр крові»,

розглянув у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Новозаводського районного суду м. Чернігова від 03 січня 2025 року за заявою ОСОБА_1 про повернення судового збору у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Чернігівський обласний центр крові» про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення з роботи, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

У С Т А Н О В И В:

У січні 2023 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до КНП «Чернігівський обласний центр крові», в якому, змінивши у подальшому предмет позову, просив визнати протиправним та скасувати наказ відповідача від 13 жовтня 2022 року та поновити його з 14 жовтня 2022 року на роботі у КНП «Чернігівський обласний центр крові», внаслідок чого застосувати інші повноваження суду при винесенні рішення про поновлення, зокрема, передбачені ч. 2 ст. 235 КЗпП України щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 02 листопада 2023 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до КНП «Чернігівський обласний центр крові» про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення з роботи, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовлено.

Додатковим рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 30 листопада 2023 року у задоволення заяви ОСОБА_1 та заяви КНП «Чернігівський обласний центр крові» про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат відмовлено.

Постановою Чернігівського апеляційного суду від 24 липня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 02 листопада 2023 року та додаткове рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 30 листопада 2023 року скасовано.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до КНП «Чернігівський обласний центр крові» про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення з роботи, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задоволено. Визнано незаконним та скасовано наказ КНП «Чернігівський обласний центр крові» від 13 жовтня 2022 року «Про звільнення з роботи ОСОБА_1 ». Поновлено ОСОБА_1 на посаді завідувача відділу, лікаря-трансфузіолога КНП «Чернігівський обласний центр крові» з 14 жовтня 2022 року. Стягнуто з КНП «Чернігівський обласний центр крові» на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 400 908,69 грн. Стягнуто з КНП «Чернігівський обласний центр крові» в дохід держави 12 706,73 грн судового збору за розгляд справи в судах першої та апеляційної інстанцій.

Додатковою постановою Чернігівського апеляційного суду від 21 листопада 2024 року поновлено ОСОБА_1 строк на подання доказів, які підтверджують розмір понесених ним судових витрат на професійну правничу допомогу в судах першої та апеляційної інстанцій. Стягнуто з КНП «Чернігівський обласний центр крові» на користь позивача 6 000 грн в рахунок відшкодування понесених судових витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції та 4 000 грн в рахунок відшкодування понесених судових витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

19 грудня 2024 року представник позивача ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з клопотанням про повернення надмірно сплаченого судового збору, мотивуючи його тим, що позивача відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» звільнено від сплати судового збору, який ним було сплачено при зверненні з позовом.

Ухвалою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 03 січня 2025 року у задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_2 про повернення судового збору відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , вважаючи ухвалу суду протиправною та такою, що винесена з порушенням норм процесуального права, просить скасувати оскаржувану ухвалу та ухвалити нове рішення, яким повернути надміру сплачений судовий збір.

Позивач зазначає, що на виконання ухвали Новозаводського районного суду м. Чернігова від 26 січня 2023 року сплатив 1 073,60 грн судового збору за подачу позову. У подальшому ОСОБА_1 змінено предмет позову, який передбачає звільнення від сплати судового збору на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір», отже, сума судового збору є надміру сплаченою і порядок її повернення врегульовано п. 1 ч. 1 ст. 7 ЗУ «Про судовий збір».

Стверджує, що районний суд помилково послався на положення ч. 13 ст. 141 ЦПК України та зробив хибний висновок про те, що питання повернення судового збору має вирішувати суд апеляційної інстанції, який розглянув справу по суті. Вважає такі вказівки суду першої інстанції невірними, оскільки постановою Чернігівського апеляційного суду від 24 липня 2024 року розподіл судових витрат вже проведено, а за міркуванням районного суду надміру сплачений ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 073,6 грн має стягуватися з відповідача на користь позивача, а не повертатись за відповідним судовим рішенням з бюджету.

Відповідачем відзив на апеляційну скаргу у встановлений термін не подавався.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити частково, а ухвалу суду скасувати, виходячи з наступного.

Дійшовши висновку про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про повернення судового збору, суд першої інстанції виходив з того, що рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 02 листопада 2023 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено, постановою Чернігівського апеляційного суду від 24 липня 2024 року наведене рішення суду та додаткове рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 30 листопада 2023 року скасовано та ухвалено нове, у зв`язку з чим відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України клопотання про повернення судового збору має вирішуватися саме Чернігівським апеляційним судом.

Однак, з наведеним висновком суду першої інстанції не може погодитись колегія суддів, зважаючи на таке.

