Ухвала

від 07.03.2025 по справі 947/15643/24

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ

Справа № 947/15643/24

Провадження № 2/947/2140/25

УХВАЛА

07.03.2025 року

Суддя Київського районного суду м. Одеси Бескровний Я.В., розглянувши матеріали позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «МТБ Банк», ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Одісей 55» про витребування майна з чужого незаконного володіння, -

ВСТАНОВИВ:

До Київського районного суду м. Одеси надійшов позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «МТБ Банк», ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Одісей 55» про витребування майна з чужого незаконного володіння, а саме п`яти земельних ділянок під багатоповерховими будинками за адресами АДРЕСА_1 -є,55-ж,55-к,55-л,55-м загальної площею більше 2 гектарів.

Ухвалою від 30.05.2024 позов залишено без руху та позивачу запропоновано, зокрема, визначити ціну позову та сплатити судовий збір, виходячи з неї.

Вимоги вказаної ухвали позивачем не усунуті, і 28.10.2024 суд ухвалив матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «МТБ Банк», ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Одісей 55» про витребування майна з чужого незаконного володіння, вважати неподаними та разом з позовною заявою та додатками до неї повернуті позивачу.

Позивач не погодившись з вказаною ухвалою оскаржив її у апеляційному порядку, і постановою Одеського апеляційного суду від 10.02.2025 зазначену ухвалу від 28.10.2024 скасовано справа повернута для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Скасовуючи ухвалу від 28.10.2025 суд апеляційної інстанції зазначив, що суд першої інстанції не позбавлений можливості сам попередньо визначити розмір судового збору, і вважає надмірним формалізмом повернення вказаної заяви за вказаних підстав.

Однак, згідно ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Відповідно до ст.417 ЦПК України вказівки, що містяться в постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

Статтею 263ч.2 ЦПК України встановлено що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У пункті 11.3 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 вересня 2022 рокуу справа № 483/448/20, провадження № 14-206цс21, чітко зазначено, щовимога про зобов`язання повернути земельну ділянку є вимогою майнового характеру.

У постанові від 13.11.2024 у справі №185/3316/24 Верховний Суд зазначив, що посилання касаційної скарги на те, щосуди проявили надмірний формалізм, що не відповідає положеннямстатті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, є безпідставними.

Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Процесуальний кодекс встановлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначаєтьсяЦПК Українита іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільних процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.

Елементом права на справедливий судовий розгляд є право на доступ до суду.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) право доступу до суду є невід`ємною складовою права на суд, гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції (див.: рішення від 21 лютого 1975 року у справі «Ґолдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom), заява № 4451/70, § 36).

«Право на суд» не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду потребує регулювання з боку держави. Гарантуючи сторонам право доступу до суду для визначення їхніх «цивільних прав та обов`язків», пункт 1 статті 6 Конвенції залишає державі вільний вибір засобів, що використовуватимуться для досягнення цієї мети (див.: рішення від 16 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (Kreuz v. Poland), заява № 28249/95, § 53).

Застосовані державою обмеження не можуть применшувати право доступу до суду настільки, щоби порушувати саму сутність цього права. Крім того, обмеження права доступу до суду не є сумісним із пунктом 1 статті 6 Конвенції, якщо не переслідує легітимну мету, і якщо відсутнє пропорційне співвідношення між використаними засобами та переслідуваною метою (див.: рішення від 28 травня 1985 року у справі «Ашинґдейн проти Сполученого Королівства» (Ashingdane v.the United Kingdom), заява № 8225/78, § 57; рішення від 21 вересня 1994 року у справі «Файєд проти Сполученого Королівства» (Fayed v. the United Kingdom), заява № 17101/90, § 65).

Оскільки «право на суд» не є абсолютним, встановлення у процесуальному законі вимог щодо сплати судового збору є розумним обмеженням, покликаним забезпечити виконання судом функцій з відправлення правосуддя. Верховний Суд вважає цю мету обмеження права на доступ до суду легітимною.

Зазначене обмеження є передбачуваним, оскільки чітко регламентоване процесуальним законом іЗаконом України «Про судовий збір».

Отже суд першої інстанції повинен врахувати саме висновки Верховного Суду щодо застосування відповідних норм права, викладені в його постановах.

Позивач при подачі позову, а також усуваючи недоліки позовної заяви, зазначив ціну позову як «0 грн.».

