Постанова від 04.03.2025 по справі 283/760/21

УКРАЇНА

Житомирський апеляційнийсуд

Справа №283/760/21 Головуючий у 1-й інст. Тимошенко А. О.

Категорія 8 Доповідач Борисюк Р. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2025 року

Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Борисюка Р.М.,

суддів Григорусь Н.Й., Павицької Т.М.,

з участю секретаря

судового засідання Бузган А.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Житомирі цивільну справу № 283/760/21 за позовом Коростенської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, Малинської міської ради Житомирської області та Державної інспекції архітектури та містобудування України до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Житомирська обласна рада, Дочірнє підприємство «Малинський лісгосп АПК» Житомирського обласного комунального агролісогосподарського підприємства «Житомироблагроліс» Житомирської обласної ради, про витребування земельної ділянки та знесення самовільно збудованих споруд,

за апеляційною скаргою Житомирської обласної прокуратури на рішення Малинського районного суду Житомирської області від 09 грудня 2022 року, ухвалене під головуванням судді Тимошенко А.О. у місті Малині,

в с т а н о в и в :

У березні 2021 року виконувач обов`язків керівника Коростишівської місцевої прокуратури, звернувся до суду з даним позовом в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, Малинської міської ради та Державної архітектурно-будівельної інспекції України до ОСОБА_1 , в якому просив:

- витребувати від ОСОБА_1 на користь держави в особі Малинської міської ради земельну ділянку із кадастровим номером 1823486800:04:000:0110 площею 0,6000 га., яка розташована поблизу с. Пиріжки Коростенського району (до набрання чинності постановою Верховної Ради України № 807-ІХ від 17.07.2020 року «Про утворення та ліквідацію районів» Малинського району) Житомирської області і має цільове призначення для ведення особистого селянського господарства;

- зобов`язати ОСОБА_1 відновити становище, яке існувало до порушення права у користуванні земельної ділянки із кадастровим номером 1823486800:04:000:0110 площею 0,6000 га. за цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства шляхом знесення всіх розташованих на ній самовільно збудованих споруд;

- стягнути із відповідача на користь Житомирської обласної прокуратури 5675 грн судових витрат.

На обґрунтування своїх позовних вимог прокурор в позовній заяві зазначав, що відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку ОСОБА_2 належала земельна ділянка з кадастровим номером 1823486800:04:000:0110 площею 0,6000 га., яка розташована поблизу с. Пиріжки Коростенського району Житомирської області і призначена для ведення особистого селянського господарства. Дану земельну ділянку на підставі договору купівлі-продажу від 26.02.2019 року він продав ОСОБА_1 .

26 лютого 2019 року ОСОБА_1 уклав договір купівлі-продажу з ОСОБА_3 . На підставі цього договору ОСОБА_3 продав, а ОСОБА_1 придбав комплекс будівель і споруд № НОМЕР_1 загальною площею 867,3 м2, який знаходиться на території Пиріжківської сільської ради Малинського району Житомирської області та до якого входять: баня, площею 93,8 м2, гостьовий будинок, площею 119,1 м2, будинок пасічника, площею 22,8 м2, гостьовий будинок, площею 90,9 м2, вольєр, площею 389,2 м2, погріб, площею 26,5 м2, сарай, площею 50,3 м2, сарай, площею 74,7 м2.

Дані об?єкти нерухомості знаходяться на земельних ділянках:

- з кадастровим номером 1823486800:04:000:0110, площею 0,6000 га., яка розташована поблизу с. Пиріжки Коростенського району Житомирської області і призначена для ведення особистого селянського господарства,

- з кадастровим номером 1823486800:04:000:0108, площею 57,8676 га., яка розташована поблизу с. Пиріжки Коростенського району Житомирської області і призначена для ведення лісового господарства.

