Постанова

від 05.03.2025 по справі 191/4859/24

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/3058/25 Справа № 191/4859/24 Суддя у 1-й інстанції - Окладнікова О. І. Суддя у 2-й інстанції - Пищида М. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2025 року м. Дніпро

Колегія суддівсудової палатиу цивільнихсправах Дніпровськогоапеляційного судуу складі:

головуючого Пищиди М.М.

суддів Ткаченко І.Ю., Свистунової О.В.,

за участю секретаря судового засідання Лопакової А.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13 грудня 2024 року у справі за заявою ОСОБА_2 про забезпечення зустрічного позову у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування в особі Служби у справах дітей Синельниківської міської ради, про позбавлення батьківських прав та за зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Орган опіки та піклування в особі Служби у справах дітей Синельниківської міської ради про усунення перешкод у спілкуванні та вихованні дитини,-

В С Т А Н О В И Л А:

В провадженні Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування в особі Служби у справах дітей Синельниківської міської ради, про позбавлення батьківських прав.

У грудні 2024 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , третя особа: Орган опіки та піклування в особі Служби у справах дітей Синельниківської міської ради про усунення перешкод у спілкуванні та вихованні дитини.

Разом із зустрічним позовом ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про забезпечення зустрічного позову, в якій просив суд шляхом зобов`язання ОСОБА_1 , до набрання законної сили рішенням суду у справі за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Орган опіки та піклування в особі Служби у справах дітей Синельниківської міської ради, про усунення перешкод у спілкуванні та вихованні дитини надавати ОСОБА_2 можливість спілкування з малолітньою дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за допомогою відеозв`язку не менше одного разу кожного вівторка та суботи у вільний від роботи ОСОБА_1 час.

В обґрунтування заявлених вимог щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову посилався на те, що на час розгляду справи між сторонами справи склалися стосунки, які позбавляють можливості батька регулярно спілкуватися з сином, оскільки ОСОБА_1 не допускає позивача за зустрічним позовом до спілкування з дитиною ні особисто, ні за допомогою телефонного зв`язку, ні за допомогою мережі інтернет, не надає йому можливості бачитись зі своїм сином, проводити час разом, та не дозволяє приймати подарунки (іграшки), що може призвести до втрати безпосередніх емоційних контактів з дитиною, та, як наслідок, до неможливості виконання рішення суду у справі.

Ухвалою Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13 грудня 2024 року задоволено заяву ОСОБА_2 про забезпечення зустрічного позову до ОСОБА_1 про усунення перешкод у спілкуванні та вихованні дитини.

Зобов`язано ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , до набрання законної сили рішенням суду у справі за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Орган опіки та піклування в особі Служби у справах дітей Синельниківської міської ради, про усунення перешкод у спілкуванні та вихованні дитини надавати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 , можливість спілкування з малолітньою дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за допомогою відеозв`язку не менше одного разу кожного вівторка та суботи у вільний від роботи відповідача ОСОБА_1 час.

Не погодившись з такою ухвалою суду, ОСОБА_1 звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просила ухвалу суду скасувати, постановити нову, якою в задоволенні заяви про забезпечення зустрічного позову відмовити.

В апеляційній скарзі скаржник посилається на те, що суд першої інстанції ухвалив необґрунтоване судове рішення, оскільки до заяви про забезпечення позову не додано жодного доказу на підтвердження заявлених вимог та наявності реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду. Вказує, що твердження заявника про те, що ОСОБА_1 відмовляється добровільно надавати сина для зустрічей з батьком, не відповідає дійсності та не підтверджується жодним доказом.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення з наступних підстав.

Суд першої інстанції встановив, що між сторонами виник спір щодо участі батька у вихованні дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , внаслідок чого ОСОБА_2 просив суд зобов`язати ОСОБА_1 усунути перешкоди у вихованні та спілкуванні з дитиною, а також визначити способи та порядок участі у спілкуванні та вихованні сина за запропонованим графіком.

Вказував, що протягом всього часу не спілкується з дитиною .

Забезпечуючи позов ОСОБА_2 суд першої інстанції виходив з того, що заявлений вид заходу забезпечення позову про зобов`язання відповідача вчинити дії, спрямований на спілкування з дитиною у телефонному режимі передбачений п. 3 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, є співмірним з позовними вимогами та узгоджується з правами батька дитини, що визначені ст. ст. 141, 151, 153 Сімейного кодексу України, а також з правами дитини на безперешкодне спілкування із батьком.

Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції.

Відповідно до частини другої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів заявника від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Статтею 150 ЦПК України встановлені види забезпечення позову. Одним із видів такого забезпечення є накладення арешту на майно, заборона вчиняти певні дії тощо.

Згідно з частиною третьою статті 150 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам».

Підстави для забезпечення позову є оціночними та визначаються судом залежно від фактичних обставин у кожному конкретному випадку, однак будь-який сімейний спір стосовно дитини повинен вирішуватися з урахуванням та якнайкращим забезпеченням інтересів дитини.

У статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини (стаття 9 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року).