У справі встановлено, що у січні 2023 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до КНП «Чернігівський обласний центр крові» про відновлення порушених трудових прав, в якому просив визнати неправильним формулювання причин звільнення згідно з наказом від 13 жовтня 2022 року, внаслідок чого застосувати обов`язкові наслідки, що передбачені ч. 3 ст. 235 КЗпП України; стягнути з відповідача вихідну допомогу при звільненні в розмірі 58 757,76 грн (т. 1 а.с. 1-5).

Ухвалою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 26 січня 2023 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху через несплату позивачем судового збору за вимогу про стягнення вихідної допомоги та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (т. 1 а.с. 9).

На виконання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху ОСОБА_1 було сплачено 1 073,60 грн судового збору, що підтверджується відповідною квитанцією від 30 січня 2023 року (т. 1 а.с. 11).

У березні 2023 року ОСОБА_1 змінив предмет позову та просив визнати протиправним та скасувати наказ відповідача від 13 жовтня 2022 року та поновити його з 14 жовтня 2022 року на роботі у КНП «Чернігівський обласний центр крові», внаслідок чого застосувати інші повноваження суду при винесенні рішення про поновлення, зокрема, передбачені ч. 2 ст. 235 КЗпП України щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу (т. 1 а.с. 40).

Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 02 листопада 2023 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до КНП «Чернігівський обласний центр крові» про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення з роботи, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовлено (т. 1 а.с. 103-106).

Додатковим рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 30 листопада 2023 року у задоволення заяви ОСОБА_1 та заяви КНП «Чернігівський обласний центр крові» про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат відмовлено (т. 1 а.с. 128-130).

Постановою Чернігівського апеляційного суду від 24 липня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 02 листопада 2023 року та додаткове рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 30 листопада 2023 року скасовано. Позовні вимоги ОСОБА_1 до КНП «Чернігівський обласний центр крові» про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення з роботи, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задоволено. Визнано незаконним та скасовано наказ КНП «Чернігівський обласний центр крові» від 13 жовтня 2022 року «Про звільнення з роботи ОСОБА_1 ». Поновлено ОСОБА_1 на посаді завідувача відділу, лікаря-трансфузіолога КНП «Чернігівський обласний центр крові» з 14 жовтня 2022 року. Стягнуто з КНП «Чернігівський обласний центр крові» на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 400 908,69 грн. Стягнуто з КНП «Чернігівський обласний центр крові» в дохід держави 12 706,73 грн судового збору за розгляд справи в судах першої та апеляційної інстанцій (т. 1 а.с. 214-221).

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, апеляційний суд виходив з того, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено повністю, позивач на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору, тому з КНП «Чернігівський обласний центр крові» в дохід держави слід стягнути 12 706,73 грн судового збору, який підлягав сплаті позивачем при поданні позовної заяви (1 073,60 грн + 4 009,09 грн = 5 082,69 грн) та апеляційної скарги (5 082,69 грн х 150 % = 7 624,04 грн).

19 грудня 2024 року представник позивача Тихоновський Д.М. в інтересах ОСОБА_1 звернувся до Новозаводського районного суду м. Чернігова з клопотанням про повернення надмірно сплаченого судового збору, мотивуючи його тим, що позивача відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» звільнено від сплати судового збору, який був сплачений ним при подачі позову (т. 1 а.с. 279).

Ухвалою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 03 січня 2025 року у задоволенні заяви представника позивача Тихоновського Д.М. про повернення судового збору відмовлено.

За змістом ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Порядок розподілу судових витрат між сторонами визначений ст. 141 ЦПК України. Так, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 1 ст. 141 ЦПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 133 ЦПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

За змістом ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про судовий збір» судовий збір це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі (ч. 1 ст. 4 Закону).

Статтею 7 ЗУ «Про судовий збір» визначено підстави та порядок повернення судового збору. Так, сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду, зокрема у разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом (п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону).

Звернувшись із заявою про повернення судового збору, представник позивача указував, що ОСОБА_1 відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» звільнений від його сплати при подачі позову.

Аналізуючи наведені аргументи сторони позивача, апеляційний суд виходить з того, що заявленими позовними вимогами ОСОБА_1 були: визнання неправильним формулювання причин його звільнення та стягнення вихідної допомоги при звільненні. Залишаючи його позовну заяву без руху, суд першої інстанції зазначив, що вихідна допомога та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не належать до структури заробітної плати, тому пільга щодо сплати судового збору, передбачена п. 1 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір», згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, не поширюється на вимоги позивача про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. У зв`язку з наведеним судом ОСОБА_1 запропоновано сплатити судовий збір у розмірі 1 073,60 грн на розрахунковий рахунок Новозаводського районного суду м. Чернігова, що позивачем виконано.