Право власності на вищевказані об?єкти нерухомості були зареєстровані за ОСОБА_3 на підставі рішення Пиріжківської сільської ради Малинського району Житомирської області № 13 від 07 квітня 2016 року та державного акту на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 1823486800:04:000:0128 серії ЖТ від 25 вересня 2001 року, виданого Пиріжківською сільською радою Малинського району Житомирської області.

Під час проведення перевірки встановлено, що комплекс будівель фактично розташований не лише на земельній ділянці з кадастровим номером 1823486800:04:000:0110, а частково накладається на земельну ділянку лісогосподарського призначення з кадастровим номером 1823486800:04:000:0108, яка перебуває у постійному користуванні Державного підприємства «Малинський лісгосп АПК» (далі ДП «Малинський лісгосп АПК»).

Прокурор зазначав, що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно міститься інформація про те, що належний відповідачеві комплекс будівель розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 1823486800:04:000:0128. Підставою виникнення права власності на вказане нерухоме майно зазначено рішення Пиріжківської сільської ради Малинського району Житомирської області (далі Пирижківська сільська рада) від 07 квітня 2016 року № 13 та державний акт про право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 1823486800:04:000:0128, виданий Пиріжківською сільською радою 25 вересня 2001 року.

Під час досудового розслідування у кримінальному провадженні стало відомо, що у відділі Малинського району ГУ Держгеокадастру у Житомирській області інформація про надання довідки про присвоєння кадастрового номера земельній ділянці, яка належала ОСОБА_3 відсутня, а земельна ділянка з кадастровим номером 1823486800:04:000:0128 належить ОСОБА_5 . Крім того, в архіві Малинської районної адміністрації документи Пиріжківської сільської ради від 07 квітня 2016 року за № 13 про присвоєння поштової адреси комплексу будівель і споруд, які належали ОСОБА_3 , відсутні.

Прокурор стверджував, що земельна ділянка з кадастровим номером 1823486800:04:000:0128 фактично розташована в с. Баранівка Малинського району Житомирської області, була сформована 13 жовтня 2020 року й ОСОБА_3 у встановленому законом порядку у власність не виділялася. Отже, останній не був власником земельної ділянки 1823486800:04:000:0128, на якій, як зазначено у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, розташований спірний комплекс будівель і споруд № 1.

Також у позовних вимогах зазначено, що ОСОБА_2 на підставі державного акта серії ЖТ від 26 грудня 1997 року, який виданий Пиріжківською сільською радою на підставі рішення 17 сесії 22 скликання від 16 грудня 1997 року, належала земельна ділянка площею 0,6 га, кадастровий номер 1823486800:04:000:0110, яка розташована поблизу с. Пиріжки Коростенського району Житомирської області і призначена для ведення особистого селянського господарства. Однак у 1997 році Пиріжківська сільська рада провела лише одну сесію 8 сесію 22 скликання від 27 липня 1997 року, на якій питання про передання у власність земельної ділянки ОСОБА_2 не розглядалося.

Допитані під час досудового розслідування ОСОБА_6 (голова Пиріжківської сільської ради) та ОСОБА_7 (інженер-землевпорядник) не підтвердили факт оформлення права власності на земельну ділянку на ім`я ОСОБА_2 .

Відповідно до висновку експерта від 10 грудня 2019 року № 1/3-356 за результатами проведення комплексної почеркознавчої та технічної експертиз документів у кримінальному провадженні, підпис від імені ОСОБА_6 у державному акті про право власності на земельну ділянку, виданому на ім`я ОСОБА_2 , виконаний не ОСОБА_6 , а іншою особою.

Наведені обставини свідчать про те, що ОСОБА_2 не набув законного права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 1823486800:04:000:0110, отже, не мав правових підстав продавати її за договором купівлі-продажу ОСОБА_1 .

У зв`язку з чим прокурор вважав, що державні акти на право приватної власності на земельні ділянки з кадастровими номерами 1823486800:04:000:0128 та 1823486800:04:000:0110 є підробленими, отже, ОСОБА_1 без достатніх правових підстав набув у власність вказаний комплекс будівель та земельну ділянку, на якій розташоване зазначене нерухоме майно.