Суть висновків Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Крістіан Кетелін Унгуряну проти Румунії» («Сristian Сatalin Ungureanu v. Romania», заява № 6221/14, п.п. 29-34, рішення від 04 вересня 2018 року) зводиться до того, що допущення державою ситуації, коли один з батьків втрачає доступ до власної дитини ще й протягом тривалого часу, у тому числі за наявності судового спору між батьками, від якого, зокрема, залежить характер цього доступу, навіть якщо це відбувається без порушення існуючих нормативних правил держави, є порушенням статті 8 Європейської конвенції з прав людини 1950 року - права на повагу до приватного і сімейного життя того з батьків, доступ до дитини якого обмежується або унеможливлюється.

Згідно з практикою ЄСПЛ оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагає від судів ретельної оцінки низки факторів з точки зору збалансованості інтересів. Залежно від обставин конкретної справи вони можуть відрізнятися. Але надзвичайно важливими є врахування найкращого інтересу дитини. При визначенні найкращого інтересу дитини у кожному конкретному випадку необхідно врахувати дві умови: по-перше, у найкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України», заява № 10383/09, п. 100, від 11 липня 2017 року в справі «М. С. проти України», заява № 2091/13, п. 76).

З урахуванням викладеного, установивши наявність обставин, які позбавляють ОСОБА_2 можливості спілкуватися з малолітнім сином, з урахуванням права батька на особисте спілкування з дитиною та відсутності обставин, які обмежують право на таке спілкування, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення заяви щодо забезпечення позову , правильно застосував норми процесуального права з урахуванням практики ЄСПЛ та Верховного Суду у подібних правовідносинах.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на необхідність поновлення та підтримання контакту батька з дитиною, у тому числі під час розгляду спору по суті. Спілкування батька з сином має сприяти відновленню та налагодженню емоційних стосунків позивача за зустрічним позовом з малолітнім сином, що відповідатиме законним інтересам, перш за все, дитини, адже, враховуючи її ранній вік, обмеження контакту з батьком, може позбавити дитину відчуття любові та піклування рідного батька.

Водночас забезпечення найкращих інтересів дитини не виключає можливого втручання у приватне та сімейне життя одного з батьків дитини і не завжди може відповідати найкращим інтересам одного з батьків (постанова Верховного Суду від 02 листопада 2022 року у справі № 686/8535/20).

Таким чином, з метою запобігання втрати емоційного контакту батька з малолітньою дитиною, погіршення між ними психоемоційного характеру відносин на період розгляду справи в суді, який може бути тривалим, апеляційний суд вважає доцільним застосування заходу забезпечення позову у спірних правовідносинах із дотриманням чинного законодавства, яким врегульовано правовий механізм забезпечення позову. Зустрічі батька з дитиною будуть сприяти відновленню довірливих відносин та емоційного контакту між ними, відповідатимуть інтересам як батька, так і дитини та зможуть запобігти загрозі невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду. Відновлення відносин та емоційного контакту малолітньої дитини з її батьком повинно переважати над бажанням інших осіб обмежити або взагалі відгородити дитину від зустрічей з батьком.

Оскільки заходи забезпечення згідно зі статтею 158 ЦПК України носять тимчасовий характер, а також можуть змінюватися відповідно до статті 156 ЦПК України, то їх запровадження не означає їх імперативну реалізацію без врахування об`єктивних обставин, зокрема, реальних результатів відповідного спілкування дитини з батьком з метою встановлення емоційного контакту та покращення психоемоційного характеру їх відносин. Отже, за наявності ознак невідповідності застосованого заходу забезпечення позову інтересам дитини він може бути змінений або скасований.

Позбавлення ж батька будь-якої можливості контактувати з дитиною виключає за своєю суттю будь-які шанси на відновлення належного емоційного контакту між ним та дитиною, покращення психоемоційного характеру їх відносин. Разом з тим, здоровий психоемоційний характер стосунків дитини з обома батьками, незалежно від їх сімейного статусу та місця проживання, емоційний контакт з обома батьками відповідатиме найкращим інтересам дитини.

Апеляційний суд перевірив доводи апелянта та дійшов висновку, що вони є безпідставними, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення заяви про забезпечення позову, не спростовують висновків суду, зводяться до незгоди матері на спілкування малолітньої дитини з батьком.

Обраний вид забезпечення позову є доцільним та співмірним із заявленими вимогами, він не вирішує спір по суті, а лише спрямований на забезпечення збереження відносин та емоційного контакту дитини з батьком.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи, висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32).

Пункт 1ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no. 2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41).

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають підстав для висновку про порушення судом норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

При цьому, колегія суддів враховує усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 - 30).

Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).

Вагомих, достовірних та достатніх доводів, які б містили інформацію щодо предмета доказування і спростовували висновки суду першої інстанції та впливали на законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду, апеляційна скарга не містить. Доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

За змістом статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням наведеного, суд першої інстанції здійснив оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів, з`ясував співмірність виду забезпечення позову, який просив застосувати позивач за зустрічним позовом, належним чином обґрунтував необхідність вжиття таких заходів, а доводи апеляційної скарги вказаних висновків не спростовують, у зв`язку з чим, колегія суддів вважає, що оскаржувану ухвалу суду постановлено з додержанням вимог закону і підстави для її скасування відсутні, тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13 грудня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в передбаченому законом порядку.

Вступна та резолютивна частини проголошена 05 березня 2025 року.

Повний текст постанови складено 06 березня 2025 року.

Головуючий:

Судді: