Ухвала

від 06.03.2025 по справі 564/4117/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

06 березня 2025 року

м. Київ

справа № 564/4117/24

провадження № 61-1960ск25

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Сакари Н. Ю.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 в частині оскарження ухвали Костопільського районного суду Рівненської області від 28 листопада 2024 року та ухвали Рівненського апеляційного суду від 03 січня 2025 року у справі за позовом Комунального підприємства Костопільської міської ради «Костопількомуненергія» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги теплопостачання,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2024 року Комунальне підприємство Костопільської міської ради «Костопількомуненергія» (далі - КП КМР «Костопількомуненергія») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги теплопостачання.

Ухвалою Костопільського районного суду Рівненської області суду

від 12 листопада 2024 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження (без виклику сторін).

26 листопада 2024 року ОСОБА_1 подав до суду клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, обґрунтовуючи його складністю справи, необхідністю залучення великої кількості сторін та дослідження великої кількості доказів.

Ухвалою Костопільського районного суду Рівненської області від 28 листопада 2024 року у задоволенні клопотання відповідача ОСОБА_1 про розгляд справи за правилами загального позовного провадження відмовлено.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.

Ухвалою Рівненського апеляційного суду від 03 січня 2025 року, апеляційну скаргу ОСОБА_1 повернуто заявнику з підстав передбачених пунктом четвертим частини п`ятої статті 357 ЦПК України.

13 лютого 2025 року засобами поштового зв`язку ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Костопільського районного суду Рівненської області від 28 листопада 2024 року та ухвалу Рівненського апеляційного суду від 03 січня 2025 року у справі № 564/4117/24.

Відповідно до статті 390 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу.

Безпосередньо у касаційній скарзі викладено клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження ухвали Костопільського районного суду Рівненської області від 28 листопада 2024 року та ухвали Рівненського апеляційного суду від 03 січня 2025 року, яке мотивовано тим, що копію скаржуваного судового рішення заявник отримав 14 січня 2025 року засобами поштового зв`язку.

Колегія суддів, проаналізувавши доводи особи, яка подає скаргу та наявні докази на підтвердження цих доводів, дійшла висновку, що пропущений строк на касаційне оскарження підлягає поновленню, оскільки касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення заявнику копії ухвали Рівненського апеляційного суду від 03 січня 2025 року.

Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).

Колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкриття касаційного провадження з огляду на наступне.

Щодо оскарження ухвали Костопільського районного суду Рівненської області від 28 листопада 2024 року.

Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України, пункти 8, 9 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ,

від 19 грудня 1997 року).

Пунктом 2 частини першої статті 389 ЦПК України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.

Отже, у визначених законом випадках касаційна скарга на ухвали суду першої інстанції може бути подана лише після їх перегляду апеляційним судом.

Натомість із доданих до касаційної скарги документів та Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що ухвала Костопільського районного суду Рівненської області від 28 листопада 2024 року у справі № 564/4117/24 не була предметом апеляційного перегляду, оскільки ухвалою Рівненського апеляційного суду від 03 січня 2025 року апеляційна скарга ОСОБА_1 було повернуто особі, яка її подала.

Таким чином, ухвала Костопільського районного суду Рівненської області

від 28 листопада 2024 року не може бути предметом касаційного оскарження.

Згідно із пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

З цих підстав необхідно відмовити у відкритті касаційного провадження в частині оскарження ОСОБА_1 ухвали Костопільського районного суду Рівненської області від 28 листопада 2024 року.

Щодо оскарження ухвали Рівненського апеляційного суду від 03 січня 2025 року (апеляційне провадження № 22-ц/4815/297/25)

Відповідно до вимог частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з положеннями частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.

Із касаційної скарги вбачається, що вона є необґрунтованою, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновку щодо незаконності та неправильності оскаржуваного судового рішення.

Частиною першої статті 353 ЦПК України встановлено вичерпний перелік ухвал, на які можуть бути подані апеляційні скарги окремо від рішення суду.