Крім того, прокурор зазначав, що на адресу Державної архітектурно-будівельної інспекції у Житомирській області повідомлення про початок будівельних робіт та декларація про готовність до експлуатації комплексу будівель і споруд № 1, площею 867,3 кв. м, не направлялися.

Рішенням Малинського районного суду Житомирської області від 09 грудня 2022 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, заступник керівника Житомирської обласної прокуратури подала апеляційну скаргу, де просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги, зазначає, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, ухвалене із порушенням норм матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, положенням чинного законодавства та висновкам щодо застосування норм права, які викладено у постановах Верховного Суду.

Місцевий суд безпідставно вважав висновок експерта за результатами проведення комплексної почеркознавчої та технічної експертизи документів неналежним доказом.

Суд залишив поза увагою архівну довідку, видану Малинською районною державною адміністрацією 5 березня 2019 року, якою підтверджується та обставина, що Пиріжківською сільською радою 7 квітня 2016 року не приймалося рішення про присвоєння поштової адреси комплексу будівель і споруд за наслідками розгляду заяви ОСОБА_3 .

Судом першої інстанції не враховані показання свідків ОСОБА_6 (голови Пиріжківської сільської ради) та ОСОБА_7 (інженера-землевпорядника), надані ними під час досудового розслідування, якими вони спростували факт передачі у приватну власність вказаних земельних ділянок.

У своїх поясненнях Малинська міська рада зазначила про те, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 земельні ділянки на території Пиріжківської сільської ради Малинського району Житомирської області, з кадастровими номерами 1823486800:04:000:0110 та 1823486800:04:000:0108, не виділялися.

Вказані докази у сукупності свідчать про те, що ОСОБА_2 не набув у власність земельну ділянку з кадастровим номером 1823486800:04:000:0110 й не мав правових підстав здійснити її відчуження на користь ОСОБА_1 .

Вважає необґрунтованим висновок суду першої інстанції про неможливість витребування спірної земельної ділянки у ОСОБА_1 з огляду на ту обставину, що він є добросовісним набувачем.

Оскільки Пиріжківська сільська рада не вчиняла дій щодо розпорядження земельною ділянкою у спосіб, передбачений законом, відчуження цього майна відбулося поза волею територіальної громади.

В межах кримінального провадження здійснено огляд місця події, яким встановлено, що частина будівель вказаного майнового комплексу розташована на земельній ділянці з кадастровим номером 1823486800:04:000:0110, площею 0,6000 га, яка на підставі підробленого державного акта належала ОСОБА_2 , та у подальшому була відчужена ОСОБА_1 , а частина будівель і споруд розташована на суміжній земельній ділянці з кадастровим номером 1823486800:04:000:0108, яка належить до земель лісового фонду та перебуває у користуванні ДП « Малинський лісгосп АПК».

Отже, захищаючи право власності відповідача та обґрунтовуючи його добросовісність, суд не надав оцінку тим обставинам, що відповідач не мав перешкод у доступі до законодавства та в силу об`єктивних, видимих природних властивостей земельної ділянки, на якій зростає ліс, проявивши розумну обачність, міг та повинен був знати про те, що спірна земельна ділянка й майновий комплекс розташовані посеред земель лісогосподарського призначення, які не можуть використовуватися для будівництва об`єктів нерухомості.

Вважає, що висновок суду про необхідність оскарження державного акта на право власності на земельну ділянку, є помилковим, адже спірна земельна ділянка неправомірно вибула з власності Малинської міської ради й у даному випадку належним способом захисту є витребування цієї земельної ділянки.

У відзивах на апеляційну скаргу представник відповідача адвокат Усик М.Г. та представник третьої особи ОСОБА_4 адвокат Мазуренко Т.С. скаргу заступника керівника Житомирської обласної прокуратури не визнали, просили відмовити у її задоволенні? а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Свою позицію по відношенню до апеляційної скарги адвокат Мазуренко Т.С. також висловила у письмових запереченнях на апеляційну скаргу від 27 лютого 2025 року із обґрунтуванням долученими копіями документів ( том 4 а.с. 103-145).

У письмових поясненнях на апеляційну скаргу представник Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області при ухваленні рішення судом апеляційної інстанції покладається на розсуд суду.

Малинський міський голова у своїх письмових поясненнях на апеляційну скаргу просив позовні вимоги прокурора задовольнити у повному обсязі.

У судовому засіданні представник прокуратури апеляційну скаргу підтримала, просила її задовольнити і надала пояснення, які відповідають доводам поданої скарги та змісту позовних вимог.

Представник відповідача Коцюрея С.В. та третьої особи ОСОБА_4 адвокат Мазуренко Т.С. приймаючи участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції апеляційну скаргу не визнала, просила відмовити у її задоволенні, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, посилаючись на свої доводи та обгрунтування, які викладені у її відзиві та письмових запереченнях на апеляційну скаргу.

Належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи інші учасники в судове засідання не з`явились, а тому суд апеляційної інстанції розглянув справу у їх відсутність, що відповідає положенням частини 2 статті 372 ЦПК України.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до положень статті 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до статті 263ЦПК України судове рішенняповинно ґрунтуватисяна засадахверховенства права,бути законнимі обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що прокурором не ставиться вимога про визнання недійсним державного акту на право власності на землю серії ЖТ № 545/1575/21, який виданий на ім`я ОСОБА_2 , останній не залучений до участі у справі як співвідповідач, хоча рішення суду вплине і на його права та обов`язки по відношенню до ОСОБА_1 .

Крім того, місцевий суд ухвалюючи оскаржуване рішення, посилається на порушення установленого порядку одержання доказів по справі, якими прокурор обгрунтовує свої вимоги, а також відсутність належних доказів, що нежитлові будівлі, які підлягають знесенню, збудовані внаслідок істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб.

Колегія суддів не повністю погоджується із таким висновком суду першої інстанції враховуючи наступне.

Як убачається із матеріалів справи, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_3 на праві власності належали нежитлові будівлі, загальною площею 867,3 кв. м, які розташовані на території Пиріжківської сільської ради, комплекс будівель і споруд № НОМЕР_1 . До складу цього комплексу входить: баня площею 93,8 кв. м, гостьовий будинок площею 119,1 кв. м, будинок пасічника площею 22,8 кв. м, гостьовий будинок площею 90,9 кв. м, вольєр площею 389,2 кв. м, погріб площею 26,5 кв. м, сарай площею 74,7 кв. м, сарай площею 50,3 кв. м.

Вказаний комплекс будівель і споруд розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 1823486800:04:000:0128, яка призначена для ведення підсобного сільського господарства. Дата державної реєстрації 14 квітня 2016 року. Підстава виникнення права власності: рішення Пиріжківської сільської ради від 07 квітня 2016 року; довідка ТОВ «Малинське бюро технічної інвентаризації» від 13 квітня 2016 року № 15; державний акт на земельну ділянку ЖТ, виданий Пиріжківською сільською радою 25 вересня 2001 року (том 1, а. с. 3840).

26 лютого 2019 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 укладений договір купівлі-продажу, на підставі якого ОСОБА_3 продав ОСОБА_1 спірні нежитлові будівлі. Однак у договорі зазначено, що вказані нежитлові будівлі розташовані на земельній ділянці площею 0,6000 га, кадастровий номер 1823486800:04:000:0110 (т. 1, а. с. 32, 33).

Право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 1823486800:04:000:0110, призначену для ведення особистого селянського господарства, зареєстроване за ОСОБА_2 на підставі державного акту на право приватної власності на землю, виданого Пиріжківською сільською радою 26 грудня 1997 року на підставі рішення 17 сесії 22 скликання від 16 грудня 1997 року (том 1, а. с. 35, 36).