Змінивши під час розгляду справи заявлені вимоги, ОСОБА_1 просив визнати протиправним та скасувати наказ про звільнення, поновити його на роботі та стягнути на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Позивач вважає, що з огляду на зміну ним в ході судового розгляду предмету позову, сплачений на виконання ухвали суду першої інстанції судовий збір став надлишково сплаченим і підлягає поверненню. Саме цю підставу для повернення коштів зазначила сторона позивача, звернувшись із заявою.

Розглянувши заяву ОСОБА_1 про повернення судового збору, районний суд виснував, що саме Чернігівський апеляційний суд, який, переглянувши рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 02 листопада 2023 року, скасував його та задовольнив позовні вимоги ОСОБА_1 , відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України має вирішувати питання щодо повернення судового збору.

Проте колегія суддів вважає, що районний суд хибно послався на положення ч. 13 ст. 141 ЦПК України, відповідно до якої якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Поза увагою районного суду залишилось те, що, ухваливши нове рішення по суті справи, суд апеляційної інстанції здійснив розподіл судових витрат, в тому числі судового збору, стягнувши його з відповідача на користь держави.

Питання повернення особі судового збору з відповідного бюджету та розподілу судових витрат за результатом розгляду справи мають різну правову природу, не є пов`язаними, а підстави та порядок їх застосування регулюються по-різному.

Системний аналіз ст. 7 ЗУ «Про судовий збір» та ст. 141 ЦПК України свідчить про те, що положення ст. 7 наведеного Закону стосуються повернення судового збору позивачу з відповідного бюджету у зв`язку з наявністю конкретних обставин (зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом; повернення заяви або скарги; відмови у відкритті провадження у справі; залишення заяви або скарги без розгляду; закриття провадження у справі). Тобто, наведена норма не пов`язана зі ст. 141 ЦПК України, оскільки не регулює питання стягнення з однієї сторони на користь іншої судового збору в порядку розподілу судових витрат після вирішення спору по суті.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 ЗУ «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду. Тобто навіть у разі, якщо б колегія суддів в ході перегляду рішення суду першої інстанції встановила, що суму судового збору при зверненні з позовом сплачено ОСОБА_1 надлишково, без наявності відповідного клопотання позивача про повернення коштів апеляційний суд не мав би повноважень для вирішення цього питання.

Наказом Міністерства фінансів України від 03 вересня 2013 року № 787 затверджено Порядок повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів (із змінами). Відповідно до п. 3 розд. І Порядку повернення (перерахування) помилково або надміру зарахованих до бюджету платежів у національній валюті здійснюється Казначейством або головними управліннями Казначейства з відповідних рахунків за надходженнями, відкритих в Казначействі відповідно до законодавства, шляхом оформлення платіжних інструкцій для здійснення внутрішніх операцій.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.

З наявної у матеріалах справи квитанції від 30 січня 2023 року вбачається, що судовий збір в сумі 1 073,60 грн сплачено ОСОБА_1 на рахунок UA798999980313191206000025742, відкритий за кодом класифікації доходів бюджету 22030101 «Судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050)», який призначений для зарахування судового збору за подачу позовів та заяв до Новозаводського районного суду м. Чернігова.

Виходячи з викладеного, колегія суддів вважає, що ОСОБА_1 правильно звернувся із заявою про повернення коштів до того суду, на рахунок якого їх було сплачено. Проте, наведена обставина позбавляє суд апеляційної інстанції можливості вирішити по суті питання повернення позивачу грошових коштів, оскільки 1 073,60 грн сплачені ОСОБА_1 на рахунок іншого суду, ніж Чернігівський апеляційний суд.

Отже, беручи до уваги зазначені норми та наявні матеріали справи, апеляційний суд вважає хибними висновки суду першої інстанції про неможливість вирішення питання щодо повернення позивачу судового збору, а тому, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувана ухвала скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для вирішення питання про повернення судового збору.

Керуючись ст. 367, 374, п. 4 ч. 1 ст. 379, 381-384, 389, 390 ЦПК України, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Новозаводського районного суду м. Чернігова від 03 січня 2025 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для вирішення питання про повернення судового збору.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуюча: Н.В. Шитченко

Судді: О.Є. Мамонова

О.І. Онищенко