Щодо визначення ціну позову, суд зазначає, що ціна позову повинна дорівнювати сумі ринкової вартості спірного майна на день подання позовної заяви до суду.

Дійсна вартість майна визначається відповідно до вимогЗакону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

В якості доказу вартості майна суду можуть бути подані звіт про оцінку саме ринкової вартості майна, однак, позивачем дані докази надані не були.

При подачі позову позивачем сплачено судовий збір за дві вимоги майнового характеру у сумі 1211,20 грн., що вочевидь не відповідає дійсній (ринковій) вартості предмету спору, виходячи з відкритих джерел інформації https://www.olx.ua/uk/odessa/q-%D0%B7%D0%B5%D0%BC%D0%B5%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B0-%D0%B4%D1%96%D0%BB%D1%8F%D0%BD%D0%BA%D0%B0/?search%5Bdistrict_id%5D=85

Пунктом 3 частини 3 ст.175ЦПК України визначено, що позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці.

Крім того, частина 4 ст.177ЦПК України зобов`язує позивача додати до позовної заяви документи, що підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Позивачем в порушення п. 3 ч. 3ст.175ЦПК України не зазначено ціну позову, та, як наслідок, не сплачено суму судового збору у відповідності до ціни позову.

Згідно із п.2, п.9 ч.1ст.176 ЦПК Україниціна позову у позовах про визнання права власності на майно визначається вартістю майна, у позовах про право власності на нерухоме майно, що належить фізичним особам на праві приватної власності, - дійсною вартістю нерухомого майна, а на нерухоме майно, що належить юридичним особам, - не нижче його балансової вартості.

У відповідності до ч.2 ст.176 ЦПК України, абз.1 ч.2 ст.6 Закону України «Про судовий збір», якщо визначена позивачем ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна або на момент пред`явлення позову встановити точну його ціну неможливо, розмір судового збору попередньо визначає суд з наступним стягненням недоплаченого або з поверненням переплаченого судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом при вирішенні справи.

У відповідності до ч.4 ст.134ЦПК України суд може попередньо визначити суму судових витрат (крім витрат на професійну правничу допомогу), пов`язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією. Така попередньо визначена судом сума не обмежує суд при остаточному визначенні суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Тобто, ціну позову (орієнтовну ціну позову) повинен самостійно визначити позивач. Лише у разі, якщо визначена позивачем ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна або на момент пред`явлення позову встановити точну його ціну неможливо, розмір судового збору визначає суд.

Згідно з п.п.1 п.1 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», за подання до суду фізичною особою позовної заяви майнового характеру судовий збір сплачується в розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 1211,20 грн., та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 15140,00 грн.

Таким чином, оскільки визначена позивачем ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна, і позивач самостійно не бажає зазначати ціну позову у майновому спорі, суд вважає за необхідно, на підставі ст.134ч.4 ЦПК України, визначити суму судового збору, з врахуванням ринкової вартості предмету спору, що 1% ринкової вартості якого значно перевищую максимальну суму судового збору - 15140 грн., то позивачу необхідно сплатити судовий збір за подання позовної заяви майнового характеру у сумі 13928,80 грн. (15140 -1211,20), відповідно до вимог ст.4 Закону України «Про судовий збір» з урахуванням сплаченої суми судового збору за реквізитами: отримувач: ГУК в Одеській області (Київський р-н), код отримувача 37607526, Банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача 899998, рахунок №UA758999980313171206000015756, код класифікації доходівбюджету 22030101).

Згідно ч. 1 ст.185ЦПКУкраїни суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

На підставі викладеного, вважаю за необхідне залишити позовну заяву без руху та запропонувати позивачу усунути вказані вище недоліки.

Керуючись ст.ст. 175, 177, 185 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 доПублічного акціонерноготовариства «МТББанк», ОСОБА_2 ,третя особа,яка незаявляє самостійнихвимог напредмет спору Об`єднанняспіввласників багатоквартирногобудинку «Одісей 55»про витребуваннямайна зчужого незаконноговолодіння - залишити без руху.

Надати позивачу строк для усуненнязазначених вухвалі недоліківпозовної заяви десять днів з дня отримання даної ухвали суду.

Роз`яснити, що у разі невиконання ухвали суду у зазначений строк позовна заява буде вважатися неподаною та повернута позивачеві.

У разі подання уточненої позовної заяви чи додаткових документів у зв`язку із виконанням ухвали судді, надати їх у кількості сторін визначених у позовній заяві.

Суддя Бескровний Я. В.