26 лютого 2019 року представник ОСОБА_2 уклав з ОСОБА_1 договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,6000 га, кадастровий номер 1823486800:04:000:0110, яка розташована за адресою: Житомирська область, Малинський район, Пиріжківська сільська рада. Цього ж дня відповідну інформацію про зміну власника земельної ділянки внесено до Державного земельного кадастру (том 1, а. с. 3437).

Згідно матеріалів справи, земельна ділянка з кадастровим номером 1823486800:04:000:0128, на якій, як зазначено у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, розташований спірний комплекс будівель і споруд, належить на праві приватної власності ОСОБА_5 . Вказана обставина підтверджується інформацією з Державного земельного кадастру. При цьому дата державної реєстрації зазначена 13 жовтня 2020 року.

Прокурором на підтвердження тієї обставини, що вказаний комплекс будівель і споруд частково розташований на земельній ділянці лісогосподарського призначення, надано листи в. о. начальника ГУ Держгеокадастру у Житомирській області від 17 квітня 2018 року та 31 липня 2018 року, у яких зазначено, що за результатами обстеження встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 1823486800:04:000:0108, розташована за межами населеного пункту на території Пиріжківської сільської ради, перебуває на праві постійного користування у ДП «Малинський лісгосп АПК». Частина цієї земельної ділянки, орієнтовною площею 1,0 га, використовується для розміщення будинків з каліброваного брусу та як господарський двір (тримання собак та свійських тварин).

Оскільки неможливо встановити осіб, які використовують цю земельну ділянку, ГУ Держгеокадастру у Житомирській області направило клопотання до Головного управління Національної поліції в Житомирській області для встановлення осіб, що фактично використовують цю земельну ділянку.

Також, згідно копії листа від 15 лютого 2019 року, в. о. начальника ГУ Держгеокадастру у Житомирській області повідомив Коростишівську місцеву прокуратуру, що під час перевірки встановлено, що на земельній ділянці площею 0,0867 га, лісогосподарського призначення, державної форми власності, яка розташована за межами населеного пункту, на території Пиріжківської сільської ради Малинського району, розміщенні нежитлові будівлі (баня, два гостьові будинки, будинок пасічника, вольєр, погріб та два сараї), що згідно з Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 14 квітня 2016 року№ 14253383 належать ОСОБА_3 .

Однак, право користування земельною ділянкою, на якій розташоване зазначене нерухоме майно, не оформлене.

Згідно копії протоколу огляду місця події від 09 вересня 2020 року, яка долучена до позовної заяви, у межах кримінального провадження слідчий Малинського ВП Коростишівського ВП ГУНП в Житомирській області провів огляд земельної ділянки з кадастровим номером 1823486800:04:000:0110.

До позовної заяви також долучені листи в. о. керівника Коростишівської місцевої прокуратури, адресовані начальнику ГУ Держгеокадастру у Житомирській області, голові Малинської міської ради, в. о. голови Державної архітектурно-будівельної інспекції України, у яких зазначено про те, що згідно з архівною довідкою Малинської районної державної адміністрації від 05 березня 2019 року документи Пиріжківської сільської ради (рішення, сесії, рішення виконкомів та розпорядження сільського голови) щодо передання у власність ОСОБА_2 земельної ділянки із кадастровим номером 1823486800:04:000:0110, відсутні. Окрім того, на вказаній земельній ділянці самочинно побудовані приміщення.

Прокурором надано до суду також копію висновку експерта за наслідками проведеної у кримінальному провадженні комплексної судової почеркознавчої експертизи та технічної експертизи документів від 10 грудня 2019 року № 1/3-356, де встановлено наступне:

підпис від імені ОСОБА_6 в графі «підпис» на другій сторінці акта на право приватної власності на земельну ділянку серії ЖТ, виданого ОСОБА_2 , ймовірно, виконаний не ОСОБА_6 , а іншою особою;

підпис від імені ОСОБА_7 у графі «підпис» на третій сторінці акта на право приватної власності на земельну ділянку серії ЖТ, виданого ОСОБА_2 , ймовірно, виконаний не ОСОБА_7 , а іншою особою;

рукописний запис « ОСОБА_7 » у графі «прізвище» на третій сторінці акта на право приватної власності на земельну ділянку серії ЖТ, виданого ОСОБА_2 , ймовірно, виконаний не ОСОБА_7 , а іншою особою;

відбиток круглої печатки Пиріжківської сільської ради на другій сторінці акта на право приватної власності на земельну ділянку серії ЖТ, виданого ОСОБА_2 , нанесений не печаткою Пиріжківської сільської ради, експериментальні зразки якої надані на дослідження (том 1а. с. 4247, 142153).

Апеляційним судом також установлено, що згідно укладених 15 вересня 2023 року між представником ОСОБА_1 ОСОБА_8 та ОСОБА_4 договорів купівлі-продажу спірної земельної ділянки та розташованих на ній нежитлових будівель, власником вказаного нерухомого майна на час перегляду судового рішення апеляційною інстанцією є ОСОБА_4 , що підтверджується матеріалами справи ( том 4 а.с. 109-119).

Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Частиною 4 статті 376 ЦК України передбачено, що в разі якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб,майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Положення статті 387 ЦК України встановлюють право власника витребувати своє майно від особи, яка незаконно без відповідної правової підстави заволоділа ним.

За приписами частини 1 статті 388 ЦК України якщо майноза відплатнимдоговором придбанев особи,яка немала правайого відчужувати,про щонабувач незнав іне мігзнати (добросовіснийнабувач),власник маєправо витребуватице майновід набувачалише уразі,якщо майно булозагублене власникомабо особою,якій вінпередав майноу володіння; буловикрадене увласника абоособи,якій вінпередав майноу володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Відповідно до вимог статті 212 ЗК України, самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Згідно частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норм права до спірних відносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У пункті 7.17 постанови Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 910/17792/17 викладено висновок про те, що сторони це суб`єкти матеріально-правових відносин, які виступають на захист своїх інтересів і на яких поширюється законна сила судового рішення. Позивачем є особа, яка має право вимоги (кредитор), а відповідачем особа, яка повинна виконати зобов`язання (боржник).При цьому відповідач має бути такою юридичною чи фізичною особою, за рахунок якої, в принципі, можливо було б задовольнити позовні вимоги. З огляду на зміст наведених норм захисту в судовому порядку підлягають порушене право й охоронювані законом інтереси саме від відповідача.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 18 червня 2020 року № 5-р(II)/2020 принцип верховенства права (правовладдя) вимагає суддівської дії у ситуаціях, коли співіснують суперечливі норми одного ієрархічного рівня. У таких ситуаціях до судів різних видів юрисдикції висунуто вимогу застосовувати класичні для юридичної практики формули (принципи): "закон пізніший має перевагу над давнішим" (lex posterior derogat priori); "закон спеціальний має перевагу над загальним" (lex specialis derogat generali)" "закон загальний пізніший не має переваги над спеціальним давнішим" (lex posterior generalis non derogat priori speciali). Якщо суд не застосовує цих формул (принципів) за обставин, що вимагають від нього їх застосування, то принцип верховенства права (правовладдя) втрачає свою дієвість.

Згідно з частиною 1 статті 3 ЗК України, який набрав чинності з 01 січня 2002 року, земельні відносини регулюються Конституцією України,цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Частиною 1 статті 9 ЦК України, який набрав чинності з 01 січня 2004 року, передбачено, щоположення цього Кодексу застосовуються до врегулювання відносин, які виникають у сферах використання природних ресурсівта охорони довкілля, а також до трудових та сімейних відносин,якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.