У постанові від 29 травня 2019 року у справі № 219/10010/17 (провадження № 14-190цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що встановлення у процесуальному законі переліку ухвал суду першої інстанції, що можуть бути оскаржені окремо від рішення суду стосовно суті спору, та відтермінування реалізації права на апеляційне оскарження з питань, які не перешкоджають подальшому провадженню у справі, до подання апеляційної скарги на рішення суду щодо суті спору є розумним обмеженням, що має на меті забезпечити розгляд справи впродовж розумного строку та запобігти зловживанням процесуальними правами, які можуть призводити до невиправданих зволікань під час такого розгляду. Тому означена мета є легітимною. Обмеження права на апеляційне оскарження окремо від рішення суду щодо суті спору ухвал, не вказаних у частині першій статті 353 ЦПК України, є передбачуваним, оскільки чітко регламентоване процесуальним законом.

Відповідно до пункту четвертого частини п`ятої статті 357 ЦПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції у разі якщо скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

Таким чином, суд апеляційної інстанції, встановивши, що ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу на ухвалу суду першої інстанції, якою відмовлено у задоволенні клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, яка не підлягає оскарженню в апеляційному порядку окремо від рішення суду, дійшов правильного висновку про повернення апеляційної скарги заявнику.

Європейський суд з прав людини зауважив, що «право на суд», одним із аспектів якого є право доступу, не є абсолютним і може підлягати обмеженням; їх накладення дозволене за змістом, особливо щодо умов прийнятності апеляційної скарги. Проте, такі обмеження повинні застосовуватись з легітимною метою та повинні зберігати пропорційність між застосованими засобами та поставленого метою (VOLOVIK v. UKRAINE, N 15123/03, § 55, ЄСПЛ, від 06 грудня 2007 року).

З огляду на викладене, правильним є висновок апеляційного суду про наявність правових підстав для повернення апеляційної скарги особі, яка її подала, оскільки ухвала Костопільського районного суду Рівненської області

від 28 листопада 2024 року про відмову у задоволенні клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження не підлягає оскарженню в апеляційному порядку окремо від рішення суду.

Оскільки правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, тому колегія суддів вважає, що касаційна скарга є необґрунтованою та у відкритті касаційного провадження слід відмовити.

Довід заявника, що оскаржуване судове рішення не підписано колегією суддів Рівненського апеляційного суду не знайшло свого підтвердження, оскільки під час перевірки сканованих матеріалів справи № 564/4117/24 в підсистемі «Електронний суд» перевірено наявність накладення електронного цифрового підпису, та у відповідності до протоколу створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису документ містить електронний підпис трьох суддів, які входили до складу колегії суддів з розгляду зазначеної апеляційної скарги.

Водночас Верховний Суд звертає увагу заявника, що учаснику справи до відома направляється копія судового рішення, яке у відповідності до пункту четвертого частини третьої розділу XI Інструкціїз діловодства в місцевих та апеляційних судах України, затвердженої наказ Державної судової адміністрації України 20 серпня 2019 року № 814, у випадках, встановлених чинним законодавством, а також на вмотивовану вимогу учасника справи чи органів та установ, які виконують рішення судів, з метою недопущення порушень прав фізичних та юридичних осіб, копія судового рішення засвідчується крім іншого, підписом головуючого судді (судді-доповідача), а у разі його відсутності - головою суду чи особою, що виконує його обов`язки.

Інші доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, на законність судового рішення не впливають.

Щодо вирішення клопотання про передачу касаційної скарги ОСОБА_1 на розгляд Великої Палати Верховного Суду суд дійшов до наступного висновку.

Порядок передачі справи до об`єднаної палати чи Великої Палати Верховного Суду передбачено у частинах третій - шостій статті 403 ЦПК України. При цьому саму норму наведено у параграфі 3 глави 2 розділу V «Касаційний розгляд» ЦПК України. У ній передбачено, що після відкриття касаційного провадження, підготовки справи до касаційного розгляду та попереднього розгляду справи до об`єднаної палати чи Великої Палати Верховного Суду передається відповідна цивільна справа.

Аналіз наведених норми дає підстави для висновку, що клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду вирішується у разі відкриття Верховним Судом касаційного провадження у справі. Оскільки Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, правові підстави для задоволення клопотання про передачу цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду відсутні.

Керуючись статтями 3, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження ухвали Рівненського апеляційного суду від 03 січня 2025 року у справі № 564/4117/24.

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 в частині оскарження ухвали Костопільського районного суду Рівненської області від 28 листопада 2024 року та ухвали Рівненського апеляційного суду від 03 січня 2025 року у справі за позовом Комунального підприємства Костопільської міської ради «Костопількомуненергія» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги теплопостачання.

Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді: О. М. Осіян

О. В. Білоконь

Н. Ю. Сакара