Визначаючи співвідношення між загальною та спеціальною нормою, Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що спеціальна норма встановлює правила, які підлягають застосуванню у певних випадках, визначених такою нормою, а загальна норма встановлює правила, які підлягають застосуванню у всіх випадках, крім тих, на які поширюється гіпотеза спеціальної норми. Тому загальна та спеціальна норми не суперечать одна одній, а встановлюють системне законодавче регулювання (такий висновок викладено в пункті 9.56 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 лютого 2023 у справі № 910/18214/19).

Таким чином, згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду спеціальна норма не суперечить загальній нормі та не скасовує її, а лише встановлює певні винятки із загальної норми. Тому спеціальна норма застосовується лише до тих відносин, щодо яких вона встановлює спеціальне правило (відмінне від загального). В решті, тобто у відносинах, які не охоплені спеціальною нормою, підлягає застосуванню загальна норма.

Отже, виходячи з наведеного вище співвідношення загальних і спеціальних норм, Верховний Суд наголошує, що в силу вимог частиною 1 статті 3 ЗК України в спірних земельних правовідносинах у співвідношенні із загальним законом (частина 4 стаття 376 ЦК України) спеціальним законом є ЗК України, імперативна норма частини 2 статті 212 якого підлягає пріоритетному застосуванню до спірних правовідносин, пов`язаних із встановленням суб`єктного складу осіб, зобов`язаних повернути власнику землі самовільно зайняті земельних ділянок, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, а в іншій частині, не врегульованій ЗК України, можуть застосовуватися норми ЦК України, зокрема, статті 376 цього Кодексу.

На відміну від положень частини 4 статті 376 ЦК України, які обмежують коло осіб, зобов`язаних знести об`єкт самочинного будівництва, їх забудовником (колишнім або теперішнім), норма частини 2 статті 212 ЗК України суттєво розширює суб`єктний склад зобов`язаних осіб за рахунок громадян і юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки, та до яких вочевидь можна віднести осіб, які придбали об`єкт самочинного будівництва в забудовника та зареєстрували право власності на такий об`єкт.

Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19 березня 2024 року у cправі № 915/1439/21.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду також дотримується усталеної правової позиції в питанні визначення належним відповідачем за позовом власника землі про знесення об`єкта самочинного будівництва не забудовника, а саме останнього набувача такого об`єкта, який зареєстрував за собою право власності на самочинне будівництво (див. постанови від 02.06.2021 у справі № 509/11/17, від 30.09.2022 у справі № 201/2471/20, від 15.03.2023 у справі № 205/213/22, від 05.04.2023 у справі № 199/6251/18, від 31.05.2023 у справі № 201/4483/20).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року по справі № 523/9076/16-ц у своєму висновку зазначила, що визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Пред`явлення позову до неналежного відповідача є підставою для відмови у задоволенні позову. Такий правовий висновок також викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі №372/51/16-ц.

Приймаючи до уваги, що власником спірної земельної ділянки та розташованих на ній будівель і споруд є ОСОБА_4 , а вимогами чинного цивільно-процесуального законодавства не передбачено можливість залучення на стадії апеляційного розгляду іншого відповідача, чи співвідповідача, у відповідності до вимог статті 376 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову з інших підстав, викладених у мотивувальній частині вказаної постанови.

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини 1статті 382 ЦПК України, у резолютивній частині постанови апеляційного суду має бути зазначено про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Приймаючи до уваги, що у задоволенні позовних вимог представника прокуратури відмовлено, підстави для нового розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст. ст. 258, 259, 367, 368, 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Житомирської обласної прокуратури задовольнити частково.

Рішення Малинського районного суду Житомирської області від 09 грудня 2022 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

У задоволенні позову Коростенської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, Малинської міської ради Житомирської області та Державної інспекції архітектури та містобудування України відмовити з інших підстав.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий Судді

Повний текст постанови складений: 05 березня 2025 року.